Економічні наслідки громадянських війн

Матеріальна шкода, зруйнування цивільних об'єктів, грошові витрати - це неминучі супутники збройного протистояння в рамках однієї країни. Актуальність дослідження економічних наслідків внутрішніх війн обумовлена необхідністю пошуку шляхів пом'якшення, а в ідеалі, повного усунення економічних втрат, до яких призводять воєнні дії. Необхідно провести аналіз того, в яких формах виражаються економічні наслідки громадянських війн, яким є механізм втрат, до яких призводить збройне протистояння протиборчих сторін. Складні соціально-економічні процеси, що відбувалися під час внутрішньої війни, серйозно зачіпають всі сфери народного господарства і призводять до далекосяжних наслідків для всієї економіки країни, а також на економічні процеси в світового ринку.

Загальну характеристик, причини та наслідки локальних війн історії та сучасності надав в своєму дослідженні колектив радянських вчених І. Джорджадзе, В. Ларіонов, М. Антонов [15]. На жаль, економічні наслідки майже не розкриваються авторами, акцент зроблено на політичні та військові аспекти боротьби між протиборчими сторонами, що підтримувалися або Радянським Союзом, або країнами капіталістичного табору.

Проблемі соціально-філософського аналізу та соціально-політичним контекстам наслідків війн та збройних конфліктів присвячені дослідження російських вчених М. Жиляєва [11] та А. Карима [12], українського вченого В. Сірого [17]. Л. Черной, розглянувши особливості війни як фактору господарської трансформації світу як в історичні епохи, так і в сучасності, доводить, що господарсько-економічна система під час війни становиться найбільш нестабільною, посилюються елементи хаосу та невизначеності [20].

Отже, незважаючи на досягнуті у науковій літературі результати з приводу досліджень економічних наслідків міждержавних війн, не були розкриті та проаналізовані економічні наслідки внутрішніх війн.

На нашу думку, серед економічних наслідків внутрішніх війн слід виокремити наступні види: безпосередньо економічні витрати та матеріальні руйнування в межах країни, опаленої громадянською війною; вплив на світове господарство та затрати міжнародних організацій під час врегулювання збройних конфліктів та надання гуманітарної допомоги.

Безпосередньо економічні витрати та матеріальні руйнування в межах країни, опаленої громадянською війною поділяються на дві групи: прямі та непрямі. Як свідчить досвід підрахунків непрямі економічні витрати перевішують прямі. Так, за дослідженнями американських кліометриків К. Голдіна та Ф. Льюіса сукупність витрат обох урядів під час громадянської війни в США складають 3,3 млрд. дол., крім того 1,8 млрд. дол., пов'язаних з економічними втратами від загибелі людей на війні, та 1,5 млрд. дол., щоб оцінити психологічну пригніченість південців від поразки у війні. Це дає 6,6 млрд. дол. прямих економічних втрат. Що ж стосується непрямих економічних витрат, то вони склали за підрахунками К. Голдіна та Ф. Льюіса склали більше 10 млрд. дол. [13, с. 115]. З огляду на вище наведені данні, непрямі економічні витрати перебільшили прямі в 1,5 р.

До прямих економічних витрат відносяться бюджетні або іншого характеру витрати з боку сторони проти якої ведеться боротьба (враховуючи особливості початку громадянських війн, такі витрати, як правило, не були заздалегідь заплановані); використання державних резервів, якщо такі були в країні; експропріація матеріальних цінностей у мирного населення, незалежно від того яку х протиборчих сторін останнє підтримує; руйнування об'єктів виробничого та соціального призначення, інфраструктури, житла, об'єктів культурної спадщини, особливо пам'ятників історії та культури. Руйнування виникають як поточні наслідки війни, але їх негативний вплив на суспільство може відбуватися протягом тривалого часу, оскільки відбудова зруйнованого потребує величезних сил, коштів й часу (в результаті громадянської війни у Східному Тіморі було зруйновано близько 80% житла [16]).

