Основи міжнародної економіки. Міжнародна економічна система сутність та структура. Принципи міжнародних економічних відносин. Сутність об'єкта і суб'єкта міжнародних економічних відносин в умовах ринку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Основи міжнародної економіки

До середини ХХ ст. поступово виникло розуміння того, що світове господарство не в силі стабільно функціонувати без якихось спільних для всіх країн механізмів координації і управління.

Все це дозволяє зробити висновок, о в другій половині ХХ ст.. ринкова економіка перейшла в нове, більш високе, ніж світове господарство, стала міжнародною.

Ознаки міжнародної економіки:

· розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

· розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все в формах вводу - виводу капіталу, робочої сили і технології;

· міжнародні форми виробництва на підприємствах. розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;

· самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів ні руху факторів виробництва;

· система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;

· економічна політика держав, яка виходить із принципів відкритої економіки.

Отже, міжнародна економіка (international economics) - частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії господарських суб'єктів різних держав в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва і фінансування і формування міжнародної економічної політики.

Легко зауважити, що перша ознака є характерною для світового ринку; перша, друга та третя разом - для світового господарства, а всі вони загалом характеризують міжнародну економіку в цілому.

Міжнародні економічні відносини -- відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Світове господарство -- глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах

Світовий ринок - сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, основою яких є міжнародний поділ праці та інші фактори виробництва. Світовий ринок характеризується наступними основними рисами: він є категорією товарного виробництва, який виходить в пошуках збуту своєї продукції за національні рамки;

2. Міжнародна економічна система сутність та структура

Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості, характеристики, закономірності функціонування цієї системи.

Основними елементами МЕС є окремі країни, групи країн. Можна поділити МЕС на такі групи, як високорозвинуті країни (країни великої сімки, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку), середньорозвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою.

Крім того МЕС складається із підсистеми різних міжнародних ринків і підсистеми національних і міжнародних інститутів, які регулюють МЕС; підсистеми міжнародних економічних відносин.

Між країнами існують різні відносини: політичні, наукові, культурні. Країни співробітничають в різних галузях: організують міжнародні виставки картин, обмінюються артистами, науковцями, досвідом в області техніки, захисту навколишнього середовища.

3. Принципи міжнародних економічних відносин

Найважливішими загальними принципами міжнародних економічних відносин є:

· еволюційний розвиток у відповідності з об'єктивними економічними законами;

· системність;

· еквівалентність обміну.

Універсальний характер мають принципи (основи) міжнародних економічних відносин Організації Об'єднаних Націй (ООН):

· суверенітет;

· територіальна цілісність і політична незалежність держав;

· суверенна рівність всіх держав;

· ненапад і невтручання; взаємна і справедлива вигода;

· мирне врегулювання суперечок;

· рівноправ'я і самовизначення народів;

· усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили і позбавляє націю можливостей її нормального розвитку;

· добросовісне виконання міжнародних зобов'язань;

· повага до прав людини і основних свобод;

· відсутність прагнення і гегемонії до сфер впливу;

· сприяння міжнародній соціальній справедливості;

· міжнародне співробітництво з метою розвитку;

· вільний доступ до моря і від нього для неморських країн.

На розвиток МЕВ, а отже і на реалізацію принципів розвитку МЕВ великий вплив справляє політ. середовище. Так, із-за політ. причин кожна країна по відношенню до інших може застосовувати преференції, режими найбільшого сприяння, інтегруватися з ними. А з іншого боку, можливі тарифні та нетарифні бар'єри, ембарго, бойкот, блокада.

Розвиток МЕВ багато в чому залежить від взаємної адаптивності політ. устроїв, зокрема, демократичних та недемократичних.

Міжнар. політика є своєрідним мех-змом задоволення або узгодження інтересів субєктів міжн. відносин.

Адекватна реалізація принципів МЕВ можлива в стабільному політичному середовищі. При цьому важливу роль відіграє політ. стаб-сть країн (це невелика імовірність зміни політ. статусу країни протягом тривал. часу у вигляді виникнення соц. конфліктів і політ. актів типу тероризму, путчів.) Діалектичну протилежність до політ. стаб-сті складає політ. ризик, що передбачає можл-сть:

* політ. змови й політ. перевороту;

* конфіскації майна;

* націоналізації і навіть експропріації обєктів приват. власності;

* національного, класового неприйняття, неприйняття на ґрунті релігії та інше.

В світогоспод. практиці є ціла с-ма упр-ня ризиками через засоби їх уникнення, мінімізації, страх-ня.

