Вишеградська група: історія створення та досвід співпраці з Україною в контексті європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Вишеградська група: історія створення та досвід співпраці з Україною в контексті європейської інтеграції

Володимир Латенко,

магістр історії



Анотація

вишеградська група регіональний

Стаття присвячена історії створення та функціонування Вишеградської групи як регіонального утворення, яке не лише не припинило діяльності після досягнення мети атлантичної та європейської інтеграції країн учасниць, але й успішно розвиває її, вже будучи членом НАТО та Європейського Союзу. На основі використання широкої документальної бази,зокрема протоколів та декларацій як результатів зустрічей різного рівня в рамках діяльності Вишеградської групи, проаналізовано та виокремлено конкретні етапи її розвитку та взаємодію з Україною в широкому спектрі складових, які становлять собою сутність євроатлантичної інтеграції.

На конкретних прикладах проілюстровано, що Україна завжди перебувала в полі ключових інтересів Вишеградської четвірки, отримувала з її боку дієву допомогу та підтримку у найрізноманітніших формах. Йдеться не лише про суто практичні питання регіональної співпраці та безпеки, але й про безліч аспектів ціннісного та цивілізаційного виміру. Країни-учасники Вишеградської групи, ставши ініціаторами формату співпраці «В4+Україна», ніколи не стояли осторонь найважливіших процесів та перехідних етапів, через які проходила Україна на своєму шляху становлення та самовизначення.

Обстоюється думка, що досвід країн-учасниць Вишеградського формату є актуальним та корисним для України і сьогодні на шляху реалізації її євроатлантичних інтеграційних прагнень. Попри існуючі складнощі як всередині Європейського Союзу, так і між Україною та окремими країнами - підписантами Вишеградської декларації 1991 р., співпраця з Польщею, Чехією, Словаччиною та Угорщиною є найбільш дієвим комунікаційним майданчиком для активізації широкого діалогу між Україною та Європейським Союзом.

Ключові слова: Вишеградська група, Вишеградська четвірка (В4), Європейський Союз (ЄС), НАТО, Україна, інтеграція.

Volodymyr Latenko,

Master of History, Taras Shevchenko National University of Kyiv

VISEGRAD GROUP: HISTORY OF CREATION AND EXPERIENCE OF COOPERATION WITH UKRAINE IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION

The article is devoted to the history of the creation and functioning of the Visegrad Group as a regional entity, which not only did not cease activities after achieving the goal of Atlantic and European integration, but also successfully develops it, already being a member of NATO and the European Union. Based on the use of a broad documentary framework, in particular, protocols and declarations as a result of meetings of various levels within the framework of the Visegrad Group, analyzed and identifies the concrete stages of its development and interaction with Ukraine in a wide range of components that form the essence of Euro-Atlantic integration.

On concrete examples, it was illustrated that Ukraine has always been in the field of key interests of the Visegrad Four, received effective help and support from her side in a variety of forms. It is not just about practical issues of regional cooperation and security, but also about the many aspects of the value and civilization dimension. The participating countries of the Visegrad Group, having become the initiators of the ”B4 + Ukraine” cooperation format, have never stood apart from the most important processes and transitional stages, through which Ukraine passed on its way to becoming and self-determination.

The opinion is upheld, that the experience gained by the member countries of the Visegrad format is relevant and useful for Ukraine and today on the way of implementing its Euro-Atlantic integration aspirations. Despite the existing difficulties both within the European Union and between Ukraine and individual signatory countries of the Visegrad Declaration of 1991, cooperation with Poland, the Czech Republic, Slovakia and Hungary is the most effective communication platform for intensifying the broad dialogue between Ukraine and European Union.

Key words: Visegrad Group, Visegrad Four (V4), European Union (EU), NATO, Ukraine, integration.



Актуальність та важливість даної теми полягає не лише у висвітленні основних етапів історії та діяльності Вишеградського формату співпраці країн Центральної Європи, але й ілюстрації їх взаємодії зі східноєвропейськами країнами, в числі яких чільне місце належить Україні. Також важливим є досвід покрокової реалізації курсу на європейську та атлантичну інтеграцію - шлях, який пройшли наші сусіди - країни Вишеграду, та апробація цього шляху для України, яка нині лише зараз твердо стає на реалізацію аналогічного зовнішньополітичного курсу.

Стаття побудована переважно на документальній основі, матеріалах різних заходів, зустрічей, декларацій та заяв в рамках Вишеградської групи та інших документів як українських, так і загальноєвропейських. Проаналізовано також праці дослідників, що займалися висвітленням розвитку співпраці Вишеградської четвірки з Україною - А. Кудряченка [18], О. Снігир [9], Н. Чорної [22], дослідників, що аналізувати військовий аспект взаємодії формату «В4+Україна» - О. Каплинського [33], Г. Шелест [34]. Варто також згадати монографію російського науковця Л. Шишеліної «Вышеградская Европа: откуда и куда? Два десятилетия по пути реформ в Венгрии, Польше, Словакии и Чехии» [16], в якій історія діяльності Вишеградської групи розкривається в найрізноманітніших аспектах.

Хоча офіційна назва організації - «Вишеградська група», водночас, рівнозначно вживається інша - «Вишеградська четвірка» (В4 або У4). І тут, вдаючись до історії даної структури, варто зазначити відразу, що на початках це була «трійка», оскільки Чехословаччина виступала єдиним державним суб'єктом на переговорах про утворення нового об'єднання, що відбувалися 15 лютого 1991 р. в угорському місті Вишеград. Польща та Чехословаччина були представлені президентами Лехом Валенсою та Вацлавом Гавелом відповідно, а Угорщину презентував прем'єр-міністр Йожеф Анталл.

Старт цьому процесу поклали «оксамитові революції» 1989 р., що відбулися в зазначених країнах. Це був форум трьох колишніх держав так званого «соціалістичного табору», які мали приблизно однаковий пострадянський спадок та досвід життя під «крилом» Радянської імперії. Вияв це мало як у практичній площині експериментів з формування планових економік, так і в досвіді невдалих спроб знайти своє майбутнє на європейській карті світу без СРСР, що були жорстоко придушені, а саме в Польщі та Угорщині в 1956 р., в Чехословаччині - 1968 р. Але ці країни об'єднувало не лише минуле, але і спільні інтереси в майбутньому - європейська інтеграція, шлях до якої пролягав у корінному зламі постсоціалістичного укладу практично у всіх сферах життя та через реалізацію ключових, нерідко болючих, але потрібних реформ.

