Засоби масової інформації - могутня сила впливу на свідомість людей, засіб оперативного повідомлення інформації в різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу на емоції людини, здатна переконувати реципієнта щонайкраще. Особливо чітко це виявляється у відношенні електронних ЗМІ. В міру розширення технічних можливостей їхня роль зростає. А по емоційному впливу на почуття і свідомість людей вони залишаються поки неперевершеними і збирають саму велику аудиторію.

У засобах масової інформації, а особливо на телебаченні питання підвищення ефективності виступів тісно зв'язані з рівнем організації творчого процесу, форм і засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього і технічного персоналу. Насамперед, це добір проблем, рішення яких може бути підтримано і підказане аудиторією, і створення перспективних планів роботи ЗМІ, що їх включають.

Важливе місце в арсеналі засобів, що активно сприяють росту ефективності виступів ЗМІ, займають питання підбору і розміщення кадрів. Добре підготовлені і професійні виступи ЗМІ безсумнівно більш діючі й ефективні, ніж матеріали з низьким професійним рівнем підготовки[1, c.14-16].

Одним з найбільш важливих, шляхів підвищення дієвості ЗМІ є залучення у творчу роботу аудиторії, її участь у формуванні інформаційного простору - це високий ступінь обґрунтованості, реальності і правдивості продукції ЗМІ, це глибина й емоційність, гострота і неординарність мислення, викладу матеріалу.

У результаті пошуку шляхів залучення людини у формування єдиного інформаційного простору народжуються нові форми роботи ЗМІ. Журналіст, одержавши відклик, включає автора у вивчення піднятої проблеми, допомагає йому упевнитися в правоті чи помилковості своїх висновків. Спілкування в рамках інформаційного простору журналіста й аудиторії дозволяє розкрити всю глибину і складність проблеми, не обходячи при цьому "гострих кутів". Подібного роду співробітництво тонко і ненав'язливе впливає на рішення найважливіших соціальних, економічних і політичних задач[6, c.35-37].

Таким чином, вивчення кореспонденції, залучення до широкої участі у виступах ЗМІ представників аудиторії надійний шлях підвищення дієвості, а, отже, і ефективності засобів масової інформації.

Ускладнення соціально-економічних та культурних потреб суспільства змінює роль та співвідношення різних інститутів виховання в системі соціалізації молодого покоління. Поряд із зростанням їх кількості змінюється їх якісний склад. Так, нині важливим фактором соціалізації молоді стають засоби масової інформації (комунікації).

Масова комунікація - це процес розповсюдження соціальної інформації за допомогою технічних засобів (друк, радіо, телебачення, кіно га відеотехніка). це особливий вид соціального спілкування, що здійснюється в масштабах суспільства і є важливою передумовою суспільного розвитку та організації. Масова комунікація соціальне обумовлена. За допомогою її засобів набувають масового тиражування духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають пануючі світоглядні уявлення, суспільний настрій. Розповсюдження інформації за допомогою масової комунікації є засобом політичного, економічного та інших впливів на свідомість (мислення) та діяльність (поведінку) людей.

Зміст повідомлень, одержаних через засоби масової інформації формується з урахуванням особливостей та закономірностей психологічного впливу в діапазоні під звичайного інформування до навчання, переконання та навіювання. Техніка масової комунікації орієнтується на задоволена потреб і запиту різних соціальних верств населення розповсюдження інформації, її ритм і масштаб визначаються характером розвитку та функціонування тієї чи іншої соціальної системи. Ці системи утворюють комплекси технічних засобів, які виробляють, зберігають, приймають і передають газетну, теле-, радіо-, відеоінформацію [9, c.45-47].

Рівень розвитку та технічної обладнаності засобів масової комунікації залежить від рівня науково-технічного розвитку суспільства і має конкретно визначений характер на кожному історично визначеному етапі розвитку людського суспільства. Спільна колективна діяльність людей в умовах високого рівня розподілу праці та концентрації матеріального й духовного виробництва породжує "споживачів" масової комунікації, свої глядацькі та слухацькі аудиторії. Завдяки засобам масової інформації люди отримують доступ до культури різних народів, підвищують свій загальнокультурний рівень і рівень загальної інформованості [13, c.101-103]

