Ефекти асиметрії в американо-мексиканських відносинах

Ключові слова: США, Мексика, американо-мексиканські відносини, асиметрія, взаємозалежність, потенціал.

L Derevianko, Ph.D. (Historical Sciences)

EFFECTS OF ASYMMETRY IN AMERICAN-MEXICAN RELATIONS

The article analyzes the nature and features of the asymmetry of US - Mexican relations. The concept of asymmetry in international relations is revealed, which can be interpreted as the absence of equivalence, identities between entities with different potentials, and influence on world political processes. It turned out that bilateral asymmetric US - Mexican relations are a reflection of real differences in objectively existing reality. The ratio of the power components of the USA and Mexico and the effects of their asymmetric interaction are determined. The asymmetric nature of relations between countries is indicative of the huge superiority of the United States over Mexico in almost all respects. It is proved that relations between the United States and Mexico, despite various foreign policy and economic potentials, are characterized by a high level of interdependence, which was formed as a result of historical points of contact. It is established that both states are unequally dependent on each other. The existing asymmetric interdependence creates the temptation for the United States, a less dependent actor, to establish favorable economic conditions for itself and receive political concessions from its dependent country, Mexico. Against the background of asymmetry, the sides adhere to diametrically opposite views regarding each other. While US political leaders see Mexico as irrelevant to US interests and focus on other priorities, then official Mexico City is focusing on the United States as its most important foreign policy issue.

Keywords: USA, Mexico, American-Mexican relations, asymmetry, interdependence, potential. політичний світовий мексиканський

ЭФФЕКТЫ АСИММЕТРИИ В АМЕРИКАНО-МЕКСИКАНСКИХ ОТНОШЕНИЯХ

Проанализированы характер и особенности асимметрии американо-мексиканских отношений. Раскрыто понятие асимметрии в международных отношениях, которую можно трактовать как отсутствие равнозначности, тождества между субъектами, обладающими разными потенциалами, влиянием на мировые политические процессы. Выяснено, что двусторонние асимметричные американо-мексиканские отношения - это отражение реальных различий в объективно существующей реальности. Определены соотношение компонентов могущества США и Мексики и эффекты их асимметричного взаимодействия. Об асимметричном характере отношений между странами показательно свидетельствует огромное превосходство США над Мексикой практически по всем параметрам. Доказано, что отношения между США и Мексикой, несмотря на различные внешнеполитические и экономические потенциалы, характеризуются высоким уровнем взаимозависимости, который был образован в результате исторических точек соприкосновения. Установлено, что оба государства неодинаково зависят друг от друга. Существующая асимметричная взаимозависимость создает для США как менее зависимого актера соблазн устанавливать благоприятные для себя экономические условия и получать политические уступки от зависимой страны - Мексики. На фоне асимметрии стороны придерживаются относительно друг друга диаметрально противоположных взглядов. Если политические лидеры США рассматривают Мексику как несущественную для интересов США и концентрируют внимание на других приоритетах, то официальный Мехико сосредотачивается на Соединенных Штатах как на наиболее важной внешнеполитической проблеме.

Постановка проблеми. Трактуючи міжнародні відносини як природно-історичний процес, необхідно враховувати специфіку функціонування в його рамках структурно складних і нерівнозначних відносин між головними суб'єктами міжнародних взаємодій.

В умовах інтегральної взаємопов'язаності, реконструкції системи міжнародних відносин спостерігається взаємодія суб'єктів із непропорційними параметрами. Нерівномірність розвитку і потенціалу держав обумовлюють їх стратифікацію у військовій, політичній і економічній сферах, що спричиняє загострення цілого комплексу протиріч. Ієрархія держав визначає межі їх функціональної активності, віддзеркалює співвідношення їх силових потенціалів, які фіксують різні конфігурації структури міжнародних відносин.

У системі міжнародних відносин, у якій домінують єдина військова наддержава та кілька центрів економічної потужності, створюються умови для виникнення асиметричної взаємодії.

