Главная
Коллекция "Otherreferats"
Журналистика, издательское дело и СМИ
Формування ринку інформаційних послуг в Україні
Формування ринку інформаційних послуг в Україні
Інформаційно-консультаційні послуги як складова ринкової інфраструктури. Консультування та інформаційні послуги органів державного управління. Ринок ділової електронної інформації, особливості його розвитку в Україні. Зміст і контроль консалтингу.
| Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.01.2010 |
| Размер файла | 72,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
43
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Інформаційні послуги як основна складова інформаційного ринку
- 1.1 Інформаційно-консультаційні послуги як складова ринкової інфраструктури
- 1.2 Консультування та інформаційні послуги органів державного управління
- 1.3 Ринок електронної інформації. Особливості розвитку ринку ділової електронної інформації в Україні
- 1.4 Проблеми становлення інформаційного суспільства в Україні
- 1.5 Зміст і контроль консалтингу. Основні види і завдання консалтингу
- Список використаних джерел
Вступ
Сфера інформаційних послуг є однією з найважливіших і швидкозростаючих складових світової економіки. В умовах глобалізації світової економіки сфера інформаційних послуг стає одним із впливових чинників, від яких залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення.
Актуальність теми обраної для написання роботи зумовлена тим фактом, що становлення економіки України як цілісної системи відбувається за умов розвинутого ринку інформаційно-консультаційних послуг. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об'єктивно вимагають узгодження національної економічної політики, ринкових перетворень у сфері послуг, а тому дослідження цієї проблематики носить практичний і актуальний характер. У країні є потенціал для розвитку сфери інформаційних послуг. Так, розвиток науки, технологій і висококваліфікована робоча сила є необхідними передумовами для динамічного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, програмного забезпечення, електронної і мобільної торгівлі, які базуються на основі глобальної мережі Інтернет, що може простимулювати розвиток всієї національної економіки, забезпечити міцні конкурентні переваги на світових ринках.
Дослідженням інформаційних послуг займаються такі вчені, як П.Т. Саблук, Й.С. Завадський, М.Ф. Кропивко, М.Ф. Попов, О.В. Кучер. З них Кучер О.В. - викладач Кам'янець-Подільської філії Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу. Працює над проблемою інформаційно-консультаційних послуг як складової ринкової інфраструктури. З огляду на значну кількість невирішених проблем налагодження консультаційної роботи, надання послуг недержавними організаціями та державними структурами досить різнобічно й ґрунтовно розглядається такими науковцями, як В.Б. Авер'янов, В.О. Гусєв, В.А. Верба, Карін Плоккер, іншими науковцями. Однак зазначені дослідники не розглядають проблеми консультування як один з видів послуг, що надаються органами державної влади.
Метою даної бакалаврської роботи є дослідження особливостей формування інформаційних послуг в Україні.
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:
Уточнити, виходячи із сучасних тенденцій розвитку світового господарства, складову інформаційно-консультаційних послуг ринкової інфраструктури;
Розглянути коротко, консультування та інформаційні послуги органів державного управління;
Проаналізувати ринок електронної інформації. Особливості розвитку ринку ділової електронної інформації в Україні;
Дослідити стан та проблеми становлення інформаційного суспільства в Україні;
Виявити зміст і контроль консалтингу. Основні види і завдання консалтингу;
Об'єктом дослідження є ринок інформаційних послуг в Україні.
Предмет дослідження: інформаційні послуги як складова ринкової інфраструктури, інформаційні послуги органів державного управління, розвиток ринку електронної інформації в Україні, становлення інформаційного суспільства, зміст і контроль консалтингу та основні види і завдання консалтингу.
Теоретичну та методологічну базу дослідження складають такі джерела інформації, як Організація інформаційно-консультаційного забезпечення АПК України. За ред. академіка УААН П.Т. Каблука. - К.: ІАЕ УААН. - 2003. - 437с.; Александров В.Т., Гусєв В.О. Послуги системи державного управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Вип.3 (18) / Редкол.: Г.І. Мостовий, В.Я. Амбросов, О.Ю. Амосов та ін. - Х.: ХРІДУ НАДУ “Магістр", 2003. - С. 208-213.; Верба В.А., Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 244 с.; Додонов О., Горбачик О., Кузнєцова М. Державна інформаційна політика і становлення інформаційного суспільства в Україні // Стратегічна панорама. - 2002. - №1. - С.166-170.
Структура роботи. Робота складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел. Основна частина роботи викладена на 40 сторінок, в тому числі список використаних джерел нараховує стільки то позицій, викладений на __ стор.
Розділ 1. Інформаційні послуги як основна складова інформаційного ринку
1.1 Інформаційно-консультаційні послуги як складова ринкової інфраструктури
Протягом останнього десятиріччя в Україні відбуваються бурхливі зміни в суспільному, економічному та політичному житті. Ці зміни суттєво вплинули на економіку країни. Прийняті законодавчі акти “Про власність", “Про підприємництво” та багато інших вимагають нових підходів до управління економічним розвитком держави. Державні підприємства зазнали низки змін і з часом перетворились на організації з різною формою власності та структурою управління (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, спільні підприємства, малі підприємства, фермерські господарства). Також виник новий клас суспільства, а саме суб'єкти підприємницької діяльності. Ці зміни прияли і новим економічним відносинам в країні.
Важливість проблеми вдосконалення інформаційного забезпечення України відома давно і певні заходи щодо її вирішення реалізуються, але є всі підстави стверджувати, що до завершення цього процесу ще далеко. У багатьох випадках статистична інформація не є вичерпною, не порівнюється з аналогічними показниками за попередні роки, викликає сумнів її достовірність.
Водночас в Україні з'явилося багато комерційних структур, інформаційно-консалтингових фірм, головним напрямом діяльності яких є саме надання інформації, як уніфікованої, так і за специфічним замовленням. Становлення інституту приватних інформаційно-консультаційних служб (ІКС) в Україні - обґрунтована необхідність для подальшого прогресивного розвитку аграрного бізнесу і стабілізації продовольчої безпеки країни Захарченко В.І. Ринкові перетворення і формування територіально-галузевих корпоративних структур // Економіка АПК. - 2004. - № 2. - С. 113-118. [1, c.115].
