Інформаційно-аналітичне забезпечення у сфері міжнародних відносин, зовнішньої політики і дипломатії: соціогуманітарний, інституціональний та безпековий дискурси

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Правління наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин

Інформаційно-аналітичне забезпечення у сфері міжнародних відносин, зовнішньої політики і дипломатії: соціогуманітарний, інституціональний та безпековий дискурси

Ціватий В.Г., к.і.н., доцент

Анотація

Стаття присвячена сучасній моделі інформаційної політики держави та особливостям інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері міжнародних відносин, зовнішньої політики і дипломатії. Інформаційна діяльність держави в міжнародному та соціогуманітарному просторах є невід'ємним компонентом її зовнішньої політики і дипломатії, важливим чинником у контексті формування та супроводження зовнішньополітичних і дипломатичних ініціатив, творення та просування іміджу країни на міжнародній арені. В умовах «гібридної війни» з Російською Федерацією інформаційно-аналітична робота набуває виняткового значення для дипломатичної та консульської служби України, зокрема, у контексті організації успішної протидії агресивним зовнішнім інформаційним впливам, що є вкрай важливим для психологічної та моральної підготовки населення і органів державної влади до адекватної оцінки поточної ситуації, а також для ефективного реагування на виклики і загрози в міжнародному інформаційному та публічному просторах. Акцентується увага на компаративному аналізі та вивчені механізмів протидії загрозам інформаційній безпеці та національній безпеці держави.

Ключові слова: інформаційно-аналітична діяльність, інформаційна політика, міжнародні відносини, зовнішня політика, дипломатія, національна безпека, модель дипломатії.

У глобалізованому, соціогуманітарному і крос-культуральному соціумі ХХІ століття з'являються нові наукові проблеми, а науковці, відповідно пропонують свої інноваційні підходи для їх інституціонально-системного аналізу, обґрунтування, розв'язання й вирішення. Наукове обґрунтування і концептуалізація таких соціальних регуляторів сучасного світоустрою, як право, дипломатія, політика, міжнародна безпека це новий перспективний напрям досліджень у сфері міжнародних відносин, і перш за все у контексті аналітично-інформаційного забезпечення зовнішньополітичних і дипломатичних практик в умовах поліцентричного світоустрою ХХІ століття [1; 2, с. 32-37].

Метою даного дослідження є репрезентація концепту «інформаційно-аналітична діяльність» як фактору формування сучасної парадигми розвитку суспільства через інструменти національної безпеки, дипломатії, права, дипломатичного протоколу, переговорів і міжкультурної комунікації в умовах мондіалізованого світоустрою, а також характеристика співставності та компаративного аналізу особливостей елементів та специфіки інструментарію для збору і аналізу інформації в міжнародно-політичному інформаційному просторі.

Метою даної наукової розвідки є поглиблене вивчення механізмів забезпечення та порядку здійснення інформаційно-аналітичної роботи державними зовнішньополітичними відомствами і механізмів протидії загрозам інформаційній безпеці та національній безпеці держави.

Однією з реальних сучасних гуманітарних небезпек є те, що філософські осмислення стратегічних проблем модернізації українського суспільства витісняються на узбіччя публічних дискусій і цей процес, окрім всього, супроводжується смисловим знеціненням модернізаційно-інноваційної риторики в Україні. Сьогодні наука повинна будуватися на таких принципах: методологічна свідомість, стандарти роботи з текстами, міждисциплінарність (як у межах історичних дисциплін, так і уваги до досвіду політологічних, правових, філософських, літературознавчих, культурологічних, соціогуманітарних досліджень, досліджень у сфері міжнародних відносин та ін.), європейський контекст.

Саме ці принципи дадуть змогу подолати проблеми ідентичності й у визначеності предмета вітчизняної історичної науки, зв'язок із загальноісторичною проблематикою та включеність у загальнокультурний та загальноєвропейський контексти, адже світовий і європейський досвід історичної та стратегічної модернізації провідних і транзитивних країн, як в історичній ретроспективі, так і на сьогодні, є корисним для ефективної реалізації модернізаційних процесів в Україні.

