Проблеми миротворчості ООН у сучасних міжнародних відносинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми миротворчості ООН у сучасних міжнародних відносинах

Катерина Бойко

студентка

Науковий керівник:

к. і. н., доцент Ірина ЄРЕМЄЄВА

(Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ)

Конфлікти будь-яких масштабів завжди супроводжували еволюцію людської цивілізації та сприймалися як природнє явище, без якого сторони не могли досягти компромісу. Завдання зменшення конфліктності міжнародного середовища набуло особливої актуальності на початку ХХ ст. і після Першої світової війни, коли провідними державами світу була заснована Ліга Націй, метою якої було забезпечення миру і безпеки народів та вирішення спірних питань дипломатичним шляхом. Але із своїм завданням ця організація не впоралася та не змогла запобігти Другій світовій війні. Тому основною метою світових лідерів після Другої світової війни стало створення нової організації, яка б займалася врегулюванням міжнародних конфліктів, а саме запобіганням їхній ескалації, відновленням знищеної внаслідок конфліктів інфраструктури та забезпеченням сталого функціонування місцевих та державних установ.

У разі виявлення конфлікту, згідно зі статутом ООН, Рада Безпеки ООН наділена повноваженнями вживати необхідні заходи задля його врегулювання та збереження миру. Для досягнення цієї мети існують певні інструменти, а саме, міжнародні миротворчі операції Об'єднаних збройних сил держав-членів ООН, Миротворчі сили сприяють припиненню конфліктів, надають захист цивільним громадянам, підтримують політичні процеси щодо відновлення верховенства права у постконфліктному будівництві.

Статут ООН є основою миротворчої діяльності, оскільки його цілі та принципи тісно пов'язані з практичними кроками, що здійснюються Радою Безпеки ООН. Положення Статуту ООН засновуються на "правилі одностайності", за яким жодне прийняте рішення не повинно йти в розріз із політичною позицією держав -постійних членів Ради Безпеки ООН, оскільки будь-яка спроба знехтувати нею може закінчитися військовим конфліктом. Таким чином, основною метою ООН є забезпечення світового миру та безпеки за безпосередньої участі провідних держав світу та з урахуванням їхніх національних інтересів. конфлікт мир міжнародний

Залежно від типу конфлікту, що потрібно вирішити, миротворчі операції поділяються на:

• операції з підтримання миру;

• операції з примушення до миру;

• операції з відбудови миру.

Поняття "примушення до миру" та "підтримання миру" не є ідентичними за методами втілення та сутністю. Головною відмінністю операцій з примушення до миру від операцій з підтримання миру є наявність або відсутність згоди конфліктуючих сторін. Операції з примушення до миру передбачають застосування санкцій державами-членами ООН щодо держави- агресора. Такі операції відбуваються без згоди конфліктуючих сторін. У свою чергу, операції з підтримання миру здійснюються за згодою обох конфліктуючих сторін та не передбачають застосування воєнної сили.

Військова агресія рф щодо України актуалізує проблему ефективності миротворчої діяльності ООН, стратегічними цілями якої є не тільки відстоювання та забезпечення миру, але і заперечення явищ, що можуть посилити ворожнечу або підірвати міжнародну стабільність. Протягом понад рік від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну не були сформовані умови для переходу до стадії деескалації конфлікту. Світові лідери намагалися переконати агресора у його неправоті і сподівалися, що до них дослухаються і виведуть війська з території України. Однак в умовах, що склалися, дипломатичні інструменти не є дієвими, адже з боку рф постійно порушуються попередні домовленості та норми міжнародного гуманітарного права, має місце застосування тяжкої артилерії, руйнування інфраструктури, та завдання шкоди цивільному населенню тощо. Єдиним рішенням може бути проведення операції "примушення до миру". Ефективна миротворча місія в обов'язковому порядку має виконати такі завдання:

• отримати повний контроль над усією зоною конфлікту і мати можливість вільного переміщення нею, а не обмежуватися контролем лише на лінії зіткнення;

• слідкувати за зберіганням важкого озброєння;

• контролювати російсько-український кордон.

Вчасно організована миротворча місія на Донбасі мала б усі шанси наблизити Україну до деескалації конфлікту та запобігти масштабним втратам. Але статус постійного члена Ради Безпеки ООН надає рф можливості блокувати будь-яке рішення, що стосується врегулювання конфлікту в Україні.

