Євроінтеграційний поступ Чеської Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПОСТУП ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Тетяна Федорчак

У статті досліджено процес європейської інтеграції Чеської Республіки у період з 1989 р. по 2009 р. Автор наголошує, що євроінтеграційний поступ Чехії найбільш яскраво проявився в обраних хронологічних межах, що сягають від «оксамитової революції» в ЧСФР 1989 р., яка поклала початок чеської реінтеграції в загальноєвропейський геополітичний простір, до 2009 р., коли Чехія головувала в Європейському Союзі. Представлено позиції Чехії з найважливіших європейських питань, здійснено комплексний аналіз специфіки та основних особливостей її вступу й адаптації в ЄС, досліджено політичний, інституційний та економічний аспекти даного процесу, а також сучасне становище Чеської Республіки в Європейському Союзі.

Ключові слова: Чеська Республіка, Європейський Союз, інтеграція, внутрішня та зовнішня політика.

чехія адаптація європейський союз

В статье исследован процесс европейской интеграции Чешской Республики в период с 1989 г. по 2009 г. Автор отмечает, что евроинтеграционный прогресс Чехии наиболее ярко проявился в избранных хронологических рамках, идущих от «бархатной революции» в ЧСФР 1989 г., положившей начало чешской реинтеграции в общеевропейское геополитическое пространство, до 2009 г., когда Чехия председательствовала в Европейском Союзе. Представлены позиции Чехии по важнейшим европейским вопросам, осуществлен комплексный анализ специфики и основных особенностей ее вступления и адаптации в ЕС, исследованы политический, институциональный и экономический аспекты данного процесса, а также современное положение Чешской Республики в Европейском Союзе.

Ключевые слова: Чехия, Европейский Союз, интеграция, внутренняя и внешняя политика.

The article studies the process of European integration of the Czech Republic in the period from 1989 to 2009. Author notes that the European integration progress the Czech Republic most clearly manifested in selected chronological limits that ranged from «Velvet Revolution» in Czechoslovakia in 1989, which marked the beginning of the Czech reintegration into the pan geopolitical space until 2009, when the Czech Presidency of the European Union. Presented by the position of the Czech Republic the most important European issues, a comprehensive analysis of the specificity and the main features of its introduction and adaptation in EU investigates political, institutional and economic aspects of the processand the current situation of Czech Republic in the European Union.

Key words : Czech Republic, European Union, integration, domestic and foreign policy.

Постановка й актуальність дослідження. Сучасні розширення Європейського Союзу (ЄС) на схід, розвиток інтеграційних процесів у Європі, яка приступила до логічного завершального етапу політичної та інституційної реформи ЄС, а також роль нових держав-членів у цьому процесі викликають постійний інтерес у науковців. Одним з нових членів ЄС майже десять років тому стала Чеська Республіка (ЧР). У цьому зв'язку, особливу зацікавленість представляє поглиблення інтеграції ЧР в рамках ЄС і певне підвищення її активності у вирішенні загальноєвропейських завдань, що зумовлено головуванням ЧР в ЄС. Від того, наскільки ефективно Чеська Республіка змогла виконати це завдання керівництво на посаді голови Євросоюзу, в умовах світової фінансово-економічної кризи, значною мірою залежить її подальший статус та авторитет в ЄС і на міжнародній арені в цілому.

Мета статті полягає в дослідженні значимості і масштабності формування нової Європи, наслідків системних змін у ЦСЄ після 1989 р. та місця Чеської Республіки в цих процесах.

