Реалізація політики інтеграції української науки в європейський дослідницький простір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки

ім. Г.М. Доброва НАН України

Реалізація політики інтеграції української науки в європейський дослідницький простір

Овчарова Л.П., Бодеко В.П. наукові співробітники

Анотація

В статті викладено результати дослідження реалізації політики інтеграції української науки в європейський дослідницький простір (ЄДП), зокрема, наведено розгорнутий аналіз законодавчого та фінансового забезпечення міжнародного співробітництва з країнами Євросоюзу в сфері наукових досліджень і розробок. Обґрунтовано, що в Україні напрацьована інституційна і правова база, яка є основою для активізації участі наукових установ та закладів вищої освіти у спільних науково- дослідницьких проєктах і програмах європейських інституцій.

Особливу увагу приділено аналізу багатостороннього та двостороннього міжнародного співробітництва українських академічних установ та університетів, досвіду виконання спільних проектів з європейськими науковими організаціями; висвітленню наслідків участі вітчизняних науковців у міжнародних проектах. За результатами дослідження авторами аргументовано, що співпраця з європейськими науковими інституціями в сфері досліджень і розробок сприяє підвищенню ефективності та конкурентоспроможності наукової та освітньої сфер України; запропоновано заходи, які прискорять інтеграцію вітчизняного наукового потенціалу в ЄДП.

Ключові слова: міжнародне науково-технологічне співробітництво; науково- технічна політика; європейський дослідницький простір; науково-дослідницькі проекти; міжнародні наукові організації; Рамкова програма ЄС з наукових досліджень та інновацій „Горизонт 2020”.

Постановка проблеми

Одним із основних пріоритетів міжнародної співпраці у науково-технологічній сфері є інтеграція вітчизняного наукового потенціалу в Європейський дослідницький простір шляхом проведення спільних досліджень і розробок (ДіР) з науковими інституціями країн-членів ЄС та забезпечення участі вітчизняних дослідників у міжнародних наукових заходах.

Розширення співпраці України з європейськими дослідницькими структурами, набуття статусу асоційованого члена в міжнародних організаціях вимагає критичного осмислення досвіду співпраці наукових установ України з європейськими інституціями; висвітлення нових можливостей для українських учених; визначення перспективних напрямів спільних науково- дослідницьких проєктів і розроблення пропозицій щодо створення передумов для подальшого залучення вчених до європейських дослідницьких програм та активізації використання можливостей наукової співпраці.

Ґрунтовний аналіз стану та тенденцій розвитку міжнародного науково- технологічного співробітництва (МНТС) в секторі досліджень та розробок України допоможе вибудувати правильну стратегію розширення участі у проєктах і програмах європейських організацій, зокрема визначити пріоритетні напрями спільних проєктів і створити передумови для успішної участі в програмі «Horizon Europe», яка розпочинається у 2021 році.

Мета статті: проаналізувати нормативно-правову базу, яка є основою для здійснення МНТС; узагальнити інформацію щодо напрямів співпраці наукових установ, закладів вищої освіти (ЗВО) з європейськими науковими організаціями; визначити пріоритетні галузі спільних досліджень; обґрунтувати переваги участі вітчизняних науковців у міжнародних проектах та виклики, що пов'язані з відтоком висококваліфікованих кадрів; запропонувати заходи, які сприятимуть підвищенню результативності співпраці з міжнародними науковими інституціями.

При підготовці статті були використанні нормативно-правові акти, які стосуються МНТС, інформаційні матеріали європейських наукових інституцій, інформація Міністерства освіти і науки України (МОН) щодо участі України у спільних дослідницьких проектах, річні звіти ректорів національних провідних університетів та звіти про діяльність установ НАН України, публікації, інтерв'ю відомих вітчизняних учених та учасників міжнародних проектів.

Виклад основного матеріалу

Для гармонізації взаємних інтересів, напрямів, цілей та механізмів досягнення практичних результатів співпраці вітчизняних наукових установ та організацій країн-членів ЄС, в Україні напрацьована інституційна і правова база, яка є основою для подальшого поглиблення й розширення наявних зв'язків між країнами. Вона складається із Законів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів МОН, інших підзаконних нормативних актів. Важливу роль у МНТС відіграють кодекси, чинні міжнародні договори України та угоди з міжнародними науковими інституціями, згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою України.

