До проблеми інтервенції США в Панамі

Размещено на http://allbest.ru

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

До проблеми інтервенції США в Панамі

Басенко О.Е., студентка

магістратури історичного факультету

Україна, Київ



Події 1984-1989 рр. у Панамі сколихнули все суспільство, досі з цього приводу в істориків та політичних представників різних країн панують різні версії та розбіжності у поглядах. Широке коло дослідників розглядали дану проблемі і в кожного сформулювалась своя власна думка з приводу тих подій. Строганов А. І. [11] має думку, що інтервенція в Панамі відбувалась з метою поширити вплив американців на панамський канал.

Він розглядає дану ситуацію, як порушення демократичних прав панамці. На противагу йому американський дослідник А. Ф. Ловенталь [12] наполягає, що США навпаки намагались налагодити важку ситуацію в Панамі та провести демократичні вибори, щоб скинути диктатора М. Норьєгу. На даний момент це питання залишається дискусійним і немає однобічного погляду з цього приводу. Метою цього дослідження є всебічний аналіз інтервенційних заходів США здійснюваних у Панамі протягом 1984-1989 рр.

Після загибелі генерала Омара Торріхоса, реальна влада опинилася в руках генерала Мануеля Норьєги, який посів місце командувача Національною гвардією Панами (в 1984 році перетворена в Сили національної оборони). М. Норьєга в минулому був відомий як співробітник О. Торрихоса і намагався продовжити його справу. Він висловився на захист суверенітету і за неухильне здійснення договору 1977 року [11, с. 308].

Президенти країни (в 1984-1989 рр. їх змінилося троє) повністю підпорядкувалися генералу. М. Норьєга мав погану репутацію всередині країни і за кордоном. У Панамі на нього покладали відповідальність за тортури і політичні вбивства, які практикували підлеглі йому панамські військові [4].

Панама виступала проти втручання США в центральноамериканський конфлікт, і були за мирне вирішення його і стала одним з ініціаторів і учасників Контадорськой групи. У той же час М. Норьєга все більше контролював цивільний уряд і фактично затвердив режим особистої диктатури при підтримці Сили національної оборони. У соціально-економічній політиці панамської влади відбулася певна переорієнтація на передачу низки державних підприємств приватному капіталу і розформування селянських виробничих кооперативів, обмеження прав і завоювань працюючих, закріплених в трудовому кодексі, що викликало зростання їх невдоволення.

З іншого боку, активізувалася опозиція режиму відсторонених від влади в 1968 р. традиційних партій і інших політичних угруповань, які вимагали ліквідації особливої ролі збройних сил у політичному житті, зсування М. Норьєги з поста командувача, демократизації республіки, зміни економіки шляхом співпраці з іноземним капіталом і заохочення приватної ініціативи, подальшого скорочення державної власності і державних витрат [1, с. 309]. Панамські оборонні сили захопили корабель США, який перевозив зброю нікарагу- анським «контрас», після чого відносини Панами з США стали різко ускладнюватися [8].

Опозиція звинувачувала М. Норьєгу і очолюване ним військове і цивільне керівництво в диктатурі і корупції, в порушенні прав людини. Опозиція спиралася на більшість підприємців, дрібнобуржуазні шари, ліберальну інтелігенцію, робочу вервсту населення.

Правлячий блок на чолі з РДП підтримували, крім військових, ряд націоналістичних, реформістських і лівих партій, в тому числі Народна партія Панами (комуністи), впливові профспілки, які осуджували окремі аспекти соціальної політики та авторитарні тенденції режиму, але бачили в Норьєзі захисника національного суверенітету від імперіалістичного втручання США і виступали проти повернення до влади старих партій.