Останні дослідження і публікації. Проблема, яка розглядається в статті, розроблена ще недостатньою. Це можна пояснити порівняно невеликим періодом розгортання новітніх інтеграційних процесів. Попри наявність великої кількості наукових праць, присвячених відносинам ЄС з країнами ЦСЄ в цілому, питання інтеграції Чехії в ЄС висвітлювалися в основному в самій ЧР, але й там не всі проблемні аспекти цього процесу розроблені в достатній мірі. Так, чеські вчені М. Хад і Л. Урбану праці «Європейські співтовариства» дають загальне уявлення про взаємини Чеської Республіки й Європейського Союзу в 1993-1997 рр. Правові особливості процесу інтеграції ЧР в ЄС проаналізовані в монографії М. Янку і А. Свободова «Європейський союз: правовий порядок». Стаття В. Шмейкала «Великі завдання для маленьких держав» містить необхідну інформацію про компетенції та діяльності органів Чеської Республіки, відповідальних за зближення з ЄС. Значну увагу розвитку інтеграційних процесів у Європі приділяють російські вчені А. Авілов, Ю. Борко, О. Буторіна, С. Биховський, В. Гутнік, В. Зуєв, Є. Хесін та інші. Серед вітчизняних науковців до цих проблем звертаються Є. Кіш, Г. Зеленько, О. Марчак, Н. Петрушка, О. Стойко, С. Тіхоміров, О. Рудик та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження. Передумови інтеграції Чеської Республіки в ЄС, безумовно, були створені, в ході трансформаційнихзмін, започаткованих чеською «ніжною» революцією 1989 р. та бездоганно проведеним «оксамитовим» розлученням і поділом Чехословаччини в 1993 р.¹ Хоч останнє, зазвичай, було здійснено швидше в результаті вольових рішень політичних еліт, а не бажання чеського і словацького народів. Втім, продумана реалізація такого складного проекту зіграла позитивну роль у сприйнятті Чеської Республіки світовою спільнотою і ЄС, зокрема як держави, здатної вирішити будь-яку, навіть найгострішу проблему за столом переговорів. Оскільки країнам-спадкоємицям ЧСФР не довелося регулювати конфлікти в ході її поділу, то обидві республіки відразу змогли сконцентрувати свої зусилля на вирішенні не лише внутрішніх проблем, а й зовнішніх, у т.ч. пов'язаних з інтеграцією в європейські структури².

Важливе значення для майбутньої інтеграції Чехії в єдину Європу мали і економічні чинники. У 90-х рр. ХХ ст. в Чехії було проведено широкомасштабні реформи, в результаті яких країна зайняла провідні позиції за рівнем економічного розвитку та ринкових змін серед країн ЦСЄ і створила міцну економічну базу для інтеграції до Європейського Союзу³.

На початковому етапі свого суверенного існування ЧР проявляла прагнення до досягнення короткострокових значних успіхів у різних сферах (особливо це стосувалося економіки і торгівлі) без опори на співпрацю з сусідніми державами, що суперечило декларованому Чехією прагненню активно брати участь в європейській інтеграції. Громадянська демократична партія (Г ДП) на чолі з тодішнім прем'єр-міністром В. Клаусом не проявляла особливої симпатії до ЄС і не вітала його політику розширення на Схід. Навіть заявку на членство в Європейському Союзі Чехія передала в ЄС пізніше інших держав ЦСЄ, ніби акцентуючи критичне ставлення до євроінтеграції⁴. І все ж органи ЄС пішли назустріч ЧР і, в підсумку, вона потрапила в першу хвилю розширення спільноти. У цій ситуації, безсумнівно, важливу роль зіграв міжнародний авторитет президента В. Гавела.

Починаючи з 1997 р., для чеської зовнішньої політики була характерна інтенсифікація зусиль, спрямованих на європейську інтеграцію, ідеологічний вплив на зовнішньополітичний курс Чеської Республіки став слабшати, а в умовах економічного зростання на перше місце вийшла політика прагматизму. За короткий час перебування при владі прем'єр-міністр Й. Тошовський відкрив шлях до виправлення ряду недоліків і помилок попереднього уряду, особливо у зовнішній політиці, і підготував добрий старт для діяльності наступного уряду⁵.

У другій половині 1998 р. в Чеській Республіці відбулися парламентські вибори, в результату яких до влади прийшов уряд М. Земана. Йому була ближча мета повної інтеграції в ЄС. Саме при цьому уряді переговори про вступ до Євросоюзу ввійшли у фінальну фазу і згідно офіційної концепції стали головним зовнішньополітичним пріоритетом Чеської Республіки. У червні 2002 р. в Чехії відбулися парламентські вибори, на яких вирішувалося питання про те, якою Чеська Республіка увійде в майбутню об'єднану Європу партнером, готовим йти на компроміси (позиція лівих партій і центристів) чи конфліктним компаньйоном, що часто не погоджувався з європейськими інструкціями (на останньому наполягало керівництво ГДП). Новий уряд очолив наступник М. Земана в Чеській соціалдемократичній партії (ЧСДП) В. Шпідла.

