Концепція стратегії Європейського Союзу і США у відносинах із Російською Федерацією (кін. ХХ - поч. ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Концепція стратегії Європейського Союзу і США у відносинах із Російською Федерацією (кін. ХХ - поч. ХХІ століття)

Артем Кошелєв, доктор філософії (історія)

Анотація

Дослідження фокусується на аналізі причин кризи у глобальній системі безпеки, спричиненої широкомасштабним нападом Російської Федерації на Україну у лютому 2022 року.

У статті розглядається концепція, яка лежить в основі стратегії країн Європейського Союзу та США у відносинах з РФ після завершення Холодної війни. Зокрема, вказується на те, що підходи ЄС та США до Росії характеризуються ознаками концепції вільсоніанства, яка стала фундаментом зовнішньополітичної стратегії країн Заходу щодо пострадянських держав.

Дослідження висвітлює критику цієї концепції та аналізує її слабкі сторони. Також робиться спроба розкрити логіку, яка лежить в основі рішень західних політиків щодо Росії від завершення Холодної війни до її широкомасштабного вторгнення в Україну. На основі історичних прикладів, автор демонструє, чому в сучасних умовах неможливо застосувати принципи вільсоніанства у стратегії відносин з РФ, зокрема через відсутність спільного ціннісного фундаменту, на якому мають базуватися відносини між державами за цієї концепції.

Водночас аналізується можливість і доцільність США та країнам Європейського Союзу повернутися до так званого принципу Realpolitik у відносинах із РФ, оскільки такі пропозиції звучать у сучасному західному інтелектуальному середовищі. Автор вважає, що цей концепт також не здатен забезпечити сталий мир і стабільність у Європі, що підтверджено історичними прикладами з часів його застосування у стратегіях держав Європи другої половини XIX - початку XX століття. Таким чином, його застосування в сучасних умовах не видається корисним для відновлення стабільності міжнародної системи.

Дослідження також охоплює аналіз найефективніших систем відносин між державами, які існували в Європі та світі протягом останніх 200 років. Надається пояснення, чому в умовах сучасної кризи світової безпеки лише концепт стратегії стримування видається найбільш привабливим для підтримки миру і стабільності.

Ключові слова: історія міжнародних відносин, стратегія, ЄС, США, Росія.

Artem Kosheliev, PhD. (History), Assistant Professor

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

THE CONCEPT OF THE EUROPEAN UNION AND USA STRATEGY IN RELATIONS WITH THE RUSSIAN FEDERATION (LATE 20TH - EARLY 21ST CENTURY)

Abstract

This research is devoted to identifying the causes of the crisis in the global security system, triggered by the large-scale invasion of Ukraine by the Russian Federation in February 2022. The foundational concept underlying the strategy of the European Union and the United States in developing relations with the Russian Federation post-Cold War is analyzed in the article. Specifically, contemporary approaches of the EU and the US towards Russia bear the hallmarks of the concept known as Wilsonianism, which became the bedrock of the foreign policy strategy of the US and European countries towards post-Soviet states.

The study presents a critique of this concept and analyzes its weaknesses. It also attempts to explain the logic behind the decisions of Western politicians regarding Russia from the end of the Cold War to its large-scale invasion of Ukraine. Through historical examples, the author demonstrates why it is currently impossible to apply the principles of Wilsonianism in developing a strategy for relations with the Russian Federation. Specifically, this is related to the lack of a common value foundation on which this concept is based.

At the same time, the feasibility and appropriateness of the United States and European Union countries returning to the so-called principle of Realpolitik in relations with the Russian Federation is analyzed, as such proposals are also being discussed in the contemporary Western intellectual community. According to the author, this concept is also incapable of ensuring lasting peace and stability in Europe, as demonstrated by the historical example of its dominance in the strategies of Old-World states in the second half of the 19th and early 20th centuries. Accordingly, its application under current conditions also does not seem beneficial for restoring stability in the international system.

