"Люблінський трикутник": сучасний стан та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Люблінський трикутник": сучасний стан та перспективи

Близняк О.А.,

кандидат політичних наук, кафедра міжнародних відносин Національний університет "Острозька академія" (Україна, Острог)

Анотація

Стаття є спробою комплексно дослідити регіональне об'єднання "Люблінський трикутник". Звернено увагу на становлення тристороннього формату співпраці між Україною, Польщею та Литвою. Висвітлено головні досягнення у рамках цього міжнародного формування на основі методу аналізу документів, а саме спільних заяв міністрів закордонних справ, очільників урядів, національних координаторів, підсумкових декларацій самі- тів президентів, міністрів, заяв міністрів, тощо. Доведено, що "Люблінський трикутник" є дієвим форматом для тристоронньої співпраці.

Ключові слова: "Люблінський трикутник", тристороння співпраця, регіональна інтеграція, Україна, Польща, Литва.

"LUBLIN TRIANGLE": CURRENT STATE AND PROSPECTS

Blyzniak А.,

candidate of Political Sciences, Department of International Relations National University "Ostroh Academy" (Ukraine, Ostrog)

The article is an attempt to comprehensively investigate the regional association of the "Lublin Triangle". The formation of a tripartite format of cooperation between Ukraine, Poland and Lithuania was traced. Common challenges and threats are emphasized, especially taking into account the ongoing Russian aggression in Ukraine.

The main tasks and goals of the "Lublin Triangle" were analyzed, including the coordination of the actions of the three states to effectively counter current challenges and threats to common security. It was noted that the priority task in cooperation is joint counteraction to hybrid threats from Russia, primarily in the fight against disinformation, helping Ukraine to approach EU and NATO standards with the aim of faster Euro-Atlantic integration. It was noted that the parties expressed their intention to actively develop trade and investments, ensure better access to regional infrastructure and improve it is quality by activating ambitious projects that promote cohesion in the region.

The institutional basis of the "Lublin Triangle" was analyzed and it was determined that cooperation within this association was established at the level of presidents, heads of government, foreign ministers and national coordinators. The primary documents that the parties adopted within the framework of the "Lublin Triangle" and joint tripartite projects were studied. It was noted that with the beginning of the full-scale war in Ukraine, the cooperation between Poland, Lithuania and Ukraine significantly intensified, primarily in the military-technical, humanitarian, diplomatic, and political spheres. Warsaw and Vilnius have shown themselves to be true friends of Ukraine and have demonstrated their friendship, support, concern and loyalty through their actions. The multifaceted assistance provided to official Kyiv by Poland and Lithuania was analyzed. It is noted that Ukraine, Poland and Lithuania play a significant role in the processes of forming modern political, cultural and social realities in the region of Central Europe and are aware of the benefits of further strengthening political, economic, infrastructural, security, defence and cultural ties between their countries in the modern world. It has been established that the "Lublin triangle" is an ambitious tripartite format for cooperation that demonstrates unity, a common vision of prospects, threats and ways of developing a qualitatively new regional integration.

Keywords: "Lublin Triangle", tripartite cooperation, regional integration, Ukraine, Poland, Lithuania. міжнародний трикутник регіональний

Постановка проблеми. З початком російсько-української війни, ще у 2014 році, можна було спостерігати контроверсійність поглядів щодо учасників конфлікту з боку різних суб'єктів міжнародних відносин, як на рівні окремих держав, так і їх союзів чи міжнародних організацій. Різноманітність голосів щодо передумов конфлікту, його учасників, головних цілей, що ці учасники переслідували та міжнародно-правових механізмів впливу, захисту і стримувань, умовно варіювалась у межах трьох діапазонів: ті, хто засуджували російську агресію, ті хто її виправдовував, та ті, хто зайняв позицію "тихого" спостерігача.

З початком російської агресії 24 лютого 2022 року позиції учасників міжнародних відносин щодо війни в Україні вже варіювались у межах двох діапазонів: ті, хто негайно висловив підтримку Києву, та ті, хто спостерігав чи підтвердяться дані розвідок про захоплення Києва протягом декількох днів. І якщо у 2014 році кожна ланка мала свої мотиви, цілі та цінності, то у 2022 році для усіх було спільним розуміння того, що уже ніколи світовий порядок не буде таким, як був досі, бо занадто відчутними у світі стали наслідки "геополітично- го землетрусу", який спричинила неспровокована російська агресія в Україні. Прикметно, що Польща та країни Балтії ще з 2014 року стояли незмінно на позиціях підтримки України у боротьбі з рф та засудження у всіх можливих міжнародно-правових формах країни-агресора. З огляду на це, дослідження різних форматів та механізмів співпраці України з Польщею та з країнами Балтії є актуальним та затребуваним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти двосторонньої співпраці України з сусідніми державами, багатосторонні формати співробітництва із союзами держав, міжнародними, регіональними організаціями неодноразово ставали предметом наукового зацікавлення у широкого кола вітчизняних та зарубіжних дослідників. Однак, до питання функціонування такого регіонального утворення як "Люблінський трикутник" спеціальної уваги дослідників, окрім журналістів та оглядачів преси звернено не було, що диктує запит на такого роду дослідження.