Ці тези підтверджує прийнята на першій же установчій зустрічі 15 лютого 1991 р. Вишеградська декларація. Серед цілей країн -підписантів були вказані такі:

повна реституція державної незалежності, демократії та свободи;

подолання наслідків тоталітарної системи в соціальних, економічних та духовних аспектах;

побудова парламентської демократії та забезпечення прав і свобод людини;

створення сучасної вільної ринкової економіки;

забезпечення надійної системи безпеки та ефективного законодавства.

У декларації також згадується про свободу економічних прав, верховенство закону, терпимість, повагу до духовних та культурних цінностей, а також етнічних, мовних і релігійних особливостей національних меншин. Йдеться про заклик до об'єднання на основі загальнолюдських цінностей, без

ненависті, крайніх форм націоналізму та проявів ксенофобії. Підкреслюється, що саме це і є шляхом побудови і розвитку європейської економіки.

У практичній площині сторони дійшли згоди щодо наступних позицій:

співпраця задля прагнення створити вільні контакти між громадянами даних країн, закладами, релігійними та суспільними організаціями;

сприяння розвитку підприємств, забезпечення їх функціонування в умовах ринкових відносин, створення умов для залучення іноземних інвестицій;

координація зусиль у сфері екології;

створення умов для вільного поширення та доступу до інформації, преси та культурних цінностей;

можливість контактів не лише на міждержавному рівні, але і на субрегіональному [32].

Всі задекларовані цілі і завдання виглядали дуже амбітними з різним терміном реалізації. Вони проектували довгострокову співпрацю між країнами - учасницями зустрічі у Вишеграді щодо ключового завдання - євроінтеграції.

Як Вишеградська декларація 1991 р., так і Маастрихтський договір 1992 р. про утворення Європейського Союзу, тобто інституціоналізація інтеграції в регіональному та глобальному європейському контексті, не могли не вплинути на становлення і вибір української держави, що 24 серпня 1991 р. відновила свою незалежність. Зокрема, у прийнятій Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. в розділі ІІІ пункті 2, що присвячений регіональному співробітництву в Європі, вказано наступне: «Україна дотримуватиметься курсу на включення в співробітництво в рамках Центральноєвропейської ініціативи, прагнутиме до підтримання контактів з Вишеградською групою» [34]. Ця задекларована позиція, попри свою безсумнівну важливість, вказує на те, що тодішня українська влада не ставила метою приєднання України до Вишеградської групи або більш активну і синхронізовану взаємодію з нею на шляху до Європи [9]. І це не дивно, адже в Україні, особливо в 1990 -тих рр.

тривав процес пошуку власної ідентичності, який був пов'язаний з нерішучістю у виборі вектору свого зовнішньополітичного розвитку. Держави колишнього соцтабору та країни Балтії з перших років здобуття незалежності твердо стали на шлях її утвердження та повернення до європейського дому, від якого на десятиліття штучно були відірвані. На відміну від них в Україні цей процес відбувався значно складніше і важче, адже тут такий відрив становив не кілька десятиліть, а кілька століть .

Тим часом, 1 січня 1993 р. припинила своє існування єдина Чехословацька республіка і Вишеградська група становила тепер чотири складових учасники.

Загалом, можна виділити кілька етапів у розвитку Вишеградської групи та її співпраці з Україною. Перший етап припадає на 1991 -2004 рр., від часу створення Групи та отримання Україною незалежності до вступу Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини до ЄС 1 травня 2004 р., а також подій Помаранчевої революції кінця того ж року, що відкрило принципово нову сторінку у відносинах як між українською стороною і зазначеними державами, так в ширшому українсько-європейському форматі. Що мало прояв у частковій відмові української влади від політики «багатовекторності» часів правління президента Л. Кучми.

Другий етап можна датувати 2004 -2014 рр. як час надій і розчарувань, шляху поступу вперед і відступу назад, що пов'язано переважно з внутрішньоукраїнськими подіями. Тут варто виділити два підетапи: 2004 -2010 рр., коли за часів президентства В. Ющенка Україна декларативно ставала ближчою до Європи та розпочала переговори щодо підготовки Угоди про асоціацію з ЄС, та 2010-2014 рр., коли за часів В. Януковича відбувалася спроба відмови від наміченого шляху і розворот всього зовнішньополітичного порядку денного в протилежному до європейського - східному напрямку.

Третій етап бере початок у 2014 р. і триває донині. Від часу перемоги Революції Гідності в Україні, підписання та ратифікації Угоди про асоціацію та поступового шляху до її реалізації на практиці.

Потрібно справедливо відзначити, що впродовж всього цього часу, держави В4 і ще не будучи в ЄС, і особливо після їхнього входження в зазначену структуру, виступали локомотивом змін у сприйнятті України в Брюсселі, намагалися просувати ідею важливості інтеграції України до Європи. Особливо в цьому зв'язку відрізнялася роль Польщі, яку довгий час називали «адвокатом України у Європі».

Варто детальніше розглянути зазначені етапи та процес розвитку самої Вишеградської групи. Характерною особливістю організації країн

Вишеградської групи є те, що її діяльність не обмежилася рівнем декларативних заяв чи формальних самітів. Після установчої зустрічі у 1991 р., в наступних роках практично щомісячно проводилися різного роду заходи та форуми в рамках Четвірки.

Наприклад, дані за 1993 рік. У лютому 1993 р. відбувалася зустріч профільних міністрів освіти країн В4 в Оломоуці (Чехія), де сторони - представники своїх країн, обговорили питання освітньої політики та реформ галузі. Вже в квітні того ж року було проведено консультаційну зустріч експертів міністерств закордонних справ та сільського господарства у Празі. В травні пройшла зустріч експертних груп країн В4 щодо

Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю (CEFTA). В жовтні 1993 р. - міжнародна конференція у Кракові, де учасники обговорили питання спільних або індивідуальних інтеграційних зусиль країн групи у західноєвропейські структури. В листопаді 1993 р. проведено закриту зустріч міністрів країн В4 з генеральним директором ГАТТ. Нарешті, в грудні 1993 р. у Братиславі відбувся саміт представників партій соціал -демократичного спрямування країн В4, де було обговорено економічні питання та відносини з європейськими структурами безпеки [14].

