Трансформація світового енергетичного ринку в епоху пандемії Covid-19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Трансформація світового енергетичного ринку в епоху пандемії Covid-19

Михайлишин Л.І. доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин

Когут-Ференс О.І. кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародних економічних відносин

Анотація

На світовому ринку енергоресурсів уже кілька років поширюються ініціативи з використання екологічно чистих джерел енергозабезпечення. На глобальному рівні одним із драйверів диверсифікації енергобалансу виступає посилення кліматичного порядку денного, що є складовою міжнародної політики сталого розвитку. На національному рівні перед кожною країною світу постає потреба у забезпеченні енергетичної безпеки, що набуває особливої актуальності у кризові періоди. Остання глобальна світова криза, пандемія COVID-19, довела важливість подальшого розвитку теоретичних засад трансформації енергетичного ринку і досягнення енергобезпеки держав та наднаціональних об'єднань.

Падіння ВВП у зв'язку з пандемією було зафіксовано практично серед усіх країн світу. Сучасні реалії, у яких опинились економіки держав, обмежені розповсюдженням нового коронавірусного захворювання спровокували кризові явища у всіх сферах світової економіки та міжнародних відносин. При цьому одним з найчутливіших до кризи виявився енергетичний сектор, тісно пов'язаний з іншими секторами економіки.

У цій статті проаналізовано зміну темпів економічного зростання у світі у зв'язку з поширенням COVID-19, а також наслідки, які виникли на енергетичному ринку. Виявлено основні проблеми секторів економіки, які суттєво залежать від енергетичних ресурсів. Крім того, у статті досліджено динаміку ключових показників енергетичного ринку в період пандемії у розрізі за видами енергоресурсів, а також визначено основні виклики та перспективи енергетичної галузі у контексті збереження тренду на декарбонізацію в умовах кризи.

Ключові слова: світовий енергетичний ринок, міжнародна торгівля енергоресурсами, декарбонізація, пандемія, кліматичний порядок денний, викиди вуглеводнів, відновлювані джерела енергії, енергетична безпека.

Annotation

Initiatives on using ecologically clean sources of energy supply have been spreading in the global energy market for several years. At the global level, one of the drivers of the diversification of the energy balance is strengthening the climate agenda, which is a component of the international policy of sustainable development. At the national level, every country in the world faces the need to ensure energy security, which becomes especially relevant in times of crisis. The latest global world crisis, the COVID-19 pandemic, proved the importance of further developing the theoretical foundations of the transformation of the energy market and the achievement of energy security of states and supranational associations.

For the world economy, 2020 became the year of the large global crisis provoked by the spread of the COVID-19 coronavirus infection. The upheavals that affected most sectors of the economy manifested themselves in the large-scale suspension of production and supply of goods and services to world markets, a colossal decrease in both demand and supply, and unpredictable jumps in prices and exchange rates. Almost all world countries recorded a fall in GDP due to the pandemic. The modern realities in which the states' economies have found themselves, limited by the spread of the new coronavirus disease, have provoked crises in all spheres of the world economy and international relations. At the same time, the energy sector, which is closely connected with other sectors of the economy, turned out to be one of the most sensitive to the crisis.

This article analyzes the change in the rate of economic growth in the world due to the spread of COVID-19, as well as the consequences that arose in the energy market. The main problems of economic sectors that are significantly dependent on energy resources have been identified. In addition, the article examines the dynamics of key indicators of the energy market during the pandemic by type of energy resources and also identifies the main challenges and prospects of the energy industry in the context of maintaining the trend towards decarbonization in crisis conditions.

Keywords: world energy market, international energy trade, decarbonization, pandemic, climate agenda, hydrocarbon emissions, renewable energy sources, energy security.

Вступ

Для світової економіки 2020 р. позначився початком однієї з найбільших в історії глобальних криз, джерелом якої стало поширенням коронавірусної інфекції COVID-19. Потрясіння, що торкнулися більшості галузей економіки, проявились у масштабному припиненні виробництва та поставок товарів та послуг на світові ринки, колосальному зниженні як попиту, так і пропозиції, непередбачуваних стрибках цін та курсів валют. В результаті, за даними Світового банку [1], у 2020 році падіння світового ВВП склало 3,4% до попереднього року, а за даними МВФ - 3,1% [2]. З урахуванням нових опублікованих економічних даних, що включали інформацію про наслідки карантинних заходів, а також даних про стан найбільших економік світу та очікуваних показників випуску продукції, прогноз глобального економічного зростання експертами ОПЕК був переглянутий з -1,5% у квітні до -3,4% у травні.

