Рис. 2.1 Державний борг країни

Примітка: Графік створено на основі даних про розмір держборгу України за 2007-2014рр. станом на 22.03.2015 р.

Підписавши чергову угоду з МВФ, уряд підсилив курс на економію. За перше півріччя Кабмін вибрав майже половину річного розміру дефіциту бюджету - 26,5 мільярдів гривень із 54-х, обумовлених з МВФ. Для порівняння, за підсумками першого півріччя 2009 року дефіцит держбюджету складав 10,6 мільярдів. Це говорить про те, що для виконання видатків бюджету уряду довелося інтенсивно брати гроші в борг, але згідно з традицією, у другій половині року центральна влада традиційно витрачає набагато більше, ніж збирає.

Не знайшовши іншого джерела фінансування представники Кабінету Міністрів, запропонували Фонду зміну умов погашення кредитів, а саме перенесення строків повернення кредитів. Запропоновані умови, МВФ сприйняв як односторонню зміну договору, сама умова полягала у продовжені строку чинності попередніх договорів без рефінансування. Таке рішення об'єктивно свідчило про фінансові труднощі України й погіршило й без того низькі показники країни у зовнішньому кредитуванні. Для МВФ важливо не стільки досягнення намічених формальних параметрів національної економіки країни-реципієнта само по собі, скільки стабільність та надійність результатів хоча б в межах середньострокового прогнозування [18, с. 99].

В 2013 році кредитів Україні МВФ не надавав, тому ситуація на монетарному ринку не зазнала значних змін. В підсумку в 2013 році порівняно із 2012 курс гривні залишився майже незмінним. Наприкінці квітня 2014 року МВФ схвалив рішення про надання Україні кредиту розміром в 17,01 млрд. доларів США, покриття дефіциту державного бюджету, поповнення валютних резервів НБУ, підтримка реалізації реформ. За цей період відбулося зниження курсу долара на монетарному ринку України. Ці кошти були направлені на стабілізацію національної грошової одиниці, але кредит не посприяв фінансово-економічному зростанню економіки: долар зріс у ціні за курсом валют, а вартість гривні почала стрімко падати: у березні 2014 року курс гривні за долар США становив - 10,00 грн., а у листопаді того року - 14,38 грн.

Отже, кредити, які виділяє МВФ Україні, розподілялись між двома реципієнтами: Нацбанком і бюджетом. Наприклад, у травні 2014 року Україна отримали від Фонду 3,2 млрд. доларів США, із яких 1,2 млрд. доларів США дісталося НБУ, а 2 млрд. доларів США надано урядові для потреб державного бюджету. У вересні 2014 від МВФ надійшло ще 1,4 млрд. доларів США, із яких 1 млрд було спрямовано в бюджет, а решту - НБУ.

Згідно інформації НБУ, станом на 01.11.2014 обсяг міжнародних резервів України становив 12,58 млрд. доларів США в еквіваленті, хоча місяцем раніше вони становили 16,38 млрд. доларів США.

Восьмий етап (2014-2016 рр.) Цей етап взаємовідносин України й МВФ розпочався з подій на Майдані Незалежності та підписанням договору між ЄС та Україною, такі доленосні події вплинули на розвиток кредитно-фінансових відносин. Попри те, що Україна втратила довіру від іноземних партнерів, не виконуючи зобов'язання у попередніх угодах, рейтинг країни впав до рекордного мінімуму, проте такі радикальні зміни влади, в деякій мірі, змусили переглянути взаємовідносини між Україною та Фондом.

Наприкінці квітня 2014 року була, вкотре, затверджена програма «stand-by» на два роки, згідно з умовами якої було прийнято рішення про надання Україні 17 млрд. доларів США. Ця програма передбачала низьку умов, а саме:

- проведення податкової реформи;

- жорсткі заходи, щодо протидії корупції;

- скоротити дефіцит держбюджету.

