Участь Японії у світовому поділі праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ
• 1.1 Сутність світового поділу праці та його основні фактори розвитку
• 1.2 Основні форми світового поділу праці
• 1.3 Передумови участі Японії у світовому поділі праці
• РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ЯПОНІЇ У СВІТОВОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ
• 2.1 Оцінка чинників, що впливають на участь Японії у МПП
• 2.2 Аналіз показників участі Японії у МПП
• 2.3 Основні тенденції розвитку міжнародної спеціалізації та
• кооперації Японії
• РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ У СВІТОВОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ
• ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

праця поділ світовий японія

Актуальність теми. Світогосподарські зв'язки сьогодні стають одним із важливих факторів економічного зростання, структурних зрушень та підвищення ефективності національного виробництва, будучи при цьому і каталізатором диференціації країн і нерівномірності їхнього розвитку. Революційний стрибок у наукових знаннях , що супроводжується якісними зрушеннями в техніці, технології та виробництві кожної країни суттєво модифікували міжнародний поділ праці і продовжують активно впливати на характер, тенденції розвитку та визначення місця в міжнародному поділі праці як Японії так і інших країн.

Дослідженню різних аспектів розвитку світового поділу праці та передумов участі Японії у ньому присвячені наукові напрацювання таких авторів як: Воронін В. П., Гілецький Й. P., Гринькевич А. В., Дахно І. І., Закіров І. В., Зимін Б. Н., Мельник А.Ф., Рокоча В. В., Смітенко Д. М., Сорокін Д. Є., Тимонина І. Л. та ін. Однак повного дослідження проблем та перспектив підвищення ролі Японії у світовому поділі праці, у наукових джерелах немає, тому дослідження за обраною темою є актуальним та необхідним.

Отже, метою курсової роботи є узагальнення особливостей світового поділу праці та передумов участі Японії у ньому.

Задля реалізації мети роботи необхідним є виконання таких завдань:

- дослідити сутність світового поділу праці та його основні фактори розвитку;

- визначити основні форми світового поділу праці ;

- виявити передумови участі Японії у світовому поділі праці;

- визначити основні чинники, що впливають на участь Японії у світовому поділі праці;

- проаналізувати показники участі країни у міжнародному поділі праці;

- дослідити тенденції розвитку спеціалізації та кооперації Японії у МПП;

- обґрунтувати проблеми та перспективи розвитку Японії у світовому поділі праці.

Об'єктом дослідження - місце Японії в світовому поділі праці. Предметом дослідження є соціально-економічні процеси дослідження проблем та напрямків підвищення ролі Японії в світовому поділі праці.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

1.1 Сутність світового поділу праці та його основні фактори розвитку

В основі глобалізації, що охоплює з кожним роком все більше сфер сучасного життя, лежить економічна зв'язок держав, їх взаємодія зі створення єдиної світової виробничо-економічної системи. Розвиток науково-технічного прогресу призводить до «розмиття» чітких національних кордонів, що сприяє створенню єдиних фінансового та інформаційного просторів, зростання впливу транснаціональних компаній, інтеграції ринків збуту, вдосконалення технологій.

У науковій літературі міжнародний поділ праці (МПП) розглядається як базова категорія, що виражає сутність і зміст міжнародних, економічних відносин в цілому. Поділ праці як історично визначена система суспільної праці складається в результаті якісної диференціації діяльності в процесі розвитку самого суспільства [9, с. 39]. Диференціація діяльності відбувається шляхом виділення окремих функцій, дій, операцій або сфер виробництва і відокремлення їх в самостійні галузі сфери діяльності спеціалізуються виробників.

В даний час переважна більшість як вітчизняних, так і зарубіжних досліджень, що мають відношення до даної проблеми, сходяться на тому, що міжнародний поділ праці, як і сама праця, існувало ще в стародавньому суспільстві.

Історично першою сходинкою розвитку цього процесу стала диференціація діяльності, обумовлена природно-географічними відмінностями в життєдіяльності людей, тобто міжнародний поділ праці зародилося в початковий мануфактурний період розвитку капіталізму і до промислового перевороту (наприкінці XVIII ст.) базувалося на природній основі - на різних природно-кліматичних, природно-географічних умовах окремих країн і територій (запаси мінеральної сировини, паливних ресурсів і т. д.) [1, с. 98]. На наступному ступені (кінець XIX ст. І початок XX ст.) відокремилися конкретні види праці, такі як подетальна, повузлова, технологічна спеціалізація і кооперування. Одночасно простежувалися різні види діяльності колективного суб'єкта суспільного виробництва і безпосереднього виконавця, спеціаліста, науковця, робітника, керуючого, менеджера і т. д. [13, с. 217].

Міжнародний поділ праці підвищує ефективність виробництва, допомагає скоротити витрати суспільної праці, виступає засобом раціоналізації виробничих сил. Благополуччя сучасного світу тримається на зростанні продуктивності, джерелом якого є поглиблення поділу праці та спеціалізації працівників [28, с. 89]. На сьогоднішній день праця являє собою складні мережі, розкидані по всьому світу і виконують спеціалізовані завдання [17, с. 92].

Існує ряд факторів, що дають тій чи іншій країні переваги у виробництві різних видів продукції і тим самим сприяють поглибленню МПП:

- Природні фактори: відмінності в розподілі природних багатств - основна причина МПП; відмінності в грунтово-кліматичних умовах; географічне положення країни; відмінності в розмірах трудових ресурсів; історичні традиції виробництва. Так, Саудівська Аравія має порівняльні переваги в видобутку нафти і виробництва нафтопродуктів; Бразилія - у виробництві кави; Індія (текстиль, взуття).

- Придбані фактори - розвиток науки і техніки, розміри функціонуючого капіталу. Наприклад, надлишок машин і устаткування. Так, США і Японія виробляють автомобілі. Країни, які вкладають кошти в освіту, набувають перевагу у виготовленні високотехнологічної наукоємної продукції. Так, США спеціалізуються у виробництві новітніх систем комп'ютерів, реактивних літаків, космічних апаратів, а Японія робить побутову радіо- аудіо та відеотехніку. Тепер головним фактором МТР є науково-технічний прогрес: досконалі машини, обладнання, прилади, розвиток науки.

