Організації Об'єднаних Націй 75 років: чому необхідно її реформувати

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана”

Реферат

На тему: «ООН-75 років. Чому необхідно її реформувати?»

Виконав: студент групи МВ-201

Грицаєнко Микита Андрійович

Перевірив:

Смолянюк Володимир Федорович

Київ-2020

План

Вступ

1. Історія становлення світової могутності ООН

2. Структура ООН

3. Як працює ООН сьогодні

4. Причини реформування

Висновок

Посилання

Вступ

24 жовтня - міжнародний День Організації Об'єднаних Націй, інакше кажучи - День народження ООН. Цього дня 1945 року 50 країн-засновниць, зокрема, Великобританія, Китай, Радянський Союз, США та Франція ратифікували договір про створення союзу, який допомагав б виснаженій війною, але уже мирній, Європі зберігати мир та контролювати його.

24 жовтня по всьому світу відбуваються зустрічі, круглі столи та виставки, що мають на меті певним чином підсумувати діяльність і досягнення ООН та привернути увагу світу до високої місії Організації.

1. Історія становлення світової могутності ООН

ООН пройшли довгий шлях, перш ніж стати організацією, якою ми її знаємо сьогодні. Певним прообразом ООН була Ліга Націй, створена лідерами Європи, котрі тільки-но завершили Першу Світову війну та поділили сфери впливу у світі. Підписання Версальського мирного договору у червні 1919 року фактично ознаменувало собою заснування Ліги Націй. Однак, з часом виявилося, що Ліга не має ані сили, ані готовності запобігти Другій світовій війні. Розпочалася Друга світова, і після неї Європа, навчена попереднім невдалим досвідом, створює ООН. Організація стала для світу своєрідною гарантією, що тепер війни не буде, бо її можна попередити, якщо всі країни знаходитимуться у співдружності та відстежуватимуть войовничі настрої у світі.

Ще протягом Другої світової найсильніші країни світу замислилися над створенням органу, що стосувався б усіх держав загалом і кожної окремо. Так, 1 січня 1942 року президент США Франклін Рузвельт запропонував назвати майбутню організацію Об'єднаними Націями. Того ж дня Рузвельт (від США), Вінстон Черчіль (від Об'єднаного королівства), Максим Литвинов (від СРСР) і Цзи-вень (від Китаю) підписали документ - «Декларацію Об'єднаних Націй». Наступного дня її підписали ще 22 країни. Так держави «домовилися» завершити війну максимально швидко та не укладати сепаратного миру. Через два роки війна завершилася і от 24 жовтня 1945 року на світовій арені офіційно виникла нова організація - ООН.

2. Структура ООН

ООН на чолі з Генеральним Секретарем має свій Статут та органи, завдяки яким здійснюється робота та співпраця з країнами: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд.

Генеральна Асамблея ООН. Генеральна Асамблея - головний дорадчий орган Асамблеї ООН. До її складу входять усі держави-члени ООН, президенти яких щороку збираються на сесії.

Якщо на Генасамблеї голосують щодо рекомендації з питань миру і безпеки, рішення затверджується, якщо за нього голосують дві третини учасників голосування. При цьому кожна країна може дати від себе один голос. версальський договір мандат санкція

Рада Безпеки ООН. Поле відповідальності Ради Безпеки - підтримання миру та безпеки у відносинах між країнами. До складу Ради Безпеки входять 15 держав-членів: 5 постійних членів -- Китай, Франція, РФ, Великобританія, США та 10 непостійних членів, яких обирають на два роки.

Економічна і Соціальна Рада ООН. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генасамблеї здійснювати міжнародне економічне та соціальне співробітництво. Рада збирає інформацію, консультує членів ООН, розробляє рекомендації.

Міжнародний Суд ООН. Міжнародний суд, інакше ще називають Гаазьким, розташований в Гаазі, Нідерланди, і є головним судовим органом ООН. Суд почав свою роботу ще у 1946 році. Суд має на меті вирішувати суперечки між державами, розглядаючи справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і геноцидом.

Секретаріат ООН. Секретаріат ООН забезпечує дослідження, збір інформації і коштів, необхідних органам ООН для засідань та роботи. Цікаво, що згідно зі Статутом ООН, співробітники Секретаріату не можуть запитувати чи отримувати вказівки від будь-яких владних структур, окрім самої ООН.

Секретаріат сприяє вирішенню міжнародних суперечок, проводить міжнародні конференції та керує операціями з підтримки миру.

