Досвід Туреччини у формуванні критичної інфраструктури на шляху відбудови економіки

Размещено на http://allbest.ru

Досвід Туреччини у формуванні критичної інфраструктури на шляху відбудови економіки

Хаустова В.Є. Хаустова Вікторія Євгенівна, доктор економічних наук, професор, директор, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Жукова І.В. Жукова Ірина Віталіївна, кандидат наук з державного управління, доцент, Лауреат премії Президента України для молодих вчених, Лауреат премії Верховної Ради України молодим ученим, директор, Видавнича група «Наукові перспективи», Трушкіна Н.В. Трушкіна Наталія Валеріївна, кандидат економічних наук, старший дослідник, докторант, старший науковий співробітник сектору промислової політики та інноваційного розвитку відділу промислової політики та енергетичної безпеки, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України

Анотація

Доведено, що уряд Туреччини спільно з міжнародним співтовариством визначають стратегічні напрями відбудови критичної інфраструктури, а саме:

1) розроблення методики оцінювання збитків у результаті руйнівних землетрусів задля визначення пріоритетів фінансової підтримки відновлення й реконструкції критично важливих об'єктів інфраструктури;

2) розроблення Національного плану реконструкції після катастрофи та Стратегії розбудови економіки;

3) створення Фонду відбудови після землетрусу як структури, через яку будуть розподілятися усі фінансові ресурси. Фонд має відповідати за розподіл ресурсів для зонування та інфраструктурних робіт у постраждалих провінціях і перерахування коштів відповідним державним установам та організаціям.

Кошти для Фонду можуть надходити з волонтерських внесків Туреччини та з інших країн, а також різноманітних грантів і позик. Правління цієї структури має очолити міністр фінансів. До його складу включать також міністрів з питань довкілля, урбанізації та змін клімату; енергетики і природних ресурсів; сільського господарства; внутрішніх справ; транспорту й інфраструктури; керівника з питань стратегії та бюджету;

4) організація заходів різного рівня задля проведення кампанії зі збору фінансової допомоги. Наприклад, у лютому 2023 р. у Брюсселі відбулася велика конференція фінансових донорів, основною темою якої стало питання відновлення критичної інфраструктури у Туреччині. Також необхідно організувати міжнародні та регіональні конференції з відновлення районів, що постраждали від землетрусу, у Туреччині та Сирії за участю багатих країн і великих фінансових інститутів;

5) запровадження публічно-приватного партнерства як інноваційної форми відбудови критичної інфраструктури Туреччини. Це партнерство визнано дієвим механізмом та ефективною моделлю економічного розвитку, який став найпоширенішим і більш популярним у всьому світі з кінця 90-х років.

Ключові слова. Економіка, відбудова критичної інфраструктури, запровадження публічно-приватного партнерства, Туреччина, наслідки надзвичайних ситуацій.

Abstract

Turkey's experience in forming critical infrastructure through economy building

Haustova Viktoriya Evgenivna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Director, Scientific Research Center of Industrial Development Problems of the National Academy of Sciences of Ukraine

Zhukova Iryna Vitalyivna, Candidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Laureate of the President of Ukraine Award for Young Scientists, Laureate of the Verkhovna Rada of Ukraine Award for Young Scientists, Director, Scientific Perspectives Publishing Group

Trushkina Nataliya Valeryivna, candidate of economic sciences, senior researcher, doctoral student, senior researcher of the sector of industrial policy and innovative development of the department of industrial policy and energy security, Scientific and Research Center of Industrial Development Problems of the National Academy of Sciences of Ukraine

It has been proven that the Turkish government, together with the international community, determine strategic directions for the reconstruction of critical infrastructure, namely:

1) development of a methodology for assessing damages as a result of devastating earthquakes in order to determine the priorities of financial support for the restoration and reconstruction of critical infrastructure facilities;

2) development of the National Post-Disaster Reconstruction Plan and Economy Development Strategy;

3) creation of the Earthquake Reconstruction Fund as a structure through which all financial resources will be distributed. The fund should be responsible for the allocation of resources for zoning and infrastructure works in the affected provinces and the transfer of funds to relevant government institutions and organizations. Funds for the Foundation can come from voluntary contributions from Turkey and from other countries, as well as various grants and loans. The board of this structure should be headed by the Minister of Finance. It will also include the Ministers of Environment, Urbanization and Climate Change; energy and natural resources; Agriculture; internal affairs; transport and infrastructure; head of strategy and budget issues;