- Фактор відмінності в звичках і смаках. Наприклад, Норвегія і Швеція ловлять рибу і виробляють м'ясо в однакових умовах і кількостях. Однак шведи віддають перевагу м'ясу, а норвежці рибу. В результаті спеціалізації (риба в Норвегію, м'ясо до Швеції) обидві країни за допомогою торгівлі отримують додатковий ефект [11, с. 67].

Останній фактор поглиблення МПП полягає в економії на масштабах виробництва. Якщо який-небудь виробничий процес підпорядкований закону економії на масштабі, очевидна тенденція до зниження середньої вартості одиниці продукції в міру зростання обсягу її виробництва, то країна обов'язково отримає додатковий ефект при спеціалізації на виробництві конкретного продукту. Така спеціалізація дозволить цій країні виробляти найбільший в порівнянні з іншими країнами обсяг аналогічної продукції при найменшій ціні [9, с. 53].

Отже, в умовах глобалізації, що представляє собою обмін ідеями, досвідом, взаємодопомога, вигідну всім сторонам, зростає роль міжнародного поділу праці і кооперації виробництва. Міжнародна спеціалізація виробництва полягає в закріпленні за певною країною статусу виробника конкретних видів товарів. Спеціалізація може бути як повною, і тоді держава виробляє унікальну продукцію, конкурентоспроможну і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках, так і неповної, коли виробництво одного і того ж продукту відбувається в декількох країнах - лідерах, що для сучасного світового господарства є актуальним.

1.2 Основні форми світового поділу праці

Поділ праці розвивалося протягом багатьох століть в результаті прогресу продуктивних сил і ускладненням організації суспільства. Факторами його поглиблення є науково-технічний прогрес, а також розвиток ринкових відносин. Науково-технічний прогрес веде до виникнення нових продуктів і галузей, а розширення ринків полегшує обмін між виробниками продуктів і сприяє задоволенню їх потреб.

Поділ праці в формі спеціалізації дозволяє економічній системі використовувати обмежені ресурси більш ефективно і внаслідок цього робити і споживати більшу кількість товарів і послуг [20, с. 18].

З виникненням світових інтеграційних процесів розвивається міжнародний поділ праці. Кількісне вираження закону поділу праці через його багатогранність впливу на економічні процеси пов'язано з комплексом показників: рівнем спеціалізації, ефективністю поділу праці, терміном окупності капітальних вкладень на впровадження спеціалізації.

Існує 2 форми міжнародного поділу праці: міжнародна спеціалізація міжнародна кооперація.

1) Міжнародна спеціалізація - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів та послуг, які поставляються на світовий ринок з метою реалізації та отримання від цього вигоди.

Міжнародна спеціалізація виробництва (МСП) розвивається за двома напрямками: виробничому та територіальному. У свою чергу, виробничий напрям поділяється на:

- Міжгалузева спеціалізація передбачає зосередження в окремих країнах певних галузей виробництва при відсутності в них цілого ряду інших галузей. внутрішньогалузева спеціалізація.

- Внутрішньогалузева форма МПП висловлює зосередження зусиль підприємств різних країн, що входять в якусь галузь народного господарства, на виробництві певних товарів, в тому числі деталей, агрегатів і вузлів, і обмін цими предметами між ними. Внутрішньогалузева спеціалізація пов'язана з галузями, заснованими не стільки на використанні природних ресурсів, скільки на результатах науково-технічної діяльності, і охоплює переважно промислово розвинені країни, хоча ТНК втягують в цю спеціалізацію і країни, що розвиваються.

- Спеціалізація окремих підприємств. Територіальна міжнародна спеціалізація виробництва включає спеціалізацію на виробництві певних товарів та їх частин для світового ринку: окремих країн; групи країн; регіонів [12, с. 71].

До числа основних видів міжнародної спеціалізації виробництва відносяться: предметна (виробництво готових виробів, товарів, послуг) спеціалізація (наприклад, Франція спеціалізується на виробництві косметики, Швейцарія - на виробництві годин); подетальна (виробництво частин і компонентів виробів) спеціалізація (наприклад, спеціалізація країн Азіатсько - Тихоокеанського регіону); технологічна або стадійна спеціалізація (здійснення окремих операцій або виконання окремих технологічних процесів по збірці, фарбування, зварювання, литві, обробці, заготовок і т.д.).

Сьогодні міжнародний поділ праці проявляється не стільки в міжгалузевий, скільки у внутрішньогалузевої спеціалізації, тобто у вигляді окремих вузлів, деталей, виробів, які вивозяться і ввозяться. Зростання масштабності і серійності знижує витрати виробництва, маса прибутку зростає. А внутрішньогалузевий поділ праці є передумовою міжнародного кооперування виробництва.

Історично процес спеціалізації логічно пов'язувати з появою двох форм - територіальної та виробничої. У разі територіальної форми ми маємо справу зі спеціалізацією окремих регіонів, країн з виробництва будь-якої продукції на основі географічного розташування країни, її клімату, природних копалин. Виробнича форма має на увазі внутрішньо- і міжгалузеву спеціалізацію. Внутрішньогалузева спеціалізація, в свою чергу, ділиться на предметну, подетальну, технологічну [26, с. 71].

2) Міжнародна кооперація. Розвиток міжнародної спеціалізації виробництва супроводжується розвитком міжнародної кооперації виробництва. Кооперація передбачає свідоме співпрацю різних фірм у виробництві готової продукції. Міжнародне кооперування - це виробничі зв'язки між підприємствами країн з виготовлення певних деталей і вузлів для складання кінцевої продукції. При цьому підприємства зберігають господарську самостійність. За економічною природою міжнародна кооперація - продуктивна сила, що дозволяє досягати запланованого суспільно корисного результату в області виробництва, наукових досліджень, збуту і т.д. при найменших затратах праці в порівнянні з тими, які необхідні для досягнення такого ж результату за умови, якщо учасники діють порізно [22, с. 121].

Найважливішими рисами кооперації є:

- довгостроковість господарських зв'язків;

- вдосконалення виробництва;

- підвищення продуктивності праці;

- підвищення якості продукції;

- підвищення ефективності виробництва та ін. [28, с. 89].

Кооперація як процес протікає в різних формах - це компенсаційні

угоди, надання ліцензій виробничого досвіду і знань, підрядне кооперування, спільне виробництво, спільні підприємства, проекти і т. д.

