Регіональні аспекти сучасних міжнародно-безпекових проблем

В різних регіонах світу зараз існує низка міжнародних терористичних організацій, які несуть загрозу миру на планеті («ХАМАС», «Мученики Аль -акса», «Хезболлах», «Ісламський джихад», «Аль-каїда», «Ал-Гамаат ал-ісламія», «Ал-Джихад», алжирські «Фронт ісламського порятунку», пакистанські «Джамаат ал-фукра», «Харакат ал-ансар», «Аль-Каіда», «Світовий фронт джихада», ЕТА, ІРА та ін.). Сучасні жертви тероризму вимірюють десятками тисяч [5]. Збройні конфлікти зараз тривають на території України, Сирії, у багатьох країнах Африки. Напружені політичні відносини спостерігаються між США, Росією та Китаєм. Незважаючи на позитивні та мирно налаштовані результати сінгапурських зустрічей лідерів Північної Кореї та США влітку 2018 р., відносини між ними залишаються вкрай загостреними.

У результаті продуктивної діяльності людини та використання природних ресурсів відбувається порушення балансу природного середовища та екосистем, а також місць проживання населення. У результаті господарської діяльності людини та високої концентрації виробництва на певних територіях порушено природний баланс, що спричинило катастрофічні явища в екосистемах і забруднення навколишнього середовища, включаючи повітряне (оксидами сірки, азоту, вуглекислим газом та іншими хімічними сполуками), водне (хімічними розчинами, нафтопродуктами, радіоактивними елементами тощо) та ґрунтове (значна ерозія та хімічне забруднення) тощо. Така господарська діяльність людини призвела до «парникового ефекту» (глобальної зміни клімату), появи озонових дір, кислотних дощів, забруднення джерел питної води, наступу пустель, зникнення багатьох видів рослин і тварин тощо [6]. У результаті інтенсивної виробничої діяльності підприємств вичерпуються запаси корисних копалин планети, насамперед мінеральних (хрому, алюмінію, нікелю, срібла та інших кольорових металів, які широко використовуються в техніці) й паливних - нафти та газу. Всепланетарне зростання екологічних загроз змушує оцінювати їх як визначальні й спрямовуючі фактори у сфері розвитку міжнародних відносин та відповідних змін у геополітичній ситуації [4]. Це пов'язано зі складністю та суперечливістю процесів взаємодії систем техногенної цивілізації та природи. Особливо загострилися в наші дні екологічної проблеми, пов'язані із забруднення вод Світового океану. Великі іноземні ТНК здійснюють неконтрольоване захоронення в ньому отруйних і радіоактивних речовин тощо [9].

Стрімке зростання кількості населення світу (за офіційними прогнозами, у 2050 р. воно буде становити 10 млрд осіб) призведе до появи економічних та екологічних біженців [13]. Спостерігаються значні диспропорції у споживанні розвинутими країнами світових ресурсів, що за експертними підрахунками, становить близько 70 % світової енергії та металів і 60 % харчових продуктів. На думку науковців, світових ресурсів нафти для енергозабезпечення цивілізації вистачить лише на 30-60 років, природного газу - на 40-70 років [10].

Для планети сьогодні є актуальною проблема відставання рівня соціально -економічного розвитку країн третього світу та формування двох полюсів «Північ-Південь» - бідності (Півдня) та багатих країн (Півночі). Основна маса бідних країн розміщена в Азії, Африці та Латинській Америці (хоча останнім часом деякі країни Східної Європи, у тому числі й Україна, також опинилися в зоні зубожіння, де 70 % населення держави перебуває за межею бідності) [5 ].

За оцінками експертів, у другій половині ХХ ст. прискореними темпами зростає населення планети (щорічний приріст становить 2,5 %, а через кожні 30 років за рахунок демографічного вибуху в країнах Азії, Африки та Латинської Америки воно подвоюється) [17 ]. При цьому збільшення населення в окремих регіонах Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки, як правило, не супроводжується створенням нормальних умов для життєдіяльності населення. Лише окремі країни (Китай - стримування народжуваності, Японія - продовження середньої тривалості життя, Південна Корея - підвищення якості життя населення та демографічне стримування) проводять спеціальні демографічні політики.

