Політична позиція очільників урядів сполученого королівства щодо війни РФ в Україні на її "гібридному" етапі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука

Факультет географії, історії та туризму

Кафедра історії

Політична позиція очільників урядів сполученого королівства щодо війни РФ в Україні на її «гібридному» етапі

Левдер А.І., к.п.н., доцент

Анотація

Уряд Сполученого Королівства від початку російсько-української війни демонструє послідовну підтримку Україні. На різних етапах війни характер вказаної підтримки зазнавав змін, корегувався й наповнювався новим змістом Зважаючи на вказане, метою роботи є аналіз змісту й трансформації політичної позиції очільників урядів Сполученого Королівства стосовно війни РФ в Україні у період 2014-2022 років, що передбачає дослідження формування й артикуляції політичної позиції британських урядів, які впродовж минулого майже десятиріччя у різні роки очолювали Девід Кемерон, Тереза Мей і Борис Джонсон.

У представленій роботі на підставі аналізу наукових матеріалів, що висвітлюють особливості українсько-британських відносин, а також медійних матеріалів, які репрезентують позицію британських урядовців, показано особливості формування й динаміки відповідних поглядів очільників урядів Сполученого Королівства. Обґрунтовано, що усі згадані британські політики демонструють у своїх заявах і діях повне розуміння агресивного змісту намірів Москви і трактують Росію як загрозу миру у Європі. Своєю чергою означені позиції впливають на обсяги військової й військово-технічної співпраці між двома країнами. Водночас, Велика Британія на всіх рівнях засуджувала захоплення Росією українських територій, зокрема у рамках створеної Україною Кримської платформи, а також з трибуни ООН і в рамках «Великої сімки».

Здійснений аналіз доводить, що формуванню проукраїнської позиції британських урядовців сприяла й особиста комунікація з українськими главами держави. Висувається думка, що лідери британського політикуму своєю позицією щодо послідовної підтримки України сприяли формуванню в англійському суспільстві переконання про певну відповідальність їхньої країни за майбутнє української держави, що відіграло свою позитивну роль вже після масштабного вторгнення росіян в Україну.

Ключові слова: Сполучене Королівство, Україна, російсько- українська війна, українсько-британські відносини.

Abstract

Political position of the government heads of the United Kingdom regarding the Russian war in Ukraine in its “hybrid” stage

Levder A.I., C. Ped. Sci., Ass. Professor of the Department of History, Faculty of Geography, History and Tourism of Academician Stepan Demianchuk, International University of Economics and Humanities

Since the beginning of the Russian-Ukrainian war, the Government of the United Kingdom has demonstrated consistent support for Ukraine. At various stages of the war, the character of the specified support was changed, was adjusted and filled with new content. In accordance with the above-mentioned, the purpose of the work is to analyse the content and transformation of the political position of the United Kingdom governments heads concerning the war of the Russian federation in Ukraine in the period 2014-2022, which involves the study of the formation and articulation the political position of the British governments, which were headed by David Cameron, Theresa May and Boris Johnson during different years almost ten years.

In the presented work, based on the analysis of scientific materials highlighting the peculiarities of Ukrainian and British relations, as well as media materials representing the position of British government officials, the peculiarities of the formation and dynamics of the respective views of the United Kingdom governments heads are shown. The author justified that all the mentioned British politicians demonstrate a full understanding of the aggressive content of Moscow's intentions in their statements and actions and interpret Russia as a threat to peace in Europe. In turn, these positions affect the scope of military and military and technical cooperation between the two countries. At the same time, Great Britain at all levels condemned Russia's seizure of Ukrainian territories, in particular within the framework of the Crimean platform created by Ukraine, as well as from the UN platform and within the framework of the “Big Seven”.

The conducted analysis proves that personal communication with Ukrainian heads of state contributed to the formation of the pro-Ukrainian position of British government officials. It is suggested that the leaders of the British political community, with their position regarding consistent support for Ukraine, contributed to the formation of the belief in the English society about a certain responsibility of their country for the future of the Ukrainian state, that played its positive role already after the large-scale Russian invasion of Ukraine.

Keywords: United Kingdom, Ukraine, Russian and Ukrainian war, Ukrainian and British relations.

