Вплив мас-медіа на суспільство

Серед інших прийомів психологічного впливу ЗМІ застосовують:

- прийоми лінгвістичного маніпулювання (слова-синоніми, що передають різні відтінки, а тому й формують різне ставлення);

- викривлення масштабів подій та часу;

- звернення до негативних рівнів свідомості;

- «метод Геббельса». Прийоми, притаманні TV: ракурс, освітлення, монтаж кадрів, час; посилання на сфабриковані вияви громадської думки; «ефект вагону з оркестром»; спираль замовчування і т.ін [2, 41].

Отже, за одним влучним висловом, «інформація сьогодні сучасний варіант «дволикого Януса» - однією рукою він сіє «розумне, добре й вічне», а іншою кидає в землю зуби дракона, з яких, згідно з легендою, виросте зло» [14, 14]. Єдиним виходом є критичне ставлення до інформації, що до нас надходить, та вміле її використання.

Висновки

Мас-медіа стали невід'ємними атрибутами світу сучасної людини. У постіндустріальному суспільстві влада знань та інформації стає вирішальною в управлінні державою, відтісняючи на другий план вплив грошей та спонукання. Сьогодні мас-медіа все більше служать не лише необхідним ланцюжком у складному механізмі державотворення, але і його митцем. Сила впливу ЗМІ на свідомість і поведінку громадян величезна. Оцінки всезростаючого впливу ЗМІ на суспільство прямо протилежні. Деякі автори вбачають у цьому явищі паростки нової, більш високої та гуманної цивілізації, інформаційного суспільства, реальний рух до «гетерогенної, особистісної, антибюрократичної, шукаючої, мислячої, творчої держави», яка здатна вирішити найбільш гострі конфлікти сьогодення. Інші мислителі, констатуючи спустошуючий та руйнівний вплив на особистість і культуру мас-медіа, і особливо телебачення, оцінюють зростаючу роль інформаційної влади дуже песимістично.

Існує позиція, за якою величезні дози масової інформації можуть стати «соціальним наркотиком» для мас, можуть відучити людство від активної участі у суспільному житті, від пізнання його законів та перетворити маси у пасивних споживачів новин.

Мас-медіа здатні слугувати різним цілям: нести пізнавальну інформацію людям, розвивати в них почуття власної гідності, жадобу до свободи і соціальної справедливості, сприяти компетентній участі у суспільному житті, збагачувати особистість, а також духовно підкоряти, дезінформувати і залякувати, розпалювати масову ненависть, сіяти недовіру і страх.

Вплив мас-медіа здійснюється через вплив на розум та почуття людини. Так, у демократичних державах переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допомогою інформації та аргументації, побудованої у відповідності з законам логіки. Ця модель відповідає західному типу менталітету, їх культури. Вона припускає змагання різних мас-медіа у боротьбі за увагу і довіру аудиторії. Живе слово та зоровий образ володіють більшою силою емоційного впливу на особистість, який може затьмарити раціональні доведення та аргументи.

Засоби масової інформації відіграють велике значення у пізнанні світу, у забезпеченні динамічного спілкування, у підтриманні соціальної рівноваги, але в той же час вони володіють руйнівною силою, іноді стають знаряддям маніпуляції свідомості. Безпосереднє володіння такою владою - прерогатива мас-медіа. Вони не лише відбирають відомості, які надають інформаційні агентства, але й самі виробляють їх, а також виступають коментаторами та розповсюдниками.

Суспільству необхідні засоби масової інформації як самостійна сила, автономна від держави, тому що тільки за таких умов мас-медіа виконуватимуть свою роль. Саме використання ЗМІ з метою маніпулювання представляє собою найбільшу небезпеку для громадян і демократичного суспільства. Воно представляє собою скрите управління політичною свідомістю та поведінкою людей, щоб примусити їх діяти (або не діяти) всупереч власним інтересам

Так чи інакше, засоби масової інформації перетворилися на могутній соціальний інститут, що виховує соціально-громадянські, національно-духовні почуття, звички, спонуки, наміри, тощо. Вони беруть активну участь у формуванні та розвитку особистості, мають величезний вплив на духовне вдосконалення аудиторії, виховання високих моральних якостей та духовних принципів.

