Політика євроінтеграції України: стан, досягнення і ризики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політика євроінтеграції України: стан, досягнення і ризики

Вступ

Зовнішня політика України основана на співпраці з усіма демократичними країнами світу, які поділяють принципи соціальної справедливості, демократії, гуманізму і зацікавлені у конструктивному вирішенні глобальних проблем; націлена на більш ефективну інтеграцію в міжнародні економічні та політичні структури.

Актуальною тема євроінтеграції України вважається тому, що на сьогоднішній день Україна зіткнулася з соціально - економічними і політичними проблемами і розроблення перспективних напрямів у зовнішній політиці України допоможе вирішити економічну кризу і зберегти національні інтереси України.

Різностороннє співробітництво з Євросоюзом не тільки відповідає природному геополітичному напряму інтеграційної стратегії України, але є ключовим практичним засобом формування ефективної відкритої економіки.

В Україні чимало науковців, політологів-практиків, що займаються вивченням питань з цієї проблематики. Серед них, А. Гончарук, Ю. Цирфа, О. Шаповалова, Г. Перепилиця та інші. Над даним питанням працювали також автори І. Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк, В. Маштабей, в статтях яких детально проаналізована правова база стосунків Україна-ЄС, намічено основні заходи щодо подальшої інтеграції України в ЄС. Але треба зауважити, що на даний час замало статистичних даних щодо економічних зв'язків України з країнами Західної Європи, відсутні монографії, присвячені проблемі інтеграції України в Європу та негативним наслідкам даних процесів.

Метою роботи є визначення стану та перспектив європейського напрямку зовнішньої політики України на сучасному етапі та аналіз тих чинників, які згубно впливають на її розвиток.

1. Євроінтеграція як пріоритетний напрямок зовнішньої політики України

зовнішній політика євроінтеграція

Основним документом, який визначав принципові засади зовнішньої політики України, став Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня 1991 р. Виходячи з цього документа, Верховна Рада України 2 липня 1993 року ухвалила «Основні напрямки зовнішньої політики України». В них, зокрема, наголошується, що неодмінною умовою розбудови незалежної Української держави є її активне та повномасштабне входження до світового співтовариства. Україна спирається на власні фундаментальні загальнонаціональні інтереси, а саме: стратегічні та геополітичні, пов'язані з національною безпекою України та захистом її політичної незалежності; економічні, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство; регіональні, субрегіональні та локальні [1].

Важливість ролі інтеграції України до Європейського Союзу засвідчує Послання Президента України до Верховної Ради 2002 року - «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки», де визначається низка практичних кроків щодо питань європейської інтеграції, які за своєю природою цілком можна вважати державними орієнтирами. Це, зокрема: отримання Україною членства у Світовій організації торгівлі; проведення переговорного процесу та підписання Угоди про асоціацію, створення зони вільної торгівлі й реальних передумов для вступу України до ЄС [2]. Отже, євроінтеграція є головним і незмінним пріоритетом зовнішньої політики України, основою стратегії економічного та соціального розвитку України на наступне десятиріччя. Нинішній розвиток політичного діалогу між нашою державою та Європейським Союзом базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, на угоді про партнерство та Плані дій у рамках Європейської політики сусідства, що має сприяти посиленню співпраці між Україною та Європейським товариством. Імплементація Плану дій повинна також сприяти поступовій інтеграції нашої держави до внутрішнього ринку ЄС і створенню передумов для започаткування з Євросоюзом зони вільної торгівлі (ЗВТ).

20 березня 2009 року на саміті ЄС затверджено програму Східного партнерства - нову модель співробітництва з країнами, котрі межують з ЄС, розраховану на Україну, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Молдову та Білорусь. Програмою передбачено заходи зі стимулювання інтеграційних процесів між цими країнами, що розташовані у безпосередній близькості до кордонів ЄС. Це зокрема, створення інтегрованої системи управління кордонами як ефективного засобу протидії нелегальній міграції, співпраця в енергетичній сфері, допомога, спрямована на вирівнювання соціально-економічного розвитку окремих регіонів країн-учасниць програми Східного партнерства тощо [3].

Залишаючись поза межами ЄС, Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної Європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). Правову основу цієї співпраці становлять підписані 13 червня 2005 року угода про участь України в операціях Європейського Союзу з урегулювання кризових ситуацій, а також угода про процедуру обміну інформацією з обмеженим доступом. Свідченням поступового посилення взаємодії України з ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки є ухвалення Євросоюзом рішення про приєднання України до позицій та заяв Євросоюзу з регіональних проблем і питань міжнародного життя.

