Трансформація американсько-тайського альянсу у постбіполярний період

2) підтримка стабільності в АТР і поза ним;

3) двостороння та багатостороння функціональна взаємодія і готовність;

4) розбудова відносин, координація і співробітництво на усіх рівнях. Партнерство у сфері регіональної безпеки у ПСА реалізовувалось через численні ініціативи і навчання, включаючи найбільші в світі багатосторонні військові навчання «Кобра голд» [1].

Відзначався суттєвий внесок Королівських тайських збройних сил у регіональну і глобальну безпеку, особливо в операції з підтримки морської безпеки і миротворчі операції. Американсько-тайське військове співробітництво включало також гуманітарну допомогу, у тому числі допомогу після стихійних лих. Збройні сили двох держав показали здатність надавати вчасну допомогу в умовах стихійних лих, таких як цунамі в Індійському океані 2004 р. і циклон Наргіс 2008 р. [1].

США підтримували модернізацію і навчання тайської армії шляхом продажу товарів оборонного призначення, передачу надлишкових оборонних засобів (Excess Defense Article), Закордонне військове фінансування (Foreign Military Financing), Міжнародну військову освіту і тренування (International Military Education and Training) і надання пакетів підтримки. Збройні сили двох держав постійно тренувалися разом, зміцнювали функціональну взаємодію, командну роботу і дружбу. Здійснювались постійні програми обмінів, які сприяли зміцненню зв'язків між різними видами збройних сил, посиленню взаємної поваги і розвитку спільних цінностей. Зазначалось, що військові зв'язки доповнювали усі елементи набагато ширших двосторонніх відносин, які включали сильні дипломатичні, економічні і культурні зв'язки.

За аналізом американського політолога П. Парамесварана, ця заява демонструвала зусилля двох держав оновити альянс у сучасному контексті. Як у будь-якому такому документі, вони зосереджувались на сферах спільної згоди і можливостей, а не на відмінностях і проблемах, які виникли за останні роки - тривалій суспільно-політичній нестабільності в Таїланді та його зближенні з Китаєм у сфері оборони, що відбувалося в умовах посилення американсько-китайської стратегічної конкуренції в ПСА [27].

У жовтні 2013 р. правляча партія Таїланду зробила спробу провести законопроект про амністію, який дозволив би зняти звинувачення з Таксіна Чінавата й інших опозиційних лідерів. Це спричинило відновлення масових акцій протесту в Бангкоку у листопаді-грудні. У цих умовах у грудні прем'єр-міністр Йінглак Чінават розпустила парламент і оголосила нові національні вибори. Держдепартамент США видав заяву, у якій підтримав демократичні інституції й демократичний процес в Таїланді й закликав сторони вирішувати політичні відмінності мирно і демократично, згідно з волею тайського народу і верховенством права [12].

У травні 2014 р. Конституційний суд Таїланду прийняв рішення про звільнення Йінглак з посади прем'єр-міністра у зв'язку зі звинуваченнями у зловживанні владою. Приводом для цього стало звільнення у 2011 р. секретаря національної безпеки Тхавіна Пліенсірі, яке оцінювалося як таке, що відбулося з порушенням Конституції. Багато хто розцінював це рішення як політично мотивоване. Наступного для Національна антикорупційна комісія визнала Йінглак винною в халатності під час реалізації державної програми викупу рису в товаровиробників. Цей звіт було направлено в Сенат, після чого він міг потрапити до Верховного суду, який міг винести вердикт про кримінальну відповідальність колишнього прем'єр-міністра.

У цих умовах військові оголосили 20 травня військовий стан, а 22 травня 2014 р. здійснили військовий переворот. Його очолив командувач королівською армією генерал Прают Чан-Оча. Для керівництва держави було створено Раду миру і порядку у складі вищих військових чинів, яка сформувала нову Національну законодавчу асамблею і призначила її членів. У серпні 2014 р. вона обрала Праюта Чан-Оча тимчасовим прем'єр-міністром.

На відміну від 2006 р., переворот 2014 р. призвів до суттєвого погіршення відносин між США і Таїландом. 22 травня держсекретар Д. Керрі виступив із заявою, що перевороту немає виправдання. Він закликав до повернення до демократії, негайного відновлення цивільного уряду, поваги до прав людини і основних свобод, передусім свободи преси. Він заявив, що цей переворот матиме негативний вплив на американсько-тайські відносини, особливо між військовими; військова й інші види допомоги будуть переглянуті згідно із законодавством США [19].