Виконавши всі вище згадані умови Україна таки отримала транш у розмірі 4,6 млрд. доларів США. Однак, вже наступного року, новий Кабінет Міністрів України розробив нову стратегію співпраці з Україною, в результаті якої було запроваджено нову систему розширеного кредитування. Перелік умов для виконання майже не змінився, лише додалось, збільшення інвестицій до ВВП та навести лад в економіці країни. Перші результати нової програми Україна побачила у березні 2015 року, коли отримала транш у розмірі 17,5 млрд. доларів США, цим самим піднявши свій рейтинг перед іноземними інвесторами.

Рис. 2.1 Розмір ВВП та курс валюти до та після кредиту

Таким чином, розглянувши уже кілька етапів взаємо відносин України й Міжнародного валютного фонду, можна цілком впевнено стверджувати, що кредити від Фонду не суттєво впливали на розмір ВВП лише на початкових етапах взаємовідносин та перших етап незалежності України, адже, тоді країна ще довгий час залежала від країн-сусідів, а це значно впливало на економіку країни.

Проте, починаючи вже з 2008 року ВВП на початок періоду та після отримання траншу мав колосальний відрив на 62,7 млрд. доларів США (рис. 2.8), це викликало низьку подій зокрема й знецінення гривні та підвищення курсу долара більше ніж на 160%.У період з 2014-2015 рік розрив між розмірами ВВП, збільшився і став 87 млрд. доларів США, а курс стрімко зріс більш ніж в 3 рази, це характеризується політичними подіями в Україні, котрі так чи інакше вплинули на курс валют та стан економіки.

В цілому, стан Української економіки за цей період, характеризувався лише падіннями та антирекордами майже у всіх напрямках. Данні щодо золотовалютних резервів, згідно з якими у січні вони знизилися на 14,7% - до 6,42 млрд. доларів США. Таким чином, золотовалютні резерви відновили свій більш ніж 11-річний мінімум після провалу до 6,56 млрд. доларів США у липні 2003 року. Згідно з повідомленням регулятора, негативні фінансові результати діяльності банків України у 2014 році були спричинені збільшенням обсягів відрахувань у резерви на можливі втрати від активних операцій.

Дев'ятий етап співпраці (2016-2018 рр.) У вересні 2016 року надійшов третій транш (1 млрд доларів США). У квітні 2017 року -- четвертий транш (1 млрд доларів США).

Після цього програму «Механізм розширеного фінансування» було призупинено. МВФ наполягав на виконанні умов, зокрема про створення Антикорупційного суду та впровадження ринкової ціни на газ для населення. Останнє зобов'язання Україна вперше взяла на себе ще 31 жовтня 2008 року, підписавши Меморандум про економічну та фінансову політику, проте знову ці умови були не виконані Україною, тому восьмий етап співпраці було припинено.

З квітня 2017 року Радою Директорів МВФ було затверджено третій перегляд спільної з МВФ програми та виділено четвертий за програмою транш у розмірі 734,05 млн. (близько 1 млрд. доларів США), який 5 квітня було спрямовано на поповнення резервів НБУ. У 2018 році Беручи до уваги, що угода була розрахована на 4 роки і термін її дії закінчувався в березні 2019 року, а також враховуючи президентські та парламентські вибори в Україні у 2019 році, актуальність продовження реалізації спільних з МВФ програм зберігалась на надзвичайно високому рівні.

З огляду на це, 19 жовтня 2018 року між Україною та МВФ було досягнуто згоди щодо започаткування нової спільної з Міжнародним валютним фондом Програми «stand-by» тривалістю 14 місяців та обсягом 3,9 млрд. доларів США, яка замінила програму, схвалену у березні 2015 року. За цією угодою Україна зобов'язувалась виконувати певні умови, які б були б направлені на збереження фіскальної консолідації та зменшення інфляції, а також на реформи, спрямовані на зміцнення податкового адміністрування, фінансового та енергетичного секторів.