Збільшення кількості населення призводить до посилення навантаження на природні ресурси, прискорює їх вичерпування, створює небезпечну для загального миру ситуацією на планеті. Як зазначають експерти, щоденно недоїдають 75 % населення планети, що проживає переважно в Азії (Індія, Камбоджа, Лаос, В'єтнам, М'янма та ін.), Африці (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад, Сомалі та ін.) й Латинській Америці (Перу, Венесуела, Еквадор, Гондурас, Чилі, Гватемала) [20]. За оцінками фахівців, потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуації в регіонах світу полягає в тому, що населення планети в новому тисячолітті нараховує понад 1,5 млрд голодуючих, майже 1,5 млрд безробітних, до 2 млрд неграмотних і понад 2 млрд людей, що живуть в умовах відносного або абсолютного перенаселення, а більше 3 млрд - перебувають за межею бідності [10]. Найбільш критичне становище із забезпеченням населення продуктами харчування склалося у 20 країнах т. зв. «зони голоду», яка припадає переважно на напівпустелі та сухі савани. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею, за оцінками фахівців, у цих країнах складає 80-85 % від рекомендованих ФАО норм (не менше 2400 ккал на добу) [20].

Окрім того, спостерігається висока смертність населення не тільки в Африці, Азії та Південній Америці, а й в Європі. Проте існують регіональні відмінності в причинах смертності та вікових групах населення. Так, наприклад, дитяча смертність домінує у регіонах із високою нар оджуваністю, тобто у країнах демографічного вибуху та складною санітарно -епідеміологічною ситуацією (поширення малярії, гепатиту-В, віспи, поліомієліту та інших епідемій) - в африканських, південно- східноазійських та латиноамериканських країнах. За статистикою, 1,5 млрд людей на планеті не отримують елементарної медичної допомоги [8]. Ті хвороби, які є виліковними у багатих країнах, можуть бути смертельними у бідних країнах. В Європі, США, Канаді та інших розвинутих країнах світу домінує смертність у результаті серцево-судинних хвороб, онкозахворювань, СНІДу, алкоголізму, наркоманії та інших згубних звичок, частих суїцидів від депресивних станів, а також у наслідок підвищеної аварійності на дорогах.

Техногенні катастрофи спричинені виробничою діяльністю населення. Це - великомасштабні аварії, які призводять до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища їх існування. Вони з'явилися внаслідок використання людиною досягнень НТР та застосування нових технологій, а також у результаті порушення правил виробництва на потужних підприємствах тощо. До цих пір залишаються проблемними наслідки аварії на Чорнобильській АЕС в Україні та атомній станції «Фукусіма» в Японії, а також інші техногенні катастрофи з викидами небезпечних речовин у повітря, ґрунт та воду. Наприклад, страшна аварія в індійському місті Бхопал (1984 р.), де на підприємстві американської корпорації «Union Carbide» стався вибух і значний викид метилізоціанату (складника пестициду), буде ще довго давати про себе знати негативними наслідками прийдешнім поколінням. Щорічно у водах Світового океану відбувається аварії з нафтовими танкерами та значний вилив нафти в морях, який веде до загибелі риб, ссавців і птахів та планктону, що завдає значної шкоди екосистемам.

Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого негативного явища у проблему глобального масштабу, як злочинність, корупція, владний протекціонізм, хабарництво, работоргівля, торгівля органами, проституція та наркоманія, а також інтернетоманія та інші форми психологічної залежності, що становлять серйозну безпекову загрозу для регіонів світу. Останні є притаманними, у тому числі й для високорозвинутих країн, наприклад таких, як США, Японії та країн ЄС. Спостерігається також інтернаціоналізація злочинності, яка у багатьох випадках значно випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах. Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм, сформувала й постійно розширює світовий ринок наркотиків, зброї, торгівлі органами та людьми («живим товаром») [10]. Дуже актуальною є проблема організованої злочинності, стимулювання розв'язання конфліктів у третьому світі з метою отримання прибутків, продажу зброї та відмивання грошей тощо, яка притаманна не тільки для слаборозвинутих країн, а насамперед - для США та розвинутих країн Європи [13].Значну загрозу світового та регіонального розвитку становлять економічні та інформаційні війни й хакерські атаки, які можуть впливати на результати виборів навіть у таких інформаційно - та безпековорозвинутих країнах, як США, Франція, Німеччина та Великобританія. Не позбавлені також інформаційного впливу сучасні торгово-економічна війна Китаю проти США та агресія Росії проти України тощо.

Отже, безпекові загрози виникають у різних сферах життєдіяльності населення. Вони мають суб'єктивний та об'єктивний характер і проявляються різною мірою, маючи ступені на різних територіальних рівнях організації суспільства. Так кожна із безпекових загроз має свою домінуючу властивість прояву в різних регіонах світу (табл. 2). В одних найбільш актуальними та небезпечними, як наприклад, для Близького та Середнього Сходу, а також Південно -Західної Азії загалом, є загроза довготриваючих збройних конфліктів (затяжні ізраїльсько-арабські (палестинські) конфлікти, Сирійська криза, індо-пакистанський конфлікт, Іракська та Афганська кризи тощо) та наявність на цій території «неофіційної ядерної зброї» (Ізраїль, Іран, Індія та Пакистан). Ступінь безпекових проблем і загроз для цього регіону й світу загалом є високим.