На саміті ЄС, який відбувся в Копенгагені в 2002 р., на вищому рівні було схвалено вступ десяти країн-кандидатів до ЄС з 1 травня 2004 р. А 16 квітня 2003 р. в Афінах відбулася зустріч на найвищому рівні представників країн-членів ЄС і країн-кандидатів, на якій підписали документи про прийом десяти нових членів. Серед них була і ЧР. Це викликало необхідність проведення референдуму в державі про вступ Чехії до ЄС, який відбувся 13-14 червня 2003 р. Більшість тих, хто взяв участь у референдумі проголосували «за»⁶.

Угоду про асоціацію між ЄС і його країнами-членами, з одного боку, та Чехією як суверенною державою з іншого, було підписано на найвищому рівні 4 жовтня 1993 р. у Люксембурзі. 27 жовтня того ж року вона була ратифікована Європейським парламентом, а 8 грудня парламентом ЧР, і набула чинності з 1 лютого 1995 р. Заявку Чеської Республіки на членство в ЄС прем'єр-міністр Чеської Республіки В. Клаус передав 23 січня 1996 р. Л. Діні прем'єр-міністру Італії, яка тоді головувала в ЄС⁷. А навесні 1996 р. була оприлюднена програма під назвою «Пріоритети виконання умов Білої книги в Чеській Республіці», в якій детально визначався графік прийняття правових норм, що стосувалися єдиного європейського ринку ⁸.Для кожної країни-кандидата Рада ЄС розробила, на основі детального вивчення ситуації, крім загальних умов, ще й індивідуальну стратегію приєднання з визначенням пріоритетів, конкретних дій і термінів їх виконання⁹. Зрештою, навіть у Програму підготовки до членства в ЄС більш розвиненої Угорщини було включено 88 серйозних завдань, Чехії 90, Словаччини 98, а серед інших претендентів з країн ЦСЄ кількість завдань, які підлягали вирішенню, була значно більшою¹⁰.

Програма партнерства для Чеської Республіки була прийнята Радою ЄС в 1998 р. У цій Програмі Комісія визначила кілька етапів, для кожного з яких були сформульовані свої цілі. Адаптація права Чеської Республіки до права ЄС слугувала однією з основних умов прийняття Чехії в європейську спільноту. Процес вступу ЧР в ЄС характеризувався складною інституційною реформою, а також значними зусиллями чеської сторони щодо відповідності Копенгагенським критеріям. Заходи і зусилля, які здійснювала Чехія, щоб стати повноправними членом ЄС, виявилися потужним прискорювачем позитивних внутрішніх перетворень реформування економіки, демократизації політичних інститутів, прогресивних змін у соціальній сфері¹¹.

Органи ЄС встановили жорсткі терміни для виконання умов підготовчого етапу. Це відіграло стимулюючу, мобілізуючу роль і додало інтеграційному процесу необхідної динаміки. В успішному і швидкому розвитку цього процесу була зацікавлена і Чеська Республіка, і сам Євросоюз, що надавав їй технічну та фінансову допомогу в різних сферах¹².

Хоча Чеська Республіка на момент вступу до ЄС була значно розвиненішою країною, в порівнянні з іншими країнами-кандидатами з ЦСЄ, втім, вона значно відставала від «старих» членів ЄС. Тож в межах ЄС Чехія є дотаційною країною. Дата переходу ЧР на спільну європейську валюту поки не встановлена. Уряд Чехії ухвалив рішення про перенесення дати введення євро, яку було визначено на 2010 р.¹³. При цьому Прага посилалася на необхідність проведення економічних реформ та стабілізації ситуації на фінансовому ринку країни. В даний час в якості можливого терміну переходу на євро розглядається 2015-2017 рр. Зазначимо, що до Шенгенської зони Чеська Республіка увійшла 21 грудня 2007 р. Щодо повітряних перельотів у межах Шенгенської зони, то прикордонний контроль у міжнародних аеропортах було скасовано 30 березня 2008 р. Вступ ЧР до Шенгенської зони став важливим кроком у досягненні повноцінного членства в ЄС, адже приєднання до Шенгену реалізує один з основних принципів співтовариства принцип вільного пересування людей, а також визнання ЧР, як надійного партнера, здатного забезпечити контроль на своїх зовнішніх кордонах і безпеку в межах загальноєвропейської зони¹⁴.

Інтеграція ЧР до Шенгену не лише полегшила перетин кордонів всередині ЄС, але і значно розширила можливості іноземців, які перебувають на законних підставах в Чеській Республіці чи подорожують по її території.

