Теоретичні засади здійснення транскордонного співробітництва: правовий аспект

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Юридичний факультет

Асистент кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права

Теоретичні засади здійснення транскордонного співробітництва: правовий аспект

Гончарук B.B.

Анотація

Стаття присвячена теоретичним і правовим основам процесу регулювання здійснення транскордонного співробітництва; сформульовано визначення категорії «здійснення транскордонного співробітництва» та окреслено його характерні особливості.

У 2018 р. Україна на конституційному рівні закріпила курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, чим створила міцне підґрунтя для пожвавлення зовнішньої співпраці, зокрема, місцевого населення, місцевих органів самоврядування для вирішення питань місцевого значення через налагодження співпраці із сусідніми громадами іноземних держав. Значну роль у цій співпраці відіграє транскордонне співробітництво України із сусідніми країнами, зокрема з країнами Європейського Союзу. Наприклад, транскордонне співробітництво покликане сприяти розвитку зв'язків у різних сферах, мова йде не тільки про економічну співпрацю, але й про культурну та соціальну. Крім того, позитивним результатом такої співпраці є співпраця в сфері правової регламентації здійснення транскордонного співробітництва.

Основою правової регламентації здійснення транскордонного співробітництва є такі правові акти, як Конституція України, Закон України «Про транскордонне співробітництво», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Європейська хартія місцевого самоврядування, Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями та протоколи до неї тощо. В процесі опрацювання вказаних актів констатовано, що в них розкрито зміст і сутність поняття здійснення транскордонного співробітництва, однак сама дефініція поняття не запропонована. Під час вивчення правової доктрини також констатовано, що поняття транскордонного співробітництва як правової категорії розкрито, однак праці науковців щодо формування дефініції «здійснення транскордонного співробітництва» як правової категорії є поодинокими.

У результаті проведеного дослідження теоретико-правових основ процесу регламентації здійснення транскордонного співробітництва сформовано дефініцію категорії «здійснення транскордонного співробітництва» та окреслено коло характерних властивостей цього поняття.

Ключові слова: транскордонне співробітництво, здійснення транскордонного співробітництва, регламентація здійснення транскордонного співробітництва.

Annotation

Theoretical background of the implementation of cross-border cooperation: legal aspect

This article is devoted of the theoretical and legal foundations of the process of regulating the implementation of crossborder cooperation is carried out, a definition of the category “implementation of cross-border cooperation” is formulated and its characteristic features are outlined.

In 2018, Ukraine has consolidated a course on European and Euro-Atlantic integration at the constitutional level, creating a strong foundation for revitalizing external cooperation, including local populations, local governments, to address local issues through establishing cooperation with neighboring countries and communities. Cross-border cooperation of Ukraine with neighboring countries, in particular with the countries of the European Union, plays a significant role in this cooperation. So, cross-border cooperation is designed to foster communication in various fields, not just about economic co-operation but also about cultural and social cooperation. In addition, the positive result of such cooperation is cooperation in the field of legal regulation of cross-border cooperation.

The legal framework for the implementation of cross-border cooperation is based on such legal acts as the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine “On Cross-border Cooperation”, the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine”, European Charter of Local Self-Government, European Outline Convention on Transfrontier Co-operation between Territorial Communities or Authorities and its protocols and more.

In the process of elaboration of these acts, it was stated that the content and essence of the concept of cross-border cooperation were disclosed, but the definition of the concept was not proposed. When studying the legal doctrine, it was also stated that the concept of cross-border cooperation as a legal category is disclosed, however, the work of scientists to formulate the definition of “implementation of cross-border cooperation” as a legal category is unique.

As a result of the study of the theoretical and legal foundations of the process of regulation of the implementation of cross-border cooperation, the definition of the category “implementation of cross-border cooperation” has been formed and a number of characteristic properties of this concept have been outlined.

Key words: cross-border cooperation, implementation of cross-border cooperation, regulation of cross-border cooperation.