Нестабільність, яку вносить громадянська війна, заважає ринку держави нормально функціонувати, знижує його ефективність або взагалі зводить її нанівець.

Так, громадянські війни в Африці, що відбувалися протягом останніх десятиліть ХХ ст. скоротили базові економічні показники країн, внаслідок чого у світовій торгівлі частка таких країн зменшилася з 3% до 1,3%, у світовому промисловому виробництві - з 2% до 1% [1, с. 38]. У названому ареалі досить чітко простежується не тільки розшарування соціально-політичної інфраструктури суспільства, але й примітивізація економік, відбувається перехід від товарно-грошових ринкових відносин до бартеру, воєнно-репараційним субустроям.

Якщо порівняти основні показники народного господарства в Росії після громадянської війни, то валова продукція крупної промисловості в 1921 р. складала 30% від рівня 1917 р., а посівні площі - 81%, заготівля хлібу - 72%, обсяг зовнішньої торгівлі- 10%. На кінець війни сільське господарство Росії (основна галузь економіки на той час) давало тільки 65% продукції від рівня 1913 р., а крупна промисловість - приблизно 10%. Близько 70% тис. км залізничних доріг и близько половини рухливого складу було виведено з ладу. Добича вугілля скоротилася в 5,5 р. порівняно з 1913 р., нафти добувалося в 2,5 р. менше, ніж в 1913 р. [7, с. 372].

Після громадянської війни в Іспанії (1936-1939 рр.) сільськогосподарське виробництво складало всього 21% від рівня 1936 р., промислове виробництво - 31%. Близько 500 тис будівель було зруйновано. Для ліквідації матеріальних збитків знадобилося більше 10 років [9].

Загальна сума втрат, що понесла Мозамбіка під час громадянської війні складає 15 млрд. доларів, Ангола - 17 млрд. доларів. Один з самих крупних виробників нафти в Африці Ангола - серед 15 самих бідніших країн світу. Таку ситуацію обумовили дві причини: перш за все, багатство сконцентровано в руках вузького прошарку, а прибутки від алмазів та нафти довгі роки йшли на фінансування війн, а не на соціально-економічний розвиток. Дестабілізація всього регіону внаслідок ведення громадянських війн в африканських країнах складає 60 млрд. доларів [15, с. 33].

Збільшення рівні інвестиційних ризиків під час громадянської війни призводить до відтоку іноземних інвестицій з держави. Так, під час громадянської війни в Анголі (квітень 1974 - лютий 1976 рр.) близько 90% промислових підприємств, що належали іноземному капіталу, припинили роботу, іноземні кампанії відкликали своїх спеціалістів з технічних та торговельних підприємств [15, с. 196]. Під час громадянської війни в Нігерії транснаціональні корпорації з переважанням британського капітал “Джон Холтендкомпанілімітед”, “ШеллБрітішПетроліум”, “Колоніалдівелопменткорпорейшн”, “Коммовелдівелопментендфайнес” скоротило виробництво на території крани на 1/3 [3, c. 196].

До прямих економічних наслідків внутрішніх війн слід віднести боргові зобов'язання країн. Борг Іспанії перед Німеччиною та Італією склав 1 млрд. доларів [9]. Китай отримав від СРСР кредит на загальну суму 250 млн. доларів [15, с.73], США надали МПЛА та УНІТА під час внутрішньої війни в Анголі 10 млн. доларів [15, с. 194], зовнішній борг Мозамбіка склав за час внутрішньої війни 2,8 млрд. доларів (що в 4 рази більше внутрішнього продукту країни і в 13 разів більше ніж вартість всієї продукції експорту) [15, с. 133]. міжнародний економічний конфлікт збройний

До непрямих економічних витрат відносяться відволікання більшої частини активного населення від виробництва; порушення зв'язків між містом та селом, між окремими галузями та економічними районами; зниження обсягу заощаджень; зміна структури споживання сировинних та інших матеріальних ресурсів; інфляція, збільшення грошової маси та поява нових грошових одиниць, що випростовуються протиборчою стороною. Непрямі економічні витрати приховані і на побутовому рівні непомітні, однак через деякий час вони здатні проявитися у вигляді зниження рівня освіти та погіршення стану здоров'я декількох майбутніх поколінь, загального зниження рівня інтелектуального потенціалу нації, погіршення якості життя взагалі всього населення країни.