4) organization of events of various levels for the purpose of conducting a campaign to collect financial assistance. For example, in February 2023, a large conference of financial donors was held in Brussels, the main topic of which was the restoration of critical infrastructure in Turkey. It is also necessary to organize international and regional conferences on the reconstruction of earthquake-affected areas in Turkey and Syria with the participation of rich countries and large financial institutions;

5) introduction of public-private partnership as an innovative form of reconstruction of Turkey's critical infrastructure. This partnership is recognized as an effective mechanism and an effective model of economic development, which has become the most common and more popular worldwide since the late 90s.

Keywords. Economy, reconstruction of critical infrastructure, introduction of public-private partnership, Turkey, consequences of emergency situations.

Вступ

Постановка проблеми. На даний час уряди більшості країн світу намагаються вирішити доволі гострі й нагальні проблеми, які пов'язано зі створенням належних інституційних, нормативно-правових, організаційних, економічних і фінансових умов для розвитку об'єктів критично важливої інфраструктури [1-2]. Це обумовлено, насамперед, негативним впливом кризових явищ і наслідками надзвичайних ситуацій на стійкість і безпеку критичної інфраструктури. У зв'язку з цим в останні роки у країнах світу приділяється значна увагу розробленню відповідних національних стратегій, концепцій і програм, впровадження яких сприятиме підвищенню ефективності розвитку критичної інфраструктури. А це, в свою чергу, дозволяє забезпечити високий рівень національної безпеки держав у системі міжнародної безпеки у нових геостратегічних реаліях [3-4].

З огляду на це, мета даного дослідження полягає у вивченні й узагальненні кращої міжнародної практики з відновлення й розвитку критичної інфраструктури як пріоритетного вектору відбудови економіки у рамках реалізації національних антикризових стратегій і програм (на прикладі досвіду Туреччини).

Для досягнення поставленої мети і визначених наукових завдань використано такі загальнонаукові методи дослідження: аналізу та синтезу; порівняння та класифікації; експертного опитування; статистичного аналізу; системного підходу; структурно-логічного узагальнення.

Виклад основного матеріалу

Територія Туреччини характеризується вкрай підвищеною сейсмічністю. Приблизно 4% території країни розташовано у зонах руйнівних землетрусів. У результаті вивчення передумов, причин і наслідків землетрусів турецькі вчені й фахівці-практики визначили понад 110 небезпечних районів на лінії сейсмічного розлому в Туреччині. У країні існує багато провінцій, які можна охарактеризувати за достатньо високим рівнем ризику землетрусів.

Це обумовлено тим, що починаючи з 1970-х років через стрімкий економічний розвиток країни 40% населення переїхало з сільської місцевості до міст. Це призвело до буму міського будівництва з частим порушенням норм і незаконною забудовою. Більше половини будівництв виконували з залізобетону, який є непластичним і руйнується під час зсувів ґрунту. 85% будинків у Коджаелі, Стамбулі, Сакар'ї та Ялові, що зазнали критичних руйнувань, були саме залізобетонними [5].

Так, у 1999 році на території Туреччини стався землетрус, що забрав життя 37 тис. осіб. 120 тис. будинків було пошкоджено, з них повністю зруйновано понад 77 тис. Основних руйнувань зазнали провінції Ізміт і Стамбул на північному заході країни, де проживає третина з 65 млн населення. Постраждало 40% виробничих потужностей країни. Загальні економічні збитки оцінювали від 8 до 40 млрд дол. США, що становило приблизно 7-10% ВВП [5].

Задля оцінювання завданої шкоди та розроблення плану ліквідації наслідків руйнувань було запрошено низку міжнародних експертів та організацій. Зокрема зі Світового Банку, Банку розвитку Ради Європи і Японського банку міжнародного співробітництва.

За оцінками експертів, вартість ліквідації руйнувань становила майже 5 млрд дол. США. При цьому 1,7 млрд дол. надано міжнародними донорами (найбільша частка припадала на Світовий Банк), 2,6 млрд виділено з бюджету Туреччини, решта - це кредитні кошти.