Після закінчення холодної війни країни залучені в набагато складніші множинні асиметричні взаємодії, що має мотивувати подальше вивчення сучасних асиметричних міжнародних відносин. У політичному аналізі міжнародних відносин поняття асиметрії особливо активно почало застосовуватися у постконфронтаційний період.

Сполучені Штати з огляду на чималий їх відрив від інших держав по головних компонентах могутності є вихідною точкою асиметрії у сфері міжнародних відносин, яка особливо чітко простежується у відносинах із країнами Латинської Америки. У цьому контексті особливий інтерес становить дослідження двосторонніх американо-мексиканських відносин, які мають досить суперечливий характер та перебувають у сфері потенційної конфліктогенності.

Попри популярність даної тематики в наукових колах, дослідження асиметрії міжнародних відносин перебуває на етапі становлення не тільки як феномен політичного буття, але і як сфера наукового пізнання.

Різнобічні інтерпретації відображають різні наукові та практичні підходи до осмислення поліаспектності асиметрії міжнародних відносин. Найчастіше в інтерпретаціях бракує концептуального обґрунтування і комплексного бачення проблем.

Мета статті - з'ясувати особливості, ефекти асиметричних інтеракцій між США та Мексикою, визначити співвідношення їх потенціалів і рівень асиметричної взаємозалежності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Систематизуючи дослідницьку літературу, присвячену питанням асиметрії міжнародних відносин, слід зазначити, що сама концепція асиметрії ще не розроблена повною мірою.

Аспекти асиметричної взаємодії в міжнародних дослідженнях розглядались і раніше. Увага науковців була приділена насамперед економічним факторам і аналізу концептів-антитез "Центр-Периферія", "Північ-Південь".

Роль нерівнозначних за потенціалами держав трактувалася в теоріях гегемоністської стабільності, монополярності, міжнародної ієрархії [16; 21; 23]. Представники цих підходів фокусували увагу на питанні забезпечення визнання слабкішими акторами норм, встановлених домінуючим полюсом сили у власних інтересах.

Авторитетний американський фахівець Брентлі Уомак значно розширив горизонт дослідження асиметрії в міжнародних відносинах. На відміну від своїх попередників, науковець прагне переглянути всю логіку аналізу асиметричних відносин між державами. Його праця "Асиметрія і міжнародні відносини" презентує нову парадигму для розуміння міжнародних відносин. У книзі пропонується загальна теорія асиметричних міжнародних відносин, при цьому наголошується, що більшість міжнародних відносин є асиметричними [30].

Серед вітчизняних праць, присвячених питанням асиметрії міжнародних відносин, варто виділити колективну монографію під редакцією Г. Перепелиці, у якій досліджуються різнобічні аспекти асиметрії міжнародних відносин [1].

За науковим значенням і якостями можна також відзначити наукові розвідки З. Міщук, Н. Осташ, М. Розумного [5-9].

Розвиток американо-мексиканських відносин досліджувало широке коло науковців, але у контексті асиметрії ці відносини залишились малодослідженими.

Американо-мексиканські відносини у розрізі асиметрії стали предметом дослідження Кристофа Козака, який на основі ретельного аналізу взаємодії між країнами сконструював модель асиметричних відносин.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сучасному етапі функціонування системи міжнародних відносин принцип суверенної рівності держав є однією із основоположних засад міжнародного співробітництва. Декларований принцип певною мірою мінімізує уявлення про асиметрію між державами.

Національні держави зазвичай прагнуть підкреслити свою незалежність і дуже чутливі до будь-яких висновків щодо реальної нерівності між державами [12]. Якщо вважати всі держави співвідносними, рівними, то, як зазначають американські вчені Б. Рассет і X. Старр, "деякі з них рівні більше, ніж інші" [25, с. 79].