Прийнятті нормативно-правові, розпорядчі та інші акти, міжнародні договори і угоди, управлінські рішення з питань МНТС мають вагоме значення для розширення можливостей участі наукових установ України у спільних науково-дослідницьких проєктах і програмах європейських інституцій. В табл. 1 наведено найбільш актуальні законодавчі акти, які забезпечують науково- технічне співробітництво вітчизняних установ сфери досліджень та розробок з європейськими науковими організаціями.

Наведений перелік законодавчих актів свідчить, що націо-нальне законодавство, спрямоване на забезпечення МНТС, суттєво оновилося. Верховна рада України ратифікувала важливі для наукової спільноти угоди з Європейським Союзом про участь України у Рамковій програмі ЄС з наукових досліджень та інновацій "Горизонт 2020”; з Європейським співтовариством з атомної енергії ( Євроатом), з Європейською організацією ядерних досліджень (ЦЕРН); угоду про участь у Міжнародній європейській інноваційній науково- технічній програмі “EUREKA”.

Правові засади міжнародної співпраці для всіх організацій вітчизняної науково-технічної сфери визначені, насамперед, нормами Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон) [1]. Норми Закону значною мірою, забезпечують необхідні умови для інтеграції вітчизняної науки в ЄДП і передбачають участь українських науковців у виконанні міжнародних проєктів і програм. Так, відповідно до ст. 66 Закону «Держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технічними організаціями, іноземними юридичними особами, міжнародними науковими організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами та об'єднаннями». Законом також визначено форми МНТС, а саме: проведення спільних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок на основі кооперації, спільних науково- технічних програм; взаємний обмін науковою та науково-технічною інформацією, використання об'єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних; проведення міжнародних конференцій, взаємний обмін науковими та науково-педагогічними кадрами, студентами і аспірантами, а також спільна підготовка спеціалістів; участь у міжнародних наукових програмах, зокрема в рамкових програмах Європейського Союзу з досліджень та інновацій.

Таблиця 1 - Важливі нормативно-правові акти, які забезпечують науково- технічне співробітництво України з європейськими інституціями

В ст. 66 Закону визначено пріоритети державної політики у сфері науки, які спрямовані на: підвищення ефективності національної дослідницької системи; оптимізацію міжнародної співпраці задля вирішення глобальних викликів, що стоять перед людством; забезпечення участі у рамкових та спільних міжнародних програмах Євросоюзу; узгодження стратегії створення державних дослідницьких інфраструктур з дорожньою картою Європейських дослідницьких інфраструктур; створення сприятливих умов для мобільності вчених; для повноцінного обміну, передачі та доступу до наукових знань.

Важливе значення для розширення співпраці з країнами-членами ЄС має Дорожня карта інтеграції України до ЄДП [2], розроблена у 2018 р. В ній визначено 6 пріоритетів інтеграції української науки до ЄДП, цілі, заходи та інструменти, а також індикатори їх досягнення.

Підписані документи формально уможливили розширення МНТС України з Євросоюзом, яке не обмежується лише участю в конкурсах, а дозволяє напряму долучитися до діяльності наукових організацій ЄС. Завдяки цьому Україна стала країною-учасницею ЄДП, отримавши можливості істотно покращити стан сфери наукових досліджень та розробок.

Аналіз стану та тенденцій розвитку співпраці вітчизняних наукових установ з європейськими науковими інституціями. За останні п'ять років євроінтеграційні процеси в сфері ДіР в Україні прискорились. Збільшилась кількість двосторонніх і багатосторонніх спільних наукових й інноваційних проєктів з науковими організаціями країн-членів ЄС та спільних наукових публікацій українських учених разом з колегами з країн ЄС реферованих у базах даних WoS та SCOPUS. Збільшилася частка фінансування Україною спільних ДіР за рахунок загального фонду державного бюджету. Представники України активно долучаються до роботи Комітетів ЄС з проблем науково- технічного та інноваційного розвитку, що дає можливість визначати спільні з країнами ЄС пріоритетні напрями взаємодії у сфері науки та інновацій; створено національні та регіональні контактні пункти програми «Горизонт 2020», які надають підтримку українським учасникам проектів; розпочав діяльність новий Національний контактний пункт Євратом в Україні, який підтримується проєктом UAinEuratom, що дасть змогу проводити відеоконференції, дистанційні зустрічі з міжнародних і національних проектів, розвивати комунікаційні можливості для посилення співпраці та інтеграції української наукової спільноти в європейські дослідження.