Постановка проблеми

Війна РФ проти України, що триває фактично з 2014 року, серед іншого, чітко викристалізувала реальне ставлення політичних еліт Європи до української держави, питань її безпеки, а також допустимі горизонти співпраці у протистоянні неспровокованій й загарбницькій агресії Москви. Чи не найбільшу й найпослідовнішу підтримку Україна отримала від уряду Сполученого Королівства. Варто наголосити, що Велика Британія завжди належала до країн-друзів України. Офіційний Лондон одним із перших - 10 січня 1992 року, встановив дипломатичні відносини з незалежною Україною, після чого розпочалася тривала робота щодо розбудови українсько- британських відносин. В історії цих відносин були різні періоди [1], втім загалом їх можна охарактеризувати як конструктивний рух до взаєморозуміння й співпраці у політичній й економічній площині у позитивному контексті. Правомірність такої характеристики власне і підтверджує позиція Британії та її лідерів, які демонструють послідовну підтримку України у її боротьбі за існування і за ті цінності, що їх сповідує Європа і весь цивілізований світ.

Відзначимо, що значний обсяг подій російсько-української війни (особливо після початку великого вторгнення 24 лютого 2022 року) певною мірою відволік увагу від цікавого з точки зору історичної науки явища формування й артикуляції політичної позиції очільників урядів Сполученого Королівства щодо війни РФ в Україні від початку російської агресії у 2014 році і до поточного моменту. У межах представленого матеріалу буде здійснено спробу надолужити цю наукову прогалину, зокрема дослідивши динаміку позицій Девіда

Кемерона, Тереза Мей та Бориса Джонсона, як очолювали британські уряди на так званому «гібридному» етапі російсько-української війни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відносини України та Сполученого Королівства як предмет історичного дослідження вже довгий час знаходиться у полі зору українських та зарубіжних науковців, що підтверджується цілою низкою дослідницьких робіт. У цьому ключі доречно згадати аналіз основних тенденцій та особливостей реалізації комплексу міждержавних відносин між Україною та Великою Британією у 1991-2004 роках, що його здійснив А. Грубінко [2]; дослідження І. Черінька щодо еволюції українсько- британських відносин протягом 90-х років у контексті формування зовнішньої політики України [1]; навчальне видання «Українська- британська співпраця. Україна в Європі і світі» за авторства В. Галика [3]; роботу В. Соколової, в якій на підставі дослідження еволюції українсько-британських відносин робиться висновок у зацікавленості Великої Британії в Україні як у стратегічному партнері [4]; дослідження А. Бровко щодо становлення механізмів двосторонньої співпраці України та Великобританії, зокрема після початку російсько-української війни у 2014 році [5]; системний аналіз А. Грубінко і Н. Буглай змісту українсько-британських відносин у контексті 30-річчя стратегічного партнерства, зокрема, досліджено умови змінюваного міжнародного середовища та внутрішні чинники розвитку обох держав, динаміку відносин України з ЄС і НАТО [6]; робота Ю. Стужука щодо співробітництво України та Великої Британії в умовах російсько-української війни [7]. Матеріали й напрацювання цих авторів сприяють уявленню історичного процесу формування українсько-британських відносин впродовж минулих трьох десятиліть, зокрема і у період російсько-української війни. Водночас досліджень, які б містили систематизований матеріал щодо політичної позиції очільників урядів Сполученого Королівства стосовно війни РФ в Україні нам виявити не вдалося, так само як і робіт, які б окреслювали пріоритети в діяльності різних очільників урядів Сполученого Королівства у період російській агресії проти України в 2014-2023 років. Оскільки означенні моменти становлять науковий інтерес зосередимо на них свою увагу.

Метою статті є аналіз змісту й трансформації політичної позиції очільників урядів Сполученого Королівства стосовно війни РФ в Україні у період 2014-2022 років, що передбачає дослідження формування й артикуляції політичної позиції британських урядів, які впродовж минулого майже десятиріччя у різні роки очолювали Девід Кемерон, Тереза Мей і Борис Джонсон.