The research analyzes the most effective systems of international relations that have prevailed in the world over the last 200 years and explains why, under current conditions of a global security crisis, only one strategic concept of containment appears most attractive in terms of maintaining peace and stability.

Keywords: international relations history, strategy, USA, EU, Russia.

Вступ

Постановка проблеми. У контексті найбільшої війни в Європі за останні 80 років, ключовим питанням для нас є причини кризи світової системи безпеки. Вочевидь, її остаточний злам відбувся після того, як Російська Федерація кинула виклик усталеному міжнародному порядку 24 лютого 2022 року. Однак чому так сталося? Можливо, це пов'язано із специфікою внутрішнього устрою і розвитку цієї держави? Або в особливостях системи міжнародних відносин, яка сформувалась після розпаду СРСР? Можливо, варто шукати відповіді в економічній, соціальній та ідеологічній площинах розвитку суспільства РФ? Безумовно, це комплексна проблема і вона потребує вивчення багатьох аспектів реальності минулого для кращого розуміння того, що відбувається сьогодні.

У цьому дослідженні ми пропонуємо зосередити увагу у пошуку відповідей на причини сучасної кризи системи міжнародної безпеки шляхом аналізу концептуальних засад, на яких будувались стратегії країн Заходу у відносинах із Російською Федерацією. Для нас є важливим зрозуміти чим керувалися західні політики у своїх рішеннях в розбудові відносин із РФ після розпаду СРСР, чому вони вважали ці рішення правильними, в чому, можливо, були їхні помилки. Також необхідно з'ясувати, які є можливі шляхи подальшого розвитку міжнародної системи для гарантування сталого миру у світі.

Аналіз досліджень і публікацій. Теорії та історії міжнародних відносин присвячена велика кількість досліджень як у західній, так і вітчизняній гуманітаристиці. Серед класичних робіт, у яких здійснено комплексний аналіз дипломатичних практик різних історичних періодів, трансформації систем міжнародних відносин, осмислення їхньої ефективності варто згадати фундаментальні дослідження Г. Кіссинджера «Дипломатія» [4], Т. Джадта «Після війни: історія Європи від 1945 року» [3], З. Бжезинського «Велика Шахівниця» [1]. Серед вітчизняних дослідників історії геостратегічних концепцій необхідно пригадати Т. А. Грищенко, чиї наукові інтереси присвячені, зокрема, становленню та еволюції поглядів на міжнародну політику З. Бжезинського [2].

Що стосується більш вузькоспеціалізованих робіт, присвячених безпосередньо відносинам країн Європи і США із Російською Федерацією після Холодної війни, то їх можна поділити на дві категорії.

До першої відносяться публіцистичні та аналітичні статті, які зустрічаються на шпальтах відомих засобів масової інформації (Європейська правда [5], [6], [8], Дзеркало тижня [7], Independent [16] або на ресурсах таких аналітичних центрів, як Інститут дослідження безпеки (24), Інститут дослідження миру [19], Центр Карнегі [21] та Європейська Рада з Міжнародних Відносин [23]. Характерною рисою таких досліджень є їхній переважно політологічний характер. Автори переосмислюють сучасні тенденції у міжнародних відносинах та інтеграційних процесах, осмислюють зовнішньополітичні стратегії країн Європейського союзу та США і розмірковують на сценаріями майбутнього.

До другої категорії можна віднести дослідження науковців, представлені у фахових виданнях. Варто зауважити, що початок російсько -української війни активізував інтерес дослідників до теми відносин між Європейським союзом, США, Росією та Україною. Спостерігається тенденція до осмислення можливих наслідків цієї війни [10], [15]. Окремо спостерігається підвищення інтересу до особливостей зовнішньої політики Російської Федерації після закінчення Холодної війни. Наприклад, після анексії Криму з'явилась низка досліджень, присвячених змінам зовнішньої політики РФ після 1991 року [ 11], [18].