При досліджені та практичному впроваджені інформаційно-аналітичної діяльності увагу необхідно акцентувати на наступних факторах: сутності процесу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної виконавчої влади в Україні та наявних і можливих об'єктивних чинниках, які ускладнюють (або можуть прогнозовано ускладнювати) здійснення інформаційно-аналітичної роботи на всіх професійних і соціогуманітарних рівнях.

Важливим фактором протистояння ІПСО (інформаційно-психологічним операціям) та ефективної психологічної адаптації індивідуума після кризових ситуацій є вміння надавати й вміння отримувати психологічну професійну допомогу [3, с. 270-289; 4; 5, с. 109-113].

Сучасна модель дипломатії неможлива без розвиненої системи державного управління, яка є явищем, що швидко розвивається, інституціоналізується, характеризується могутнім потоком нововведень, наслідки яких далеко не завжди позитивні [6, с. 279-283]. Тому загострюється потреба у створенні надійної системи інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління, у цілому, і системи органів дипломатичної служби, зокрема [7, с. 174-184].

Ефективність управління у сфері міжнародних відносин, зовнішньої політики і дипломатії багато в чому визначають прийняття і реалізацію управлінських рішень, заснованих на результативності використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій [8, с. 47-54].

Відповідно одержання, аналіз, видача й ефективне використання інформації найважливіша умова ефективного забезпечення міжнародно-політичної, зовнішньополітичної діяльності України та впровадження ефективної моделі її дипломатії [9].

Події останніх років у нашій державі переконливо довели, що відсутність надійної системи інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності загальнодержавного масштабу інколи є джерелом випадкових, необґрунтованих, помилкових рішень і дій (навіть фальсифікацій), які не тільки несумісні з цілями та завданнями державного управління та публічної політики, а й можуть вплинути на політико-дипломатичний, політико-інституційний і політично-економічний стан у державі [10].

Назріла потреба в забезпеченні функціональної визначеності політико-дипломатичних систем та інформаційно-аналітичних систем, їх сумісності між собою та з діяльністю державного апарату управління у сфері зовнішніх зносин.

Кожний вид інформаційно-аналітичної системи повинен відповідати максимально точному колу функцій апарату управління. Інформаційно-аналітична діяльність (ІАД) щодо забезпечення державного управління як специфічний вид державно-управлінської практики має безумовно науковий характер, що визначається сукупністю принципів дослідження, методологією, набором засобів, що мають науковий міждисциплінарний характер, науковим типом аргументації знання, способом організації отриманого знання (інформації) тощо. Тобто аналітична діяльність виступає в цілому як сукупність прикладних напрямів наукових досліджень міждисциплінарного типу, що орієнтована на здобуття об'єктивно-дійсного знання про ті або інші конкретні об'єкти, події та процеси матеріального й духовного світу з метою використання отриманого знання в процесі прийняття рішень у зовнішньополітичній і політико-дипломатичній сферах [11].

В умовах суттєвих соціогуманітарних, економічних і соціальних змін від органів зовнішніх зносин вимагається точна реакція на такі зміни, аби забезпечити досягнення цілей, що поставлені перед державою у сфері зовнішніх зносин. У зв'язку з цим управлінський апарат у своїй повсякденній діяльності обов'язково повинен ураховувати потреби створення ефективної інформаційно-аналітичної системи управління. Сьогодні керівники часто відчувають брак інформації у зв'язку з тим, що вона не завжди корисна, не завжди представлена в необхідному вигляді й не завжди відповідає цілям управління [12].

Аналізуючи особливості інформаційних потреб керівників органів зовнішніх зносин, слід підкреслити, що вони мають менше часу на вивчення інформації, ніж рядові співробітники. Тому розвиток соціальної інженерії та задоволення інформаційних потреб повинен бути забезпечений як за рахунок відносно невеликого збільшення обсягу масиву даних, так і за рахунок суттєвого підвищення комплексності обробки й використання даних від інституцій МЗС України, організацій, міністерств і відомств, органів регіонального управління, а також створення ефективних систем зберігання, пошуку та обробки даних на основі сучасних інформаційних технологій, у необхідності формування сучасних та удосконаленні існуючих інформаційно-аналітичних систем в управлінні з метою прийняття ефективних рішень на державному рівні у сфері зовнішніх зносин (державний протокол, переговори, міжкультурна комунікація) [13, с. 66-79].