Проте необхідно визнати низку проблем, пов'язаних з даним процесом. По-перше, це проблеми психологічного характеру. Безумовно, для стабільного функціонування приватних ІКС необхідний належний рівень попиту на їх послуги. Моніторингові дослідження показують, що певна частина готова співпрацювати з консалтинговими фірмами на платній основі. Історичний досвід свідчить, що головною причиною формування консультаційних структур практично у всіх країнах світу була криза виробництва, коли галузь виявляла неспроможність без державної підтримки перейти на істотно новий, ефективніший рівень розвитку [2, 3, c.55]. За таких умов провідні координуючу і управлінську функції беруть на себе державні органи та їх інститути. І лише після того, як державні структури забезпечать стабільність інформаційного та економічного середовища, формуються передумови поступового переходу до відносно самостійного функціонування галузі на принципах самодостатньої системи з відповідним відшкодуванням витрат на інформаційно-консультаційне забезпечення і створення мережі приватних консультаційних служб.
Наведені обставини дають вагомі підстави для постановки питання про доцільність нині в Україні спрямувати зусилля інформаційно-консультаційних служб усіх форм власності на створення єдиної розвинутої інформаційної системи бізнесу за умови, коли державні інформаційно-консультаційні служби з розвинутою системою телекомунікацій будуть успішно конкурувати з недержавними стосовно масштабів інформаційного сервісу. При цьому інформаційно-сервісні структури недержавних формувань тісно співпрацюватимуть з державною службою і тим самим доповнюватимуть і розвиватимуть інформаційну систему.
На початку дев'яностих років майже кожна реструктиризована чи новостворена організація могла знайти свою нішу на внутрішньому ринку, застосувавши нову технологію виробництва того чи іншого товару або послуг. Вироблені товари майже повністю задовольняли потреби основної частини споживачів. Така ситуація задовольняла і українських підприємців. Тому до середини дев'яностих років вітчизняні підприємці без особливих зусиль могли витримати конкуренцію на внутрішньому ринку. Тим більше, що низка законів деякою мірою стимулювали вітчизняного виробника, завдяки підвищенню мита на ввезення товарів аналогічних тим, що виробляються на українських підприємствах.
Але час показав, що потрібно виробляти конкурентоспроможну продукцію, а для її виробництва потрібні не лише обладнання, але й висококваліфікований персонал, яким потрібно вміло керувати. Сучасний керівник повинен досконало знати сучасну теорію менеджменту і вміло керувати як виробництвом певного товару, так і управляти організацією взагалі.
На сьогодні ведення підприємницької діяльності - досить складна та ризикована справа. Навіть в економічно розвинених країнах кожна фірма в процесі свого існування час від часу попадає в різні кризові ситуації. Для виходу з неї керівники застосовують різні методи. Це і звільнення одних менеджерів на різних рівнях управління та призначення на посади нових тощо. Але для ефективного управління підприємством будь-який керівник повинен вміти приймати рішення по великій кількості проблем, які виникають в процесі виробничої діяльності. За словами академіка Й.С. Завадського, “Відставання народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких провідне місце займає недосконалість системи управління. Турбулентний характер негативних змін в економіці (інфляція, ріст цін на сировину та матеріали, високі процентні ставки за кредит, зниження закупівельної спроможності населення та ін.) і висока складність вирішуваних нині завдань посилюють роль наукового управління у стабілізації соціально-економічних процесів і забезпеченні високої ефективності усіх видів підприємницької діяльності ". Завадський Й.С. Менеджмент: Management. - У 3 т. 1. - 3 вид., доп. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту. - 2001. - 542с. [4].
Одним із способів вирішення виробничих питань різного характеру є налагодження роботи з інформаційно-консультаційними або консалтинговими службами. Проблематиці консультаційних послуг присвячено чимало публікації. Зокрема, деякі автори відмічають, що однією з умов формування ринкових відносин в Україні є створення інформаційного простору та впровадження інформаційно-консультаційних технологій в усіх галузях народного господарства.
Але в Україні розвиток інформаційного-консультаційних технологій поки що не повною мірою використовується для поліпшення справ в економіці. Відставання України в цій сфері пояснюється низьким базовим рівнем використання інформаційно-консультаційних технологій.
Противники прискорення розвитку інформаційно-консультаційних послуг пояснюють свою позицію відсутністю попиту на інформаційні та консультаційні послуги.
Разом з тим немає єдиних підходів до визначення структури попиту на консультаційні послуги і їх забезпечення та методики визначення ефективності наданих послуг. Цим питанням займаються такі вчені, як П.Т. Саблук, Й.С. Завадський, М.Ф. Кропивко, М.Ф. Попов.
Незважаючи на публікації вітчизняних і зарубіжних вчених, а також представників фірм, які безпосередньо вже надають такі послуги присвячених цьому питанню, проблема розвитку інформаційно-консультаційних послуг залишається до кінця не вирішеною.
Враховуючи актуальність проблеми, метою наукової статті є дослідження попиту на консультаційні послуги та критеріїв вибору консультантів.
Роботу консультантів можна порівняти з лікарем, який проводить "огляд", встановлює "діагноз" і пропонує лікування для організації, яка вирішила провести реорганізацію. Також консалтингові служби займаються розробкою різного виду проектів та впровадження його в життя. В країнах ЄС і США набули широкого розповсюдження консалтингові організації, які проводять маркетингові дослідження, нагромаджують інформацію про зміни виробничої ситуації та навколишнього середовища, фінансової політики держави, досягнень науки, передового досвіду тощо. Вони надають консультації, всебічно враховуючи своїх користувачів.
В Україні протягом останніх років інтенсивно ведуться розробки інформаційно-консультаційного забезпечення товаровиробників, організацій і установ. Дослідження з виявлення конкретної інформації, конкретних послуг інформаційно-консультаційних систем в агропромисловому комплексі нагромаджено в Інституті аграрної економіки УААН. На думку академіка УААН П.Т. Саблука “Для ефективного функціонування виробничих, сервісних і управлінських формувань агропромислового комплексу України в умовах ринкової економіки (включаючи і перехідний період) необхідно створити відповідне інформаційне середовище ". Організація інформаційно-консультаційного забезпечення АПК України. За ред.. академіка УААН П.Т. Каблука. - К.: ІАЕ УААН. - 2003. - 437с. [5]
Ці дослідження доцільно використовувати інформаційно-консультативним службам регіонів та окремим консультантам.