З погляду міжнародного права рівність держав трактується як формально-юридична, а не фактична, що має вплив на практику міжнародних відносин. На думку П. Циганкова, "формально юридична рівність держав з погляду міжнародного права не може відмінити тієї обставини, що вони відрізняються за територією, населенням, природними ресурсами, економічним потенціалом, соціальною стабільністю, політичним авторитетом, озброєнням та, врешті-решт, віком. Ці різниці ре- зюмуються у нерівності держав з огляду на їх національну могутність. Наслідком такої нерівності є міжнародна стратифікація, з характерною для неї фактичною ієрархією держав на міжнародній арені" [11, с. 175].

Асиметрія і то, як вона впливає на природу міжнародних взаємодій, викликають зростаючу зацікавленість у науковців, політиків, економістів. Серед фахівців простежується думка про те, що існуючі асиметрії у відносинах між державами є не тільки морально неприйнятними, але й контрпродуктивними і здатні завдавати економічних і політичних втрат.

Наукове знання про асиметрію не є довільним, а пошук об'єктивності має проходити через суб'єктивне сприйняття.

У соціально-гуманітарних науках концепція асиметрії не має чітко визначених меж та усталеного формулювання. Смислове навантаження поняття асиметрії в гуманітарній сфері відображається в термінах "неспів- розмірність", "неоднаковість", "неподібність".

Асиметрія означає становлення та існування в певних відносинах розходжень і протилежностей усередині єдності, цілісності явищ об'єктивної дійсності. Вона є випробуванням структурної стабільності системи, оскільки має експліцитний дисфункціональний характер. Також асиметрія є наслідком структурних змін і прискорювачем подальших трансформацій і часто є інновацією, що дозволяє виявити нові типи системних антагонізмів.

Асиметрію в міжнародних відносинах можна дефіні- ювати як відсутність рівнозначності, тотожності між державами, які володіють різними потенціалами, впливом на світові політичні процеси. Порівняно з нерівністю, яка часто має негативну конотацію, асиметрія - це більш ціннісно-нейтральний термін.

Асиметрія часто є складною сумішшю політичних, економічних, географічних, соціальних чинників. У контексті міжнародних відносин асиметрія між державами пов'язана з розмаїттям показників - валовим внутрішнім продуктом (ВВП), ВВП на душу населення, забезпеченістю природними ресурсами, рівнем розвитку технологій, чисельністю та оснащеністю збройних сил, розміром території, чисельністю населення. Різні конфігурації асиметрії можуть призвести до конкретних ефектів у рамках двосторонніх відносин [17].

Важливо зауважити, що перманентна трансформація величин могутності держав може призвести до зміни характеру відносин між ними. Тобто консеквентна зміна кількісних параметрів суб'єктів міжнародних відносин, зокрема силового, ресурсного, демографічного потенціалів призводить до виникнення нової ієрархії та нового порядку відносин між державами.

Відносини між США і Мексикою є показовим прикладом для вивчення причин і наслідків асиметричних відносин. Двосторонні асиметричні американо-мексиканські відносини - це відображення реальних відмінностей в об'єктивно існуючій реальності.

Мексика, визначальною особливістю якої залишається її сусідство зі США, має безпосереднє відношення до внутрішньої, регіональної та глобальної політики Сполучених Штатів, незважаючи на історичні схильності останніх до домінування і зверхнього ставлення до Мексики. США мають перевагу над Мексикою практично за всіма параметрами, що показово свідчить про асиметричний характер відносин між країнами.

Загальний рівень економічного розвитку вважається одним з найбільш важливих вимірів асиметрії в міжнародних відносинах. Ступінь асиметрії між США і Мексикою з огляду на економічні параметри є досить високим. Порівняно з Мексикою (2,6 трлн дол.) рівень ВВП США (20,5 трлн дол.) вищий у 8 разів. За показниками ВВП на душу населення (ПКС), що визначає рівень соціально-економічного розвитку, Мексика (20,6 тис дол.) поступається США (62,6 тис дол.) трохи більше ніж у тричі. Отже, США за рівнем та масштабами економічного розвитку значно випереджають Мексику.