4. Сутність об'єкта і суб'єкта міжнародних економічних відносин в умовах ринку

міжнародний економічний грошовий експорт

Об'єктами міжнародних економічних відносин є те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів світового господарства. До них відносять експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу; міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва; здійснення господарської діяльності за кордоном; фінансові операції; науково-технічні зв'язки; оренда засобів виробництва; зустрічна торгівля; спільне підприємництво.

Суб'єктами міжнародних економічних відносин є учасники відносин, які можуть активно та відносно незалежно діяти для здійснення власних економічних інтересів. До них належать фізичні, юридичні особи, держава, міжнародні організації та деякі специфічні суб'єкти.

Об'єктна структура міжнародних економічних відносин

Під фізичними особами, які є суб'єктами міжнародних економічних відносин, розуміють окремих правоспроможних та дієспроможних індивідів, котрі виступають від свого імені (тобто не є представниками ніяких фірм чи організацій), ціллю яких є задоволення індивідуальних інтересів (наймані працівники, туристи, комерсанти-індивідуали).

Під юридичними особами, які є суб'єктами міжнародних економічних відносин, слід розуміти організації, фірми, корпорації, які існують постійно, мають власне майно, мають право купувати, володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами власності, право бути позивачем та відповідачем у суді, є носіями самостійної майнової відповідальності і займаються зовнішньоекономічною діяльністю (акціонерні, командитні товариства, товариства з обмеженою та необмеженою відповідальністю, одноосібні підприємства).

Держава є головним суб'єктом системи світового господарства, саме тому має безпосередній вплив на функціонування цієї системи. Головна роль держави -- створення поля для діяльності інших суб'єктів різних рівнів через укладання угод та договорів про двостороннє чи багатостороннє співробітництво. До специфічних суб'єктів міжнародних економічних відносин належать багатонаціональні корпорації, міжнародні спільні підприємства та ін. На сучасному етапі головними суб'єктами міжнародних економічних відносин є національні господарства, регіональні інтеграційні угруповання країн, транснаціональні корпорації, міжнародні організації.

У зв'язку із сферою розповсюдження дії міжнародних економічних відносин, їх поділяють на три основні рівні: мікрорівень, макрорівень та наднаціональний рівень.[4]

До мікрорівня відносять міжнародні зв'язки, які здійснюють окремі громадяни, підприємства чи фірми через проведення зовнішньоекономічних операцій. На макрорівні розташовані безпосередньо державні та міждержавні міжнародні процеси національного господарства, які здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну діяльність. Наднаціональний рівень -- це сукупність міжнародних зв'язків галузевого чи регіонального значення.

Окрім того, вирізняють рівні міжнародних економічних відносин за рівнем розвитку стосунків між суб'єктами цих міжнародних економічних відносин. Найпростішим рівнем міжнародних економічних відносин у даному випаду є міжнародні економічні контакти -- одиничні, випадкові економічні зв'язки, які регулюються певними наборами разових угод і мають епізодичний характер. Розвиненішою і тривалішою є міжнародна економічна взаємодія, яка ґрунтується на довготривалих міжнародних економічних угодах і договорах, стійких економічних зв'язках між суб'єктами. Міжнародне економічне співробітництво -- це міцні і тривалі зв'язки кооперативного характеру, в основі яких лежать вироблені та узгоджені наперед наміри, що закріплені в довготривалих економічних угодах і договорах. Найвищим рівнем розвитку міжнародних економічних відносин є міжнародна економічна інтеграція, яка розуміє під собою дуже тісні зв'язки між економіками різних держав (злиття економік), проведенням спільної узгодженої внутрішньо економічної та зовнішньоекономічної політики.

Основними формами міжнародних економічних відносин, через які здійснюється функціонування системи світового господарства, є:

* міжнародна торгівля товарами;

* міжнародна торгівля послугами;

* міжнародна міграція робочої сили;

* міжнародна міграція капіталу;

* міжнародні валютно-фівідносин не існує, адже існує безліч змішаних форм (так званих «субформ»), які включають елементи двох і більше форм. Тому відношення такої «субформи» до якоїсь із «чистих» (основних) форм є дуже умовним, і відбувається за домінуванням ознак певної однієї з цих основних форми.

Інтернаціоналізація господарського життя, зростання взаємозалежності між країнами, а також виникнення глобальних проблем об'єктивно визначають необхідність активного і свідомого регулювання світового господарства.

2 Механізм регулювання МЕВ - це певна система принципів, інструментів, методів та норм управління господарськими зв'язками, в які вступають суб'єкти міжнародних відносин.