Установи академічного сектора науки та провідні університети України долучились до виконання двосторонніх і багатосторонніх міждержавних та відомчих проектів з країнами Євросоюзу. Так, згідно з інформацією МОН, вітчизняні науковці приймають участь в окремих колабораціях Європейської організації з ядерних досліджень; у науково-технічній програмі ЄС COST, «EUREKA»; співпрацюють з Міжнародним інститутом прикладного системного аналізу (IIASA) з виконання спільних комплексних проектів та підтримки стажування молодих науковців через програму Літньої школи.

У 2019 р. українські вчені закладів вищої освіти (ЗВО) та академічних установ виконували 119 двосторонніх проєктів з іноземними колегами з 12 країн світу, які українська сторона фінансує за кошти Держбюджету. Більша половина цих проектів виконується спільно з країнами ЄС: з Польщею - 15 проектів, Литвою - 13, Францією - 12, Німеччиною - 11, Австрією - 10, Чехією -10, Латвією - 7 проектів. Тематика проєктів стосується нових технологій та матеріалів, екології, енергоефективності, наук про життя, покращення обороноздатності тощо [3].

Найбільш активні національні університети - КНУ ім. Т Шевченка, НУ «Львівська політехніка», КПІ ім. Ігоря Сікорського, Сумський державний університет, НТУ «Харківський політехнічний інститут», Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

Наприклад, в Каразінському університеті у 2019 р. науковці виконували проєкт Вишеградського фонду «Політичні та економічні аспекти збереження біорізноманіття в країнах Вишеградської групи» разом із Центральноєвропейським університетом (Угорщина); Проєкт Еразмус+ «INTENSE: Комплексна докторська програма з екологічної політики, менеджменту природокористування та техноекології» (2017-2021 рр.) разом з Естонським університетом наук про життя.

Важливе значення для розширення співпраці вітчизняних ЗВО з європейськими університетами має програма міжнародного обміну ЄС Еразмус+. Провідні національні університети активно приймають участь у європейській програмі міжнародного обміну Еразмус+. Наприклад, активним учасником цієї програми є КНУ ім. Т.Шевченка, який підписав угоду щодо академічної мобільності з 46 європейськими університетами. Завдяки участі в Програмі Еразмус+ у 2019 р. 1724 аспірантів, студентів, викладачів Університету перебували на стажуванні, 316 осіб - взяли участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах. На довготерміновій основі в університеті працюють 22 іноземних викладача з Австрії, Болгарії, Німеччини, Сербії, Словенії, Хорватії [4].

Всі названі заходи дуже важливі для ЗВО, оскільки впливають на формування їх міжнародних рейтингів, на показники ефективності діяльності університетів. Ефективність такої співпраці очевидна, оскільки вона сприяє взаємному обміну студентами і викладачами; дає можливість ЗВО модернізувати освітні програми, покращити професійний рівень викладачів. Налагодження зв'язків з європейськими університетами також стало важливим підґрунтям для розширення грантової діяльності та підвищення публікаційної активності співробітників науково-освітньої галузі у рейтингових виданнях.

Варто також відзначити, що в умовах обмеженого фінансування науково- освітньої сфери в Україні, двостороння співпраці з країнами ЄС дала можливість окремим установам частково вирішити проблему з оновленням дослідницької інфраструктури та отримати необхідні для проведення досліджень прилади, матеріали та реактиви. Так, за кошти 6 освітніх проектів програм TEMPUS та Erasmus+ (188 тис. євро) обладнано 7 лабораторій в КПІ ім. Ігоря Сікорського.