В середньому кожна втрата під час бойових дій або у зв'язку з ними людина працездатного віку (а таких серед жертв громадської війни в залежності від її інтенсивності і довго тривалості 50-90% доларів нествореного національного продукту [11, с. 106]. Крім того втрата працездатного населення відбувається в наслідок еміграції представників або прибічників сторони, що потерпіла поразку в боротьбі за політичну владу. Так, за підрахунками громадянська війна в Таджикистані “коштувала” економіці країни 7 млрд. дол., а хвиля еміграції трудового населення з країни - 2 млрд. дол. [18, с. 3].

Внутрішня війна призводить до збільшення грошової маси та інфляції, зростанню цін на всі групи товарів, спрощення системи грошового обігу та здійснення торгових, валютних і банківських операцій, інколи починала діяти проста та доступна система грошових переводів, без оформлення обов'язкових банківських документів. В США під час громадянської війни грошова маса збільшилась в 12 разів, ціни при цьому зросли в 28 разів. З 1860 по 1865 р. мука подорожчала в 2 рази, м'ясо, паливо та оренда плата за житло - на 50%. За чотири роки війни вартість продовольчої корзини збільшилася на 125%, в той же час рівень заробітної плати склав тільки 43% в паперових грошах, а в золоті навпаки зменшилась на 33% [13, с. 98]. У ряді африканських країн, що пережили громадянську війну криза національних грошових систем та високі темпи інфляції призвели до появи та посилення ролі квазігрошей (імпортне пиво в Анголі слугувало мірою вартості та засобом обігу грошей) [1, с. 35].

Так, після громадянської війни в Ірландії (19221923 рр.) митна війна, що була розпочата Великобританії, призвела до падіння експорту сільськогосподарської продукції до Британської імперії. Англійський уряд значно збільшив мита на ввіз ірландської продукції [10].

Другий вид економічних наслідків громадянських війн - це вплив на світове господарство або господарство окремого регіону світу. За думкою Л. Черного, головні трансформуючі впливи громадянських війн на світову ринкову економіку виражалися у наступних процесах: 1) перерозподіл географії кон'юктурних, перш за все, інвестиційних ризиків; 2) зростання ролі воєнних, представників силових структур у складі національних еліт, що розробляють народні господарчі стратегії та приймають участь у вирішенні ключових, у тому числі, економічних рішень; 3) стійке підвищення у світовій економіці і в національних виробничих програмах долі воєнного сегменту в господарчій діяльності; 4) мультиплікативний вплив інновацій, що розробляються у воєнному сегменті господарств, на загальний “рельєф”, структуру і на технологічний прогрес світової економіки; 5) внутрішні війни стали на тільки черговим імпульсом економічних перебудов різного масштабу, але й виходили за ареали воюючої країни, реалізовувалися у вигляді еволюції народних господарств країн, що підтримували одну зі протиборчих сторін [20, с. 54]. Під час громадянських війн епохи протистояння соціалістичної та капіталістичної систем, простежувалися еволюція господарств США та їхніх союзників по “західному блоку” в напрямку формування “економіки розвитку”. Так, після завершення внутрішньої війни в Бразилії (1931-1932 рр.) економіка країни потрапила під владу монополій США (16 крупних промислових корпорацій). Північноамериканські капіталовкладення в Бразилію складали 486 млн. доларів, а англійських - 1 млрд. доларів [8].