Чехія активно підтримувала справи реформування ЄС і вважала, що, з одного боку, створення єдиного ринку має бути завершено відповідно до чотирьох фундаментальних свобод (вільне пересування людей, товарів, послуг і капіталу). З іншого боку, торговельні бар'єри з третіми країнами повинні бути видалені в рамках структури СОТ, особливо, у відносинах з менш розвиненими державами. Уряд ЧР вважав, що проект Договору про конституцію для Європи, більшу частину якого складав згрупований зміст договору ЄС, мав служити базою для створення нового договору чи внесення поправок у чинний договір. Однак чеська сторона наполягала на тому, щоб із змісту договору були виключені всі атрибути «європейської державності» такі, як дефініція «конституція», що вживається в будь-якому значенні цього слова; державні символи союзу; термін «міністр закордонних справ ЄС» і т.д., тобто всі атрибути, які можуть ввести в оману і створити невірне враження про договір, як про документ, який засновує супер-державу.

Підписання Лісабонського договору 13 грудня 2007 р. відкрило період, коли країни-члени мали провести процес його ратифікації. Конституційний суд Чехії 25 листопада 2008 р. постановив, що Лісабонський договір не суперечить Чеській Конституції¹⁵. Голосування в чеському парламенті пройшло 18 лютого 2009 р. і більшість депутатів висловилася за ратифікацію договору. Але Президент Чехії В. Клаус довгий час відтягував затвердження даного рішення.

Між Чехією та ЄС існує тісний зв'язок, що здійснюється через Постійне представництво ЧР в ЄС, яке було створене відповідно до Постанови уряду ЧР №208 від 27 лютого 2002 р. Головою Постійного представництва є надзвичайний і повноважний посол, постійний представник ЧР в ЄС, який виступає також як постійний представник країни в Комітеті постійних представників (COREPER II). У 2009 р. штат чеського Постійного представництва в Брюсселі був збільшений з 110 до 220 осіб. Постійне представництво у Брюсселі є основною сполучною ланкою між чеською адміністрацією та інститутами ЄС. Постпредство складається з груп експертів, постійних представників у Раді міністрів і Європейській Раді, представників, які беруть участь у зустрічах на вищому рівні глав держав і урядів країн ЄС. Главою чеського Постійного представництва в Брюсселі в 2009 р. була М. Віценова. У першій половині 2009 р., коли Чехія прийняла на себе обов'язки країни-голови ЄС, Постпредство брало участь у підготовці 34 самітів Ради міністрів і двох самітів Європейської Ради¹⁶.

Слід зазначити, що у відносинах між Представництвом ЧР в ЄС та Міністерством закордонних справ ЧР існувала певна напруга, викликана, на нашу думку, крім іншого, і деяким дублювання їх функцій. Зокрема, заступник прем'єр-міністра з європейських справ несе відповідальність за ділові зв'язки і комунікацію зі ЗМІ та Радою ЄС. У лютому 2007 р. заснували координаційний орган у канцелярії уряду ЧР, відповідальний за загальний хід підготовки країни до головування в Раді ЄС, який очолив А. Вондра, на той момент віце-прем'єр у справах Європи. У період головування ЧР в ЄС існували цілих два відділи координації: один («Чехія в ЄС»), під управлінням Я. Хендрікової, організовував матеріально-технічне забезпечення роботи, а інший відділ у справах Європи, під керівництвом заступника віце-прем'єра М. Мори, відповідав за підготовку питань для головування в ЄС та координацію й аналіз чеської позиції на переговорах в Європейській Раді. Посада європейського комісара з соціальних питань та працевлаштування, яку займав Єврокомісар В. Шпідла, не відносилася до числа найпрестижніших в Єврокомісії. На початку 2010 р. наступником В. Шпідли на посаді Єврокомісар від Чехії став Ш. Фюле.

У Європейському парламенті представники Чехії вперше з'явилися в 2004 р. На виборах до Європарламенту 2004 р. чеські голоси розділилися наступним чином: Європейські демократи 11,02%, ЧСДП 8,78%, ГДП 30,04%, Християнсько-демократична унія Чехословацька народна партія (ХДУ-ЧНП) 9,575%, Комуністична партія Чехії і Моравії (КПЧМ) 20,26%, незалежні кандидати 8,18%¹⁷. Наступні вибори до Європарламенту, які проходили 5-6 червня 2009 р. дали наступний результат: ХДУ-ЧНП 7,64% (2 місця), ЧСДП 22,38% (7 місць), КПЧМ 14,18% (4 місця), ГДП 31,45% (9 місць). Загалом, кандидати від 33 чеських партій у 2009 р. претендували всього на 22 із загального числа 736 мандатів¹⁸.