США припинили військову допомогу Таїланду. Було утримано близько 3,5 млн дол. з фонду Іноземного військового фінансування і 1,3 млн дол. на щорічне фінансування програми ІМЕТ для тайських військових [29]. Було скасовано двосторонні військові навчання, яких перед переворотом щорічно відбувалося близько 50. Таїланд було виключено з багатосторонніх навчань RIMPAC 2015 року. Проте США все-таки брали участь у військових навчаннях Кобра голд у Таїланді у лютому 2015 р., що пояснювалося їхнім багатостороннім характером. Проте кількість американських військових у навчаннях було суттєво зменшено, порівняно з попередніми роками.

У січні 2015 р. депутати Національної законодавчої асамблеї більшістю голосів винесли імпічмент колишньому прем'єр-міністру Йінглак Чінават. У лютому Генеральна прокуратура Таїланду висунула їй офіційне звинувачення, яке могло призвести до 10 років позбавлення свободи. Це примусило її залишити країну. Під час візиту у Бангкок 26 січня 2015 р., через кілька днів після імпічменту, помічник держсекретаря США зі східноазійських і тихоокеанських справ Д. Рассел назвав його політично мотивованим і закликав тайську владу до скасування військового стану [30].

Військовий стан було скасовано у квітні 2015 р. Дата передачі влади цивільному уряду спочатку не називалась, потім переносилась. Під керівництвом Ради миру і порядку в 2016 р. було розроблено нову Конституцію, у якій закріплювались владні повноваження військових, а значення політичних партій суттєво зменшилось. Конституція 2016 р., з невеликими змінами, була підписана новим королем Маха Вачхіралонгкорном. Він вступив на престол у жовтні 2016 р. після смерті свого батька Пхуміпона Адульядета, який правив майже 50 років (1946-2016 рр.), і користувався великим авторитетом у суспільстві. Під час візиту до Таїланду в 2012 р. Б. Обама охарактеризував його як «лідера мудрості і гідності, який уособлює ідентичність і єдність цієї нації» [24, с. 1796]. Зміна короля ще більше ускладнила ситуацію у Таїланді. Цьому спряли особистість Маха Вачхіралонгкорна, його поведінка і спосіб життя, який не відповідав уявленням багатьох тайців про священну особу короля.

Постійні внутрішні кризи і військовий переворот 2014 р. суттєво зменшили значення Таїланду для США як регіонального партнера. Це було одним з чинників, які спонукали США підписати у 2015 р. Угоду про посилене співробітництво у сфері оборони із Сінгапуром, підняти відносини з Малайзією до рівня Усебічного партнерства й Індонезією до рівня Стратегічного партнерства. Проте стратегічна цінність альянсу з Таїландом залишилася високою через зацікавленість США у доступі до військових об'єктів Таїланду, передусім до стратегічно розташованої і добре облаштованої авіабази Утапао, важливого логістичного центру для американських військових в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. У 2016 р. Таїланд здійснив удосконалення військово-морського аеродрому в Утапао на суму 30 млн дол., частково для того, щоб полегшити логістику США. Проте дозвіл використовувати його залежав від кожної конкретної ситуації. Так, його було надано для здійснення гуманітарної допомоги після цунамі 2004 р. і після землетрусу в Непалі 2015 р., проте відмовлено під час кризи рохінджа у М'янмі в 2017-2018 рр. [5].

Свідченням охолодження двосторонніх відносин була тривала відсутність візитів тайських прем'єр-міністрів до США після перевороту 2006 р. Останній візит відбувся у 2005 р., наступні - у лютому і березні 2016 р., коли прем'єр-міністр Прайют Чан Оча відвідав саміт лідерів АСЕАН у Саннілендз і ядерний безпековий саміт у Нью-Йорку. За другої адміністрації Б. Обами не було жодного візиту держсекретаря до Таїланду. Натомість відбулося подальше зближення між Таїландом і Китаєм. Цьому сприяло динамічне торговельно-економічне співробітництво. У 2014 р. загальний обсяг торгівлі між Таїландом і Китаєм на 66% перевищував тайсько-американську торгівлю. Таїланд підписав з Китаєм низку важливих угод, включаючи про інфраструктурний розвиток і стратегічне співробітництво [13, с. 11].