Вже на нинішньому етапі Україні надано право бути складовою позицій ЄС, яким користуються країни-кандидати та країни-члени Європейської економічної зони. Тим більше, що взаємозалежність сторін у сфері безпеки очевидна. Було започатковано також новий механізм діалогу - двосторонні консультації між Україною та Радою ЄС з питань зовнішньополітичного планування. Проте має місце неоднозначне ставлення до нашої держави. З одного боку, сприйняття України як партнера, суб'єкта забезпечення безпеки в регіоні; з іншого - як джерела певної загрози демократичним цінностям, соціально-правовим нормам європейського життя, економічній стабільності тощо. Тому, в угодах Україна фігурувала переважно не стільки як споживач безпеки в згаданому договорі, скільки як її постачальник.

Розвиток партнерства з ЄС є пріоритетним напрямком зовнішньої політики України, оскільки залишається незмінним її законодавчо визначений євроінтеграційний курс. Президент В. Янукович зробив серію офіційних заяв про незмінність і пріоритетність курсу України на європейську інтеграцію. У новій редакції Закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» одним з ключових завдань зовнішньої політики України залишається «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі» [4].

Вже у 2010 р. політико-дипломатичний діалог Україна - ЄС був досить інтенсивним. Президент України провів ряд зустрічей з керівництвом ЄС та главами держав - членів. Відбулися вісім візитів членів Єврокомісії до України та серія засідань двосторонніх органів співробітництва, тривав діалог на рівні міністерств і відомств. Підписаний у листопаді 2010 р. Протокол до Угоди про партнерство і співробітництво відкрив можливість співпраці України з 20 агенціями ЄС у рамках 18 програм. За 2010 р. Україна та ЄС ухвалили вісім нових програм співробітництва (програми бюджетної підтримки управління кордоном, адміністративної реформи, реформи системи юстиції та ін.). Україна приєдналася до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства [5].

Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є оптимальним способом реалізації її національних інтересів, побудови економічно сильної і демократичної держави, зміцнення позицій України у системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і нових технологій, створення робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного виробництва, вихід на світові ринки, на ринок ЄС.

Сьогодні Європейський Союз займає провідні позиції у світовому господарстві, адже на його частку припадає 41,4 % світового товарного експорту та 39,8 % імпорту. Тому, для будь-якої країни співробітництво з Європейським Союзом означає можливість отримати істотні економічні здобутки, які, зрештою, сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення країни. При цьому слід зазначити, що таке співробітництво вигідне всім сторонам [8].

Враховуючи особливості сучасного політичного та екномічного стану України, можна навести цілу низку аргументів на користь розвитку співпраці з ЄС:

1. ЄС являє собою великий ринок збуту виробів та джерело задоволення потреб України в різноманітних товарах. До того ж, торгівля з ЄС є важливим джерелом надходження валюти.

2. Співробітництво України з ЄС необхідне для технологічного оновлення українського виробництва. Виробничі технології української промисловості відстають від тих, що їх використовують передові європейські країни. Україна не має капіталу, необхідного для модернізації наявних та створення нових сучасних підприємств. Тобто, йдеться про створення виробничо-технологічного укладу, зрівняного з європейським.

3. Тривалий час українська промисловість була фактично відрізана від світового ринку. Тому її вихід на європейський ринок має велике значення як джерело досвіду та практичних вмінь конкурувати з виробниками інших країн, розробляти та реалізовувати стратегію виробничо-комерційної діяльності, зорієнтованої на світові ринки. При цьому слід окремо зазначити, що вміння успішно діяти на міжнародних ринках веде до підвищення рівня та якості задоволення потреб українських споживачів.

4. Розвиток співробітництва з ЄС сприятиме повнішому використанню потенціалу України як транзитної держави, що означає збільшення надходжень від експорту транспортних послуг та розвиток відповідних галузей промисловості.

5. Однією з тенденцій сучасного промислового розвитку є формування виробничо-комерційних ланцюгів, учасниками яких є фірми та підприємства різних країн. Інтеграція українських виробників у такі ланцюги дасть змогу виходити на нові перспективні ринки збуту, раціоналізувати власне виробництво, гнучкіше реагувати на зміни міжнародної економічної кон'юнктури, забезпечувати стабільний розвиток відповідних виробництв.