Опозиція розгорнула кампанію страйків, демонстрацій, мітингів. На вулицях спалахували заворушення. Прихильники влади почали втручатися в ці події. Суспільство розкололося, обстановка в Панамі загострювалася. У міру наближення терміну повної передачі каналу панамському уряду і ліквідації американських військових баз в Панамі (наприкінці 1999 р.) в США посилювалися вимоги на користь зміни договору, яке дозволило б зберегти хоча б якось присутність Вашингтона в зоні каналу і після закінчення цього терміну, М. Норьєга же займав в цьому питанні стійку позицію. Ускладнення внутрішньополітичної обстановки в Панамі спонукало США виступити зі звинуваченнями

М. Норьєги в порушенні демократичних свобод і прав людини, в корупції і в причетності до міжнародної торгівлі наркотиками. У зв'язку з цими звинуваченнями сенат США в червні 1987 р. зажадав відставки М. Нор'єги. ОАД засудила це рішення як втручання в справи Панами [11, с. 310].

Панама вирвалася з-під впливу США і стала вести самостійну зовнішню і внутрішню політику, налагодила більш тісні стосунки з державами Південної Америки. У червні 1987 року панамські дипломати направили в США ноту з закликом припинити втручатися у внутрішні справи суверенно

ї держави. У відповідь на це Штати ввели заборону на надання будь-якої допомоги вольовій Панамі, а її командувача Національною гвардією Мануеля Норьєгу, раніше великого друга США та агента ЦРУ, оголосили торгівцем наркотиками. Він володів великою кількістю секретів про таємні операції проти Куби і Нікарагуа, створивши небезпеку для колишніх союзників [7].

Мануель Норьєга спекулюючи на патріотичних почуттях і антиамериканських настроях народних верств, зав'язав тісні стосунки зі світовим наркобізнесом і спровокував збройне втручання США 19-20 грудня 1989 р. М. Норьєга був заарештований і засуджений до тривалого ув'язнення за причетність до незаконного обігу наркотиків, але новий уряд, хоча й демократично обраний, почав асоціюватися в значної частини населення з американською збройною інтервенцією [6, с. 211].

Публікація 12 червня 1986 року в газеті «Зе Нью Йорк таймс» («The New York Times») таємничого розслідування про причетність М. Норьєги до наркотрафіку і відмиванню коштів наркокарте- лів Колумбії, якими, як вважалось, той займався останні 20 років, привела до скандалу і сенатського розслідування в США.

Імідж М. Норьєги, як надійного партнера у придушенні партизанських рухів в Латинській Америці дав можливість адміністрації президента Рональда Рейгана кілька років підтримувати панамського диктатора, однак у 1988 році в суді Маямі, штат Флорида, йому було висунуто звинувачення у незаконному обігу наркотиків. Це змусило уряд США в березні того ж року розпочати з М. Норьєгою таємні переговори про його добровільну відставку. Вони закінчились безрезультатно і наступного року США ввели економічні санкції проти Панами, збільшили свій військовий потенціал в районі каналу та розпочалася підготовка до вторгнення в країну.

Скориставшись тим, що 15 грудня 1989 року М. Норьєга під час виступу в парламенті заявив, що країна перебуває в стані війни з США, зіславшись на придушення в Панамі демократичних свобод, практику переслідування панамськими властями американських громадян і використавши як привід вбивство 16 грудня американського морського піхотинця в Панама-сіті та згвалтування його супутниці, о 1-й ночі 20 грудня 1989 року 9 тисяч американських військовослужбовців висадились у Панамі і за підтримки уже розміщених там 17 тисяч військ розпочали операцію під кодовою назвою «Справедливість» [3].

Інтервенція - це насильне збройне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави; агресія [10, с. 37].

У 1989 році проти Панами були введені економічні санкції і розпочата гібридна війна з використанням засобів пропаганди. Американці назвали придушення перевороту небажанням йти демократичним шляхом і засуджували це.

З Панами вислали американських журналістів агентства ЮПІ, які поширювали свідомо брехливу інформацію, спрямовану на дискредитацію уряду Панами, в будинку американського громадянина був знайдений ретранслятор антиурядових радіостанцій. Американці намагалися організувати військовий переворот за допомогою тих, хто навчався в США агентів впливу. Переворот провалився, частина змовників втікла на військову базу Форт Клейтон. Коли гібридна війна не дала потрібних результатів, США почали підготовку відкритого вторгнення [7].