З огляду на це, перед автором постало наукове завдання: дослідити сутність, головні цілі, інституційну основу та основні досягнення тристороннього формату "Люблінський трикутник".

Виклад основного матеріалу. Чи не наймолодшим форматом тристоронньої взаємодії Києва, Варшави та Вільнюса є об'єднання під назвою "Люблінський трикутник". 28 липня 2020 року у Любліні Міністри закордонних справ України Дмитро Кулеба, Польщі - Яцек Чапутович та Литви - Лінас Лінкявічус у присутності запрошених почесних гостей підписали спільну декларацію про заснування "Люблінського трикутника". Запрошення на зустріч отримав міністр МЗС Білорусі Володимир Макей від українського очільника МЗС, бо сторони не приховували свого бажання залучити до діалогу Республіку Білорусь та створити на основі чотирьох сусідніх держав Люблінський квадрат. З цього приводу Д. Кулеба висловився, що "Білорусь і Україна є не просто партнерами, а й сусідами і друзями. Ми підтримуємо Білорусь у питаннях захисту її суверенітету та економічної безпеки" [2]. Директор Східного департаменту МЗС Польщі Ян Хофмокл щодо участі Білорусі у форматі Люблінського квадрату, говорив, "що у такому разі і сама Білорусь визнала б, що її позиція на міжнародній арені залежатиме від характеру вибудовування відносин із Заходом" [11]. Однак, якщо першопочатково Білорусь розглядала такий формат співпраці як прийнятний та була зацікавлена ним, то згодом змінила свою думку.

Про важливість "Люблінського трикутника", як нового тристороннього формату співпраці Д. Кулеба зазначив, що це не просто об'єднання до якого Україна прагнула долучилась, це організація у якій наша держава є співзасновницею. "Україна продемонструвала здатність не просто йти за кимось, але й вести за собою і це фундаментально... "Люблінський трикутник" це потрійний удар по кремлю.." [16].

У спільній декларації, яку сторони прийняли у ході інавгураційної зустрічі зазначається, що Україна, Польща та Литва відіграють дедалі більшу роль у процесах формування сучасних політичних, культурних та соціальних реалій у регіоні Центральної Європи та усвідомлюють переваги подальшого посилення політичних, економічних, інфраструктурних, безпекових, оборонних та культурних зв'язків між своїми країнами у сучасному світі [17].

Міністри наголосили на спільних викликах та загрозах для своїх країн, особливо беручи до уваги російську агресію, що триває в Україні. Про важливість об'єднання зусиль для протидії спільним загрозам і викликам свідчать слова національного координатора "Люблінського трикутника" Василя Боднара: "нас об'єднують не лише спільні цінності та інтереси, але і спільна відповідальність за майбутнє наших країн і регіону, в якому ми живемо і який протягом останніх років перебуває в центрі подій глобальної політики" [12]. Відтак, міністри висловили готовність координувати свою діяльність з метою забезпечення дотримання міжнародного права, як на рівні тристороннього співробітництва, так і в рамках міжнародних організацій (НАТО, Європейський Союз, ООН, Рада Європи, ОБСЄ). Водночас вони підкреслили стратегічну вагу активізації співпраці між ЄС, НАТО та країнами Східного партнерства, а також відзначили важливість ефективної співпраці в рамках "Ініціативи трьох морів", і співробітництва у сфері безпеки, зокрема в межах функціонування Литовсько-польсько-української бригади ("LitPolUkrBrig") [17].

З тексту спільної декларації чітко простежується позиція Польської та Литовської Республік щодо російсько-української війни. Зокрема, міністри закордонних справ заявили про незмінність позиції щодо рішучого засудження факту анексії росією Криму та міста Севастополя. Я. Чапутович та Л. Лінкявічус наголосили, що вони не визнають і ніколи не визнають спробу анексувати території незалежної України та закликали російську федерацію вивести свої війська з тих частин Донецької та Луганської областей України, де вони незаконно дислоковані.

Міністри вкотре підтвердили свою непохитну підтримку незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в межах міжнародно визнаних кордонів та закликали рф припинити свою агресію проти України, а також тимчасову окупацію території України - Криму та частини Донецької та Луганської областей України [17].