6. ЄС - це важливе джерело досвіду функціонування ринкової, соціально орієнтованої економіки та державного регулювання економічних процесів. Саме тут Україна може отримати знання щодо розробки та реалізації антимонопольної політики та здійснення контролю за економічної діяльності, регулюванням фондового ринку, політики в галузі зайнятості тощо,

7. Розвиток співробітництва з ЄС означає необхідність запроваджувати відповідні правила та стандарти вироблення та реалізації економічної політики, поведінки економічних агентів. А це, в свою чергу, сприятиме формуванню прозорого середовища виробничо-комерційної діяльності на національному ринку, що має надзвичайно велике значення для України.

8. Розвиток міжнародного співробітництва в цілому та економічних зв'язків з ЄС зокрема безпосередньо впливає на більш раціональний розподіл ресурсів, підвищення ефективності економічних процесів, тобто має позитивні наслідки в довготерміновому плані.

Входження до Європейського Союзу є логічним наслідком прагнення України до цивілізованої правової держави та розбудови демократичного суспільства, обумовлений сучасними реаліями та вимогами об'єктивних суспільно-економічних і політичних законів розвитку. В сучасному глобальному суспільстві, найбільшу вигоду отримують саме ті країни, які об'єднують свої зусилля заради досягнення спільних цілей.

2. Досягнення і стан євроінтеграційної політики України

Верховна Рада України та Європейський парламент 16 вересня 2014 року одночасно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншого боку (Угода про асоціацію, або Угода), якою передбачається створення як політичної асоціації, так і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ). Для набрання Угодою законної сили, її мають ратифікувати усі 28 країн - членів ЄС, що може тривати від одного до двох років.

Угода про асоціацію складається з переліку вимог із посиланнями на численні регламенти ЄС, які повинні бути імплементовані в законодавство України. Протягом наступних 10 років після запровадження ЗВТ, Україна здійснюватиме поглиблену інтеграцію економіки до внутрішнього ринку ЄС, що передбачає значну лібералізацію торгівлі товарами, послугами, руху капіталу, а також комплексну гармонізацію правил ведення бізнесу з нормами ЄС [9]. Згідно з очікуваннями бізнесу, шляхом лібералізації тарифів і наближення законодавства до європейських вимог, Україна зможе скористатися новими торговими можливостями на ринку ЄС і привести у відповідність ключові галузі української економіки до європейських стандартів. Зниження тарифів буде і надалі сприяти тому, що українські експортери зможуть заощадити значні кошти, оскільки нульова ставка ввізного мита буде застосовуватися до майже 80% української сільгосппродукції. Використання стандартів ЄС та технічних регламентів, не тільки зробить українські товари більш конкурентоспроможними на європейському ринку, а й в усьому світі.

Загалом, Угода про ЗВТ з ЄС не заважатиме збереженню чи створенню інших митних союзів, зон вільної торгівлі та прикордонних домовленостей з третіми країнами, отже, Україна не зобов'язана виходити із ЗВТ, що створена у межах СНД.

Внаслідок тристоронніх переговорів між ЄС, Україною і Росією, які відбулися 12.09.2014 р., тимчасове застосування пов'язаних з торгівлею положень Угоди відкладено до 31.12.2015 р. Водночас ЄС продовжив застосування до українських товарів режиму "автономних торговельних преференцій" до кінця поточного року [10]. В межах такого перехідного періоду для українських імпортерів та експортерів важливо зрозуміти основні положення Угоди.

Згідно з положеннями Угоди, Україна та ЄС зменшують або скасовують ввізне мито на товари відповідно до встановлених графіків, до того ж для України перехідний період триватиме до 10 років, а ЄС скасує мито одразу після набуття чинності Угодою.

Надалі ані Україна, ані ЄС не зможуть збільшити ставки мита або запровадити нові на товари походженням з іншої сторони Угоди про асоціацію.

Для найбільш чутливих категорій товарів запроваджені тарифні квоти. Так, Україна передбачила застосування тарифних квот для деяких видів м'ясної продукції, цукру. Перелік тарифних квот ЄС нараховує 36 позицій, переважно щодо сільського господарства та харчової промисловості.

Експортні мита, що діють в Україні, поступово скасовуватимуться відповідно до узгодженого графіку протягом 10 років, починаючи з дати набуття чинності Угодою, зокрема:

для живої худоби, шкіряної сировини, насіння деяких видів олійних культур, брухту легованих чорних металів, брухту кольорових металів та напівфабрикатів з їхнім застосуванням - протягом 10 років;

для брухту чорних металів - протягом 8 років.