Генеральний секретар ООН. Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю після рекомендацій Ради Безпеки. Традиційно пост передається протягом однієї-двох каденції (5-10 років). З 1 січня 2017 року цю посаду займає Антоніо Гуттереш, колишній прем'єр-міністр Португалії. До нього ООН очолював Пан Гі Мун, ексголова МЗС Кореї.

3. Як працює ООН сьогодні

Миротворча діяльність ООН розпочалася у 1948 році. Тоді Рада ООН Безпеки вперше санкціонувала приїзд військових спостерігачів на Близький Схід. Головна мета місії полягала у спостереженні за виконанням Угоди про перемир'я між Ізраїлем та сусідніми арабськими країнами. З того часу на рахунку ООН - 69 миротворчих операцій по всьому світу.

Цікаво, що ООН не має власної армії або підрозділів військових. Організація працює виключно з так званими контингентами воєнних, котрі приїжджають з держав-членів ООН. Тобто, по суті, інструменти ООН - це ідея, намір, намагання зробити життя мирним. А свої воєнні та поліцейські контингенти надають 122 країни-учасниці.

Існує три категорії миротворців - військовослужбовці, поліцейські і цивільні співробітники. Фактично вони надають гуманітарну допомогу та працюють як економісти, юристи, сапери, спостерігачі за виборами і за дотриманням прав людини.

За 74 роки свого існування ООН залучила до миротворчих операцій майже 100 000 військових та військових спостерігачів, понад 12 000 поліцейських, 620 000 цивільних службовців та понад 3000 добровольців по всьому світу. При цьому за роки існування організації у світі загинуло 3326 учасників різних миротворчих місій.

Миротворці з ООН носять форму своїх країн та отримують грошове забезпечення від свого уряду, котрий отримує компенсацію від ООН. Власне, може виникнути запитання - звідки у ООН гроші на підтримку миротворчих операцій?

Справа у тім, що ООН фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від кожної з країн-членів. Таким чином, виходить, що за потреби одна країна допомагає всім іншим, а всі допомагають одній. Головні принципи роботи ООНівців - згода сторін, неупередженість, незастосування сили (однак, це дозволено виключно у випадках самооборони).