Все більше в сучасному суспільстві стверджується думка про те, що людство знаходиться на початку розвитку "третьої" (поряд з усною, та письмовою) системи культури -- культури засобів масової комунікації суспільства. У той же час. з точки зору соціологічної науки, люди, що складають аудиторію масової комунікації, розглядаються як особистості. котрі "включаються" в мережу реальних суспільних відносин завдяки функціонуванню технічних засобів. Масова комунікація дозволяє встановлювати га підтримувати зв'язок з більш широким соціальним середовищем, кордони якого знаходяться далеко за межами їх безпосереднього оточення. Масова комунікація не може здійснюватися в тому випадку, коли люди, що складають її аудиторію, не мають спільних соціальних почуттів, спільного соціального (політичного, громадянського, національно-культурного, життєвого) досвіду. Саме цей досвід в своєму інтегрованому вигляді залучає людей до процесів спілкування за допомогою засобів масової комунікації. Вирішальне значення у вирішення ефективності та значущості для людини цих процесів має те, наскільки практика реального суспільного життя особистості співвідноситься із змістом одержаної інформації [17, c.98].

Людина, як відомо, істота суспільна. Вона "приречена на необхідність спілкуватися із собі подібними". Засоби свого існування людина виробляє колективно. Без спілкування вона не здатна відтворювати свій рід, культуру, духовні цінності. Для спілкування люди здавна використовували різні засоби: знаряддя та знаки. Своєрідним знаком спілкування є колективно створений образ людської діяльності. Наприклад, ритуальне та обрядове життя первісних народів насичене такого роду діями. На думку етнографів, ці дії мають характер своєрідного варіанта театру, в якому всі одночасно і актори, і глядачі.

Стародавні грецькі вакханалії, римські сатурналії, середньовічні карнавали. В кожному з цих свят відображені прагнення людей періодично відтворювати картини своєї життєдіяльності.

Стародавні люди були гарними соціальними психологами і розуміли, що життя людини і суспільства тісно переплітається. Людина обмежена нормативними законами суспільства і авторитарними імперативами. Особливе значення у формуванні потрібного світогляду мали видовища (як прообраз сучасних засобів масової комунікації). Саме під їх впливом, при колективному світосприйнятті, індивідуальні психологічні особливості людини нівелювалися, так виникла сугестивна функція видовищного спілкування, як агресивний вплив на психофізіологічну організацію людини [18, c. 86-87]

В колективі людина більше піддається навіюванню, ніж одноосібно. Сугестивна сила видовища ґрунтується на потребах особистості в емоційному спілкуванні, емоційному контакті. Ці погреби закладаються в людині в ранньому дитинстві, зберігаються протягом життя і вимагають свою задоволення. Так, для людини важливо, щоб її почуття знаходили відгук в інших. Видовищне спілкування створює для цього відповідні умови, надає людині можливість відчути свою захищеність.

Інша функція видовищного спілкування виявляється в його опозиційності, як протиставлення "ми" та "вони". Цей факт дієво впливає на найглибинніші прошарки психологічної організації особистості й уже в давні часи набуває значного соціального звучання. Так, стародавні греки знаходили в позиційності театрального видовища моральний і виховний потенціал. Трагедія виносила соціальні та політичні конфлікти на сцену, визначала їх як боротьбу добра і зла сприяла покращанню нравів.

Видовищне спілкування у вигляді карнавалів дозволяло по-іншому дивитись на суспільне життя. Його ігровий зміст дозволяв людині "примірювати" різні соціальні "обличчя", грати всякі соціальні ролі.

Таким чином, видовище створювало особливу форму спілкування, метою якої було викликати позитивні емоції людей [18, c.90-91].

У нашій країні вже на початку XX ст. спостерігався швидкий розвиток видовищної культури. Визначні громадські діячі А.В.Луначарський, В.І.Мейєрхольд, С.М.Ейзенштейн чудово усвідомлювали значення видовищної культури як засобу масової комунікації. Бурхливого розвитку набув вітчизняний кінематограф, естрада, засоби масової пропаганди.

З початку 70-х років у країні почалися зміни, які суттєво вплинули на розвиток системи масового спілкування, на формування культурних смаків і запитів молоді яка в пошуках задоволення потреб щодо видовищного та художнього спілкування почала групуватися навколо спортивних клубів.

У розвитку зростаючих поколінь 80-х років спостерігалося поступове зменшення інтересу до індивідуально-культурних форм спілкування, зокрема книги, читання. Однак у соціальних дослідженнях потреб молоді тих років існували й інші твердження, зокрема ті, що молодь читає не менше. Більше того, на думку працівників бібліотек, покращився художній смак молоді та коло друкованих видань, які викликали зацікавлене ставлення. За свідченням соціологів, філософів ситуація на той час склалася так, що індивідуальні форми культурного спілкування вже не могли задовольнити духовні потреби людини повною мірою. Розширити коло духовного спілкування, зробити його більш масовим і змістовним -- такою була мета видовищ публічно-масового характеру. З цього часу почався бурхливий розвиток театрально-видовищних форм спілкування [25, c.4-5].