Особливості визначення:

1. Об'єктом регулювання є господарські зв'язки між суб'єктами з різних країн.

2. Суб'єктами є різні учасники МЕВ, а саме: фірми, держава, міжнародні організації, суспільні організації (напр. профспілки, благодійні фонди), а також фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

3. Принципи регулювання. Виділяють 2 підгрупи принципів регулювання:

1) загальні принципи:

- принцип економічної ефективності: якщо суб'єкт вступає в МЕВ, то він повинен отримати з цього певну вигоду;

- принцип взаємної вигоди: якщо один суб'єкт отримує вигоду за рахунок іншого, то такі відносини довго триматися не будуть;

- принцип державного суверенітету: в МЕВ основним регулятором є держава, оскільки сучасною системою суспільного життя є національно-державні утворення [1];

- невтручання у внутрішні справи: інші держави, ТНК, міжнародні економічні організації не мають права втручатися в внутрішні справи держави. Однак сьогодні цей принцип стає все більше формальним, оскільки практично всі держави координують свої рішення з іншими державами, чи з міжнародними організаціями.

2) специфічні принципи, що відносяться саме до регулювання МЕВ;

- принцип протекціонізму - захист національних ринків;

- принцип вільної торгівлі - зняття всіх перешкод на шляху руху товарів, капіталів та інших факторів виробництва;

- принцип перехідного протекціонізму (не всі визнають цей термін, відносячи його до принципу протекціонізму).

4. Інструменти - конкретні засоби впливу на МЕВ. За деякими класифікаціями виділяють до 1000 інструментів регулювання МЕВ. Всіх їх можна згрупувати в 2 групи - тарифні та нетарифні.

5. Метод регулювання - це спосіб впливу держави та інших регуляторів на МЕВ. Існує 2 основні методи регулювання:

1) економічний метод - держава притримується переважно ринкової орієнтації і довіряє ринку регулювати МЕВ (як у всіх проявах, так і в певних окремих галузях);

2) адміністративний метод - держава використовує неринкові методи (ліцензування, квотування тощо) для регулювання МЕВ.

В 90-ті роки перевага змістилася в сторону використання економічних методів і зняття адміністративних бар'єрів.

6. Норма регулювання - це є правило та певні обмеження, за якими відбувається процес регулювання. Прикладом може бути перелік товарів, експорт яких з України не дозволений, перелік галузей,

7. Механізм регулювання - це певна система: всі засоби, інструменти, методи та принципи використовуються у взаємозв'язку і взаємозалежності.

Виділяють 4 рівні регулювання МЕВ:

1) суб'єктний рівень, коли МЕВ регулюється на рівні окремого суб'єкта МЕВ (ТНК, фірми, банку тощо);

2) національний рівень - національні стандарти, норми, які розповсюджується на всіх суб'єктів в межах національних кордонів країни (система ліцензування експорту/імпорту, митні тарифи тощо);

3) міждержавний (міжнародний) рівень - концентрується на укладанні угод між різними державами щодо врегулювання відносин та координації політики.

4) наднаціональний рівень регулювання лише починає формуватися. Дехто вважає, що його все ще не існує, оскільки держава ще не втрачає суверенітету. Однак в деяких регіональних формуваннях (напр. ЄС) такі посилання вже є, оскільки держава не завжди може бути згодною, однак зобов'язана виконувати певні рішення, прийняті більшістю. Крім того, глобальні економічні організації (СОТ/ГАТТ, МВФ) формують певні вимоги до вступу чи співробітництва і змушують країни приймати певні рішення, які приймаються вже не всередині держави, а лише пропонуються їй.

Сфери регулювання МЕВ. Існує 2 основні сфери регулювання МЕВ:

1) макроекономічна - регулювання на рівні держави: основними засобами регулювання є відсоткова ставка, валютний курс тощо;

2) мікроекономічна - регулювання на рівні суб'єктів, окремих груп товарів чи галузей: основними засобами є податки на імпорт певних товарів, регулювання цін, і т.д.

В залежності від факторів впливу виділяють 2 види механізму регулювання МЕВ:

1) ендогенний механізм (механізм саморегулювання або ринковий механізм) - основними регуляторами є попит та пропозиція;

2) екзогенний механізм (зовнішній механізм) - основними регуляторами МЕВ виступає держава, монополії, міжнародні економічні організації.

В реальності, не зважаючи на те, що сучасна система є ринковою в своїй основі, вона не є досконалим ринком, тому ці два механізми поєднуються.

Размещено на Allbest.ru