Транскордонне співробітництво Карпатського Єврорегіону за умов Східного розширення Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Карпатський інститут підприємництва

Транскордонне співробітництво карпатського Єврорегіону за умов східного розширення європейського союзу

Продан Л.І.

Постановка проблеми. Згідно Закону України Про транскордонна співробітництво, єврорегіон - це організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що, здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніх угод Про транскордонне співробітництво [1]. Суб'єктами співробітництва виступають територіальні громади, їх представницькі органи, місцеві органи виконавчої влади України, що взаємодіють з територіальними громадами та відповідними органами влади інших держав у межах своєї компетенції, встановленої чинним законодавством та угодами про транскордонне співробітництво.

Карпатський Єврорегіон з огляду на периферійне розташування як до власних національних центрів, так і до потужних міжнародних організацій, а також і з точки зору важливості його геополітичного розташування слугує своєрідним мостом міжнародного транскордонного співробітництва регіонів. Правда, саме цей сегмент діяльності його регіонів використовується ще не ефективно, хоч і має значні перспективи. Маємо на увазі особливу роль яку покладає ЄС на свої нові східні кордони і свою східну політику. Отже, принципи і пріоритети стратегії регіонального розвитку регіонів Карпатський Єврорегіон є основними, базовими для розробки ефективної стратегії регіонального розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема транскордонного співробітництва в умовах розширення ЄС досліджувалися у працях науковців Інституту регіональних досліджень НАН України М. Долішнього, Н. Мікули, А. Балян, М.Лендєла та інших.

Мета дослідження полягає в дослідженні сучасного стану та перспектив співпраці з країнами ЄС в межах Карпатського євро регіону.

Виклад основного матеріалу. Система єврорегіонів - вищих інституційних форм транскордонного співробітництва має вкрай важливе практичне значення у Європі. Формування єврорегіонів не тільки підсилює політичний та соціально-економічний статус європейських регіонів, але і сприяє реалізації у практичній площині теорії та практики добросусідства, нівеляції латентних чи наявних конфліктів, згуртовує громади прикордонних територій на вирішення конкретних проблемних питань, які існують на прикордонні кількох держав. На сьогодні, за умов зміни і геоекономічної та геополітичної ситуації на європейському континенті, змінився статус прикордонних регіонів України, які вже безпосередньо межують з ЄС.

Більше того, західні прикордонні регіони України безпосередньо співпрацюють з прикордонними регіонами ЄС у форматі єврорегіонів. Отже, нині актуальність і практична значимість розбудови ефективно діючих єврорегіонів за участю територіальних об'єднань України є вкрай важливою темою дослідження.

Дослідження тематики єврорегіонів охоплює значний масив літератури. В Україні поки що вийшла одна монографія по тематиці історії і розвитку єврорегіонів - Мікули Н. [2], наявною є серія наукових публікацій вчених регіону з питань розвитку Карпатського Єврорегіону - стосовно дослідження питань безпеки країн, питань формування шенгенського кордону, питань національних меншин, моніторингу міжнаціональних відносин на прикордонних територіях з етнічно змішаним населенням .

Питанням єврорегіонів, зокрема розвитку Карпатського Єврорегіону, присвячені наукові розвідки Балян А. в контексті міжрегіональної співпраці [3], Долішнього М. у розрізі економічної проблематики розвитку єврорегіонів [4|, Кіш Є. - в контексті концептуальних узагальнень теорії та практики дії гврорегіонів [5], Лендєл М. щодо питань інституційного характеру [6], Мітряєвої С. - з точки зору безпекових питань транскордонної кооперації [7]. Утім, на сьогодні бракує комплексних порівняльних досліджень вивчення європейського досвіду єврорегіонів на внутрішніх та зовнішніх кордонах, аналізу стану єврорегіонів України.