На основі відділення виробництва певної продукції на певних підприємствах виникли нові галузі промисловості, для яких характерний особливий виробничий апарат. Тепер в промисловості існують три види спеціалізації:

- предметна - спеціалізація підприємства на виготовленні однорідної закінченої продукції;

- подетальна - виробництво окремих частин і деталей головного продукту;

- технологічна (стадійна) - відокремлення окремих стадій єдиного технологічного циклу [26, с. 75].

Отже, сучасні багатонаціональні підприємства розміщують за кордоном не тільки виробничі операції, але та інші напрямки своєї господарської діяльності:дослідження та розробки, маркетинг і післяпродажне обслуговування, - формуючи тим самим глобальні ланцюжки створення цінності.

1.3 Передумови участі Японії у світовому поділі праці

Сфера обміну є свідченням початку інтернаціоналізації господарства. З первинним накопиченням капіталу відбувалося поступове перетворення локальних центрів міжгалузевої торгівлі в єдиний світовий ринок. Між країнами почалася конкурентна боротьба, в процесі якої склалася система міжнародного поділу праці.

Міжнародна спеціалізація Японії характеризується посиленням експорту машинобудівної продукції і виробництвом високотехнологічних товарів. Всі технічні та електронні новинки в світі йдуть з Японії. Країна займає панівне становище в біотехнології, хімії, випускає 90% світової продукції інтегральних схем, що мають високу потужність. Ті, що йдуть сьогодні в світі процеси глобалізації Японія дуже вміло використовує у своїх цілях.

З ростом ієни, ще в 1985 р, вона приступила до перекладу своїх виробництв за межі своєї країни. В основному це були азіатські країни. Таким чином, Японія зуміла підвищити ефективність своєї внутрішньої економіки. Країна знаходиться на другому місці в світі за експортом прямих капітальних вкладень, які становлять 15% від загальносвітового обсягу. У числі найбільших інвесторів світу знаходиться 8 японських компаній за обсягом закордонних активів [13, с. 221].

Кредитна сфера, торгівля і нерухомість - це ті області, де зосереджені основні капіталовкладення країни. Японія є батьківщиною багатьох, що з'явилися в світі, транснаціональних корпорацій (ТНК). В основному це великі автомобільні компанії [28, с. 88].

Досить стабільні відносини Японії з сусіднім Китаєм - обидві країни є яскравими представниками Східної цивілізації. Японія також розділяє економічні, політичні інтереси, інтереси безпеки в регіоні, з розташованої поблизу Республікою Кореєю.

Науково-технічні зв'язки, міжнародна спеціалізація та кооперація в Японії базуються на здійсненні міжнародних дослідницьких проектів. Країна робить все можливе, щоб розширити співпрацю в галузі науки і техніки. Великомасштабна програма «Людські межі», була висунута країною ще в 1986 р. Свою програму японці порівнюють з американською «СОІ» і європейської «Еврика». Метою програми є: підняття авторитету країни; ліквідація відставання від Заходу в області фундаментальних досліджень; забезпечення лідируючих позицій щодо перспективних напрямків НТП. Виконати намічені цілі передбачається протягом 20 років, і витратити за цей час на реалізацію програми 6-7 млрд. доларів. Половину цієї суми Японія бере на себе. Якщо в минулому країна повністю залежала від зарубіжних технологій, то з 70-х років власні технології почала експортувати [14, с. 223].

Співпраця в галузі технологій йде в основному з США і має свої конфлікти. Співпраця залишається співпрацею, але висока залежність Японії від імпорту американських технологій як і раніше висока. Співвідношення між експортом та імпортом в 90-і роки було на користь США і приблизно складало 2: 1. Американці роблять кроки, щоб захистити свої технології при загостренні торгово-економічних відносин. Японський технологічний імпорт за своєю вартістю перевершує розвинені європейські країни [7, с. 54].

Аналіз 1568 японських компаній про контракти з експорту та імпорту технологій показує, що показники експорту технологій перевищують показники їх імпорту. За використання іноземних наукомістких технологій доводиться платити гроші. Так, в 1990 році японські провідні компанії виплатили іноземним фірмам понад 6 млрд. доларів в якості плати за використання їх технологій. Японські компанії в цьому ж році уклали понад 3-х тис. Контрактів на імпорт іноземних ліцензійних технологій. Якщо на початку 80-х років минулого століття японські компанії були сильні тільки в області прикладних технологій, то в кінці цих же років американці втратили своє лідерство в конкурентній боротьбі з японцями, які до цього часу оволоділи наукомісткими технологіями на світовому ринку [21].

Отже, японські досягнення в області високих інформаційних технологій в значній мірі є результатом ефективної державної політики, конкретним заходам та діям японського уряду. Підтримка держави пов'язана не стільки з наданням субсидій і пільгових кредитів національним і приватним фірмам, дослідницьким інститутам, скільки в створенні умов і механізмів реалізації зусиль, спрямованих на розробку цих технологій.



РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ЯПОНІЇ У СВІТОВОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ

2.1 Оцінка чинників, що впливають на участь Японії у МПП

Японія бере активну участь у міжнародному поділі праці і є конкурентоспроможною країною. На участь країни у міжнародному поділі праці впливають як природо-географічні, так і соціально-економічні чинники.

До природо-географічних чинників, що впливають на участь Японії у світовому поділі праці належать: забезпеченість природними ресурсами та особливості географічного положення.

На природні копалини Японія є дуже бідною, у країні видобувають кам'яне вугілля, яке є низької якості, залізні руди, сірку, марганцеві руди, свинцево-цинкові, нафту, мідні руди, хроміти, а ще золото, срібло і ртуть, але в невеликих кількостях. У зв'язку з небагатими природними ресурсами, країна змушена імпортувати 100% необхідної їй бавовни, вовни, бокситів, 99,9% мідної руди, 99,8% нафти, 99,7% залізної руди, 81,8% кам'яного вугілля. Хоч і імпортує країна більшу кількість корисних копалин та це не заважає розвивати промисловість країни та ще й допомагає підтримувати зв'язки з країнами, які спеціалізуються на експорті сировини, а імпортують готову продукцію, оскільки на експорт із цієї країни уже йдуть готові товари, то це сприяє розвитку економіки країни [3].

