Особливості принципу "Fair play" у міжнародному спортивному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості принципу "Fair play" у міжнародному спортивному праві

О.В. Драчов

Сьогодні Україна є повноправним членом міжнародного суспільства. Сучасний період її розвитку характеризується складними і суперечливими процесами, що торкаються всіх без виключення сфер громадського життя. При цьому однією з найбільш значущих є сфера спорту, яка на думку багатьох вчених є феноменом ХХ та початку ХХІ століття[6, с. 18]. Зважаючи на світову глобалізацію і масштабну комерціоналізацію спорту в останні десятиліття, повстала проблема щодо порушення правил чесної гри. Це проявляються у формі расизму, вживання препаратів, що підпадають під термін допінг, насильство та договірні матчі - сьогодні це реалії сучасного спорту.

Необхідно зазначити, що ідея "Fair play" є важливим морально-етичним принципом і загальнолюдською цінністю, який регулює моральні відносини не тільки у сфері спорту, а й поза ним. Цей принцип залишається центральним елементом як олімпійського руху та системи олімпійської освіти, так і міжнародного руху в цілому[3, 5, 9, 10, 13].

Якщо ми говоримо про спортивну етику в минулому та сьогоднішньому, то головною сполучною ланкою між цими періодами є принцип чесної гри. При цьому, як зазначають О.Г. Єгоров та М.О. Захаров, "Fair play" в перекладі з англійської - це чесна, справедлива гра, але за традицією поняття не переводиться на інші мови. Однак використання його російськомовних синонімів (чесна гра, справедлива гра) в ряді випадків є правомірним, а іноді і більш привабливим, перш за все в педагогічній діяльності з молоддю. Чесна гра є соціокультурною підставою всієї спортивної діяльності, а відмова від нього призведе до зникнення спорту як засобу розвитку і піднесення людської особистості, людської гідності[11, с. 12].

Треба підкреслити, що принцип "Fair play" є досить широким поняттям, яке включає в себе як норми прямої заборони, наприклад норми щодо заборони застосування допінгу в спорті, які закріплені в багатьох міжнародних документах З 2 по 4 лютого 1999 року в м. Лозанна проходила Всесвітня конференція щодо допінгу в спорті, результатом якої стало підписання Лозаннської декларації щодо допінгу в спорті. Також треба відмітити Всесвітній антидопінговий кодекс прийнятий у 2003 році, а також ряд міжнародно-правових документів, серед яких: Конвенція проти застосування допінгу ETS № 135 від 16 листопада 1989 р., Міжнародна конвенція щдо боротьби з допінгом в спорті прийнята на 33-ї Генеральнії конференції ЮНЕСКО в Парижу 19 жовтня 2005 р. та інші., так і норми м'якого права, які наприклад стосуються сфери особистого зростання індивіда, підтримка ролі виховання та розвитку спорту, як міжнародного руху тощо[4].

Проведений аналіз наукової літератури доводить, що сьогодні популяризацією та практичною реалізацією принципів "чесної гри" займаються, як міжнародні, так і національні організації на різних рівнях. Серед основних, слід виділити: МОК (в якому функціонує Комісія з етики); Міжнародний комітет "Fair play"; Європейський рух "Fair play"; Міжнародну та національні олімпійські академії; Міжнародні та національні центри олімпійських досліджень і освіти; національні олімпійські комітети, міжнародні та національні спортивні федерації, Рада Європи тощо[7].

Так наприклад Рада Європи, як одна із ключових міжнародних міжурядових організацій, приділяє особливу увагу питанням забезпечення фундаментальних цінностей в спорті, розвитку нового світосприйняття усіма учасниками спортивного руху, впровадження гнучкої і цілеспрямованої діяльності суб'єктів управління, вдосконалення нормативно-правової бази тощо. При цьому із понад 200 прийнятих нею конвенції, дві конвенції присвячено проблемам спорту.