У ніч на 20 грудня 1989 р. американські війська чисельністю понад 20 тисяч осіб почали наступ на позиції Сил національної оборони Панами в житлових кварталах столиці.

Цілями вторгнення були оголошені зсунення диктатури М. Нор'єги, його арешт для передачі судовим органам США, відновлення демократії і захист проживання в Панамі американських громадян. Сили національної оборони чинили опір, але війська США, що мали беззаперечно більшу перевагу, протягом 20 грудня оволоділи основними стратегічними позиціями в столиці. 25 грудня М. Норьєга приїхав у представництво Ватикану в Панамі. На початку січня за наполяганням Вашингтона він був виданий американцям і відправлений під нагляд в США. Там розпочалася підготовка суду над ним за порушення прав людини, корупції та причетності до контрабанди наркотиків в США [11, с. 311].

Війна стала першим військовим конфліктом, в якому американський уряд використав формулювання «відновлення демократії». Напередодні вторгнення, Вашингтон звинуватив уряд Панами в узурпації влади, диктатури, нападах на громадян США та інших злочинах.

Насправді американці прагнули відновити втрачений контроль над Панамським каналом і змістити занадто незалежну владу, яка виступала проти посилення впливу США в регіоні. Формальним приводом до оголошення війни стали кілька нападів панамських військовослужбовців на громадян США. У ніч на 20 грудня підрозділи американських коммандос висадилися в Панамі і взяли під контроль всі ключові точки.

Наступною хвилею висадилися 26 тисяч морських піхотинців і кілька одиниць військової техніки. Незважаючи на сильний опір місцевих військових, американці майже моментально взяли верх та перехопили ініціативу і заблокували військові сили Панами [2].

Панама-Сіті - Американські війська оточили посольства Нікарагуа і Куби після того, як поширилися чутки про те, що генерал Мануель Норьєга, можливо, втік туди під час військового вторгнення США, яке усунуло його режим.

Американські війська, що продовжують пошуки М. Норьєги, отримали контроль над усіма основними Панамськими військовими базами після вторгнення в кінці середи і з початку четверга. Вночі М. Норьєга намагався згуртувати своїх прихильників, зробивши лаконічне радіозвернення, в якому він заприсягнувся «перемогти або померти.» Лоялісти генерала, очевидно, все ще тримали в заручниках щонайменше декілька американців.

Після того, як розпочалися чутки, що М. Норьєга або інші члени вищого командування Панамських Сил оборони перебували в посольствах Нікарагуа і Куби, американські війська на бронетранспортерах оточили дві місії. Водієві бронетранспортера довелося запитати у репортера дорогу, і солдат, що прокладає колючий дріт в посольстві Нікарагуа, сказав: «Ми просто охороняємо виходи.» Американські військові чиновники зробили оголошення, що велика частина бойових дій між силами М. Норьєги і американськими військами припиняється, і що залишається мало реальної загрози.

У доповіді Пентагону було пораховано кількість жертв вторгнення, яке повинно було привести до створення «нового демократичного уряду» в Панамі і знищити М. Норьєгу: 19 американських військовослужбовців вбито, 117 поранено і один пропав без вісті. Був вбитий один американський цивільний, 43-річний Кенді Хелін, шкільний учитель обдарованих дітей у державній школі США в Панамі і дочка колишнього командувача армійським портом.

Представник Держдепартаменту заявив, що вона була вбита випадковим вогнем з боку Панамських Сил оборони. Офіційні представники у військових госпіталях в Сан-Антоніо, за їх словами, вони лікували близько 190 поранених військовослужбовців, евакуйованих з Панами, що вище, ніж повідомлялося в Пентагоні.

Хуан Антоніо Родрігес, фотограф найбільшої іспанської газети ІЛ Піс, був убитий, а невідомий англійський фотограф був поранений в перестрілці між американськими військами, перед готелем Марріот в Панама-Сіті, з'ясували інші журналісти. Шість журналістів були зовні на парковці, коли до них підійшов американський бронетранспортер, сповідомила Маруха Торрес, кореспондент І. Л. Піс.