Впроваджено декілька різних механізмів відновлення зруйнованого житла: 1) основна роль припадала на компенсацію коштів для будівництва або ремонту житла; 2) частину житла відбудовувала держава за програмами реконструкції (протягом двох років реконструювали з урахування сейсмологічних норм приблизно 12 тис. багатоквартирних будинків); 3) як додатковий механізм підтримки постраждалі від землетрусу могли отримати кредити з «нульовою» річною ставкою (враховуючи рівень інфляції (у 1998 році - 80% річних) це було надзвичайно популярною опцією).

На початку широко впроваджували систему страхування житла від землетрусів, щоб зняти фінансове навантаження на бюджет країни. Високі ставки та франшизу частково компенсував спеціальний фонд Світового Банку. У 2006 році 20% будинків було застраховано. Ситуацію суттєво міг змінити закон про обов'язкове страхування в сейсмічно активних районах. Проте його так і не ухвалили. На 2022 рік цей показник становив 9% житлового фонду.

Розглянемо сучасні тенденції, закономірності та особливості моделі економіки на прикладі Туреччини як країни світу, що розвивається. Країна є одним із регіональних лідерів. Має молоде населення, кількість якого зростає. Високий рівень урбанізації, найбільші міста - Стамбул, Анкара, Ізмір. туреччина реконструкція інфраструктура землетрус

Найбільші сектори економіки Туреччини - промисловість і послуги. Промисловість Туреччини зосереджено в основному на текстильній, харчовій та автомобільній галузях. Розвинений туризм. Зростання ВВП (у порівняних цінах 2010 р.) становило у 2022 р. 82,7%, а на душу населення - 66,7%.

Основним торговельним партнером Туреччини у 2020 році є Китай, на який припадає 10 % обсягу імпорту країни. На другому місці - Німеччина, яка також займає 10% частку імпорті.

Топ експорту: реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини; одяг та додаткові речі до одягу, трикотажні; чорні метали; електричні машини і обладнання; засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання.

Топ імпорту: реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини; електричні машини і обладнання; мінеральні палива; засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання; перли натуральні або культивовані.

Однак недоліком економічного розвитку Туреччини є її недостатній рівень інноваційності. Так, у 2019 році країна посідала 58-е місце у рейтингу Глобального індексу інновацій. Інноваційна ефективність була від'ємною і становила 0,55.

Серед особливостей моделі економіки Туреччини можна вказати такі:

1) достатньо високий рівень розвитку економіки (за 2010-2022 рр. обсяг ВВП (у порівняних цінах 2010 р.) збільшився на 82,7% або з 614,2 до 1122,3 млрд дол.; ВВП на душу населення (у незмінних цінах 2010 р.) - на 66,7% або з 8391 до 13991 дол.; ВВП відносно до площі території - на 16,7% або з 989 до 1154 тис. дол.

Темп приросту реального ВВП становив у 2022 р. 5,6%. Темпи зміни ВВП по роках становили 10,6%. Питома вага державного боргу у ВВП зменшилася на 8 в.п. або з 39,7 до 31,7%. Обсяг капітальних інвестицій збільшився у 2022 р. порівняно з 2010 р. на 52,8% (з 207,9 до 317,6 млрд дол.), а їх частка у ВВП - на 8,3 в.п. або з 26,8 до 35,1%);

2) недостатньо ефективне державне управління (індекс ефективності державного управління у 2022 р. має від'ємне значення і становив 0,2. У країні недостатній рівень розвитку електронного уряду - у 2020 р. Туреччина посідала 53-е місце у рейтингу країн світу. У країні спостерігається достатньо високий рівень корупції - індекс сприйняття корупції становив 36);

3) високий рівень спрямованості зовнішньоекономічної діяльності (обсяг експорту збільшився за 2010-2022 рр. на 108,4% або зі 164,7 до 343,3 млрд дол. Економіка країни є експортноорієнтованою, оскільки питома вага експорту у ВВП становила у 2022 р. 37,9%. Одночасно економіка вважається імпортозалежною, оскільки частка імпорту у ВВП становила 42,6%. Обсяг імпорту зріс у 2022 р. порівняно з 2010 р. на 105,2% або зі 188,1 до 386 млрд дол. При цьому у країні спостерігається високий рівень відкритості зовнішньої торгівлі - 80,5%);

4) інвестиційна спрямованість економіка (обсяг іноземних інвестицій збільшився за 2010-2022 рр. на 44% (з 9,1 до 13,1 млрд дол.), а частка прямих іноземних інвестицій у ВВП становила 1,44%);