Правомірною є постановка питання щодо розвитку в Україні інформаційно-аналітичних структур в органах державної влади як важливої складової інформатизації, аналізу перспектив цього процесу в контексті зовнішньополітичної та дипломатичної практики. При цьому варто зазначити, що для України, як і для багатьох інших нових держав Східної Європи, залучення до процесу інформатизації пов'язане (порівняно з розвиненими країнами Заходу) з додатковими труднощами. Серед них не лише технічне, технологічне відставання. Створення інформаційних структур нового суспільства в Україні вже з перших кроків мало бути, виходячи з практичних міркувань, пов'язане з гострою необхідністю отримання негайних результатів [14].

Особливої ваги для інформаційно-аналітичної діяльності набуває систематичність визначення обсягу тих питань, що виникають у процесі базової діяльності споживача інформації, їх аналіз та прогнозування тенденцій розвитку. Саме орієнтація на передбачення, виявлення тенденцій розвитку ситуації зумовлює переважне застосування різних аналітичних методів опрацювання інформації: інформаційний аналіз, джерелознавчий, ситуаційний, контент-аналіз, івент-аналіз, моделювання тощо [15].

Передбачення шляхів розвитку політико-дипломатичної ситуації потребує узагальнення відомостей та їх оцінки, тобто використання методів узагальнення, абстрагування, моделювання [16].

Для створення інформаційних документів такого напряму інколи необхідно провести самостійне соціологічне, статистичне, маркетингове дослідження [17].

Результатом аналітичної діяльності будуть такі вторинні документи, що є інформаційною моделлю не первинного документа, а моделлю проблеми. Такі інформаційні документи містять так зване вивідне знання у вигляді висновків, рекомендацій, прогнозів. Це, насамперед, щорічні звіти, позиційні матеріали, огляди, щорічні доповіді, аналітичні довідки.

До різновидів оглядової інформації слід віднести також інформаційні релізи, підготовка яких потребує аналізу первинної інформації, її розподілу на основну та надлишкову, відкриту та конфіденційну, головну та периферійну. Тому в процесі інформаційно-аналітичної діяльності у сфері зовнішніх зносин широко використовуються методи критичної оцінки інформації. Інформаційні документи, що містять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційного управління.

Фахівці інформаційно-аналітичних досліджень у сфері зовнішніх зносин наголошують на тому, що інформаційно-аналітичні технології надають інформаційні фрагменти в системному вигляді і це, у свою чергу, дає змогу створити цілісну картину того, що відбувається, та спрогнозувати майбутню діяльність різних інституційних структур, сил, груп інтересів, груп держав, міжнародних організацій, міжнародних акторів тощо [18, с. 546-554].

Застосування різних аналітичних методик опрацювання вихідної інформації обумовлене необхідністю передбачення, виявлення та прогнозування тенденцій розвитку ситуації в цілому у світі чи конкретному регіоні або окремій державі. З'ясування можливих шляхів розвитку ситуації потребує не тільки узагальнення виявленої інформації, а також її оцінки.

Акумулювання інформації про політичні процеси та прогнозування основних напрямів їхнього розвитку, планування політичної діяльності, обрахування наслідків політичного вибору під час ухвалення політичних і політико-дипломатичних рішень, контроль за їх виконанням у сфері зовнішніх зносин здійснюється за допомогою комп'ютерних засобів, що дає змогу автоматизувати проведення дослідження, комп'ютеризувати аналітичну діяльність у процесі вироблення порад, розроблення політичних варіантів, моделювання ймовірних наслідків, відбір остаточного рішення [19].

Використання програм та інформаційно-аналітичних технологій повинно забезпечити ефективне функціонування всіх складових політико-дипломатичної системи суспільства та ефективність відповідної моделі дипломатії.

Якщо проаналізувати досвід застосування інформаційно-аналітичних технологій, можна дійти висновку, що основні резерви підвищення їхньої ефективності потребують удосконалення при використанні сукупності задіяних факторів: людського, науково-методичного, організаційно-виробничого, технічного, технологічного.