Метою нашого дослідження є аналіз концепції, на якій ґрунтувалася стратегія відносин країн Європейського Союзу і США із Російською Федерацією з кінця Холодної війни і до початку широкомасштабної агресії Росії проти України.

В українському філософському енциклопедичному словнику термін «концепція» визначається, зокрема, як основна ідея будь-якої теорії [9, с. 331]. Іншими словами, спираючись на це визначення, у дослідженні здійснено аналіз основної ідеї, на якій базувалась зовнішньополітична стратегія країн Заходу по відношенню до РФ.

Виклад основного матеріалу

28 квітня 2022 року, через 2 місяці після початку широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України, колишній радник німецького канцлера Гельмута Колля Іоахім Біттерліх дав невелике інтерв'ю люксембурзькій онлайн-платформі Investment Officer [18]. Іоахім Біттерліх був правою рукою першого канцлера об'єднаної Німеччини, брав участь у зміцненні німецько-французьких відносин, а також стояв у витоків фінансово-валютної інтеграції у межах Євросоюзу. Іншими словами, це топ-чиновник, який має великий досвід і розуміння політичного розвитку європейського інтеграційного проекту. На сьогоднішній день він є професором Вищої школи бізнесу у Парижі.

В інтерв'ю, серед іншого, Іоахім Біттерліх розмірковує щодо стратегії, яку взяла на озброєння Німеччина та країни Європейського Союзу у своїй зовнішній політиці щодо Російської Федерації. Для нас є цікавим цей аспект його міркувань, тому розглянемо кілька цитат, які стануть відправною точкою подальшого аналізу.

Розповідаючи про політику німецького уряду щодо Росії у 1990-х рр., автор інтерв'ю стверджує, що тоді було взято курс на допомогу РФ для стабілізації її внутрішньої ситуації, але «...врешті решт це не спрацювало ні з Єльциним, ні з Путіним». Далі автор продовжує: «Ми намагалися їх спрямувати, поставити на ноги, зокрема, через постачання газу в Європу. Але нам це не вдалося. Ми були у деякому ступені наївними. Нам не варто було очікувати, що Росія прийме нашу систему. Історично у них немає демократії. Ми намагалися цивілізувати Росію, але нам це не вдалося. Однак проблема в тому, що Європа не може безпечно розвиватися без Росії» [ 18]. Розмірковуючи про причини вторгнення Росії в Україну, герой інтерв'ю піддає критиці політику Німеччини останніх років: «У 2015 році, коли і Росія, і Україна порушили домовленості Мінськ ІІ (в оригіналі «when both Russia and Ukraine reneged on the Minsk II agreements»), канцлер Меркель і міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штанмайєр повинні були бити в усі дзвони. Але Штанмаєр, можливо, був наївним, а Меркель, створюючи враження про свою відставку, прийняла це. Якби Гельмут Коль все ще був канцлером в цей період, він би ніколи не прийняв таку залежність Німеччини від Російського газу. Він би з самого початку взяв на себе зобов'язання проводити спільну європейську політику щодо Росії та України» [18].

Ще кілька важливих для нас думок Іоахіма Біттерліха. Зокрема, він критикує Європейський союз за відсутність так званої «стратегічної автономії» і стверджує, що Європа має зосередитись на найголовнішому: як забезпечити економічну незалежність блоку у світі «з такими проблемами, як Китай, Росія і Африка? Купувати у Китаї не проблема, але якщо це товари першої необхідності, ми повинні мати їх самі або мати можливість диверсифікувати свою діяльність у кількох країнах чи регіонах» [18].

Далі автор стверджує про необхідність змінити підхід Європейців у своїй політиці. Зокрема, пропонує повернутися до так званої реальної політики (realpolitik). Реальна політика ґрунтується на практичних, а не моральних чи ідеологічних міркуваннях. Без реальної політики, Європа втратила свій компас і саме тому, стверджує автор, за часів Г. Колля «ми завжди слідували політиці зосередження на головному, тобто економічній, зовнішній і оборонній політиці на випадок, якщо НАТО розпадеться» [18].