05 грудня 2018 року Україна направила Лист про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та Меморандум про економічну та фінансову політику з метою започаткування нової програми «stand-by». 18 грудня 2018 року Рада виконавчих директорів МВФ схвалила відповідну Програму для України та прийняла рішення про виділення Україні першого траншу за Програмою у розмірі 1 млрд. СПЗ (близько 1,38 млрд. доларів США).

У серпні 2017 року Україна мала почати віддавати борги за останньою програмою МВФ. Так і сталося - 4 серпня було повернуто 450 мільйонів доларів за програмою 2014 року.

Рис. 2.1 Кількість кредитів наданих МВФ для України в період з 1994-2017 рік

Отже, судячи з вище наведеного графіку (рис.2.1), можна зробити висновки, щодо наданих траншів. Найбільше їх було отримано у 2009 році, адже тоді Україні було надано рекордну, на той час, кількість траншів на суму 10,6 млрд. доларів США, це суттєво вплинуло на валютно-фінансову систему України, тим самим зміцнивши свої позиції на міжнародну ринку, проте вже у 2011 році МВФ припинив свою співпрацю через недотримання умов договору та нецільове використання коштів й не надавав кредитів протягом 3 років.

За цей час Україна інтенсивно повертала позики. Вцілому, за цей період, було повернуто боргів на суму більше ніж 14 млрд. доларів США. У 2014 році відбувся різкий підйом, через складне економічне, а особливо політичне становище країни, тому фінансування та надання кредитів було продовжено ще й 2015 році, але водночас через недотримання умов співпраці фінансування було зупинене й поновлене за системою «stand-by» лише у 2017 році.

Таким чином у 2017 році Україна 1 грудня перерахувала Міжнародному валютному фонду останній платіж у 2017 році на 169 мільйонів доларів, всього за рік виплачено 1,268 мільярда доларів. За графіком погашення боргу перед МВФ 1 грудня Україна погасила 114,3 млн. спеціальних прав запозичення - 169 млн. доларів. Всього за 2017 рік Україна виплатила 858,7 млн. СПЗ - близько 1,3 млрд. доларів. При цьому Україна отримала протягом року від МВФ один транш на 1 млрд. доларів. Нова програма «stand-by» була не менш масштабною та амбітною: вже не йшлося про комплексні реформи та структурні зміни, а лише про задоволення потреб країни в швидкому фінансуванні та вирішення проблеми з проведенням платежів. Проте знову ж таки через те що Україна не квапилась виконувати вимоги, Міжнародний валютний фонд не надав останнього траншу.

Отже, на даному етапі було створено всі передумови для надання кредиту від МВФ на суму 1,9 млрд. доларів США, у 2018 році. Через те, що у 2017 році, була надана не вся сума то, цей кредит став просто необхідним для економіки країни. Тому у жовтні 2018 року домовлено про нову 14-місячну програму «stand-by», що замінила попередній і мала завершитися у березні 2019 року. Передбачено обсяг фінансування в 3,9 млрд. доларів США. Угоду було укладено за тісної співпраці з ЄС і Світовим банком. Вона базувалась на продовженні фіскальної політики та зниження рівня інфляції національної валюти зі збереженням плаваючого курсу, а також укріплення фінансового сектору та водночас структурних реформ у сфері приватизації та держуправління. Продовження співпраці з Фондом відкрило для України нові можливості до тісного партнерства і фінансування: 18 грудня 2018 року Всесвітній Банк вирішив надати Україні підтримку для реформ у сфері державної політики у розмірі 750 млн. доларів США.

Рис. 2.1 Отримання траншів від Міжнародного валютного фонду

Примітка: Графік створено на основі даних про розмір траншів від МВФ за період 2014-2018рр. станом на 01.10.2018 р.

Зокрема для забезпечення виконання умов з надання позик МВФ органи державного регулювання та управління України, на вимогу МВФ, повинні були: монетизувати субсидії; провести пенсійну та земельну реформи; здійснити аудит ПриватБанку; приватизувати державні підприємства; запровадити єдиний реєстр соціальних виплат.