Ефективність використання підприємствами консультантів зумовлена тим, що:
консультант буде надавати пояснення і допомагати розібратись в нових питаннях, що стосується усіх аспектів господарської діяльності, з якими керівництво підприємств ще не знайоме;
керівники та власні спеціалісти підприємства не можуть бути об'єктивними щодо оцінки своєї діяльності;
реалізація та розробка комплексних програм при реорганізації підприємства або створенні нових проектів потребує певної кількості висококваліфікованих спеціалістів, а наявні на підприємстві працівники частіше завантажені оперативною щоденною роботою;
консультант зацікавлений в ефективності своєї роботи, тому що це репутація і відповідальність вимогам професійної етики;
робота консультативної фірми вигідна підприємству, оскільки вдається використовувати досвід аналогічних програм на інших підприємствах.
В країнах з розвинутою економікою попит на консалтингові послуги досить високий. Так, за даними New York Times послугами консультантів регулярно користується 15% компаній США і 35% вдаються до них у міру необхідності. Серед вітчизняних компаній регулярно користується послугами консультантів 14%, а робити це у майбутньому планує 41%.
Клієнтом консалтингової фірми може бути будь-яке підприємство. Основними споживачами бізнес-консультантів за кордоном частіше стають: фінансові установи, виробники товарів масового попиту, промислові підприємства, телекомунікаційні компанії, енергетичні компанії, урядові установи, установи охорони здоров'я, науково-дослідницькі установи, засоби масової інформації та шоу-бізнесу, торгівельні компанії.
Послуги консультантів досить різноманітні. Найбільшим попитом на світовому ринку користуються консультації з таких питань, як: реорганізація і реструктуризація підприємства, корпоративні стратегії, інформаційно-технологічні стратегії, розвиток бізнесу, організаційне проектування, фінансовий менеджмент, маркетинг і продаж.
В Україні здебільшого клієнтами консалтингових послуг стають іноземні фірми, що працюють в нашій країні, або досить великі вітчизняні компанії. На жаль, велика кількість керівників та власників українських підприємств намагаються власними силами покращити роботу своєї організації, не розуміючи, ще невмілим управлінням значно легше знищити свій бізнес, ніж його врятувати.
Не всі українські власники та менеджери підприємств готові до співпраці з радником як морально, так і матеріально. Досить ще важко керівнику визначитись, чи варто віддавати кошти за пораду, до якого саме консультанта звернутись. Звичайно, що значну роль відіграє і рівень цін за ці поради. Але, як і будь-які інші послуги, ціна повинна відповідати якості.
В країнах ЄС і США приватні консультанти відшкодовують фермерам втрати у випадку невдачі при використанні їх рекомендацій.
Клієнт повинен мати і певні гарантії позитивних результатів. Ці та інші питання природно виникають в керівників підприємств. Вибираючи консультанта, підприємці користуються здебільшого такими критеріями: кваліфікація 32%; якість наданих послуг 26%; рівень цін 21%; ім'я і репутація 28%; гарантії позитивних результатів 21%; досвід роботи на місцевому ринку 18%.
Отже, перш ніж використовувати послуги консалтингових служб, керівники та власники підприємств повинні усвідомити, що саме вони хочуть змінити в своїй організації і в якій мірі їм зможе допомогти консультант. Таким чином, вивчення й удосконалення організації інформаційно-консультаційних послуг є необхідною складовою поліпшення виробничих та управлінських відносин на підприємствах різних форм власності.
Використання інформаційно-консультаційних технологій стане вагомим внеском в питанні піднесення економіки, вирішення соціальних проблем і формуванні нових перспектив розвитку консультування, надання інформаційних послуг з боку органів державного управління. Далі ми дізнаємось про інформаційні послуги з боку держави.
Також слід відразу зазначити, що національна практика надання державних послуг має свою специфіку, зумовлену наслідками функціонування адміністративно-командної системи управління.
1.2 Консультування та інформаційні послуги органів державного управління
Інформаційно-консультаційні служби як державного так і кооперативного чи приватного характеру не можуть існувати самі по собі, вони повинні перебувати у постійному взаємозв'язку між собою для як найкращого задоволення інформаційних потреб споживачів.
Усі ці організації державного і приватного секторів звичайно конкуруватимуть між собою при вирішенні практичних проблем, проте взаємно доповнюватимуть одна одну при дослідженні фундаментальних проблем. При цьому взаємне погодження дій державного і приватного секторів дає змогу запобігати “дублюванню" у проведенні консультацій, а також підвищувати рівень знань і спеціалізації.
Поряд з наведеними, існує ряд інших проблем, притаманних ІКС усіх форм власності, зокрема, щодо визначення розмірів плати за інформаційно-консультаційні послуги.
У зв'язку з цим, на мою думку, необхідне чітке розмежування інформаційно-консультаційних послуг на загальні, які повинні оплачуватися за рахунок державного бюджету, і спеціальні - за рахунок оплати послуг самими споживачами.
Оцінку вартості потрібно здійснювати і при плануванні робіт, і при укладанні угод, і при визначенні кінцевих результатів. Щоб визначити доцільний розмір оплати інформаційних послуг, потрібно врахувати багато чинників, у тому числі природу послуг, які виконуються, час, потрібний для їх вирішення, досвід консультантів, їх можливості та фах, ступінь відповідальності, котру братиме на себе служба, і вигоду, яку будуть одержувати виробники від користування цими послугами [6].