Асиметричний розрив між країнами спостерігається не лише в економічній площині, а й у географічній: площа США 9,5 млн кв. км, Мексики - 1,96 млн кв. км; демографічній: чисельність населення США -329 млн осіб (2018), загальні трудові ресурси станом на 2017 р. становили 160,4 млн осіб (четверте місце у світі); у Мексиці, відповідно - 126 млн осіб (2018) і 54,51 млн осіб (2017, 13-те місце у світі): військово-оборонній: військові витрати США - 692 млрд дол., Мексики - 6,6 млрд дол., що тільки додає додаткові шари асиметричному зв'язку [14].

США і Мексика мають далеко не однакову вагу в ге- ополітичному і економічному світовому просторі. Вони знаходяться на протилежних полюсах за рівнем могутності, впливовості, статусом. Якщо США спроможні ефективно діяти у глобальному масштабі та в усіх сферах міжнародних відносин, то Мексика здатна до дій лише у локальному масштабі.

США, з огляду на акумульовану ними могутність, займають найвищий щабель в ієрархії міжнародних систем та посідають домінуюче становище у ній. Вплив Мексики на зовнішньополітичну діяльність США можна інтерпретувати як незначний. Р. Мансбах стверджує, що "сильні держави насолоджуються автономією... Автономна держава може сформулювати і переслідувати власні цілі зовнішньої політики" [22, с. 73].

Спектр американо-мексиканських відносин досить широкий і виходить за межі дипломатичних і службових контактів. США і Мексику пов'язують широкі комерційні, культурні та освітні зв'язки, але водночас соціально-економічний розвиток Мексики став надзвичайно залежним від США.

Мексиканський політик і дипломат Хорхе Кастаньєда та історик Ектор Камін стверджують, що "серце Мексики знаходиться у Латинській Америці, тоді як її гаманець, думки та десята частина населення - у США" [4, с. 63].

Відносини між США і Мексикою, попри різні зовнішньополітичні та економічні потенціали, характеризуються високим рівнем взаємозалежності, який був утворений в результаті історичних точок дотику. Але найточніше їх взаємодію відображає формула асиметричної взаємозалежності.

Асиметричність є характерною рисою взаємозалежності, яка виникає за умови, коли контроль і інтереси держав нерівномірно розподілені між ними.

Усупереч ліберальним теоріям, взаємозалежність розглядається як прагнення отримати відносну економічну вигоду, щоб потім конвертувати економічну залежність у політичний вплив. Сила і безпека в цьому випадку стають результатом дисторсії симетрії в партнерстві взаємозалежності. Зменшення залежності держави від інших можливе у разі великої самодостатності та диверсифікації мережі партнерств, тоді як залежність інших може бути поглиблена завдяки встановленню контролю над стратегічними галузями, транспортними коридорами, фінансовими інститутами [2].

Провідний теоретик у сфері асиметрії взаємозалежності А. Хіршман стверджував: "Можливість перервати торговельні або фінансові зв'язки з будь-якою країною, яка вважається атрибутом державного суверенітету, - головна причина впливу чи домінування однієї країни над іншими, а також головна причина залежності від торгівлі" [18, с. 16].

Розглядаючи даний тип взаємовідносин, слід зауважити, що економічна стабільність одного актора нерозривно пов'язана з діями іншої держави, політика якої знаходиться поза його контролем. Менш залежні актори можуть використовувати взаємозалежність як інструмент тиску тоді, коли стоїть питання про врегулювання конфлікту на свою користь або існує необхідність впливу з метою розв'язання певної проблеми, тобто для менш залежної держави асиметрична взаємозалежність може виступати джерелом влади [19].

Глибока взаємозалежність між США і Мексикою детермінована існуванням спільного кордону протяжністю майже 3,2 тис км, високим рівнем політичного і торговельно-економічного співробітництва, партнерством в рамках інтеграційного об'єднання НАФТА, а також загальними проблемами нелегальної міграції та організованої злочинності, які потрібно розв'язувати комплексно і спільними зусиллями.