У період з 1 січня до 30 червня 2009 р. ЧР головувала в ЄС. Програма роботи чеського головування в ЄС була представлені прем'єр-міністром М. Тополанеком і його заступником А. Вондрою в Празі 6 січня 2009 р. Серед її основних пріоритетів були визначені економіка, енергетика і спільна зовнішня політика ЄС. При визначенні пріоритетів та програм уряд Чехії опирався на стратегічні документи ЄС і висновки Ради ЄС та Європейської Ради¹⁹.

У співпраці з Францією і Швецією партнерами ЧР в «трійці» країн-голів уряд ЧР також підготував спільну вісімнадцятимісячну програму. Девізом головування Чеської Республіки в ЄС стало гасло «Європа без бар'єрів!», що означало спробу усунути внутрішні економічні та культурні перешкоди для приватних осіб і підприємців; зробити Європу відкритою для світу, але не беззахисною проти незаконних дій і нападів. В умовах кризи потрібно було уникнути надмірного регулювання та підвищення рівня протекціонізму. ЄС не мав відмовлятися від своїх стратегічних цілей на користь короткострокових заходів щодо стабілізації. Серйозним випробуванням для чеського головування стала внутрішня політична криза в ЧР, яка вибухнула на початку весни 2009 р.

Лише через кілька днів з того часу, як М. Тополанек прийняв роль голови Ради ЄС, він оголосив про зміни в чеському уряді і звільнив з посад чотирьох міністрів. Проте це не врятувало ситуації, і в березні парламент Чехії виніс вотум недовіри правлячій коаліції громадянських демократів, ХДУ і зелених. Попри заклики представників ЄС на чолі з Ж.М. Баррозу утриматися від внутрішніх потрясінь під час головування, уряд Тополанека відправили у відставку. Тоді ж постало питання про здатність Чехії далі виконувати функції голови Ради ЄС, а в кулуарах спільноти навіть почали говорити про можливість продовження у цьому зв'язку повноважень головування Францією²⁰.

1 червня 2009 р. Чехія завершила свою місію на посаді голови Ради ЄС, передавши по ротації цю функцію Швеції. Очевидно, що результати чеського головування були дещо нижчі, ніж очікували в Празі. Підсумки діяльності ЧР на чолі ЄС, як усередині країни, так і за її межами, оцінюються досить неоднозначно. Характерно, що в самій ЧР ці оцінки мали вельми яскраво виражене партійне забарвлення. Головування в ЄС було найважливішим політичним проектом правлячої тоді правоцентристської коаліції, що складалася з ГДП, ХДУЧНП і «Партії зелених». Програма головування з зовнішньополітичними орієнтирами відображала «європейське» бачення і амбіції цих партій (найперше ГДП, на чолі з М. Тополанеком)²¹.

ЧСДП, яка перебувала на той момент в опозиції, гостро критикувала підготовку і хід головування, стверджуючи, що праві партії з самого початку не правильно визначили його завдання і пріоритети. ЧСДП зверталася до даної тематики, ініціюючи вотум недовіри уряду в березні 2009 р. Тож суспільно-політичне сприйняття в ЧР головування, особливо в перші його місяці, багато в чому здійснювалося через призму міжпартійних суперечностей.

«Старі» країни ЄС, від початку скептично ставилися до головування ЧР, а далі так само скептично чи в кращому випадку безвідносно, коментували його хід і результати. Головним критиком чеського головування виявилася Франція. З самого початку, як лишень ЧР розпочала головування в ЄС, у неї постійно виникали сварки з Францією, яка виконувала ці ж обов'язки в другій половині 2008 р., а також з іншими країнами Західної Європи, яким не подобався стиль керівництва Чехії. «Старі» країни ЄС заявляли, що ЧР бракує досвіду у зовнішній політиці та впливу при впровадженні антикризових заходів; звинувачували Чехію в зайвій слабкості при вирішенні рецесійних і фінансових проблем ЄС. Зі свого боку, ЧР запевняла, що в таких складних обставинах (складна міжнародна обстановка, світова економічна криза) вона непогано справлялася з обов'язками. Уряд ЧР відзначав масштабну підтримку ЄС в зусиллях щодо запобігання націоналізму та протекціонізму, зокрема у Франції²².