Різке скорочення глобальної економічної активності та мобільності призвело до зниження світового попиту на енергоносії на 3,8%. Якщо локалізація триватиме далі, а відновлення буде повільним у різних частинах світу, що стає дедалі ймовірнішим, щорічний попит на енергію, за прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, впаде на 6 % у 2022 році [10]. Закономірною відповіддю на невтішні тенденції є пошук шляхів трансформації світового енергетичного ринку у нових умовах.

Отже, метою статті є обґрунтування трансформації світового енергетичного ринку в епоху пандемії COVID-19.

Результати

Енергетична галузь однією з перших відчула на собі наслідки пандемії коронавірусу, щойно уряди почали вводити обмеження на міжнародні перевезення, режим роботи та у інших сферах. Обмеження призвели до збоїв у виробництві та транспортуванні товарів і мали наслідком найбільше падіння світового попиту на енергетичні ресурси протягом останніх 70 років - щонайменше на 4,7% [3].

Динаміка попиту та пропозиції на енергоресурси у кризовий період була неоднорідною і різнилась у залежності від виду палива. У 2020 році загальне падіння світового попиту на енергію за даними Backing Britain склало 4,5%. Найсильніше постраждав ринок нафти, адже три четверті загального зниження припало саме на цей сегмент. Варто відзначити сильну залежність попиту на нафту від функціонування транспортного сектору, особливо від поточних тенденцій, пов'язаних з електрифікацією транспорту, що може негативно позначитися на значимості нафти у найближчому майбутньому [4]. У розрізі країн найбільше зниження споживання нафти було зафіксовано в США, країнах ЄС та Індії; в Китаї споживання, навпаки, збільшилося [5].

Світовий попит на енергоносії у 2020 р. знизився на 3,8 %, або на 150 млн. тонн нафтового еквіваленту (Mtoe), порівняно з 2019 р. Падіння глобальної економічної активності призвело до того, що попит на деякі джерела енергії скоротився набагато більше, ніж на інші ресурси, причому спад попиту за деякими секторами та видами палива у 2020 р. значно перевищив зниження ВВП. У 2020 р. обмеження на економічну активність, а також кліматичні зміни найсильніше вдарили по світовому попиту на вугілля, знизивши значення даного показника майже на 8 % порівняно з 2019 р. Зниження відбулося в основному в енергетичному секторі внаслідок значного скорочення попиту на електроенергію (-2,5 %) та конкуренції з боку дуже дешевого природного газу [9].

Скорочення промислового виробництва також вплинуло на попит на вугілля в 2020 році, зокрема, помітно знизився попит на промислове вугілля у Китаї. Світовий попит на нафту знизився майже на 5%. Обмеження на поїздки та закриття робочих місць та кордонів сприяли різкому скороченню попиту на використання особистого автотранспорту та авіаперельоти, а зниження глобальної економічної активності загальмувало використання мазуту для судноплавства. Обсяги виробництва електроенергії на світових атомних електростанціях також знизились у 2020 р. порівняно з 2019 р., оскільки виробники були вимушені пристосуватися до нижчого рівня попиту на електроенергію, особливо у Європі та США.

Падіння попиту, хоч і не таке масштабне, спостерігалося також на ринку газу. Зниження становило близько 2,3% переважно за рахунок спаду на двох найбільших ринках - Росії та США. Обсяги трубопровідної торгівлі газом знизилися на 54 млрд. куб. м. (10,9%). Падіння попиту на основних ринках було пом'якшене низькими цінами на газ, що значною мірою позначилося на зниженні попиту на електроенергію і на вугілля. Рівень зберігання газу помітно зріс у 2020 р. через збільшення річного обсягу торгівлі зрідженим природним газом (ЗПГ) у поєднанні з нижчим попитом. Попит на відновлювані джерела енергії зріс приблизно на 1,5% в 2020 р., що було спричинено додатковим запуском нових вітрових та сонячних проектів. У більшості держав світу виробники, котрі опираються на відновлювані джерела енергії отримують пріоритет в енергосистемі. До них не застосовується вимога коригувати своє виробництво відповідно до попиту, отже вони фактично ізольовані від впливу зниження глобального попиту на електроенергію. У результаті частка відновлюваних джерел енергії у структурі виробництва електроенергії значно зросла, причому рекордно високі погодинні частки змінних відновлюваних джерел енергії були зафіксовані в Бельгії, Італії, Німеччині, Угорщині та східній частині США [6].

