Політичні трансформації країн регіону Західні Балкани на початку XXI століття: зовнішні чинники

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичні трансформації країн регіону Західні Балкани на початку XXI століття: зовнішні чинники

Майстренко Ю.І.

к. політ. н., викладач

ОНУ імені І.І. Мечникова

ICH кафедра міжнародних відносин

Анотація

політика євроатлантичний балкани

В статті досліджено вплив зовнішніх чинників на політичні трансформації в країнах регіону Західні Балкани. Підкреслюється визначальна роль ЄС та НАТО. Євроатлантичний напрям зовнішньої політики залишається пріоритетним. Країни РЗБ з інтеграцією в дані структури пов'язують мир та стабільність, демократію та захист прав людини, економічну стабільність та добробут. ЄС та НАТО запропонували для країн регіону ряд ініціатив, які сприяли реформам в політичній, безпековій та соціально-економічній сферах. Російська Федерація та Турецька Республіка активно співпрацюють з країнами РЗБ в економічній та культурній сферах, але не використовують весь існуючий потенціал.

Регіон Західні Балкани (РЗБ) включає республіки колишньої СФРЮ (крім Словенії) та Албанію. Вивчення політичних трансформацій РЗБ є важливим для всіх транзитивних суспільств, а особливо для України. Особливе значення для політичних трансформацій в регіоні мають зовнішні чинники: ЄС, НАТО, Російська Федерація, Турецька Республіка.

Проблеми політичних трансформацій були дослідженні вітчизняними та зарубіжними науковцями. О. Анастасакіс [1] та Ф. Траунер [2] приділили увагу регіональним ініціативам ЄС, співробітництву з Гаазьким трибуналом та проблемам безпеки та стабільності в регіоні; Ю. Кудряшова [3], О. Калоева [4], Д. Божіновіч [5], В. Самарджія [6] розкрили особливості інтеграції країн РЗБ; Л.І. Мехметі [7] у своєму досліджені оцінив роль міжнародних акторів у процесі демократизації Косова; Е. Вайзовіч [8] вивчив європейські перспективи Боснії і Герцеговини. Для аналізу політичних трансформацій в РЗБ було залучено широку джерельну базу, особливо слід виділити наступні: План дій щодо членства в НАТО [9], Декларація Саміту ЄС -- Західні Балкани 2003 р. [10], Пакт Стабільності для Південно-Східної Європи [11].

Політичні трансформації в РЗБ почались дещо пізніше (у порівнянні з країнами ЦСЄ), їм передували сутички на етнічному підґрунті [12, с. 206].

Незважаючи на те, що формування державних кордонів в РЗБ вже практично завершились, все ж залишилась міжетнічна напруженість та ймовірність виникнення нових конфліктів. Головними завданнями зовнішніх гравців в регіоні залишається попередження конфліктів, допомога в проведенні реформ, спрямованих на демократизацію, розширення та поглиблення економічної співпраці.

Країни регіону продемонстрували прихильність до євроатлантичного вектору. Євроатлантична інтеграція розцінювалася як гарантія стабільності і безпеки за допомогою демократичних і економічних реформ. ЄС та НАТО разом змогли запропонувати комплекс заходів з врегулювання та попередження конфліктів в РЗБ [13, с. 5].

Основою для співробітництва між Європейським Союзом та НАТО служив пакет домовленостей «Берлін плюс». Домовленості були направлені на те, щоб уникнути дублювання структур двох організацій і забезпечити їх тісну взаємодію в процесі урегулювання та попередження конфліктів [14, с. 3]. Наприклад, в БіГ збереглась присутність НАТО, незважаючи на розгортання в країні сил Європейського Союзу. Альянс зосередив свою діяльність на військовій та політичній реформах в Боснії та Герцеговині, в той час як Європейський Союз відповідав за гарантування безпеки [14, с. 4]. У 2001 р. ЄС та НАТО перешкодили втягуванню колишньої югославської Республіки Македонії в громадянську війну [14, с. 7].

Незважаючи на поліпшення умов у Косові за останні роки, в провінції все ж зберігалося напруження. НАТО розгорнула в Косові додаткові війська, і керований НАТО миротворчий контингент був змушений звернутися до сили для підтримки порядку й захисту сербського населення, проти якого було направлено насильство (СДК) [14, с. 6].

ЄС та НАТО ініціювали ряд програм, спрямованих на розвиток співробітництва з країнами РЗБ та на допомогу у реформуванні різних сфер соціально-політичного життя. Європейський Союз започаткував низку регіональних ініціатив, які були спрямовані на розвиток відносин між країнами регіону, розширення співпраці держав з ЄС та адаптацію цих країн до європейських стандартів.