Перша це Європейська конвенція по запобіганню насильству і неадекватній поведінці глядачів в ході спортивних змагань, особливо, футбольних матчів (1985 р.), яку на даний момент підписали і ратифікували 39 країн Європи. У її розвиток в різні роки були прийняті цілий ряд рекомендацій з різних питань, серед яких робота з організаціями фанатських організацій і угрупувань, соціально-виховні заходи по профілактиці насильства на спортивних аренах, взаємодія правоохоронних органів і служб безпеки, робота волонтерів і стюардів, питання обміну оперативною інформацією з поліцією інших країн, профілактика ксенофобії і інших протиправних дій.

Друга це Антидопінгова конвенція ETS № 135 від 16 листопада 1989 р.[1], як було зазначено вище, вона становить фундамент боротьби із застосуванням допінгових препаратів і методів в спорті. Ця Конвенція визначає необхідні заходи по відношенню до незаконного обороту допінг-препаратів, прийняття та впровадження необхідних правових актів для вирішення цієї проблеми, співпраця державних та недержавних органів та організації щодо ефективного виконання антидопінгових правил, забезпечення ефективності санкцій до порушників та інші питання.

Також необхідно відмітити що в 1992 році при Раді Європи був створений Комітет по розвитку спорту, який здійснює свою діяльність у відповідності до Європейської спортивної хартії та Кодексу спортивної етики "Справедлива гра - шлях до перемоги", який був прийнятий 24 вересня 1992 року та переглянутий 16 травня 2001 року.

В Кодексі зазначено, що спорт є видом індивідуальної діяльності, яка при її справедливому проведені дає можливості самовдосконаленню, самовираженню та реалізації своїх досягнень. При цьому Кодекс підкреслює право дітей та молоді на участь у спортивній діяльності, а також обов'язок організації та дорослих розповсюджувати принципи "Fair play" та забезпечувати пошановання цих прав.

Само поняття "Fair play" Кодекс трактує більш широко ніж звичайне слідування правилам гри, воно зачіпає поняття дружби, шанування атмосфери, в якій ведеться та здійснюється рекреаційна та спортивна діяльність. "Fair play" - це стиль мислення, а не тільки модель заховання. Як зазначають О.Г. Єгоров та М.О. Захаров, Кодекс забезпечує міцну етичну основу для боротьби з негативними проявами в сучасному суспільстві, які підривають традиційну основу спорту, побудовану за принципом справедливості грі і товаристві[11, с. 54].

В заключних положеннях Кодексу відмічається, що "чесна гра" є однією з найважливіших і невід'ємних умов успішного розвитку спорту. Завдяки чесній грі, виграють всі - від індивідів, спортивних організацій та суспільства в цілому. Ми всі несемо відповідальність за розповсюдження та забезпечення чесної гри[12].

Досить активну увагу розповсюдженню принципу "Fair play" приділяють такі організації як ФІФА та УЄФА. Треба відзначити, що незважаючи на плідну спортивну діяльність, ФІФА проводить тісну співпрацю з цілим рядом гуманістичних, антирасистських та освітніх організації усього світу. Основна увага приділяється проблемі расизму та боротьбі з нею. При цьому з 1987 року ФІФА була запроваджена нагорода гравцям за дотримання принципів чесної гри.

У свою чергу УЄФА також активно розповсюджує принципи чесної та справедливої гри. Своїми найголовнішими напрямками вона визначає боротьбу з расизмом, проблему міжнародного регулювання та забезпечення безпеки і боротьба з насильством на стадіонах при проведені спортивних заходів. Поштовхом для цього стали більше як 10 крупних трагедій в Європі та світіВ 1964 році під час футбольного матчу в м. Ліма (Перу) відбулася трагедія, загинуло 320 чоловік. В 1982 році в м. Москва в Лужніках під час футбольного матчу між московським "Спартаком" та голландським "Хаар-лемом" відбулася давка вболівальників, в наслідок якої загинуло 70 чоловік. В 1985 році на стадіоні Ейзель в м. Брюссель відбулася трагедія, наслідком якої було 39 загиблих.. У зв'язку з цим 19 серпня 1985 р. в м. Страсбург члени держави Ради Європи при підтримці з боку УЄФА прийняли Європейську конвенцію про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів ETS №120 [2].