Водночас Україна може застосовувати захисні заходи щодо вивізного мита ще 15 років з дати набуття чинності Угодою у випадку, якщо впродовж будь-якого одного року сумарний обсяг експорту з України до ЄС з кожного визначеного коду УКТ ЗЕД перевищуватиме визначений граничний обсяг.

Захисні заходи мають форму додаткового мита, граничний розмір якого узгоджений у межах Угоди. Україна зобов'язалась якнайшвидше повідомлятиме ЄС про намір застосовувати заходи, до того ж такі заходи не застосовуватимуться протягом 30 днів з дня запрошення до консультацій [9].

Україна та ЄС зобов'язались скасувати та надалі не запроваджувати експортні субсидії або інші еквівалентні заходи на сільськогосподарські товари, призначені для продажу на території іншої сторони.

Оскільки Україна наразі не використовує експортних субсидій, то важливішим є скасування експортних субсидій з боку ЄС на сільськогосподарські товари, які експортуються в Україну, що дасть змогу усунути фактор недоброчесної конкуренції.

Україна та ЄС підтвердили можливість застосування у взаємній торгівлі засобів торговельного захисту:

* захисних (спеціальних) заходів (ЄС також зберіг за собою зобов'язання, передбачені в Угоді про сільське господарство);

* антидемпінгових та компенсаційних заходів.

Це зобов'язання не обмежено в часі та дає змогу ініціювати відповідні розслідування у випадку недобросовісної конкуренції [5].

Для належної реалізації цілей Угоди про асоціацію Україна зобов'язується досягти стабільності торговельного та митного законодавства, положення і процедури якого будуть пропорційними, прозорими, передбачуваними, недискримінаційними, об'єктивними, уніфікованими та ефективними.

Ратифікація Угоди про асоціацію є знаковою подією в новітній історії України, яка, можливо, навіть є більш важливою, ніж вступ України до СОТ у 2008 році. Незважаючи на те, Угода про асоціацію є лише першим кроком на шляху до єдиного європейського ринку, вона передбачає великий обсяг роботи для України щодо проведення реформ і гармонізації законодавства з європейськими стандартами.

Не менш знаковою подією є і запровадження безвізового режиму між ЄС та Україною. 6 квітня 2017 року Європарламент проголосував за введення безвізового режиму між Україною та ЄС. Адже остаточне слово в питанні безвізового режиму з ЄС для України залишається за Радою ЄС.

Голосування в Європарламенті - невід'ємний елемент отримання безвізового режиму. Тепер залишилося провести ще два технічних рішення: за безвіз повинні проголосувати посли ЄС - 26 квітня 2017 року, а остаточно «зелене світло» поїздкам українців до Європи дасть Рада ЄС.

Засідання Ради ЄС з українського питання заплановано на 11 травня. І при позитивному результаті, 15 травня відбудеться підписання договору. Рішення підписують президент Європарламенту і представник головуючої країни (Мальти), а сам безвізовий режим запрацює орієнтовно 11 червня 2017 року.

Не можна оминути і оборонні аспекти співпраці України і Європи. Співробітництво з ЄС у сфері Спільної політики безпеки та оборони - важлива частина європейського інтеграційного курсу України. Співробітництво нашої держави з Європейським Союзом у військовій сфері регулюється певною законодавчою базою. До основних документів у цій галузі можна віднести такі:

1. Угода між Європейським Союзом і Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із урегулювання криз, яку підписано у 2005 р. та ратифіковано Законом України у 2008 р. Зазначена угода визначила порядок ухвалення рішення та загальні умови участі України в операціях ЄС з урегулювання криз цивільними та військовими засобами, а також статус персоналу, відрядженого Україною для участі в операціях ЄС [11, с. 54].

2. Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 квітня 2011 р. «Про участь Збройних Сил України у багатонаціональних військових формуваннях високої готовності». Відповідний Указ визнав доцільним участь Збройних Сил України у багатонаціональних військових формуваннях високої готовності (Силах реагування НАТО та Бойових тактичних групах ЄС).

3. Угода між Україною та Європейським Союзом про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом.

4. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. Угода про асоціацію передбачає, що Україна і ЄС поглиблюватимуть діалог і співробітництво та сприятимуть поступовій конвергенції у сфері зовнішньої та безпекової політики, у тому числі Спільної політики безпеки та оборони. Сторони розглядатимуть питання недопущення конфліктів та антикризового управління, регіональної стабільності, роззброєння, контролю над озброєннями та експортом зброї, а також поліпшення взаємовигідного діалогу в космічній сфері. Україна та ЄС посилюватимуть практичне співробітництво з метою забезпечення більш активної участі нашої держави у цивільних та військових операціях ЄС з подолання кризових ситуацій, а також у відповідних навчаннях і тренуваннях, зокрема тих, що проводяться в рамках спільної політики безпеки та оборони [11, с. 56].