У подальшому, протягом 1990-х рр. щорічно проводилося 3-4 подібних заходи [14]. Але з 1999 р. їх кількість суттєво збільшується [27], що свідчить про зростання активності в рамках держав Вишеграду на завершальному етапі підготовки вступу даних країн до ЄС (1999 -2004 рр.). Також це пов'язано зі вступом до НАТО Чехії, Польщі та Угорщини 12 березня 1999 р. Словаччина увійшла до Північноатлантичного Альянсу майже одночасно зі вступом до ЄС - 29 березня 2004 р.

Зокрема, в 2001 р. відбуваються зустрічі глав держав (січень 2001 р.); глав урядів (в травні того ж року); міністрів культури (червень); парламентських делегацій, профільних у сфері закордонних справ, оборони та європейської інтеграції (червень); міністрів транспорту (жовтень) та багато інших [28]. У квітні 2001 р. в Кракові проведено Вишеградську молодіжну конференцію, підсумком якої стало підписання декларації про наступні кроки:

посилення ролі програм обміну студентів між університетами;

просування ідей Вишеградського об'єднання;

поширення знань про культуру, економіку, суспільство, політику Чеської

Республіки, Угорської Республіки, Республіки Польща та Словацької

Республіки;

участь у дискусії про майбутнє Європи;

бажання стати мостом співпраці між Сходом і Заходом;

прагнення створити центральноєвропейську ідентичність;

підтримка розширення Європейського Союзу [34].

Все вищезазначене свідчить про високий рівень співпраці між країнами В4 у найрізноманітніших аспектах. У наступні роки регулярність таких зустрічей і заходів лише зростала. У 2000 р. було утворено Міжнародний Вишеградський фонд [31], що ставив метою фінансову підтримку співпраці між учасниками Четвірки та іншими країнами. У 2002 р. засновано Вишеградську стипендіальну програму [33] для заохочення освітнього та наукового обміну між студентами та дослідниками країн В4.

Подібно до структури керівництва в Європейському Союзі, в рамках Вишеградської четвірки було запроваджено почергове головування кожної з країн-учасниць. 23-24 липня 2003 р. на саміті прем'єр -міністрів В4 в словацькому м. Тале підбивалися підсумки головування Словаччини в Групі (2002-2003 рр.) і одночасно підсумки фактично всього періоду діяльності

Вишеградської четвірки від часу заснування - до вступу до Європейського Союзу [30]. Серед іншого, предметом обговорення на зустрічі стали питання про подальше існування і функціонування В4 в умовах участі всіх її країн у ЄС. Також глави урядів висловили тверде переконання, що процес ратифікації Договору про приєднання від 16 квітня 2003 р. відображає значення розширення ЄС для миру, стабільності та процвітання на континенті, а також для зміцнення глобальної позиції Європи і буде завершено у передбачений графік. Прем'єр-міністри висловили підтримку подальшого розширення Європейського Союзу.

Під час саміту також було підкреслено важливість взаємної солідарності та співпраці чотирьох країн протягом останніх десяти років для успішного приєднання до Європейського Союзу. Учасники погодилися, що членство чотирьох країн в ЄС створює нову і безпрецедентну перспективу для подальшого розвитку їх економік і суспільств. Таким чином, країни Вишеградської групи готові інтенсивно співпрацювати в сферах спільних інтересів, виступаючи навіть в рамках ЄС в якості єдиного субрегіонального суб'єкту.

На зустрічі глав урядів у Тале була присутня і українська делегація на чолі з прем'єр-міністром А. Кінахом. У пункті 8 підсумкової декларації за результатами зустрічі вказувалося, що прем'єр -міністри країн В4 обмінялися думками з українським колегою про співробітництво між Вишеградською групою та Україною. Ще одним аспектом, важливим для українського контексту, став пункт 7 вищезгаданої декларації, де йшлося про підтримку «політики відкритих дверей» в рамках НАТО. Адже напередодні, 19 червня 2003 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про основи національної безпеки України» [3], де в статті 6 проголошувався курс на набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.

Характеризуючи другий етап розвитку Вишеградської Групи, тобто вже після одночасного набуття чотирма країнами членства в ЄС, варто коротко зазначити позиції сторін та їх взаємний інтерес в розширенні Європейського

Союзу. Після підписання Маастрихтського договору 1992 р. [10], в червні 1993 р. відбувся саміт країн ЄС в Копенгагені, де вказувалося, що східноєвропейські країни мають право і можуть стати в майбутньому членами Євросоюзу. Було також сформовано т. зв. Копенгагенські критерії [17], необхідні для вступу в дану структуру. Фактично, для країн Вишеградської групи це стало «дорожньою картою», чітким сигналом для дії в напрямку реалізації євроінтеграційних прагнень. Конкретизація заявлених позицій пролунала в грудні 1994 р. під час саміту ЄС в Ессені [18], одним з результатів якого стало прийняття Стратегії вступу в Європейський Союз для країн, що входили до Вишеградської групи. На саміті в Ніцці в грудні 2000 р. [19] вперше озвучено конкретні дати для прийняття нових членів у ЄС. Країни В4 повинні були завершити необхідні реформи, всі підготовчі процедури та переговори про вступ до 1 січня 2004 р. Відповідно, з 1 травня 2004 р. ставали повноправними членами європейської родини.

16 квітня 2003 р. було підписано Договір про вступ до Європейського Союзу держав Вишеградської групи. Після чого у всіх чотирьох країнах відбулися референдуми про підтримку членства в ЄС. Найбільші показники підтримки вступу показала Словаччина (92,5%) і Угорщина (83,7%), в Польщі та Чехії результати були майже рівними, і однаково високими (по 77%) [1, 210].

Для Європейського Союзу інтерес в розширенні полягав у тому, що, по - перше, включення нових членів мало сприяти зміцненню стабільності, безпеки і процвітання в Європі; по-друге, зріс би внутрішній споживчий ринок, що створить умови для більшої конкурентоздатності європейських компаній на світовому ринку; по-третє, набуваючи ширших кордонів, ЄС ставав ще потужнішим гравцем на міжнародній арені [1, с. 184-185].