В умовах відкритості суспільства, його гуманізації та демократизації засоби масової комунікації все активніше впливають на формування визначених соціальних орієнтирів й одночасно сприяють розвитку задатків і здібностей особистості.

Це явище не можна оцінити однозначно (негативно або позитивно). Зараз багато говориться про те, що в молодіжному середовищі все більшою значення набувають електронні засоби масової комунікації, в яких велику роль грають такі культурні форми, які традиційно вважаються "дозвільними", "розважальними". Це кіно, естрада, телебачення, відео.

У сучасному світі книга поступово звільняє місце кіно і телебаченню. Таке явище певною мірою пояснюється рівнем технічного розвитку суспільства. Звичайно, відмова сучасної молоді від книги на користь телебаченню свідчить про суттєві зміни в культурно-ціннісних орієнтаціях сучасної людини. Але переважно кіно та відео заміняють читання в тих соціально-культурних прошарках населення, які і раніше читали небагато. Однак варто зазначити, що в деяких випадках телебачення стимулює появу і розвиток інтересу до читання. Екранізація класичних і сучасних творів посилює бажання краще зрозуміти побачене, прочитати твір в оригіналі.

Засоби масової комунікації, якими користується підростаюча людина, створюють для неї специфічний інформаційний світ. Використання різних інформаційних джерел формує різні інформативні сфери розуміння світу, визначає ціннісні орієнтації молодої людини, стиль її життя.

У зв'язку з цим необхідно підкреслити особливе значення відео. Розповсюдження відео- і телепродукції створює нову ситуацію у формуванні потреб молодих людей. Раніше цей процес залежав від реальних умов життя, і тому потреби ненабагато перевищували можливості їх реалізації. Стандарти життя, що пропагуються в сучасних відеозалах досить ідеалізовані або не відповідають можливостям сім'ї. Дитина, на жаль, не здатна реально усвідомити це протиріччя.

Важливого значення для дітей та підлітків набуває комунікативна функція техносфери. Більша частина молоді використовує телебачення, прослуховування музичних творів, як своєрідну компенсацію дефіциту міжособових контактів. Таке спілкування стає одним із засобів вирішення проблем, що виникають у спілкуванні з однолітками. Нерідко дитина (або підліток) включає магнітофон тільки для того, щоб позбавитись своєї незахищеності, самотності, зняти стрес, що виникає від складних життєвих ситуацій. Спеціалісти соціальної педагогіки мають звернути увагу на той факт, що звернення до системи масової комунікації для багатьох сучасних дітей стає засобом відмежування від батьків, коли сімейна ситуація стає несприятливою для їх особистості (сімейні конфлікт, втрата емоційною контакту, побутові непорозуміння тощо) [22, c.101-105].

Отже, розвиток техносфери породжує нові компоненти індустрії дозвілля, сприяє створенню умов для розвитку дітей, збагачення їх словникового запасу, оволодіння широким колом інформації. В той же час техносфера формує свою аудиторію глядача, слухача пасивного споживача.

Чи стане дитина як споживач продукції масової комунікації активним споживачем культури та її цінностей -- залежить від багатьох умов, і в першу чергу -- від особистого життєвого, соціально-культурного досвіду, якості інформації тощо.

1.3 Вплив засобів масової інформації на соціальне виховання

Неможливо переоцінити вплив сучасних засобів масової інформації на формування підростаючого покоління. Адепти нової соціологічної теорії "Інформатизації суспільства" відводять цим засобам визначальне місце в системі відносин сучасного суспільства, оскільки вони перетворилися на необхідний елемент повсякденного життя людини, стали органічною частиною середовища його проживання. У зв'язку з прогресуючою "технологією життя", початком "комп'ютерного віку" у країнах Заходу не припиняється потік літератури, яка розглядає проблеми виховання молоді в цих умовах. Нові технології, насамперед мікроелектроніка, глибоко впроваджуються у виробництві, все активніше застосовуються у всіх типах навчально-виховних закладів, також у сферах дозвілля дітей та молоді [2, c.20]

Сучасне суспільство як ніколи насичене новітньою мікропроцесорною технікою. Радіо- і телеприймачами користуються у найвіддаленіших куточках нашої планети. Зараз навряд чи знайдеться сім'я, в якій не було б телевізора. Так, за даними французьких спеціалістів, у Франції в кожній сім'ї є телевізор, а у кожній четвертій є вже по два телевізори. США в цьому відношенні випередили Францію. Там у кожній п'ятій квартирі нараховуються три апарати, а в Японії навіть чотири телевізори в одній квартирі вже не рідкість.