Широкомасштабне торговельно-економічне співробітництво, спільні виробничі ланцюги є свідченням того, що структури господарств двох країн щільно переплетені та взаємопов'язані. Взаємодія між обома країнами є інтенсивною і включає як легальні, так і нелегальні потоки людей і товарів, що створює чималі труднощі для США і Мексики.

Виключну роль у двосторонніх економічних відносинах США і Мексики відіграє Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА). Співпраця у рамках інтеграційного угруповання НАФТА суттєво позначилась на обсягах торгівлі між країнами [3].

З посиленням процесу інтеграції відбулося не лише поглиблення економічного співробітництва між двома країнами, а й суттєво зросла асиметрична взаємозалежність двох країн. На тлі жорстких заяв президента Дональда Трампа на економічну ситуацію в Мексиці впливає сам фактор невизначеності щодо неї політики Сполучених Штатів.

Як свідчить базовий постулат політичного реалізму, взаємовигідна співпраця можлива лише за умови встановлення балансу сил. Адже успішність процесу міжнародної економічної інтеграції залежить від розвитку симетрії у взаємозалежності та зниження можливостей одного учасника домагатися невигідних для іншого учасника політичних поступок [2].

США є головним торговельно-економічним партнером Мексики, яка є не лише постачальником сировини для США як будь-яка інша країна третього світу, а й важливим виробничим майданчиком для американських компаній. Вашингтон зацікавлений у поглибленні економічної співпраці з Мексикою, господарські структури якої справляють чималий вплив на американську економіку. Це дає змогу стверджувати про посилення значення Мексики для США, особливо в постбіполярний період.

Станом на 2017 р. частка США в експорті Мексики сягала 73 % (307 млрд дол.), в імпорті - 51 % (181 млрд дол.), тоді як мексиканська частка у структурі експорту- імпорту США становила відповідно 15 та 14 % [26].

Вищевказані статистичні показники дають чітке уявлення про переваги й обмеження сторін в асиметричній взаємодії. Обидві держави неоднаково залежать одна від одної. Існуюча асиметрична взаємозалежність створює для США як менш залежного актора спокусу встановлювати сприятливі для себе економічні умови й отримувати політичні поступки від більш залежної держави - Мексики.

Диференціюючи держави на центр і периферію, тобто виділяючи сильних і слабких суб'єктів міжнародних відносин, можна стверджувати, що існуюча у світі асиметрія відносин зумовлює посилення впливу найси- льніших і перманентні поступки слабкіших у дипломатичному діалозі.

Реально оцінюючи ситуацію, Мексика усвідомлює драматичність асиметричної залежності від США. Асиметрія між двома країнами також генерує фрустрацію, яка посилюється серед тих, хто вважає себе жертвою цієї диспропорції. Асиметричні відносини сприяють розвитку почуття розчарування й обману і з часом можуть стати двигуном насильства.

Асиметричний формат відносин між країнами- сусідами певною мірою проявляється при розв'язанні суперечливих питань, виробленні політичного курсу та ухваленні рішень.

На тлі асиметрії сторони дотримуються щодо одна одної діаметрально протилежних поглядів. Незважаючи на зростаючу інтеграцію і співпрацю, що зберігається між країнами, асиметрія змушує політичний істеблішмент США, як і раніше, сприймати Мексику як другорядну і потенційно небезпечну політичну одиницю.

Однак у цілому США часто розглядають Латинську Америку, особливо Мексику, як "безпечну" зону, якою можна знехтувати за певних умов. Адже Вашингтон упевнений у тому, що жоден полюс сили не зазіхне на принципи доктрини Монро.

Мексика може вважатися для США не надто важливою через культурні упередження або через її незначну матеріальну значущість. Мексику Вашингтон не сприймає категорично негативно, вона розглядається не як ворог, а як залежний партнер. Дослідник міжнародних відносин Хуан Габріель Токатлян називає таке політичне явище "синдромом розчарованої наддержави", який часто зачіпає Мексику [27].