Для Західної Європи сучасною безпековою загрозою є неконтрольований наплив мігрантів та її штучна ісламізація, а також загроза терактів із боку ісламських бойовиків. Вагомим чинником військово-політичної та економічної нестабільності в регіоні є наявність сепаратизму в окремих державах Західної Європи (Бельгії, Великобританії, Іспанії, Франції та ін.), а також володіння ядерною зброєю Францією та Великобританією. Не менш вагомим чинником дестабілізації безпеки в регіоні є зростання військової могутності Німеччини та політико -економічна конкуренція між лідерами країн ЄС тощо. Додають проблемного характеру також британський «брексіт» та кризові явища в економіці країн регіону, особливо країн Південної Європи.

Таблиця 2

Основні безпекові проблеми та ступінь їх гостроти в регіональному зрізі*

* Складено за: [10; 12; 18; 20].

Кіпрська проблема залишається також невирішеною. Постійні політичні суперечки між Туреччиною й Грецією та нові заяви останньої щодо перегляду морських кордонів у межах 12 морських миль можуть призвести до серйозних політичних наслідків у регіоні. Безпекові проблеми й ступінь загроз для розвитку Західної Європи та світу зокрема є середнім (табл. 2).

Східна та Центральна Європа має низку заморожених (пост-югославські, північнокавказькі, молдовсько-придніпровський конфлікти тощо) та діючих збройних конфліктів (Схід України). Постійні політичні провокації з боку Росії та анексія Криму не йдуть на користь стабілізації безпеки у цьому регіоні, не беручи до уваги значний рівень безробіття та соціального зубожіння на цій території. Рівень безпекових загроз у регіоні є підвищеним.

Південно-Східна та Східна Азія має низку безпекових загроз конфліктного та політико - економічного характеру. Гегемонія ядерної та промислово розвинутої держави Китаю в регіоні та світі дає перші наслідки жорсткої конкуренційної діяльності цієї держави, яка має територіальні претензії до усіх своїх сусідів. Різкі контрасти у рівні соціально-економічного розвитку та матеріального становища країн регіону, а також жорстка конкуренція за сировинні ринки та ринки збуту ведуть до різких безпекових диспропорцій і стимулюють розвиток конфліктної ситуації на цій території загалом. Наявність неконтрольованої ядерної зброї в Північній Кореї може становити серйозну загрозу не тільки для країн регіону, а й для її головних ворогів та конкурентів, насамперед, США, Японії та Південної Кореї. Оцінка безпекових загроз для регіону є середньою й потребує корекції.

Високий рівень безробіття й зубожіння населення Південної Америки загалом, часті війни між злочинними угрупуваннями та наркокартелями спричинюють неконтрольовані міграційні напливи до країн Північної Америки та стимулюють вживання жорстких протиміграційних дій із боку США. Остання відчуває себе глобальним лідером у багатьох сферах міжнародної взаємодії - військово- політичній, фінансово-економічній, культурно-інформаційній тощо, а це сприяє її політиці геополітичної гегемонії та зазіхання на глобальне лідерство, що є вкрай загрозливим із позицій світової безпеки. Безпекові загрози в регіоні викликають занепокоєння світової громадськості й розвинутих країн інших регіонів.

Африка є найбільш конфліктним регіоном планети. На її території спостерігається найбільша кількість конфліктних ситуацій та збройних сутичок сучасності. Тут спостерігається найвищий ступінь конфліктності території, що є прямопропорційним із наукового погляду до індексу етнічного розмаїття, який у цьому регіоні планети є найвищим [13]. Проте внутрішні африканські конфлікти серйозної загрози для світової громадськості, за оцінками експертів, не становлять, хоча є небезпечними для власне африканських країн, адже ведуть до значної загибелі місцевого населення, його крайнього зубожіння, голоду та поширення небезпечних хвороб. Особливо ця безпекова проблема стосується Тропічної Африки. Північна Африка (переважно Магрибські країни, за винятком Марокко) ще не може повною мірою оговтатися від наслідків «арабської весни», яку тут спровокували США та країни ЄС (Франція, Великобританія, Німеччина та ін.) у 2011-2013 рр., що супроводжувалася збройними конфліктами та громадянськими війнами із військовими переворотами за участю країн НАТО. Головна мета полягала в контролі над нафтовими запасами Північної Африки, насамперед, Лівії та заволодіння її ядерними технологіями, які неофіційно отримав лідер Лівійської Джамахірії - Муаммар Каддафі та його уряд, а також контролем над Суецьким каналом, через який транспортується близькосхідна нафта тощо. Тому безпековий ступінь загроз у цьому регіоні є підвищений.