Перераховані вище документи забезпечили правову основу для практичного залучення України до Спільної політики безпеки та оборони ЄС. Сьогодні воєнно-політичне співробітництво України з ЄС здійснюється у форматі регулярних зустрічей керівництва Збройних Сил України з керівництвом військових структур ЄС, а також у рамках заходів, визначених річним робочим планом співробітництва Збройних Сил України та секретаріату Ради ЄС (у сфері СПБО). Безпосередню взаємодію з Військовим комітетом, Військовим штабом ЄС та структурами Секретаріату Ради ЄС на постійній основі забезпечує радник Представництва України при ЄС від Міністерства оборони України.

Практична реалізація згаданої вище Угоди 2005 р. відбулася з приєднанням України до військово-морської операції ЄС «Аталанта», яка спрямована на боротьбу з піратством біля узбережжя Сомалі. У 2014 р. фрегат Військово-Морських Сил Збройних Сил України (ВМС ЗСУ) «Гетьман Сагайдачний» із вертольотом Ка-27 та оглядовою командою брав участь у зазначеній операції ЄС.

Уведення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про участь Збройних Сил України у багатонаціональних військових формуваннях високої готовності» відкрило шлях для залучення ЗС України до бойових тактичних груп ЄС (БТГ), процес формування яких відбувається згідно з Концепцією від 2 жовтня 2006 р. [11, с. 57]. Загальна відповідальність за формування та підготовку БТГ ЄС покладається на держави, які виділяють свої національні військові підрозділи для бойових груп. Країни-учасники добровільно заявляють про свою готовність виділити окремі сили та засоби під час проведення Конференції з координації БТГ ЄС кожні півроку в Брюсселі.

Отже, з 1 липня 2011 по 31 грудня 2011 р. рота морської піхоти ВМС ЗС України та екіпаж літака Іл-76 транспортної авіації Повітряних сил ЗС України здійснювали бойове чергування в складі Бойової тактичної групи (БТГ) Європейського Союзу «ХЕЛ-БРОК», до якої входять Греція, Болгарія, Румунія та Кіпр.

Нові можливості в співробітництві між Україною і Європейським оборонним агентством (ЄОА) закладає, як зазначалося вище, Угода про Асоціацію Країни з ЄС.

Загалом, важливим чинником прогресу у справі реалізації євроінтеграційної стратегії стала участь України у новій зовнішньополітичній ініціативі ЄС «Східне партнерство». Єврокомісія представила Комунікацію «Східне партнерство», серед основних положень якої: оновлення договірно-правової бази відносин ЄС зі східними сусідами через заміну чинних Угод про партнерство та співробітництво на угоди про асоціацію; створення спеціальної програми допомоги для зміцнення адміністративної спроможності країн-партнерів; створення поглиблених зон вільної торгівлі (ЗВТ), яке, передусім, залежатиме від готовності економік країн-партнерів; лібералізація візового режиму між ЄС та державами-партнерами; зміцнення енергетичної безпеки ЄС та його партнерів на принципах Енергетичної Хартії; вирівнювання регіонального розвитку країн-партнерів, підтримка їх соціально-економічного розвитку тощо [5].

Отже, виходячи з національних інтересів України, можемо виділити основні геополітичні пріоритети зовнішньополітичної діяльності України на нинішньому етапі. Це:

а) забезпечення національної безпеки;

б) реалізація положень Стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції України;

в) підтримання двосторонніх відносин з партнерами, які готові співпрацювати з Україною на двосторонньому рівні як на Заході, так і на Сході Європи.

Саме ці базові поняття зовнішньополітичного курсу України та напрями геостратегії більш за все відповідають сутності, місцю і ролі України в сучасному геополітичному просторі.

3. Основні ризики євроінтеграційної політики

Не зважаючи на значні досягнення нашої держави в сфері євроінтеграції, максимальній реалізації євроінтеграційного курсу України заважає ряд зовнішніх і внутрішніх проблем. Серед зовнішніх проблем - зосередженість ЄС на внутрішніх питаннях, пов'язаних з кардинальними трансформаціями, передбаченими Лісабонською угодою (змінами у структурі органів ЄС і механізмах прийняття рішень), негативний вплив на ситуацію в ЄС світової фінансово-економічної кризи, а також фактор Росії, яка активно намагається зберегти Україну у сфері свого впливу, зокрема, залучити до економічних та військово-політичних об'єднань під її егідою (Митний союз, ОДКБ).

