Дефіцит демократії як ознака неефективності функціонування ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут прокуратури та кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Дефіцит демократії як ознака неефективності функціонування ЄС

Deficiency of democracy as a sign of inefficiency of EU functioning

Милоненко Ю.В., студентка

Автор ставить за мету аналіз виникнення проблеми дефіциту демократії, а також її впливу на ефективність функціонування ЄС як цілісного інтеграційного політико-правового утворення. У статті розглядаються основні підходи до розуміння проблеми дефіциту демократії у функціонуванні Європейського Союзу та його вплив на ефективність діяльності співтовариства.

Аналізується процес виникнення і розвитку міждержавних об'єднань у Європі та їх діяльність як основні передумови виникнення Європейського союзу. Наводиться визначення ефективності діяльності ЄС як співвідношення завдань функціонування цього об'єднання та засобів їх реалізації. Аналізується концепція демократії Р Даля, та його позиція щодо неможливості існування якісної демократії на рівні міжнародних організацій, зокрема і Європейського Союзу.

На прикладі виходу Великої Британії з ЄС розглядається можливість розпаду Європейського Союзу у зв'язку із стабілізацією економіки держав-членів та їх прагнення до активної участі не лише у європейських, а й у міжнародних торгівельних відносинах.

Пропонуються засоби подолання дефіциту демократії за допомогою введення європейських референдумів, а також спрощення процедури громадянської ініціативи за допомогою скорочення кількості осіб необхідної для звернення з нормотворчою ініціативою до Європейської Комісії від мільйона в різних державах-членах ЄС до ста тисяч осіб оскільки виконати такі кількісні умови на території різних країн практично не можливо і до того ж те що є проблемою для однієї країни може не бути проблемою для інших країн, тому проблеми «меншості» зазвичай залишаються невирішеними, а це є порушенням однієї з основних цінностей союзу - рівності».

Ключові слова: дефіцит демократії, Європейський Союз, ефективність, Маастрихтський договір, Лісабонський договір, європейський референдум, функціонування, об'єднання вугілля і сталі, Договір про ЄС, Договір про функціонування ЄС, Європейське економічне співтовариство.

The author aims to analyze the emergence of the problem of democracy deficit, as well as its impact on the effectiveness of the EU as a holistic integration of political and legal organization. The article examines the main approaches to understanding the problem of democracy deficit in the functioning of the European Union, and its impact on the effectiveness of the community. The process of the emergence and development of interstate associations in Europe and their activities as the main prerequisites for the emergence of the European Union are analyzed.

The effectiveness of the EU is determined by the ratio of the goals of this association and the means of their implementation. R. Dahl's concept of democracy and his position on the impossibility of democracy at the level of international organizations, including the European Union, are analyzed. Using the example of Britain's exit from the EU, the author explores the possibility of the collapse of the European Union due to the stabilization of the economic situation of the member states and their desire to actively participate not only in European but also in international trade relations.

Means are proposed to overcome the deficit of democracy through the introduction of European referendums, as well as to simplify the procedure of citizens' initiative by reducing the number of people needed to apply for a rulemaking initiative to the European Commission from one million in various EU member states to one hundred thousand. Because it is not possible to collect a million signatures from citizens of different countries with completely different needs. This leads to the fact that the problems of the minority remain unresolved, which in turn contradicts one of the basic principles of the EU - equality of states and citizens of different states in the Union.

Keywords: democracy deficit, European Union, efficiency, Maastricht Treaty, Lisbon Treaty, European referendum, functioning, coal and steel union, EU Treaty, Treaty on the Functioning of the EU, European Economic Community.

Постановка проблеми

Дефіцит демократії є однією з основних комплексних проблем функціонування Європейського союзу. Адже організація, що стоїть на постулатах верховенства права рівності та демократичності не може існувати в умовах обмеження прав громадян щодо участі у вирішенні питань існування та діяльності Європейського співтовариства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематиці дефіциту демократії було присвячено багато наукових праць, серед них роботи М. С. Рабінович, Н. А. Вінни- кової, А. В. Кулабухової, М. А. Шульги, І. В. Яковюк, В. В. Колесніченко. Серед іноземних дослідників цього питання можна відзначити С. Уільямса, А. Стрєлкова, Дж. Вейлера, А. Моравчіка, Ж Мажоне, Р Даля.

Мета статті

Проаналізувати виникнення проблеми дефіциту демократії, а також її впливу на ефективність функціонування ЄС як цілісного інтеграційного політико-правового утворення. Запропонувати шляхи та засоби подолання дефіциту демократії у ЄС.

дефіцит демократія європейський союз

Викладення основного матеріалу

Європейський Союз (далі - ЄС) - унікальне політико-правове утворення, що має понад столітню історію, розвинену систему органів та інституцій, власну правову систему та навіть грошову одиницю.

Після Другої Світової війни, у 1951 році, було створено Об'єднання вугілля і сталі - союз держав, що мав на меті промислове відновлення всіх країн. З цією місією «вугільне об'єднання впоралося» - європейські країни поступово відновили інфраструктуру та налагодили промисловість.