Перерозподіл сил інвестицій спостерігається і на прикладі громадянських війн сучасності. Після початку збройного конфлікту в Лівії воєнні дії призупинили угоду італійської нафтової кампанії Епіта “Газпрому”, які повинні були отримати велику частку у розробці лівійської нафти. І як наслідок, створилася франко- американська коаліція (французька кампанія Total та американські нафтові кампанії Conoco Philihs, Maraton Oil, Amerada Hess) у сфері видобування нафти на лівійських нафтових родовищ, крім того це дозволило США подовжити реалізацію газового проекту США “Набукко”, який в перспективі повинен поставляти газ зі східного кордону Туреччини до Європи.

Простежується негативний вплив внутрішніх війн на світове господарство або на регіональні економічні інтеграційні процеси. Це проявляється у втраті традиційних джерел сировини та ресурсів, ринків збуту продукції, порушення торговельних комунікацій, ліній зв'язку, скорочення або припинення фінансування міжнародних проектів, збільшення цін на окремі види продукції. Так, громадянська війна в Сирії привела до помітного скорочення обсягів експорту сирійських фініків та зростанню цін на них на ринках сусідніх країн. Так, тільки в Туреччиніфінікі в 2013 р. коштують на 5% дорожче ніж у 2012 р. [6]. Негативний вплив внутрішньої війни в цьому напрямку простежується і на прикладі Лівії. До початку військових дій щодо добове експортувалося приблизно 1,3 млн. барелів нафти на добу, з моменту екскавації конфлікту видобування “чорного золоту” впало до 60 тис. барелів на добу [14, с. 35]. Крім того дестабілізація в Лівії призвела до послаблення контролю з боку ОПЕК над цінами на нафту, що дозволило США купувати її за зниженими цінами. Останнє має двосторонні наслідки: з одного боку ми бачимо негативний вплив на механізми регулювання цін на нафтопродукти на світовому ринку, а з іншого боку така ситуація мала позитивний вплив на економіку США, які 6% з 60% імпорту нафти завозять саме з Лівії [14, с. 34].

До економічних наслідків громадянських війн, що впливають на світове господарство слід віднести введення міжнародними організаціями та окремим країнами ембарго на торгівлю певним видом продукції. Так, 5 липня 1999 р. СБ ООН наложив ембарго на експорт із Сьєрре-Леоне сирих алмазів з метою “обрізати нерв війни” терміном на 18 місяців [2, с. 38].

До економічних наслідків громадських війн сучасності слід віднести і затрати міжнародних організацій, філантропічних організацій під час проведення миротворчих операцій та операцій із захисту мирного населення.

Так, під час громадянської війни в Ліберії (19891997 рр.) на допомогу жертвам війни прийшли міжнародні організації та гуманітарні фонди, які затратили 216 млн. доларів (130 млн. доларів були направлені до фонду США). Турботу про жертви війни взяла на себе також філантропічна організація “Селф”, яка витратила кошти на створення 140 опорних баз в 35 населених пунктах [19, с. 106].

Так, під час громадянської війни в Боснії і Герцеговині та в Хорватії всього з листопада 1991 р. по березень 1993 р., затрати Управління верховного комісара ООН у справах біженців у зв'язку з операцією по наданню гуманітарної допомоги склади 319,5 млн. доларів США [4, с.68].

Внаслідок військово-гуманітарних акцій ООН під час внутрішньої війни в Сомалі в 1992 р. було надано 74 млн. доларів США на реалізацію 100-денної Програми дій гуманітарної допомоги країні [5, с. 49], а в 1995 р. р рамках ООН була надана допомога у розмірі 28,6 млн. доларів, в 1996 р. - 26,4 млн. доларів [5, с. 56].

Отже, громадянські війни призводять не тільки до прямих та непрямих економічних витрат, а й до змін у світовому господарстві або господарстві окремого регіону та витрат міжнародних організацій та врегулювання гуманітарної кризи в рамках території збройного конфлікту.