Перший візит високого рівня до Таїланду після перевороту 2014 р. здійснив у серпні 2017 р. представник адміністрації Д. Трампа держсекретар США Р. Тіллесон. У жовтні того року до США з офіційним робочим візитом приїздив прем'єр-міністр Прают Чан-Оча.

У 2018 р. військова влада Таїланду оголосила про проведення у лютому 2019 р. парламентських виборів і скасувала найбільші обмеження на свободу зборів для проведення передвиборної кампанії. Проте багато хто вважав, що політичні зміни в країні за останні роки обмежать її повернення до демократії. Вибори відбулися навесні 2019 р. Після цього суттєвий вплив військових на владу залишився. Прем'єр-міністром знову був обраний Прают Чан-Оча.

У серпні 2019 р. держсекретар М. Помпео здійснив візит в Таїланд для участі в зустрічі міністрів США-АСЕАН, під час якого відбулась його двостороння зустріч з міністром закордонних справ Таїланду.

У 2020 р. США і Таїланд виступили з новою Заявою про спільне бачення двостороннього альянсу, що було важливо після кількох років погіршення двосторонніх відносин. У ній відзначалися п'ять основних напрямків співробітництва: партнерство, продовження присутності, стійке співробітництво у сфері безпеки, лідерство і регіональна архітектура безпеки. Вона включала деякі нові положення, порівняно із Заявою 2012 року - концепцію «вільного і відкритого Індійсько-Тихоокеанського регіону», основаного на правилах міжнародного порядку, центральної ролі АСЕАН в регіональній архітектурі та «стійкої» безпеки [18].

США продовжили продаж Таїланду зброї, техніки й інших товарів військового призначення, навчання тайських офіцерів по програмі ІМЕТ, допомогу в підготовці тайських військовослужбовців для миротворчих операцій ООН. Продовжились спільні двосторонні і багатосторонні навчання. Проте криза двосторонніх відносин унаслідок перевороту 2014 р. й тісні відносини між Таїландом і КНР ставили під сумнів цінність Таїланду як союзника США.

Висновки. Таким чином, військово-політичний альянс США і Таїланду був породжений війнами в Індокитаї. Після закінчення цих війн характер альянсу змінився. У нових міжнародних умовах його було переорієнтовано на протидію нетрадиційним загрозам безпеці, передусім транснаціональній злочинності, наркотрафіку й тероризму, підготовку до миротворчих операцій, надання гуманітарної допомоги у випадку стихійних лих тощо.

Таїланд намагався позбавитися від надмірної залежності від США і балансувати американський вплив. Цій меті слугував розвиток тісного співробітництва з КНР. Особливі відносини з Китаєм перешкоджали реалізації потенціалу американсько-тайського альянсу. Також США і Таїланд мали різні погляди на низку політичних питань, включаючи питання про права людини, роль військових у суспільстві й державному управлінні, ставлення до військового режиму в М'янмі, проблеми в Південно-Китайському морі.

Найбільш плідним американсько-тайське співробітництво було в 20012004 рр. під час глобальної війни з тероризмом. Таїланд підтримав дії США і отримав додаткову допомогу для вирішення внутрішніх проблем - боротьби з антиурядовими силами на півдні. США отримали доступ до авіаційних і морських портів Таїланду, передусім до стратегічно розташованої авіабази Утапао, важливого логістичного центру для американських військових в Індійсько-Тихоокеанському регіоні.

Суттєвий негативний вплив на двосторонні відносини мала політична нестабільність у Таїланді на початку століття й військові перевороти 2006 р. і 2014 р. Демократичні принципи, на які значною мірою спирався американсько-тайський альянс у постбіполярну добу виявилися нестійкими. У зв'язку з цим американська стратегія перебалансування в Східну Азії з 2011 р. спиралася не на Таїланд, а на інші регіональні держави. Військовий переворот 2014 р. спричинив найбільшу кризу двосторонніх відносин. Хоч за адміністрації Д. Трампа їх вдалося нормалізувати і визначити нові цілі двостороннього альянсу, ця криза актуалізувала питання про цінність Таїланду як союзника США і договірних союзів часів «холодної війни» в цілому.

Список використаних джерел та літератури

1. 2012 Joint Vision Statement for the Thai-U.S. Defense Alliance. November 15, 2012 [Electronic resource] // U.S. Department of Defense.

2. Городня Н. Американсько-філіппінські відносини у сфері безпеки у 1991 -2016 рр. / Н. Городня // Американська історія і політика. - 2020. - №9. - С. 56-66.