ЧР забезпечила проведення двох великих заходів, які в ЄС відносили до числа пріоритетних: старт «Східного партнерства» і просування газопроводу «Набукко». Хоч результати обох заходів виявилися більш ніж скромними, ЧР звинуватити важко, адже причина полягала в об'єктивному ході подій. ЧР при цьому чесно виконала свою роль голови. Вважаємо, що в разі головування в будь-якої іншої країни ЄС, підсумок цих зустрічей був би однаковим.

Своїм успіхом ЧР вважала згоду Брюсселя піти на поступки Ірландії. Саме в ході головування Чехії в ЄС був зроблений прорив на шляху ратифікації Лісабонського договору. Головною перешкодою на шляху вступу документа в силу залишалася позиція Ірландії, але на саміті в Брюсселі, що відбувся в середині червня 2009 р. під головуванням ЧР, ЄС пішов на серйозні поступки ірландцям, що відкрило шлях до ратифікації Лісабонського договору та здійснення інституційної реформи ЄС. Водночас самій ЧР довелося вислухати чимало докорів, щодо ставлення чеських політиків до єдиної Європи.

Висновки. Тож за час, що минув з періоду «оксамитової революції», ЧР пройшла величезний шлях, насичений глибокими політичними, економічними і соціальними перетвореннями. Зближення ЧР з ЄС спочатку сприймалося як процес «повернення до Європи», реінтеграція у простір, складовою частиною якого до початку Другої світової війни була Чехословаччина. Тож кроки, що робилися після подій 1989 р., з метою возз'єднання з Західною Європою, розглядалися як природний наслідок внутрішніх змін. Ставши суверенною державою в 1993 р., ЧР продовжила зовнішньополітичну лінію ЧСФР, основним вектором якої був якнайшвидший вступ до НАТО і ЄС.

Початок процесу інтеграції ЧР в ЄС можна охарактеризувати як певний скепсис у поглядах чеських лідерів. Втім, попри критику В. Клаусом певних дій ЄС, зокрема експансії на схід, його уряд, керуючись національними інтересами і виходячи зі схвалених ним зовнішньополітичних пріоритетів, все ж прийняв ряд заходів щодо зближення з ЄС і виконання поставлених перед ЧР умов. У результаті на саміті у Люксембурзі в 1997 р., Чехія ввійшла у «першу хвилю» розширення ЄС, а після парламентських виборів 1998 р. у ЧР відбувся перелом. Пріоритетне місце в передвиборних програмах практично всіх політичних сил займали заходи щодо подальшої інтеграції в ЄС.

Уряд ЧСДП на чолі з М. Земаном, продовжив зовнішньополітичну лінію попереднього уряду, визначивши першорядним завданням вступ до ЄС. Досить високий темп підготовки до вступу в ЄС країні вдалося зберегти аж до підписання в Афінах угоди про вступ до ЄС десяти нових членів.

Істотну роль в історії ЧР відіграли парламентські вибори 2002 р. Новий уряд на чолі з В. Шпідлою продовжив рух до ЄС. Ставши в 2004 р. членом ЄС, Чехія докладає максимум зусиль щодо поглиблення інтеграції, досягнення таких переваг від членства в ЄС, як свобода пересування і капіталів. ЧР стала активним учасником дискусій щодо політичної й інституційної реформи ЄС, перспектив його розширення та інших найважливіших питань.

У зв'язку з головуванням в ЄС, чеські лідери приділяли ще більше уваги прозорості процесу прийняття рішень і законотворчості. Водночас у відносинах з ЄС були певні проблеми труднощі з ратифікацією Лісабонського договору і невдоволення деяких країн-членів головуванням ЧР в ЄС. В економічному плані, сучасна Чехія одна з найбільш розвинених постсоціалістичних країн ЦСЄ. Чехія успішно здійснила трансформацію економіки країни і необхідні реформи, завдяки чому здатна витримати тиск конкурентних сил в рамках ЄС.

В цілому, в 2000-х рр. позитивні тенденції в чеській політиці та економіці, які спостерігалися в 90-х рр. отримали свій розвиток, а той факт, що в 2005 р. Світовий банк перевів Чехію з категорії країн з економікою, що розвивається до групи держав з високорозвиненою економікою, є визнанням світовою спільнотою успіхів економічних перетворень в ЧР.