Необхідність розгляду сфери послуг зумовлена її суттєвим впливом на процеси розвитку й трансформації вітчизняного ринку, важливою роллю у вирішенні соціальних питань, значною динамікою розширення й удосконалення, актуалізацією національного інтелекту та підтримкою його приросту, стимулюванням інноваційних процесів у переважній більшості галузей життєдіяльності суспільства. Разом з цим в умовах перехідного періоду до ринкової економіки та громадянського суспільства змінюється й функціональне призначення органів державного управління, а тому вони набувають нових системних якостей. Тобто органи державної влади перестають бути надбудовою, що керує розвитком суспільства, а під впливом демократичних процесів поступово трансформуються в інституції з надання державних послуг суспільству. Оскільки головним у демократичному суспільстві є дії уряду як на державному, так і на місцевому рівні, то безпосередня участь органів державного управління в забезпеченні потреб громадянина як “клієнта держави" відбувається саме через надання послуг. Важливо, що окремі державні послуги мають певною мірою монопольний характер через те, що можуть надаватись лише державою. Тому для науково-теоретичного обгрунтування і класифікації видів послуг як передумови законодавчого врегулювання процедури їх надання органами державної влади здійснені численні дослідження і прийняті відповідні нормативно-правові акти.
Розглядаючи послуги державного управління, В. Александров та В. Гусєв не лише розкривають їх специфіку, а й виокремлюють ті ознаки, які суттєво відрізняють їх від послуг в інших сферах соціально-економічної діяльності. Науковці підкреслюють, що “через послуги цих органів та організацій реалізуються певні регулятивні функції системи державного управління, забезпечується зворотний зв'язок між суб'єктами та об'єктами державного управління”. Більше того, зазначені послуги мають інструментальне призначення, оскільки забезпечують реалізацію завдань та регулюючих функцій системи державного управління, що надає їм ознак функцій забезпечувального характеру Александров В.Т., Гусєв В.О. Послуги системи державного управління //Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Вип. 3 (18) / Редкол.: Г.І.Мостовий, В.Я.Амбросов, О.Ю.Амосов та ін. - Х.: ХРІДУ НАДУ “Магістр”, 2003. - С. 208-213. [7].
Зазначені автори розкривають наступні різновиди послуг, які, на їх думку, найбільш поширені та затребувані від органів державної влади:
послуги з державної реєстрації різних видів діяльності;
послуги з ліцензування окремих видів діяльності;
послуги з експертизи різних сфер діяльності;
послуги з сертифікації суб'єктів, які здійснюють певну діяльність;
консалтингові послуги з різноманітних питань;
довідково-інформаційні послуги, які надаються органами державної влади за запитами населення;
послуги з надання різного роду дозволів, узгоджень тощо;
послуги з організації тендерів та конкурсних процедур.
У свою чергу, дослідники А. Ліпенцев та О. Поляк наголошують на існуванні різноманітних видів послуг і зараховують до них: державні, управлінські, адміністративні, громадські, місцеві, муніципальні, публічні тощо.
У Концепції адміністративної реформи наголошується, що концептуальною основою реформування уряду має бути законодавче визначення основних напрямів його діяльності, таких як державні (управлінські) послуги [8, с.11]. Останні визначаються як послуги з боку органів виконавчої влади, що є необхідною умовою реалізації прав і свобод громадян, зокрема реєстрація, ліцензування, довідково-інформаційні послуги тощо. Крім цього, у вищезгаданій Концепції паралельно, без суттєвої різниці, вживаються терміни “державні послуги" та “управлінські послуги”. Ці послуги почасти трактують одним поняттям - “державно-управлінські”.
Послуги, що надаються юридичними та фізичними особами, різноманітні. Вони торкаються всіх сфер суспільного життя. Для їх упорядкування державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблений Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП), що є складовою Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму на міжнародну систему обліку і статистики” від 4 травня 1993 р. № 326. Об'єктом класифікації в ДКПП є продукція та послуги, створені внаслідок усіх видів економічної діяльності.
ДКПП призначений для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами та всіма суб'єктами господарювання в Україні. Крім того, ДКПП гармонізований з Європейською класифікацією продукції та послуг за видами діяльності (CPA), яка, у свою чергу, пов'язана з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (HS) та Комбінованою номенклатурою Європейського співробітництва (CN). Згідно з ДКПП всі послуги поділяються на урядові, адміністративні, допоміжні тощо. Класифікатором передбачені, без суттєвої різниці у вживаних поняттях, консультаційні та консультативні послуги.
Цей класифікатор передбачає і послуги державного управління, що, у свою чергу, підрозділяються на: послуги державного управління загального характеру та допоміжні (консалтингові послуги з різноманітних питань, довідково-інформаційні послуги). До послуг державного управління загального характеру відносять послуги у виконавчій та законодавчій сферах діяльності, що надаються законодавчими та виконавчими органами влади, органами регіонального та місцевого управління. Ці, у свою чергу, також мають свій підрозділ, поділений на урядові й адміністративні.
Як практичне впровадження ДКПП структурними підрозділами Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Академія) запропоновані експертні та інформаційно-консультаційні послуги з наступних питань:
науково-дослідна робота;
рекомендації органам виконавчої влади;
аналітичні огляди;
методологічна допомога.
Консалтингова послуга - інтелектуальний продукт, що залишається у володінні клієнта після завершення консультування Верба В.А., Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 244 с. [9, с.12].
В окремих дослідженнях консалтинг відносять до інформаційних послуг, які поділяються, у свою чергу, на три сектори:
виключно інформаційні послуги, що стосуються надання адресно-довідкової інформації, і послуги в галузі телекомунікацій;
інформаційно-консалтингові послуги, пов'язані з їх наданням у двох аспектах - інформаційному та консалтинговому;
власне консалтингові послуги, які передбачають консультування в різних сферах діяльності [10, с.11].
З огляду на викладене послуги, запропоновані Академією, мають універсальний характер, оскільки їх надання здійснюється в усіх трьох секторах. Так, до адресно-довідкового інформування належать послуги сектора з координації наукових і дисертаційних досліджень з користування базою даних тем дисертаційних досліджень і базою даних наукових публікацій у сфері державного управління, а також бібліотеки, що пропонує електронні каталоги бібліотеки в локальній мережі, бази даних “Книжковий фонд", “Періодичні видання", які виставлені на веб-сайті Академії, роботу з юридичною інформаційно-пошуковою системою “Консультант” http://www.academy.gov.ua [11].
До переліку інформаційно-консалтингових послуг входить оформлення договорів на виконання науково-дослідних робіт за договірною тематикою і звітів про науководослідні роботи відповідно до вимог держстандарту України і надаються вони організаційно-координаційним відділом управління координації наукових досліджень. Безпосередньо консультаційні послуги передбачають: консультації, наукові дослідження, аналітичну й експертну діяльність, спрямовану, у першу чергу, на покращання функціонування органів державної влади.