Саме ЄС був ініціатором програми фінансування «ОBNOVA», що була покликана допомогти в реконструкції Західних Балкан [1, с. 6]. Однією з перших програм Європейського Союзу для країн Західних Балкан був Пакт стабільності для Південно-Східної Європи [13, с. 16]. Згідно зі стабілізаційним Пактом: «Країни Південно-Східної Європи брали на себе відповідальність за діяльність щодо розробки загальної стратегії стабільності й зростання в регіоні та висловлювали згоду співпрацювати один з одним та з основними донорами для реалізації цієї стратегії [11]. Пакт стабільності для Південно-Східної Європи (ПСЄ) був зосереджений на регіональному співробітництві в галузі політики, економіки та безпеки, а Процес стабілізації та асоціації (ПСА) був призначений для роботи як механізм для модернізації відносин ЄС з окремими країнами [1, р. 7]. Метою Європейської Комісії була стабілізація політичної й економічної ситуації на Балканах [15, с. 11].

Відповідно до умов Процесу стабілізації та Асоціації, країни РЗБ мали розвивати регіональну співпрацю, продемонструвати прихильність до демократичних та ринкових реформ і повагу до прав людини, працювати над поверненням біженців. Після того, як певна держава Західних Балкан досягла прогресу у виконанні умов ПСА, з цією державою підписується Угода про стабілізацію та асоціацію (УСА) [1, с. 7].

Північноатлантичний Альянс будував відносини з країнами регіону на основі Плану дій щодо членства (ПДЧ) та Партнерства заради миру (ПЗМ). ПДЧ в НАТО є програмою консультацій, допомоги та практичної підтримки [9]. У квітні 2010 р. союзники, у зв'язку з прогресом у сфері реформ, офіційно запросили БіГ приєднатися до ПДЧ [16]. Албанія приєдналася до ПДЧ у квітні 1999 р. Країна відіграла важливу роль у вирішенні гуманітарної трагедії в Косові та забезпеченні миру після повітряної кампанії [17]. Хорватія приєдналася до ПДЧ у 2002 р., основними напрямками реформ були політичний, військовий та охоронний сектори [17].

Я. Сіміч зазначила, що саме приєднання до програми Партнерство заради миру було першою сходинкою до членства в НАТО [18, с. 24]. БіГ приєдналась до ПЗМ в 2006 р. та була однією з останніх країн Західних Балкан, що зробила це [19, с. 7]. Сербія також приєдналася до процесу планування та аналізу (ППА), що був основним інструментом у ПЗМ [20, с. 37]. М. Ніч та Я. Сінгел відзначили, що в 2010 р. Сербія приєдналася до Індивідуального плану партнерства, за цією програмою почастішали політичні консультації та практичне співробітництво [20, с. 38].

Російська Федерація, як і Турецька Республіка, незважаючи на активну співпрацю з країнами РЗБ в різних сферах, не змогли запропонувати комплекс заходів, спрямованих на реформування.

Відносини Росії з країна РЗБ розвиваються на основі двосторонніх договорів. Росія традиційно підтримує православних слов'ян в РЗБ, тому традиційним партнером залишалася Сербія. РФ продовжує підтримувати Сербію в питанні з Косовом [21, с. 19]. Основною сферою співпраці країн РЗБ і РФ було транспортування та торгівля енергоносіями. Балкани відігравали важливу роль як транзитний вузол для поставок російського газу в Європу [22, с. 1].

Співробітництво між Туреччиною та країнами РЗБ базується на стійких культурних та релігійних зв'язках. Турецька Республіка зацікавлена в розширенні співробітництва з країнами регіону не тільки в економічній, але й у культурній сфері. Балканські країни, насамперед Македонія та Боснія і Герцеговина (БіГ), а також Сербія, домоглися значного співробітництва з Анкарою [23]. Туреччина намагається впливати на урегулювання конфліктів в регіоні. Наприклад, в квітні 2010 р. у Стамбулі був організований саміт трьох президентів (Боснія і Герцеговина, Хорватія і Сербія), спрямований на налагодження відносин між лідерами держав, у результаті була підписана Стамбульська декларація. Це було важливим досягненням, тому що включало заяву Сербії стосовно територіальної цілісності Боснії та Герцеговини [24, с. 136]. Лідери держав розробили низку принципів, що розглядалися як загальні цілі їхньої майбутньої роботи. Серед них найважливішими були: територіальна цілісність, суверенітет і правосуб'єктність Боснії і Герцеговини в межах її міжнародно визнаних кордонів, при цьому дуже важливим було національне примирення в Боснії і Герцеговині; високий рівень політичного діалогу; економічна взаємозалежність і збереження багатонаціональної, полікультурної і багатоконфесійної соціальної структури регіону; інтеграція з європейськими структурами в співпраці з іншими сусідніми країнами та міжнародними організаціями [25].