3. Городня Н.Д. Східна Азія у зовнішній політиці США (1989-2013 рр.) / Н. Д. Городня. - К.: «Прінт-Сервіс», 2014. - 528 с.

4. A National Security Strategy for a Global Age. The White House, December 2000. - Washington D.C., 2000. -52 р.

5. Abuza Z. America Should Be Realistic About Its Alliance With Thailand. January 2, 2020 [Electronic resource] / Zachary Abuza // War on Rocks.

6. Bond Ch.S., Simons L.M. The Forgotten Front. Winning Hearts and Minds in Southeast Asia [Electronic resource] / Christopher S. Bond, Lewis M. Simons // Foreign Affairs. - 2009, November/December.

7. Bush George W. Interview with Foreign Radio Journalists in Bangkok August 7, 2008 [Electronic resource] / George W. Bush // Public Papers of the Presidents of the United States: George W. Bush (2008, Book II). - 2008. - August 6. - P. 1120-1126.

8. Chambers P. U.S.-Thai Relations After 9/11: A New Era in Cooperation? [Electronic resource] / Paul Chambers // Contemporary Southeast Asia. - 2004. - Vol. 26, Issue 3. - Р.460-473.

9. Chanlett-Avery E. Thailand: Background and U. S. Relations. [Electronic resource] / Emma Chanlett- Avery. - 2008, July 24.

10. Chanlett-Avery E. Thailand: Background and U.S. Relations. [Electronic resource] / Emma Chanlett- Avery. - 2010, June 21.

11. Chanlett-Avery E., Dolven B. Thailand: Background and U.S. Relations. [Electronic resource] / Emma Chanlett-Avery, Ben Dolven. - 2012, June 5.

12. Chanlett-Avery E., Dolven B. Thailand: Background and U.S. Relations. [Electronic resource] / Emma Chanlett-Avery, Ben Dolven. - 2013. - December 20.

13. Chanlett-Avery E., Dolven B., Mackey Wil. Thailand: Background and U.S. Relations [Electronic resource] / Emma Chanlett-Avery, Ben Dolven, Wil Mackey. - 2015, July 29.

14. Clinton W. Remarks at Chulalongkorn University in Bangkok November 26, 1996 [Electronic resource] / William J. Clinton // Public Papers of the Presidents of the United States: William J. Clinton (1996, Book II). - P. 2151-2154.

15. Dalpino C. Old Alliance for the New Century: Reinvigorating the U.S. - Thailand Alliance [Electronic resource] / Catharin Dalpino // National Bureau for Asian Research. - 2012, June 8.

16. Gill B., Goh E., Huang Ch.-H. The Dynamics of US-China-Southeast Asia Relations [Electronic resource] / Bates Gill, Evelyn Goh, Chin-Hao Huang // United States Studies Centre at the University of Sydney, June 2016. 52 р.

17. Goh E. Great Powers and Hierarchical Order in Southeast Asia. Analyzing Regional Security Strategies [Electronic resource] / Evelyn Goh // International Security. - 2007/2008. - Vol. 32, No. 3. - P. 113-157. - Р. 75-76.

18. Joint Vision Statement 2020 for the U.S.-Thai Defense Alliance. [Electronic resource] / U.S. Embassy and Consulate in Thailand.

19. Kerry J. Coup in Thailand. Press Statement. John Kerry. Secretary of State Washington, DC. May 22, 2014. [Electronic resource] / John Kerry // U.S. Department of State.

20. Kuhonta E.M. What to Read on Thai Politics [Electronic resource] / Erik Martinez Kuhonta // Foreign Affairs. - 2009, July 7.

21. Kurlantzick J. The Pivot in Southeast Asia: Balancing Interests and Values January 2015. [Electronic resource] / Joshua Kurlantzick // A CFR Working Paper.

22. Limaye S. P. Minding the Gaps: The Bush Administration and U.S.-Southeast Asia [Electronic resource] / Satu P. Limaye // Contemporary Southeast Asia. - 2004. - Vol. 26, No. 1. - P. 73-93.

23. Lintner B. The Battle for Thailand. Can Democracy Survive? [Electronic resource] / Bertil Lintner // Foreign Affairs. - 2009. - July/August.

24. Obama B. Remarks at a State Dinner Hosted by Prime Minister Yinglak Chinnawat of Thailand in Bangkok. November 18, 2012. [Electronic resource] / Barack Obama // Public Papers of the Presidents of the United States: Barack Obama (2011, Book 2) . P. 1802-1803.