А от щодо географічних особливостей економіки країни, то Японія розташована на чотирьох великих і майже на чотирьох тисячах дрібних островів, які вишикувалися дугою в 3,5 тис. км. з північного сходу на південний захід уздовж східного узбережжя Азії. Найбільші острови Хонсю, Хокайдо, Кюсю і Сікоку. Береги архіпелагу сильно зрізані й утворять багато заток і бухт. Омивають Японію моря й океани, вони мають для країни виключне значення, як джерело біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів, а також таке положення дає країні можливість виходу до моря і до інших країн (морські шляхи), а також можливість розвитку рибальства.

Значний вплив на місце Японії в міжнародному поділі праці мають часті землетруси і цунамі, оскільки Японія стала світовим лідером з вивчення і прогнозу землетрусів і відкриття в сучасних технологіях дозволяють будувати хмарочоси навіть в сейсмічно активних зонах [5,с.110-312 ].

Ця країна має сприятливі умови для ведення господарства, оскільки країна знаходиться на островах, розташованих в оточенні Тихого океану, що дає країні вихід до інших країн (морські шляхи) і можливість розвитку рибальства. Країна забезпечена водними ресурсами (річки Кисо, Тоні і інші), вони використовуються в промисловості (для вироблення енергії на гідроелектростанціях), і в сільському господарстві для зрошення полів. Також річки використовують як транспортні шляхи, які з'єднують міста, а також по каналу річки можна потрапити в моря, які окружають Японію.

Назвавши природо-географічні чинники слід згадати також і за соціально-економічні до яких належать: рівень розвитку науково-технічного прогресу, національний характер населення Японії, освіта у країні.

Рівень розвитку науково-технічного прогресу у Японії досить високий і країна йшла до цього не мало часу. Японія, висунувшись в число науково- технічних лідерів ще в далекі 1970-ті роки, входить в їх число і сьогодні, це доказує те, що країна може не просто дійти до числа лідерів, а ще й триматися на цьому місці тривалий час. Зосередивши основну частину національних ресурсів на ретельно відібраній групі наукових і виробничих напрямків, японці не тільки випередили своїх найближчих конкурентів, а й вийшли на 1 - е місце в світі. Основні зусилля вони направляють на те, щоб забезпечити собі домінування на найбільших за обсягом ринках автомобілів, аудіо- та відеотехніки, фотоапаратів, медичного обладнання, верстатів та інструменту, дорожніх машин, якісних сортів сталі, хімічної продукції, виробів із синтетичних матеріалів. До цього переліку також додані персональні комп'ютери, офісна та комунікаційна техніка, цифрові фото- та відеокамери, рідкокристалічні та плазмові панелі і ін [7, с.216].

У той же час у пріоритети виведений цілий ряд науково-виробничих напрямків, наприклад, розробка і виробництво літаків і авіаційних двигунів. Оскільки після війни японська авіаційна промисловість була ліквідована, відродити її на високому рівні не було можливості. Через невеликі замовлення для військ самооборони було обмежено і створення військової техніки. Продукція, на яку на світових ринках і в самій Японії попит був невеликий, також виключалася з планів японських розробників. Тому, наприклад, електронну техніку, необхідно для дослідження проблем ядерного синтезу, надпровідності, різного роду екстримальних явищ, японці стали закуповувати за кордоном, а не виготовляти самостійно, бо не потребують її у великих кількостях.

Незважаючи на те, що японські наукові дослідження і розробки за своїм обсягом, і за рівнем досягнень істотно поступаються американським, країна займає міцні позиції на ринках багатьох видів продукції важкої та легкої промисловості та тіснить традиційних лідерів, даючи привід говорити про «японський виклик» або навіть про «японської загрозу» [10, с.559].

Наступним чинником є національний характер населення Японії, який є досить позитивним. Кращими цінностями і якостями японського національного характеру є: повага до життя і відчуття її величі; прагнення до гармонії; повага і особливе вдумливе ставлення до природи; патріотизм; повага до історії, традицій Батьківщини і вірність традиціям; любов до предків і вірність їх заповітам; шанування малої батьківщини; шанобливе ставлення до традиційних релігійних вірувань; релігійна терпимість; повагу до культури інших народів; миролюбивість; добродіяння; совісність; доброта; повага до верховної влади; шанобливість; повага членів сім'ї і шанування старших за віком; шанування вчителів; послух і покора старшим; подяка; лояльність і вірність закону; вихованість; благородство; працьовитість; старанність; сумлінність; помірність; бадьорість; колективізм; общинність;

дружелюбність; повагу приналежності до певної групи (класу, школи, клубу і тощо); пріоритет громадських інтересів перед особистими; щирість; неконфліктність; справедливість; відповідальність; стриманість; скромність; мовчазність; почуття гумору; люб'язність; чемність; висока терпимість; самоконтроль; дисциплінованість; вміння концентрувати волю; мужність; наполегливість; цілеспрямованість; почуття обов'язку; естетична сприйнятливість; прагнення привносити естетику в повсякденне життя; прагнення до порядку; любов до мистецтва; інтуїтивне проникнення в музику; прагнення до душевної рівноваги; саморозвиток; прагнення до самовдосконалення і внутрішньої духовної роботи; висока адаптивність; практичність. Представники багатьох країн, знаючи, національний характер населення Японців без вагань ідуть із ними на співпрацю, оскільки японці ніколи не кидають незавершену роботу, шанобливо ставляться до своїх партнерів. Не зважаючи на повільність виконання завдань чи прийняття рішень, японці виконують поставлене завдання ідеально, бо, для того, щоб прийняти якесь рішення вони радяться із своїм колективом, зважують на всі «за» і «проти» та знаходять найоптимальніший варіант для вирішення проблеми чи виконання завдання [12, с.71-76].