5) інноваційна спрямованість економіки (середній рівень інноваційного розвитку - індекс інновацій становив у 2022 р. 38,1. Частка експорту інформаційних технологій становила у 2021 р. лише 0,9%. Питома вага витрат на R&D у ВВП є незначною і становила у 2020 р. тільки 1,09%);

6) структура економіки (питома вага продукції промисловості у ВВП становила у 2022 р. 22,1%, а реалізованих послуг - 51,2%. Тобто економіка країна більше орієнтована на розвиток сектору послуг);

7) високий рівень соціального капіталу (робоча сила зросла за 20102022 рр. на 32,9% або з 25,8 до 34,3 млн осіб. Рівень участі у робочій силі (тобто частка економічно активного населення країни) становив 52,6%. Але у країні достатньо високий рівень безробіття, який становив у 2022 р. 10%).

Однак у 2023 році у Туреччині відбулися землетруси. Південний схід Туреччини і прилеглі райони Сирії сколихнули два землетруси. Після цього сталося ще три значних землетруси, які теж спричинили руйнування інфраструктури. За оцінками Світового банку, безпосередні фізичні збитки для Туреччини внаслідок руйнівних землетрусів складають 34,2 млрд дол. США. Збитки від землетрусу складають приблизно 4% ВВП Туреччини у 2021 р.

Варто зазначити, що понад 53% усіх втрат складають збитки від зруйнованого житлового фонду, 28% - зруйнованих об'єктів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, адміністративних установ, офісів тощо); 19% - іншої інфраструктури.

За розрахунками фахівців Програми розвитку ООН, руйнівний землетрус у Туреччині завдав збитків на суму понад 100 млрд дол. Це майже втричі вище за зроблену раніше попередню оцінку Світового банку (34,2 млрд дол.)

Згідно з попередніми оцінками, землетрус у Туреччині призвів до руйнування близько 345 тис. квартир в 11 провінціях і містах, руйнування або серйозного пошкодження 105 тис. будівель. Крім того, було зруйновано або пошкоджено тисячі кілометрів доріг і сотні інфраструктурних споруд. Турецькою бізнес-федерацією підраховано, що землетрус завдав економіці Туреччини збитків у розмірі 84 млрд дол.

Деякі міжнародні організації вважають, що матеріальні збитки від землетрусу в Туреччині склали десятки мільярдів доларів. Це у декілька разів перевищує збитки, які були завдані Сирії. Зокрема, американський банк JPMorgan підрахував, що прямі збитки від зруйнованої інфраструктури в Туреччині можуть досягти 25 млрд дол. Це становить 2,5% ВВП країни.

Анкара потребує приблизно 3-5 років, щоб ліквідувати наслідки землетрусу та завершити реконструкцію й модернізацію критичної інфраструктури. Але Сирія стикається з великими труднощами через погані економічні умови та складну військову ситуацію в країні, тому процес відновлення може розтягнутися на десятиліття.

За підрахунками Bloomberg, потужні землетруси у Туреччині призведуть до втрат в економіці на суму 84 млрд дол. або приблизно 10% ВВП. За прогнозами Конфедерації турецьких підприємств і бізнесу, землетруси завдали шкоди житловим будинкам на суму близько 70,8 млрд дол. і 10,4 млрд дол. втрат національного доходу.

Група Turkonfed, заявила, що втрати робочої сили обійдуться турецькій економіці у 2,9 млрд дол. Пошкодження інфраструктури Туреччини, включаючи дороги та електромережі, а також лікарні та школи, можуть призвести до того, що дефіцит бюджету країни перевищить у 2023 р. 5,4% ВВП порівняно з офіційним прогнозом 3,5%.

Початкові розрахунки Bloomberg Economics показали, що витрати, які пов'язано зі стихійним лихом, включаючи заходи з відновлення критичної інфраструктури, можуть скласти понад 5,5% ВВП.

Обсяг початкової фінансової допомоги Світового банку становив 1,78 млрд дол. При цьому фінансова допомога у розмірі 780 млн дол буде надана через Компоненти реагування на надзвичайні ситуації (CERCs) від двох існуючих проєктів у Туреччині - Проєкту екстреної реконструкції унаслідок землетрусу, повеней і лісових пожеж (TEFWER) і Проєкту міст, стійких до кліматичних і катастрофічних наслідків. Фінансові ресурси будуть спрямовані на відновлення базової критичної інфраструктури на муніципальному рівні.