Постановка проблеми

Україна, конституційно закріпивши курс на незворотність європейської та євроатлантичної інтеграції, створила міцне підґрунтя для пожвавлення зовнішньої співпраці, зокрема, місцевого населення, місцевих органів самоврядування для вирішення питань місцевого значення через налагодження співпраці із сусідніми громадами іноземних держав. отже, розглянемо детально питання здійснення транскордонного співробітництва на місцевому рівні, з'ясуємо зміст цього поняття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній доктринальній літературі вивченню правових аспектів транскордонного співробітництва приділялася значна увага. Основу вивчення правових аспектів змісту транскордонного співробітництва складають доробки таких учених, як М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, Г.Г. Динис, С.В. Віднянський, Є.Б. Кіш, Н.А. Мікула, І.В. Студенніков, І.М. Сюсько, В.В. Сухенко та інші. Однак і досі питання визначення поняття категорії «здійснення транскордонного співробітництва» залишається відкритим, оскільки єдиного визначення поняття «здійснення транскордонного співробітництва» в юридичній доктрині не сформовано. Отже, приділимо увагу в статті вивченню поняття здійснення транскордонного співробітництва.

Метою статті є дослідження змісту поняття здійснення транскордонного співробітництва.

Виклад основного матеріалу

Основу інституційно-правового забезпечення розвитку транскордонної співпраці України з іншими країнами становлять європейські нормативні акти, які стосуються питань функціонування та розвитку регіонів, а саме: Європейська хартія місцевого самоврядування (1985 р.), Хартія конгресу місцевих і регіональних влад Європи (1994 р.), Європейська хартія регіонального просторового планування (1983 р.) та інші; європейське законодавство у сфері транскордонної кооперації (Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами (1980 р.) та протоколи до неї); європейські документи з питань регулювання транскордонного кооперації (кіотська конвенція щодо спрощення та гармонізації митних процедур (1999 р.), Конвенція про комбіновані перевезення, Європейська хартія регіональних мов і мов меншин (1992 р.) та інші); національне законодавство європейських країн та інші [13, с. 16-17].

Регламентація здійснення транскордонного співробітництва в Україні почалася із приєднання України 14 липня 1993 р. до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами та місцевими органами влади (м. Мадрид, 1980), протоколи до якої Україна підписала у 2004 р. У 2002 році Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2002 р. №587 «Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів» було затверджено «Програму розвитку єврорегіонів», якою визначено поняття «транскордонне співробітництво» - будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами або органами влади, які перебувають під юрисдикцією двох і більше договірних сторін, та укладення з цією метою необхідних угод або домовленостей [7].

24 червня 2004 р. було прийнято Закон України «Про транскордонне співробітництво», який став основним нормативно-правовим документом, що регулює транскордонне співробітництво в Україні та засади його здійснення. Наприклад, сьогодні Закон визначає такі форми здійснення транскордонного співробітництва:

1) створення транскордонних об'єднань та органів транскордонного співробітництва, зокрема об'єднань єврорегіонального співробітництва, європейських об'єднань територіального співробітництва;

2) у межах створеного єврорегіону;

3) укладення угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах;

4) розроблення та реалізації спільних ініціатив, заходів, проектів, програм і стратегій в окремих сферах, що передбачає координацію співробітництва та акумулювання на визначений період ресурсів із метою спільного здійснення відповідних заходів;

5) встановлення та розвиток взаємовигідних контактів між суб'єктами транскордонного співробітництва та інші форми транскордонного співробітництва, не заборонені законодавством [9].

Однак звернемося до доктринального визначення поняття транскордонного співробітництва, щоби сформувати теоретичні основи категорії «здійснення транскордонного співробітництва».

Зокрема, думки вчених щодо визначення поняття транскордонного співробітництва відрізняються, однак щодо загального змісту тут простежується певна єдність позицій. Дослідник І.В. Артьомов під транскордонним співробітництвом розуміє спільні дії територіальних громад або місцевих влад по обидва боки кордону, спрямовані на вирішення конкретної проблеми транскордонного характеру, або співпрацю в окремій галузі, де вони мають спільні інтереси. Тобто йде мова про взаємні контакти між органами місцевого самоврядування або місцевими органами державної влади. Ця обставина є принциповою під час оцінювання стану та визначення шляхів подальшого розвитку транскордонного співробітництва [1, с. 10].