Освіта у країні - це чинник, який також має вплив на участь Японії у МПП. Економічна ситуація у світі та бажання вивести батьківщину до лідируючих держав світу спонукало японський уряд приділяти велику увагу вищій освіті. У 2010 році у Японії вже 40% випускників середніх шкіл отримували освіту у вищих навчальних закладах, переважно в університетах. Кількість студентів у вузів становила понад 2 млн. осіб. Абітурієнти мали таке велике бажання вчитися, що вступали до приватних вузів, де потібно робити вступні внески. Ставши студентами, вони платять за відвідування лекцій, користування навчальним устаткуванням. Найбільші внески потрібно робити у медичних закладах, де в перший же навчальний рік студенти роблять внески у понад 7 млн. ієн. Така сума більш ніж у два рази перевищує дохід за рік пересічного робітника країни. До вузів Японії відносять університети, медичні коледжі із шестирічним, коледжі з чотирирічним, молодші коледжі із дворічним та спеціалізовані коледжі - п'ятирічним навчанням. Загальна освіта впливає на розгортання творчих здібностей, які необхідні сучасним фірмам, компаніям, підприємствам. У програмах навчання спеціалізованих коледжів та університетів половина навчального часу відведена на засвоєння загальноосвітніх курсів, які сприяють всебічному розвику студентів. Сучасний японський університет першої категорії звичайно складається з десяти факультетів (юридичний, загальноосвітній, інженерний, природничо- науковий, літературний, економічний, сільськогосподарський, педагогічний, медичний, фармакологічний). Сама структура університету впливає на просування загальної освіти на передові позиції. Загальноосвітня частина навчання переважає на всіх факультетах. Реформа сучасної освіти націлена на подальше удосконалення усіх без виключення ланок системи, торкнулася і вищої освіти, але не змінила поглядів на важливість різнобічного розвитку студентів. Система вищої освіти Японії містить у собі: університети повного циклу (4 роки), а також прискореного циклу (2 роки); професійні коледжі; технічні інститути. Вузи Японії мають унікальний інститут «студента- дослідника» (кенкюсей). Цей інститут означає, що студент, який поставив перед собою мету отримати науковий ступінь, має можливість також займатися дослідницькою роботою на обрану ним конкретну сферу знань від 0,5 до 1-го академічного року, що буде зазначено у додатку до диплому після випуску. Від випускників вузів роботодавці вимагають не «моментальної придатності», а «придатності, на яку не матимуть вплив майбутні зміни у характері роботи». Таким вимогам компаній відповідають 90% випускників університетів Японії. А технічна освіта, за словами роботодавців, має залучати не тільки вивчення нових галузей науки, але і класичні основи знань, щоб працівники були освічені у всьому і були гнучкими у пристосуванні до можливих подальших змін у господарстві Японії, а також у світі [32].

Отже, є чинники які все ж таки мають вплив на участь Японії у світовому поділі праці. Із поданої оцінки природо-географічних та соціально- економічних чинників бачимо, що всі вони по-своєму позитивно впливають за участь країни у світовому поділі праці. Населення, не зважаючи на всі перешкоди вміє долати труднощі і продовжує розвиватися та займати провідне місце між країнами світу.

2.2 Аналіз показників участі Японії у МПП

Сутність сучасного МПП виявляється в діалектичній єдності поділу й об'єднання процесу виробництва. Виробничий процес припускає відокремлення і спеціалізацію різних видів трудової діяльності, а також обмін ними, їх взаємодію [1]. Поділ праці виступає не тільки як процес розриву, але й як спосіб об'єднання праці, особливо в світовому масштабі. Розглянемо також показники, які мають вплив на участь Японії в міжнародному поділі праці:

- обсяг експортованої продукції Японії;

- обсяг імпортованої продукції країни;

- сальдо торгового балансу;

- державний борг;

- ТНК через призму глобалізації.

Щоб достатньо обґрунтовано судити про ступінь залучення ресурсів країни в процес міжнародного поділу праці, необхідно поряд із концентрацією виробництва використовувати також відомості про розвиток зовнішньої торгівлі між цією країною та іншими країнами-учасниками МПП [1]. Саме дані про стан зовнішньої торгівлі показують, що валовий внутрішній продукт в окремих країнах витрачається не тільки для задоволення внутрішніх потреб, але й іде на продаж на світовому ринку [2, с.204].

Рис. 2.1 Обсяг експорту товарів та послуг Японії (млрд. дол. США)1 На рисунку 2.1. вартісне вираження показника експорту враховує транспортні, страхові, фрахтові, мерчендайзингові, інформаційні та інші витрати. Для Японії, як і для решти НІК, характерною є виражена експортоорієнтованість. Високий показник експорту свідчить про значний ступінь залежності національного виробництва від зовнішніх ринків. Експортт Японії з 2014 по 2016 рік стрімко знижувався, але уже в 2017 році цей показник підвищився і не припиняє збільшуватися [5, с. 112-114].

В структурі експорту Японії в 2018 році основна частина поставок припадала на такі товари: транспортні засоби, із них найбільше легкових автомобілів 15% (102 млрд. дол. США), автозапчастин 5% (35 млрд. дол. США), вантажних автомобілів 1.3 % (10 млрд. дол. США); електроніка із неї, інтегральних схем 3,8 % (27 млрд. дол. США), обладнання 3.2 % 9 23 млрд. дол. США), принтерів 2 % (14 млрд. дол. США); із металів експортували найбільшу кількість газованого заліза 1,5 % (8 млрд. дол. США); із дорогоцінних металів найбільшу частку в експорті займає золото 1,9 % (13 млрд. дол. США); з інструментів - обладнання для фотолабораторій 1,6 % (11 млрд. дол. США); з мінеральних продуктів на експорт пішла рафінована нафта

1,1 % (8 млрд. дол. США); хімічних продуктів було експортовано на 57 млрд. дол. США, сільськогосподарська продукція 16 млрд. дол. США, та послуги 7,3 % (50,7 млрд. дол. США) (Рис 2.2.).

Рис. 2.2. Товари та послуги, які Японія експортує (у % від загального обсягу експорту) KNOEMA //URL: https://knoema.ru/atlas

У 2018 році країна експортувала товарів на суму 695 млрд дол. США. Основними її партнерами по експорту товарів є країни: США, Китай, Південна Корея, Гонконг, Таїланд.

Рис.2.3 Експорт-партнери товарів і послуг Японії у 2018 році (%) KNOEMA //URL: https://knoema.ru/atlas

У Рис. 2.3. наведені дані, щодо експорт-партнерів Японії у 2018 році, які свідчать, що найбільшу кількість товарів Японія експортує до США, друге місце по експорту товарів займає Китай, третє - Південна Корея, четверте - Гонконг, п'яте - Таїланд, а також інші країни.

Для вимірювання ступеня включення країни у МПП використовують показники зростання чи спадання імпорту (Рис. 2.3.). Цей показник дає уявлення про тенденції розвитку імпорту за певні роки, про ступінь залежності національної економіки від закупівель товарів за кордоном [8, с.304].