Розширення Європейського Союзу 1 травня 2004 р. стало найбільшим за всю історію його існування - водночас набули членства відразу 10 країн. Серед них і учасники Вишеградської четвірки. Звичайно, що ця структура інституційно не увійшла до ЄС, але отримала новий імпульс для своєї діяльності в нових умовах. Попри високі результати на всенародних референдумах, значні надії та сподівання, процес «приживання» нових членів відбувався непросто. Давалася взнаки і різниця в економічному розвитку, і різниця в тривалості досвіду демократичного державотворення в «старих» і «нових» членів, і особливості самого Євросоюзу як структури. Попри рівність у правах між всіма учасниками у представництві в європейських інституціях та почерговому піврічному головуванні, в межах ЄС історично склалися свої форми взаємодії та неформального авторитету. Відносини в трикутнику Берлін - Париж-Лондон на той час в значній мірі визначали порядок денний всієї Спільноти. Враховуючи амбіційність новоприйнятих країн як самостійних гравців на загальноєвропейському просторі, певного тертя і проблем у взаємодії уникнути було неможливо. Але досвід долання суперечностей і вихід на компромісні рішення в ході навіть запеклих дискусій, в підсумку робили ЄС як інституцію сильнішою.

12 травня 2004 р. в чеському м. Кромержиж відбувся саміт глав урядів країн Вишеградської четвірки, за результатами якого підписано спільну декларацію [16]. В ній сторони заявили про досягнення ключових цілей, викладених у Вишеградській декларації 1991 р., а також заявили про свою рішучість продовжувати розвиток співпраці країн В4 вже в якості членів ЄС та НАТО.

Крім того, в декларації вказувалося, що Вишеградська група готова надати допомогу та підтримку країнам Східної та Південно-Східної Європи на шляху їхнього зближення з ЄС в рамках формату «В4+». Такий формат передбачав долучення української сторони, включення її в якості спостерігача та навіть учасника в реалізації регіональних східноєвропейських проектів ЄС.

Вважається, що формат «В4+Україна» започатковано на саміті глав урядів країн Вишеградської четвірки 15 -16 жовтня 1999 р. у Герлахові у Високих Татрах, де було висловлено бажання всіх учасників підтримувати проєвропейські сили в Україні [5, с. 39-40].

Входження до Євросоюзу не зменшило інтенсивність діалогу всередині Вишеградської групи. Наприклад, в 2005 р. було проведено 20 різнопланових заходів і зустрічей від найвищого рівня очільників держав до самітів профільних міністрів. Зазнав змін і характер комунікації з Україною після подій Помаранчевої революції і надій на швидкі реформи, спрямовані на зближення з Європою та цивілізованим світом. Про це яскраво вказує Спільна декларація прем'єр-міністрів Вишеградської четвірки щодо України [23], прийнята 10 червня 2005 р. на спільному саміті в Польщі, де була представлена і українська сторона в особі глави Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко.

Так, прем'єр-міністри Вишеградської групи привітали зобов'язання нашої країни щодо виконання Плану дій Україна - ЄС. Вони визнали зусилля українського уряду у процесі реформ та перші досягнення у зміцненні демократичних принципів в суспільному житті України. Вказувалося, що зміна вектору зовнішньополітичного розвитку України дає підстави на нові перспективи відносин як з В4, так і у цілому з Європейським Союзом. Саміт висловив надії на тіснішу співпрацю з Україною, зокрема в розвитку економічного співробітництва, сприяння вступу нашої країни до СОТ та початку переговорів щодо Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС.

Іншим документом, прийнятим на цьому саміті, стала Спільна декларація прем'єр-міністрів Вишеградської четвірки щодо ЄС [22]. У цілому ж прийняття спеціальної декларації по Україні свідчить, що країни В4 поставили її в пріоритет і вбачали в ній ключового партнера.

Впродовж 2005-2009 рр. відбувалися і подальші зустрічі українських владних кіл з представниками Вишеградської групи. Предметом обговорення виступали інтеграційні прагнення України щодо ЄС та НАТО. Країни Четвірки, особливо Польща, поклали на себе роль активних промоутерів залучення України до загальноєвропейського контексту. Та все більше ставало помітно, що українська сторона не була налаштована на кардинальні реформи, а обмежувалася, натомість, декларативними заявами, що створювало контраст між формою та змістом формату «В4+Україна». Крім того, країни Вишеграду змушені були враховувати консервативну позицію «старих» членів ЄС, передусім Франції та Німеччини, у питанні євроатлантичних прагнень України.

Тут варто згадати події Бухарестського саміту НАТО 2 -4 квітня 2008 р. [15], де саме позиції зазначених країн стали на перешкоді надання Україні Плану дій щодо членства в Північноатлантичному альянсі. І це незважаючи на консолідовану позицію української влади на той період, про що свідчить підписаний спільний лист президента Віктора Ющенка, прем'єр -міністра Юлії Тимошенко та голови парламенту Арсенія Яценюка, де йшлося про прохання надати ПДЧ Україні на саміті. Це питання активно просували і країни В4, які були також членами НАТО. Проте Франція та Німеччина змогли заблокувати це рішення, не в останню чергу і під впливом російського фактору. Серед нових членів ЄС, вихідців з колишнього соцтабору (в т. ч. Вишеградської групи) та країн Балтії, завжди фіксувалося більш стримане і критичне ставлення до Російської Федерації, на відміну від французько -німецького альянсу, де бізнесові та економічні інтереси їх представників нерідко ставали на заваді прийняття більш конкретних формулювань у заявах та рішучіших дій, коли це вкрай було необхідно. Характерним це було як у випадку з наданням ПДЧ Україні, так і реакції на воєнну кампанію Росії в Грузії в серпні 2008 р.

У 2007 р. в Єврокомісії було розроблено 12 різних програм сусідства для країн, що межують з Європейським Союзом. З них країни Вишеградської четвірки та Україна задіювалися у рамках трьох програм, що включали Польщу, Україну та Білорусь; Угорщину, Словаччину та Україну; а також транснаціональну програму СЛОБЕБ, що охоплювала Південно-Східну Європу в зоні Центральної Адріатики та Дунаю. В структурі цих програм передбачалось надавати фінансову і технічну допомогу у процесах співпраці на транскордонному, транснаціональному та міжрегіональному рівнях [12].