Консультаційна робота передбачає моніторинг і прогнозування проблем державного управління та місцевого самоврядування, аналіз світового й вітчизняного досвіду їх розвитку. У рамках пропонованих консультацій розробляються методики, техніки і методології державного управління та їх упровадження, моніторинг, аналіз та моделювання механізмів реформування системи державного управління, проведення соціологічних досліджень з проблем внутрішньої і зовнішньої політики України на сучасному етапі, аналіз сучасних проблем проведення конституційної, політичної та адміністративної реформ, стратегічні завдання та стратегічне прогнозування щодо політичного та економічного реформування. Зазначені послуги надаються кафедрами й структурними підрозділами Академії та Інститутом проблем державного управління та місцевого самоврядування.
Варто зазначити, що запровадження Академією інформаційно-консалтингових послуг стало свого роду відповіддю на зростання конкуренції у сфері послуг і швидкі темпи розвитку їх ринку в Україні. Тому Академії як важливій науково-інтелектуальній складовій системи державного управління стало вкрай необхідно знайти і зайняти свій сегмент у ринковому середовищі. Крім цього, потребують концептуального забезпечення й теоретико-методологічної підтримки процеси політичного реформування в Україні. За цих умов органи державної влади як активні учасники процесу змін украй гостро відчувають потребу не просто в кваліфікованих порадах, а вимагають високопрофесійного інформаційно-консалтингового супроводу реформаторської діяльності.
Вирішення зазначених проблем, як правило, залишається осторонь інтересів консалтингових фірм, які спрямовують свою роботу на надання якісних консультацій і тренінгів підприємствам малого, середнього й великого бізнесу та окремим громадянам. Їх завдання спрямовані на підготовку керівників і персоналу фірм у сфері маркетингу, фінансів, фінансового менеджменту, роботи з персоналом, офіс-менеджменту, податкового регулювання, інформаційних технологій, що дає змогу одержати конкурентні переваги. Також вони надають знання, що розширюють кругозір, розвивають майстерність міжособистісного спілкування і критичне мислення. Консалтингові фірми передають персоналові й керівникам фірм практичний досвід і проводять тренінги в обраній ними сфері діяльності. Під час занять, консультацій і тренінгів слухачі заохочуються до активності, що сприяє як персональному, так і професійному зростанню.
У подальшому все це спонукає керівників і персонал фірм до безперервного підвищення кваліфікації шляхом освіти і самоосвіти [12].
Віддаючи належне високому рівню консалтингової діяльності багатьох бізнес-організацій, варто зазначити, що цілі, місія і завдання системи державного управління вимагають дещо інших підходів до організації і змістовного наповнення інформаційних послуг. На мій погляд, формат запропонованих консалтингових послуг, їх перелік і масштаб охоплення проблемного поля державного управління свідчить про існування необхідного науково-теоретичного, методологічного й кадрового потенціалу, який може слугувати фактором підвищення якісного рівня виконання консультативно-дорадчих функцій органами державної влади.
Важливим моментом у підвищенні ефективності інформатизації суб'єктів бізнесу є формування в інформаційних службах конкретних переліків послуг (завдань і проблем), які в кожному конкретному випадку можуть бути надані користувачам. Тобто має бути реалізований системний підхід до інформатизації - необхідна узгодженість попиту на конкретні послуги з їх пропозицією. Необхідно визначити, які послуги (інформація) потрібні конкретним споживачам для ефективного ведення виробництва і задоволення соціальних, правових та культурно-побутових потреб. Без вирішення цієї проблеми потенційні користувачі не будуть звертатися до інформаційно-консультаційної державної служби і вона не зможе ефективно працювати. Визначати конкретний перелік послуг та необхідної інформації, які дійсно потрібні користувачам, необхідно проведенням спеціальних досліджень.
Таким чином, викладене свідчить про наявність окремих кроків зі становлення й розвитку державних послуг, існування значних науково-теоретичних напрацювань щодо шляхів і напрямів їх удосконалення. Однак сьогодні потрібний більш чіткий розподіл між різними видами послуг, щоб не допустити їх дублювання. Наступним етапом має стати формування відповідної нормативно-правової бази з регулювання сфери послуг та консультативної діяльності.
Також необхідно визначити в системі органів державного управління структури, що надають консультаційні послуги, зосередивши увагу на переліку та якісному наданні цих послуг. Крім цього, досить важливу роль повинна відігравати електронна інформація, органів державного управління в Україні, що має інформаційно-довідковий і консультаційний характер.
Отже, сьогодні перед теоретиками й практиками державного управління стоїть завдання щодо систематизації напрацьованого й розробки єдиних науково теоретичних засад надання послуг державою взагалі і консультаційних зокрема та вироблення єдиної системи (ринку) електронної інформації.
1.3 Ринок електронної інформації. Особливості розвитку ринку ділової електронної інформації в Україні
В галузях, що обслуговують ринок інформаційних послуг, спостерігається стабільний високий рівень прибутків на вкладений капітал. Це пояснює загострення конкурентної боротьби в цьому секторі, при чому новими учасниками в ній стають, як широкопрофільні, так і спеціалізовані організації (включаючи організації з інших секторах економіки). До таких нових конкурентів відносяться фінансові організації, виробники офісного та промислового обладнання, постачальники послуг зв'язку і крупні підприємства роздрібної торгівлі. Успішно діючі організації цього сектора фокусують свою увагу на забезпеченні інтегрованих ринкових послуг, тим самим сприяючи ліквідації проміжних ланок. Впровадження інтерактивного обміну інформацією між будь-якими абонентами і створення всесвітньої інтегрованої системи підтримки угод між постачальниками та споживачами стає вже реальністю. Інформаційні ресурси є безпосереднім продуктом інтелектуальної діяльності найкваліфікованішої і творчо активної частини населення. В більшості випадків результати діяльності зберігаються у вигляді структурно організованих типових масивах даних. Тому бази даних виступають основою абсолютної більшості видів електронної інформації, що надаються на сучасному інформаційному ринку і розглядаються, як організована сукупність однорідних записів в електронній формі.