Очевидно, зрозумівши, що бронетранспортер належить Панамським військам, американські військові сили всередині готелю кричали журналістам, щоб вони забиралися з дороги, а потім відкрили вогонь, коли вони пішли. «Вони стріляли в нас жорстоко, у них немає ніякої поваги до журналістів», - повідомив журналіст Торрес.

За його словами, бронетранспортер, який виявився американським, відповів коротким вогнем. На брифінгу в Пентагоні, сьогодні вдень генерал-лейтенант армії Томас В. Келлі повідомив, що стрілянина тривала в Панама-Сіті, але деякі з солдатів М. Норьєги зняли свою форму і здалися в нижній білизні. Він заявив, що зять М. Норьєги подзвонив, щоб організувати його власну капітуляцію і 15 членів Панамських Сил оборони. Американські війська взяли 1500 полонених, більшість з яких були постійними військовослужбовцями з Сил оборони. Він повідомив, що 59 Панамських солдатів були вбиті і 66 поранені [14].

У справі, яка починає загострювати відносини між Вашингтоном і Мадридом, сім'я іспанського фотографа, вбитого під час вторгнення Сполучених Штатів до Панами в грудні, подала адміністративний позов у зв'язку з неправомірною людською втратою і шкодою від уряду Сполучених Штатів. 31-річний фотограф був застрелений біля готелю Марріот в Панама-Сіті рано вранці 10 грудня. Сильні почуття, викликані його смертю, продовжують гнітити іспанців, їх громадська думка звинувачує американську інтервенцію в Панамі. Однією з причин, по якій справа не була розкрита, є відмова Вашингтона визнати, що американські війська застрелили журналіста Родрігеса, незважаючи на докази, представлені іншими репортерами і фотографами. Вони повідомили, що він потрапив під перехресний вогонь між американськими солдатами, що охороняють готель Марріот, і американськими броньованими автомобілями, які їхали до цього району [16].

Операція тривала всього п'ять днів. Втрати американців - 24 загиблих і триста поранених. З панамської боку загинули 68 військових і півтисячі цивільних громадян. Під час бойових дій американці спробували кілька видів нового озброєння, серед яких Стеалт Ф-117, модифіковані Апаше-64, нові бронетранспортери ЛАВ-25 і гранатомети АТ-4.

Як результат, влада диктатора М. Нор'єги була скинута. Американці знову отримали право впливати на роботу панамського каналу, а країна з новою проамериканською владою виявилася в числі сателітів США [2].

21 грудня конституційним президентом Панами був проголошений на анульованих М. Норьєгою травневих виборах кандидат Цивільного демократичного альянсу опозиції Гільєр-мо Ендара, який сформував новий уряд республіки.

До середини лютого 1990 р. американські війська були виведені з Панами, крім 13,5 тисяч осіб, які постійно перебували на військових базах США в зоні Панамського каналу.

Вторгнення військ США в Панаму було здійснено під вагомим приводом усунення з влади корумпованого злочинного диктатора, пов'язаного з наркомафією, відновлення демократії і передача влади законно обраному панамцями президенту.

Але в будь-якому випадку це було грубим порушенням норм міжнародного права, пряма збройна інтервенція, яка показала, що і в нових умовах Вашингтон не відмовився від рецидивів імперської політики в Латинській Америці. Від бомбардувань, артобстрілу і військових операцій загинули декілька сотень панамців і понад 4 тис. осіб, цивільного населення, були поранені.

У столиці дуже постраждали житлові квартали. США домоглися заміни режиму в стратегічно важливому для них районі Панамського каналу. Багато латиноамериканських урядів і парламенти, ОАД, Генеральна Асамблея ООН висловили осуд інтервенції США в Панамі [11, с. 312].