У США понад 6000 систем кабельного телебачення обслуговують 37 млн. будинків. До початку 1990 року кількість сімей, які мають, відеомагнітофони, становила близько 25 млн.

У ФРН на початку 80-х років відеомагнітофони мали 25 відсотків всіх сімей, до початку 90-го року, за оцінками спеціалістів, їх кількість зросла на 50 відсотків. Як показало репрезентативне опитування, проведене за завданням міністерства освіти і науки ФРН, ще у 1982 році серед володарів відеомагнітофонів 10 відсотків становили юнаки і підлітки від 14 до 29 років.

Вік комп'ютера, не зважаючи на ряд переваг, що він надає, народжує урбаністичне дитинство, негативно впливає на психічний, емоційний та фізичний розвиток дітей. Проведення дітьми значної частини свого дозвілля вдома, біля телевізора веде за собою погіршення стану здоров'я, зниження інтересу до читання, спорту, до активних форм використання вільного часу, що призводить до формування пасивності, байдужості тощо.

Аналізуючи молоде покоління з післявоєнного періоду, деякі західні педагоги, зокрема професор Р.Вінкель (Західний Берлін), називають покоління молодих, що вступило в життя після 70-х років "поколінням електроніки і засобів інформації". на відміну від покоління 40-х років ("діти війни"), покоління "економічного буму" 50-х -- початку 60-х років ("діти споживання"), періоду після 60-х років ("діти кризи"). Покоління 70-х і наступних років, за Вінкелем, це "не діти". Жодне з поколінь не відчувало стільки страху жахів, незгод, скільки довелося відчути сучасному поколінню молоді.

Більшість авторів поділяє думку, що сучасне покоління -- "інше", і воно є дуже "важким", але причини цих труднощів трактуються неоднозначно. Для одних ці причини криються у важких соціально-психологічних умовах, в яких жили і росли діти (страх перед загрозою термоядерної війни, втрати смислу життя. розчарування, депресії. наркоманія та інші соціальні лиха).. Інші звинувачують насамперед саме дорослих, які винайшли нові технології, засоби масової інформації і цим не лише позбавили дітей радості дитинства (Н. Пестман), а й спричиняли зникнення самого поняття "дитинство" [3, c. 12-13].

У вік електронних засобів масової інформації втратили відмінність періоди дитинства і дорослого життя. Поява телевізора перетворила, як стверджується, культуру в "емоційне споживання" кадрів, які змінюються на екрані кожні три секунди.

Підраховано, що за перші п'ятнадцять років підліток проводить біля телевізора 16 годин, причому в кожній програмі він бачить як мінімум три. сцени насильства. За свідченням нейропсихологів, це справляє надмірний валив на праву півкулю, пов'язану з однобічним візуальним "сприйманням зовнішнього світу, куди і переміщується активність дитини. В той же час виключається ліва півкуля, де розміщені центри мислення і мови [11, c.13].

Дослідження, проведені у ряді країн з метою вивчення ступеня "споживання" дітьми телепередач, показали, що перші контакти з телебаченням діти мають уже у віці двох років. У віковій групі трирічних вже 60 відсотків дивляться телепередачі більш або менш регулярно. Як свідчать вчені, занадто великою є участь у регулярному перегляді телепередач дітей у віці від трьох до шести років.

Опитування, проведені серед школярів різних типів західнонімецьких шкіл, свідчать про те, що 90 відсотків учнів дивляться відеофільми, причому деякі з них до 20 фільмів на тиждень, в тому числі заборонених для їх віку. Дослідженнями виявлено таку залежність між тривалим сидінням перед телевізором й поганою встигаємістю у школі. Все це. природно, не може не викликати протесту з боку батьків, учителів та інших людей, які усвідомлюють, якої шкоди завдає відеоіндустрія підростаючому поколінню.

Як підмічають спеціалісти - медики, відверто непристойні відеофільми, фільми жаху тощо небезпечні для дітей з високою збудливістю. Пристрасть до таких відеофільмів провокує асоціальну поведінку, агресивність, жорстокість, вандалізм, злочинність. Воно веде до серйозних патологічних наслідків[16, c.54].