В рамках цієї конвенції сторони зобов'язалися виробити та здійснити заходи щодо запобіганню та придушенню насильства та неналежної поведінки глядачів шляхом забезпечення в достатньому обсязі правоохоронних служб, сприяти тісному співробітництву щодо обміну інформацією між різними державними органами охорони порядку, застосовувати або прийняти відповідні законодавчі акти, що передбачають санкції або інші необхідні міри щодо осіб, які визнанні винними в вчинення порушень пов'язаних з насильством або неналежною поведінкою. Окрім цього держави зобов'язуються здійснити тісне співробітництво зі своїми національними спортивними організаціями і відповідними клубами, а також господарями стадіонів щодо забезпечення безпеки і попередження насильства[6, с. 752-758]. спорт стадіон моральний

Необхідно зазначити, що одним із нових пріоритетних напрямків УЄФА щодо чесної гри є так знаний фінансовий fair play. Відповідно до цих нових фінансових правил футбольні клуби повинні бути беззбитковими. При цьому власники клубів в сезонах 2014 - 2015 роках можуть покривати видатки клубів лише у розмірі 45 млн. євро, а в наступних сезонах до 30 млн. євро. Також в рамах реалізації цих правил УЄФА створила спеціальну комісію по фінансовому контролю, було введено ліцензування футбольних клубів по фінансовим критеріям fair play, а також передбачені штрафи та санкції за порушення цих критеріїв[8, с. 52].

Висновки

Підсумовуючи все вище зазначене необхідно наголосити на тому, що принцип "Fair play" є одним із основних спеціальних принципів міжнародного спортивного права. Він закріплений в багатьох міжнародно-правових документах різних рівнів. При чому треба ще раз підкреслити, що він має широке значення, яке охоплює, як матеріальні так і не матеріальні аспекти людського життя. Цей принцип є найважливішим елементом всієї тренувальної, змагальної і іншої спортивної діяльності, яка відповідає спортивній політиці та управлінню і застосовується в усіх сферах як спортивної, так і рекреаційної діяльності.

Список літератури

1. Антидопінгова конвенція. Ратифікована ВВУ від 15.03.2001 р. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_228

2. Європейська конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів Ратифікована ВВР від 15.11.2001 р. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ru/994_003

3. Єрмолова В.М. Fair Play - чесна гра / В.М. Єрмолова // Фізичне виховання в школі. - 2009. - № 3. - С. 36 - 39

4. Кодекс Спортивной Этики: Этика и Принципы "Фэйр плэй" в спорте. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rusbiathlon.ru/blogs/biathlon/id10477/

5. Матвеев С. Этика в спорте или "fair play": утопия или реальность / С. Матвеев // Наука в олимпийском спорте. - 2005. - №2. - С. 6-18

6. Международное спортивное право: учебник / С.В. Алексеев. - М. : Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 895 c.

7. Олимпийский спорт. Учебник: в 2 т. / В.Н. Платонов, М.М. Булатова, С.Н. Бубка [и др.]; ред. В.Н. Платонов. - Киев: Олимп. лит., 2009. - Т. 1. - 736 с.: ил.

8. Песков А.Н. Спорт и противоправное поведение. Учебник под. ред. С.В. Алексеева. - М.: Проспект, 2016 . - 383 с.

9. Радченко Л.О. Реалізація етичних принципів в олімпійському русі, як складова культури суспільства // Л.О. Радченко Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Вип. 12 (53) 2014. - С. 85-88

10. Столяров В. Содержание и структура физкультурно-спортивного воспитания детей и молодежи (теоретический анализ): Монография / В.Столяров, С. Фирсин, С. Баринов. - Саратов: ООО Издательский центр "Наука", 2012. - 268 с.

11. Фэйр Плэй в современном спорте: учеб. Пособие/ А.Г. Эгоров, М.А. Захаров. - Смоленск, 2006 г. - 186 с. // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://xn--4-8sbic5ausfu1cwd.xn--p1ai/sites/default/files/vsya-kniga_2.pdf

12. Code of Sports Ethics "Fair Play - The winning way" adopted by the Committee of Ministers on 24 September 1992 // // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=09000016804cf400

13. Naul R. Didactic approaches to teaching Olympic education / R. Naul // The Olympics, New York: Routledge. - 2010. - P. 405 - 415.

Размещено на Allbest.ru