Сторони підтвердили міцну підтримку європейських та євроатлантичних прагнень України, вітали її європейський вибір, підтримали ефективне впровадження політикоекономічних реформ в Україні. Польські та литовські дипломати наголосили на тому, що досвід їхніх держав, а також найкращі практики здійснення реформ, які розробляються у співпраці з іншими європейськими країнами будуть надзвичайно доречними і корисними для України. Серед іншого, сторони зобов'язалися зміцнювати контакти між людьми та співпрацю між громадянськими суспільствами, зокрема серед наукових та експертних кіл, підтвердили непохитну відданість розвитку Східного партнерства шляхом розширення і поглиблення співпраці та визначення його амбітних і стратегічних довгострокових цілей. Міністри висловили налаштованість на активні дії з розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення кращого доступу до регіональної інфраструктури та підвищення її якості шляхом активізації амбітних проєктів, що сприяють згуртованості в регіоні [17].

Міністри вітали надання Україні статусу партнера з розширеними можливостями НАТО, підтримали прагнення України до членства у цій організації і наголосили на тому, що надання Києву Плану дій буде важливим кроком у цьому напрямку. Задля того, щоб активізувати роботу з наближення України до стандартів НАТО сторони підтвердили бажання поглиблювати і розширювати українсько-польсько-литовське співробітництво між збройними силами, як на двосторонньому, так і тристоронньому рівні, а також використовувати у повній мірі відповідні можливості, створені в рамках НАТО [17].

Для налагодження тісної співпраці в окреслених напрямках, тристоронній формат "Люблінський трикутник" мав стати платформою для політичного, економічного та соціального співробітництва між Україною, Польщею та Литвою. У ході установчої зустрічі було визначено, що сторони проводитимуть регулярні зустрічі на рівні міністрів закордонних справ, зокрема на полях багатосторонніх заходів, та за участі обраних партнерів. У інституційному контексті сторони домовились про те, що вони організовуватимуть консультації на рівні керівництв МЗС своїх країн та утворять в міністерствах закордонних справ посади представників з питань співробітництва в рамках "Люблінського трикутника" [17]. Координаторами цього тристороннього механізму співробітництва визначені заступники глав зовнішньополітичних відомств Василь Боднар (Україна), Марцін Пшидач (Польща) і Далюс Чекуоліс (Литва).

Щоправда у тексті документу не визначено чіткої періодичності таких зустрічей, принаймні на рівні суто тристороннього формату, для планування і визначення пріоритетів поточної роботи чи звітування про досягнуті результати. Також у спільній декларації не відображено з яких джерел має здійснюватись фінансування діяльності "Люблінського трикутника". Чимало критики щодо тексту спільної декларації висловив заступник міністра МЗС (2014 р.) Данило Лубківський, який, зокрема, зазначив, що у документі, на жаль, немає жодного прямого слова про готовність до спільних дій задля нашого членства в ЄС чи для оновлення та розвитку Угоди про асоціацію. Є лише теза про підтримку нашого європейського вибору, але така загальна фраза - це замало для всіх трьох сторін [10].

Д. Лубківський відзначив, що прямо і предметно у документі не прописано, що Україна прагне більшого залучення Варшави і Вільнюса до вирішення безпекових та гуманітарних проблем у контексті російської агресії, очікує більшого міжнародного тиску на Росію та хоче лідерської ролі Польщі та Литви у справі звільнення Криму. Серед іншого він звертає увагу на те, що існує необхідність тісної координації Києва з Бухарестською дев'яткою держав регіону - членів НАТО. І про це мало також йтися у підсумковій декларації, бо конкретні речі наповнили б цю правильну ініціативу необхідним змістом [10].

Після інавгураційної зустрічі учасників "Люблінського трикутника" у Любліні сторони 10 серпня 2020 року зробили спільну заяву у зв'язку із ескалацією ситуації навколо президентських виборів у Білорусі, фактом застосування сили до протестантів та масових затримань. Україна, Польща та Литва закликали звільнити усіх затриманих та вирішити ситуацію шляхом політичного діалогу [7].

Першу зустріч у форматі "Люблінського трикутника" через пандемію COVID-19 довелось провести у форматі відео конференції. Захід відбувся 17 вересня 2020 року та був проведений національними координаторами "Люблінського трикутника". Сторони обговорили підготовку наступної зустрічі на рівні глав МЗС, яка за ініціативою Д. Кулеби мала відбутися в Києві. Національні координатори визначили основні напрями діяльності Люблінського трикутника та погодилися забезпечувати сталу взаємодію формату на різних робочих рівнях. У ході зустрічі узгодили основні принципи діяльності регіонального об'єднання та окреслили плани взаємодії на найближчу перспективу [12].