Якщо політичні лідери США розглядають Мексику як несуттєву для інтересів США і концентрують увагу на інших пріоритетах, то офіційний Мехіко зосереджується на Сполучених Штатах як на своїй найбільш важливій зовнішньополітичній проблемі. Це дає можливість Мексиці часто краще розуміти динаміку двосторонніх відносин і використовувати її у власних інтересах.

Посол США у Мексиці у 1993-1997 рр. Джеймс Джонс писав: "Проблема з політикою США щодо Латинської Америки в цілому, і в тому числі Мексики, полягає в ігноруванні та відсутності уваги до цих відносин, крім випадків, коли нам щось потрібно, - тоді ми поводимося як зверхній партнер, на відміну від справжнього партнерства" [15].

Отже, Мексика відіграє невелику роль у зовнішньополітичному світогляді США, тоді як Сполучені Штати посідають найважливіше місце в системі зовнішньополітичних орієнтирів Мексики, з якими нерозривно пов'язується благополуччя та майбутнє країни.

Однак слід зауважити, що тісна близькість і взаємозв'язок критичних проблем змушують США і Мексику знаходити оптимальні шляхи для створення сприятливого клімату у відносинах. Соціальна дисгармонія уздовж спільного кордону між США і Мексикою, спільне історичне минуле ілюструють важливість і необхідність конструктивного діалогу.

На практиці США, які істотно впливають на характер еволюції системи міжнародних відносин і світового політичного процесу, не використовують свої можливості, направлені на активне зниження асиметрії, якою пронизані двосторонні відносини з Мексикою. Ця обставина безпосередньо сприяла зростанню соціальної поляризації в мексиканському суспільстві та зубожінню вразливих верств населення.

Нездатність США ефективно співпрацювати з Мексикою має особливо важкі наслідки в імміграційній сфері. Зрештою, наддержава не має наміру переосмислювати свої відносини з Мексикою, щоб вивести їх на якісно новий рівень. Невиразна політика США щодо Мексики - це швидше логічний продукт простої істини: велетенська асиметрія влади між країнами.

Як зазначає Б. Уомак: "Сполучені Штати відчувають спокусу бути нечутливими до проблем і вразливості інших держав, і що вони ігнорують або неправильно інтерпретують тривогу, яку викликає нерівність сил порівняно з ними. Тим не менш також вірно, що Сполучені Штати не є всемогутніми, і, таким чином, було б взаємно вигідніше для всіх, у тому числі для них самих, якщо б їхні асиметричні відносини краще управлялися" [28].

Модель асиметричного американо-мексиканського партнерства обмежена у своїх масштабах і в деяких випадках викликає негативні побічні ефекти в Мексиці. Зовнішньополітична поведінка США щодо Мексики, як і раніше, зациклена на однобічному підході та примусовій дипломатії. США часто проводять щодо південного сусіда недалекоглядну односторонню політику, яка завдає певних втрат Мексиці. Остання, з огляду на досить високу залежність від США, особливо в економічній сфері, заради збереження стабільних відносин з Вашингтоном підтримує його сценарії розвитку двосторонніх відносин. США, жертвуючи відносинами заради внутрішніх політичних цілей, просувають найбільш вигідні для себе формати взаємодії. Раціонально-логічне пояснення такої політики США може бути засноване на ефектах самої асиметрії, яка використовується, особливо консервативними аналітиками, як важливий елемент переваги і винятковості США. У міжнародній політиці така позиція вимагає від Вашингтона односторонніх кроків, які ігнорують мексиканські інтереси, як це було продемонстровано в дебатах про імміграційну реформу.

Висока траєкторія розвитку торговельно-економічного співробітництва ще не здатна здолати стіну взаємної підозри і недовіри. Інтенсивні неформальні обміни часто відбуваються поза рамками закону. Заспокійлива дипломатична комунікація маскує напруженість у відносинах між країнами і не створює основ для прогресу двостороннього співробітництва [20].