Через рік після Бухарестського саміту Північноатлантичного Альянсу, 2 квітня 2009 р., у Києві за участю повноважних представників В4 відбулася спільна прес-конференція «Країни Вишеградської четвірки - у НАТО. А Україна?..». Оскільки саміт у Бухаресті формально не закрив дверей Північноатлантичного Альянсу для України, оскільки у підсумковий документ увійшло формулювання, що наша держава буде членом НАТО, хоч і без конкретних термінів, країни В4-члени Альянсу заявили через своїх посланців у Києві, що готові надавати всебічну підтримку та допомогу нашій державі на шляху просування до НАТО та поглиблення співпраці з цією структурою. Зокрема, про це зазначив посол Словаччини в Україні У. Руснак [ 8].

Країни Вишеградської групи брали активну участь у розробці політики «Східного партнерства» ЄС, що була започаткована у Празі 7 травня 2009 р. Ідею «Східного партнерства» представила роком раніше, у травні 2008 р., Польща на засіданні Ради ЄС. У числі шести країн, на яких мала поширитись дана форма співробітництва, чільне місце належало Україні [6]. В основі цього формату була ініціатива тодішнього міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Метою мало стати поглиблення інтеграції між Європейським Союзом та Україною, зокрема по чотирьом принциповим напрямкам, які наводить у своїй праці Н. Чорна: «1) демократія, належне врядування та стабільність, включаючи юстицію свободу та безпеку; 2) економічна інтеграція та наближення до політики ЄС; 3) енергобезпека; 4) економічний та соціальний розвиток» [12].

З приходом до влади команди президента В. Януковича в лютому 2010 р. відбувався поступовий відхід інтеграційних прагнень України від західного напрямку. На початках це виявилося у новій редакції Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р. [2], де у ст. 11 проголошувався позаблоковий статус, тобто фактична відмова від прагнення членства в НАТО. А наприкінці листопада 2013 р. сталася спроба повномасштабного реверсу всього зовнішньополітичного вектору України, що було однією з головних причин Революції Гідності 2013 -2014 рр.

Декларативно впродовж 2010-2013 рр. українська влада демонструвала готовність продовжувати рух в напрямку зближення з Європейським Союзом, що отримало вияв у подальшій розробці та підготовці Угоди про асоціацію з ЄС, включно з її економічною частиною, що стосувалася зони вільної торгівлі. Крім того, Україна, як і раніше, брала участь в ініціативі «Східного партнерства». Країни Вишеградської четвірки відігравали ключову роль комунікатора між офіційним Києвом та Брюсселем. Продовжував активну дію формат «В4+Україна», як проміжний майданчик у більш глобальних переговорах України та ЄС. Також відбувалися інші заходи, куди також запрошувалася українська сторона. Наприклад, 15 лютого 2011 р. на розширений саміт прем'єр-міністрів країн В4 з нагоди 20-річчя утворення Вишеградської групи, крім глав урядів Австрії та Німеччини, було запрошено також українську делегацію на чолі з головою уряду М. Азаровим [20].

25 вересня 2012 р. на зустрічі міністрів закордонних справ Вишеградської четвірки та країн Бенілюксу в Нью-Йорку було прийнято Спільну заяву про Україну [21], де учасники закликали український уряд поважати базові права людини в країні. Відзначаючи європейські прагнення України, водночас, в заяві вказувалося на регресивні тенденції щодо загального стану демократії. Міністри відзначили погіршення ситуації у сфері верховенства права, прав людини, свободи засобів масової інформації тощо. Окремо підкреслювалось, що відсутність прогресу в згаданих сферах може виявитися серйозною перешкодою для проєвропейського шляху України, зокрема й у питанні підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Таким в загальному був другий етап розвитку відносин між Україною та Вишеградською групою. Після подій Революції Гідності, анексії Криму та військового вторгнення Російської Федерації на українську територію, розпочав відлік третій етап формату «В4+Україна», що відкрив принципово нову сторінку у двосторонній комунікації. Лише в 2014 р. в рамках Вишеградської четвірки відбулося 8 різних зустрічей, присвячених подіям в Україні. Ще в самий розпал активного протистояння режиму президента Віктора Януковича з громадянським суспільством на Майдані, 29 січня 2014 р. з'явилася Спільна заява прем'єр-міністрів країн Вишеградської групи про Україну [24], де учасники висловили тверде переконання, що застосування сили не може сприяти вирішенню політичних конфліктів.

Загалом можна зазначити, що Вишеградська група як інституція, так і кожна з її складових не залишалися осторонь щодо будь-яких значних і ключових подій, що відбувалися в Україні. Так, можна згадати зустріч міністрів закордонних справ В4 у Будапешті 24 лютого 2014 р., де в підсумковій заяві сторони висловили свої співчуття всім загиблим на Майдані та привітали кроки до мирного розв'язання конфлікту [25]. 4 березня 2014 р. з'явилася заява Заява прем'єр-міністрів Вишеградських країн щодо України [29], де було вказано на неприпустимість порушення територіальної цілісності та міжнародно визнаних українських кордонів. А вже через день, 5 березня, на адресу Верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки К. Ештон та Європейського комісара з питань розширення і політики добросусідства Ш. Фюле надійшов спільний лист, підписаний очільниками зовнішньополітичних відомств всіх учасників Вишеградської четвірки, де йшлося про прохання підтримати реальними кроками Україну в її прагненні повернутися на євроінтеграційний шлях свого розвитку [26].

У цілому ж можна впевнено стверджувати, що з 2014 р. країни Вишеградської групи як ніколи активно допомагають Україні в її прагненнях до ЄС та НАТО. Це помітно як на рівні заяв різного роду, так і в конкретних діях, серед яких можна згадати остаточне підписання та ратифікацію Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом [11] та як наслідок цього - надання для українських громадян можливості безвізових подорожей в межах ЄС. Окремим блоком стоять питання, пов'язані з російським воєнним вторгненням на українську територію. Тут країни Вишеградської Групи займають однозначну позицію підтримки територіальної цілісності та суверенітету України.