Зовнішні чинники відігравали надзвичайну роль у політичних трансформаціях країн РЗБ. Вплив ЄС та НАТО переважав у сфері політичних перетворень та підтриманні миру та стабільності в РЗБ. ЄС та НАТО сприяють вирішенню територіальних конфліктів мирним шляхом (Косово); впливають на формування державних інститутів (БіГ та Косово); впливають на захист прав національних меншин (Македонія). У РЗБ Європейський Союз уперше продемонстрував, що вже є не лише економічною силою, але здатен проводити військові операції з підтримання миру (Косово, БіГ, Македонія) і успішно пропонувати країнам регіону власну політичну модель розвитку. Країни РЗБ через УСА отримують велику фінансову підтримку, без якої неможливим було б проведення реформ.

НАТО відіграє особливу роль у регіоні через ряд ініціатив (План дій щодо членства, Партнерство заради миру), які були спрямовані на зміцнення співробітництва у сфері безпеки, а також на проведення економічних та політичних реформ у країнах РЗБ.

ТР і РФ розвивають перш за все економічні відносини із країнами регіону; важливими також залишаються культурні та релігійні зв'язки. Росія підтримувала Сербію в косовському питанні, але на сьогодні Сербія обрала європейський вектор розвитку, що об'єктивно звузило можливості її співробітництва з РФ. ТР сьогодні розвиває відносини переважно з тими країнами, з якими історично, культурно та релігійно була пов'язана (Македонія, Боснія і Герцеговина).

Таким чином, можна підсумувати, що визначальний вплив на політичні трансформації в РЗБ мали потужні міжнародні організації (ЄС та НАТО), натомість вплив окремих держав (РФ,ТР) залишався поміркованим.

Список використаних джерел

1. Anastasakis O. EU Conditionality in South East Europe: Bringing Commitment to the Process [Electronic resource] / O. Anastasakis, D. Bechev. -- 2003. -- 20 p. -- Available at: http:// www.cespi.it/STOCCHIERO/dossierBalcani/conditionality.PDF.

2. Trauner F. EU internal security policies in the Western Balkans: analyzing the intersection between enlargement and civilian crisis management [Electronic resource] / F. Trauner // Archive of European Integration. -- 2009. -- Available at: http://aei.pitt.edu/33147/1/ trauner._florian.pdf.

3. Кудряшова Ю. Перспективы вступления в EC балканских государств [Електронний ресурс] / Ю. Кудряшова // Геополитика. -- Режим доступу: http://www.geopolitics.ru/2012/10/ perspektivy-vstupleniya-v-es-balkanskix-gosudarstv/.

4. Калоева Е.Б. Культурная политика в постсоциалистических странах на примере Сербии и Хорватии / Е. Калоева // Восточная Европа: 20 лет социальной трансформации. -- М., 2010. -- С. 116-130.

5. Bozinovic D. Regional Political Cooperation in the Western Balkans: Towards the Common Goal of Euro-Atlantic Integration [Electronic resource] / D. Bozinovic // Political thought. Regional Cooperation in the Western Balkans on the Road to EU and NATO. -- Скоще, година 8, септември 2010. -- P. 13--18. -- Available at: http://www.kas.de/macedonia.

6. Samardzija V. The Relevance of Croatia's EU Membership for the Western Balkans and the European Union / V. Samardzija // Croatian Membership in the European Union -- Implications for the Western Balkans / Edited by E.M. Felberbauer, P. Jurekovic. -- Vienna, 2014. -- P. 19-36.

7. Mehmeti I.L. Democratization in Kosovo: The Role of International Institutions / I.L. Mehmeti // Europe and the Post-Yugoslav Space / Edited by B. Radeljic. -- England: Ashgate Publishing Limited, 2013. -- P. 183-209.

8. Vajzovic E. Bosnia and Herzegovina in the EU Integration Process: A Carrot-and-Stick Marathon / E. Vajzovic // Europe and the Post-Yugoslav Space / Edited by B. Radeljic. -- England: Ashgate Publishing Limited, 2013. -- P. 157-182.