Список використаних джерел

1. Андреев А. Развитие национальных экономик Африки: основные этапы, современное состояние и перспективы / Александр Михайлович Андреев // Известия Санкт-Петербургского университета экономики и финансов. - 2011. - № 2 (68). - С. 33-39.

2. Байо Л. Кризис политической системы и гражданская война в республике Сьерра-Леоне / Л. Байо. - М.: Ин-т Африки, 2001. - 55 с.

3. Бакори И. Великобритания и гражданская война в Нигерии 1967-1970 гг.: дис.... канд. ист. наук: 07.00.02 / Иса Наози Бакори. - СПб, 1994. - 186 с.

4. Балдинюк О. Громадянська війна в Сомалі: здобутки і невдачі військово-гуманітраних акцій ООН / О. В. Балдинюк // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000. - Вип. 17 (ч. 1). - С. 46-59.

5. Балдинюк О. Захист уразливих груп населення під час громадянської війни в Боснії і Герцеговині та в Хорватії в рамках миротворчого втручання ООН / О. В. Балдинюк // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - К., 2000. - Вип. 4. - С. 63-71.

6. Война в Сирии ударила по карманам турок [Электронный

ресурс] // РосБизнесКонсалитнг. Экономика. - 2013. - 10 июля. Всемирная история в 10 т. / глав. ред. Е. М. Жукова. - М.: Социально-экономическая литература, 1961. - Т. 8.

7. Гражданская война в Бразилии 1931-1932 гг. [Электронный ресурс] // Всемирная история. История Америки. Бразилия в 1918-1939 гг.

8. Гражданская война в Испании (1936-1939) [Электронный ресурс].

9. Данилов С. Ирландский вопрос: краткий обзор [Электронный ресурс] / С. Е. Данилов.

10. Жиляев М. Социально-философский анализ последствий войн и военных конфликтов ХХ века: дис.. канд. филос. наук: 09.00.01 [Текст] / Марк Леонардович Желяев / Военная орденов Ленина, Октябрьской революции и Суворова академия имени Ф. Э. Дзержинского. - М., 1996. - 174с.

11. Карим А. Война и общество: социально-демографический аспект: дис.... канд. филос. наук: 22.00.04 [Текст] / Аль Амир Хасан АбдульКамир / Институт социально-политических исследований рАн. - М., 1993. - 135 с.

12. Латов Ю. Новая экономическая история гражданской войны в Америке и ликвидации плантационного рабства / Ю. В. Латов // Экономический вестник Российского государственного университета. - 2004. - Т. 2. - № 1. - С. 97-116.

13. Левина К. Революции в Ливии как инструмент стабилизации экономики США / К. А. Левина // Молодой ученый. - 2011. - Т. 2. - № 11. - С. 34-36.

14. Локальные войны: История и современность / [И. И. Джорджадзе, В. В. Ларионов, Н. А. Антонов и др.] ; под ред. И. Е. Шаврова. - М.: Воениздат, 1981 - 304 с.

15. Пилаш Д. Восточный Тимор: забытый геноцид, замалчиваемые проблемы [Электронный ресурс] / Д. Пилаш // Скепсис. Научно-просветительский журнал.

16. Сірий С. Соціально-політичний контекст локальних війн і воєнних конфліктів в умовах глобалізації: автореФ. дис.... канд. політ. наук: 23.00.04 “Політичні проблеми міжнародних відносин та регіонального розвитку” [Текст] / Сергій Володимирович Сірий / НАН України Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2008. - 20 с.

17. Умаров Х. Денежно-кредитные проблемы развития национальной экономики / Х. Умаров. - Душанбе: Ирфон, 2005. - 256 с.

18. Френкель М. Гражданская война в Либерии (1989-1997) / М. Френкель // Мировая экономика и международные отношения. - 1998. -№ 7. - С. 102-109.

19. Черной Л. Войны как фактор мирохозяйственной трансформации: ретроспектива и настоящее / Л. Черной // Российский экономический журнал. - 2003. - № 8. - С. 53-65.

Размещено на Allbest.ru