Активними учасниками міжнародних програм також є наукові установи НАН України (Академія). За грантами європейських інституцій, здобутих на конкурсній основі, в Академії реалізуються щорічно близько 300 дослідницьких, координаційних та підтримуючих науковий обмін проектів. Найвагомішим за кількістю прямих договорів і спільних проєктів є двостороннє співробітництво установ Академії з науковими центрами та організаціями європейських країн. В рамках програм обміну науковцями за період з 2015-2019 рр. успішно завершено реалізацію 175 двосторонніх проєктів за квотами, обумовленими відповідними угодами з академіями наук країн Євросоюзу, насамперед Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Болгарії та Румунії [5].

На рис.1 наведені дані про міжакадемічний обмін, який став ефективної формою двосторонньої співпраці установ НАН України з академіями наук європейських країн. Найбільша кількість проектів була започаткована з Польською академією наук. Так, у 2015-2017 рр. виконувалося 68 проєктів; у 2018-2020 рр. - 52 спільні проєкти. Основна мета конкурсів - консолідація зусиль НАН України та академій наук європейських країн для фінансування спільних фундаментальних наукових досліджень [6].

Рисунок 1 - Динаміка двосторонніх проектів НАН України, що виконувалися в рамках програми мобільності [6]

Вчені НАН України є співвиконавцями з європейськими колегами важливих проєктів у сфері супутникового агромоніторингу посівів, беруть участь у діяльності Європейської мережі лабораторій з питань генетично модифікованих організмів. Також значний досвід співпраці за такими важливими напрямами як ядерна безпека, технології моніторингу навколишнього середовища, продовольча безпека, енергетика.

Особливо важлива співпраця польських та українських науковців у сфері дослідження, використання й захисту водних ресурсів. Важливе значення також має транскордонне співробітництво українських, польських та білоруських учених в рамках біосферного резервату «Західне Полісся», що є актуальним не тільки для охорони природи, а й для збалансованого соціально- економічного розвитку цих територій у трьох державах [7].

Завдяки співпраці з європейськими колегами вітчизняні науковці використовують потужну лабораторно-експериментальну базу для проведення спільних і власних досліджень, а молоді вчені мають можливість навчатися за програмами PhD.

Позитивне значення для розвитку потенціалу української науки має також участь у проектах рамкових програм ЄС, зокрема "Горизонт 2020" (РП-8). Членство України в рамковій програмі ЄС «Горизонт 2020» відкрило додаткові можливості для вітчизняних дослідницьких колективів: вчені претендують не лише на фінансування своїх досліджень, а й на так звані інфраструктурні гранти, тобто отримання необхідного для проведення цих досліджень обладнання. Академічні установи, університети та приватні компанії отримали можливість приймати участь у спільних дослідницьких проектах та подавати заявки на наукові стипендії і програми мобільності кадрів, що надаються Європейською дослідницькою радою, а також програмою імені Марії Склодовської-Кюрі [3].

Кількість проектів за участі українських науковців, що отримали фінансування в програмі «Горизонт 2020», постійно зростала. Починаючи з 2014 р. і по липень 2020 р. українські учасники отримали 182 гранти на суму 31830 тис. євро. Найбільше фінансування за рахунок європейських грантів було залучено Харківським авіаційним інститутом - 2,06 млн євро; ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» - 1,41 млн євро; ТОВ «НАНОТЕХЦЕНТР» - 1,34 млн євро; ТОВ «Політеда Клауд» - 1,22 млн євро; ТОВ «SolarGaps» - 1,05 млн євро. Дослідження свідчить, що найбільшу активність виявляли середні та малі підприємства - 50,8% участей, наукові установи - 22,1%, ЗВО - 17,5%. Серед ЗВО - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка виконував - 8 проектів, Харківський авіаційний інститут - 7 проектів; Політехнічний інститут ім. І. Сікорського - 4 проекти [8, 9].

Для порівняння наведемо інформацію про участь європейських університетів у проєктах програми «Горизонт 2020»: Магдебурзький технічний університет ім. Отто фон Геріке - 14 проектів, Варшавська політехніка - 23, Талліннський технічний університет - 27 проектів [ 9].