25. Obama B. Remarks Prior to a Meeting with Prime Minister Yinglak Chinnawat of Thailand in Bali. November 19, 2011 [Electronic resource] / Barack Obama // Public Papers of the Presidents of the United States: Barack Obama (2011, Book 2). P.1455-1456.

26. Obama B. The President's News Conference with Prime Minister Yinglak Chinnawat of Thailand in Bangkok, Thailand. November 18, 2012. Р. 1794-1802 [Electronic resource] / Barack Obama.

27. Parameswaran P. What's in the New US-Thailand Alliance Joint Vision Statement? [Electronic resource] / Prashanth Parameswaran // The Diplomat. 2019, November 19.

28. Pathmanand U. The Resurgence of US Government Influence on Thailand's Economy and Southeast Asia Policy / Ukrist Pathmanand // After the Crisis. Hegemony, Technocracy and Governance in Southeast Asia / Ed. by Shiraishi Takashi, Patricio N. Abinales. - Kioto University Press, 2005. - 252 p. - P.69-84.

29.Say X.H. Growing Sino-Thai Relations and the Challenge to US Foreign Policy. - 2019, 7 August [Electronic resource] / Xian Hong Say // Future Directions International/ Independent Strategic Analysis of Australia's Global Interests. 2015 Thai ex-PM impeachment could appear 'politically driven': US envoy [Electronic resource] // AFP. - January 26.

30. Thailand: A Country Study / Compiled by the Federal Research Division of the Library of Congress and edited by Barbara Leitch Le Poer. - Washington D.C., 1989.

31. The United States and Southeast Asia: a Policy Agenda for a New Administration: Report of an Independent Task Force Sponsored by the Council on Foreign Relations [Electronic resource] / J. Robert Kerry, Chair; Robert A. Manning, Project Director. - New York, 2001. - 80 p.

32. U.S. Relations with Thailand. Bilateral Relations Fact Sheet. Bureau of East Asian and Pacific Affairs [Electronic resource] // Department of State. - 2019, October 21.

33. Vatikiotis M. Catching the Dragon's Tail: China and Southeast Asia in the 21^st Century [Electronic resource] / Michael R.J. Vatikiotis // Contemporary Southeast Asia. - 2003. - Vol. 25, No. 1. - P. 6678.

34. Wheeler M. Silencing the Shinawatras. How the Impeachment Will Stall Thailand's Political Progress [Electronic resource] / Matt Wheeler // Foreign Affairs. - 2015, February 10.

35. Yong M. Thailand Seeks to Turn Indochina Battlefields into Marketplaces. [Electronic resource] / Molly Yong // Associated Press. - 1988, November 26.

References

1. 2012 Joint Vision Statement for the Thai-U.S. Defense Alliance. (2012, November 15). U.S. Department of Defense.

2. Gorodnia, N. (2020). U.S.-Philippines Security Relations (1991-2016). American History and Politics Journal, 9, 56-66.

3. Gorodnia, N.D. (2014). East Asia in the U.S. Foreign Policy (1989-2013). Kyiv: Print-Service. [In Ukrainian].

4. A National Security Strategy for a Global Age. (2000). The White House, December 2000. Washington D.C. [In English].

5. Abuza, Z. (2020, January 2.). America Should Be Realistic About Its Alliance With Thailand, War on Rocks. http://surl.li/cgusv. [In English].

6. Bond, Ch.S., Simons L.M. (2009, November/December). The Forgotten Front. Winning Hearts and Minds in Southeast Asia. Foreign Affairs. http://surl.li/cgutb. [In English].

7. Bush, G.W. (2008). Interview with Foreign Radio Journalists in Bangkok. August 7, 2008. Public Papers of the Presidents of the United States: George W. Bush (2008, Book II), 1120-1126.

8. Chambers, P. (2004). U.S.-Thai Relations After 9/11: A New Era in Cooperation? Contemporary Southeast Asia, 26(3), 460-473.