Методологічна основа запропонованого дослідження зумовлена означеною метою й обраним контекстом, що передбачає звернення до історичного методу для вивчення природи виникнення, особливостей формування й розвитку політичної позиції британських урядів щодо війни РФ в Україні. Основою такого дослідження постають наукові матеріали що висвітлюють особливості українсько-британських відносин, а також медійні матеріали, які репрезентують британських урядовців.

Виклад основного матеріалу

український британський медійний політичний війна

Одразу зауважимо, що у назві матеріалу ми послуговуємося поняттям «гібридний» етап війни РФ в Україні для ємкого позначення часових меж від лютого 2014 року, тобто з дня захоплення Автономної Республіки Крим, до 24 лютого 2022 року - дня початку широкомасштабного вторгнення. При цьому апелюємо до поняття «гібридної війни», яким дослідники позначають означений період характеризуючи агресивні дії Москви щодо України, способи й засоби захоплення Криму й взяття під контроль частини східних областей нашої держави, а також подальші дії російської влади, яка поєднувала невизнаний нею військовий тиск з інформаційними й дипломатичними маніпуляціями спрямованими як на Україну, так і на її західних партнерів [8].

Започатковуючи дослідження змісту й трансформації політичної позиції очільників урядів Сполученого Королівства стосовно «гібридного» етапу війни РФ в Україні (2014-2022 рр.) необхідно чітко визначитися із часовими межами й контекстом подій, в яких здійснювали свої повноваження віще згадані Девід Кемерон, Тереза Мей і Борис Джонсон.

Отож кабінет Девіда Кемерона, створений спільними зусиллями консерваторів та ліберальних демократів діяв у період 2010-2016 рр. Залишив Кемерон посаду після референдуму, на якому 52% британців висловилися за вихід з ЄС, хоча сам політик виступав за його реформи. Наступний британський уряд очолила Тереза Мей, яка здобула лідерство у консервативній партії після відставки Кемерона. Уряд Терези Мей працював упродовж 2016-2019 років, доки вона не пішла у відставку через - знову таки у контексті дезінтеграційних процесів в ЄС, але вже за гальмування Brexit. Реалізовувати вихід з Євросоюзу довелося вже новому лідеру консервативної партії і уряду Сполученого Королівства - Борису Джонсону, який займав відповідну посаду у період 2019-2022 років. Неоднозначне сприйняття внутрішньої політики Джонсона британцями, а також його схильність до екстравагантної поведінки зрештою закінчилися його відставкою.

Відзначимо, що в силу традиційного статусу Британії як значного геополітичного гравця, кожен із згаданих політиків й очільників британського уряду мусив сформулювати власну позицію з приводу зовнішньої політики, зокрема щодо українського питання.

Війна розв'язана Росією проти України в активній формі триває з 20 лютого 2014 року, тобто з дня захоплення Автономної Республіки Крим з його подальшою окупацією. На тлі кримських подій у квітні 2014 року російські диверсійні загони вдерися на території східних областей України - Донецької та Луганської. Інспіруючи «народні волевиявлення» й підтримуючи зброєю місцевих сепаратистів Москва забезпечила проголошення «державних суверенітетів» так званих ДНР і ЛНР. Відзначимо, що подіям в українському Донбасі передувало рішення ради федерації федеральних зборів російської федерації щодо використання збройних сил російської федерації на території України, що було ухвалене 1 березня 2014 року. Відтак Збройні Сили України були приведені у повну бойову готовність, а 17 березня 2014 року в Україні оголошено часткову мобілізацію. З цього часу держава почала функціонувати в умовах особливого періоду [9].

Між тим, діяльність незаконних російських та проросійських збройних формувань на сході України, що призвели до фактичного припинення діяльності місцевих органів влади, змусили українську владу вдатися до радикальних кроків. Отож 13 квітня 2014 року з'являється рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», що фактично є оголошенням антитерористичної операції (АТО) на сході України. Вже наступного дня в.о. президента України, спікер Верховної Ради Олександр Турчинов підписав Указ Президента України від 14 квітня 2014 №405/2014 про початок антитерористичної операції на сході України. Фактично ця операція тривала від 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018. Після АТО на сході України була введена операція Об'єднаних сил (ООС). Саме цього дня Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», яким вводиться в дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році. Операція Об'єднаних сил тривала до 24 лютого 2022 року - тобто моменту початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Зауважимо, що початок широкомасштабної агресії не був для української влади несподіваним. Попередження з цього приводу надходили задовго до подій лютого. Стаття The Washington Post «Шлях до війни: як США намагалися переконати союзників і Зеленського щодо ризику вторгнення» (Road to war: U.S. struggled to convince allies, and Zelensky, of risk of invasion) [10] свідчить, що президент Зеленський отримував попередження ще восени 2021 року, зокрема від держсекретаря США Ентоні Блінкена. Попередження виявилися не марним.