Науковці З.В. Герасимчук і Л.В. Корольчук тлумачать транскордонне співробітництво як співпрацю регіональних і місцевих органів державної влади в галузях економіки, політики, екології, освіти, культури та в інших сферах суспільного життя, що здійснюється між прикордонними адміністративно-територіальними одиницями суміжних держав у межах компетенції, визначеної їхнім національним законодавством, з метою пожвавлення регіонального розвитку, що не суперечить загальнодержавним інтересам [4, с. 6].

Автори дуже цікавого видання «Прикордонне співробітництво: регіональні трансформації і перспективи» зазначають, що дослівно поняття «транскордонне співробітництво» (trans-border, trans-boundary, transfrontier, cross-border cooperation) тлумачиться як «через кордонне співробітництво» [11, с. 9], та, враховуючи зміст Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, 1980р., дають таке визначення транскордонного співробітництва: «...будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, які перебувають під юрисдикцією двох або кількох Договірних Сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод, або досягнення домовленостей...» [8, с. 9].

Відобразити схематично складники системи транскордонного співробітництва можливо, якщо взяти за основу компоненти, запропоновані науковцем В.Є. Реутовим (рис. 1).

Базовим принципом транскордонного співробітництва, зазначеним Радою Європи у «Методичних рекомендаціях щодо транскордонного співробітництва місцевих і регіональних влад в Європі», є створення зв'язків і договірних міжрегіональних та міждержавних відносин. При цьому необхідно особливо підкреслити той факт, що під час реалізації будь-якої форми транскордонного співробітництва загальними вимогами є дотримання національних законодавств і повага міжнародних зобов'язань держав, до яких належать територіальні общини або власті, що є суб'єктами договірних відносин про транскордонне співробітництво [1, с. 3-18].

Відповідно до положень Ради Європи, транскордонне співробітництво не є: 1) зовнішньою політикою цієї держави, а стосується зв'язків між органами влади на локальному та регіональному рівнях;

1) засобом, за допомогою якого територіальні самоврядування здобули б компетенції, якої не можуть мати згідно з їхнім внутрішнім законодавством;

2) засобом для створення нової форми локальних чи регіональних органів влади [10, с. 72].

транскордонний економічний культурний європейський україна

Рис. 1. Складники системи транскордонного співробітництва

Джерело [12]

Щодо визначення поняття «здійснення транскордонного співробітництво», розглянемо значення категорії «здійснення». Наприклад, «Словник української мови» визначає поняття «здійснювати» в значеннях: «запроваджувати, втілювати в життя, робити що-небудь дійсним, реальним» та «виконувати, робити і т. ін. що-небудь» [14, с. 541].

Окреслюючи характерні властивості здійснення транскордонного співробітництва, визначаємо, що до таких можна віднести такі:

1) дії, спрямовані на впровадження та/або встановлення нових та підтримання існуючих дво- і багатосторонніх відносин;

2) це дії специфічних учасників відносин;

3) встановлення відносин між учасниками сусідніх держав;

4) підпорядкованість учасників такої діяльності національному законодавству;

5) дії, спрямовані на досягнення суспільно корисного ефекту для територій розміщення учасників такої діяльності.

Згідно зі ст.212 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі - TFEU), ЄС здійснює економічне, фінансове та технічне співробітництво, включно з допомогою, зокрема фінансовою, з третіми країнами. запланована допомога здійснюється через декілька інструментів ЄС. один із загальних інструментів, що забезпечує пряму підтримку ЄС прикордонному співробітництву на зовнішніх кордонах ЄС, є Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП), який, як зазначає Р. Бенко, значно розширив можливості для транскордонного співробітництва на зовнішніх кордонах ЄС [2, с. 194-195].

Як констатує науковець Б. Данилишин, вступивши у 2008 р. до Світової організації торгівлі, Україна отримала низку переваг щодо одержання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто мова йде про одночасне покращення умов торгівлі із більш ніж 150 країнами; зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ; отримання можливості захисту інтересів українських виробників, згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі; набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС; скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС; доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини; забезпечення недискримінаційного транзиту товарів і послуг [5, с. 72].

Державною стратегією регіонального розвитку України на період до 2020 року одним з інструментів реалізації визначаються державні програми розвитку транскордонного співробітництва, які передбачають консолідацію зусиль, спрямованих на сприяння розвитку єврорегіонів, ліквідацію інфраструктурних та адміністративних бар'єрів для активізації співпраці прикордонних територій, провадження спільної діяльності у сфері малого та середнього бізнесу, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, розбудову їхньої виробничої та соціальної інфраструктури [6].