В установах НАН України в рамках програми „Горизонт 2020” виконувалось 35 проектів. У програмі брали участь 23 наукові колективи Академії, серед них найбільш активними були Інститут фізики - 4 проєкти, Донецький фізико-технічний інститут ім. О.О. Галкіна - 3, по 2 проєкти виконували: Інститут космічних досліджень, Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького, Інститут магнетизму,

Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського, Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» [9].

Наприклад, у 2017 р. вченими Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології розпочато дослідження за проєктом РП-8 на тему «Нанопористі та наноструктуровані матеріали для лікування радіаційних уражень», партнерами в якому є наукові організації з Іспанії, Франції, Угорщини та інших країн; продовжено роботу за проєктом на тему «Твіннінг на антипухлинних вакцинах, основаних на ДНК» спільно з науковими колективами з Латвії, Швеції й Польщі. Завдяки грантовій підтримці наукові установи мали можливість провести 2 наукові міжнародні конференції [10].

В рамках проєкту програми «Горизонт 2020» «ERA-PLANET» науковцями Академії виконувалась цільова програма наукових досліджень

«Аерокосмічні спостереження довкілля в інтересах сталого розвитку та безпеки», яка є першим випадком співфінансування таких масштабних науково-дослідницьких проєктів з боку України .

Аналіз інформації про участь установ НАН України у РП-8 свідчить про значний потенціал для подальшого розширення співпраці. Тематика досліджень учених НАН України в рамках РП-8 спрямована на вирішення вкрай актуальних загальносвітових проблем. Проєкти, в яких беруть участь дослідники з Академії, спрямовані на підтримку інноваційних розробок, розроблення нових технологій і розвиток інфраструктури, дослідження в галузі нано-, біо-, інформаційних технологій, нових матеріалів, космосу та проєкти, пов'язані з дослідженням питань сталого розвитку.

За інформацією [8, 9] найбільшу кількість грантів українські установи отримали за такими напрямами: дії Марії Складовської-Кюрі для розвитку навичок, навчання та кар'єри - 49 грантів; безпечна, чиста та ефективна енергетика - 21; клімат та ефективність використання ресурсів - 17; розумний, екологічно чистий, інтегрований транспорт - 11; харчова безпека, стале сільське господарство, морські дослідження та біоекономіка - 11; європейські дослідницькі інфраструктури - 10.

На думку керівників проектів, міжнародна співпраця в рамках програми «Горизонт 2020» сприяла налагодженню професійних зв'язків між науковцями та бізнесом з різних країн світу, обміну інформацією та досвідом; відкрила доступ до європейських дослідницьких інфраструктур; дала можливість впровадити окремі ідеї, ноу-хау, технології й розробки та опублікувати результати досліджень в престижних наукових журналах.

Висновки

Підсумовуючи викладене можемо стверджувати, що міжнародні наукові та науково-технічні зв'язки з країнами Євросоюзу з кожним роком відіграють все вагомішу роль у розвитку досліджень наукових установ та ЗВО. Приклади міжнародних науково-дослідницьких проєктів за участю українських вчених показали, що між ними та їх колегами із європейських наукових установ склалися плідні та взаємовигідні довгострокові відносини. Незважаючи на складні умови, в яких перебуває сьогодні країна, вітчизняні наукові організації активізували співпрацю з міжнародними інституціями. Підписанні угоди з підтримки дослідницької діяльності в Україні з європейськими організаціями, спільні проєкти відкрили нові можливості для поглиблення наукової співпраці з ними і стали важливим кроком на шляху євроінтеграції української науки до європейського дослідницького простору.

Багатостороння та двостороння співпраця з науковими інституціями ЄС та країнами-членами ЄС у рамках міжнародних угод дала змогу вченим академічного сектора науки та ЗВО не тільки підтримувати високий рівень досліджень, працювати на унікальному обладнанні, отримувати доступ до світових баз даних, фінансову та матеріально-технічну підтримку проєктів, розвивати об'єкти дослідницької інфраструктури, а й брати участь у міжнародних конференціях, програмах стажування у провідних європейських організаціях; публікувати результати в престижних наукових виданнях.