Згідно міжнародних документів та чинного законодавства, організаційно-правовий механізм транскордонного співробітництва включає:

1) створення єврорегіонів;

2) укладання угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах;

3) встановлення та розвиток взаємовигідних контактів між суб'єктами транскордонного співробітництва

"Єврорегіон - одна з організаційних форм транскордонних відносин, де в межах своєї компетенції та за згодою центральних державних органів (на базі спеціальних розширених повноважень на міжнародне співробітництво) місцеві органи влади прикордонних адміністративно-територіальних одиниць мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної та гуманітарної взаємодії, реалізувати конкретні транскордонні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екології'" [8, с.472].

Вченими України виокремлюються наступні "Єврорегіон - одна з організаційних форм транскордонних відносин, де в межах своєї компетенції та за згодою центральних державних органів (на базі спеціальних розширених повноважень на міжнародне співробітництво) місцеві органи влади прикордонних адміністративно-територіальних одиниць мають можливість розробляти спеціальні комплексні програми економічної, культурної ті гуманітарної взаємодії, реалізувати конкретні транскордонні економічні проекти, вирішувати проблеми зайнятості, інфраструктури, екологіГ" [8, с.472], зокрема:

• Історичні - єврорегіони охоплюють території, що мають спільне історичне минуле і навіть колись входили до складу однієї держав" інколи це - території, які мали в нещодавньому минулому "спірний" статус".

• Багатонаціональний склад населення прикордонних територій: єврорегіону.

• Периферійність щодо адміністративних національних центрів.

• Існування спільних соціально-економічних проблем.

• Існування чітких спільних інтересів членів єврорегіону - торгово- економічних, туристичних, надання послуг, співробітництво в сфері науки, освіти і культури [9; 10].

3-поміж форм транскордонного співробітництва особлива роль належить єврорегіонам, які вважаються вищою інституйованого і найбільш ефективною формою транскордонного співробітництва. Спеціальна Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. №587 "Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів" констатує: "За період з 1993 року створено єврорегіони "Буг", "Нижній Дунай", "Верхній Прут", Карпатський Єврорегіон, до функціонування яких з української сторони залучені Волинська, Чернівецька, Закарпатська, Одеська, Івано-Франківська та Львівська області, а від прикордонних іноземних держав - адміністративно- територіальні одиниці Польщі, Білорусі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Молдови. Основними напрямами співробітництва створених єврорегіонів є поєднання зусиль в економічній сфері, розбудові соціальної, інформаційної та виробничої інфраструктури, будівництві та модернізації інфраструктури кордону, розвитку транспортної мережі, науковій та культурній співпраці, охороні навколишнього природного середовища, обміні досвідом між відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, взаємній допомозі в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, боротьбі зі злочинністю і нелегальною міграцією тощо” [11].

Важливо підкреслити і значущість Програми розвитку єврорегіонів, яка була розроблена з метою створення належних умов для активізації участі регіонів України у транскордонному співробітництві. Основними напрямами Програми було визначено:

- розроблення і реалізацію регіональних та місцевих програм розвитку єврорегіонів;

- координацію виконання державних галузевих, регіональних та цільових програм, можливого в рамках єврорегіонів з метою ефективного використання ресурсів державного та місцевих бюджетів;

- удосконалення законодавства України у сфері транскордонного співробітництва та розвитку єврорегіонів;

- створення системи моніторингу, контролю, інформаційного забезпечення розвитку єврорегіонів;

- створення умов для розвитку транспортної, митної, прикордонної інфраструктури” [13].

Серед єврорегіонів, які створені за участю регіонів України, виокремимо саме Карпатський Єврорегіон, адже після 2004 року змінився статус єврорегіону, пріоритети його розвитку, власне система цілей єврорегіону зазнала принципово нових змін. Міжнародну Асоціацію "Карпатський Єврорегіон" було створено 14 лютого 1993 року з метою координації транскордонного співробітництва прикордонних адміністративних районів України, Польщі, Угорщини, Словаччини і Румунії.

14 лютого 1993 р. у Дебрецені (Угорщина) були схвалені Угода і Статут, які є основними правовими актами, що регулюють функціонування КЄ. До складу Карпатського Єврорегіону (КЄ) входять прикордонні адміністративні одиниці п'яти держав - України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Цілі Карпатського Єврорегіону були сформульовані наступним чином: сприяння суспільному, економічному, науковому, екологічному співробітництву та співпраці в сфері освіти, культури та спорту; лобіювання, підтримка та реалізація спільних транскордонних проектів, партнерська співпраця з національними інститутами та організаціями [14].