Слід визнати, що зниження попиту на енергоресурси у 2020 р. було не лише результатом реакції на COVID-19. До зниження попиту також призвело збереження м'якших, ніж у середньому, погодних умов протягом більшої частини зими у Північній півкулі. Вплив погодних умов був особливо сильним у Сполучених Штатах, де визначальна частка 18%-го зниження споживання побутового та комерційного газу виявилась пов'язана з більш м'якою зимою у порівнянні з зимою 2019 р.

Різні тенденції попиту на кожен вид палива призвели до значних змін у світовому енергобалансі у 2020 р. Внаслідок падіння світового попиту на вугілля його частка у цьому балансі знизилася майже на 1 процентний пункт і становила менше 23%. Однак частка нафти та природного газу практично не змінилася. Найбільше зростання спостерігалося у сегменті відновлюваних джерел енергії: їхня частка зросла майже до 13%, що більш ніж на 0,5% вище рівня 2019 р. Зміна структури енергетичного сектору була ще помітнішою: частка відновлюваних джерел енергії зросла з 26 % у 2019 р. до 27,5 % у 2020 р.

Зрештою, слід констатувати, що унаслідок глобальних заходів ізоляції світовий попит на нафту знизився у безпрецедентних масштабах. Найбільшою мірою карантинні заходи вплинули на показники діяльності пасажирського автомобільного та авіаційної транспорту, які у значній мірі формують світовий попит на нафту [9].

Так, у регіонах, де було запроваджено суворі карантинні заходи активність автомобільного транспорту скоротилася на 50-75%, а середньосвітова активність автомобільного транспорту до кінця березня 2020 року знизилася майже до 50% порівняно з рівнем 2019 р. Авіаперельоти у деяких регіонах практично припинилися, а авіаційна активність у окремих європейських країнах знизилася більш ніж на 90%. Унаслідок поширення практики закриття кордонів між державами до кінця 2020 р. спостерігалось скорочення глобальної авіаційної активності на 60%. Через зниження мобільності лише у березні світовий попит на нафту впав на рекордні 10,8 Мббл/день у річному обчисленні [11].

У Китаї, країні, яка перша постраждала від спалаху COVID-19, почали запроваджувати обмеження на пересування з кінця січня 2020 року. Обмежувальні заходи призвели до передбачуваного зниження квартального попиту на нафту більш ніж на 13% порівняно з 1 кварталом 2019 р. Дані китайського Національного бюро статистики вказують на зниження загального попиту на нафту більш ніж на 2,5 Мббл/день, або на 20%, порівняно з 2019 р. Це падіння було пов'язано зі зниженням попиту на бензин на 1,1 Мббл/день, або на 33%, тоді як попит на реактивний гас знизився на 28%, оскільки авіаційна активність різко впала в лютому; утім у березні вона зросла завдяки послабленню обмежень у окремих [13].

Негативний вплив від поширення COVID-19 для попиту на нафту за межами Китаю став більш очевидним у березні 2020 року, коли пандемія охопила Європу та Сполучені Штати Америки, і все більше країн запроваджували суворі медико-соціальні заходи стримування. Отже, світовий попит на нафту в березні 2020 року знизився більш ніж на 10 Мббл/день порівняно з березнем 2019 р. У країнах ОЕСР попит на нафту знизився: у Європі, за оцінками, на 0,9 Мббл/день, у США - на 0,8 Мббл/день, в Азії - на 0,6 Мббл/день [11].

Оскільки глобальна авіаційна активність у світі знизилася, реактивне паливо стало нафтопродуктом, для якого спостерігалось найбільше скорочення попиту порівняно з 2019 р. За оцінками Міжнародної енергетичної агенції, комбіновані постачання авіапалива та гасу знизилися у січні 2020 року на 0,310 Мббл/день (4%), у лютому - на 1,1 Мббл/день (14%), у березні - на 2,1 Мббл/день (27%) порівняно з відповідними періодами 2019 р. Загалом, у 2020 р. світовий попит на реактивний гас знизився у середньому на 1,2 Мббл/день порівняно з 2019 р.