Із внутрішніх проблем слід назвати неефективність соціально-економічних реформ, боротьби з корупцією, корозію судової системи, відчуження влади від суспільства, брак інституційного, кадрового та ресурсного забезпечення політики на європейському напрямі, згортання демократичних процесів. Останній фактор найбільш критично позначається на відносинах з ЄС [6].

Українські та зарубіжні посадовці оцінили прийняття оновленого Порядку денного асоціації як сприяння процесу поглибленого реформування й модернізації економіки України. Урядовий Офіс з питань європейської інтеграції з метою інформування громадськості про перебіг виконання Порядку денного асоціації та імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС підготував Звіт про результати виконання цих документів. Звіт містить інформацію про найважливіші заходи й результати виконання ПДА та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, які були заплановані та відбулися в період з вересня 2014 р. по квітень 2015 р., а також інші важливі події. Станом на 22 квітня 2015 р. уряд ухвалив 33 розпорядження про схвалення 129 планів імплементації 179 актів законодавства ЄС [5]. А от в 2016 році в українське законодавство повністю імплементовано 23 директиви ЄС із запланованих 126 [10].

Подібна ситуація, коли внутрішньополітична ситуація і налаштованість українського політикуму не відповідають заявленим цілям комплексної євроінтеграції, ставить під загрозу самі ці процеси.

Щодо позитивних наслідків вступу України в ЄС можна віднести такі вигоди:

- політичні вигоди: участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України; стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства;

- економічні вигоди: макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу; забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств;

- соціальні вигоди: ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення; формування середнього класу, реформування освіти, охорони здоров'я, соціального захисту тощо

- культурні (ідеологічні) вигоди: широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС, поширення української культури в країнах ЄС [12, с. 15-16].

Основні ризики і можливі негативні наслідки від подальшої інтеграції України в європейські політичні, економічні та військові структури можна звести до таких:

Можливе переміщення до України шкідливих виробництв. Європейський союз розширився на Схід тоді, коли переживає період економічних негараздів. Тут зростає безробіття і майже зовсім не зростає економіка. Тим часом до спільноти долучилися держави з дешевою робочою силою. Більшість експертів прогнозує такий перебіг подій: підприємства, що зараз виробляють свою продукцію у Західній Європі, - з її високими заробітними платами й податками - поступово переноситимуть значну частину своїх потужностей у східну частину континенту. Там виробляти дешевше, а отже, й вигідніше. “Розміри єдиного ринку, - кажуть єврооптимісти, - дозволять не тільки створити нові місця і прискорити економічний ріст, а й дадуть Європі великі важелі впливу на світовій арені” [12, с. 21].

За переконанням багатьох аналітиків та експертів, ЄС, в обмін на фінансову та економічну допомогу Україні, наполягатиме на переміщенні до України ряду шкідливих підприємств, використання України для утилізації екологічно небезпечних та радіоактивних відходів.

Поглиблення демографічного спаду. Вступивши до Європейського Союзу, Україна ризикує поглибити й без того тенденційну демографічну кризу.

В країнах-членах ЄС нараховується більше людей похилого віку, ніж дітей. За останні 25 років загальна чисельність молодих людей у країнах ЄС скоротилась на 23 млн. (21%, з яких на 10% лише за останнє десятиріччя) [13].

Щось подібне відбувається і в нашій країні. Те, що населення України стрімко скорочується, є вже загальновизнаним фактом. Але ж це, м'яко кажучи, дивно - при радянському ладі, який прийнято вважати досить несимпатичним, населення УРСР складало 52 мільйони, а за роки демократії скоротилось до менш ніж 46 мільйонів. За таких темпів не настільки важливо, як нація намагається зберегти свою мову та культуру. Адже, коли немає самої нації - немає й культури.

Проблема незаконної міграції та відтоку кадрів. Вступивши до ЄС у короткостроковій перспективі, Україна може відчути весь негативізм незаконної міграції та катастрофічного відтоку кадрів. З розширенням ЄС і відкриттям кордонів значно зросла кількість контрабандистів різних мастей: від “спонтанних”, які прихоплюють зі собою блок-другий цигарок понад встановлену норму, до кримінально організованих, які орендують у прикордонних районах цілі склади. Якщо в найближчому майбутньому не вдасться підвищити рівень життя у нових країнах-учасниках ЄС до рівня розвинутих країн Європи, то багато жителів нових країн можуть переселитися в Західну Європу. Разом з тим можуть посилитися існуючі проблеми на ринку робочої сили в західноєвропейських країнах.