Австралія та Океанія останнім часом досить інтенсивно мілітаризуються й потерпають від наслідків техногенних катастроф й шукають політичного співробітництва з глобальними геополітичними лідерами та вдаються до інших політичних заходів, що викликає безпекове занепокоєння.

За експертними оцінками «Business Insider», у 2050 р. найбільшими безпековими викликами для людства на планеті буде: збільшення у тричі людей, що проживають у містах (тобто з 4 млрд до

6,3 млрд осіб), що призведе до зростання конфліктів на планеті, злочинності, загострення проблем функціонування агломерацій, масової антисанітарії, поширення хвороб та вірусів, зростання вуглецевих викидів у містах тощо; зростання смертей унаслідок легеневих хвороб від токсичного забруднення повітря; нестачі питної води (вже сьогодні 1,1 млрд осіб практично не мають доступу до води, а 2,5 мільярдів (36 % населення) відчувають нестачу води, а в 2050 р. від дефіциту води буде страждати 5 млрд осіб; зникнення багатьох видів рослин і тварин, насамперед, риби, як продукту харчування; значно зросте число голодуючого населення у світі; зникнуть тропічні ліси; появляться стійкі до антибіотиків бактерії, що знищать до 10 млн людей; пошириться малярія, гарячка денге, жовта гарячка, холера та інші хвороби; кількість людей, які страждають на слабоумство, збільшиться втричі (до 115 млн осіб); кліматичні зміни спричинять зростання кількості небезпечних ураганів та інших природних катаклізмів; у результаті парникового ефекту та потепління затопиться багато територій Європи та Азії; різко буде відчуватися нестача прісної води; втратиться електропостачання значних територій планети; зростуть соціальні проблеми - депресія, суїциди, злочинність, інтернето - та інші форми залежності; зросте число кібер -атак; почнуться «хакерські війни»; нафта та інші вичерпні ресурси стануть надто дорогими тощо [10].

Таким чином, першочерговими безпековими завданнями для регіонів світу, які країни мають вирішувати найближчим часом, є такі [7]:

- у військовій сфері (відмова від ядерної війни; демілітаризація космосу; ліквідація ядерної та хімічної зброї; скорочення звичайних озброєнь; зменшення військових витрат тощо);

- у політичній сфері (забезпечення права кожного народу на свободу свого соціального й політичного вибору; справедливе врегулювання конфліктів; зміцнення довіри між народами тощо);

- в економічній сфері (відмова від будь-яких форм економічної дискримінації; встановлення нового економічного порядку);

- у сфері екології (об'єднання зусиль усіх держав у боротьбі зі зростаючою забрудненістю навколишнього середовища; розвиток екологічно чистих, безвідходних технологій та виробництв; збереження озонового шару планети);

- у гуманітарній сфері (розширення культурного та наукового міжнародного співробітництва; взаємодія в сфері медицини та освіти; дотримання політичних та інших прав людини тощо).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, у регіонах світу наявно багато безпекових загрозливих проблем як природного, так і політично -антропогенного характеру. За критерієм походження й середовищем прояву основних безпекових викликів доцільно виділяти політичні, військові, економічні, соціальні, культурні, екологічні, ідеологічні та науково -технічні загрози. Глобальні безпекові загрози є наслідком протистояння, з одного боку, природи, а, з іншого - політичної та господарської діяльності людини. Серед них найбільш небезпечними для регіонального та глобального розвитку країн є: загроза світової ядерної війни; зростаючий розрив у рівнях економічного та культурного розвитку між розвинутими індустріальними країнами Заходу й країнами, що розвиваються; економічна й культурна відсталість країн Азії, Африки та Латинської Америки; проблема голоду та злиднів; обмеженість необхідних для подальшого економічного розвитку людства природних ресурсів; екологічні проблеми; наростаючі демографічні проблеми; негативні наслідки НТР; загострення проблеми міжнародного тероризму та екстремізму; поширення наркоманії, алкоголізму та СНІДу; порушення прав людини; руйнування культурної спадщини й моральних цінностей; цивілізаційне протистояння між різними ідеологіями та культурно- релігійними цінностями; домінування розвинутих країн у використанні та привласненні світових ресурсів та засобів виробництва; розповсюдження ядерної, хімічної, біологічної, геофізичної, космічної, психотропної, екологічної зброї та технологій масового ураження; утворення нових центрів сили, протистояння й боротьба між ними; виникнення глобальних соціальних спалахів і протестів межової злиденності й бідності в країнах «третього світу» тощо. Найбільш нестабільними регіонами світу з безпекових позицій є Близький і Середній Схід та Південна Азія, Північна Африка та Центрально-Східна Європа, безпекові проблеми яких потребують подальшої наукової уваги.