Ринок електронної інформації включає такі три основні сегменти:
Сегмент ділової інформації;
Сегмент інформації для спеціалістів;
Сегмент масової споживчої інформації та побутових послуг.
Сегмент ділової інформації охоплює: біржову і фінансову інформацію, а саме інформацію про котування цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції, ціни, яка надається біржами, спеціальними службами біржової і фінансової інформації; економічну і статистичну інформацію - числову економічну, демографічну, соціальну, інформацію у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей, оцінок і т.д.; комерційну інформацію - інформацію з підприємств та фірм про їхню продукцію, ціни, керівників та інше; інформацію комерційних пропозицій - інформацію про купівлю - продажу по визначених товарних групах; ділові новини в сфері економіки і бізнесу.
Кризова ситуація в економіці України обумовлює такий стан, коли найактуальнішою є інформація про внутрішні та зовнішні ринки збуту. Для управління конкурентоспроможністю підприємства важливим стає ретельний аналіз конкуренції, для якого найчастіше не вистачає грунтовної інформації. Тому на практиці насамперед прагнуть детально вивчити окремі складові конкурентних переваг - продукції, технології, компетенції персоналу, управління. Можна виділити такі основні напрями маркетингових досліджень: дослідження споживчих товарів, ринків товарів промислового призначення, дослідження з метою пошуку ділових партнерів та соціологічні дослідження. Швидкими темпами розвивається надання такої послуги, як перевірка надійності партнерів, специфіка якої в Україні полягає в необхідності створення двосторонньої системи і відповідної інфраструктури. Основними проблемами при її здійсненні є розосередженість і важкодоступність інформації, небажання господарських підприємств подавати в офіційні органи повну інформацію про свою діяльність, певна відносність інформації про конкретне підприємство. Вітчизняні маркетингові фірми в основному орієнтуються на іноземних замовників. Це пояснюється тим, що платоспроможність іноземних організацій значно вища, ніж вітчизняних. Для нерезидентів вигідніше користуватися послугами українських інформаційних підприємств, ніж самостійно вивчати український ринок. Крім того, більшість вітчизняних підприємств ще не в повній мірі усвідомили важливість глибокого вивчення ринків. Цей інформаційний попит підприємств задовольняють організації, які діють на інформаційному ринку і надають інформаційні послуги. Створення ринку інформаційних послуг у країні перебуває на початковому етапі, який відображає труднощі переходу від централізовано-планової економіки до вільного підприємництва. Основними причинами такої ситуації є те, що в основної маси підприємців тільки формується розуміння важливості інформації, необхідності створення інформаційної інфраструктури ринку, відсутність єдиної державної політики і стратегії щодо розвитку ринку інформаційних послуг.
Найпоширенішими на ринку інформаційних продуктів України через їх прийнятні ціни й розгалужену систему розповсюдження є товари в друкованій формі - довідники й ділова періодика. Видавцями випускається тільки два види довідників - адресні й адресно-номенклатурні. Їх можна розділити на універсальні, галузеві, регіональні. До недоліків їх роботи відносять невисоку оперативність довідників викликану тривалим терміном друкування, відсутність довідників по нових галузях народного господарства: аудит, маркетинг, реклама, тощо. Разом з тим майже завжди в таких випадках з'являються електронні копії цих довідників.
Інформаційна продукція видавництв економічних газет і часописів складається з газет, журналів, бюлетенів, а також цінових та інформаційних стрічок. Економічні газети мають, як загальну спрямованість, так і галузеву. У бюлетенях (наприклад, Ukrinform Business News) друкують оперативну й аналітичну інформацію по галузях промисловості, фінансах, прайс-листи тощо. У рядках (наприклад, “Новини Ділового Світу”) викладаються оперативні повідомлення про важливі проекти, огляди кредитного, валютного ринків України та інші. В економічних журналах (наприклад, ”Економіка України”) публікують інформаційно-аналітичні матеріали. На сьогодні кожне з періодичних видань прагне паралельно видавати електронну копію. Зазначимо, що практично відсутня спеціалізація газет і журналів по галузях народного господарства, сегментах ринку й інше.
Генераторами біржової та фінансової інформації є брокерські компанії, банки. Найбільш відомі на Заході агентства, які пропонують доступ до біржової і фінансової інформації - Reuter і Teletrade. Телекомунікаційні вузли CS/Monolit, Relcom-Україна, ELVISTI та інші пропонують матеріали інформаційних агентств, доступ до світових баз даних, глобальних мереж та багато іншого. Важливим ресурсом INTERNET є Word Wide Web (WWW), в якому існують сервери практично будь-якої тематики. Найчастіше використовуються рубрики, які стосуються інформації про діяльність компаній, продукти і послуги, фінанси та інвестиції, тощо.
Глобалізація світових процесів, що відбуваються в економіці призвела до того, що в створенні економічних статистичних баз даних і наданні послуг на їхній основі значна роль належить державним і міжурядовим організаціям. Серед них можна назвати “OECD" (бази даних по економічній статистиці країн і зовнішньої торгівлі), “GSI-ECO", яка не тільки готує бази даних “EUROSTATCRONOS", але і надає послуги діалогового доступу до них, а також обчислювальний центр з економічних і суспільних наук (“WSR“), що працює разом з австрійським інститутом економічних досліджень (“WIFO“), який пропонує доступ до широкого спектру міжнародних і національних баз даних по світовій економіці, що містять зведення про глобальні зміни в структурі промислового виробництва, торгівлі, фінансової діяльності. Пошук статистичної інформації в основному буває прямим, адресним, здійснюється по формальних ознаках об'єкта (країна, показник та інші). Користувач, як правило, одержує можливість статистичного опрацювання знайденої інформації, як за допомогою засобів, що надаються діалоговою інформаційною системою, так і власними засобами при передачі результатів пошуку в ЕОМ користувача.
Економічна статистична інформація, як правило, не потрібна в чистому, непереробленому вигляді для більшості видів ділової діяльності. Але вона є насамперед об'єктом аналізу і досліджень. Комерційна інформація необхідна підприємцю насамперед для добору партнерів, пошуку клієнтів, встановлення контактів із ними, а також для того, щоб бути в курсі діяльності партнера або клієнта, що дасть впевненість у повній інформованості про нього. Доступ до комерційної інформації дозволяє також вивчати діяльність конкурентів і їхню продукцію, відслідковувати регулюючі дії організацій, які працюють в цій сфері бізнесу., як приклад, серед відомих західних фірм, що працюють у цьому сегменті, можна назвати Dow Jones News/Retrieval.