У наведених вище висловлюваннях І. Біттерліха, варто звернути увагу на два важливих, на нашу думку, моменти: твердження, що Росія не прийняла систему цінностей, яку просували Західні країни, а також необхідність переходити до realpolitik. Спираючись на це, виникає запитання: що лежало в основі зовнішньополітичних рішень західних держав кін. ХХ - поч. ХХІ століття щодо Російської Федерації, якщо на сьогоднішній день лунають думки про розчарування цією політикою і про необхідність її змінити? Шукати відповідь на це запитання варто в концепції, на якій Європейський союз і США будували свою стратегію відносин, зокрема, із колишніми радянськими країнами.

1 жовтня 1990 року у своєму зверненні перед відкриттям 45 сесії Генеральної Асамблеї ООН президент США Дж. Буш проголосив такі слова:

«Ми маємо бачення концепції нового партнерства народів, яке виходить за межі холодної війни. Партнерства, побудованого на консультаціях, співробітництві та колективних діях, у першу чергу через міжнародні та регіональні організації. Партнерства, що згуртоване довкола принципу верховенства права і базується на справедливому розподілі як витрат, так і обов'язків. Партнерства, метою якого є поширення демократії, поширення заможності, поширення миру і скорочення озброєнь» [12]. Далі президент продовжував: «Я бачу світ відкритих кордонів, відкритої торгівлі і, що найважливіше, неупередженості; світ, який шанує спільну спадщину, що належить усім народам світу, пишаючись не лише своїм рідним містом чи батьківщиною, але й самим людством... І я бачу світ, в якому демократія продовжує завойовувати нових друзів і навертати старих ворогів» [12].

За кілька років після промови Дж. Буша, на відкритті 48 сесії Генеральної Асамблеї ООН президент Білл Клінтон висловив подібні думки:

«У нову добу небезпек і можливостей наша основна мета має полягати в розширенні та посиленні світової спільноти демократичних країн з ринковою економікою. Під час холодної війни ми прагнули обмежити саму загрозу існуванню інституцій вільного суспільства. А нині ми прагнемо розширити коло країн, які живуть в умовах цих вільних інституцій, бо мріємо про той день, коли думки та енергія кожної людини у світі знайдуть своє повне вираження у спільності квітучих демократій, які співпрацюють одна з одною і живуть одна з одною в мирі» [13].

Оцінюючи ці промови, Г. Кіссинджер зауважив, що наприкінці ХХ століття «вільсоніанство тріумфально святкувало перемогу». За його словами, США втретє у ХХ столітті отримали можливість встановити світовий порядок шляхом застосування своїх внутрішніх цінностей до світу зовнішнього [4, с. 783-784]. Вперше така спроба була зроблена за президенства В. Вільсона на Паризькій мирній конференції.

Отже, ідеї, які були закладені США в стратегію організації міжнародної системи після холодної війни можна назвати вільсоніанством або його продовженням.

Вільсоніанство прийнято вважати проявом ліберального інтернаціоналізму. Для цієї ідеї розбудови міжнародної системи є характерним демократичний контроль над дипломатією, самовизначення усіх націй, відкриті перемовини, роззброєння, вільна торгівля і, особливо, система міжнародного права і колективної безпеки, яка замінила б силу як арбітра суперечностей між державами [20].

Вочевидь, не лише США, але й найпотужніші держави Європи та Євросоюз в цілому взяли за основу стратегію просування цінностей свободи, демократії і відкритості у відносинах із колишніми радянськими республіками, зокрема Росією. Але, як казав І. Біттерліх, у цих сподіваннях Захід був наївним. Г. Кіссинджер також попереджав, що США не варто очікувати від своєї допомоги Росії таких самих результатів щодо її внутрішньої трансформації, як це було із планом Маршалла після Другої світової війни. Пояснює він це тим, що країни Західної Європи «відразу по закінченню війни мали діючу ринкову систему, розгалужений бюрократичний апарат і демократичні цінності... У жодному регіоні Росії після закінчення холодної війни просто не існувало схожих умов» [4, С. 792]. Як виявилось, колишній держсекретар США був правий. Російська Федерація так і не сприйняла той фундамент, на якому хотіли розбудовувати відносини із нею Євросоюз та США.