Важливою складовою цього процесу є рівень компетентності, кваліфікації та професіоналізму організаторів і виконавців. Рівень ефективності інформаційно-аналітичних технологій залежить від повноти задіяння науково-методичного чинника та оперативності самої технології. Тому важливого значення на сьогодні набуває підготовка й підвищення кваліфікації фахівців у сфері аналітики в спеціалізованих галузевих освітніх закладах, як наприклад Дипломатична академія України при МЗС України, Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, Інститут публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка та ін. [20, с. 74-80].

Для вдосконалення та оптимізації інформаційно-аналітичної роботи у сфері зовнішніх зносин використовуються такі технології як мультимедіа. Взагалі аналітична робота вимагає насамперед постійної систематизації даних, що надходять. Аналітик вивчає, зважує та оцінює фрагментарну інформацію, на підставі якої створює перспективні, обґрунтовані прогнози. Крім цього, до обов'язків аналітика належать: аналіз існуючих думок з проблеми, що вивчається, перевірка раніше зроблених припущень, оцінка альтернативних сценаріїв розвитку подій, постійне висвітлення відпрацьованих даних [21].

Залежно від специфіки об'єкта, прогнозно-управлінських завдань у політично-дипломатичному моніторингові можуть домінувати ті чи інші способи збору й обробки інформації, застосовуватися здобутки історії, соціології, психології, статистики, політології, дипломатії тощо. Тому політико-дипломатичний моніторинг у конкретних умовах його організації може набувати ознаки різних видів соціальних досліджень, а також на певних етапах повністю трансформуватися в них. За своєю сутністю політико-дипломатичний моніторинг залишається комплексним методом дослідження політико-дипломатичних систем і політико-дипломатичних процесів за допомогою використання якостей моніторингових індикаторів.

Моніторинг є найбільш ефективним інструментом прогнозування стану соціальної системи, включаючи такі важливі її показники, як політичні вподобання та електоральна поведінка. Зазначимо, що політико-дипломатичний моніторинг представляє собою не лише безперервний процес фіксації стану об'єкта в рамках визначеного проміжку часу, а й аналіз тенденцій і напрямів розвитку соціально-політичних процесів, прогноз майбутнього стану політико-дипломатичної системи та алгоритми (алгоритм) прийнятих у подальшому політико-дипломатичних рішень і відповідних дій (дипломатичний інструментарій / інструменти дипломатії).

Аналітично-консультативні центри (англійською мовою «think tanks» мозкові центри, фабрики думки, дослівно «сховище думок») є невід'ємною складовою поточного політико-дипломатичного процесу як у межах національних демократичних держав, так і у світовому масштабі.

У провідних державах світу аналітичні центри та політичні експерти розглядаються як повноправні учасники публічної політики. Політико-дипломатичної системи, а так звані традиційні think tanks як складова зовнішньополітичної та дипломатичної еліти [24, с. 6-7; 25, с. 112-114].

За матеріалами дослідження, серед найбільших центрів, які здійснюють інформаційне забезпечення державних, урядових, законодавчих гілок влади та регіональних керівників слід відзначити аналітичні служби Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Головного управління розвідки України МО України та ін.

Серед потужних закладів, що готують аналітичну інформацію, можна також відзначити Національний інститут стратегічних досліджень, Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова і Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади.

На сьогодні особливий статус і високоефективну діяльність у сфері зовнішніх зносин здійснюють неурядові аналітичні центри. Загалом на діяльність неурядових аналітичних центрів тією чи іншою мірою впливають особливості нормативно-правового регулювання діяльності неурядових організацій через те, що в українському законодавстві поняття «неурядовий аналітичний центр» законодавчо не визначене, тому з метою сприйняття сутнісної характеристики слід звернутися до визначень «фабрика думки» чи «мозковий центр», якими досить часто послуговуються представники іноземних аналітичних установ аналогічного спрямування [26, с. 174-178].

«Фабрика думки» чи «мозковий центр» (think tank) це незалежна, не орієнтована на прибуток дослідницька організація, створена з метою обговорення та, по можливості, проштовхування важливих для суспільного (публічного) життя рішень, просування тієї чи іншої практичної політики в тій чи іншій царині, галузі суспільного життя, наприклад у сфері зовнішніх зносин. інформаційний міжнародний дипломатія національний безпека

Під «фабриками думок» розуміється також критична маса експертизи, міждисциплінарного мислення, спрямованість на розроблення конкретних технологій вирішення суспільних проблем та орієнтацію на майбутнє. Їм притаманний специфічний тип побудови наукової діяльності формування експертного складу, який залучається на контрактній основі; зв'язки з найбільшими освітніми та науковими закладами; наявність великих державних і корпоративних замовників; просування на ринок наукових досліджень, виконаних на замовлення; періодичне надання комплексних звітів із конкретної проблематики для розсилки зацікавленим організаціям на безоплатній основі [27, с. 106-115].