Внаслідок східного розширення Європейського Союзу 1 травня 2004 року по суті визначився новий статус цієї асоціації, позаяк з-поміж його п'яти держав-членів три стали членами Європейського Союзу. Отже, єврорегіони, що діють на західних кордонах України, потребують докорінних змін організаційних механізмів та, власне, філософії свого подальшого існування, інструментів розвитку співпраці з європейськими структурами. Ця подія сама по собі визначає нові можливості, шанси отримання фінансів з фондів Європейського Союзу, а також і посилення співпраці щодо розвитку черезспівробітництво як для країн-членів Європейського Союзу, так і для межуючих і ним прикордонних регіонів.

Виходячи з сучасних і майбутніх євроінтеграційних умов, виокремлюючи широку палітру сутнісних характеристик Карпатського Єврорегіону, можливою модифікація його інституційної основи:

1) Карпатський єврорегіон - його форма, механізми, структура -- демонструють пріоритетність міждержавних відносин у стосунках між країнами Центральної Європи, а не міжрегіональної співпраці територій, як це прийнято в Європі.

2) Карпатський Єврорегіон у майбутньому буде існувати і надалі, позаяк це є політичною потребою для держав-засновниць і потребує докорінних змін, філософії свого подальшого розвитку.

3) Необхідною є розробка спільних концепцій розвитку прикордонних регіонів України з межуючими прикордонними територіями цетральноєвропейських країн. Саме прикордонні регіони України та Угорщини демонструють приклад погодження та координації концепцій соціально- економічного розвитку прикордонних регіонів, що, врешті-решт, мало наслідком формування цілісного, науково обґрунтованого документа, а саме Концепції спільного розвитку прикордонних територій України та| Угорщини, який був схвалений у 2003 році регіональними органами влади Закарпаття та Саболч-Сатмар-Берег.

4) Нагальною с активізація участі прикордонних областей України у створені більш прагматичних двох чи трьохсторонніх єврорегіонів з прикордонними регіонами сусідніх держав, що також створює можливість використовувати вже у наступні роки міжнародну фінансову допомогу в реалізації проектів територіального соціально-економічного розвитку [15].

В цьому контексті була прийнята стратегічна програма розвитку з наступними цільовими групами та цілями розвитку:

I. розвиток системи інфраструктури Карпатського Єврорегіону, вирішення проблеми географічної периферійності інфраструктури (коридори ЄЄ, шляхи, автомагістралі, автошляхи, регіональні аеродроми);

II. формування конкурентоспроможної економічної системи в єврорегіоні;

Ш. скоординований розвиток людських ресурсів;

IV. розвиток сфери охорони здоров'я, соціального та культурного|середовища;

V. комплексний розвиток туризму Карпатського Єврорегіону;

VI. розвиток довкілля та захист навколишнього середовища;

VII. посилення зовнішніх зв'язків, підготовка до прийняття фінансової підтримки Європейського Союзу [15].

Ці розвиткові цілі є тотожними з головними завданнями територіального розвитку Карпатського Єврорегіону, тобто вони відповідають європейським загальноприйнятим стандартам в тому сенсі, що дані цілі є подібними до політичних цілей територіального розвитку, прийнятними у Європейському Союзі. Таким чином, з метою реалізації місії та пріоритетів територіального розвитку Карпатського Єврорегіону, створюється необхідність розробки відповідних програм з територіального розвитку. транскордонний співробітництво євроінтеграція

Стратегічна програма регіонального розвитку Єврорегіону Карпати на період 2007-2013 років визначила виконання розвиткових завдань за допомогою здійснення наступних пріоритетів:

• найважливішим геополітичним завданням Єврорегіону Карпати є сприяння євроатлантичній інтеграції України;

• підвищення рівня освіти у межах Єврорегіону Карпати;

• підвищення конкурентоспроможності економіки, зайнятості, послуг та інфраструктури Єврорегіону Карпати, інтенсифікація секторів (промислові парки - підприємницькі зони);

• диверсифікація економічної діяльності, досягнення мульти- функціональності у сільських регіонах;

• захист природи та навколишнього середовища, створення нових робочих місць у галузях охорони природи;

• збереження культурної спадщини, зміцнення та розвиток культурних традицій регіону, інтенсифікація захисту сільських пам'яток;

• розвиток гуманного ресурсу, підтримка локальних ініціатив, підвищення рівня освіти [15].