Сторони домовились, що одним із основних завдань "Люблінського трикутника" має стати координація дій трьох держав з ефективної протидії актуальним викликам і загрозам спільній безпеці. Пріоритетним завданням у співпраці було визначено спільну протидію гібридним загрозам з боку Росії передусім у боротьбі з дезінформацією.

Про перспективи "Люблінського трикутника" йшлося під час зустрічі прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля та Президента Польщі Анджея Дуди 12 жовтня 2020 р. у Києві. Очільник українського уряду наголосив на важливості тристороннього об'єднання та запропонував розширювати його формат шляхом створення можливостей для зустрічей глав урядів Польщі, Литви та України [27].

Першу зустріч "Люблінського трикутника" на рівні міністрів МЗС провели у он-лайн форматі 29 січня 2021 року. На заході, окрім міністрів МЗС від країн-засновниць була присутня лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська, яку запросили, щоб спільно обговорити ситуацію у Білорусі. Ініціювала таке запрошення Україна, для того щоб почути і зрозуміти позицію білоруської опозиції. Як зазначив у своїй заяві Д. Кулеба: "всім добре відома позиція Лукашенка, а сьогодні ми почули думку протилежної сторони. Ми її (Тихановську) почули, а тепер Україна, Литва та Польща вивчать усі позиції і прохання, які озвучила Тихановська" [25].

Загалом, під час зустрічі сторони обговорили чимало питань дотичних до Білорусі та політики її очільника. На брифінгу Д. Кулеба зазначив, що без Білорусі Люблінський трикутник, формат, до якого входять Україна, Польща та Литва, "є трохи неповним".. ."ми б хотіли, щоб демократична Білорусь приєдналась і перетворила Люблінський трикутник на Люблінський квадрат. Але час для цього ще не настав" [25]. Водночас очільник українського МЗС підкреслив, що "ми готові до розмови з Александром Лукашенком, але якщо розмовляти - розмова має бути із взаємною повагою. предметом розмови із Лукашенком може бути все, що може допомогти Білорусі забезпечити демократію" [25]. Про відкритість та готовність тристороннього формату до співпраці із Білорусією свідчить спільна позиція Литви, Польщі та України, що "Люблінський трикутник з самого початку кризи в Білорусі запропонував свої добрі послуги для сприяння врегулювання ситуації. Ніхто ні від кого не закривається" [25]. Втім, перша зустріч у рамках "Люблінського трикутника" була радше майданчиком для дискусій по багатьом політичним питанням, але жодних формальних документів у результаті цих перемовин прийнято не було.

18 травня 2021 року міністри закордонних справ країн "Люблінського трикутника" зробили спільну заяву присвячену 77-м роковинам депортації кримських татар з Криму. У такий спосіб сторони не лише висловили свої співчуття для кримськотатарського народу та вшанували жертв цього геноциду, а й знову привернули увагу до питання Криму, у якому через десятиліття повторюються чергові незаконні дії рф, зокрема у вигляді тимчасової окупації півострова, нових репресій проти кримськотатарського народу, який знову стикається з порушеннями прав людини, переслідуванням за переконання, релігію та незгоду з окупацією українського Криму, забороною Меджлісу кримськотатарського народу та різними іншими формами утисків та дискримінації.

Ці дії росії як країни-окупанта, на думку країн-засновниць "Люблінського трикутника" є неприйнятними в сучасному світі, а тому вони вимагають адекватної реакції міжнародного співтовариства. Україна Польща та Литва у спільній заяві засвідчили, що найефективнішою відповіддю на такі дії рф стане деокупація Кримського півострова, об'єднання власних зусиль і зусиль зацікавлених партнерів у роботі над відновленням поваги до міжнародного права та суверенного контролю України над Кримом [20].

7 липня 2021 року у Вільнюсі було підписано Дорожню карту співробітництва між Україною, Литовською Республікою та Республікою Польща в рамках "Люблінського трикутника". Відповідно до цього документу було визначено дев'ять пріоритетних напрямків співпраці:

-Розвиток діалогу в рамках міжнародних організацій та з партнерами;

-Співпраця в галузі безпеки та оборони;

-Співпраця з питань енергетичної безпеки;

-Співробітництво в галузі кібербезпеки;

-Співпраця з питань протидії пандемії COVID-19;

-Культурно-гуманітарна співпраця;

-Співпраця в галузі економіки та інфраструктури;

-Співпраця у галузі стратегічної комунікації та протидії гібридним загрозам [6].

Кожна галузь співпраці передбачає втілення низки деталізованих, конкретних кроків, що дозволять у повній мірі забезпечити амбітність формату "Люблінського трикутника". Варто наголосити на тому, що у Дорожній карті було враховано і доопрацьовано ті моменти, які на час започаткування ініціативи не були відображені у спільній декларації та викликали чимало критики у експертному середовищі.