За переконаннями деяких експертів, якби вступ України в ЄС відбувся найближчим часом, це призвело би до збільшення кількості нелегальних мігрантів в Україні, погіршення криміногенної ситуації у регіонах з великою концентрацією нелегальних мігрантів, а також до збільшення бюджетних витрат на утримання та екстрадицію нелегальних мігрантів.

Погіршення відносин з країнами СНД. Відомо, що Україна як колишня республіка СРСР, протягом семидесяти років була інтегрована у спільну радянську економічну систему та тісно пов'язана з іншими республіками у двосторонніх відносинах, з якими діють десятиріччями налагоджені процедури взаємної торгівлі. Важливим економічним партнером України, особливо в енергетичній сфері, є Росія, яка в силу ряду історичних, ідеологічних, геополітичних причин вважає Україну своєю ексклюзивною сферою впливу, у зв'язку з чим болісно реагує на будь-які дії українського уряду, скеровані у протилежному від Росії напрямку.

За таких обставин вступ України в ЄС, всупереч інтересам Росії, може дорого коштувати Україні, особливо у короткостроковій перспективі. Це саме може стосуватися й ускладнення політичних відносин з країнами СНД, зокрема й оголошення політичної блокади. Проте, малоймовірно, що країни СНД, керуючись бажанням взаємовигідного з Україною економічного співробітництва, будуть довго ізолюватися від неї.

Втрата конкурентоспроможності певних галузей. Відкрившись європейській економіці, Україна може отримати великий відсоток населення, яке в цій економіці буде неконкурентним.

Одним з найістотніших негативних чинників, дія якого активізується при вступі до ЄС, зокрема з набуттям членства в СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності.

Складність переходу на європейський рівень цін. З часом ситуація змінюватиметься, але на сьогодні розміри економічної допомоги, які потрібні новим членам, не можуть не турбувати великі європейські держави. Після вступу до ЄС Україна у короткостроковій перспективі ризикує стикнутися з ризиками та недоліками, з якими, стикнулися Польща чи прибалтійські країни, тобто з проблемою переходу на європейський рівень цін, який призводить до різкого подорожчання товарів першої необхідності. Наприклад, після не останнього розширення Європейського Союзу населення спільноти збільшилося на 20%, а його сумарний ВВП - лише на 5%. Нові громадяни Євросоюзу порівняно бідні й різниця в доходах колосальна - житель Люксембургу за місяць заробляє стільки, скільки латиш за рік [10].

Цілком ймовірно, що подібні проблеми доведеться вирішувати й Україні відразу після занадто форсованого вступу до ЄС.

Ускладнення візового режиму зі східними сусідами. Вступ України в ЄС та запровадження в ній Шенгегської зони, разом з відкриттям кордонів в Європу, в той же час принесе перешкоди з пересуванням громадян України та інших країн СНД, зокрема з Росією, Білорусією, кавказькими країнами.

За період перебування України в СРСР, між українськими громадянами склалися тісні родинні, економічно-торгівельні відносини, а тому в соціальному відношенні вступ України в Європейському Союзі у короткостроковій перспективі матиме великий негатив, оскільки означатиме якщо не розрив, то велике ускладнення цих взаємовідносин, особливо це стосуватиметься східних областей України, у жителів яких більш тісно налагоджені відносини з країнами СНД.

Подібну картину вже можна спостерігати на західних країнах України, які безпосередньо межують з нещодавно приєднаними до ЄС країн, на яких також поширено режим Шенгенської зони. В першу чергу приєднання Польщі вдарило по дрібних підприємцям, які займалися торгівлею, та ускладнило простий донедавана механізм перетину кордону для пересічних громадян України. Це саме відбувається й на кордонах з Чехією та Словаччиною.

В разі приєднання України до ЄС аналогічна ситуація може виникнути у східних країн, хоча нічого катастрофічного в цьому й немає, проте доведеться переходити на нові цивілізовані умови взаємовідносин, що для громадян колишнього СРСР, зазвичай, є болючим та проблематичним питанням [12, с. 38].