Загалом кредити МВФ не тільки забезпечують підтримку золотовалютних резервів та обслуговування зовнішніх платежів, але є важливим індикатором стабільності країни для інших потенційних інвесторів. Тому логічним є припущення, що подальша співпраця України з Міжнародним валютним фондом повинна базуватися, насамперед, на проведенні глибоких структурних реформ.

Десятий етап співпраці - (2019 рік - нинішній час) Нова програма співпраці з Міжнародним валютним фондом має на меті пришвидшити економічне зростання, активно викорінювати корупцію та підвищити добробут кожного українця. Домовленість із Україною підтвердили й у представництві Міжнародного валютного фонду. Україна та представники Фонду досягли домовленості з владою щодо заходів, які б підтримали нову трирічну угоду вартістю 4 мільярди спеціальних прав запозичення в межах механізму розширеного кредитування МВФ. У співпраці йдеться про програму розширеного фінансування МВФ, на три роки, яка може замінити короткострокову програму кредитування «stand-bу», аби надати допомогу Україні на даному етапі.

У цьому зв'язку у МВФ очікували затвердження Верховною Радою до кінця березня 2019 року законопроекту, який позбавив би наглядових повноважень нинішню Нацкомісію держрегулювання ринків фінансових послуг. Крім того, МВФ разом зі Світовим банком обіцяли до кінця березня 2019 року узгодити поправки до закону про банки та банківську діяльність в Україні для вирішення "законодавчих прогалин". У Фонді очікували, що парламент до середини 2019 року прийме ряд законів у фінансовому секторі, зокрема, про фінансові ринки, захист прав споживачів та грошові перекази.

Згідно з планом на 2019 рік, уряд, центральний банк, підприємства і банки повинні були виплатити 15,655 млрд. доларів, із яких 11,952 млрд. доларів - основна сума боргу, 3,703 млрд. доларів це відсоткові платежі.

У 2019 році уряд України погасив лише певний відсоток боргу на суму 5,017 млрд. доларів боргів, центральний банк - 843 млн. доларів. Обсяги платежів у 2019 році та інших депозитних корпорацій становили 1,828 млрд. доларів, інших секторів - 6,401 млрд. доларів [14; 24].

Нова програма за системою «stand-by», передбачала отримання Україною траншу на суму близько 3,9 млрд. доларів США, та був розрахований на термін близько 14 місяців (рис.2.1).

Рис. 2.1 Нова програма співпраці України та Міжнародного валютного фонду

Примітка: Графік створено на основі даних про програму «stand-by» станом на 2019 рік

Що стосується 2020 року, то Міністерство фінансів розраховує отримати перший транш від МВФ до кінця травня у розмірі 1,75 млрд. доларів США. Таким чином уряд планує покрити дефіцит бюджету за рахунок, зокрема, траншів від МВФ.

7 травня 2020 року Україна та Міжнародний валютний фонд, переорієнтувались на нову форму відносин, перейшовши від програми розширеного кредитування на програму «stand-by» з періодом на 18 місяців. Міністерство фінансів наголошує про те, що нові умови базуються на термінах реалізації програми «stand-by», яка триватиме лише 1,5 років замість попередньої програми на 3 роки, проте об'єми кредитування не зміняться.

Однак, в умовах даної ситуації, та на фоні всесвітньої пандемії корона вірусу Україна переглянула умови співпраці та підвищила рівень фінансування до 9,5 млрд. доларів США за програмою швидкого фінансування через пандемію.

Отже, можна стверджувати, що співпраця України з Міжнародним валютним фондом, була досить динамічною, потягом усього періоду Фонд призупиняв фінансування через недотримання умов договору та невиконання взятих на себе зобов'язань, передбачених у Меморандумі, Україною.