Нині індустрія розваг, на жаль, продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної апатії, пасивності, примітивних смаків, інтересів і потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії, сучасних досягнень людської цивілізації.

Невипадково у США навколо проблеми дозвілля молоді розгорнулася запекла боротьба. Зараз у дискусію про те, які розважальні програми можна назвати "підходящими" для 66,5 млн. американців у віці до 19 років вступила практично вся країна, батьки, популярні зірки телеекрану. Американська громадськість підняла голос протесту, закликала до прийняття рішучих заходів проти непристойних теле- і відеопрограм. За даними журналу "Піпл", у фільмі "Рембо" демонструються 44 засоби вбивства, не враховуючи групових, які відбулися під час численних вибухів. На думку "Національної асоціації навчальних закладів", більша частина самогубств до яких вдаються підлітки США, пов'язана зі станом депресії, викликаної відеопродукцією.

Прогресивні сили світу, в тому числі й педагогічна громадськість, не можуть не думати про психологічні та моральні втрати і наслідки, особливо для дітей та молоді, сьогоднішньої практики "культурного імперіалізму" з його пропагандою масової культури, культу насильства, вседозволеності, низьких інстинктів людини, звичаїв злочинного світу. Використання культури як джерела наживи, як каналу, через який формується перекручене уявлення про світ, про життя негативно відбивається на духовному розвиткові молоді[19, c.21].

Німецький письменник Бертольд Брехт підкреслював, що при використанні творів культури для маніпулювання людською свідомістю відбувається процес, який він назвав "переплавкою духовних цінностей".

Серйозно турбує і те, що сучасна молодь більше уваги приділяє "агресивним формам культури", які розповсюджуються із швидкістю епідемії завдяки поширенню засобів масової інформації, а книга, як джерело духовного розвитку відступає на другий план.

Так, у колишньому Радянському Союзі, за даними соціологічних опитувань останніх років, у бюджеті вільного часу молоді книга займає лише п'яте місце, переважають сучасна музика, спілкування, телебачення, заняття за інтересами. У загальному обсязі читання старшокласників класична література лише займає 4,5 відсотки [20, c. 19].

Відчуження молоді від книги -- це тривожний симптом. За словами французького просвітителя Дені Діро, "коли люди перестають читати, вони перестають міркувати". Американські педагоги також стикнулися з таким серйозним фактом, як повна відсутність у дітей інтересу до читання. Причину такого явища вони вважають у тому, що у СІНА довгі роки формувалося покоління, "яке не читає книжок", а дивиться х телевізор. Високорозвинена індустрія розваг надає молоді широкий спектр можливостей щодо проведення дозвілля, тому приділяти серйозну увагу читанню, підкреслюють вони, може лише той, хто з дитинства орієнтований на це. і сьогодні в країні налічується до 70 відсотків осіб, які, одержавши середню освіту, в подальшому майже нічого не читають.

Професор Д. Бааке з ФРН говорить про "вторинну неграмотність" як про серйозну соціальну проблему країни. Під цим він розуміє такий стан коли молоді люди навчившись читати та писати, читають так мало, що по відношенню до літератури ведуть себе як неграмотні люди, не сприймаючи її.

В Австрії, згідно з проведеним опитуванням, у культурній сфері 55 відсотки населення країни, що мають обов'язкову шкільну освіту, протягом року не читали жодної книги або в кращому випадку -- одну, 67 відсотків населення Австрії, старші за 15 років, протягом року не купують жодної книги. Цей стан "напівграмотності". як його характеризують в Австрії, широко розповсюджений і в нашій країні. У Франції 65 відсотків людей не читають книжок. Більше половини всіх книг, які читають у країні, припадає па частку лише 10 відсотків населення.

Картину бездуховності, яка прогресує, можна доповнити ставленням людей до театру та інших культурно-видовищних закладів. Так, наприклад у Франції, 87 відсотків населення не ходить до театру, 78 відсотків юнаків та дівчат жодного разу не були на концертах. Ці дані відбивають загальну тенденцію, яка свідчить про те, що все менше людей читають серйозну літературу, найчастіше вони захоплюються розважальними журналами і бульварною пресою, а діти -- беззмістовними коміксами з суперменами на обкладинках [21, c.68].