Важливо підкреслити, що з точки зору методології, SWOТ-аналіз розвитку Карпатського Єврорегіону на період 2007-2011 років було здійснено в контексті виокремлення позитивних та негативних внутрішніх та зовнішніх детермінант розвитку цього єврорегіону.

SWOТ загального регіонального розвитку поділяється на наступні категорії: сильні сторони регіонального розвитку (позитивні внутрішні детермінанти); слабкі сторони регіонального розвитку (негативні внутрішні детермінанти); можливості регіонального розвитку (позитивні зовнішні детермінанти); загрози регіонального розвитку (негативні зовнішні детермінанти).

Отже, визначальним в процесі так званого комбінованого SWOТ-аналізу (було визначення тих позитивних явищ та змін, які вже на сьогодні сприяють суттєвим змінам як диверсифікації, так і розвитку пріоритетних галузей економіки регіонів країн, які входять до Карпатського Єврорегіону. Такий підхід сприяв в кінцевому рахунку як чіткому визначенню власне стратегічних напрямів Карпатського Єврорегіону, так і більш реалістичному окресленню стратегічних можливостей єврорегіону.

З-поміж сильних сторін регіонального розвитку Карпатського Єврорегіону, слід відзначити:

• сприятливі природні, екологічні умови;

• розташування регіону вздовж просторово структурних інфраструктурних напрямів;

• сприятливі туристичні умови: для термального, мисливського та культурного туризму; культурна спадщина;

• значна кількість дешевої, відносно добре кваліфікованої робочої сили;

розвинена середня та вища освіта, функціонування мережі університетів

• регіонів держав;

• продовження погіршення показників економічної потужності Єврорегіону Карпати, виробнича структура не зможе пристосуватись доекологічних умов та вимог ринку;

• подальше підвищення безробіття, внутрішній ринок не розширюватиметься;

• прискориться еміграція високо кваліфікованого прошарку населення, зменшиться чисельність населення, старіння населення;

• помірний приплив капіталу, загострення конкуренції між регіонами;

• продовжиться погіршення стану доріг;

• не відбудеться модернізація головних автошляхів Єврорегіону Карпати;

• підвищиться забруднення вод, засуха та паводки і надалі становитимуть загрозу;

• не вдасться залучення зовнішнього капіталу, технологічні інновації розширюватимуться в не належному темпі;

• місцеві виробники витісняться з вітчизняних ринків;

• не відбудеться вертикальна інтеграція, залишиться не організований стан купівлі та продажі;

• політичні, соціальні та економічні асиметрії;

• проблеми меншин та політичні напруги [15].

Роль Карпатського Єврорегіону зазнає змін, особливо це стосується регіонів на новому східному кордоні Європейського Союзу. За останній час Карпатський Єврорегіон виступив організатором та співорганізатором багатьох конференцій, за його підтримки було подано кілька проектів у відповідності до стратегічних цілей. Європейський Союз у майбутньому особливу роль надаватиме прикордонним регіонам, транскордонному співробітництву, які на шляху успішної реалізації проектів з європейських фондів, спільно формуватимуть основу майбутнього Карпатського Єврорегіону.

Комплексна стратегічна ідентифікація прикордонного регіону Закарпатської області чи транскордонного регіону - як цілісного дво- чи три латерального регіону за участю української сторони включає і характеристику наявного досвіду транскордонної співпраці Закарпатської області з межуючи ми регіонами Європейського Союзу. На сьогодні саме транскордонне співробітництво виступає одним із пріоритетних важелів регіональної політики, воно забезпечується шляхом налагодження партнерських зв'язків між прикордонними регіонами, активізацією транскордонного співробітництва у всіх сферах господарювання, розробкою спільної стратегії розвитку для регіонів-партнерів.