Однак зміни відбулися і у суспільствах усіх Європейських країн, на державних рівнях піднімаються питання соціально-економічних прав. У зв'язку із цим було вирішено продовжити міждержавну співпрацю та поглибити економічну інтеграцію, так виникло друге, найважливіше об'єднання - Європейське економічне співтовариство, яке згодом трансформувалося у Європейське співтовариство.

У період з 1950 по 1990 роки відбувалося формування нової, об'єднаної Європи, формувалися альтернативні союзи, окремі країни визначалися зі своїм політико-правовим статусом, та ставленням до об'єднання великих країн Європейського континенту.

У 1992 році був підписаний Договір про ЄС (Маастрихтський договір), який закріпив положення про створення ЄС, а також встановив три основи його функціонування - економічну, політику безпеки та питання щодо внутрішніх справ та міждержавну взаємодію у сфері юстиції.

Дотримання демократичних ідей у діяльності ЄС було закріплено у Договорі про ЄС 1992 року, а у 2007 році ці принципи знайшли своє закріплення у Договорі про функціонування ЄС (Лісабонському договорі), однак їх назва стала дещо іншою, тепер вони іменуються цінностями союзу. Так, стаття 2 Лісабонського договору встановлює, що союз базується на цінностях поваги людської гідності, свободи, демократії, рівності, правової держави й дотримання прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншостей. Такі засади є обов'язковими для держав-членів що формують Європейське суспільство, яке позиціонує себе як плюралістичне, засноване на недискримінації та терпимості, справедливості, солідарності та тендерної рівності.[1, с. 183].

Однак питання дефіциту демократії у європейських об'єднаннях було піднято ще у 70х роках ХХ століття. Вперше даний термін застосував Д. Маркуанд характеризуючи слабкість демократичних механізмів в процесі функціонування європейських союзів.

Так противники Євроінтеграції відзначають що за гучними гаслами об'єднання, встановлення і утвердження прав людини та ідей демократії на практиці стоїть:

«Тиранія більшості», оскільки інституції ЄС вимагають від держав-членів відповідності «цінностям союзу» і через це держави всупереч власним інтересам приймають нав'язані Брюсселем положення та норми;

«Формальність демократичної легіти- мності», оскільки контроль, а відповідно і легітимізація (прийняття) громадянами держав-членів ЄС діяльності інституцій Євро- союзу практично відсутні;

Неможливість впливати на процес формування складу тих чи інших структур ЄС, оскільки лише Європарламент обирається безпосередньо громадянами. [2, с. 130]

C. Уільямс причиною виникнення дефіциту демократії вважає втрату демократичного контролю на національному рівні, яка, в свою чергу, пов'язана з передачею об'єднанню значної частини повноважень від органів влади окремих держав.[3]

Однак існує також позиція, що дефіцит демократії для такого великого системного утворення як ЄС взагалі не є проблемою на думку Ж. Маржоне, більшою загрозою для ЄС є не «дефіцит демократії», а «криза довіри», боротьби з якою необхідно вирішити процедурні проблеми, досягти прозорості у прийнятті та якості рішень, підвищити професіоналізм управління, залучити більшу кількість зацікавлених груп інтересів тощо. Ж. Мажоне переконаний, що зростання довіри до ЄС автоматично вирішить проблему його легітимності в очах громадян Союзу [4, с. 106].

Тож чи можна говорити що дефіцит демократії є ознакою неефективності діяльності Євросоюзу? У тлумачному словнику термін «ефективний» наводиться у значенні той, що призводить до потрібних результатів, наслідків, створює необхідний ефект або викликає ефект тобто результативний.

Щодо «ефективності», то це радше характеризуюча ознака певного об'єкта, процесу, чи явища що відображає його суспільну користь, продуктивність та інші позитивні якості [5, с.358].

Зазвичай під ефективністю розуміють співвідношення кількості понесених витрат, з кінцевим результатом. Наприклад, ефективність управління являє собою певну міру корисності управління з урахуванням досягнення поставленої цілі, понесених витрат, а також отриманого результату [6,c. 123].

Щодо ефективності функціонування Євросоюзу, то на наш погляд, його доцільно виражати через співвідношення завдань функціонування співтовариства та засобів реалізації цих завдань.

Якщо серед основних принципів, або у новій редакції, цінностей Європейського союзу встановлюється цінність демократії, і передбачені санкції для держав-членів у разі їх недотримання, то такі цінності повинні бути дотриманими і інституціями та органами союзу. Сьогодні ж складається доволі цікава ситуація - на національних рівнях держав-членів ЄС ми спостерігаємо децентралізацію та деконцентрацію владних повноважень, у зв'язку з реалізацією демократичних концепцій Європейського союзу, в той час як інституції союзу всі окрім Європарламенту та судів залишаються закритими для участі населення ЄС у процесі формування їх складу та діяльності.