Спроба РФ перелаштувати міжнародну систему в результаті війни проти України підтверджує, що концепція вільсоніанства, взята на озброєння західними державами, не спрацювала. Намагання розвинути і підтримувати демократичний устрій після падіння комуністичного режиму, сприяти включенню Росії у міжнародні проекти та організації, налагодження економічних зв'язків із нею повинні були гарантувати сталий мир і стабільний розвиток світу. Але, як продемонструвала практика, ці кроки не стали успішними. Саме тому І. Біттерліх пропонував концепцію вільсоніанства замінити тим, що він назвав realpolitik. Однак чи варто і перспективно на сьогоднішній день прислухатись до порад колишнього радника Г. Колля?

Realpolitik - це політика, заснована на практичних цілях, а не ідеалах. Це слово не означає реальний, а скоріше означає «речі» - звідси і політика адаптації до речей такими, якими вони є. Таким чином, Realpolitik пропонує прагматичний, серйозний погляд на політику та ігнорування етичних міркувань. В дипломатії це часто асоціюється з невпинним, хоча й реалістичним переслідуванням національних інтересів [22].

Як бачимо, пропозиція І. Беттерліха передбачає, що країнам Європейського союзу необхідно було б зовсім переглянути саму ідею своєї зовнішньої політики. Принципи, побудовані на загальних для всіх країн-членів цінностях та етиці відтепер пропонується замінити прагматизмом у захисті національних інтересів. У зв'язку із цим виникає питання: чи здатна концепція Realpolitik у зовнішній політиці забезпечити загальний мир і процвітання?

В історії був період, коли міжнародні відносини в Європі ґрунтувалися саме на цьому принципі. Зокрема, прийнято вважати, що Realpolitik розгорнулась в Європі після руйнування Віденської системи і остаточного об'єднання Німеччини у 1871 р. [4, с. 130-211]. Спільним знаменником для усіх великих Європейських країн цього періоду можна вважати дотримання принципу Realpolitik у своїй зовнішній політиці. Не занурюючись у деталі, зазначимо, що характерною ознакою цієї доби стала практика укладання таємних міжнародних домовленостей, формування ворогуючих військово - політичних блоків, розгортання атмосфери взаємної недовіри між державами. Врешті решт, світ спіткала трагедія Першої світової війни.

Якщо за точку відліку ми візьмемо твердження, що будь -яка система міжнародних відносин повинна гарантувати мир і стабільність, то Realpolitik не виглядає найкращою для цього альтернативою. Скоріш за все, її і не можливо було б зреалізувати в сучасній Європі, адже вона передбачає прагматичне відстоювання національних інтересів держав. Але це складно здійснити в умовах такого наднаціонального формування, як Європейський Союз. Держави-члени блоку заздалегідь згодні з делегуванням частини свого суверенітету на користь загальноєвропейських владних інституцій.

Відтак, ми вважаємо, що Realpolitik не можна назвати найкращою концепцією для формування своєї стратегії країнам заходу у відносинах з РФ. Тоді виникає запитання, який варіант розбудови цієї політики був би найбільш оптимальним? Враховуючи, що сучасна Україна де-факто стала частиною західного блоку, зазначене питання є актуальним і для нашої держави.