У рамках роботи Варшавського безпекового форуму, що відбувався форматі круглого столу 5 жовтня 2021 року відбулась зустріч міністрів закордонних справ України Д. Кулеби, Польщі - Збігнєва Рау та заступника Міністра закордонних справ Литви Мантаса Адомєнаса. Сторони обговорили шляхи зміцнення безпеки регіону, зокрема енергетичної, спільну протидію загрозам Північного потоку - 2, ситуацію в Білорусі, підтримку європейської та євроатлантичної інтеграції України. Окрему увагу було приділено питанням протидії дезінформації [4].

Варто наголосити на тому, що учасники зустрічі вкотре засвідчили важливість та перспективність формату їх співпраці. Перш за все це пов'язано з тим, що внаслідок агресивних дій росії, великим альянсам все складніше підтримувати міжнародний мир і безпеку. Тому великого значення набувають гнучкі регіональні формати, такі як Люблінський трикутник який є яскравим прикладом нового тренду міжнародної політики зі створення регіональних альянсів та розкриває потенціал трьох країн, зближує і зміцнює безпеку України, Польщі та Литви на тлі зростаючих викликів у регіоні [4].

Важливим кроком у розвитку співпраці у рамках "Люблінського трикутника" стало започаткування Молодіжного Люблінського трикутника, як об'єднання молодіжних рад України, Польщі та Литви. 27 жовтня 2021 року у МЗС України представники національних молодіжних рад України Польщі та Литви та українська Платформа публічної дипломатії підписали Меморандум про співпрацю та інституційно започаткували Молодіжний Люблінський трикутник. Створення такого формату цілком відповідає запитам і потребам сьогодення, бо як зазначив Д. Кулеба, нові покоління українців, поляків і литовців хочуть і будуть жити разом в єдиному європейському просторі і саме заради їхнього європейського майбутнього ми і створювали Люблінський трикутник" [5].

Міністр зауважив, що розвиток регіональних альянсів - Люблінського трикутника, Квадриги та Асоційованого тріо - закріплений у Стратегії зовнішньополітичної діяльності України. Вони відображають нову, проактивну зовнішню політику нашої держави у регіоні. Люблінський трикутник - це альянс, в якому Україна, Польща та Литва спільно зміцнюють Балто-Чорноморський регіон. Три національні молодіжні ради об'єднали загалом 264 молодіжні громадські організації та 11 тисяч молодих українців, поляків і литовців. За словами міністра, Молодіжний Люблінський трикутник буде реалізувати культурну, соціальну та освітню взаємодію молоді, обмін досвідом і спільні проєкти. Д. Кулеба також повідомив, що розраховує на активний внесок молоді у зусилля Люблінського трикутника з протидії дезінформації та запевнив, що МЗС України готове і надалі залучати молодь до регіональних ініціатив [5].

20 грудня 2021 року відбулась перші переговори президентів України, Польщі та Литви у рамках "Люблінського трикутника". Зустріч відбулась в Україні в державній резиденції "Синьогора" в Гуті Івано-Франківської області. Результатом перемовин стало підписання спільної заяви у якій В. Зеленський, А. Дуда та Г. Наусєда підтвердили свою відданість подальшому розвитку стратегічного партнерства між Україною, Литвою та Польщею на основі спільних цінностей та інтересів, засвідчили чітку відданість подальшому розширенню співпраці трьох країн з широкого кола питань, таких як безпека, оборона, економіка, енергетика та інших, у тому числі в рамках формату Люблінського трикутника. Зі свого боку Литва та Польща підтвердили свою повну підтримку членства України в ЄС та НАТО та відданість її суверенітету, незалежності та територіальній цілісності в межах міжнародно визнаних кордонів, включно із територіальними водами [22]. З цього приводу А. Дуда зазначив, що "ми повинні зайняти сильну позицію і не приймати шантаж" [8].

У ході зустрічі учасники дискутували на тему зміцнення європейської енергетичної безпеки і в цьому зв'язку висловили глибоку стурбованість проєктом "Північний потік - 2", який є викликом для безпеки європейського регіону. Сторони висловили готовність спільно діяти з метою протистояння монополізації європейського газового ринку росією, яка використовує енергетику як геополітичний інструмент.

Президенти обговорили міграційну проблему на литовському та польському кордонах з боку Білорусі, яка була штучно створена та організована Мінськом та є частиною великої гібридної війни рф. Серед іншого, не менш важливого, сторони закликали міжнародне співтовариство посилити санкції проти російської федерації через її триваючу агресію проти України та ще раз звернулись із закликом до кремля припинити ескалацію ситуації та перейти до деескалації шляхом відведення своїх військ від кордонів України та з її тимчасово окупованих територій [22]. Втім, очільник кремля не дослухався ані до звернень світових лідерів, ані до висновків та заяв від міжнародних організацій, натомість підло, відкрито і брутально погрожував розпочати війну, що у кінцевому рахунку він і зробив.