У зв'язку із вищезгаданими подіями, в останні роки набуває все більшої актуальності співпраця у військовій галузі в рамках формату «В4+Україна». Ще з 2002 р. відбуваються регулярні зустрічі міністрів оборони країн Вишеградської групи, де обговорюються найактуальніші питання оборонної політики. З 2005 р. на такі зустрічі часто запрошуються і представники української сторони [4].

У рамках програми ЄС «Спільна політика безпеки та оборони», в грудні 2007 р. учасники «Вишеградської четвірки» оголосили про намір утворити свою бойову групу військовослужбовців із Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини, до яких в перспективі могла б приєднатись і Україна зі своїм контингентом в якості постійного партнера В4. 27 січня 2009 р. країни Вишеграду підписали Меморандум у сфері оснащення національних збройних сил сучасними видами озброєнь [13]. Відповідно до даного проекту, бойова група країн В4 мала стати автономною одиницею у складі військових структур Європейського Союзу. Обов'язки очільника такої групи покладалися на Польщу як на країну, що має найбільш потужний військов-промисловий комплекс та потенціал серед учасниць Вишеградського формату. Витрати на утримання військових розподілятимуться між всіма країнами В4. Передбачалося також проведення спільних навчань із Силами реагування НАТО.

На першому етапі планувалося залучити 1500 військовослужбовців із країн Вишеграду та України, які б могли в десятиденний термін дістатися в будь-яку точку планети, де виникне загроза воєнного конфлікту. Для цієї мети створено координаційні ради між міністерствами оборони України та країн В4, які на початках мали вести підготовку спільних військових навчань для сухопутних частин.

На сучасному етапі Вишеградська четвірка в особі профільних міністрів та експертних середовищ надає всебічну підтримку Україні в її прагненнях до НАТО та ЄС. Це цілий комплекс практичних питань, пов'язаних з проведенням реформ та досягнення військових стандартів, які в осяжній перспективі спроможні дати рясні плоди на шляху євроатлантичної інтеграції України.

Підсумовуючи, варто зазначити, що Вишеградська група, як регіональний формат співпраці, виявила свою ефективність та не втрачає актуальності навіть після офіційного досягнення ключового прагнення, заради якого ця структура утворювалась - входження Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини до Північноатлантичного альянсу та Європейського Союзу. Досвід перебування майже 15 років у ЄС та 20 років у НАТО показав, що Вишеградська четвірка стала важливим комунікаційним майданчиком, який нерідко виконує роль зв'язкової проміжної ланки на шляху зближення з ЄС тих держав, що або ставлять за мету інтегруватися в дану структуру, або ж прагнуть побудувати взаємовигідні добросусідські відносини з його країнами-учасниками.

Формат «В4+Україна» став, без сумніву, ключовим та найбільш дієвим серед аналогічних проектів на східноєвропейському напрямку. Вишеградська четвірка завжди допомагала нашій державі в реалізації її євроатлантичних прагнень, навіть попри певні складнощі, які мають місце останніми роками в двосторонніх відносинах між тими чи іншими країнами В4 та Україною. І хоча не можна просто використовувати лекала вишеградського досвіду, враховуючи українську специфіку, тим не менш, багато аспектів і реформ, здійснених країнами В4 є прикладом для України. Важливим є досвід не лише те, що і як треба робити, щоб стати членом ЄС та НАТО, але і те, що буде після цього приєднання, як, уже будучи повноцінним учасником того чи іншого об'єднання, в пошуках загального компромісу, відстоювати і там національні інтереси своєї країни.



Список використаних джерел та літератури

Вышеградская Европа: откуда и куда? Два десятилетия по пути реформ в Венгрии, Польше, Словакии и Чехии / под ред. Л. Н. Шишелиной. - М.: Весь Мир, 2010. - 568 с.

Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.

07. 2010 р. [Електронний ресурс]: ред. від 01.07.2010 // Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. Законодавство України. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17/ed20100701 (Дата звернення: 22

січня 2019). - Назва з екрану.

Закон України «Про основи національної безпеки України» від

19.06.2003 р. [Електронний ресурс]: ред. від 19.06.2003 // Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. Законодавство України. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/964-15 (Дата звернення: 15 січня 2019). - Назва з екрану.

Каплинський О. Роль Вишеградської четвірки в контексті національної безпеки України / О. Каплинський // Стратегічні пріоритети. - 2009. - № 2. - С. 47-54.

Кудряченко А.І. Україна та Вишеградська четвірка: стан та

перспективи співпраці / А.І. Кудряченко // Україна та Вишеградська четвірка: на шляху до взаємовигідних відносин: матеріали міжнар. конференції «Україна і Вишеградська четвірка: на шляху до взаємовигідних відносин», 13-14 травня 2010 р. / Research Center of the Slovak Foreign Policy Association ; упоряд. В. Пулішова, Т. Стражай. - Братіслава : АДІН, 2010. - С. 37-54.

Офіційний сайт програми ЄС «Східне партнерство» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.easternpartnership.org/ (Дата звернення: 20 січня 2019). - Назва з екрану.

Постанова Верховної Ради України від 02.07.1993 р. «Про Основні

напрями зовнішньої політики України» [Електронний ресурс]: ред. від 02.07.1993 // Верховна Рада України: офіц. веб-сайт. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3360-12

(Дата звернення: 18 січня 2019). - Назва з екрану.

Прес-конференція у Києві 2 квітня 2009 р. Країни Вишеградської четвірки - у НАТО. А Україна?.. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.dif.org.ua/ua/events/bfgb (Дата звернення: 20 січня 2019). - Назва з екрану.

Снігир О. Співпраця України та нових держав членів ЄС:

перспективні напрями [Електронний ресурс] / О. Снігир // Нац. ін-т стратегічних дослідж. : [веб-сайт]. Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку. Наукова діяльність. Аналітичні матеріали НІСД. - грудень 2007 р. - Режим доступу: http://www.niss.

gov.ua/Monitor/Desember/10.htm (Дата звернення: 18 січня 2019). - Назва з екрану.

Текст Маастрихтського договору 1992 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.webcitation.org/6Hds82MCh (Дата звернення: 20 січня 2019). - Назва з екрану.

Текст Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом

[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/yevropeiska-integraciya/ugoda-pro-asociacyu

(Дата звернення: 1 лютого 2019). - Назва з екрану.