Однією з реальних рис демократії у діяльності органів ЄС можна назвати право громадянської ініціативи що встановлена у ч.1 ст. 11 Маастрихтського договору, однак її реалізація видається вкрай складною, так громадяни Союзу мають право виступити з ініціативою внести до розгляду Європейської Комісії пропозицію щодо нормативного вирішення певних питань щодо яких, на думку цих громадян, необхідне видання правового акта Союзу з метою застосування Договорів, однак у цій статті встановлена також вимога щодо кількості громадян для подання такої пропозиції - не менше мільйона громадян більшості держав-членів ЄС.

Р Даль, який є одним із найавторитетніших дослідників демократії ХХІ сторіччя, виражає свої сумніви стосовно якості демократії у Європейському Союзі. Він зазначає, що, делегування повноважень має бути настільки різноаспектним, щоб політична система перемістилась за демократичну точку відліку. Даль вважає, що демократія включає в себе політичні інститути, які повинні надавати громадянам можливість участі в управлінні державою, впливу та контролю, а це, в свою чергу потребує громадської зацікавленості та поінформованості стосовно політичних рішень, та участі політичної верхівки у громадських обговореннях стосовно пошуку альтернативних векторів розвитку.

З цієї позиції, Європейський Союз не є демократичним, адже він залишається обмеженим рамками інституційних акторів, і так буде до тих пір, доки вони позбавлені міжнародного еквіваленту національній конкуренції між партіями й політичними лідерами.^, с. 2]

Власне, на сьогодні ЄС знаходиться на піку ціннісної кризи, оскільки дефіцит демократії, та бажання диктувати свої умови державам, які вже повністю відновили свої економічні та людські потужності можуть призвести до розпаду ЄС. Початком цього процесу можна вважати вихід Великої Британії із Європейського співтовариства. У листопаді 2015 уряд Великобританії направляв відкритий лист представнику Європейської Ради Дональду Туску в якому зазначалося, що Велика Британія прагне зменшення бюрократії та контролю бізнесу, підвищення конкурентоспроможності ЄС, хоче мати відкритий ринок не тільки в Єврозоні, а й у світі. Поваги до незалежності держави і бажання відмовитися від подальшої тісної побудови політичного альянсу. Після цього про вихід із ЄС заговорили Польща, Італія та Франція. [8]

Висновки

Підсумовуючи все вищенаведене, можна сказати, що дефіцит демократії це одна з першопричин виникнення недовіри до такого наднаціонального об'єднання, як ЄС, яка, в свою чергу, може призвести до розпаду союзу взагалі. Тому на нашу думку доцільним було б розширити можливості громадян країн-членів ЄС щодо виборів кандидатів на посади у Раду Європи та Раду ЄС, а також спростити реалізацію процедури громадянської ініціативи, передусім скоротивши необхідну для подачі звернення у Єврокомісію кількість громадян з одного мільйона принаймні до ста тисяч, оскільки виконати такі кількісні умови на території різних країн є вкрай важко і до того ж те що є проблемою для однієї країни може не бути проблемою для інших країн, тому проблеми «меншості» замовчуються, а це є порушенням однієї з основних цінностей союзу - рівності. До того ж необхідно розробити процедури реалізації відкритого діалогу із громадянським суспільством, що передбачений у ст. 11 Договору про ЄС, наприклад, шляхом створення процедури «європейських референдумів». Приміром, можна виносити на загальнонаціональні референдуми країн - членів ЄС питання щодо основних векторів діяльності Союзу. Це забезпечить участь громадян у функціонуванні ЄС і суттєво підвищить його ефективність.

Список використаних джерел

1. Колесніченко В. В. Принципи права Європейського Союзу у світлі Лісабонського договору. Актуальні проблеми політики: збірник наукових праць ОНЮА, Південноукраїнський центр гендерних проблем. Одеса, 2009. Вип. 36. 181-187с

2. Яковюк І. В. Правові основи європейської інтеграції та її вплив на державно-правовий розвиток України: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01 Харків, 2014. 474 с.

3. Рабінович М.С. Компаративна характеристика визначення проблеми «дефіциту демократії» та шляхів її вирішення у ЄС та Канаді: аспекти репрезентації і участі URL: http:// www.parlament.org.ua/upload/docs/Parlamentski%20chytannya-2013_web.pdf (дата звернення - 15. 11. 2020)

4. Байковський П. С. Інституційна та соціоструктурна складова проблеми «дефіциту демократії» в ЄС. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. Львів, 2012. С. 103-110.

5. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. 1736 с.

6. Друкер П. Ефективний керівник / пер. з англ. Р Машкової. К.: Вид. група КМ- БУКС, Київ, 2018. 248 с.

7. Вінникова Н. А. Питання демократичної легітимності в сучасному Європейському теоретичному дискурсі. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Харків, 2009. URL: http://dspace.univer.kharkov.Ua//bitstream/123456789/2408/2/ (дата звернення -15.11.200)

8. Барвінченко В. І. Брекзіт: сутність та причини. Матеріали XLVII науково-технічної конференції підрозділів ВНТУ, Вінниця, 14-23 березня 2018 р. URL: http://ir.lib.vntu.edu. ua//handle/123456789/20231

Размещено на Allbest.ru