Отож 24 лютого 2022 року у день широкомасштабного вторгнення РФ в Україну у державі було оголошено воєнний стан: Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Очевидно протидіяти російським окупантам Україні було б набагато складніше без міжнародної підтримки. Показово, що з перших хвилин масштабної агресії РФ президент Зеленський попросив президента США Байдена негайно зв'язатися з якомога більшою кількістю світових лідерів і запропонувати їм висловитися публічно, а також зателефонувати Путіну і закликати припинити агресію [10]. За даними «Української правди», близько 6:40 ранку 24 лютого Зеленський зателефонував прем'єр- міністру Великої Британії Борису Джонсону. В Лондоні була 4:40 ранку, але британський прем'єр енергійно переконував Зеленського у повній підтримці українського народу [11]. Між тим, Джонсон був не першим очільником британського уряду, який висловив підтримку Україні з приводу російської агресії.

Перші кроки кремля щодо окупації Криму викликали миттєву реакцію кабінету Девіда Кемерона. Важливим дипломатичним кроком прем'єр-міністра Великої Британії стало звернення до Європейського Союзу 6 березня 2014 року щодо включення «Українського питання» у порядок денний [4, с. 48]. На другий день після референдуму у Криму очільник британського уряду, заявив, що «для Росії є абсолютно неприйнятним застосування сили для зміни кордонів на підставі фіктивного референдуму, проведеного під дулом російської рушниці» [12]. Кемерон також попередив, що Росія зіткнеться з серйозними наслідками через «абсолютно неприйнятну» спробу Путіна анексувати український Крим.

За пів року від кримських подій 4 вересня 2014 року на саміті НАТО в Ньюпорті уряд Кемерона наполягав на погодженні довгострокових заходів, щоб зміцнити здатність НАТО швидко реагувати на будь-яку загрозу, зокрема стримувати будь-яку російську агресію. Окремо наголошувалося, що члени НАТО повинні визнати, що співпраця з Росією у форматі попередніх років неможлива через незаконні дії Москви у сусідстві з НАТО [13]. Зрештою, відзначають оглядачі, анексія Kpимcькoгo пiвocтpoву «призвела до перетворення прем'єра Великої Британії у переконливого лідера у введені обмежень та санкцій проти російської федерації від імені країн- учасниць Європейської спільноти. Результатом цієї ізоляції стало припинення участі Росії у діяльності G-8 («Великої вісімки»)» [4, с. 48].

За рік, на конференції з глобальної безпеки GLOBSEC у Братиславі у червні 2015 року Девід Кемерон знову обіцяє підтримку Україні та засуджує політику Росії через анексію Криму та конфлікт на Донбасі. «Нам ясно: Крим і Донбас - це частина території України. Вони були визнані такими Росією і рештою міжнародного співтовариства», - сказав Кемерон. «Те, що зробила і продовжує робити Росія, - це порушення її власних зобов'язань за міжнародним правом», - наголосив британський прем'єр [14]. Відзначимо, що Девід Кемерон послідовно обстоював ідею санаційного тиску на Москву, що знайшло своє відображення і в ініційованій ним новій версії Національної безпекової стратегії Сполученого Королівства, в якій стверджувалась необхідність тиску на Росію за допомогою санкцій у колаборації з закордонними партнерами (передусім з США).

Втім, політика уряду Девіда Кемерона не обмежувалася лише дипломатичними заходами. У період прем'єрства Кемерона був розроблений й підписаний міжурядовий договір у сфері оборони, яким, зокрема, передбачалося:

1) обмін інформацією про потенційні загрози;

2) участь у спільних навчаннях;

3) підготовка особового складу Збройних Сил України;

4) співпраця у сфері військової техніки [15]. Зауважимо, що цей документ і заходи, що здійснювалися на його підставі мали очевидний позитивний вплив на реформи ЗСУ й готовність дати відсіч російській агресії.