Рис. 2.4. Обсяг імпорту товарів та послуг Японії (млрд. дол. США)4

Не зважаючи на високий розвиток економіки країни, імпортує Японія також велику кількість товарів через нестачу корисних копалин і країні, а також вона ввозить з інших країн сировину. У 2018 році країна імпортувала товарів на 633 млрд. дол. США. До країни у 2018 році були ввезені такі товари: нафта, рідкий природний газ, запчастини, промислова сировина для виготовлення меблів, хімічні речовини, харчові продукти, одяг, взуття. Відсоткове співвідношення ввезених у країну товарів від загального обсягу імпорту можна побачити на Рис. 2.5. Найбільша частка імпортованої продукції у 2018 році була ввезена країнами, з якими Японія найчастіше співпрацює. Такими країнами являються: Китай, що ввіз у Японію 24,5% продукції від загального обсягу експорту, США - 11%, Австралія - 5,8%, Південна Корея - 4,2%, Саудівська Аравія - 4,1%.

Рис.2.5. Імпортовані товари до Японії у 2018 році (у % від загального обсягу імпорту)5

Таким чином, за показниками, даними у Рис. 2.1. і Рис. 2.4. можна визначити сальдо торгового балансу (різниця між вартість експорту та імпорту). Отже, сальдо торгового балансу за 2014 та 2015 рік було від'ємним, що негативно впливало на економіку країни - -27 млрд. дол. США та -40 млрд. дол. США відповідно, а от уже в 2016, 2017 та 2018 роках сальдо збільшилося (+52, +114, +65 млрд. дол. США відповідно). Тенденція цього показника показує, що у 2016-2018 роках показник став позитивним і Японія експортувала більше продукції, ніж імпортувала [41].

За даними Рис. 2.6. видно, що не зважаючи на всі позитивні фактори розвитку економіки, Японія має досить великий державний борг. За статистикою видно, що державний борг країни починаючи із 2014 року почав зростати, що є не добре для економіки країни і заважає участі її у МПП. Якщо порівняти показники за 2014 і 2018 рік, то зразу ж видно, що борг зріс аж на 353,7 млрд. дол. США і до сьогодні стрімко зростає [39].

Рис. 2.6 Державний борг Японії (млрд. дол. США) Trend Economy //URL: https://trendeconomy.ru/data/wdi/JPN/GC DOD TOTL CN

Японія також вміло використовує процес глобалізації. З 1985 року через зростання ієни Японія почала перекладати свої виробництва за межі країни, в основному в азіатські країни. Надаючи допомогу в розвитку економіки країн Південно-Східної Азії, Японія змогла підвищити ефективність своєї внутрішньої економіки. В даний час спостерігається також велика кількість транснаціональних корпорацій (ТНК). Багато з них можуть вважати своєю батьківщиною Японію. В основному ТНК представлені великими японськими автомобільними компаніями, такими як Toyota Motor Corporation, Nissan Motor Corporation, Mitsubishi Group, і електричними компаніями Hitachi Ltd., Sony Corporation, Toshiba Corporation. Корпорація Toyota Motor Corporation починала свою діяльність з виробництва ткацьких верстатів, з чим і пов'язана емблема, настільки відома по всьому світу. Число зайнятих співробітників корпорації по всьому світу складає 286 тисяч чоловік. Корпорація Sony Corporation займається випуском високотехнологічної продукції. У роботі Sony Corporation задіяно 151,4 тисячі працівників [37].

Отже, зважаючи на всі показники, Японія бере активну участь в міжнародному поділі праці. Країна підтримує економічні відносини із США, що цілком очевидно, адже спільно ці країни виробляють 40% всього світового ВВП. Також Японія налагоджує відносини з Китаєм. Адже обидві країни є яскравими представниками Східної цивілізації. Одним з головних напрямків зовнішньої політики Японії є відносини з Республікою Корея та інші країни. Країни знаходяться в безпосередній близькості один від одного, тому крім економічних інтересів, вони поділяють інтереси політики і безпеки. Зважаючи на дані, подані в цьому пункті, місце Японії визначається за кількома показниками і за ними помітно, що вона займає важливе місце у світовому поділі праці і взаємодіє з багатьма країнами світу, навіть всупереч своїй заборгованості.

2.3 Основні тенденції розвитку міжнародної спеціалізації та кооперації Японії

Міжнародний поділ праці в Японії ґрунтується на міжнародній спеціалізації, яка передбачає наявність просторового розриву або між окремими стадіями виробництва, або між виробництвом і споживанням в міжнародному масштабі та міжнародній кооперації (форма організації економічної діяльності людей і організацій для спільного досягнення загальних цілей або задоволення потреб). Міжнародна спеціалізація виступає передумовою міжнародного виробництва в Японії. Вона є необхідною умовою налагодження вузькоспеціалізованого виробництва і реалізації великомасштабних проектів, які нерідко нездійсненні зусиллями однієї країни [30, с. 18].

Поряд з тенденцією до розвитку всесвітнього ринку на основі поділу праці в Японії продовжує діяти міжнародна спеціалізація, сутність якої полягає в тому, що окремі країни спеціалізуються на випуску якихось конкретних товарів і послуг. Ця спеціалізація пояснюється традиціями, специфікою виробничого та економічного потенціалу, наявністю або відсутністю природних ресурсів [20, с. 18].

Економічна політика Японії націлена на те, щоб продавати світу якісну і складну продукцію. Японці планують завоювати світовий ринок продовольчих товарів, причому націлені вони на дорогий сегмент: солодощі вагасі (традиційні японські солодощі, які часто подаються з чаєм), рубіновий виноград, філе тунця. Конкурувати вони можуть, оскільки вже давно доведена користь низькокалорійної японської кухні для здоров'я. Основним продуктом є складні і дорогі товари: оптика, роботи, електронні вироби. Зараз виробництво масових і недорогих товарів переносять в китайські філії та інші країни Південно-Східної Азії, але технічно складну збірку і виробництво Японія традиційно здійснює сама.

Основою спеціалізації Японії є:

1. Автомобільна промисловість і електроніка.

Багато хто знає Японію саме завдяки її всесвітньо відомим автомобілям. Промисловість, пов'язана з автотранспортом почала свій розвиток ще в другому десятилітті двадцятого століття. І вже менш ніж через тридцять років країна висхідного сонця почала експорт своїх автомобілів. На даний момент багато відомих марок машин виробляються в Японії: Toyota, Mitsubichi, Subaru, Mazda, Suzuki, Honda, Nissan.