На жаль, усі уряди починаючи з 1994 року вважали зобов'язання лише формальною умовою та існуючою лише на папері, про що свідчить відсутність будь-яких дій з боку уряду України. Тому цілком логічним є те, що український уряд жодним чином не звітував про, заходи спрямовані на виконання тих чи інших умов договору, проте МВФ фіксував ці порушення. Справедливим є те, що Фонд неодноразово припиняв співпрацю з Україною та не надавав жодних кредитів.

Наразі заборгованість Україною перед МВФ, складає 12 млрд. доларів США. Водночас, це не єдині зовнішні борги держави, станом на 01.11.2018 рік сума боргу складає 74,32 млрд. доларів США (рис.2.1.). При цьому що ВВП країни станом на кінець 2018 року становив 130 млрд. доларів США, це свідчить про те, що більше ніж половину 57% від ВВП Україна повинна була сплатити зовнішнього боргу.

Рис. 2.1 Зовнішній борг України станом на 2018 рік

Примітка: Графік створено на основі даних про зовнішній борг країни та держстату станом на 17.12.2018 рік

Таким чином, аби належним чином користуватися перевагами партнерства України й МВФ та сприяти чіткому функціонуванні міжнародної валютно-фінансової системи, Україні вкрай необхідно зміни підхід до виконання цих зобов'язання, а точніше, їх виконання. Підсумовуючи можна стверджувати, що така співпраця є необхідним для країни, але воно має бути ефективнішим, а для цього необхідна чітка, добре сформована стратегія, яка б мала на меті першочергове завдання в ухваленні законів задля стабільності політичної та економічної ситуації в країні.

2.2 Особливості співпраці МВФ з країнами що розвиваються, у сфері надання кредитів

Використання допомоги МВФ країнами-членами має довгу історію. Однак активізація потреби в кредитах Фонду стрімко зросла у зв'язку зі Світовою фінансовою кризою 2008 року, яка довела необхідність запровадження кредитних механізмів, що зможуть не тільки використовуватися країнами-членами для подолання наслідків нестабільності платіжного балансу, але й застосовуватися як превентивний інструмент для країн, що не мають наявних проблем, однак є вразливими до нестабільності на міжнародних фінансових ринках.

Однак реформування підходів до застосування кредитних механізмів МВФ не тільки для вирішення кризи, але й для її запобігання створюють нові виклики щодо залучення якомога більшої кількості країн, а також можливості використання таких механізмів країнами-членами Фонду.

Історично склалося, що основна частина загальної допомоги МВФ надається саме через цей механізм «stand-by», що призначений для допомоги у вирішенні короткострокових проблем платіжного балансу.

Таблиця 2.2

Угоди затвердженні в рамках непільгового кредитування за системою «stand-by»

Примітка: таблиця складена автором за даними сайту Міжнародного валютного фонду, станом на 2019 рік

Така форма співпраці є досить розповсюдженою серед країн, що розвиваються не виключенням є й Україна. Протягом двадцяти шести років співпраці України та МВФ програма «stand-by» неодноразово використовувалась. Загалом, в рамках співробітництва за цією програмою, Україна отримала кредит на суму 32,164 млн. доларів США.

Схожим партнером у співпраці з МВФ стала Грузія, яка отримала фінансову підтримку у 2014 році та змогла збалансувати економіку країни, майже всі кошти були витрачені на стабілізацію національної валюти, що було прописано в умовах договору з МВФ.

Порівнюючи ці дві країни лише за принципом та умовами кредитування, можна відзначити, що країни схожі за політичними та ментальними умовами, діючи за однією й тією ж програмою, досягли таких різних результатів. Це свідчить про чіткі дії з боку уряду та дотримання умов програми для регулювання валютно-фінансових питань в країні, які стали основою для нормальної економічної ситуації в країні, але якщо ці ключові моменти ігнорувати, то звичайно, очікуваного результату не буде.

Таким чином МВФ контролює та стимулює країну до реформування економічної системи країни.