Крім того, десятки країн, у тому числі В'єтнам і низка міжнародних фінансових інститутів, оголосили про пакети підтримки Туреччини та Сирії у ліквідації наслідків землетрусу. Наприклад, уряд США оголосив у лютому 2023 р. про черговий пакет допомоги Туреччини на суму 100 млн дол.

Європейською комісією виділено Туреччині 1 млрд євро на відновлення після землетрусу, а також надано допомогу Сирії. Крім цього, було надано додатковий пакет у розмірі 108 млн євро на гуманітарну допомогу і швидке відновлення в Сирії [6].

Висновки

Отже, виходячи з вищевикладеного можна дійти такого висновку. Уряд Туреччини спільно з міжнародним співтовариством визна- чають стратегічні напрями відбудови критичної інфраструктури. Серед них такі:

6) розроблення методики оцінювання збитків у результаті руйнівних землетрусів задля визначення пріоритетів фінансової підтримки відновлення й реконструкції критично важливих об'єктів інфраструктури [7-8];

7) розроблення Національного плану реконструкції після катастрофи та Стратегії розбудови економіки;

8) створення Фонду відбудови після землетрусу як структури, через яку будуть розподілятися усі фінансові ресурси. Фонд має відповідати за розподіл ресурсів для зонування та інфраструктурних робіт у постраждалих провінціях і перерахування коштів відповідним державним установам та організаціям.

Кошти для Фонду можуть надходити з волонтерських внесків Туреччини та з інших країн, а також різноманітних грантів і позик. Правління цієї структури має очолити міністр фінансів. До його складу включать також міністрів з питань довкілля, урбанізації та змін клімату; енергетики і природних ресурсів; сільського господарства; внутрішніх справ; транспорту й інфраструктури; керівника з питань стратегії та бюджету;

9) організація заходів різного рівня задля проведення кампанії зі збору фінансової допомоги. Наприклад, у лютому 2023 р. у Брюсселі відбулася велика конференція фінансових донорів, основною темою якої стало питання відновлення критичної інфраструктури у Туреччині. Також необхідно організувати міжнародні та регіональні конференції з відновлення районів, що постраждали від землетрусу, у Туреччині та Сирії за участю багатих країн і великих фінансових інститутів;

10) запровадження публічно-приватного партнерства як інноваційної форми відбудови критичної інфраструктури Туреччини. Це партнерство визнано дієвим механізмом та ефективною моделлю економічного розвитку [9], який став найпоширенішим і більш популярним у всьому світі з кінця 90-х років. Незважаючи на жорсткі бюджетні обмеження, державні та місцеві органи влади у різних країнах світу стикаються з підвищеним попитом на реалізацію високоякісних інфраструктурних об'єктів. Варто зазначити, що транспортна, енергетична, соціальна, комунальна інфраструктури є прикладами таких об'єктів.

Аналіз свідчить [10], що у 2010-2018 рр. у країнах, що розвиваються, найбільше проєктів ППП реалізовано у сферах електроенергетики (56% загального обсягу інвестицій), будівництва автомобільних шляхів (21,8%), аеропортів (9%), портів (4,3%), модернізації системи водопостачання та водовідведення (3,5%).

За даними Світового банку [11] у 1990-2018 рр. у країнах ЄС укладено 7205 угод за моделями публічно-приватного партнерства та реалізовано проєктів обсягом 1788 млрд дол. у сферах транспорту, житлово-комунального господарства, електроенергетики.

Найбільш успішними проєктами ППП у зарубіжних країнах на місцевому рівні є проєкти водопостачання та водовідведення (Чилі, Вірменія); управління твердими побутовими відходами (Канада); будівництво житла (Польща та Великобританія), вуличне освітлення (Великобританія) тощо.

Наприклад, уряду Туреччини завдяки державно-приватному партнерству вдалося збільшити щорічний ВВП на 4% [12].

Дослідження науковців [10; 13; 14] показують, що пріоритетними напрямами розвитку публічно-приватного партнерства у країнах світу (у тому числі й у Туреччині) слід вважати:

1) поступову зміну фокусування ППП з традиційного моноспрямування на транспортну сферу на комплексне вирішення соціально-економічних проблем суспільства шляхом будівництва громадських споруд та їх обладнання і упорядкування навколишнього середовища;

2) одночасне збереження інфраструктурою статусу провідної сфери розвитку ППП;

3) підвищення ролі держави (державних структур різного рівня) і громадських установ у відносинах ППП;

4) еволюціонування різних форм ППП та поява нових форм, які виходять за межи звичного структурування [15].