Інформаційно-аналітичні дослідження в багатьох країнах світу є основою прийняття стратегічних рішень рішень вищого керівництва, що визначають головні напрями розвитку держави, у т.ч. у зовнішньополітичній і дипломатичній сферах. Більшість проблем, що ставляться перед аналітиками, надзвичайно складні й вимагають для свого вирішення попередніх досліджень, спеціальної інформації й тривалого часу, якого їм не завжди відпущено. Крім того, навіть найбільш кваліфікований аналітик не може бути фахівцем з усього кола питань. Тому для здійснення своєї повсякденної діяльності аналітикам стратегічних напрямів необхідна регулярна інформаційно-аналітична підтримка. Вона охоплює своєчасну доставку поточної інформації, довідкову інформацію від відповідних відомств і аналітичні дослідження з актуальної проблематики відомчих, академічних та незалежних наукових організацій або окремих учених.

Для прикладу розглянемо досвід США. Дослідники з питань історії аналітики сходяться на тому, що її піднесення до такого статусу багато в чому відбулося за допомогою державних і недержавних аналітичних центрів (у США працює близько 1200 аналітичних центрів мозкових центрів уряду США. При університетах працює майже 600 Think Tanks, ще 600 є незалежними громадськими організаціями).

Результати їх досліджень широко використовувалися всіма органами державної влади й мали високий рівень ефективності саме завдяки стратегічному рівню запропонованих рішень, баченню розвитку країни на кілька років уперед. Прикладом правильної організації роботи аналітичних інституцій з розроблення стратегічних рішень, аналітичної підтримки вищих органів державної влади може бути підхід, що успішно застосовується в США. Він передбачає скоординоване поєднання інтелектуальних зусиль потужних «мозкових центрів», утворених як у самих державно-управлінських структурах, так і в середовищі громадянського суспільства [28].

Засновниками й опікунами аналітичних центрів є відомі політики і дипломати, скажімо, Інституту за підтримку демократії (National Endowment for Democracy), заснованого в 1983 р., З. Бжезінський, М. Олбрайт. Найвпливовішими аналітичними центрами США є The Heritage Foundation, Центр міжнародних приватних підприємств (Center for International Private Enterprise), Інститут Брукінгс: Національний інститут передових досліджень, Інститут міжнародної економіки (Institute for International Economics), САТО-Institute, Інститут міста (The Urban Institute), Центр міжнародного приватного підприємництва (Center for International Private Enterprise (CIPE), Центр фундацій (The Foundation Center), Рада фундацій (Council of Foudations).

В умовах нових викликів і загроз, в умовах війни та підвищеного рівня небезпеки сучасного поліцентричного світу нова якість і нова місія аналітичних центрів у сфері зовнішніх зносин полягає в поєднанні технології масової комунікації з технологією раціонально-наукового обговорення публічної політики.

Це так званий деліберативний процес (от англ. deliberate радитись, обговорювати) процес масових консультацій усередині країни із суспільно важливих проблем через залучення якомога більшої кількості громадян. Цей підхід не замінює традиційні методи роботи експертів, таких як замовлення досліджень, проведення конференцій, випуск журналів і т.д. Однак добрий політичний і політико-дипломатичний аналіз є результатом спільного інтелектуального рішення й соціальної взаємодії [29].

Аналітичні центри напряму пов'язані із суспільним інтересом (громадською думкою), висловлюють цю думку й ці інтереси в інтелектуальній формі, одночасно як з державним апаратом і сформованими інтересами політичних партій, рухів і корпорацій (пов'язаних між собою в непублічній політиці) think tanks пов'язані тільки через публічну політику і публічну дипломатію.