Не заперечуючи необхідності гармонізації міжнародних відносин, Моргентау і його прихильники (А. Уолферс, К. Томпсон, Е. Карр, Дж. Шварценбергер та ін.) вважають, що сучасний світ міждержавних взаємодій ще дуже далекий від міжнародного порядку, заснованого на універсальних політичних, економічних цінностях та приматі права, натомість він залишається світом, у якому міжнародна політика може бути визначена "як безперервне зусилля, спрямоване на збереження і збільшення потужності власної нації та послаблення і підрив могутності інших націй" [10, с. 71].

Під час "холодної війни" політичні кола Мексики намагалися обмежити свої контакти з Вашингтоном з огляду на неоднозначність його політики в Латинській Америці. У мексиканського керівництва існували небезпідставні побоювання, що відносини зі Сполученими Штатами в різних сферах неодмінно матимуть асиметричний характер.

У двосторонніх американо-мексиканських відносинах, ураховуючи широкий спектр викликів та загроз, велика частка уваги приділяється питанням безпеки. У свій час це офіційно визнавав колишній президент США Барак Обама: "Ми провели стільки часу за розв'язанням питань безпеки між Сполученими Штатами і Мексикою, що я інколи думаю, ми забуваємо, що це величезний торговий партнер, на якого припадає значна кількість комерції та велика кількість робочих місць по обидва боки кордону. Ми хочемо подивитися, як ми можемо це поглибити, як ми можемо покращити це і підтримувати цей економічний діалог упродовж тривалого часу" [24].

У системі міжнародних відносин США і Мексика однаково стурбовані проблемою забезпечення безпеки, яку прагнуть будувати на основі взаємовигідної співпраці, де підвищення рівня економічного розвитку держави практично нівелює фактор загрози.

Як слушно зауважує Брентлі Уомак, досліджуючи феномен асиметрії міжнародних відносин, "ефект асиметрії більш значущий для сусідніх держав, оскільки близькість збільшує значення асиметрії через зростання важливості відносин. Це є вірним навіть для найбільш мирних асиметричних відносин" [29, с. 267].

Висновок. Розмаїття теоретичних поглядів на характер сучасних міжнародних відносин вкотре доводить, що політичні та економічні інтеракції сильних і слабких акторів часто зумовлюють тріумф сильних і повну невдачу слабкіших.

Американо-мексиканські відносини можна розглядати як один з унікальних феноменів глобальної політики, коли дві країни, що суттєво відрізняються рівнями могутності й перебувають на різних щаблях у ієрархії міжнародної системи, змушені взаємодіяти й навіть іти шляхом широкомасштабного торговельно-економічного співробітництва, зважаючи на географічну близькість.

Міжнародні реалії експліцитно свідчать про мирне співіснування США і Мексики - держав-сусідів із нерівнозначними параметрами могутності та впливом на міжнародні відносини, що підтверджує постулат: асиметрія вихідних позицій не завжди спричинює асиметрію кінцевих результатів.

В асиметричних відносинах із Мексикою США безумовно є домінуючим партнером, з огляду на величезну нерівність в економічній і військово-політичній сферах між країнами. В американських політичних колах Мексику сприймають переважно тільки з погляду економічної співпраці, оскільки вона не здатна кинути виклик могутності США або поставити під сумнів можливість односторонніх дій.

На фактори домінування сильної сторони над слабкою накладаються численні переваги сильних, які сприяють прискоренню політико-економічної стратифікації та доводять диспропорційність до такого рівня, у рамках якого неминуче закріплюється периферізація відсталих країн і народів.

В умовах конфліктної нерівномірності надмірна демонстрація факторів сили у відносинах між США і Мексикою здатна викликати негативний вплив на процеси їхньої взаємодії.

Американо-мексиканські відносини матимуть украй суперечливий характер доти, поки буде зберігатися величезна політико-економічна деформація у відносинах між країнами на користь Вашингтона і відданість американських політиків ідеям англосаксонського експансіонізму.

Хоча багато з висновків обмежені межами тематики, разом з аналогічними дослідженнями вони можуть служити конструктивним елементом для більш загального осмислення явищ асиметрії в міжнародних відносинах.