Література

1. Кизим М. О., Хаустова В. Є., Трушкіна Н. В. Сутність поняття «критична інфра- структура» з позицій національної безпеки України. Бізнес Інформ. 2022. № 12. С. 58-78. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-12-58-78.

2. Трушкіна Н. В., Жукова І. В. Економічне забезпечення організації і функціонув- ання критичної інфраструктури. Успіхи і досягнення у науці. 2024. № 1(1). С. 372-383. https://doi.org/10.52058/3041-1254-2024-1(1)-372-383.

3. Bezpartochnyi M., Khaustova V., Trushkina N. Bibliometric analysis of the relationship between the concepts of “critical infrastructure” and “national security”. Management of socioeconomic transformations of business processes: current realities, global challenges, forecast scenarios and development prospects: scientific monograph. Sofia: Professor Marin Drinov Publishing House of Bulgarian Academy of Sciences, 2023. P. 177-193. https://doi.org/10.5281/ zenodo.10463183.

4. Bezpartochnyi M., Khaustova V., Trushkina N. Mechanism for ensuring international security in new geostrategic realities. Prospects for sustainable development and ensuring the security of economic systems in the new geostrategic realities: scientific monograph. Kosice: Vysoka skola bezpecnostneho manazerstva v Kosiciach, 2023. P. 222-246. https://doi.org/10.5281/ zenodo.10436679.

5. Гречуха Д. Велика відбудова: вчимося на помилках Туреччини. Transparency International Ukraine. 2023. 29 березня. URL: https://ti-ukraine.org/blogs/velyka-vidbudova- vchymosya-na-pomylkah-turechchyny/ (дата звернення: 13.04.2024).

6. Собенко Н. ЄК надасть Туреччині мільярд євро на відновлення після землетрусів. Суспільне Мовлення: суспільно-політичне інформаційне інтернет-видання. 2023. 20 березня. URL: https://suspilne.medm/740753-v-aparati-radi-zaperecili-zvolikanna-z-opriludnennam- zakonoproektu-sodo-zaboroni-upc-mp/ (дата звернення: 21.04.2024).

7. Хаустова В., Жукова І., Трушкіна Н. Закордонний досвід фінансового забезпечення відбудови та модернізації критичної інфраструктури. Vida aperspektivy. 2023. No. 7(26). Str. 178-192. https://doi.org/10.52058/2695-1592-2023-7(26)-178-192.

8. Кизим М. О., Хаустова В. Є., Трушкіна Н. В. Фінансове забезпечення розвитку критичної інфраструктури в умовах повоєнної відбудови економіки України. Бізнес Інформ. 2023. № 8. C. 263-274. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2023-8-263-274.

9. Trushkina N. Organizational and management ensuring the critical infrastructure development on the basis of public-private partnership. Integration mechanisms of management of innovative processes in the economy: collective monograph Boston: Primedia eLaunch, 2023. P. 43-50. https://doi.org/10.46299/ISG.2023.MONO.ECON.3.3.1.

10. Малін О. Л. Аналіз розвитку державно-приватного партнерства в Україні та світі: якісні зміни та головні тренди 2020 року: аналіт. звіт. Одеса: Одеський нац. політехнічний ун-т, 2020. 31 с.

11. PPI Project Database. The World Bank Group. URL: http://ppi.worldbank.org (дата звернення: 13.04.2024).

12. Панченко К. Як колаборація бізнесу та держави допоможе відновлювати Україну. Економічна правда. 2022. 19 липня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/07/19/ 689341/ (дата звернення: 13.04.2024).

13. Брайловський І. А. Державно-приватне партнерство: методологія, теорія, механізми розвитку: дис. д-ра екон. наук: 08.00.01. Харків: ХРІ НАДУ, 2015. 462 с.

14. Королюк Т. Європейський досвід публічно-приватного партнерства та особливості його розвитку в Україні. Фінансове забезпечення інноваційних проектів малого та середнього бізнесу: глобальні виклики та українські реалії: матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 7 грудня, 2016 р.). Київ: Б.в., 2016. С. 70-73.