Автомобілі даних марок в багатьох країнах можна придбати в салонах. А ще, в Японії часто проводяться аукціони, де можна купити новий або старий автомобіль досить дешево.

Що відносно електроніки, то ще в минулому столітті стали найякіснішими телевізійна техніка і приймачі саме Японії. В даний момент серед найбільш популярних товарів електронної промисловості Японії - це техніка для розумного будинку, фото і відео техніка. І навіть медична апаратура. Починаючи від серйозного обладнання і закінчуючи апаратами для слуху.

2. Легка та фармацевтична промисловість

Щодо легкої промисловості, то Японія вже давно славиться своїми виробами з шовку. Саме тому найбільш поширеними є області текстильної промисловості, виготовлення кераміки, фурнітури і багато іншого. Хоча важливо відзначити, що саме в Японії майже 3/4 всієї продукції легкої промисловості виготовляється виключно для подальшого експорту іншим країнам. Продукція вирізняється високими показниками якості, завдяки тому, що є повністю автоматизованою.

Фармацевтика в країні також на високому рівні. Оскільки Японія зуміла поєднати збереження вікових традицій і автоматизовані обладнання, що допомагають виготовляти медикаменти і косметичні засоби високої якості. Але крім того, саме в даній державі найсуворіші закони щодо санітарних норм і дотримання всіх норм виробництва такої продукції.

3. Суднобудівна промисловість.

Суднобудівна промисловість на даний момент є також досить розвиненою. Японія виготовляє судна і для вантажоперевезень, і для особистого використання. Вони відрізняються особливою міцністю, а також є максимально безпечними в будь-яких погодних умовах [31].

Не зважаючи на те, що Японія спеціалізуються на виробництві якісної та високоточної продукції, вона також має кооперативи. Одним із найбільш яскравих прикладів японської кооперації є ZEN-NOH, або національна федерація сільськогосподарських кооперативів Японії. Zen-Noh - це великий сільськогосподарський кооператив в Японії, який здійснює свою діяльність в Бразилії через дочірню компанію Zen-Noh Grain Brasil.

Була заснована ця компанія в 1972 році у Токіо і є однією із найбільш впливових структур у країні. Організація налічує близько 1200 кооперативних спілок, близько 4,78 млн обслуговуючих членів і 4,8 млн асоційованих членів. Ці кооперативи охоплюють практично всі сегменти сільського господарства - від виробництва рису до будівництва потужних логістичних центрів та міжнародного трейдингу. До складу кооперативу входять дев'ять логістичних центрів, ринків і роздрібних точок та свій власний банк. Кількість співробітників корпорації становить понад 8000 осіб по всьому світу. Оборот компанії станом на 2017 рік оцінюють у 48,7 млрд. Японію часто називають країною, у якій кооперація фактично досягла культу та підтримується на всіх рівнях, і, найбільше, на державному. Фермерські кооперативи збувають близько 90% усієї сільгосппродукції (майже 100% зерна, 95% картоплі, овочів, фруктів и молока, 85-90% свинини, яєць и м'яса птиці). У країні створена централізована система, яка захищає товаровиробників від монополістичного капіталу. При цьому обсяги фермерських господарств, що не входять до кооперативів, становлять не більше 1 га [34].

Сьогодні ZEN-NOH забезпечує поставки продукції і послуг для своїх членів на міжнародному рівні. Її бізнес-діяльність включає не лише централізоване управління кооперативами, а й розподіл і продаж виробничих матеріалів і щоденних товарів, зокрема мінеральних добрив, агрохімікатів, упаковки та картонних матеріалів, сільськогосподарської техніки, нафтопродуктів, скрапленого газу. Кооператив повністю забезпечує членів товарами першої необхідності для фермерів, дає можливість спільного користування- приміром, спільними зусиллями здійснюється транспортування, переробка і зберігання або збут сільськогосподарської та тваринницької продукції. Фактично членам кооперативу залишається тільки виробництво. Решту вирішує кооператив - навіть планування виробництва товарів та послуг і маркетингу продукції лягає на плечі організації. Такий розподіл дає свої плоди - з 8,1 млн. т. японського рису ZEN-NOH виробляє близько 33%, а частка компаній у виробництві молока становить 20% з 7,07 млн. т., вироблених у країні за 2017 рік [33].

Тут суворо слідкують за дотриманням технологій та розвитком, постійно вдосконалюють та втілюють інновації. Щороку у рамках програми навчання кожен п'ятий член кооперативу може пройти спеціальне навчання, та збільшити ефективність підприємства. ZEN-NOH має 38 регіональних відділень у Японії, а також окремі офіси у Великобританії, США, Канаді, Німеччині, Таїланді, Сінгапурі, тощо.

Проте і цього японським кооператорам виявилось замало. Аби наблизити вибагливих європейців до справжньої японської кухні ще з 2015 року ZEN-NOH розпочав спільний проект з компанією Kubota Corporation (виробник тракторів і важкої техніки, розташований в Осаці, Японія) та побудував інтегровану систему експорту рису, яка охоплює весь процес від виробництва до продажу. Щоб гарантувати свіжість і високу якість та «окупувати» нові ринки, у рамках проекту були відкриті відразу декілька японських ресторанів, де подають страви високої традиційної кухні - у Гонконзі, Лондоні та у американському Беверлі-Хілз. Страви до ресторану поставляють прямісінько з Японії не більше ніж за 11 годин, а завдяки спеціальній запатентованій ZEN-NOH технології їжа ніколи не втрачає своїх смакових якостей [36].

Отже, Японія - це країна із якісними, високоточними та новітніми товарами. Найрозвинутішими галузями є автомобільна промисловість і електроніка легка та фармацевтична промисловість, суднобудівна промисловість, найвідомішим кооперативом Японії із Великобританією, США, Канадою, Німеччиною, Таїландом, Сінгапуром є ZEN-NOH, або національна федерація сільськогосподарських кооперативів Японії. Цей кооператив відіграє важливу роль у зв'язках Японії з іншими країнами. На сьогодні він є досить відомим та розвинутим, допомагає збувати сільськогосподарську продукцію фермерам країни і постачає їх обладнанням для реалізації своїх цілей.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ У СВІТОВОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ

Проблеми Японії ми розглянемо через призму її економічного зростання, оскільки саме останнє, поряд із процвітанням, принесло загрози подальшому сталому розвитку. Підйом економіки Японії стався 30 років тому: в загальносвітовому індексі частка акцій японських компаній становила 44%. У десятці найбільших банків світу сім були японськими, а з 271 мільярдерів по всьому світу 40 із яких були японцями. Згодом країна на своєму досвіді дізналася, що прискорений розвиток, агресивний експорт і перевиробництво можуть руйнівно позначитися на економіці [37].