Рис. 2.2 Країни які співпрацюють з МВФ

Примітка: Створено за даними МВФ станом на 18.05.2020 року

Судячи з графіку можна стверджувати, що валютно-кредитні відносини з МВФ діють в усьому світі. Найпоширенішими є: програма розширеного кредитного механізму країнам з низьким доходом, такий вид кредитування притаманний країнам Африканського континенту, тому що вони мають довгострокові проблеми з платіжним балансом; програма розширеного фінансування країн, які мають структурні проблеми у фінансуванні платіжного балансу, до таких належать деякі країни Африканського континенту, такі як: Конго, Ангола, Ефіопія та країни Сходу: Йорданія, Пакистан і Монголія.

Механізм розширеного кредитування використовують для допомоги країнам у вирішенні середньострокових і довгострокових проблем, пов'язаних з платіжним балансом, які потребують фундаментальних економічних реформ. Для отримання допомоги країна повинна надати Фонду програму з викладенням цілей економічної політики на період дії угоди, а також щорічно спрямовувати перелік заходів, що мають бути реалізовані протягом наступного року для досягнення поставлених цілей. Гарним прикладом роботи такого механізму співпраці став уряд країни Йорданії, котрий після отримання кредиту у розмірі 1,3 млрд. доларів США від МВФ впровадив значні економічні реформи, такі як відкриття торгового режиму, приватизація державних компаній та усунення деяких паливних субсидій, які в останнє десятиліття стимулювали економічне зростання за рахунок залучення іноземних інвестицій і створення робочих місць.

Наразі в рамках програми розширеного фінансування із Міжнародним валютним фондом співпрацюють понад десять країн. Пакистану виділяють 5,8 млрд доларів, Шрі-Ланці - 1,9 млрд, Анголі - 3,6 млрд.

Особливо слід відзначити Шрі-Ланку, адже за даними Центрального банку Шрі-Ланки, кредит від МВФ мав складати 1,9 млрд. доларів США. Програма реформ уряду країни передбачає поліпшення стану економіки. Кредитні кошти були направлені на підтримку міжнародних резервів і посилення внутрішньої фінансової системи Шрі-Ланки.

Україна також користувалась таким, типом кредитування, лише два рази: у період з (1998-2002рр.) така співпраця передбачала надання кредиту обсягом 2,6 млрд. доларів США. У рамках цієї Програми Україна отримала 1.591,0 млн. доларів США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України; та у 2017 році, Радою Директорів МВФ було затверджено третій перегляд спільної з МВФ Програми розширеного кредитування та виділено четвертий за програмою транш у розмірі близько 1 млрд. доларів США.

Порівнявши ці, зовсім протилежні країни, можна стверджувати, що програма розширеного кредитування, дієва лише для країн з розвиненою економікою та чітким планом цільового використання наданих коштів, для країн таких, як Україна та Шрі-Ланка, країни зі слабкою економікою чи з невдалим досвідом проведення реформ можуть використовувати традиційні програми для короткострокових проблем «stand-by» та в разі значних проблем використовувати програму розширеного кредитування.

Основною характерною рисою кредитних механізмів МВФ, що використовуються сьогодні, є універсальний і водночас обумовлений характер їх надання. Під універсальністю розуміється можливість надання за ними позик будь-якій країні незалежно від її суспільно-політичного ладу і з будь-яким рівнем економічного розвитку (за винятком пільгових кредитних механізмів), а під обумовленістю - залежність отримання чергового траншу (або кредиту загалом) від виконання країною-позичальником умов надання попереднього (або передумов).

Висновки

Виходячи із вищевикладеного, можна відзначити, що однією з найвпливовіших з-поміж Міжнародних фінансових організацій є Міжнародний валютний фонд, головною метою якого є забезпечення глобального суспільного блага - фінансової стабільності. Таким чином, ця організація впливає на всесвітню макроекономічну політику, шляхом контролювання кредитно-фінансової діяльності країн та наданням їм технічної допомоги. Слід зауважити, що реалізація кредитно-фінансової діяльності займає провідне місце у діяльності МВФ.