¹ Novembrova revoldcia a cesko-slovensky rozchod od cesko-slovenskej federacie k samostatnej demokratickej slovenskej statnosti: vyber dokumentov a prejavov november 1989-december 1992/ ZostavovateliaViera Hlavova, Jozef Zatkuliak; vyd. 1. Bratislava: Writtenin Slovak, 2002. S. 51.

² Pravidelna zprava za rok 2000 Evropske komise o pokroku Ceske Republiky v procesu pfistoupem [Електронний ресурс]. Режим доступу: http ://www. epravo.cz/top/clanky/pravidelna-zprava-zarok-2000-evropske-komise-o-pokroku-cr-v-procesu-pristoupeni-461. html.

³ Realizace Narodmho programu pnpravy Ceske republiky na clenstvi vEvropske unii v resortu zemedelstvi // Vestmk Nejvyssiho kontrolmho dfadu 2004. 2003. № 9. S. 12.

⁴ Koncepce zahranicni politiky Ceske republiky // Priloha Mezinarodni politiky. 1999. №4. Р.17-18.

⁵ Stanovy Ceske strany socialne demokraticke. Praha, 1997. S. 61.

⁶ Referendum o vstupe Ceske republiky do Evropskej unie [Електронний ресурс]. Режим доступу: //http: www.government.gov.sk.

⁷ EU, Agenda 2000: Commission Opinion on the Czech Republic's Application for Membership of the European Union. Brussels, 1997. P. 1.

⁸ Ceska republika: Partnerstvi pro vstup // Mezinarodni politika. 1998. № 4, supplement. P. 2-6.

⁹ Realizace Narodmho programu pnpravy Ceske republiky na clenstvi v Evropske unii v resortu zemedelstvi // Vestnik Nejvyssiho kontrolmho dfadu 2004. 2003. № 9. S. 13.

¹⁰ Biela kniha. Priprava asociovanych krajin strednej a vychodnej Europy na integraciu do vnutorneho trhu unie. Bratislava, 1995. S. 41.

¹¹ Ceska republika v hodnoceni Evropske komise 1998. Praga, 1998.S. 25.

¹² Ceska republika. Volby do zastupitelstev krajd konane dne 12.11.2000. Uzemni pfehledy o volebnihcasti [Електронний ресурс]. Режим доступу: http ://www.volby.cz/pls/kz2000/kz4 ?xj azyk=CZ&xdat um=20001112.

¹³ EU Office Ceska spofitelna pro Mёs^Cmk EU aktualit Ceska spofitelna cerven 2009 na tema Pnpravne kroky pro zavedeni eura v CR dale pokrocily // Hospodafske noviny. 2009. 23. cervna.

¹⁴ Vintrova R. Ceska a slovenska ekonomika 15 let po rozdeleni / R. Vintrova // Politicka ekonomie. 2008. № 4. S. 462.

¹⁵ Lisabonska smlouva pozmёnuj^ri Smlouvu o Evropske unii a Smlouvu o zalozeni Evropskeho spolecenstvp podepsana v Lisabonu dne 13. prosince 2007 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2007: 306:SOM: CS:HTML.

¹⁶ Permanent Representation of the Czech Republic to the European Union [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.mzv.cz/representation_ brussels/en/index.html.

¹⁷ European Parliament election, 2004 (Czech Republic) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/European_Parliament_elec tion,_2004_(Czech_Republic).

¹⁸ Karmkova A. Czech Republic / Anna Kamikova // The 2009 Elections to the European Parliament Country Reports / Edited by Wojciech Gagatek. Foreword by Yves Meny. Florence (Italy): European University Institute, 2010. P. 65.

¹⁹ Message from Mirek Topolanek, Prime Minister of the Czech Republic, from 1 December 2008 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. eu2009.cz/en/czech-presidency/czech-presidency4014/.

²⁰ Kral D., Bartovic V., RihackovaV. The 2009 Czech EU Presidency: Contested Leadership at a Time of Crisis / David Kral, Vladimir Bartovicand Vera Rihackova. Stockholm : Swedish Institute for European Policy Studies, 2009. P. 37.

²¹ Martin Bursik to go to Japan andt he USA: Copenhagen agreement on climate protection and emission trading // Czech Presidency :PressRelease. 2009. 13March.

²² Kral D., Bartovic V., RihackovaV. The 2009 Czech EU Presidency: Contested Leadership at a Timeof Crisis. P. 69-70.

Размещено на Allbest.ru