15. Трушкіна Н. В., Жукова І. В. Державно-приватне партнерство як ключовий принцип функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури в Україні. Наукові інновації та передові технології. 2023. № 7(21). С. 11-26. https://doi.org/10.52058/2786-5274- 2023-7(21)-11-26.

References

1. Kyzym M.O., Haustova V.E., Trushkina N.V. The essence of the concept of "critical infrastructure" from the standpoint of national security of Ukraine. Business Inform. 2022. No. 12. P. 58-78. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-12-58-78.

2. Trushkina N.V., Zhukova I.V. Economic provision of organization and functioning of critical infrastructure. Successes and achievements in science. 2024. No. 1(1). P. 372-383. https://doi.org/10.52058/3041-1254-2024-1(1)-372-383.

3. Bezpartochnyi M., Khaustova V., Trushkina N. Bibliometric analysis of the relationship between the concepts of "critical infrastructure" and "national security". Management of socioeconomic transformations of business processes: current realities, global challenges, forecast scenarios and development prospects: scientific monograph. Sofia: Professor Marin Drinov Publishing House of the Bulgarian Academy of Sciences, 2023. P. 177-193. https://doi.org/ 10.5281/zenodo.10463183.

4. Bezpartochnyi M., Khaustova V., Trushkina N. Mechanism for ensuring international security in new geostrategic realities. Prospects for sustainable development and ensuring the security of economic systems in the new geostrategic realities: scientific monograph. Kosice: University of Safety Management in Kosice, 2023. P. 222-246. https://doi.org/10.5281/zenodo. 10436679.

5. Grechuha D. Great reconstruction: learning from Turkey's mistakes. Transparency International Ukraine. 2023. March 29. URL: https://ti-ukraine.org/blogs/velyka-vidbudova- vchymosya-na-pomylkah-turechchyny/ (access date: 04/13/2024).

6. Sobenko N. The EC will provide Turkey with a billion euros for reconstruction after the earthquakes. Public Broadcasting: socio-political informational online publication. 2023. March 20. URL: https://suspilne.media/740753-v-aparati-radi-zaperecili-zvolikanna-z-opriludnennam- zakonoproektu-sodo-zaboroni-upc-mp/ (access date: 21.04.2024).

7. Haustova V., Zhukova I., Trushkina N. Foreign experience of financial support for reconstruction and modernization of critical infrastructure. Science and perspective. 2023. No. 7(26). Str. 178-192. https://doi.org/10.52058/2695-1592-2023-7(26)-178-192.

8. Kyzim M.O., Haustova V.E., Trushkina N.V. Financial support for the development of critical infrastructure in the conditions of the post-war reconstruction of the economy of Ukraine. Business Inform. 2023. No. 8. C. 263-274. https://doi.org/10.32983/2222-4459-2023-8-263-274.

9. Trushkina N. Organizational and management ensuring the critical infrastructure development on the basis of public-private partnership. Integration mechanisms of management of innovative processes in the economy: collective monograph Boston: Primedia eLaunch, 2023. P. 43-50. https://doi.org/10.46299/ISG.2023.MONO.ECON.3.3.1.

10. Malin O. L. Analysis of the development of public-private partnership in Ukraine and the world: qualitative changes and main trends of 2020: analyst. report. Odesa: Odessa National. Polytechnic University, 2020. 31 p.

11. PPI Project Database. The World Bank Group. URL: http://ppi.worldbank.org (access date: 04/13/2024).

12. Panchenko K. How the collaboration of business and the state will help restore Ukraine. Economic truth. 2022. July 19. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/07/19/ 689341/ (date of application: 04/13/2024).

13. Brailovsky I. A. Public-private partnership: methodology, theory, development mechanisms: dissertation. Dr. Econ. Sciences: 08.00.01. Kharkiv: HRI NADU, 2015. 462 p.

14. Korolyuk T. European experience of public-private partnership and peculiarities of its development in Ukraine. Financial support of innovative projects of small and medium-sized businesses: global challenges and Ukrainian realities: materials of the 1st International. science and practice conf. (Kyiv, December 7, 2016). Kyiv: B.v., 2016. P. 70-73.

15. Trushkina N.V., Zhukova I.V. Public-private partnership as a key principle of the functioning of the national critical infrastructure protection system in Ukraine. Scientific innovations and advanced technologies. 2023. No. 7(21). P. 11-26. https://doi.org/10.52058/2786-5274-2023-7(21)-11-26.

Размещено на Allbest.ru