Бензин став паливом із найбільшим абсолютним зниженням попиту, пов'язаним із заходами стримування COVID-19. Упродовж кількох днів після того, як найбільші міста світу запровадили карантинні заходи, дорожній рух різко скоротився. Пік завантаженості доріг у середині березня 2020 року знизився на 50-60 % у таких містах, як Стамбул, Лос-Анджелес, Мехіко, Мумбаї, Нью-Йорк, Париж, Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро та Торонто. Надані виробником навігаційних пристроїв TomTom [14] дані свідчать про те, що попит на бензин скоротився приблизно на 70% як у Франції, так і у Сполученому Королівстві протягом періоду ізоляції. Зниження мобільності призвело до зниження світового попиту на бензин на 1,7 Мббл/день в 2020 р. порівняно з 2019 р. Попит на дизельне паливо знизився на 1,5 Мббл/день через зниження економічної активності та обмежень на залізничні і автобусні перевезення.

У розрізі інших видів палива можемо зауважити наступні тенденції, чинником яких стало поширення коронавірусу та запровадження відповідних обмежень. Споживання вугілля впало на 6,2 ексаджоулів (ЕДж), або на 4,2%, у першу чергу через зниження в США (-2,1 ЕДж) та Індії (-1,1 ЕДж), при цьому споживання вугілля у країнах ОЕСР впало до найнижчого рівня з 1965 року. Виняток з тренду спостерігався хіба що у Китаї та Малайзії, які збільшили своє споживання на 0,5 та 0,2 ЕДж відповідно. Світовий видобуток вугілля знизився на 8,3 ЕДж (5,2%). Як і у випадку зі споживанням, зростання виробництва в Китаї (1,1 ЕДж) було перекрито різким зниженням у кількох країнах, включаючи США (-3,6 ЕДж), Індонезію (-1,3 ЕДж) та Колумбію (-1,0 ЕДж).

Сегмент відновлюваної енергії (включаючи біопаливо, але виключаючи гідроенергетику) зростав на 9,7%, повільніше, ніж у середньому за 10 років (середньорічний приріст за цей період складав близько 13,4% на рік). Тим не менш, приріст в енергетичному вираженні (2,9 ЕДж) був близький до показників 2017-2019 років. Виробництво сонячної енергії зросло на рекордні 1,3 ЕДж (20%), натомість вітрова генерація (1,5 ЕДж) склала найбільшу частку у зростанні виробництва у сегменті. Загалом, потужність сонячних станцій збільшилась на 127 ГВт, а вітрових зросла на 111 ГВт. Ці показники майже вдвічі перевищують попередній рекордний річний приріст. Найбільший внесок у зростання відновлюваних джерел енергії спостерігався з боку Китаю (1,0 ЕДж), США (0,4 ЕДж) та Європи як регіону (0,7 ЕДж). Гідроенергетика зросла на 1,0%, знову ж таки, завдяки Китаю (0,4 ЕДж), тоді як виробництво атомної енергії скоротилось на 4,1%, в основному за рахунок зниження у Франції (-0,4 ЕДж), США (-0,2 ЕДж) та Японії (-0,2 ЕДж).

Загалом у світі виробництво електроенергії впало на 0,9% у 2020 році, тоді як в інший кризовий рік (2009) на піку світової фінансово-економічної кризи зниження становило 0,5%. Зауважимо, що частка відновлюваних джерел енергії у генерації електроенергії збільшилася з 10,3% до 11,7%, натомість частка вугілля впала на 1,3% до 35,1%, що стало новим мінімумом в історії вугільної генерації. Позитивним наслідком стало те, що викиди вуглецевих газів внаслідок зниження енергоспоживання знизилися на 6,3% до найнижчого рівня з 2011 року. Досліджуючи частку різних видів палива в первинному енергоспоживанні, ми зауважили зменшення частки нафти на 1,8% (до 31,2%) у 2020 році, натомість, частки газу, гідроенергії та ВДЕ дещо збільшилися (на 0,4%), а частки атомної енергії та вугілля залишилися на рівні 2019 року [7].