Ця організація ґрунтується на зразок акціонерного товариства, де право голосу кожної держави пропорційно дорівнює його внескам, тобто квоті, за рахунок якої і створюються фінансові ресурси МВФ. Таким чином, Фонд контролює валютно-фінансову політику країн-членів.

При наданні кредиту МВФ ставить перед країною-позичальником певні умови, за яких буде надана фінансова підтримка для держави, у разі не виконання МВФ припиняє фінансування та співробітництво з країною. Такі умови є певним тиском на країну-позичальника, адже таке співробітництво засновується лише на дотриманні статутних угод, які передбачають цілу низьку обмежень. Держава-член не має права вільно поводитись з валютними курсами, якщо це може зашкодити міжнародній валютній системі, змінювати курс національної валюти у цілях невиправданого збагачення та вводити без згоди Фонду обмеження у поточних міжнародних організаціях. Отже, Міжнародний валютний фонд виступає контролюючим органом за діяльністю країн-учасниць у валютно-фінансових відносинах і передбачає можливі кризові явища.

Узагальнюючи можна відзначити, що кредитні механізми МВФ зазнали значних змін від початку їх створення, а особливо після останньої Світової фінансової кризи. Умови непільгового кредитування були скореговані з метою більш гнучкого реагування на різноманітні потреби країн-членів. Безперечно, прогрес у реформуванні кредитних механізмів МВФ був досягнутий, але Фонд ще не повністю вирішив проблему створення превентивних кредитних інструментів, що зможуть запропонувати страхування більшості країн-членів.

Політика і рекомендації МВФ щодо країн, які розвиваються неодноразово піддавалися критиці, суть якої полягає в тому, що виконання рекомендацій і умов, в підсумку, спрямоване не на підвищення самостійності, стабільності і розвиток національної економіки держави, а лише на прив'язування її до міжнародних фінансових потоків.

Що стосується співпраці України та МВФ, то тут слід зазначити що на сучасному етапі необхідно впроваджувати механізм підвищення ефективності співпраці України з МВФ - це сприятиме оптимізації інтеграційних процесів у світовий фінансовий простір, а саме: створення на її території, за прикладом нових індустріальних країн, вільних банківських зон; поступове усунення множинності валютних курсів, що активізуватиме експортний потенціал України, забезпечить перехід до гнучкого режиму валютного курсу, який би дав змогу урівноважити платіжний баланс та реалізувати монетарну політику.

Україні, з огляду на наявність великих внутрішніх ресурсів і можливостей для розвитку, потрібно поступово обмежувати співпрацю з Міжнародним валютним фондом у частині отримання кредитних позик, вимоги за якими часто несуть загрози для економічного і політичного суверенітету держави. В України немає іншого вибору, окрім як провести структурні реформи, але, на жаль, з багатьох причин без зовнішнього тиску МВФ уряд та парламент навряд чи зможуть провести реформи на ділі, а не на папері. Однак оптимізації механізмів монетарної політики, створення банків розвитку, впровадження державних програм кредитування реального сектору економіки буде недостатнім без зміни політичної та управлінської еліти, для якої співпраця з Міжнародним валютним фондом є інструментом виправдання власних прорахунків і реалізації меркантильних інтересів.

Список використаних джерел

1. Інформаційна довідка щодо історії співпраці з Міжнародним валютним фондом від 23.05.2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article art_id=293456&cat_id=54623.

2. Козелецький П. С. Проблеми зовнішнього державного боргу України, його обслуговування та регулювання / П. С. Козелецький, А. В.

3. Коротаєва Ю.В. Аналіз проблем економічного розвитку країн СНД. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2013. № 3. С.175

4. Кульбіда М. В. КРЕДИТУВАННЯ МВФ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ / М. В. Кульбіда. // Інтелект. 2018. С. 14-18.