Сегмент інформації для спеціалістів охоплює: юридичну інформацію; електронні збірники указів, постанов, інструкцій і інших документів, виданих органами державної і місцевої влади; науково-технічну інформацію - довідкову інформацію і дані в галузях фізики, техніки, інформатики; фахову інформацію - спеціальні дані й інформація з галузей різних наук, медицини, педагогіки, астрології та інші; доступ до першоджерел - бібліографічну і реферативну інформацію, а також доступ до повного тексту електронних даних.
Останній сегмент масової, споживчої інформації містить:
інформацію служб новин і агентств преси;
споживчу інформацію - місцеві новини, погоду, програми радіо - і телепередач, розклад транспорту, довідники про готелі, ресторани, інформацію по прокату машин та інше.
Серед західних постачальників інформації новин найвідоміша служба NEXIS і ін. В Україні робляться успішні спроби в даному напрямку. На жаль, коли ця інформація надходить на комп'ютер користувача, вона в значній мірі стає застарілою. До найбільших інформаційних і комп'ютерних мереж України відносять Українське національне інформаційне агентство, ВІККІ, СВІТ, ELVISTI, електронну комп'ютерну газету “Все-всім“. Типова споживча інформація включає місцеві новини, відомості про погоду, програми радіо - і телепередач, розклад транспорту, довідники по готелях, ресторанах, інформація з прокату машин та іншу інформацію. Характерними прикладами таких фірм, що надають подібну інформацію, є американські служби “Source" і “CompuServe". В Україні сегмент масової, споживчої інформації розвинутий найменше через слабкий розвиток комп'ютерної мережі звичайних споживачів.
Основними постачальниками електронної інформації на ринку виступають центри-генератори баз даних, центри-розподільники інформації на основі баз даних та інформаційні провайдери. Згідно оцінок спеціалістів витрати на створення баз даних окупаються в середньому за 3-5 років за умови постійного оновлення інформації. Для забезпечення ефективності витрат на підготування баз даних виробник електронної інформації повинен:
орієнтуватися на надання унікальної інформації;
орієнтуватися на значне число користувачів, і для цього передбачати різноманітні засоби доступу до бази даних;
працювати разом із розробниками програмного забезпечення, що полегшують і спрощують використання каналів поширення інформації;
розробляти ефективний механізм ціноутворення відповідно обсягам наданої інформації і її цінності;
застосовувати нові технології, що забезпечують зниження витрат не тільки на етапі поширення інформації, але і для її підготовки, включаючи збір і зберігання.
Щоб уникнути невдалих вкладень у бази даних слід уникати таких негативних факторів: невідповідність вимогам ринку; вузьке або дрібне тематичне і видове охоплення; помилки і неповнота даних; наявність застарілої інформації або недостатньо часте оновлення даних.
Власники (або генератори інформації) баз даних створюють власні служби у вигляді інформаційних мереж і надають послуги через них. Саме це сприяло появі на ринку інформаційних посередників - провайдерів, під якими розуміються організації або особи, які професійно займаються платним інформаційним обслуговуванням зовнішніх клієнтів на комерційній основі з використанням послуг інформаційних служб, що було пов'язано з усвідомленням корисності і цінності інформації і ростом потреби в інформаційних послугах та перевищенням критичної маси аудиторії користувачів. Проте цей вид діяльності властивий розвинутому інформаційному ринку і в нашій країні поки що не одержав масового поширення. Розвиток сучасних інформаційних послуг у світі стало можливим тільки завдяки тому, що в більшості країн існували загальнодоступні і недорогі служби передачі даних. В Україні ж висока вартість послуг прямого доступу до баз даних не дозволяє цим базам даних набрати критичну масу числа абонентів, що зробили б їхню роботу економічно доцільною.
У сфері побутових послуг сумісне підприємництво приймає широкий розмах, що пов'язується з необхідністю об'єднання професіоналів різних профілів та ресурсів по мірі розвитку тенденції “інформаційних розваг“. Успішно діючі організації цього сектора все в ширших масштабах залучають до створення програмних засобів нові покоління-розробників, які можуть бути розкиданими по цілому світі. Ці взаємодії не будуть повністю трансформуватися у внутрішні, а скоріше навпаки будуватися на представленні долі акцій і системі заохочувальних разових зарплат. Це дозволить розділити можливий ризик, а також можливий прибуток між партнерами, що в усіх відношеннях залишаться незалежними.
В цілому можна сказати, що постачальники інформаційних послуг, які займають передові позиції, повинні поставити перед собою наступні цілі: розширити участь на всіх стадіях створення доданої вартості інформаційного продукту - розробки, синтезу і поширення; захистити діючі на даний час способи створення доданої вартості і види інформаційного продукту від існуючих чи можливих конкурентів; посилити творчий процес при одночасному дотриманні фінансової безпеки.
Також слід наголосити, що навіть при розвитку ринку ділової електронної інформації в Україні, є значні проблеми по формуванню інформаційного суспільства в цілому.
Інтенсивна інформатизація більшості сфер людського життя та діяльності є нині одним з визначальних глобальних чинників для подальшого соціально-економічного та інтелектуально-духовного розвитку людства. Цей процес характеризується наступними рисами:
обмін інформацією набуває глобального характеру, державні кордони та відстані вже не є суттєвою перешкодою для руху інформаційних потоків;
значно зросли можливості збору, обробки, зберігання, передачі інформації, доступу до неї;
суттєво зросло і продовжує зростати значення доступу до інформації для розвитку різних сфер людської діяльності;
відбувається перехід до нових форм зайнятості населення, зокрема, формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційно/інтелектуально орієнованих видах робіт;
безпрецедентно зросла кількість персональних та корпоративних контактів на глобальному рівні, розгортаються процеси формування трансдержавних і транснаціональних спільнот;
спроби урядів обмежити вільне поширення інформації всередині їхніх країн об'єктивно призводять до гальмування розвитку таких країн.