Тереза Мей, вступивши на посаду прем'єр-міністра Сполученого Королівства у 13 липня 2016 року вже у першій промові наголосила на особливій ролі Британії у міжнародній політиці навіть попри вихід з Євросоюзу: «Залишаючи Європейський Союз, ми створимо для себе сміливу, нову позитивну роль у світі. І ми зробимо Британію країною, яка працює не для небагатьох привілейованих, а для кожного з нас. Це буде місією уряду, який я очолюю, і разом ми побудуємо кращу Британію» [16].

Показово, що вже 1 серпня 2016 року під час телефонної розмови із президентом України Петром Порошенком прем'єр Тереза Мей заявила про незмінність позиції Великої Британії щодо санкцій проти Росії незмінна: санкції мають залишатися, поки не буде повністю виконано Мінські домовленості. Вона також наголосила на твердій відданості політиці невизнання анексії Криму з боку Росії [17].

Свідченням особливої уваги до подій в Україні стала зустріч 19 квітня 2017 року очільниці британського уряду з президентом України Петром Порошенком. На першій двосторонній зустрічі Мей чітко заявила, що Сполучене Королівство визнає загрозу, яку представляє Росія через незаконну анексію Криму та триваючий конфлікт у Східній Україні, і зазначив, що Великобританія продовжує пропонувати підтримку для протидії цій загрозі. Вони погодилися з важливістю збереження санкцій до повного виконання Мінських домовленостей [18]. Крім цього, вже 5 липня 2017 року Тepeзa Мей зустрілась зі своїм українським колегою, прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом, з нагоди конференції, у Лондоні, що була присвячена процесу реформ в Україні. Під час зустрічі, серед іншого, Мей наголосила, що Велика Британія залишається непохитною у підтримці територіальної цілісності України та засудженні незаконної анексії Криму Росією. Говорилося і про збереження санкцій проти Росії для збереження політичного тиску до повного виконання Мінських домовленостей, а також обговорили важливість підвищення спроможності українських збройних сил [19]. Отож є підстави стверджувати про послідовну, але обережну позицію Терези Мей в українському питанні.

Різкою була реакція Терези Мей на вогонь по трьох українських суднах з їхнім подальшим захопленням, що відбувся 25 листопада 2018 року у Керченській протоці. Очільниця британського уряду заявила журналістам під час польоту на саміт G20 в Аргентині, що Британія продовжить наполягати на «відповідних санкціях»: «Ми завжди були в авангарді в ЄС, закликаючи до санкцій проти Росії у зв'язку з її поведінкою», - додала вона. «Ми продовжуватимемо наполягати на тому, що ми вважаємо доцільними санкціями проти Росії» [20]. Водночас, після цього інциденту Великобританія збільшила свою підтримку розвитку Військово-Морських Сил України, зокрема оснащення нашого флоту сучасними ракетними катерами й будівництво берегової інфраструктури (порт Очаків) для їх обслуговування [6, с. 215]. Позиція Терези Мей щодо Росії стала ще більш категоричною колишнього російського подвійного агента в Англії в березні 2019 року, що сприяло розширенню співпраці українських і британських військових.

Зрештою відзначимо, що критичне ставлення до Москви і її загарбницьких дій Тереза Мей демонструвала і після відставки у 2019 році. Екс-прем'єрка була серед перших британських політиків, які вже 24 лютого 2022 року голосно висловили свою підтримку Україні й засудження Росії. «Важливо, щоб ми називали цю акцію такою, якою вона є - це насильницьке вторгнення у незалежну, демократичну країну», - наголошувала Мей. «Ми повинні запровадити усі можливі економічні санкції, щоб Росія повністю відчула холодний вітер ізоляції» [21].

Проукраїнська позиція Бориса Джонсона, який очолював уряд Сполученого Королівства у період 2019-2022 років, є доволі відомою і чи не найяскравішою серед усіх, хто працював на Даунінґ-стріт, 10. Зауважимо, що її Джонсон почав заявляти ще будучі міністром закордонних справ Британії (2016-2018 рр.) в уряді Терези Мей.