За останні 200 років у Європі можна виділити два відносно ефективних підходи до формування міжнародної політики з точки зору підтримання мирного співіснування країн. Перший був закладений у Віденську систему, яка постала внаслідок перемоги над Французькою імперією у 1815 році і яка, фактично, забезпечувала мир у Європі більше 40 років. А великої війни на континенті не було майже століття (хоча з другої половини ХІХ століття не можна стверджувати, що Віденська система продовжувала діяти). Опускаючи деталі рішень, прийнятих на конгресі у столиці Австрії, зауважимо, що міцним фундаментом нової системи міждержавних відносин були цінності та етичні принципи, які поділяли головні її актори. Священний союз у ролі головного гаранту стабільності був створений на основі спільного бачення трьох монархій (Російської імперії, Австрійської імперії та Пруссії) щодо необхідності боротися проти революційних і національних рухів в Європі. Це створювало своєрідну атмосферу довіри між великими державами і Російська імперія продемонструвала готовність до мирного співіснування.

Чи можна було б застосувати принципи Віденської системи міжнародних відносин для розбудови сучасної політики країн Заходу щодо Росії? Як показала практика, на жаль, це не спрацьовує. Концепція стратегії, взята на озброєння США і ЄС після розпаду СРСР, схожа на підходи Віденської системи, адже так само передбачалась розбудова відносин на основі спільних для усіх принципів та етики. Проблема в тому, що у першій пол. ХІХ століття Російська імперія поділяла цінності з головними акторами тогочасної міжнародної системи, а наприкінці ХХ - початку ХХІ ст., вочевидь, не поділяє.

Наразі зафіксуємо, що в основі стратегії США і ЄС у відносинах із сучасною Росією не виглядають ефективними ані концепція Realpolitik, ані вільсоніанство. Жодна з цих ідей не здатна, на наш погляд, забезпечити сталий мир і розвиток у Європі та світі.

Відтак, залишається ще один підхід, який все ж продемонстрував свою ефективність у відносинах демократичних країн із Росією з точки зору підтримки миру. Мова йде про доктрину Стримування, взяту на озброєння країнами Заходу у відносинах з СРСР в роки Холодної війни. Безумовно, той час не можна назвати спокійним в історії людства. Однак саме концепція стримування Радянського союзу дозволила запобігти великій війні у світі між двома непримиренними блоками, які мали діаметрально протилежні бачення майбутнього.

Стримування -- стратегічна зовнішня політика, яку Сполучені Штати та їхні союзники проводили з кінця 1940-х років з метою стримати експансіоністську політику Радянського Союзу. Цей термін був запропонований головним розробником цієї політики, американським дипломатом Джорджем Ф. Кеннаном, який в анонімній статті в липневому номері журналу «Foreign Affairs» у 1947 рік написав, що Сполученим Штатам слід проводити «довгострокове, терпляче, але тверде та пильне стримування російської експансії», сподіваючись, що режим там пом'якшиться або впаде. Ця політика була реалізована в доктрині Трумена 1947 року, яка гарантувала негайну економічну та військову допомогу Греції та Туреччини, і в доктрині Ейзенхауера 1957 року, яка обіцяла військову та економічну допомогу країнам Близького Сходу, які чинили опір комуністичній агресії [14].

Наріжним каменем ідеї стримування стала концепція взаємного гарантованого знищення. Це і стало, вочевидь, запорукою миру у світі після Другої світової війни. Особливістю цієї системи було те, що вона не передбачала жодного компромісу, а значить і досягнення миру шляхом встановлення балансу сил. Звідси постійне прагнення сторін, фактично, неконтрольовано нарощувати і вдосконалювати своє озброєння. За словами Г. Кіссинджера «...у біполярному світі гіпотеза «невидимої руки», що якось приведе людство до загального благополуччя, очевидно, працювати не могла, адже перемога однієї сторони означала поразку іншої» [4, с. 14].

Висновки

криза глобальний безпека

Міжнародну систему, побудована на ризику знищення цивілізації, не можна назвати найбільш привабливою для співіснування держав. Однак події останніх років показали, що спроби США та ЄС включити Російську Федерацію у систему відносин, побудовану на спільних демократичних цінностях, не спрацювали. Ймовірно, західний світ змушений буде знову повернутися до більш агресивної політики стримування Російської Федерації. І одним з перших і найважливіших кроків на цьому шляху протистояння повинна стати беззаперечна військова підтримка України у війні проти Росії.