Отже, як продемонстровано вище, евроінтеграційні прагнення України слід розглядати в широкому контексті різноманітних політичних, культурних, історичних та економічних аспектів. Окрім внутрішньо-політичних, внутрішньо-економічних, зовнішньо-політичних та міжнародних обставин української сучасності, в оцінці євроінтеграції необхідно зважати на її позитивні і негативні наслідки для України.

Висновки

З наведених вище аспектів євроінтеграції України, всіх переваг та ризиків вступу України в ЄС можна зробити висновок, що управління політичною, економічною, соціальною та ідеологічною сферами суспільства в ЄС, в цілому, відповідають загальновизнаним демократичним, правовим і науково-теоретичним критеріям, цілі як ЄС, так й України, переважно знаходяться в одній площині та взаємодоповнюються, отже Україні є вигідним приєднання до ЄС.

Проте, як будь-яке об'єктивне явище, євроінтеграція має як плюси, так і мінуси, пов'язані, мабуть, з процесом становлення структури ЄС і стратегії розвитку. У зв'язку з цим, Україні під час вступу до ЄС, слід акцентувати увагу на використанні саме позитивних моментів євроінтеграції з одночасним виробленням стратегії та лінії поведінки по запобіганню перекидання на територію України зазначених вище загроз і небезпек.

Слід зазначити, що входження до Європейського Союзу є логічним наслідком прагнення України до цивілізованої правової держави та розбудови демократичного суспільства, обумовлений сучасними реаліями та вимогами об'єктивних суспільно-економічних і політичних законів розвитку. В сучасному глобалізованому суспільстві, найбільшу вигоду отримують саме ті країни, які об'єднують свої зусилля заради досягнення спільних інтересів та високих показників розвитку.

Основні ризики від наслідків вступу України в ЄС зводяться до наступних:

- політичні загрози: небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом; часткова втрата суверенітету, невизначеність стратегії розвитку ЄС, погіршення відносин з країнами СНД та іншими країнами;

- економічні загрози: можливе переміщення до України шкідливих виробництв; втрата конкурентоспроможності певних галузей української економіки, складність переходу на європейський рівень цін;

- соціальні загрози: поглиблення демографічного спаду, проблема незаконної міграції та відтоку кадрів; ускладнення візового режиму зі східними сусідами;

- культурні (ідеологічні) загрози: трансформація традиційної української ментальності.

Загалом, євроінтеграція України відповідає її національним інтересам за умови врахування наведених ризиків, об'єктивного та всебічного вивчення факторів інтеграції, її впливу на політичну, економічну, соціальну та культурну (ідеологічну) сфери держави, вироблення власної лінії поведінки в межах, які не суперечитимуть членству України в ЄС.

Література

1. Про Основні напрями зовнішньої політики України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993. - № 37 - С. 379.

2. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Послання Президента України до Верховної Ради - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0001100-02.

3. Грищук, Т. Європейський напрям зовнішньої політики України на сучасному етапі // Український науковий журнал «ОСВІТА РЕГІОНУ» - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://social-science.com.ua/article/912.

4. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2010. - № 40. - С. 527.

5. Беззуб, І. Сучасний стан і перспективи української євроінтеграції - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1209:suchasnij-stan-i-perspektivi-ukrajinskoji-evrointegratsiji&catid=8&Itemid=350.

6. Єрьоміна, Є. Зовнішньоекономічна діяльність України в умовах європейської інтеграції // Вісник податкової служби. - 2009. - № 23. - С. 40-42.

7. Губіна, В. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків регіону в умовах зростання відкритості національної економіки // Вісник КНТЕУ. - 2009. - № 5. - С. 39-45.

8. Євроінтеграція: досвід країн Вишеградської четвірки та українські реалії - Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. - Київ, 2014. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ier.com.ua/files/publications/Books/IER_EuroInteg_final.pdf.

9. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011.

10. Марциновський, А. Від імітації до спротиву: нові загрози українській євроінтеграції // Європейська правда - 23 березня 2017 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua/experts/2017/03/23/7063469/.

11. Пошедін, О.І. Воєнна безпека України в контексті співробітництва з Європейським союзом // Вісник НАДУ. - 2014. - № 3. - С. 53-59.

12. Кравців, В.С. Інтеграційний вибір України: соціальні, економічні, екологічні наслідки (регіональний вимір) // Регіональна економіка. - 2013. - № 3 - С. 7-39.

13. Гайдуцький, П. Україна - ЄС: проблеми інтеграції - 7 червня 2013 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/international/ukrayina-yes-problemi-integraciyi-_.html.

Размещено на Allbest.ru