Майже через три місяці після того, як американські війська вторглися в Панаму, Панамський та американський уряди, а також правозахисні групи в обох країнах все ще намагаються сформулювати остаточний список того, скільки панамців було вбито і поранено в результаті повалення генерала Мануеля Антоніо Норьєги. Невизначеність дозволила критикам втручання і нового цивільного уряду Панами запропонувати набагато більш великі втрати ніж підрахунки органів і звинуватити, за промовою колишнього генерального прокурора Рамзі Кларка, «змова мовчання», щоб скрити реальну кількість загиблих.

Офіційні представники уряду М. Норьєги стверджують, що в ході вторгнення, яке розпочалося 10 грудня, було вбито 8 000 Панамських громадян.

В той час як за оцінками незалежної комісії з розслідування інтервенції Сполучених Штатів до Панами пана Кларка, загинуло більше 3000 панамців. Кларк, який заявив, що «цифра, яку я чую найчастіше, становить 4000 загиблих», повідомив її як «розумну в умовах» вторгнення і надав її «щирим людям, які намагаються з'ясувати, що ж насправді сталося», включаючи робітників лікарень, профспілкових лідерів, церковні групи і правозахисні організації.

Преподобний Фернандо Гуардіа, вікарій Римо-Католицької Архиєпископії Панами, повідомив, що «підрахунки про тисячі загиблих цивільних громадян безвідповідальні і безпідставні», і прагнув тільки для подальшої партизанської політики.

Також широко поширений скептицизм щодо цифр, висунутих Сполученими Штатами і новим Панамським урядом. Південне командування США заявляє, що 314 Панамських солдатів і 202 цивільних особи були вбиті під час вторгнення, а президент Гільєрмо Ендара сказав, що «меньше 600 панамців» загинули в боях, які привели його до влади.

Організація «Лікарі за права людини», що знаходиться в Бостоні і спрямувала сюди слідчу групу, повідомила, що вона отримала «достовірні показники про загибель понад 100 цивільних громадян», які «мабуть, не були включені» в звіті Південного командування.

Але група також прийшла до висновку, що «немає ніяких достовірних доказів, які підтверджують оцінки деяких осіб в Панамі і Сполучених Штатах, згідно з якими загинуло кілька тисяч цивільних громадян.'' До таких висновків прийшла головна у Вашингтоні правозахисна група Амері- кан Уотч. «Наша цифра трохи вище, ніж те, що Південне командування дозволило собі, але не набагато», - сказав Хуан Мендес, директор групи. «Ми оцінюємо, що десь близько 300 людей загинули''.

Римо-Католицька церква тут зробила підрахунки, що 673 панамця були вбиті. За оцінками панамського комітету з прав людини і Центру з розслідування становища в області прав людини і правової допомоги, від 500 до 700 панамців було втрачено. «Точне число ніколи не буде відомо, але це, безумовно, менше 1000 загиблих», - сказала Отілія Де Костер з правозахисного центру. - Там не було ніякого прикриття, тільки суцільний хаос, а люди М. Норьєги все ще відповідали за лікарні протягом перших кількох днів'' [15].

Гостра політична боротьба почалася в Панамі напередодні загальних виборів 7 травня 1989 року, на яких урядової Коаліції національної звільнення протистояв Цивільний демократичний альянс опозиції. Вибори відбувалися в присутності іноземних спостерігачів і закінчилися перемогою опозиції і її кандидата Гільєрмо Ендара.

Проте уряд оголосив про перемогу з невеликою перевагою урядової коаліції, що викликало обурливі протести опозиції, які переросли у вуличні заворушення і зіткнення з силами порядку. Тоді 10 травня влада анулювала результати виборів які супроводжувалися порушеннями і повідомили про необхідність повторних виборів.

Але це не влаштувало опозицію, ряди якої поширилися в міру посилення режиму М. Норьєги і зростання свавілля з його боку. США посилили звинувачення на адресу панамської влади, погрожуючи застосувати силу для звільнення і захоплення М. Норьєги. ОАД визнала, що в ході виборів уряд Панами і його прихильники зазнали порушення, але в той же час знову висловилася проти втручання ззовні в справи Панами.