Отже, на сьогоднішній день ми можемо констатувати певну тенденцію до переосмислення в країнах євроатлантичного блоку свого ставлення до політики, яку вони проводили щодо Російської Федерації після розпаду СРСР. Зокрема, мова йде про переосмислення концепції, на якій розвивалися ці відносини впродовж 30 років кінця ХХ - поч. ХХІ століття. Виявилось, що вільсоніанські принципи у зовнішньополітичній стратегії ЄС і США не спрацювали і тепер постає питання як вибудовувати світовий порядок, щоб гарантувати мир і стабільність в нових реаліях. Виглядає так, що світ змушений буде повернутися до практик Холодної війни і почати розбудовувати міжнародні відносини на основі концепції стримування. Друга половина ХХ століття продемонструвала, що вона здатна підтримувати мир і, принаймні, убезпечити Європу від великої війни. Однак, безумовно, це вимагатиме політичної волі і великих ресурсів, які знову необхідно буде спрямувати у розвиток оборонної промисловості.

Список використаних джерел та літератури

1. Бжезінський З. Велика шахівниця. Американська першість та її геостратегічні імперативи / З. Бжезінський. - Харків: Фабула, 2019. - 288 с.

2. Грищенко Т.А. Збігнєв Бжезінський. Міжнародний стратег у координатах історії / Т.А. Грищенко. - Київ-Ніжин: Видавець Лисенко М. М., 2020. - 341 с.

3. Джадт Т. Після війни. Історія Європи від 1945 року / Т. Джадт. - К.: Наш формат, 2022. - 928 с.

4. Кіссинджер Г. Дипломатія / Г. Кіссинджер. - К.: Вид. група КМ-БУКС, 2022. - 864 с.

5. Краев О. Ще більш незрозумілий Brexit: які наслідки матиме рішення Верховного суду Британії [Електронний ресурс] / О. Краєв // Європейська правда. - 2019. - Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2019/09/25/7101192/ (Дата звернення: 11.02.2024).

6. Литвиненко Я. Багатошвидкісна Європа: які зміни чекають на ЄС та як це вплине на Україну [Електронний ресурс] / Я. Литвиненко // Європейська правда - 2017. - Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/08/15/7069412/ (Дата звернення:11.02.2024).

7. Сушко О. «Європейський Союз - це важливо»: про що кажуть вибори до

Європарламенту? [Електронний ресурс] / О. Сушко // Дзеркало тижня. - 2019. - Режим доступу: https://dt.ua/international/yevropeyskiy-soyuz-ce-vazhlivo-pro-scho-kazhut-vibori-do-yevroparlamentu-312767_.html (Дата звернення: 10.02.2024).

8. Фахурдінова М. Чи зможе ЄС себе захистити: дві програми європейської оборони та шанс для України [Електронний ресурс] / М. Фахурдінова // Європейська правда. - 2019. - Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2019/05/24/7096511/ (Дата

звернення: 13.02.2024).

9. Філософський енциклопедичний словник / В. Шинкарук [та ін.]. - К.: Абрис, 2002. - 742 с.

10. Anghel V. Wartime EU: consequences of the Russia - Ukraine war on the enlargement process [Electronic Resource] / V. Anghel, J. Dzankic // Journal of European Integration. - 2023. - № 45 (3). - P. 487-501. - Mode of access: https://doi.org/10.1080/07036337.2023.2190106_ (Last access: 10.02.2024).

11. Bryc A. The Russian Federation and Reshaping a Post-Cold War Order. [Electronic Resource] / A. Bryc // Politeja. - 2019. - № 16 (5) - P. 161-174. - Mode of access: https://doi.org/10.12797/Politeja.16.2019.62.09 (Last access: 10.02.2024).