9. План действия по подготовке к членству [Электронный ресурс] // Организация североатлантического договора. -- Режим доступа: http://www.nato.int/cps/ru/SID-90FD9216- 688A6736/natolive/topics_37356.htm.

10. EU-Western Balkans Summit -- Declaration [Electronic resource] // Centro Studi di Politica Internazionale. -- 2003. -- 3 p. -- Available at: http://www.cespi.it/STOCCHIERO/dossier- Balcani/dich-Salonicco.PDF.

11. Stability Pact for South Eastern Europe, Cologne, 10 June 1999 [Electronic resource] // G 8 Informational Centre. -- Available at: http://www.g8.utoronto.ca/summit/1999koln/pact.htm.

12. Брусилoвська О.І. Посткомуністична Східна Європа: зовнішні впливи, внутрішні зміни / О.І. Брусиловська. -- Одеса: Астропринт, 2007. -- 352 с.

13. Petruca N. The EU's Role in the Western Balkans A Normative Approach / N. Petruca. -- Budapest Hungary, 2012. -- 54 p.

14. Укрепление мира и стабильности на Балканах [Электронный ресурс] // НАТО на Балканах, брифинг февраль 2005. -- 12 с. -- Режим доступа: http://www.nato.int/nato_static/ assets/pdf/pdf_publications/20120103_balkans-r.pdf.

15. Karadzoski M. Macedonia's Difficult Path to the European Union / M. Karadzoski, A. Adamczyk // Yearbook of Institute of East-Central Europe. -- 2014. -- Vol. 12, Issue 3. -- P. 9-25.

16. Membership Action Plan (MAP) [Electronic resource] // North Atlantic Treaty Organization. -- Available at: http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_37356.htm.

17. NATO's relations with Croatia [Electronic resource] // North Atlantic Treaty Organization. -- 2012. -- Available at: //http://www.nato.int/cps/en/natolive/topics_31803.htm?selectedLocale=en.

18. Simic J. Neutrality of Serbia -- With a View of the Future [Electronic resource] / J. Simic // The New century liberal, responses to global challenges. -- 2012. -- № 1. -- P. 2331. -- Available at: http://ceas-serbia.org/root/tromesecnik/The %20new %20century %20 No %201.pdf.

19. NATO and Western Balkans New Strategic Concept, Old Challenges [Electronic resource] / Edited by G. Mesthos // Hellenic Center for European Studies. -- 2010. -- 16 p. -- Available at: http://www.ekem.gr/images/stories/guide_nato_western_balkans.pdf.

20. Nic M. Serbia's relations with NATO: The other (quieter) game in town [Electronic resource] / M. Nic, J. Cingel // The new Century liberal responses to global Challenges. -- 2014. -- № 6. -- Р. 36-41. -- Available at: http://ceas-serbia.org/root/images/The_New_Century_ No_06-Nic-Cingel.pdf.

21. Rupnik J. The Balkans as a European question / J. Rupnik // The Western Balkans and the EU: «The hour of Europe» / Edited by J. Rupnik. -- Chaillot papers, 2011. -- P. 17-30.

22. Smith A.M. Russian Energy Interests in the Balkans [Electronic resource] / A.M. Smith // Advanced Reseach and Assessment Group. -- 2008. -- 13 p. -- Available at: http://mercury. ethz.ch/serviceengine/Files/ISN/50181/ipublicationdocument_singledocument/638c7947- a71a-41f5-bc91-fb6c430e1652/en/2008_March_Russ_Energ.pdf.

23. Taleski M. The rise of Turkey in the Balkans [Electronic resource] / M. Taleski // The news and views of Turkey in the Balkans. -- 2011. -- Available at: http://setimes.com/cocoon/setimes/xhtml/en_GB/features/setimes/articles/2011/07/11/reportage-01.

24. Ruma i. Turkish foreign policy towards the Balkans: new activism, neo-otomanism or/so what? [Electronic resource] / i. Ruma // Turkish policy quarterly. -- Winter 2010/2011. -- Vol. 9, No. 4. -- P. 133--140. -- Available at: http://turkishpolicy.com/pdf/vol_9-no_4- ruma.pdf.

25. Istanbul Trilateral Summit Declaration, Istanbul, 24 April [Electronic resourse] // The South East European Cooperation Process. -- Available at: http://www.seecp-turkey.org/icerik. php?no=60.

Размещено на Allbest.ru