Слід зазначити, що застосування миротворчої місії не гарантує абсолютного результату та повного припинення конфлікту. Вдалим прикладом неефективної діяльності ООН є військовий конфлікт між Грузією та Абхазією. 15 квітня 2008 р. Рада Безпеки ООН уклала Резолюцію 1808 (2008), у межах якої ООН визнала "підтримання всіма державами-членами суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Грузії". У ході прийняття цієї Резолюції заперечувався сам факт існування самопроголошених Південної Осетії та Абхазії. Однак влада російської федерації вкотре вирішила знехтувати статутом ООН і на початку серпня 2008 р. вторглась на територію Грузії. У свою чергу, ООН вирішила не втручатись у цей конфлікт і просто припинила свої дії через розбіжності у поглядах між постійними членами Ради Безпеки ООН щодо територіальної цілісності Грузії.

Ще одним прикладом невдалої діяльності ООН є події 1994 р. в Руанді, коли організація не спромоглася запобігти геноциду та не забезпечила захист цивільного населення. Також необхідно додати, що ООН була бездіяльною під час війни в Іраку, коли рішеннями Ради Безпеки було знехтувано, а міжнародні зусилля не були належним чином спрямовані на припинення військових дій.

Аналізуючи миротворчу діяльність ООН, варто звернутися до п. 1 ст. 1 Статуту ООН, що визначає мету діяльності ООН: "підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв'язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру" [3]. На нашу думку, вищезазначені положення не завжди виконуються ООН. Неефективність ООН пояснюється такими причинами:

• розбіжності між постійними членами Ради Безпеки ООН, як наслідок - приймаються малоефективні або навіть неефективні рішення;

• недостатня кількість ресурсів для втручання у конфлікти та забезпечення міжнародного миру і безпеки;

• проблема у вирішенні етнічних конфліктів, що ґрунтуються на цивілізаційних розбіжностях. Саме такі конфлікти часто потребують комплексного підходу, що повинен враховувати історичні та культурні особливості країн;

• недостатня матеріальна підтримка миротворців ООН, які часто стикаються зі складними умовами, відсутністю необхідного обладнання та низькою оплатою, як наслідок - миротворці не можуть виконувати свої обов'язки належним чином;

• відмова держав-членів ООН від участі у миротворчих операціях через відсутність зацікавленості у вирішенні проблем інших регіонів або політичні розбіжності.

Однак ключовою проблемою неефективності миротворчих зусиль ООН є існування інституту постійного членства Ради Безпеки ООН. У 2015 р.

Україна зверталася до Ради Безпеки ООН щодо організації миротворчої місії на Донбасі для розв'язання конфлікту. Однак дипломати рф в ООН виступили категорично проти, погрожуючи застосуванням права вето постійного члена Ради Безпеки ООН щодо введення миротворців на територію України. Цей та інші численні випадки відсутності дієвої реакції ООН на міжнародні проблеми дозволяють вважати Раду Безпеки форумом, де провідні лідери держав світу проголошують пропагандистські заяви без практичних дій щодо подолання серйозних міжнародних конфліктів. Таким чином, ООН як організація, що була утворена задля підтримання миру, з плином часу перетворилася на організацію, дії якої суперечать власному статуту, тобто організація відкрито демонструє втрату контролю над ситуацією у світі.

Список використаних джерел

1. Єремєєва І. А. Проблеми миротворчості ООН в умовах трансформації міжнародних безпекових інститутів. Politicus. 2016. № 1. С. 204-209.

2. Смільська І. Миротворчість як один із головних напрямків співпраці України та ООН. Україна-Європа-Світ. Серія: Історія, міжнародні відносини. 2016. Вип. 17. С. 6672.

3. Статут Організації Об'єднаних Націй. Департамент громадської інформації ООН. 38 с. URL : https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charte r_Ukrainian.pdf.

4. Яценко Ю.В. Миротворча місія ООН та перспективи її запровадження на Сході України. Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави: зб. матеріалів ІІІ Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Черкаси, 21 трав. 2020 р.). 2020. С. 195-201. URL : http://eprints.cdu.edu.ua/4880/.

Размещено на Allbest.ru