4. Причини реформування

Організація Об'єднаних Націй з часу свого заснування здійснила історичну місію, відігравши важливу роль у численних прогресивних зрушеннях, що відбулися у світі у другій половині XX ст. Найважливіше джерело сили Організації Об'єднаних Націй - це універсальність її членства і всеохоплюючий масштаб її мандату. Проте, із середини ХХ ст. світ зазнав і негативних змін - загострення глобальних проблем, виникнення хвилі міжнародних конфліктів після розвалу біполярної системи, еволюція змісту і сутності конфліктів тощо зумовили необхідність адаптації ООН до нових реалій. На планеті склався новий баланс сил між центрами впливу, утворилася нова геополітична ситуація, яка має враховуватися в діяльності ООН. Важливим кроком у процесі реформування ООН стала Декларація тисячоліття, затверджена Резолюцією 55/2 Генеральної Асамблеї від 08.09.2000 р., яка передбачає значні зміни в діяльності ООН. У ст. 14 Декларації зазначалося, що для того «щоб ефективно реагувати на виклики майбутнього і надії, які народи всього світу покладають на Організацію Об'єднаних Націй, необхідно реформувати і модернізувати саму Організацію Об'єднаних Націй, закріпити її представницький характер, підвищити ефективність і транспарентність її роботи». Дана проблематика часто обговорюється в міжнародному публічному праві. Зокрема можна виділити учених-міжнародників, які досліджують ці процеси: А. Орлов, М. Ентін, Л. Антін, А. Задохін, американський дослідник Кельзен та багато інших науковців, державних та політичних діячів світу. Опрацювавши відповідну літературу, можна виділити основні напрями реформування ООН та проблеми, з якими вона зіткнулась на цьому шляху. Пакети реформ 1997 та 2002 років стосувалися змін у структурі Секретаріату, кардинальної реорганізації Департаменту суспільної інформації і Департаменту у справах Генеральної Асамблеї, створення сучасного інформаційного центру в Брюсcелі. Певні кроки були здійснені і у реформуванні фінансової та бюджетної діяльності. Зокрема, змінено систему формування бюджету, скорочено цикл довгострокового планування до двох років та ін. В останні роки було внесено багато удосконалень в систему управління людськими ресурсами ООН. У 2005 р. розпочались реформи правозахисного механізму, в першу чергу його статутних органів. Слід звернути особливу на увагу на створення Ради з прав людини, яка має більш високий статус ніж її попередник - Комісія з прав людини, безпосередньо підпорядковується Генеральній Асамблеї та до її мандату входить загальна координаційна діяльність по захисту прав людини в системі ООН. Безперечно, одним із ключових є питання реформування Ради Безпеки ООН. Існує кілька моделей реформування цього ключового органу, розроблених спеціально створеною у вересні 2005 р. Групою високого рівня з проблем викликів і змін. Оскільки світ змінився, існує ряд країн, наприклад, Бразилія , Індія та інші, що мають значний економічний та політичний потенціал, але не мають достатньо важелів для впливу у форматі ООН як постійні члени Ради Безпеки. Тому Група 158 враховувала той факт, що зміцнілі країни і регіони повинні бути адекватно представлені в цьому органі. Але, на жаль, моделі розширення членського складу РБ ООН і методи визначення критеріїв членства у Раді Безпеки не виявилися одностайними. Окрім того, не знайшло свого вирішення питання про застосування «права вето», яким наділені постійні члени Ради Безпеки, і яке уже стало анахронізмом, що ускладнює процедуру прийняття рішень. Дуже важливою є також проблема ефективності застосування невоєнних санкцій. Згідно ст. 41 Статуту ООН Рада Безпеки наділена повноваженнями застосовувати невоєнні санкції, включаючи розрив економічних відносин, засобів комунікацій і т.д.. Такі акції Рада Безпеки вживала до Іраку, Югославії, Сомалі та Лівії. Вони мали, безперечно, свій позитивний вплив на ситуацію. Проте їхня ефективність була не дуже значною, у зв'язку з чим все більш переважає бажання у подібних ситуаціях використовувати зброю. У зв'язку з цим, одним із назрілих питань, яке потребує подальшої розробки (включаючи певні зміни в самому Статуті ООН), є питання про право міжнародної організації втручатися у внутрішні справи держави. В умовах значно зростаючої взаємозалежності необхідне, очевидно, нове розуміння суверенітету. З цією метою потрібно виробити більш повне, точне й виважене визначення самого поняття «втручання». Ця норма має бути удосконалена. Особливо там, де йдеться про порушення прав людини та національних меншин. Сприяння здійсненню цих прав не означає втручання у внутрішні справи. Міжнародне співтовариство має право й повинно подбати про те, щоб його інтереси забезпечувалися з участю всіх держав. Реформа Ради Безпеки ООН потрібна також, щоб залагодити фінансові проблеми ООН. І тут є один вихід - надання багатим і економічно розвинутим країнам статусу постійних чи «напівпостійних» членів Ради Безпеки. В Декларації тисячоліття, зокрема в п.9, вказується на необхідність реформування Міжнародного Суду Справедливості ООН шляхом надання йому додаткових важелів та інструментів, щоб його рішення стали дійсно загальнообов'язковими. Вважається також, що необхідно посилити роль Міжнародного Суду за рахунок введення спеціальної кримінальної палати, яка розглядала б справи, що стосуються міжнародних злочинів, таких як торгівля людьми, наркотиками, міжнародний тероризм та ін.

Висновок

Незважаючи на проведені реформи, слід зауважити, що більшість рішень носять декларативний характер, оскільки для здійснення ґрунтовних змін необхідна добра воля країн-засновниць, а вони, часто переслідують власні національні інтереси. Якщо не поглиблювати реформи, то негативні тенденції призведуть до того, що ООН перестане функціонувати як ефективний міжнародний орган по забезпеченню безпеки і миру у світі, ризикуючи, тим самим, повторити долю Ліги Нації. Тому, очевидно в наступні роки слід очікувати суттєвих змін у структурі та діяльності ООН, адже глобальні проблеми заставлять основних політичних гравців піти на поступки.

Посилання

1. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. Учебник. - М.: Издательство БЕК, 1997. - 371с.

2. Международное право: Учебник. Изд. 2-е, доп. и перераб. Отв. Ред. Ю. М. Колосов, В.И. Кузнецов. - М.: Междунар. отношения, 1998. - 624с.

3. Навчальний посібник "Міжнародне публічне право" А.І Дмитрієв, В.І Муравйов\ К.\Юрінком Інтер\2000

4. Основные сведения об Организации Объединенных Наций. Видавництво "Юридическая литература", М., 1995.

5. ООН у системі міжнародних відносин: історичний досвід і перспективи: Ювіл. наук. зб. - К.: Либідь, 1995. - 128с.

6. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй, Затверджена резолюцією55/2 Генеральної Асамблеї від 8 вересня 2000 року. /Юридична газета №2 (62) 02 лютого 2006 року.

7. Інформаційний бюлетень ООН: жовтень-грудень 2005.

Размещено на Allbest.ru