9. Chanlett-Avery, E. (2008, July 24). Thailand: Background and U.S. Relations.

10. Chanlett-Avery, E. (2010, June 21). Thailand: Background and U.S. Relations. http://surl.li/cgutm. [In English].

11. Chanlett-Avery, E. & Dolven, B. (2013, December 20). Thailand: Background and U.S. Relations.

12. Chanlett-Avery, E. & Dolven, B. (2012, June 5). Thailand: Background and U.S.

13. Chanlett-Avery, E. & Dolven, B. & Mackey Wil (2015, July 29). Thailand: Background and U.S. Relations.

14. Clinton, W. (1996). Remarks at Chulalongkorn University in Bangkok November 26, 1996. Public Papers of the Presidents of the United States: William J. Clinton (1996, Book II), 2151-2154.

15. Dalpino, C. (2012, June 8). Old Alliance for the New Century: Reinvigorating the U.S.-Thailand Alliance. National Bureau for Asian Research.

16. Gill, B. & Goh, E. & Huang, Ch.-H. (2016). The Dynamics of US-China-Southeast Asia Relations. United States Studies Centre at the University of Sydney.

17. Goh, E. (2007/2008). Great Powers and Hierarchical Order in Southeast Asia. Analyzing Regional Security Strategies. International Security, 32 (3), 113-157.

18. Joint Vision Statement 2020 for the U.S.-Thai Defense Alliance (2020). U.S. Embassy and Consulate in Thailand.

19. Kerry, J. (2014). Coup in Thailand. Press Statement. John Kerry. Secretary of State. Washington, DC. May 22. U.S. Department of State.

20. Kuhonta, E.M. (2009, July 7). What to Read on Thai Politics. Foreign Affairs.

21. Kurlantzick, J. (2015, January). The Pivot in Southeast Asia: Balancing Interests and Values. A CFR Working Paper. Council on Foreign Relations.

22. Limaye, S.P. (2004). Minding the Gaps: The Bush Administration and U.S.-Southeast Asia. Contemporary Southeast Asia, 26 (1), 73-93.

23. Lintner, B. (2009, July/August). The Battle for Thailand. Can Democracy Survive? Foreign Affairs. http://surl.li/cguvc. [In English].

24.Obama, B. (2012). Remarks at a State Dinner Hosted by Prime Minister Yinglak Chinnawat of Thailand in Bangkok. November 18, 2012. Public Papers of the Presidents of the United States: Barack Obama (2011, Book 2), 1802-1803.

25. Obama, B. (2011). Remarks Prior to a Meeting with Prime Minister Yinglak Chinnawat of Thailand in Bali. November 19, 2011. Public Papers of the Presidents of the United States: Barack Obama (2011, Book 2), 1455-1456.

26.Obama, B. (2012). The President's News Conference with Prime Minister Yinglak Chinnawat of Thailand in Bangkok, Thailand. November 18, 2012. Public Papers of the Presidents of the United States: Barack Obama (2011, Book 2), 1794-1802.

27. Parameswaran, P. (2012, November 19). What's in the New US-Thailand Alliance Joint Vision Statement? The Diplomat.

28. Pathmanand, U. (2005). The Resurgence of US Government Influence on Thailand's Economy and Southeast Asia Policy. In Sh. Takashi, P. N. Abinales (Eds.), After the Crisis. Hegemony, Technocracy and Governance in Southeast Asia. Kioto University Press, 69-84. [In English].

29. Say, X.H. (2019, August 7). Growing Sino-Thai Relations and the Challenge to U.S. Foreign Policy. Future Directions. International Independent Strategic Analysis of Australia's Global Interests.

30. Thai ex-PM impeachment could appear 'politically driven': US envoy. (2015, January 26). AFP.

31. Thailand: A Country Study. (1989). Compiled by the Federal Research Division of the Library of Congress and edited by Barbara Leitch Le Poer. Washington D.C. [In English].

32. The United States and Southeast Asia: a Policy Agenda for a New Administration. (2001). Report of an Independent Task Force Sponsored by the Council on Foreign Relations. Council on Foreign Relations.

33. U.S. Relations with Thailand. Bilateral Relations. Fact Sheet. (2019, October 21). Bureau of East Asian and Pacific Affairs . Department of State.

34. Vatikiotis, M. (2003). Catching the Dragon's Tail: China and Southeast Asia in the 21^st Century. Contemporary Southeast Asia, 25 (1), 66-78.

35. Wheeler, M. (2015, February 10). Silencing the Shinawatras. How the Impeachment Will Stall Thailand's Political Progress. Foreign Affairs.

36. Yong, M. (1988, November 26). Thailand Seeks to Turn Indochina Battlefields into Marketplaces. Associated Press.

Размещено на allbest.ru