12. Bush G. Address Before the 45th Session of the United Nations General Assembly in New York, New York / G. Bush // The American Presidency Project. - 1990. - Mode of access: https://www.presidency.ucsb.edu/documents/address-before-the-45th-session-the-united-nations- general-assembly-new-york-new-york (Last access: 09.02.2024).

13. Clinton W. Remarks to the 48th Session of the United Nations General Assembly in New York City [Electronic Resource] / W. Clinton // The American Presidency Project. - 1993. - Mode of access: https://www.presidency.ucsb.edu/documents/remarks-the-48th-session-the-united-

nations-general-assembly-new-york-city (Last access: 09.02.2024).

14. Duignan B. Containment. Foreign policy [Electronic Resource] / B. Duignan // Brittanica.com. - 2024. - Mode of access: https://www.britannica.com/topic/containment-foreign- policy (Last access: 10.02.2024).

15. European University Institute. A year later, war in Ukraine and Western Balkan (geo)politics [Electronic Resource] / Kacarska, S.(editor), Dzankic, J.(editor), Keil, S.(editor) // Publications Office of the European Union, 2023. - 218 p. - Mode of access: https://data.europa.eu/doi/10.2870/275946 (Last access: 12.02.2024).

16. Francois Duchene: Political thinker and analyst [Electronic Resource] // Independent. -2005. - Mode of access: https://www.independent.co.uk/news/obituaries/francois-duchene-

301409.html_(Last access: 11.02.2024).

17. Kaczmarska K. Russia's Foreign Policy. Ideas, Domestic Politics and External Relations [Electronic Resource] / K. Kaczmarska // Europe-Asia Studies, - 2016. - № 68 (9) - P. 1620-1622.

- Mode of access: https://doi.org/10.1080/09668136.2016.1241593_(Last access: 11.02.2024).

18. Lotringen C. We tried to civilise Russia. We did not succeed [Electronic Resource] / C. Lotringen // Investment Officer. - 2022. - Mode of access:

https://www.investmentofficer.lu/en/news/we-tried-civilise-russia-we-did-not-succeed (Last access: 11.02.2024).

19. Manners I. Normative Power Europe: A Contradiction in Terms? [Electronic Resource] / I. Manners // Copenhagen. Peace Research Institute. - 2000. - Mode of access: https://rucforsk.ruc.dk/ws/portalfiles/portal/38395695/Ian_Manners_Normative_Power_Eur ope_A_Contradiction_in_Terms_COPRI_38_2000.pdf (Last access: 11.02.2024).

20. McDougall W. 20th-century international relations [Electronic Resource] / W. McDougall // Brittanica.com. - 2024. - Mode of access: https://www.britannica.com/topic/20th- century-international-relations-2085155 (Last access: 11.02.2024).

21. Niblett R. Strategic Europe: Still a Civilian Power [Electronic Resource] / R. Niblett // Carnegie Europe. - 2011. - Mode of access: https://carnegieeurope.eu/2011/10/05/strategic-europe- still-civilian-power-pub-45665 (Last access: 10.02.2024).

22. Nolen J. Realpolitik. Political philosophy [Electronic Resource] / J. Nolen // Brittanica.com. - 2024. - Mode of access: https://www.britannica.com/topic/realpolitik (Last access: 11.02.2024).

23. Popescu N. Why attempts to reset relations with Russia fail [Electronic Resource] / N.Popescu // The European Council on Foreign Relations (ECFR). - 2021. - Mode of access: https://ecfr.eu/article/why-attempts-to-reset-relations-with-russia-always-fail/ (Last access:11.02.2024).

24. Zarembo K. Ukraine: New Engines for Eastern Partnership [Electronic Resource] / K.

Zarembo, L. Litra // In Secrieru S., Saari S. (eds) The Eastern Partnership A Decade On. Looking Back, Thinking Ahead. European Union Institute for Security Studies. Chaillot Paper 153. - 2019. - Mode of access: https://www.iss.europa.eu/sites/default/files/EUISSFiles/cp153_EaP.pdf (Last

access: 11.02.2024).

Размещено на Allbest.ru