Публічна політика і публічна дипломатія на сьогодні є одночасно й інструментом роботи аналітичних центрів з державою, партіями і корпораціям, і простором комунікації, де громадський інтерес може бути конвенціонально виражений у політично впливовій (і привабливій) формі.

Характерною ознакою побудови інформаційно-аналітичної роботи Ради національної безпеки США є ієрархічність аналізу. Своєрідна аналітична піраміда ґрунтується на 40 профільних комітетах, що забезпечують первинною інформацією міждепартаментні групи. Вони, у свою чергу, відбирають найважливіші відомості, які передаються до групи старших аналітиків. Відфільтровані та опрацьовані ними дані потрапляють до групи стратегів. І лише їхні рекомендації лягають на стіл Президента США. Такий підхід дає змогу, охопивши якомога ширше коло тематичної інформації, поетапно виокремити найголовніше, необхідне для прийняття певного рішення. Жоден із важливих факторів у сфері зовнішніх зносин, перш за все питання національної безпеки, не залишається поза увагою [30, с. 60-64].

Правомірно зазначає проф. Г.П. Ситник, що «...Загрози державній безпеці зумовлені різними факторами, для системної активізації яких існують різні методи, які передбачають використання інформаційних технологій та масових комунікацій й мають своїм кінцевим наслідком генерування критичних (надзвичайних) ситуацій, особливістю яких є стрімке зростання напруженості між суб'єктами соціальних взаємодій, що призводить до трансформації потенційних небезпек державній безпеці у реальні» [31, с. 327-339; 32, с. 26-30; 33, с. 46-51: 34, с. 19-23].

Отже, у XXI столітті, коли сучасні інформаційні технології інтенсивно впроваджуються в усі сфери життя й діяльності суспільства, національна безпека починає прямо залежати від наявності необхідної та достатньої для її забезпечення інформації.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій усе швидше наближає нас до того часу, коли значна частина інформаційного ресурсу країни буде міститися в електронній формі. Такий стан зобов'язує шукати ефективні й раціональні шляхи одержання, оброблення, використання інформації, забезпечення її схоронності.

Тобто існує об'єктивна потреба держави в інформації, надійному, ефективному і своєчасному здійсненні інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері зовнішніх зносин. Можна стверджувати, що інформаційно-аналітичне забезпечення є не тільки невід'ємною частиною системи національної безпеки, а й найважливішою умовою її функціонування.

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави це цілеспрямований, специфічний і безупинний процес збору, аналізу, збереження і представлення суб'єктам національної безпеки інформації, що впливає на її забезпечення, здійснюваний спеціально створеними інституціями, інститутами, органами, службами суспільства і держави.

Загалом Think tanks Сполучених Штатів Америки, Франції, Великої Британії слід вважати орієнтиром для інших демократій. Не скидаючи з шальок терезів вагу національних особливостей, які присутні в будь-якому суспільстві, зауважимо, що структура, алгоритми фандрейзингу, політична, економічна, антикорупційна, правозахисна роль, лоббістська, аналітична, дослідницька, інформаційна та ін. функції Think tanks зазначених держав, їх місце і роль, яку вони виконують у суспільстві, є політико-дипломатичним орієнтиром для порівняно молодих «мозкових центрів», які тільки розпочинають свій шлях у царині міжнародної політики, у сфері зовнішніх зносин, у т.ч. в Україні. Розуміння напрямів та змісту сучасного цивілізаційного та модернізаційного процесів не можливе без усвідомлення базових історичних типів та основних форм традиційно-історичних усталених соціогуманітарних, соціокультурних, світоглядних і політико-дипломатичних систем в аспекті їх зміни під впливом викликів сьогодення. Адже історія залишила нам немало свідчень, коли те, на що тривалий час не звертали уваги, призводило до суттєвих змін в історико-політичному та модернізаційному розвиткові не лише окремих регіонів, окремих держав, але й цивілізацій та суспільств у цілому.

Навчальна дисципліна «Інформаційно-аналітична діяльність у сфері міжнародних відносин, зовнішньої політики і дипломатії («Аналіз і прогнозування зовнішньої політики»)» є невід'ємною складовою підготовки фахівців у галузі міжнародних відносин. Мета інформаційно-аналітичного забезпечення у сфері міжнародних відносин полягає в тому, щоб забезпечити національні інтереси і національну безпеку держави в міжнародному співтоваристві, захистити інформаційні зв'язки з іншими державами, заявити про свою позицію у світі, отримати інформацію про будь-яку іншу держав для використання в міжнародному співробітництві.