На етапі двосторонніх відносин поступово формуються принципово нові підходи до транскордонної співпраці. Вперше з'явилися спільні стратегічні документи щодо довгострокового розвитку транскордонного співробітництва

• міцні стосунки між членами регіонів, позитивна кооперативна настанова прагнення на партнерство;

• розвинені бізнесові (сільськогосподарські) послуга, містами високоякісна агрокультура, існуюча продовольчо-промислова вертикаль;

• значний виробничий потенціал продовольчої економіки, істотна ємність сільськогосподарського сировинного виробництва;

• зростаючий інтерес до можливостей ЄС, близькість східних ринків.Слабкі сторони регіонального розвитку (негативні внутрішні умови та обставини):

• напівпериферійне розташування у просторовій структурі держав;

• можливі несприятливі демографічні процеси;

• збільшення безробіття;

• несприятлива структура зайнятості;

• низький рівень доходів та низький рівень споживання;

• низька концентрація капіталу, тривала нестача капіталу;

• поганий стан доріг, погана доступність;

• нерозвиненість туризму;

• відсутність ринкової інформаційної системи, ізольовані виробничі та торговельні інтереси;

• амортизовані та технічно застарілі сільськогосподарські засоби виробництва, економічна інфраструктура швидко руйнується;

• нестача фінансових ресурсів;

• відсутність транспортних зв'язків в напрямку північ-південь [15]. Можливості регіонального розвитку (зовнішні позитивні детермінанти):

• відтворення спільної маркетингової політики для єврорегіону;

• зміцнення зовнішніх зв'язків, ріст зовнішніх капіталів;

• гармонійний розвиток інфраструктури;

• узгоджений розвиток людських ресурсів, підвищення навчального та професіонального рівня;

• краще використання переваг транзиту регіону;

• розвиток туристично-інформаційних послуг;

• подальший розвиток громадських послуг;

• підвищення рівня соціального захисту;

• відтворення конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, динамізація продовольчої економіки;

• розвиток лісонасадження;

• ефективніше використання природних та гірських вод;

• введення нових промислових галузей, приваблення вітчизняного та іноземного капіталу, більш стрімкий технічний розвиток;

• зріст аграрно-інноваційної діяльності;

• підвищення міжнародної підтримки, джерел ЄС;

• євроатлантична інтеграція України.

Висновки

Таким чином, стратегічний підхід і програмно-цільові методи в умов безпосереднього сусідства України з Європейським Союзом створю” передумови для інтенсивного провадження в практику транскордонних українсько-нольських, українсько-угорських відносин прогресивних та ефективних моделей співробітництва.

Сьогодні транскордонному співробітництву в центральноєвропейському регіоні належить ключова роль у процесах євроінтеграції. Більше того, саме ефективна реалізація європейського рівня транскордонного, міжрегіонального співробітництва, може прискорити євроінтеграційні прагнення України. З метою ефективної реалізації єврорегіонального співробітництва в Україні створена відповідна правова база, а також регіони України керуються у своїх діях відповідними положеннями міжнародних угод, зокрема основними положеннями та принципами Мадридської конвенції про транскордонне співробітництво.

Література

1. Закон України "Про транскордонне співробітництво” від 24 червня 2004 року. № 1861-IV.

2. Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: Монографія / Мікула Н. - Львів: ІРД НЛН України, 2004.- 395 с.

3. Балян А.В. Міжрегіональне, транскордонне співробітництво України за умов розширення Європейського Союзу (на прикладі прикордонних регіонів України та Угорщини) / Балян А.В. - Ужгород : Ліра, 2006. 325 с.

4. Долішній М.І. Генетико-еволюційна парадигма механізму регіонально політики / Долішній М.І. // Регіональна політика та механізми і реалізації. - К.: Наук, думка, 2003. - С. 14-17.