Спроби ОАД організувати переговори протиборчих сторін в Панамі при своєму посередництві не увінчалися успіхом. Опозиція наполягала на визнанні своєї перемоги, зміщенні М. Норьєги і відсторонення Сил національної оборони від участі в політичному житті. «Завдання США - убезпечити життя американців, захистити демократію в Панамі, боротися з наркоторгівлею і виконувати угоди про Панамський канал,» - заявив Джордж Буш- старший в зверненні до нації в 1989 році. США почали «психологічну війну» з метою зміщення місцевого уряду [3].

21 грудня конституційним президентом Панами був проголошений представник, який переміг на анульованих М. Норьєгою травневих виборах кандидат Цивільного демократичного альянсу опозиції Гільєр-мо Ендара, сформував новий уряд республіки. До середини лютого 1990 р. американські війська були виведені з Панами, крім 13,5 тис. осіб, постійно перебували на військових базах США в зоні Панамського каналу [1].

Непередбачувана зміна ситуації відбулася, коли президентом США став Джіммі Картер, який в центр зовнішньої політики поклав тезу про неприпустимість порушення прав людини.

Картер, після тривалих і складних переговорів підписав з Панамою угоду про передачу їй каналу, який був у власності США. Це був крок, який усунув одне із головних джерел невдоволеного настрою латиноамериканською політикою США. Через це політиці США диктаторські режими втратили підтримку і їхнє зсунення стало справою часу.

Прихід до влади демократично обраних представників уряду збільшив курс на активну участь у міжнародному поділі праці, на інтеграцію у світову економіку. Наголос було зроблено на розвиток ринкових структур економіки, розв'язання проблеми державних фінансів за рахунок приватизації державного сектору [5].

Рада Безпеки ООН майже одностайно висловилася проти окупації. Сполучені Штати наклали вето на резолюцію Ради Безпеки і взялися за планування своїх подальших «операцій зі звільнення».

Зникнення радянської противаги, всупереч всім прогнозам, що схожа ситуація позбавить США від необхідності проявляти конфліктність, призвело до того, що «вперше за довгі роки Сполучені Штати змогли вдатися до сили, не турбуючись про реакцію російських», - як сказав після окупації Панами один з представників Держдепартаменту США. З'ясувалося, що запропонований після закінчення холодної війни адміністрацією Буша проект виділення бюджетних коштів на потреби Пентагону - вже без приводу «росіяни йдуть» - став більш явним, ніж раніше [9].

26 січня 1991 року держдепартамент США офіційно повідомив, що результати операції в Панамі є «успішними». Як обгрунтування було проголошено, що до проведення операції Панама була диктатурою зі постійним безробіттям, соціальними конфліктами і зовнішнім боргом.

На думку держдепартаменту на час публікації звіту Панама була демократичною, з вільною пресою, конкуруючими політичними партіями і поліцейськими силами під громадянським контролем, з гарними темпами економічного зростання, малим рівнем безробіття, низькою інфляцією і врегульованим бюджетом.

Також, на думку держдепартаменту США, в області боротьби з наркоторгівлею Панама перетворилася з «противника» США, в союзника США. Проте, як пише Абрахам Лівенталь в Лос Анжелес Таймс, навіть до середини 1992 року економіка не вийшла на рівень 1987 року, а прийшовши до влади за підтримки США президент Гільєрмо Ендара Галімані підтримували лише 12% населення країни [12]. Політика США щодо Панами (вимога виплати зовнішньої заборгованості, яке викликало зменшення соціальних програм і зростання безробіття; підписана в квітні 1991 року угода «Матуал Легал Асістенс Треати» («Mutual Legal Assistance Treaty») збільшила невдоволення США у населення Панами [13]. За суттю і характером перебування США було інтервенцією, бо відбулося насильне, збройне втручання у Панаму.

В ході дослідження було виявлено дискусійні питання, але все ж більшість наполягає на тому, що США керувалося своїми корисливими цілями, під прикриттям демократичного гасла, вони навпаки порушили демократичні права панамців.