Джерела

1. Муковський І.Т., Міщенко А.Г., Шевченко М.М. Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних відносинах: Навч. посіб. К.: Кондор, 2015. 224 с.

2. Ціватий В.Г. Дипломатичний інструментарій, норми протоколу та етикету міжнародної ввічливості провідних держав Європи та України доби раннього Модерного часу: інституціональний і комунікативний аспекти. Гуманітарний корпус: збірник наукових статей / За ред С.С. Русакова. Вінниця-Київ, 2022. Вип. 44. С. 3237.

3. Марутян Р.Р. Воєнна фантастика як гуманітарна технологія гібридної війни. Інформаційно-комунікаційна безпека: сучасні тренди / О.О. Бровко,

О.В. Курбан, А.Л. Лісневська, Р.Р. Марутян. Монографія. Київ: Київський університет імені Б.Грінченка, 2022. С. 270-283.

4. A Study of Diplomatic Protocol and Etiquette. From Theory to Practice. Editors Jiali Zhou, Guobin Zhang. World Affairs Publishing House 2019. Foreign Language Teaching and Research Publishing Co., Ltd 2022. 274р.

5. Циватый В.Г. Теории нации и национализма в институциональной и коммуникативно-культурной памяти: особенности современного теоретико-методологического дискурса, диаспорально-полиэтнические практики и этнонациональная идентичность. Гуманітарний корпус: збірник наукових праць. Вінниця-Київ: ТОВ «ТВОРИ», 2021. Випуск 41. Частина ІІ. С. 109-113.

6. Ціватий В.Г. Міжкультурна комунікація в публічному інформаційному просторі ХХІ століття: міжнародно-політичний, глобалізаційний та освітньо-науковий аспекти. Міжкультурна комунікація в контексті глобалізаційного діалогу: стратегії розвитку: збірник наукових праць. Львів-Торунь: LihaPres, 2022. Випуск ІІІ (3). Частина ІІІ. С. 279-283.

7. Шехавцова С. Міжкультурна комунікація в освіті як імператив демократичного розвитку суспільства. Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти: збірник наукових статей. Вип. 17 (2). Слов'янськ, 2022. С. 174-184.

8. Нагорна Л. Війни ідентичностей сценарії і ризики. Політичний менеджмент: науковий журнал. 2007. №2 (23). С. 47-54.

9. Eastern Europe. Regional Studies: Monograph / V. Teosa, M. Matsaberidze, V. Tsivatyi. Chisinau: USM: TSU, 2017. 355 p.

10. Сучасні європейські культурно-історичні цінності в контексті викликів глобалізації: монографія / За ред. А.І. Кудряченка. К.: «Фенікс», 2014. 444 с.

11. Chekalenko L.D. Foreign policy of Ukraine. Ed. by Tsivatyi V.G.K.: LAT& K, 2016. 294 p.

12. Стрельський Г.В. Українська дипломатія національно-державного відродження 1917-1920 рр. в особах / Ред.: Л.С. Тупчієнко, В.Г. Ціватий. К., 2000. 66 с.

13. Петюр Р.К. Дипломатичний протокол як інструмент багатосторонньої дипломатії. Міжнародні відносини: науковий журнал. Серія «Політичні науки». 2015. № 09. С. 66-79.

14. Understanding International Diplomacy. Theory, Practice and Ethics. Second Edition Corneliu Bjola and Markus Kornprobst. First edition published by Routledge 2013. Second edition published 2018. 305 р.

15. Гуменюк Б.І. Дипломатична служба: правове регулювання: Навчальний посібник. К.: Либідь, 2007. 224 с.

16. Хандогій В.Д. Дипломатичні сюжети. Невигадані історії кар'єрного дипломата. Київ: Саміт-книга, 2017. 608 с.

17. Слипченко А.С. Дипломатическая кухня. Киев: Генер. дирекция по обслуживанию иностр. представительств, 2020. 2-е изд. 490 с.

18. Майдан І.Г. Як я був першим послом незалежної України в Ірані. Україна дипломатична: науковий щорічник. Київ; ГДІП «Планета», 2015. Вип. 16. С. 546-554.