Одним з яскравих підтверджень позиції Джонсона щодо росії була його відмова повернення Росії до країн G7, яку у серпні 2019 року озвучив США Дональд Трамп. Новий прем'єр-міністр Великої Британії приєднався до позиції Франції та Німеччини, які відкинули американську ідею. Джонсон зазначив, що його уряд звинувачує Росію у використанні хімічної зброї на території Великої Британії: «Росія створює провокації не тільки в Україні, а й у багатьох місцях світу», - сказав Джонсон на зустрічі з Ангелою Меркель [22].

Крім того варто відзначити, що на тлі політичних баталій щодо виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу та пандемії коронавірусу, яка охопила весь світ, Борис Джонсон надавав особливої уваги українсько-британським відносинам, що підтверджується підписаною 8 жовтня 2020 року Британією й Україною Угодою про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство, що стала заміною Угоді про асоціацію у торгівлі з Британією після Brexit. В новій угоді підтверджувалась підтримка Британією євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України. Окремий наголос робився на поглибленні військового та військово-технічного співробітництва [23].

Спрямованість на співпрацю з Україною Борис Джонсон згодом підтверджував неодноразово зокрема у розмові перед самітом НАТО в Брюсселі 14 червня 2021 року. У цій розмові британській лідер наголошував на відданості Великобританії територіальній цілісності України. Прем'єр-міністр також підкреслював, що союзники по НАТО несуть відповідальність за підтримку оборони України, і підкреслив важливість навчальної місії Великої Британії в Україні для цієї мети [24]. На практиці військова співпраця передусім розвивалася у військово-морській сфері, що ж до політичної підтримки, то Велика Британія на всіх рівнях продовжувала засуджувати захоплення Росією українських територій, зокрема у рамках створеної Україною Кримської платформи.

Прикметно, що у телефонній розмові з Путіним напередодні Конференції Організації Об'єднаних Націй зі зміни клімату 2021 року (COP26), Борис Джонсон, серед іншого, наголосив на важливості українського суверенітету, але ще тоді говорив про можливість відносин Великої Британії з Росією [25]. Втім, вже мене ніж за місяць Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг 15 листопада заявив, що Росія має значні військові сили біля кордону з Україною, щоправда закликав не спекулювати щодо можливості масштабного вторгнення, про яке почали тоді говорити американські урядовці. Між тим, про серйозність ставлення Джонсона до перспективи масштабного вторгнення свідчить його попередження європейським країнам в тому дусі, що незабаром їм доведеться вибирати між закупівлею все більшої кількості енергоносіїв у Росії або підтримкою України, миру та стабільності. При цьому, виступаючи перед британськими парламентарями на тлі повідомлень про високу ймовірність вторгнення прем'єр-міністр Великобританії висловився в тому дусі, що вторгнення росії в Україну було б «трагічною помилкою» [26]. Втім усі намагання запобігти великій трагедії виявилися марними.

Висновки

Підсумовуючи вищевикладений матеріал узагальнений з метою аналізу змісту й трансформації політичної позиції очільників урядів Сполученого Королівства стосовно війни РФ в Україні у період 2014-2022 років, маємо підстави відзначити:

1. В означений період дослідження предметом нашої уваги стала політична позиція Девіда Кемерона, Терези Мей і Бориса Джонсона. Усі ці політики представляють Консервативну партію Великобританії, яка завжди доволі обережно й критично ставилася до росії та її зовнішньої політики, зокрема претензій на особливий вплив на країни, що утворилися на уламках колишнього СРСР. Цим пояснюється певна спільність політичної позиції Девіда Кемерона, Терези Мей і Бориса Джонсона.

2. Війна розв'язана Росією проти України в лютому 2014 року, попри захоплення Автономної Республіки Крим й окупацію територій східних областей України - Донецької та Луганської, довгий час трактувалася як гібридна. Між тим, усі згадані британські політики демонструють у своїх заявах і діях повне розуміння агресивного змісту намірів Москви і трактують Росію як загрозу миру у Європі. При цьому за прем'єрства Девіда Кемерона і Терези Мей стримати кремль намагаються передусім санкційними засобами. Водночас від Кемерона до Джонсона зростають обсяги військової й військово-технічної співпраці, що підтверджується підписанням відповідних міждержавних угод, зокрема Міжурядовий договір у сфері оборони (2016 р.) і Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство (2020 р.)