Агресія в ході інтервенції набула більших розмахів, що призвело до людських втрат, більшість країн висловилися проти подібних дій з боку США. Рада Безпеки ООН засуджувала прояви конфліктності США в бік Панами. Можна зробити підсумок, що інтервенція була вдалою для американців, але руйнівною для панамців, а демократичних цілей не було досягнуто. криза інтервенція вашингтон панама



Список використаних джерел

1. Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії», 11 жовтня 2017. - 3с.

2. День в истории. 25 лет назад войска США вторглись в Панаму [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://24tv.ua/ru/den_v_istorii_25_let_nazad_vojska_ssha_ vtorglis_v_panamu_n523055

3. Экс-посол США в Москве: Америка не вправе читать другим лекции о суверенитете. [Електронний ресурс] Режим доступу: https://russian.rt.com/article/23521

4. Интервенция США в Панаме декабрь (1989) [Електронний ресурс] Режим доступу: https://diphis.ru/ intervenciya_ssha_v_paname-a1490.html

5. Країни Латинської Америки (підручник). [Електронний ресурс] Режим доступу: https://geomap.com.ua/ uk-wh11/1326.html

6. Країнознавство: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /Авт. кол.: Головченко В.І., Дорош- ко М.С., Ігнатьєв П.М., Кравчук О.А., Кривонос Р.А., Крижанівський В.П., Сербіна Н.Ф.; за заг ред. Крижа- нівського В.П., Головченка В.І. - К.: ВПЦ «Київський університет» , 2008. - с.307.

7. Мир политики. США в Панаме: агрессия во имя демократии [Електронний ресурс] Режим доступу: http:// mirpolitiki.net/istorija_kultura/usa-v-paname-agressija-vo- imja-demokratii-2016.html

8. Панама. Подробная информация о стране [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.hrono.info/ land/panama.html

9. Признать США виновными в преступлениях против человечности и геноциде народов мира. [Електронний ресурс] Режим доступу: https://secure.avaaz.org/ru/ community_petitions/RF_Putin_VV_KNR_Si_Czinpin_ INDIYa_Pranab_Mukerdzhi_Papa_Rimskiy_Francisk_ Priznat_SShA_vinovnymi_v_prestupleniyah_protiv_/

10. Словник української мови: в 11 томах. -- Том 4, 1973. -- Стор. 37.

11. Строганов А.И. Новейшая история стран Латинской Америки: Учеб. пособие. - М.: Высш. шк., 1995.415 с.

12. Abraham F. Lowenthal. PERSPECTIVE ON PANAMA: If Bush Had Known the Truth...: The State Department has been painting a rosy but wrong picture of a prosperous democracy since the U.S. invasion. // «Los Angeles Times» от 12 июня 1992.

13. DIPLOMACY: Cheering Stops for Yanks in Panama: The rosy glow that followed the U.S. invasion has given way to charges that Washington is responsible for everything from local unemployment to diplomatic blackmail. // «Los Angeles Times» от 20 апреля 1991.

14. `It's been Worth It': Bush: US Troops Take Control of Panama-Los Angeles Times [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.latimes.com/archives/la-xpm- 1989-T2-21-mn-1201-story.html

15. Panama and U.S. Strive To Settle on Death Toll-The New York Times [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.nytimes.com/1990/04/01/world/panama-and- us-strive-to-settle-on-death-toll.html

16. U.S. Sued in Death of a Journalist in Panama-The New York Times [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.nytimes.com/1990/06/24/world/us-sued-in- death-of-a-journalist-in-panama.html?pagewanted=1



References

1. Volodymyr Lukyanyuk specially for This Day in History, October 11, 2017. - 3 p.

2. A day in history. US troops invaded Panama 25 years ago [Electronic resource] Access Mode: https://24tv.ua/en/ den_v_istorii_25_let_nazad_vojska_ssha_vtorglis_v_pan- amu_n523055

3. Former US Ambassador to Moscow: America does not have the right to lecture others on sovereignty. [Electronic resource] Access Mode: https: //russian.rt.com/article/23521

4. US Intervention in Panama December (1989) [Electronic resource] Access mode: https://diphis.ru/intervenci- ya_ssha_v_paname-a1490.html

5. The territories of Latin America (fellow). [Electronic resource] Access mode: https: //geomap.com.ua/uk- wh11/1326.html

6. Regional Studies: A Textbook for Students of Higher Education / Ed. col .: VI Golovchenko, MS Doroshko, PM Ignatiev, OA Kravchuk, RA Krivonos, VP Krizhanovsky, NF Serbina; for the total. ed. VP Krizhanovsky, VI Golovchenko - K.: Kyiv University, 2008 - p.307.