Зрештою, серед усіх видів палива позитивну динаміку попиту в період пандемії показали лише відновлювані джерела енергії. У 2020 році щорічний приріст відновлюваних потужностей збільшився на 45% майже до 280 ГВт, що є найвищим зростанням з 1999 року. Можемо прогнозувати, що надзвичайно високі додаткові потужності стануть «новою нормою» до кінця 2022 року, і на відновлювані джерела енергії припадатиме 90% зростання нових потужностей у всьому світі (рис. 1).

Рис. 1. Середньорічний чистий приріст відновлюваних потужностей, 2011-2022 рр., ГВт

Сформовано за [12]

За прогнозами МЕА, у 2022 році щорічні глобальні інвестиції в енергетику зростуть до 1,9 трлн. дол. США, збільшившись майже на 10% порівняно з 2021 роком і повернувши загальний обсяг інвестицій до докризового рівня. Проте структура інвестицій більшою мірою змістилася у бік електроенергетики, тоді як інвестиційні потоки у сегмент традиційного видобутку палива ослабли.

Згідно з останніми оцінками МЕА, світовий попит на енергію зросте на 4,6% у 2022 році, що компенсує скорочення у 2020 році. Хоча багато енергетичних компаній залишаються в нестабільному фінансовому стані, є ознаки того, що адаптивна грошово-кредитна політика та підтримка уряду позитивно позначиться на розвитку інфраструктури та інвестиціях у нові проекти в короткостроковій перспективі.

Оптимістичні прогнози дозволяють надіятись на майбутнє відновлення ринків. Адже у 2020 році інвестиції у сектор видобутку та переробки нафти і газу скоротилися на 31%, у вугільну промисловість - на 9%, у генерацію електроенергії на базі викопного палива - на 13%, у розробку електричних мереж та акумуляторних батарей - на 3%. Лише інвестиції в атомну енергетику та електрогенерацію на базі ВДЕ збільшились у кризовий 2020 рік на 8% та 7% відповідно (рис. 2).

Рис. 2. Глобальні інвестиції в енергопостачання по секторах, 2019-2021 рр., млрд. доларів США

Сформовано за [12]

Незважаючи на певний оптимізм через відносну стабільність попиту на ВДЕ порівняно з традиційними енергоресурсами та прогнозованою позитивною динамікою інвестицій, альтернативна енергетика має низку обмежень, наприклад, нестабільність генерації електроенергії через залежність роботи генеруючих установок від погодних умов. Крім того, однією з важливих функцій розвитку ВДЕ на сучасному етапі є не так вирішення екологічних проблем, як комплексне забезпечення енергетичної безпеки держав, тобто дотримання балансу між екологічним аспектом, доступністю енергії для економічних агентів та забезпечення безперебійних поставок енергії для задоволення поточного і майбутнього попиту. Опираючись на ВДЕ держави можуть диверсифікувати свій енергобаланс, знизити залежність від імпортних поставок традиційних енергоресурсів або зменшити ступінь концентрації енергоспоживання на якомусь джерелі енергії, яке є важливим для економіки. Таким чином, будь-яке стратегічне рішення щодо підтримки енергетичного переходу та нарощування частки ВДЕ має бути зваженим, обґрунтованим та враховувати багато факторів, а не лише екологічну складову. У іншому випадку зростає ризик зіткнутися з ситуацією, яка спостерігається нині на європейському ринку, де протягом 2021 р. ціни на газ прискорено зростали, а вироблення електроенергії на базі ВДЕ виявилось недостатньо стабільним і не спроможним задовольнити зростаючий попит. Така ситуація, на жаль, поставила під загрозу енергетичну безпеку регіону. енергетичний ринок пандемія

Значною подією в даному контексті стала Конференція ООН зі зміни клімату COP26 (26th UN Climate Change Conference of the Parties), що відбулася восени 2021 року у Глазго. За результатами конференції можливо відзначити декілька маркерних тенденцій. Оскільки просування до цілей Паризької угоди йде врозріз із зафіксованими термінами досягнутої вуглецевої нейтральності, конференція супроводжувалась з одного боку оптимістичними намірами країн формувати стратегічні партнерства і відродити кліматичну дипломатію, з іншого - скепсисом та критикою через відсутність ряду ключових учасників на конференції через обмеження, пов'язані з короновірусом та відсутність консенсусу щодо фінансування та темпів скорочення викидів [8].