3. Здійснений нами аналіз доводить, що формуванню проукраїнської позиції британських урядовців сприяла й особиста комунікація з українськими главами держави. Водночас, російська- українська війна не лише не «втомлювала» британських прем'єрів, а була у ряду пріоритетних тем, незважаючи на колізії Brexit й пандемійні часи. Зрештою, лідери британського політикуму своєю позицією щодо послідовної підтримки України сприяли формуванню в англійському суспільстві переконання про певну відповідальність їхньої країни за майбутнє української держави, що відіграло свою позитивну роль вже після 24 лютого 2022 року.

Література

1. Черінько І. Українсько-британські відносини: історія та сучасність. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень. 2009. Вип. 43. С. 313-321.

2. Грубінко А. Українсько-британські відносини 1991-2004. Тернопіль: Видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. 336 с.

3. Галик В. Українська-британська співпраця. Україна в Європі і світі: навчальний посібник. Київ: Знання, 2013. 364 с

4. Соколова В. Британо-українські відносини: еволюція та перспективи. Evropsky politicky apravni diskurz. 2017. Sv. 4, Vyd. 6. С. 45-52.

5. Бровко А.Г. Співробітництво України та Великобританії в контексті сучасних міжнародних відносин: політичний вектор. Проблеми міжнародних відносин. Серія: політичні науки. 2019. Вип. 15. С. 109-128.

6. Грубінко А., Буглай Н. Історичний шлях українсько-британських відносин (до 30-річчя стратегічного партнерства). Український історичний журнал. 2022. №1. С. 207-219.

7. Стужук Ю. Співробітництво України та Великої Британії в умовах російсько-української війни. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2022. №2(75). С. 135-140.

8. Zarembo K., Solodkyy S. The Evolution of Russian Hybrid Warfare: Ukraine. Center "New Europe". 2 February 2021.

9. Воєнна історія. Міністерство оборони України.

10. The Washington Post, Aug. 16 2022.

11. PM says Russia to face serious consequences for Crimea annexation. Reuters. 18.03.2014.

12. Our 5 priorities for the NATO Summit Wales 2014. GOV.UK. 04 September 2014.

13. Кемерон: позиція щодо дій Росії має бути безкомпромісною. BBC NEWS Україна. 19 червня 2015.

14. UK relationship with Ukraine strengthened by Defence agreement. GOV.UK.

18 March 2016.

15. Taylor A. Full transcript: Theresa May's first speech as Britain's prime minister. The Washington Post. 13.07.2016.

16. Мей запевнила Порошенка, що не визнає анексію Криму. Українська правда. 1.08.2016 р.

17. PM meeting with Ukrainian President Poroshenko. GOV.UK. 19 April 2017.

18. PM meeting with Ukrainian Prime Minister Groysman. GOV.UK. 5 July 2017.

19. UK PM May says Russia must release Ukrainian vessels and crew. Reuters.

20. May T. Russian Invasion of Ukraine. 24.02.2022. Tmay.co.uk.

21. Reuters: Меркель, Джонсон і Макрон «поховали» плани повернення РФ до G8. Українська правда. 22 серпня 2019.

22. Political, Free Trade and Strategic Partnership Agreement between the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and Ukraine. London, 8 October 2020.

23. PM meeting with Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy. GOV.UK. 14 June 2021.

24. PM call with President Putin of Russia. GOV.UK. 25 October 2021.

25. British Prime Minister warned the Kremlin against military adventurism against Ukraine. Frontnews.eu. 18 November 2021.

References

1. Cherinko I. (2009). Ukrainsko-brytanski vidnosyny: istoriia ta suchasnist [Ukrainian-British relations: history and modernity]. Naukovi zapysky Instytutu politychnykh i etnonatsionalnykh doslidzhen - Scientific notes of the Institute of Political and Ethnonational Studies, 43, 313-321. [in Ukrainian].