1. Головна проблема Японії - зростання протекціонізму в усьому світі.

Таке величезне позитивне торгове сальдо, яке було у Японії в 1987 р - 101 млрд. дол. США, не має прецедентів в історії. Тому захисні заходи інших країн проти японських товарів є на сьогодні дійсно найважливішою проблемою, бо у 2018 році Японія мала позитивне сальдо - 62 млрд. дол. США.

Сполучені Штати вже вжили певних протекціоністських заходів проти Японії на ринках автомобілів, верстатів, мотоциклів, сталі, кольорових телевізорів і напівпровідників. Щомісяця після опублікування даних про зовнішню торгівлю конгрес США, адміністрація або європейські країни загрожують зробити чергові "відповідні захисні заходи", бо вони бояться конкуренції Японії, хоч і співпрацюють із нею.

Японія може цілком вижити і при більш низькому рівні експорту. Тільки 16% японського ВВП залежить від експорту товарів і послуг. Це істотно менше, ніж у ФРН, Франції, Англії та Італії (25 - 30%), і набагато менше, ніж в Нідерландах і Бельгії (дві третини). Однак експортні галузі Японії є найбільш сильними і ефективними, тому скорочення експорту вплинуло б на рівень продуктивності, економічне зростання і поставило б під сумнів економічне лідерство Японії [11, с.277].

Японські фірми добре розуміють небезпеку і роблять все можливе для того, щоб протистояти їй. Багато фірм передислокують або вже передислокували виробничі потужності в інші країни, створюють спільні підприємства в інших країнах, щоб якось забезпечити собі впевненість у тому, що проти її продукції не буде вжито ще жорстокіші протекціоністські заходи.

Найбільш ефективним кроком, який могло б зробити японський уряд, було б виконання ради наймогутнішою організації японського бізнесу - Кейданрен. Він полягає в тому, що необхідно зняти всі торгові бар'єри - тарифні і нетарифні. Зробити це було б непросто, оскільки в Японії, як і в США, досить сильні політичні фракції і бюрократія.

Однак навіть це не усуне протекціоністські заходи інших країн тому, що торгові бар'єри не є головною причиною торгового дефіциту цих країн в торгівлі з Японією [9, с.176-179].

2. Нові індустріальні країни кидають виклик Японії у рівні продуктивності та якості товарів.

«Нас турбують зарубіжні конкуренти, - говорять лідери японського бізнесу, - але загроза виходить не з США, а Південної Кореї і Тайваню» [18].

І у них є підстави для занепокоєння. Азіатські нові індустріальні країни (Південна Корея, Тайвань, Гонконг і Сінгапур) стали серйозними в світовому масштабі конкурентами, які експортують поряд з традиційними товарами - текстилем, взуттям таку продукцію, як комп'ютери та автомобілі, на якій спеціалізується Японія.

Японія не може собі дозволити не рахуватися з Австралію, яка вже досить тривалий час має високі економічні показники, також країни АСЕАН - Малайзію, Індонезію і Таїланд, у яких достатня кількість потенціалу для розвитку, а також нові індустріальні країни інших регіонів світу, наприклад Бразилію. Навіть такі економічно відсталі країни, як Китай та Індія, мають потенціал в майбутньому стати серйозними конкурентами. Однак з тим же успіхом ці країни можна віднести і до сильних сторін Японії, оскільки конкуренція змушує Японію завжди бути у формі [12, с.71-76].

3. Нестача корисних копалин.

В економіці країни досі існують неефективні галузі, які негативно позначаються на рівні продуктивності, в основному це пов'язано із малою кількість природних ресурсів країни, а також несприятливим кліматом, як для сільського господарства у такій кількості, що могло б забезпечити продукцією всю країну. Тому Японія більшу частину сільськогосподарської продукції, корисних копалин імпортує. А через нестачу корисних копалин не може більше розвиватися гірничодобувна та хімічна промисловості.

І до тих пір, поки Японія не збільшить продуктивність праці в сільському господарстві, хімічній промисловості, гірничодобувній, не буде підвищена ефективність, ці галузі будуть тягнути економіку країни вниз [19, с.455].

4. Японія може зіткнутися з "хворобою розвинених країн" - зміною системи цінностей і стагнацією від достатку.

Одним із найсерйозніших побоювань японців є тим, що дух жертовності, самовідданості, готовності до важкої роботи, до життя в ім'я майбутнього, який лежав в основі успіху Японії, - це дух, який зараз зникає. Як говорить Джим О'Тул: «Ніщо так не приречене на поразку, як успіх».

Руйнівний вплив достатку знову і знову виявляється в історії. Заразиться Японія хворобою розвинених країн, чи стане насолоджуватися красивим життям, збільшить споживання, скоротить заощадження, скоротить капіталовкладення, знизить інтенсивність праці? Японське суспільство завжди було дуже сильно орієнтоване на досягнення поставлених цілей. А що ж може змусити його розвиватися, коли цілі будуть досягнуті?

Поки що в Японії багатьох симптомів негативної сторони цієї хвороби багатства не видно. Одним з факторів, який не дає японцям розслабитися, є сильна конкуренція з боку нових індустріальних країн, жителі яких працюють довше та і за більш низьку заробітну плату, а товари виробляють майже однакової якості з Японією. Вони можуть врятувати Японію від "хвороби достатку" [21].

5. Почуття "ізольованості" від решти світу може стати перешкодою для перетворення Японії у світового лідера.

Японці впевнені, що вони - абсолютно особливі люди, відділені від решти світу.

Багато хто сумнівається, чи здатна Японія в принципі подолати почуття "віддаленості" від світу і своє підсвідоме підозра, що світ "проти неї". Японія є країною з розвиненою зовнішньою торгівлею, але, в той час вона ще не стала країною з розвиненим інтернаціональним мисленням і відповідною організацією.