7. The world of politics. US in Panama: Aggression for Democracy [Electronic Resource] Access mode: http:// mirpolitiki.net/istorija_kultura/usa-v-paname-agressija-vo- imja-demokratii-2016.html

8. Panama. Detailed Country Information [Electronic Resource] Access Mode: http://www.hrono.info/land/pana- ma.html

9. To convict the United States of crimes against humanity and the genocide of the peoples of the world. [Electronic resource] Access Mode: https://secure.avaaz.org/en/com- munity_petitions/RF_Putin_VV_KNR_Si_Czinpin_INDI- Ya_Pranab_Mukerdzhi_Papa_Rimskiy_Francisk_Priznat_ SShA_vinovnymi_v_prestupleniyah_protiviv

10. Glossary of Ukrainian movi: in 11 volumes. - Volume 4, 1973. - Store. 37.

11. Stroganov A.I. Recent History of Latin America: Textbook. allowance. - M.: Higher. school, 1995.- 415 p.

12. Abraham F. Lowenthal. PERSPECTIVE ON PANAMA: If Bush Had Known the Truth...: The State Department has been painting a rosy but wrong picture of a prosperous democracy since the U.S. invasion. // «Los Angeles Times», June 12, 1992.

13. DIPLOMACY: Cheering Stops for Yanks in Panama: The rosy glow that followed the U.S. invasion has given way to charges that Washington is responsible for everything from local unemployment to diplomatic blackmail. // «Los Angeles Times», April 20, 1991.

14. `It's been Worth It': Bush: US Troops Take Control of Panama-Los Angeles Times[Electronic resource] Access mode: https: // www.latimes.com/ archives / la-xpm-1989- 12-21-mn-1201-story.html

15. Panama and U.S. Strive To Settle on Death Toll- The New York Times [Electronic resource] Access mode: https://www.nytimes.com/1990/04/01/world/panama-and- us-strive-to-settle-on-death-toll.html

16. U.S. Sued in Death of a Journalist in Panama-The New York Times [Electronic resource] Access mode: https:// www.nytimes.com/1990/06/24/world/us-sued-in-death-of- a-journalist-in-panama.html?pagewanted=1



Анотація

До проблеми інтервенції США в Панамі. Басенко О. Е., студентка магістратури історичного факультету, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (Україна, Київ)

У статті аналізуються передумови та причини назрівання кризи у Панамі. Розглядаються заходи здійснювані США на території Панами як такі, що відповідають за змістом і характером інтервенції, роль США у даній проблемі та бачення цієї ситуації з боку інших держав. У ході дослідження було виокремлено етапи інтервенції США в Панамі, а також з'ясовано головні наслідки перебування збройних сил США на панамській території. Обґрунтовується вагомий вплив США на процеси демократизації в Панамі.

Ключові слова: Панама, США, Панамський канал, інтервенція.



Annotation

The problem of US intervention in Panama. Basenko O. E.,student of the Master's Degree in History, M. P Dragomanov National Pedagogical University (Ukraine, Kiev),

The article analyzes the background and causes of the crisis in Panama. The measures taken by the United States in Panama are considered to be responsible for the content and character of the intervention, the role of the United States in this problem, and the vision of this situation by other countries. Author reviewed the stages of US intervention in Panama and identified the main consequences of the US Armed Forces being in Panama. It turns out that the United States had influence on the processes of democratization in Panama.

Keywords: Panama, USA, Panama Canal, intervention.

Размещено на Allbest.ru