19. Modern Diplomacy in Practice. Written and Edited by Robert Hutchings, Jeremi Suri. Springer Nature Switzerland AG, 2020. 260 р.

20. Ціватий В.Г. Модель публічної дипломатії Європейського Союзу (ЄС) в умовах трансформації постбіполярного світоустрою ХХІ століття: інституціональний, міжкультурно-комунікативний і темпоральний виміри. Європейська дипломатія у ХХІ столітті: збірник наукових праць. Випуск V (5). Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2023. С. 74-80.

21. Дипломатична та консульська служба у вимірі особистості / І.Б. Матяш (відп. ред.). К.:ІВЦ Планета; ГДІП, 2016. 428 с.

22. Ціватий В.Г. Публічне мовлення, дипломатична риторика і міжкультурна комунікація у сфері міжнародних відносин та етикетних практик: інституціональний, міжнародно-інформаційний та політико-дипломатичний дискурси. Трансформація суспільних відносин в умовах цивілізаційних змін: Монографія. Розділ. 4.7. Харків: СГ НТМ «Новий курс», 2023. С. 337-363.

23. Кочубей Ю.М. Імідж дипломата імідж країни. Науковий вісник Дипломатичної академії України: науковий журнал. 2001. Вип. 5. С. 30-33.

24. Knight J. Internationalization: A Decade of Changes and Challenges. International Higher Education. 2008. N50. P. 6-7.

25. Ціватий В.Г. Навчання державних службовців: особливості формування професійних компетентностей із міжкультурної комунікації та діаспорології (інституціональний дискурс). Освітньо-професійна програма за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування»: відповідь на виклики сьогодення: збірник наукових статей. Київ: НАДУ, 2021. С. 112-114.

26. Захарчук Н.В. Проблема культури та міжкультурної комунікації у філософо-соціологічному аспекті. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Педагогіка. Персонал. 2008. №3. С. 174-178.

27. Tsivatyi Viacheslav, Podriez Yuliia, Olitskyi Viacheslav. Transnistrian Conflict: International Institutional Realities and Prospects of Settlement (view from Ukraine) / Y. Podriez, V. Olitskyi, V. Tsivatyi. Razboiul de pe Nistru din 1992: 30 de ani dupa. Chisinau: Pontos, 2022. Т. І. Р. 106-115.

28. Fukuyama F. Identity: The demand for dignity and the politics of resentment. Farrar: Straus and Giroux, 2018. 183 p.

29. Соціально-гуманітарна сфера України в сучасних дискурсах: монографія; за заг. ред. проф. О.Ю. Панфілова. Харків: ХІФ КНТЕУ, 2019. 284 с.

30. Ціватий В.Г. Інформаційна безпека і транскордонна дипломатія України в умовах трансформації системи міжнародних відносин і реалізації програми Східного партнерства: інституціональний і міжнародно-політичний дискурси. Україна в координатах Східного партнерства: пошук геополітичних пріоритетів крізь призму національної безпеки: збірник наукових праць. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2023. Випуск ІІІ(3). С. 60-64.

31. Ситник Г.П. Інформаційна компонента критичних (надзвичайних) ситуацій у контексті забезпечення державної безпеки. Науковий вісник: Державне управління: науковий журнал. 2020. №2(4). С. 327-339.

32. Ціватий В. Інформаційно-аналітичне забезпечення як один із пріоритетних напрямів реформування моделі дипломатії України: політико-інституційний аспект. Зовнішні справи: науковий журнал. 2015. №11. С. 26-30.

33. Флюр О.М. Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики держави у контексті мережевої дипломатії. Актуальні проблеми міжнародних відносин: [зб. наук. пр.] / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. Київ, 2006. Вип. 59, ч. 2. С. 46-51.

34. Ціватий В.Г. Інформаційна культура і парадипломатія України в умовах трансформації системи міжнародних відносин ХХІ століття: освітньо-науковий і міжнародно-політичний дискурси. Гуманітарний корпус: [збірник наукових статей з актуальних проблем філософії, культурології, психології, педагогіки та історії]. Київ: ТОВ «НВП Інтерсервіс», 2023. С. 19-23.

Размещено на Allbest.Ru