Чорна Н. Країни Вишеградської групи та Україна: досвід та перспективи співробітництва [Електронний ресурс] / Н. Чорна // - Режим доступу:

http://chtyvo.org.ua/authors/Chorna Nataliia/Krainy Vyshehradskoi hrupy ta Ukrai

na dosvid ta perspektyvy spivrobitnytstva/ (Дата звернення: 18 січня 2019). - Назва з екрану.

Шелест Г. «Вишеградська четвірка»: у пошуках субрегіональної безпеки? [Електронний ресурс] / Г. Шелест // - Режим доступу: www.od.niss.gov.ua/articles/449 (Дата звернення: 2 лютого 2019). - Назва з екрану.

A summit of representatives of V4 social democratic parties and parties with social democratic orientation in Bratislava (December 18-19, 1993) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/calendar/1998-and-before (last Access: January 15, 2019). - Title from the Screen.

Bucharest Summit Declaration Issued by the Heads of State and

Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Bucharest on 3 April 2008 [Electronic Resource] - Mode of Access:

http://www.summitbucharest.ro/en/doc 201.html (last Access: January 28, 2019). - Title from the Screen.

Declaration of Prime Ministers of the Czech Republic, the Republic of

Hungary, the Republic of Poland and the Slovak Republic on cooperation of the Visegrad Group countries after their accession to the European Union (May 12, 2004) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/2004/declaration-of-prime (last Access: January 28, 2019). - Title from the Screen.

European Council, Conclusions of the Presidency, Copenhagen (June 1993) [Electronic Resource] - Mode of Access: https://www.consilium.europa.eu/media/21225/72921.pdf (last Access: January 24, 2019). - Title from the Screen.

European Council, Conclusions of the Presidency, Essen (December 1994)

[Electronic Resource] - Mode of Access:

http://www.europarl.europa.eu/summits/ess1 en.htm (last Access: January 22, 2019).

Title from the Screen.

European Council: Draft Treaty of Nice (12 December 2000) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.europarl.europa.eu/summits/nice1 en.htm (last Access: January 25, 2019). - Title from the Screen.

Extended summit of the V4 Prime Ministers with Prime Ministers of Austria, Germany and Ukraine on the occasion of the 20th anniversary of the Visegrad Group, Bratislava (February 15, 2011) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/calendar/2011 (last Access: February 1, 2019).

Title from the Screen.

Joint Statement by the Visegrad Group and the Benelux countries on the

situation in Ukraine (September 25, 2012) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup .eu/calendar/2012/j oint-statement-by-the (last Access:

February 1, 2019). - Title from the Screen.

Joint Declaration of the Prime Ministers of the V4 Countries on the EU, Kazimierz Dolny (June 10, 2005) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/2005/ioint-declaration-of-the (last Access: January 28, 2019). - Title from the Screen.

Joint Declaration of the Prime Ministers of the V4 Countries on Ukraine,

Kazimierz Dolny (June 10, 2005) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/2005/ioint-declaration-of-the-110412 (last Access:

January 28, 2019). - Title from the Screen.

Joint Statement of the Prime Ministers of the Visegrad Group Countries on Ukraine (January 29, 2014) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/calendar/joint-statement-of-the (last Access: February 2, 2019). - Title from the Screen.

Joint Statement of V4 Foreign Ministers on Ukraine (February 24, 2014) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/joint- statement-of-v4 (last Access: February 1, 2019). - Title from the Screen.

Joint V4 Foreign Ministers' Letter on Ukraine to Ashton and Fule [.PDF]

(March 4, 2014) [Electronic Resource] - Mode of Access:

http://www.visegradgroup.eu/calendar/2014 (last Access: February 2, 2019). - Title from the Screen.

Selected events of V4 in 1999 [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/calendar/1999 (last Access: January 15, 2019). - Title from the Screen.

Selected events of V4 in 2001 [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/calendar/2001 (last Access: January 15, 2019). - Title from the Screen.

Statement of the Prime Ministers of the Visegrad Countries on Ukraine

(March 5, 2014) [Electronic Resource] - Mode of Access:

http://www.visegradgroup.eu/calendar/2014/statement-of-the-prime (last Access: February 2, 2019). - Title from the Screen.

Summit of Prime Ministers in Tale (Slovakia) (June 24-25, 2003)

[Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/2003/summit- of-prime (last Access: January 20, 2019). - Title from the Screen.

The official site of Visegrad Fund [Electronic Resource] - Mode of Access: https://www.visegradfund.org/ (last Access: January 20, 2019). - Title from the Screen.

Visegrad Declaration 1991 [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/documents/visegrad-declarations/visegrad-declaration-

110412 (last Access: January 15, 2019). - Title from the Screen.

Visegrad Scholarship Program [Electronic Resource] - Mode of Access: https://www.visegradfund.org/apply/mobilities/visegrad-scholarship/#rules (last Access: January 20, 2019). - Title from the Screen.

Visegrad Youth Conference (April 29, 2001) [Electronic Resource] - Mode of Access: http://www.visegradgroup.eu/2001/visegrad-youth (last Access: January 17, 2019). - Title from the Screen.

References:

Shyshelina, L. N. (2010) Vyshegradskaya Yevropa: otkuda i kuda? Dva desyatiletiya po puti reform v Vengriyi, Polshe, Slovakiyi i Chehiyi. Moskwa: Ves Mir.

Zakon Ukrayiny «Pro zasady vnutrishnyoyi i zovnishnyoyi polityky» vid 01. 07. 2010 r. Verkhovna Rada Ukrayiny: of its. veb-sayt. Zakonodavstvo Ukrayiny. Retrieved January 22, 2019, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411- 17/ed20100701

Zakon Ukrayiny «Pro osnovy natsionalnoyi bezpeky Ukrayiny» vid 19.06.2003 r. Verkhovna Rada Ukrayiny: of its. veb-sayt. Zakonodavstvo Ukrayiny. Retrieved January 15, 2019, from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/964-15

Kaplynskiy, O. (2009) Rol Vyshegradskoyi chetvirky v konteksti natsionalnoyi bezpeky Ukrayiny. Strategichni priorytety. 2, рр. 47-54.