Спільні проблемні питання трьох країн у рамках "Люблінського трикутника" були предметом дискусій під час зустрічей національних координаторів, які відбувались 17 листопада (он-лайн) та 11 грудня 2021 року (Луцьк, Україна) [23]. Очільник українського МЗС Д. Кулеба, зауважив, що лише за рік в Люблінському трикутнику відбулися дев'ять зустрічей: три зустрічі міністрів закордонних справ, одна зустріч національних координаторів Люблінського трикутника, дві зустрічі керівників відомств з національної безпеки, три зустрічі парламентарів. Він повідомив, що за рік міністри Люблінського трикутника підписали чотири документи: Люблінську декларацію, Дорожню карту співробітництва, Спільний план з протидії дезінформації, Декларацію про спільну європейську спадщину та цінності [3].

За день до трагічного для України дня, коли рф цинічно розпочала т.зв. військову спецоперацію, президенти Польщі та Литви 23 лютого 2022 року прибули до Києва і зустрілись з В. Зеленським. Президенти обговорили наслідки дій російської федерації для європейської та регіональної безпеки й скоординували зусилля з метою протидії російській агресії. В. Зеленський заявив, що особиста присутність у Києві в цей непростий час справжніх друзів України - А. Дуди та Г. Наусєди є дуже важливою й цінною. Глава нашої держави висловив подяку за те, що литовські та польські дипломати залишаються працювати на своїх місцях та за передані для наших сил безпеки і оборони захисні шоломи, боєприпаси, переносні зенітні ракетні комплекси "Стінгер" [26].

Президент Польщі констатував "що сьогодні на наших очах руйнується архітектура безпеки в Європі, яка гарантувала спокій в останні десятиліття. Нинішні події - це тест на єдність ЄС та НАТО, тому потрібно продемонструвати єдність з метою забезпечення миру й безпеки. А. Дуда також закликав керівництво Росії утриматися від збройної агресії проти України [26].

Президент Литви Г. Наусєда додав, що Литва не визнає жодної спроби підірвати територіальну цілісність України. Він привітав реакцію ЄС та інших держав щодо дій Росії, пов'язаних із визнанням ОРДЛО. Не можемо дозволити, щоб військова сила або загроза стали вирішальним чинником [26].

З початком повномасштабної війни в Україні співпраця Польщі, Литви та України активізувалась передусім у військово-технічній, гуманітарній, дипломатичній, політичній площині. Варшава та Вільнюс показали свою непідробну, правдиву сутність і чіткими діями довели свою дружбу, підтримку, стурбованість та відданість.

14 березня 2022 року країни-учасниці Люблінського трикутника за результатами зустрічі глав урядів України, Польщі та Литви прийняли спільну декларацію, у якій засудили безпрецедентне, жорстоке, неспровоковане військове вторгнення Росії в Україну та висловили вимогу припинити всі військові дії та звільнити територію України від військ та військової техніки. У спільній декларації прем'єрміністри висловили шану усім жертвам війни, визнали надзвичайні зусилля та звитягу українських військових та народу, засудили безрозбірне використання російської військової сили проти цивільного населення та цивільної інфраструктури, нерозсудливі та надзвичайно небезпечні атаки російських військ на атомні електростанції та атомні об'єкти в Україні. Такі атаки, на думку учасників заходу є безпрецедентними у світовій історії і ставлять світ на межу ядерної катастрофи.

Сторони засудили залучення Білорусі до агресії проти України та закликали Мінськ дотримуватися своїх міжнародних зобов'язань. Водночас, прем'єр-міністри зійшлися на думці, що майбутня демократична Білорусь має своє місце серед дружніх європейських народів, і що "Люблінський трикутник" залишається відкритим для її представників. Окремо, учасники зустрічі звернулись із закликом до російського та білоруського народу рішуче висловитися та вимагати від їхніх урядів припинити грубу військову агресію проти сусідньої держави [19].

Очільники урядів країн-учасниць "Люблінського трикутника" закликали міжнародні організації, зокрема МАГАТЕ і ООН, відповісти на вимоги України та забезпечити безпеку ядерних об'єктів в Україні, а також забезпечити захист гуманітарних коридорів для евакуації цивільного населення. Сторони акцентували на нагальній необхідності якнайшвидшої незалежності ЄС від енергоресурсів, що імпортуються з рф. Варшава та Вільнюс наголосили, що Україна має негайно отримати статус країни-кандидата в ЄС і стати членом ЄС за прискореною процедурою. Серед іншого урядовці висловили готовність продовжити надавати підтримку Україні, її уряду та її народу в цій екзистенційній боротьбі всіма можливими способами, в тому числі економічно, шляхом надання військової техніки та гуманітарної допомоги [19].