Звичайно, найбільше нарікань отримує школа на те, що вона погано вчить, не розвиває інтересу до книги, до серйозного читання. В цьому зв'язку не можна не пригадати слова видатного педагога В. О. Сухомлинського. який писав, що дитині необхідно прививати любов до книги з дитинства. Якщо читання не стане для неї духовною потребою, то у роки дозрівання душа підлітка буде порожньою і беззмістовною, а на світ божий. Бог знає звідки, полізе все погане.

Невипадково "бездуховність", яка охопила все людство, виявляється саме у молоді в її емоційній глухоті до справжньої культури, нерозвиненості естетичних смаків, відсутності почуття милосердя, співчуття, творчої ініціативи, утилітарному ставленні до життя.

Сучасна людина відрізняється особливою прихильністю до радіо, кіно, телебачення. Перевага досягнень людства на шляху до технічного прогресу над традиційними засобами його морального та духовного розвитку (книга, театр, живопис) все більше відчувається в молодіжному середовищі. Зміни в культурно-ціннісних орієнтаціях сучасників не можна пояснити лише об'єктивним впливом науково-технічного розвитку суспільства. Необхідно враховувати ті зміни, які відбуваються у змісті і функціонуванні засобів комунікації і соціально-психологічних механізмів сприймання їх молоддю.

Психолого - педагогічний аспект проблеми "підліток і телеекран" дає певне уявлення про динаміку взаємовідносин кіномистецтва і молодіжного середовища. Найбільш активним елементом цієї системи є молодь віком від 12 до 15 років. Підліток -- глядач активний. Він дивиться те, що йому пропонує блакитний екран. Соціальні дослідження засвідчують, що підлітки -- активна оцінювальна категорія, яка має свої смаки і свою субкультуру. Вікові психологічні особливості підлітків виводять їх на більш широкі соціальні контакти, вимагають поширення кола соціальної взаємодії. Складний процес прискореного взросління, усвідомлення себе дорослою людиною супроводжується багатьма складнощами, головна причина яких --недостатність життєвого досвіду. Прагнення до з'ясування усіх життєвих подробиць дорослого життя приводить підлітка до кінозалу або відеосалону, де у повному обсязі пропонуються найменші відтінки життєвого досвіду дорослої льодин. Гостросюжетне видовищне зображення життя нерідко відсуває на другий план моральність, естетичність кіномистецтва [23, c. 11-12].

Сюжети відеофільмів нерідко пов'язані з проблемами, які хвилюють підлітків, відбивають їх напружений психологічний стан.

Парадоксом спілкування підлітків з телеекраном є взаємодія позаестетичих мотивацій звертання молоді до кіномистецтва і ціннісним ставленням до цього. Ці два моменти тісно пов'язані між собою. Відомий психолог Л.С.Виготський підкреслював, що сприйняття мистецтва вимагає від особистості розвиненої фантазії. Глядач, що не володіє вмінням фантазувати, домислювати побачене, не здатний відчути повною мірою зміст і значення художнього твору. Підлітковий вік -- це пік романтичних мрій, фантастичних планів щодо свого майбутнього. Однак реальне життя орієнтує молодь на прагматичне ставлення до нього. Це гальмує, розвиток уяви і, звичайно, впливає на рівень інтересу молоді до художніх творів.

Сприйняття кіномистецтва (як і будь-яких інших видів художньої творчості) неможливе без розвиненої фантазії. Але й вона не може розвиватися без його впливу. Важливого значення тут набуває діяльність кіноклубів, естетичних гуртків тощо. Але естетичне виховання не буде успішним, якщо кіномистецтво не відповідає зростаючим потребам молоді. Вітчизняна кінопродукція упродовж тривалого часу тяжіла до морального наставництва, готових життєвих рецептів, констатації фактів шкільного життя, які поступово звели нанівець інтерес молоді до вітчизняних фільмів. Відсутність "недомовленого", можливості самостійно домислити події, статичність фактів та оцінок спонукає підлітків до перегляду іноземних фільмів які, в більшості своїй зводять естетичний ідеал до мінімуму. Його компенсують, динаміка розвитку сюжету, дієвість, подій, видовищна яскравість, спецефекти.

Захистити підлітка від антиестетичного впливу відеопродукції звичайною забороною нині не можна.. У виховній роботі соціального педагога в цій галузі суспільного виховання необхідно в першу чергу враховувати мотиви звертання молоді до мистецтва, коригувати ці мотиви і потреби відповідно до завдань суспільного виховання [24, c.9-10].