Kudryachenko, A. (2010) Ukrayina i Vyshegradska chetvirka: stan ta

perspectyvy spivpratsi. Ukrayina i Vyshegradska chetvirka na shlyahy do vzayemovygidnyh vidnosyn: materialy mizhnar. konferentsiyi «Ukrayina i

Vyshegradska chetvirka na shlyahy do vzayemovygidnyh vidnosyn» 13-14 travnya 2010 r. / Research Center of the Slovak Foreign Policy Association Bratyslava, рр. 37-53.

Ofitsiynyi sayt programy YeEs «Shidne partnerstvo» (2009). Retrieved January 20, 2019, from http://www.easternpartnership.org/

Postanova Verkhovnoyi Rady Ukrayiny vid 02.07.1993 r. «Pro osnovni napryamy zovnishnyoyi polityky Ukrayiny». Verkhovna Rada Ukrayiny: ofits. veb-

sayt. Zakonodavstvo Ukrayiny. Retrieved January 18, 2019, from

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3360-12

Pres-konferentsiya u Kyyevi 2 kvitnya 2009 r. Krayiny Vyshegradskoyi chetvirky - u NATO. A Ukrayina?. Retrieved January 20, 2019, from www.dif.org.ua/ua/events/bfgb

Snigyr, O. (2007) Spivpratsia Ukrayiny ta novyh derzhav chleniv YeEs: perspectyvni napryamy. Analitychni zapysky schodo problem i podiy syspilnogo rozvytku. Naukova diyalnist. Analitychni materialy NISD. Retrieved January 18, 2019, from http://www.niss. gov.ua/Monitor/Desember/10.htm

Text Maastrykhtskogo dogovoru 1992 r. Retrieved January 20, 2019, from http://www.webcitation.org/6Hds82MCh

Text Ugody pro asotsiatsiyu mizh Ukrayinoyu ta Yevropeyskym Soyuzom

(2014). Retrieved February 1, 2019, from

https://www.kmu.gov.ua/ua/divalnist/vevropeiska-integraciya/ugoda-pro-asociacvu

Chorna, N. (2017) Krayiny Vyshegradskoyi grupy ta Ukrayina: dosvid ta

perspektyvy spivrobitnytstva. Retrieved January 18, 2019, from

http://chtyvo.org.ua/authors/Chorna Nataliia/Krainy Vyshehradskoi hrupy ta Ukrai

na dosvid ta perspektyvy spivrobitnytstva/

Shelest, H. (2011) «Vyshegradska chetvirka»: uposhukah subregionalnoyi bezpeky? Retrieved February 1, 2019, from www.od.niss.gov.ua/articles/449

A summit of representatives of V4 social democratic parties and parties with social democratic orientation in Bratislava (December 18-19, 1993). Retrieved January 15, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/calendar/1998-and-before

Bucharest Summit Declaration Issued by the Heads of State and

Government participating in the meeting of the North Atlantic Council in Bucharest on 3 April 2008. Retrieved January 28, 2019, from

http://www.summitbucharest.ro/en/doc 201.html

Declaration of Prime Ministers of the Czech Republic, the Republic of Hungary, the Republic of Poland and the Slovak Republic on cooperation of the Visegrad Group countries after their accession to the European Union (May 12,

2004). Retrieved January 28, 2019, from

http://www.visegradgroup.eu/2004/declaration-of-prime

European Council, Conclusions of the Presidency, Copenhagen (June

. Retrieved January 24, 2019, from

https://www.consilium.europa.eu/media/21225/72921.pdf

European Council, Conclusions of the Presidency, Essen (December

. Retrieved January 22, 2019, from

http://www.europarl.europa.eu/summits/ess1 en.htm

European Council: Draft Treaty of Nice (12 December 2000). Retrieved January 25, 2019, from http://www.europarl.europa.eu/summits/nice1 en.htm

Extended summit of the V4 Prime Ministers with Prime Ministers of Austria, Germany and Ukraine on the occasion of the 20th anniversary of the Visegrad Group, Bratislava (February 15, 2011). Retrieved February 1, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/calendar/2011

Joint Statement by the Visegrad Group and the Benelux countries on the situation in Ukraine (September 25, 2012). Retrieved February 1, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/calendar/2012/ioint-statement-by-the

Joint Declaration of the Prime Ministers of the V4 Countries on the EU,

Kazimierz Dolny (June 10, 2005). Retrieved January 28, 2019, from

http://www.visegradgroup.eu/2005/ioint-declaration-of-the

Joint Declaration of the Prime Ministers of the V4 Countries on Ukraine,

Kazimierz Dolny (June 10, 2005). Retrieved January 28, 2019, from

http://www.visegradgroup.eu/2005/ioint-declaration-of-the-110412

Joint Statement of the Prime Ministers of the Visegrad Group Countries on

Ukraine (January 29, 2014). Retrieved February 2, 2019, from

http://www.visegradgroup.eu/calendar/ioint-statement-of-the

Joint Statement of V4 Foreign Ministers on Ukraine (February 24, 2014). Retrieved February 1, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/ioint-statement-of-v4

Joint V4 Foreign Ministers' Letter on Ukraine to Ashton and Fule [.PDF]

(March 4, 2014). Retrieved February 2, 2019, from

http://www.visegradgroup.eu/calendar/2014

Selected events of V4 in 1999. Retrieved January 15, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/calendar/1999

Selected events of V4 in 2001. Retrieved January 15, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/calendar/2001

Statement of the Prime Ministers of the Visegrad Countries on Ukraine

(March 5, 2014). Retrieved February 2, 2019, from

http://www.visegradgroup.eu/calendar/2014/statement-of-the-prime

Summit of Prime Ministers in Tale (Slovakia) (June 24-25, 2003). Retrieved January 20, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/2003/summit-of- prime

The official site of Visegrad Fund. Retrieved January 20, 2019, from https://www.visegradfund.org/

Visegrad Declaration 1991. Retrieved January 15, 2019, from

http://www.visegradgroup.eu/documents/visegrad-declarations/visegrad-declaration-110412

Visegrad Scholarship Program. Retrieved January 20, 2019, from https://www.visegradfund.org/apply/mobilities/visegrad-scholarship/#rules

Visegrad Youth Conference (April 29, 2001). Retrieved January 17, 2019, from http://www.visegradgroup.eu/2001/visegrad-youth

Размещено на Allbest.ru