До прикладу, на COP26 було ухвалено низку глобальних ініціатив, які охоплюють домовленості країн щодо скорочення вирубки лісів, зменшення частки викопного палива шляхом впровадження екологічно чистих технологій та зменшення викидів метану. Утім, декларацію про скорочення викидів метану не підтримали найбільші лідери з викидів цього газу - Китай, Іран, Індія та Росія.

Висновки

Післяшокове відновлення світової економіки відбувається більш швидкими темпами, ніж очікувалося раніше. Зважаючи на нові хвилі COVID-19 та продовження обмежувальних заходів, дисбаланс попиту та пропозиції на енергетичному ринку досі не був остаточно усунутий, що в свою чергу впливає на стабільність цін на енергоресурси. І хоча ситуація на ринку рано чи пізно стабілізується, необхідно брати до уваги, що в перспективі на енергетичну галузь чекає ще чимало шоків та періодів турбулентності. Виклик COVID-19 ставить перед урядами складне завдання з розробки індивідуального, комплексного та збалансованого підходу до розробки стратегії розвитку національної енергетики. Наріжним каменем у цьому процесі буде прагнення кожної країни до збалансування національних і глобальних інтересів, забезпечення національної та глобальної енергетичної безпеки, шляхом коректної диверсифікації джерел енергозабезпечення.

Таким чином, проведений аналіз доводить, що на значне зниження обсягу виробництва найбільшою мірою вплинули жорсткі заходи з обмеження виробництва у зв'язку з поширенням пандемії. Можливо припустити, що, щойно ці заходи будуть скасовані відбудеться динамічне відновлення економіки, яке матиме значний позитивний вплив на відновлення активності світового енергетичного ринку. Однак, при збереженні існуючих тенденцій щодо поширення коронавірусу, окремі сектори, наприклад, перевезення, туризм, HoReCa та організація масових розважальних заходів як і раніше, зазнаватимуть значного негативного впливу і, у свою чергу, вноситимуть вклад у дестабілізацію світового енергетичного ринку.

Список використаних джерел

1. World Bank National Accounts Data Files. OECD National Accounts Data Files. URL: https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.KD.ZG?end=2020&name_desc=- false&start=1961&view=chart

2. International Monetary Fund. World Economic Outlook (October 2021). URL: https://www.imf.org/en/Publications/WEO/Issues/2021/10/12/world-economic-outlook- october-2021

3. World Energy Council. Issues Monitor 2020. URL: https://www.worldener- gy.org/assets/downloads/World_Energy_Issues_Monitor_2020_-_Full_Report.pdf

4. Global Energy Outlook 2021: Pathways from Paris - URL: https://media.rff.org/documents/RFF_GEO_2021_Report_1.pdf

5. BP Statistical Review of World Energy 2021. 70th edition - URL: https://www.bp.com/content/dam/bp/business-sites/en/global/corporate/pdfs/energy- economics/statistical-review/bp- stats-review-2021-full -report.pdf

6. McKinsey & Company. Energiewende-Index. URL: https://www.mckinsey.de/branchen/ chemie-energie-rohstoffe/energiewende-index

7. BP Statistical Review of World Energy 2021, 70th edition. URL: https://www.bp.com/content/dam/bp/business-sites/en/global/corporate/pdfs/energy- economics/statistical-review/bp-stats-review-2021-full -report.pdf

8. Weifeng Liu, McKibbin W. J., Morris A. C., Wilcoxen P. J. Global economic and environmental outcomes of the Paris Agreement. Energy Economics. 90 (2020) 104838. https://www.brookings.edu/wp-content/uploads/2019/01/ES_20190107_Paris- Agreement.pdf

9. Global Energy Review 2020. URL: https://www.iea.org/reports/global-energy-review- 2020/coal#abstract

10. Vasileva Yu., Shalina O., Tokareva G., Baykova E. Integration and Clustering for Sustainable Economic Growth. Springer International Publishing AG. 2017. 537-551. https://econpapers.repec.org/bookchap/sprconeco/978-3-319-45462-7.htm

11. OPEC Monthly Oil Market Report (May 2020). URL: https://momr.opec.org/pdf-download/

12. Міжнародна енергетична агенція (МЕА). URL: https://www.iea.org/reports/renewable- energy-market-update-2022

13. National Bureau of Statistics of China. http://www.stats.gov.cn/english/Statisticaldata/AnnualData/

14. Tomtom Traffic Index. https://www.tomtom.com/

Размещено на Allbest.ru