Цій фазі розвитку відповідає нове суспільно-економічне середовище - інформаційне суспільство, яке нині формується у світі й характеризується розвиненою інформаційно-комунікаційною інфраструктурою та прискореним розвитком високотехнологічних галузей економіки, різким збільшенням доступу громадян до інформації, освіти, культурних надбань, можливостей роботи і спілкування, реалізацією нового, більш високого рівня прав і свобод громадян і, нарешті, високими темпами економічного зростання.
Формування сучасної моделі інформаційного суспільства в Україні повинно стати одним з пріоритетних завдань держави як фундаментальна передумова повноцінної, на рівноправних засадах інтеграції нашої держави у європейські та загальносвітові процеси, збереження політичного суверенітету, економічної незалежності, конкурентоспроможності та процвітання, національної самобутності, гармонійності духовно-культурного розвитку людини та суспільства, формування зрілого громадянського суспільства, правової держави та демократії.
1.4 Проблеми становлення інформаційного суспільства в Україні
Сьогодні інформаційне суспільство як “новий соціальний зразок", що ґрунтується на “мікроелектронній технології” і поширюється всюди від повсякденного життя до міжнародних відносин та від сфер дозвілля до виробничих відносин є реальністю.
Зважаючи на пріоритетність розвитку інформаційно-комунікативної сфери у загальнолюдському поступі, 27 березня 2006 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію, в якій проголосила 17 травня Всесвітнім Днем інформаційного суспільства. У документі “Декларація принципів”. Побудова інформаційного суспільства - глобальна задача у новому тисячолітті, прийнятому на Всесвітній зустрічі з питань інформаційного суспільства в Женеві у грудні 2003 року, запропоноване нове визначення: інформаційне суспільство - це таке суспільство, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними з тим, щоб дати окремим особам, общинам і народам можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвитку і підвищуючи якість свого життя.
Нині передові країни усіляко сприяють подальшому розвитку елементів інформаційного суспільства, у той час як проблемою решти країн тією чи іншою мірою стає т. зв. “цифровий розрив” (або “інформаційна нерівність”) - відставання у даній галузі. Основна загроза цього відставання у сьогоднішніх умовах полягає у неминучому відсуванні такої країни на периферію світових процесів, гальмування її розвитку і перетворення її на залежного “донора" розвинених держав. Для України ризик реалізації такого сценарію залишається актуальним.
За одностайною думкою вітчизняних експертів та вчених, саме розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) набуває пріоритетного значення для України у формуванні ефективної стратегії забезпечення національної конкурентоспроможності за умов невідворотного подальшого зростання цін на енергоносії. Розвиток традиційних провідних галузей промисловості вже загальмовано не тільки у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією в країні та погіршенням ситуації на зовнішніх ринках збуту для українських виробників, але й довготривалими заходами з технічного переоснащення виробництва та переходу на енергоощадні технології.
У цей час саме на сектор послуг покладається завдання забезпечення подальшого зростання ВВП. На думку експертів, сучасна ситуація зовсім не унікальна, а цілком звична для східноєвропейських країн. Більше того, в Україні є достатні передумови для того, щоб стати одним із лідерів інтелектуальних та інформаційних послуг на світових ринках. Про це свідчать основні показники й тенденції розвитку цих сфер у нашій країні. Коротко їх проаналізуємо.
Подобные документы
Інформація як товар і економічний ресурс: властивості, класифікація й особливості ринку. Реклама, виставки, конференції і друковані видання як джерела інформаційних продуктів. Сегментація і тенденції розвитку інформаційного ринку в розвинених країнах.
курсовая работа [61,3 K], добавлен 13.10.2012Розгляд інформаційної політики Росії в Україні. Особливості російсько-українського інформаційного простору та його складові. Комплексне вивчення впливу російських ЗМІ на формування суспільної думки в Україні та визначення факторів його ефективності.
дипломная работа [80,7 K], добавлен 05.01.2011Раціоналізація суспільства як необхідна умова його розвитку. Теорія політичної модернізації та етапи її розвитку. Вплив засобів масової інформації на процеси демократизації. Особливості та напрямки функціонування ЗМІ в Україні, перспективи їх розвитку.
дипломная работа [93,7 K], добавлен 10.12.2011Культура мовлення як складова загальної культури людини. Засоби масової інформації - носії культури. Роль засобів масової інформації, їх види та функції в Україні. Позитивний та негативний вплив засобів масової інформації на культуру спілкування.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 20.10.2014Засоби масової інформації: сутність, функції, права, обов’язки. Дослідження основних проблем функціонування сучасних ЗМІ (преси, радіо, телебачення). Особливості книговидання в Україні. Результати використання глобальної інформаційної мережі Інтернет.
курсовая работа [26,3 K], добавлен 25.11.2010Особливості функціонування преси, радіо і телебачення в Україні як самостійної індустрії, спрямованої на формування громадської думки, національної політичної свідомості населення з використанням організаційно-технічних комплексів передачі інформації.
контрольная работа [34,6 K], добавлен 07.01.2017Поняття державного регулювання, його сутність і особливості, механізми, законодавча та правова база. Зміст державного регулювання у видавничій справі, його методи та функції. Пріоритети державного регулювання політики у видавничій справі України.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 22.04.2009Дослідження сутності та ґенези механізмів міжнародної інформаційно-аналітичної діяльності українських засобів масової інформації. Роль журналіста в поширенні міжнародних новин. Основні загрози та перспективи розвитку міжнародної журналістики України.
статья [22,1 K], добавлен 07.02.2018Роль засобів масової інформації у політичній, соціальній, бізнесовій сфері. Основні ознаки ділової інформації. Характеристика ділових видань "Бизнес", "Эксперт", "ИнвестГазета", а також загальнонаціональних "Дзеркало тижня", "Україна молода", "День".
курсовая работа [41,5 K], добавлен 30.04.2015Традиційна класифікація інформаційних жанрів. Система жанроутворення в сучасній пресі. Поняття про коментар, його призначення, жанрові особливості. Колонка як оперативний відгук на подію. Особливість журналіста як жанро-твірна ознака колумністики.
реферат [29,7 K], добавлен 11.01.2011