Але щоб мати вихід на нові ринки та доступ до нових знань, стати органічною складовою ЄДП та якомога повно використовувати його можливості задля підвищення конкурентоспроможності української науки, необхідно впроваджувати системний підхід в інтеграції України до ЄДП.

З огляду на цілі й завдання МНТС доцільно реалізувати заходи, які сприятимуть підвищенню результативності співпраці з європейськими науковими інституціями, а саме: оновити національні пріоритети розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності з урахуванням тенденцій ЄС та визначити пріоритетні напрями розвитку відкритої науки та відкритих інновацій; посилити спрямованість дослідницької діяльності на потреби економіки, насамперед, промисловості та суспільства; активізувати участь представників Академії та ЗВО в тематичних програмних комітетах як інструмент впливу й лобіювання інтересів вітчизняних учених; створювати міжнародні консорціуми для досліджень з національних пріоритетних напрямів розвитку науки [11].

Окрім традиційних обмінів необхідно більше орієнтуватися на цільові проєкти з розширенням міжнародного обміну науковою інформацією, як у формі виступів з доповідями на конференціях і симпозіумах, так і презентації результатів виконаних досліджень, щоб офіційно заявити про свою першість у розробці та підняти рейтинг наукової організації.

При формуванні стратегії МНТС необхідно враховувати і ризики, пов'язані із залученням висококваліфікованих кадрів в міжнародні проекти. Оскільки значна кількість важливих досягнень українських учених стає інтелектуальною власністю інших країн і майже половина наукових кадрів України витрачає свій творчий потенціал здебільшого в інтересах зарубіжних замовників.

Для більш ефективного використання переваг від участі у міжнародних організаціях та проєктах необхідно налагодити моніторинг результатів наукових проєктів, які виконуються в рамках МНТС, покращити рівень інформованості науковців в країні щодо участі у міжнародних науково- технічних проєктах, забезпечити своєчасну сплату членських внесків до бюджетів міжнародних наукових організацій та удосконалити нормативно- правову базу з управління коштами, що надходять до установ Академії та ЗВО у вигляді грантів.

Для цього необхідно створити інформаційно-аналітичну систему, яка дозволить отримати узагальнені дані щодо співпраці наукових установ України, ЗВО та підприємницьких структур з міжнародними науковими інституціями, що дасть змогу проаналізувати результативність їх участі у міжнародних проєктах, підготувати рекомендації щодо подальшого використання отриманого досвіду та розробити стратегію просування національних інтересів.

Необхідно впроваджувати заходи, які сприятимуть академічній мобільності та інтернаціоналізації досліджень і водночас дозволять зменшити відтік висококваліфікованих кадрів за кордон.

Системний підхід до МНТС в Україні сприятиме розвитку плідних і взаємовигідних довгострокових відносин з європейськими науковими інституціями. Спільне виконання проектів, активна участь українських науковців та освітян у загальноєвропейському ринку наукових кадрів і наукових розробок дозволить зберегти та якісно оновити потенціал науково- технологічної сфери України.

науковий дослідницький співробітництво

Список використаних джерел

1. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»

2. Дорожня карта інтеграції України до Європейського дослідницького простору

3. Інформація МОН України

4. Звіт ректора КНУ ім. Т. Шевченка про наукову діяльність. 2019.

5. Загородній А.Г. 2020. Звіт про діяльність НАН України з координації міждисциплінарних досліджень, міжнародну співпрацю та роботу з науковою молоддю у 2015-2019 роках. Вісник НАН України. . № 5. С. 62-72.

6. Інформаційні матеріали відділу міжнародних зв'язків НАН України 2019.

7. Звіт про діяльність Національної академії наук України у 2018 році. - НАН України. К. Академперіодика. 2019. 596 с.

8. Інформація МОН України

9. Інформаційний сайт про проєкти програми «Горизонт 2020»

10. Сайт Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького

11. Грачев О.О., Овчарова Л.П. 2020. Розвиток міжнародної науково-технічної співпраці НАН України. Наука та наукознавство. № 2 (108). С.28-54.

Размещено на Allbest.ru