До другої річниці заснування "Люблінського трикутника" було приурочено зустріч на рівні міністрів МЗС України, Польщі та Литви, яка відбулась 28 липня 2022 року у результаті якої було прийнято спільну заяву. З тексту документу чітко простежується вагома роль "Люблінського трикутника" як регіонального формату взаємодії у Центральній Європі та твердий намір надалі розширювати співпрацю з питань безпеки, оборони, енергетики, інфраструктури, наукової, культурної та молодіжної співпраці.

Сторони вітали високу інтенсивність військово-технічної співпраці та висловили бажання розширювати співпрацю між збройними силами трьох держав, як на двосторонньому, так і тристоронньому рівні, що включатиме у тому числі проведення навчань у тренувальних центрах Польщі та Литви, лікування та реабілітацію військовослужбовців Збройних Сил України. У заяві чітко йдеться про підтвердження непохитного наміру працювати над подальшим впровадженням обмежувальних заходів проти росії до повного відновлення суверенітету та територіальної цілісності України [21].

Партнери закликали міжнародну спільноту до запровадження повного нафтового та газового ембарго, розширення індивідуальних обмежень проти російських еліт та державних підприємств, а також до повного відключення росії від західної банківської системи. Крім того, сторони наголосили на важливості протидії спробам російської сторони обійти санкції, запровадження обмежувальних заходів до країн, які допомагають їй у цьому та закликали передати Україні заморожених активів російської сторони за кордоном.

Міністри підкреслили одностайність позиції України, Польщі та Литви щодо необхідності притягнення росії до відповідальності за вчинення злочину агресії, воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину геноциду, скоєних на території України [21]. Вони також висловили прагнення продовжити успішну та конструктивну співпрацю в рамках "Люблінського трикутника" щодо протидії дезінформації та запобігання впливу російської пропаганди за кордоном. Міністри також вітали рішення щодо надання Україні статусу країни кандидата в ЄС, ухвалене Європейською Радою 23 червня 2022 року, та погодилися координувати зусилля для забезпечення повноправного членства України в ЄС [21].

6 грудня 2022 року в Брюсселі три неурядові організації з Литви, Польщі та України, а саме Ініціатива громадянської стійкості (CRI), Інститут Костюшко та Детектор Медіа, представили під час Форуму ЄС-Україна з протидії дезінформації комплексний спільний звіт, у якому висвітлюються виклики, пов'язані з російською дезінформаційною та пропагандистською діяльністю в країнах Люблінського трикутника. Звіт містить перелік цілей російської пропаганди та дезінформації, які є в країнах Люблінського трикутника та представлено низку рекомендацій, адресованих усім зацікавленим сторонам, міжнародним організаціям і донорам, представникам громадянського суспільства та ЗМІ [1]. Побідні звіти, яким, звісно, передує складна аналітична робота є надважливими в контексті протидії гібридним війнам рф, частиною яких є інформаційні війни.

11 січня 2023 року президенти країн "Люблінського трикутника" зустрілись у рамках другого саміту глав держав у Львові. Саміт вкотре засвідчив готовність Польщі і Литви бути разом з Україною у надскладні часи випробувань війною і до тих пір допоки у цьому буде потреба, надалі зміцнювати обороноздатність, продовжуючи надавати потужну військову, оборонну, політичну, дипломатичну, економічну, логістичну та гуманітарну допомогу. Сторони домовилися сприяти потужній політичній, практичній та матеріальній підтримці з боку НАТО та ЄС для України, задля спроможності української держави ефективно захищати свої території на суші, на морі та в повітрі.

Президенти підтвердили необхідність прозорого процесу післявоєнної відбудови і відновлення України та визнали вирішальну роль Польщі як хабу для відправлення допомоги, необхідної для цього відновлення із залученням польських та литовських інвестицій. Учасники саміту підтвердили свій намір взаємодіяти на тристоронньому, європейському та міжнародному рівні щодо питання деокупації територій України, тимчасово окупованих росією, зокрема використовуючи механізм Кримської платформи. Крім того, президенти високо оцінили внесок України у зміцнення глобальної продовольчої безпеки та наголосили на важливості розширення Чорноморської зернової ініціативи на інші морські порти України [18].