5. Кіш Є. Центральна Європа в сучасній системі єврорегіональної інтеграції / Кіш Є. - Ужгород: Ліра, 2008. - 440 с.

6. Лендьел М. Спеціальні інститути розвитку територій: європейський досвід / Лендьел М. // Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / Київ, центр Ін-ту Схід - Захід; За ред. С.Максименка. - К.: Міленіум, 2001. - С. 67-і48.

7. Мітрясва С. Карпатський Єврорегіон - інструмент єврорегіональної стратегії України / Мітряева С. // Стратегічна панорама. - 2005. - №1.

8. Українська дипломатична енциклопедія. У 2-х т. - К: Знання України, 2004.-т.2-812.

9. Лендьел М. Досвід Карпатського Єврорегіону: поштовх до переосмислення моделі транскордонного співробітництва / Лендьел М. // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів. - Київ: Логос, 2000. - С. 4970.

10. Постанова КМУ від 29 квітня 2002 р. № 587 "Деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабміну № 270 від 01.03.2003 р.

Анотація

Обгрунтовано транскордонне співробітництво Карпатського Єврорегіону за умов Східного розширення Європейського Союзу. Проаналізовано досягнення та проблеми в діяльності євро регіону. Розкрито визначення понять «єврорегіон» і «транскордонне співробітництво».

Стратегічний підхід і програмно-цільові методи в умов безпосереднього сусідства України з Європейським Союзом створють передумови для інтенсивного провадження в практику транскордонних українсько-нольських, українсько-угорських відносин прогресивних та ефективних моделей співробітництва.

Сьогодні транскордонному співробітництву в центральноєвропейському регіоні належить ключова роль у процесах євроінтеграції. Більше того, саме ефективна реалізація європейського рівня транскордонного, міжрегіонального співробітництва, може прискорити євроінтеграційні прагнення України. З метою ефективної реалізації єврорегіонального співробітництва в Україні створена відповідна правова база, а також регіони України керуються у своїх діях відповідними положеннями міжнародних угод, зокрема основними положеннями та принципами Мадридської конвенції про транскордонне співробітництво.

Обоснованно трансграничное сотрудничество Карпатского Еврорегиона при условиях Восточного расширения Европейского Союза. Проанализировано достижение и проблемы в деятельности евро региона. Раскрыто определение понятий «еврорегион» и «трансграничное сотрудничество».

Стратегический подход и программно-целевые методы в условиях непосредственного соседства Украины с Европейским Союзом создадут предпосылки для интенсивного производства в практику трансграничных украинский-нольських, украинский-венгерских отношений прогрессивных и эффективных моделей сотрудничества.

Сегодня трансграничному сотрудничеству в центрально-европейском регионе принадлежит ключевая роль в процессах евроинтеграции. Более того, именно эффективная реализация европейского уровня трансграничного, межрегионального сотрудничества, может ускорить евроинтеграционные стремления Украины. С целью эффективной реализации еврорегионального сотрудничества в Украине создана соответствующая правовая база, а также регионы Украины руководствуются в своих действиях соответствующими положениями международных соглашений, в частности основными положениями и принципами Мадридской конвенции о приграничном сотрудничестве.

Grounded transfrontal collaboration of European Region of Carpathians at the terms of East expansion of European Union. Achievement and problems is analysed in activity of euro of region. Determination of concepts the European «region» and «transfrontal collaboration is exposed».

Strategic approach and program-target methods in terms of the immediate neighborhood Ukraine and the European Union will create preconditions for intensive practice in cross-border proceedings, nolskyh Ukrainian, Ukrainian- Hungarian relations progressive and effective models of cooperation.

Today, cross-border cooperation in the Central European region has a key role in the process of European integration. Moreover, it is effective implementation of the European level of cross-border, inter-regional cooperation can accelerate the European aspirations of Ukraine. For effective implementation of Euro-regional cooperation in Ukraine created the appropriate legal framework, as well as regions of Ukraine are guided in their actions relevant international agreements, including the basic provisions and principles of the Madrid Convention on Transfrontier Cooperation.