2. Hrubinko A. (2005). Ukrainsko-brytanski vidnosyny 1991-2004 [Ukrainian- British relations 1991-2004]. Ternopil: Vydavnychyi viddil TNPU im. V. Hnatiuka. [in Ukrainian].

3. Halyk V. (2013). Ukrainska-brytanska spivpratsia. Ukraina v Yevropi i sviti: navchalnyi posibnyk [Ukrainian-British cooperation. Ukraine in Europe and the world: a study guide]. Kyiv: Znannia. [in Ukrainian].

4. Sokolova V. (2017). Brytano-ukrainski vidnosyny: evoliutsiia ta perspektyvy [British-Ukrainian relations: evolution and prospects]. Evropsky politicky a pravni diskurz, 4 (6), 45-52. [in Ukrainian].

5. Brovko A.H. (2019). Spivrobitnytstvo Ukrainy ta Velykobrytanii v konteksti suchasnykh mizhnarodnykh vidnosyn: politychnyi vektor [Cooperation between Ukraine and Great Britain in the context of modern international relations: political vector]. Problemy mizhnarodnykh vidnosyn. Seriia: politychni nauky - Problems of international relations. Series: political sciences, 15, 109-128. [in Ukrainian].

6. Hrubinko A., Buhlai N. (2022). Istorychnyi shliakh ukrainsko-brytanskykh vidnosyn (do 30-richchia stratehichnoho partnerstva) [The historical path of Ukrainian- British relations (to the 30th anniversary of the strategic partnership)]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian historical journal, 1, 207-219. [in Ukrainian].

7. Stuzhuk Yu. (2022). Spivrobitnytstvo Ukrainy ta Velykoi Brytanii v umovakh rosiisko-ukrainskoi viiny [Cooperation between Ukraine and Great Britain in the conditions of the Russian-Ukrainian war]. Zbirnyk naukovykh prats Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy imeni Ivana Cherniakhovskoho - Collection of scientific works of the Center for Military and Strategic Studies of the National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky, 2(75), 135-140. [in Ukrainian].

8. Zarembo K., Solodkyy S. (2021). The Evolution of Russian Hybrid Warfare: Ukraine. Center «New Europe».

9. Voienna istoriia. Ministerstvo oborony Ukrainy [Military history. Ministry of Defence Ukraine]. 2023.

10. The Washington Post, Aug. 16 2022.

11. PM says Russia to face serious consequences for Crimea annexation. Reuters.

18.03.2014.

12. Our 5 priorities for the NATO Summit Wales 2014. GOV.UK. 04 September 2014.

13. Kemeron: pozytsiia shchodo dii Rosii maie buty bezkompromisnoiu [Cameron: the position on Russia's actions must be uncompromising]. BBC NEWS Україна. 19.06.2015.

14. UK relationship with Ukraine strengthened by Defence agreement. GOV.UK. 18.03.2016.

15. Taylor A. Full transcript: Theresa May's first speech as Britain's prime minister. The Washington Post. 13.07.2016.

16. Mei zapevnyla Poroshenka, shcho ne vyznaie aneksiiu Krymu [May assured Poroshenko that she does not recognize the annexation of Crimea]. Українська правда. 1.08.2016 р.

17. PM meeting with Ukrainian President Poroshenko. GOV.UK. 19 April 2017.

18. PM meeting with Ukrainian Prime Minister Groysman. GOV.UK. 5.07.2017.

19. UK PM May says Russia must release Ukrainian vessels and crew. Reuters.

20. May T. Russian Invasion of Ukraine. 24.02.2022. Tmay.co.uk.

21. Reuters: Merkel, Dzhonson i Makron «pokhovaly» plany povernennia RF do G8 [Reuters: Merkel, Johnson and Macron "buried" the plans for Russia's return to the G8]. Ukrainian Pravda. 22.08.2019.

22. Political, Free Trade and Strategic Partnership Agreement between the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and Ukraine. London, 8 October 2020.

23. PM meeting with Ukrainian President Volodymyr Zelenskyy. GOV.UK. 14.07.2021.

24. PM call with President Putin of Russia. GOV.UK. 25.10.2021.

25. British Prime Minister warned the Kremlin against military adventurism against Ukraine. Frontnews.eu. 18.11.2021.

Размещено на Allbest.Ru