Список використаних джерел та літератури:

1. Алдер Х. Современные психотехнологии. - СПб.: Питер, 2000. - 160 с.

2. Багдикян Б. Монополия средств информации. - М., 1987. - С. 41.

3. Беда П. Інтереси держави не заперечують свободи // Урядовий кур'єр. - 2001. - №10.

4. Бесонов Б. Пропаганда и манипуляция // Реклама: внушение и манипуляция. Медиа-ориентированный подход. - Самара: Бахрах, 2001. - С. 703 - 711.

5. Богомолова Н.Н. Массовая коммуникация и общение. - М.: Знание, 1988. - 78 с.

6. Гончаренко С. Український педагогічний словник. - Київ: Либідь, 1997. - 376 с.

7. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. - М.: Мысль, 1968. - 266 с.

8. Демидов А.И. Власть в единстве и многообразии её измерений // Государство и право. - 1995. - №11.

9. Донченко Е. Концепция социальной психики общества // Философская и социологическая мысль. - 1994. - № 1-2. - С. 125.

10. Дуцик Д. Політична журналістика. - К.: Вид. дім «Києво - Могилянська акад.», 2005. - 138 с.

11. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: Природа, противоречия, перспективы. - М., 2000.

12. Калашникова Л.И. Пресса и проблемы культурного наследия // Вестник Московского университета. - Сер. 10. - 1999. - №4.

13. Князева М.Л. «Черная культура» и светлый человек // Педагогика. - 2001. - №3. - С.97-101.

14. Копиленко О.Л. Влада інформації. - К., 1991. - С. 14.

15. Корольков. Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи, методика, практика. Підручник, 2-е вид. доп. - К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. - 400 с.

16. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. - К.: ПАРАПАН, 2003. - 240с.

17. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. - Львів: ПАІС, 2000. - 366 с.

18. Любивый Я.В. Современное массовое сознание; динамика и тенденции развития. - К., 1993. - С. 33.

19. Маковецький А.М. Соціологія. - Чернівці, 2000.

20. Матвієнко В.Я. Соціальні технології. - К.: Українські пропілеї, 2001. - С. 446-474.

21. Москаленко А.З. Два кити: Журналістика як система засобів масової інформації. Журналістика перехідного періоду. - К.: Школяр, 1997. - 360с.

22. Никитин Е.П. Духовный мир: органический космос или разбегающаяся вселенная? // Вопросы философии. - 1991. - № 8.

23. Новикова А.А. Медиаобразование в США: проблемы и тенденции // Педагогика. - 2000. - №3.

24. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник // А.З.Москаленко, Л.В.Губерський, В.Ф.Іванов. - К., 1999. - 634 с.

25. Павлова Е.Д. Манипуляционный потенциал средств массовой информации // Актуальные проблемы современной науки. - 2004. - № 2. - С. 145-146.

26. Політологія / За ред. О.І.Семківа. - Львів, 1994. - С. 430.

27. Политическая социология /Ред. В.Н. Иванов и др. - М., 2000.

28. Полуехтова И.А. Телевидение как механизм социального контроля // Вестник Московского университета. - Сер. 10. - 1998. - № 1.

29. Потятиник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика. - Львів: ПАІС, 2004. - 312 с.

30. Почепцов Г.Г. Психологические войны. - М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» - 2002. - 528 с.

31. Прокофьев В.Ф. Тайное оружие информационной войны: атака на подсознание. - М.: Синтег, 2003. - 408 с.

32. Прохоров .П. Введение в теорию журналистики: Учебное пособие. - М.: Изд. РИП-холдинг, 2000. - 308 с.

33. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию: Учебник для студентов высш. учеб. заведений. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 447 с.

34. Словник української мови. В 10-ти томах. - К.: Наукова думка, 1970 - Т.2. - 799с.

35. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. B.I. Воловича. - К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. - 736 с.

36. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. - М.: Мысль, 1980. - 98 с.