Провідним мотивом підлітків у спілкуванні з мистецтвом кіно є збагаченння особистого життєвого досвіду, інтерес до поведінки людей в різких життєвих ситуація, "примірювання" їх до свого життя.

Для того щоб досягти виховного ефекту, не достатньо відвідувати кінозали, де демонструються зразки "високого" стилю поведінки людей. Підліток спочатку співчуває герою, а потім наслідує. Йому недостатньо бачити зразок. Необхідний процес становлення моральної поведінки.

Підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що "тєлефобія" існує переважно як негативний фактор виховання: кіно відволікає від навчання, гальмує фізичний розвиток дитини, надає далеко не естетичні зразки поведінки. Проте й уникнути впливу телевізора не можна. Діти сприймають телебачення як канал інформаційний і канал комунікативний, що вирішує проблеми, які їх цікавлять.

Сучасна людина в деякому смислі є "телелюдиною". Телебачення - це важливий фактор її існування. Вона є не тільки джерелом інформації. Кількість часу, проведеного біля телевізора, демократичність, доступність телепродукції - все це справляє великий формуючий вплив на смаки й уподобання людини [14, c.13-18].

Молодь, особливо підлітки -- найбільш активна глядацька аудиторія. За даними соціальних наук, підлітки сприймають телеекран як інфомуючий канал і як співрозмовника. Бажання розширити обсяг відомостей про навколишнє життя, приємно провести час - ось основні мотиви дитини. З іншого боку, існують мотиви особистісного ставлення. Підлітки звертаються до телеекрана, щоб отримати підтвердження або заперечення їх позицій, як суспільне значущих, придатних до порівняння з суспільними зразками. Соціальне - цінна інформація високого морального і художнього ґатунку, яку надає телебачення, може допомогти дитині вийти за межі безпосередньої соціальної ситуації, в якій вона опинилася, розгорнути перед нею широке поле соціальної взаємодії з іншими людьми, допомогти вийти з моральної та психологічної кризи.

Юні глядачі спілкуються з телебаченням двома шляхами: перший полягає у спробі відштовхнутися від змісту передачі перейти до загальної точки зору. Вона, як правило, формується шляхом абстрагування від похідного змісту в загальні поняття та схеми поведінки, "формуючи життя". При цьому діти щиро вірять в те, що вони занурюються в глибину явищ. Але, як свідчать їх висловлювання, багатство явищ в їх міркуваннях просто втрачає різнобарвність і багаговаріантність, явища стають предметом загальних мовних формул, відірваних від життя. Цікава позиція дітей: вони шукають в кіногерої найбільш абстрактний образ, узагальнені ознаки життєвих явищ, які дадуть можливість створити свою багатоваріантну модель.

Другий шлях -- це прагнення конкретизувати проблеми, які прозвучали в передачі. Досить часто діти буквально без змін переносять побачене у свій життєвий досвід. Наївно-реалістичний характер сприйняття часто виводить дитину за межі тих аспектів проблеми, які піднімалися у передачі [15, c. 7-8].

Отже, як бачимо, спілкування молоді з телебаченням -- найбільш суспільно значуща форма дії засобів масової інформації та комунікації. Це спілкування має багатогранний характер і відрізняється переплетенням мотивів, потреб і засобів їх задоволення. Молодь легко бере участь у різних формах видовищного телеспілкування (як засобу емоційної релаксації), прагне знайти в телеекрані довірену особу, шукає особистісного контакту, прагне стати активним учасником теледіалогу.

Індустрія розваг продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної апатії, пасивності, примітивних смаків інтересів, потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії і сучасних досягнень людської цивілізації. Тому невипадково, що у цивілізованих країнах світу розгорнулася боротьба навколо проблем дозвілля молоді, впливу на неї продукції засобів масової інформації, які орієнтуються на створення умов для "задоволення та веселощів молоді".

Розділ ІІ. Вплив засобів масової інформації на соціалізацію особистості

2.1 Формування ціннісних орієнтацій старшокласників засобами масової інформації

Перебудова суспільних відносин робить дедалі гострішою проблему використання суспільних механізмів культури, виховного потенціалу мистецтва спрямованих на оптимізацію естетичного загальнокультурного розвитку особистості. Широке коло тем художньо-естетичного циклу висвітлюваних радіожурналістикою допомогає поєднувати питання етики й естетики, наповнювати їх суспільним змістом.