Прикладами здійснення транскордонного співробітництва є Програма співробітництва ЕаРТС «Білорусь - Україна» з обсягом фінансування ЄС - 3,3 млн. євро (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська та Чернігівська області); Програма співробітництва ЕаРТС «Молдова - Україна» з обсягом фінансування ЄС - 3,3 млн. євро (включає Одеську, Вінницьку, Чернівецьку області); Програма транскордонного співробітництва «Польща - Білорусь - Україна 2014-2020» (183 млн. євро - Волинська, Львівська, Закарпатська області); Спільна операційна програма «Румунія - Україна» (60 млн. євро - Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Одеська області); Спільна операційна програма «Угорщина - Словаччина - Румунія - Україна 2014-2020» (73,9 млн. євро - Закарпатська, Івано-Франківська області) [3, с. 60].

Враховуючи вищесказане, пропонуємо таке визначення поняття «здійснення транскордонного співробітництва» - це дії, спрямовані на запровадження та/або встановлення нових та/або підтримання наявних дво- і багатосторонніх відносин специфічних учасників сусідніх держав, на які поширюється національне законодавство країни свого походження, спрямовані на досягнення суспільно-корисного ефекту для територій розміщення сторін, які беруть участь у транскордонному співробітництві.

Висновки

Як висновок необхідно зазначити, що здійснення транскордонного співробітництва - це наукова категорія, яка потребує подальшого дослідження, однак з опрацьованих матеріалів, проаналізованих у статті, випливає, що здійснення транскордонного співробітництва є провідним видом міжнародного співробітництва і сприяє розвитку та вдосконаленню національної правової бази, яка повинна своєчасно реагувати на стрімкий розвиток відносин у сфері налагодження міжнародної співпраці між членами громад суміжних держав.

Список використаних джерел

1. Артьомов І.В. Транскордонне співробітництво в євроінтеграційній стратегії України: монографія. Ужгород: Ліра, 2009. 520 с.

2. Бенко Р Перспективи розвитку транскордонного співробітництва між сусідніми регіонами Угорщини, Словаччини, Румунії, та України в рамках політики транскордонного співробітництва ЄС. Геополітика України: історія і сучасність. 2012. Вип. 8. С. 194-220.

3. Готра В.В., Черничко І.І. Проблеми та напрями розвитку транскордонного співробітництва в сучасних умовах євроінтеграції. Науковий вісник Ужгородського університету. 2019. №1 (53).

4. Герасимчук З.В., Корольчук Л.В. Транскордонне співробітництво регіонів: методика оцінки та шляхи активізації: монографія. Луцьк: Надстир'я, 2009. 184 с.

5. Данилишин Б.М. Вступ до СОТ - це не свято, а постійний переговорний процес. Радіо Свобода: вебсайт.

6. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року. Офіційний вісник України. 2014. Вип. 70. С. 23.

7. Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2002 р. №587.

8. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (21 травня 1980 р., м. Мадрид). Верховна Рада України.

9. Про транскордонне співробітництво: Закон України від 24 червня 2004 р. №1861-У

10. Луцишин П.В., Клімонт Д.Ю., Луцишин Н.П. Територіальна організація суспільства (Основи теорії): навч. посібник. Луцьк, 2000. 356 с.

11. Прикордонне співробітництво: регіональні трансформації і перспективи / В.П. Мікловда, Л.М. Газуда, Б.І. Дяченко, О.В. Лізанець. Ужгород: ФОП Бреза А.Е., 2012. 232 с.

12. Реутов В.Є. Транскордонне співробітництво регіонів України: теоретико-практичні аспекти розвитку. Ефективна економіка. 2011. №12.

13. Бойко О.М. Транскордонна конвергенція індустріальних парків в рамках реалізації концепції «розумної спеціалізації» в Україні. Розвиток співробітництва України із СОТ: матеріали міжнародного круглого столу, 24 листопада 2017 р. Київ: ДУ Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2018. С. 16-17.

14. Словник української мови: в 11 т. / гол. ред. Білодід І.К. Київ: Наукова думка, 1972. Т 3. 840 с.

Размещено на allbest.ru