Чільне місце у порядку денному зустрічі було відведено питанням майбутнього членства України в ЄС та надання важкого озброєння, зокрема танків Leopard. Сторони наголосили на винятковій пріоритетності наданого статусу кандидата на членство в ЄС та підтвердили свою повну відданість підтримці України у відкритті переговорів про вступ, щойно це дозволять умови. У контексті надання танків, то жодним чином така перспектива не була окреслена у спільній підсумковій декларації. Натомість одразу після саміту Польща активізувала зусилля для того щоб пришвидшити передачу необхідної військової техніки Україні.

24 січня 2023 року Польща офіційно подала запит до Німеччини про дозвіл надати танки Leopard, офіційний Берлін, який так довго вагався з цього приводу, заявив, що надасть відповідь із необхідною терміновістю. Очікується, що таке доленосне рішення Німеччина може ухвалити вже 25 січня 2023 року, а це в своєю чергою створить можливості для передачі дванадцятьма країнами близько ста танків Leopard [13].

Втім, якщо згода Німеччини це лише потенційна і умовна справа, то допомога від Польщі і Литви це доконаний факт. До прикладу, Польща (у якій за різними підразунтками може перебувати до 3,5 млн українців, з яких до 1,3 млн прибули до країни після 24 лютого від початку війни [15]) вже надала допомогу Україні на суму 10 млрд. злотих, що дорівнює 2,1 млрд. євро. Таку суму озвучив голова канцелярії прем'єр-міністра Польщі Міхал Дворчик, при цьому найбільшу частку у цій сумі становить вартість безоплатно переданої зброї - близько 7 млрд. злотих [24]. Варто наголосити на тому, що це обсяги допомоги станом на 22 серпня 2022 року і можна впевнено припустити, що за 5 місяців ця сума суттєво зросла.

Нещодавно Польща анонсувала новий пакет допомоги Україні до якого увійшли зенітні установки С-60 та 70 тисяч боєприпасів до них. До того ж країна вже передала 42 бойові машини піхоти разом із комплектом підготовки для двох механізованих батальйонів. До України також продовжуються поставки 155мм гаубиць КРАБ та різні види боєприпасів. Також Польщею буде проводиться постійна медична та інженерна підготовка. Крім того, Польща готова передати роту танків Leopard 2 із 1000 одиницею боєприпасів, проте лише в рамках широкої коаліції [14].

Надзвичайно важливу допомогу Україна отримує і від Литви. Зокрема, від початку повномасштабної війни Литва надала Україні військової допомоги на 283 млн євро, а наступного року цю суму планують ще збільшити на 40 млн, повідомив міністр оборони Арвідас Анушаускас. За його словами планується закупівля нової техніки та іншого обладнання, що виробляється в Литві та якого потребують українці. Також міністр припускає, що в межах модернізації литовської армії буде можливість передати й певне озброєння. Втім, за його словами, надана вже допомога включає системи ППО, легке піхотне озброєння, протитанкові засоби, міномети, кулемети, боєприпаси, а також броньовані машини та гаубиці, зокрема 62 бронетранспортери М 113. Крім того, Литва передала Україні багато зброї радянського зразка, яка була необхідна для протидії у перші дні повномасштабного вторгнення армії та продовжує підготовку українських військовослужбовців. У тренувальних центрах країни пройшли навчання близько 400 українських військових фахівців, і ця робота триватиме [9].

Таким чином заснування "Люблінського трикутника" стало початком справді нового тренду в інтеграційних процесах ХХІ століття, коли перевага надається малим, гнучким регіональним об'єднанням, в основі яких глибокі дружні відносини між учасниками. Передумовами для об'єднання України, Польщі та Литви є давні міцні добросусідські відносини на основі стратегічного партнерства, що не лише мають спільні історичні, культурні, економічні фактори, але й спільні виклики, передусім безпекові.

Функціонування "Люблінського трикутника" демонструє його важливість і результативність. За повних два роки існування у рамках цього тристороннього формату відбулось чимало справді ефективних зустрічей на рівні президентів, глав урядів, очільників МЗС та національних координаторів, було напрацьовано низку важливих документів різного рівня. Сторонам вдалося говорити спільним голосом з багатьох важливих питань, особливо в умовах російської агресії. Польща та Литва стали тими країнами, які з перших днів війни активно, щиро і дуже ефективно допомагають Україні у боротьбі з агресором, та закликають інші країни, передусім на рівні ЄС та НАТО, робити теж саме, переконують діяти тих учасників міжнародних відносин, хто вагався та утримувався у питанні підтримки України. Усе це вселяє неабияку надію на те, що цей формат має хороші перспективи в майбутньому, бо лише справжня дружба, яка пройшла випробування часом і труднощами, має шанс на процвітання.

З огляду на це різні аспекти діяльності "Люблінського трикутника" на міжнародній арені, мають перспективи для подальших наукових досліджень.

Список використаних джерел