Процеси сьогоднішнього суспільного життя відкрили доступ до багатств світової художньої культури, але в одночас посилили сферу впливу псевдомистецтва на молодь. Глибока чутливість до різних музичних стилів і виникнення на цьому ґрунті складних, часто суперечливих утворень і вияв механізмів взаємозараження та наслідування, які за умов панування рок музики об'єктивно позначаються на ступені її поширення і популярності.

Ціннісні орієнтації - головні детермінанти поведінки. Найвищий рівень диспозиційної ієрархії утворює система ціннісних орієнтацій на цілі життєдіяльності і засобів досягнення цих цілей. детермінована загальними суспільними умовами життя даного індивіда [7, c. 9].

Останнім часом у зв'язку з переоцінкою суспільних цінностей ця проблема стала сферою гострою дискусїї. Глибокi розбіжності в поглядах дезорієнтують практику, яка не знає, до кого "пристосуватися". Головна хиба догматичного мислення полягає в переконанні, ніби виховання в нашому суспільстві має бути однаковим для всіх. Правильніше мовити про пріоритетність гуманістичного виховання, що ґрунтується на визнанні цінності дитини як особистості.

Найважливішими функціями виховання за умов гуманізації стають прилучення вихователів і вихованців до цінностей гуманітарної культури.

Проведене обстеження (було опитано 150 9-10 класів м. Києва та Полтави) виявили низку проблем: в усіх анкетах старшокласники поставили радіо на 3 позицію визнавши джерелом інформації телебачення та пресу. Це свідчить про усвідомлення ними множинності каналів інформування а й про свідоме виділення їх пріоритетності.

Результати аналізу засвідчили, що характерною ознакою /для всіх слухачів є налаштованість на розважальну й компенсаторну функції радіо. Старшокласники зазначили близько 40 назв уподобаних програм : українські, російські та місцеві канали мовлення. У структурі морально естетичних цінностей і уподобань старшокласників посідає естрадна музика. Естрадна музика з її любовною тематикою, ритмічністю впливає на інтимну сферу особистості старшокласника [3, c. 104].

Водночас самоналаштованість на відпочинок, розваги не передбачають глибокого проникнення в естетичну суть музичних творів. Важливо підкреслити, що підвищений інтерес учнів до хіт-парадів змушує задуматися, що хіт-парад це водночас реклама, потужний канал навіювання, формування культурних цінностей. В сучасного школяра помітно розгублені навички слухання серйозної музики, втрачено вміння "...слухати музику так, щоб цінувати мистецтво".

Спеціальні програми присвячуються творчості видатних українських композиторів. У програмі моя пісня, присвяченій творчості Леонтовича слухачі могли ознайомитися не лише з оперою " На русалчин Великдень", а з творами духовної музики.

Музика, література, за своєю суттю надають великі можливості для розвитку і збагачення почуття цінності та судження про неї учнів.

Висновки

Отже, масова комунікація - це особливий вид асоціального спілкування, який є важливою передумовою розвитку і організації, що впливає на духовні цінності та соціальні норми, які п систематизованому вигляді відбивають світоглядні уявлення, переконання, суспільний настрій.

За визначенням нової соціологічної теорії інформатизації суспільства комплексу засобів масової інформації відводиться значне місце в системі відносин сучасного суспільства, оскільки саме вони перетворилися па повсякденний необхідний елемент життя людини, стали органічною частиною середовища, його існування, що в свою чергу сприяє розповсюдженню соціальної інформації і формування у молоді соціальної активності, а отже і свідомості.

Розповсюдження інформації за допомогою масової комунікації з засобом політичного, економічного та інших впливів на свідомість (мислення) та діяльність (поведінку) людей.

Отже, можна сказати, що моя гіпотеза підтвердилась у процесі проведеного дослідження, доказом чого є факт, що засоби масової інформації відіграють важливу роль у формуванні особистості людини.

2.2 Методика дослідження впливу засобів масової інформації на молодь «Прайм тайм»

Тема: Вплив телебачення на рівень агресії підлітків

Мета: Зібрати, систематизувати дані впливу засобів масової інформації на виховання особистості.

Гіпотеза: телебачення відіграє важливу роль в нашому житті. Мультфільми, передачі, які спеціально призначені для дітей, відносяться до телепередач в яких найбільше за все показують сцен насилля.

Завдання:

- використати методику „Прайм - тайм";

- анкетування;

- рекомендації батькам.

Об'єкт дослідження: підлітки.

Кількість - 15 чоловік.

Місце проведення : загальноосвітня школа І-ІІІ ст. с. Рибальське Охтирського району, Сумської області.