5. Кульбіда М.В. Управління зовнішнім боргом України у контексті співпраці з МФО/ Стратегії розвитку України: наук. Журнал. 2018 №1.С. 149-155.

6. Кульбіда М.В. Напрями вдосконалення співробітництва України та МВФ// Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Міжнародні економічні відносини та світове господарство» наук. журнал. 2018. Вип.22(2). с.50-54.

7. Кульбіда М.В. Сучасні проблеми співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями // Сучасні можливості забезпечення соціально- економічного розвитку країн: матеріали доповідей міжн. наук.-практ. конф.(м. Ужгород, 16 вересня 2017 року), 2017.с. 22-24.

8. Кравченко // Економічний простір. 2013. № 71. С. 56-65. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecpros_2013_71_8

9. Кредити МВФ [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://publicaudit.com.ua/reports-on-audit/krediti-mvf-panatseya-dlya-ukrayini-chi-zajvij-tyagar.

10. Макаренко М.І., Д'яконова І.І. та ін. Міжнародні фінанси. Київ: Центр учбової літератури, 2013.

11. Меморандум про економічну та фінансову політику, підготовлений у рамках реалізації програми МВФ “стенд-бай” [Електронний ресурс] / Офіційний сайт НБУ. Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/others/Мemorandum.pdf.

12. Міжнародний валютний фонд //Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998--2004. ISBN 966-749-200-1.

13. Міжнародний валютний фонд [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://www.imf.org/external/index.ht.

14. Міжнародні фінанси: навч. посібник / [за ред.: Ю. Г. Козака, Н. С. Логвінової, М. І. Барановської]. К.: ЦНЛ, 2011. 288 с.

15. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун. К., 2009.

16. Міжнародні валютно-кредитні відносини. Навч. Посіб. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://pidruchniki.com.

17. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун. К., 2009.

18. Міжнародні організації: навч. посібник / [за ред.: Ю. Козака, В. Ковалевського]. К.: ЦУЛ, 2003. 288 c.

19. Міністерство економіки України. Досвід співробітництва України з МВФ [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.kmu.gov.ua. 7. Міокова Н. В. Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом / Н. В. Міокова // Статистика України. 2011. № 1. С. 86-92.

20. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: https://minfin.com.ua/

21. Нестеренко Ж.К., Шелемах Є.В. Співробітництво України з МВФ: стан та перспективи [Електронний журнал]./ Ж. К. Нестренко. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.

22. Освіта. Міжнародні валютно-фінансові організації [Електронний ресурс] / Освіта - Режим доступу до ресурсу: osvita.ua/vnz/reports/international-relations/19032/.

23. Патика Н. І. Міжнародні валютно-кредитні відносини: [навч. посібник] / Патика Н. І. К.: Знання, 2012. 566.

24. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. Х.:Право, 2015.

25. Салтинський В.В. Особливості організації кредитування національних економік Міжнародним валютним фондом / В.В. Салтинський // Фінанси України. 2009. № 32. С. 65-67.

26. Слово і діло. Країни, які співпрацюють з МВ [Електронний ресурс] / Слово і діло - Режим доступу до ресурсу: https://www.slovoidilo.ua/2020/05/19/infografika/finansy/yaki-krayiny-spivpracyuyut-mvf?fbclid=IwAR3uNoL6eOk51IZ7-ktYc-4utKaprLeJnqDCeQeD9gI6UD4h7nYx2HGXiYc.

27. Федоров В.А. Управління зовнішніми державним боргом суверенної України / В. А. Федоров // Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ( 20 травня 2016р., м. Одеса): у 2.т.Т.1 / відп.ред. М.В. Афанасьєва. Одеса: Юридична література, 2016. С. 109-112.

28. Шинкар В. А. Міжнародний валютний фонд та його вплив на глобальну макроекономічну політику / В. А. Шинкар, Л. Б. Яцко, Г. В. Яцко // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. Вип. 6(3). С. 148-151. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2016_6%283%29__38.

Размещено на Allbest.ru