Українсько-казахстанське співробітництво на сучасному етапі: фактор політичної кризи 2014 року

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українсько-казахстанське співробітництво на сучасному етапі: фактор політичної кризи 2014 року

Полякова М.Є.

Загострення політичної кризи в Україні в 2014 році безумовно вплинуло на її міждержавні відносини з багатьма країнами світу З огляду на значну активізацію політичного діалогу і як наслідок поглиблення економічної співпраці з Казахстаном у добу президенства В.Януковича, важливо оцінити як події українського “майдану”, анексія Росією півострова Крим і війна на Сході нашої держави змінили ці відносини.

Ключові слова: політична криза в Україні, українсько-казахстанське співробітництво, економічна співпраця, політичний діалог.

Мета статті: визначити вплив сучасної політичної кризи в Україні на розвиток її відносин з Казахстаном.

Відповідно автор ставить перед собою наступні завдання: 1.звернувшись до історії відносин двох держав виявити позицію Казахстану відносно європейського вектору зовнішньої політики України; визначити ставлення керівництва Казахстану до політичної кризи в Україні, анексії Росією півострова Крим та втручання РФ у внутрішні справи України; сформулювати перспективні напрями подальшої співпраці.

Тема, запропонована автором раніше не вивчалась ані вітчизняними ані зарубіжними науковцями. Проте при її дослідженні ми зверталися до історії співробітництва України з Казахстаном. Тому зазначимо, що політичні аспекти відносин двох держав висвітлені у роботах Р. Джангужина, М. Дорошко, А. Жумабаєва, В. Лажніка, Л. Чекаленко, С. Селівона і деяких інших українських та казахських науковців [1].

Становлення та розвиток відносин між Україною та Казахстаном у пострадянський період відбувалось в складних умовах. Обидві країни зіштовхнулись з проблемами в політичній системі та національній економіці, мали в цей же час визначитись із концепцією розвитку своєї зовнішньої політики аби найскоріше стати повноправними акторами міжнародного життя. Обидві розташовані у так званих буферних зонах: Україна між Росією та інтегрованою Західною Європою, Казахстан - між Росією, Китаєм та ісламським світом. Тому для нашої держави налагодження політичного діалогу з Казахстаном мало важливе значення. Серед факторів, що сприяли розвитку відносин можна виокремити: зацікавленість України у входження в геополітичні та геоекономічні процеси, що відбуваються в регіоні ЦА, де Казахстан є регіональним лідером та необхідність співпраці в енергетичній галузі. В свою чергу для Казахстану - Україна шлях до європейських ринків, що є головною ціллю у двосторонньому співробітництві. Аналіз зовнішньополітичних ініціатив керівництва обох держав у зазначений період, дає змогу виявити спільну тенденцію на економізацію своєї зовнішньої політики, що яскраво простежується у відносинах між ними.

До того ж близькість історичних долейздавна пов'язує наші народи. У важкі часи становлення демократичної держави як для України так і для Казахстану, їм обом вдалося встановити добру традицію майже щорічного проведення зустрічей на найвищому рівні, де йде обговорення з широкого кола питань міжнародних та двосторонніх відносин. За весь період співпраці було підписано низку важливих документів, серед них ті, що і донині регулюють відносини між обома державами: “Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Казахстан” (1994) [2], “Договір про економічне співробітництво на 1999-2009 роки” (1999) [3]. Окрім контактів під час візитів співробітництво продовжується на різних міжнародних форумах, самітах,зокрема під егідою ООН, в рамках СНД та ОБСЄ, НВЗДА. політична криза україна казахстанський

Не викликає сумнівів, що для України основним зовнішньополітичним завданням в новому часі стало відродження своєї європейської ідентичності, що перш за все, означало пріоритетність інтеграції в європейські структури, в Європейський Союз зокрема. Але звертаючись до історії відносин двох держав, стає зрозумілим, що це зовсім не означало згортання або послаблення традиційних політичних, торгово- економічних зв' язків з країнами СНД. Україна завжди розглядала українсько-казахстанські відносини як важливий напрямок своєї зовнішньої політики. Адже обидві країни проводять активну політику на міжнародній арені, спрямовану на укріплення миру, стабільності і безпеки, встановленню клімату довіри та взаєморозуміння між усіма державами.

Так виглядають українсько-казахські відносини коли мова йде про двостороннє співробітництво, де не зачіпаються інтереси інших держав, передусім сусідньої їм обом Росії. Але в сучасному глобалізованому світі, де кожна країна тяжіє до інтеграції у світове економічне чи політичне середовище, таких сфер залишається з кожним роком все менше. Вітчизняні дослідники не раз звертались до теми “російського фактору” в українсько-казахських відносинах. Раніше цей аспект найчастіше простежувався в галузі економічного співробітництва, передусім коли мова йшла про проекти в сфері транспортування казахських енергоносіїв до України та Європи, рідше він впливав на розвиток політичного діалогу. Здавалося розуміючи це, українське керівництво у веденні своєї зовнішньої політики з Казахстаном проявляло гнучкість, намагаючись надати відносинам більше прагматичного характеру, аби політичне співробітництво перш все ставало основою плідної економічної співпраці. Так було у роки президенства Л. Кравчука, Л. Кучми, та В. Януковича, а також у перші роки президенства В. Ющенка, до моменту коли Україна заявила про рішучі наміри приєднатись до НАТО. Вкрай негативне ставлення до цього Росії спричинило охолодження відносин з Україною, що згодом призвело до погіршення політичного діалогу з Казахстаном. 2009 року не було проведено жодної офіційної чи робочої зустрічі керівництва країн, а за рік, припинилось співробітництво в галузі транспортування енергоносіїв, що було однієюз найважливіших сфер взаємодії, значно знизились показники зовнішньої торгівлі.

Офіційний Казахстан завжди дещо скептично сприймав евроінтеграційні прагнення України протягом всього періоду співпраці. Під час зустрічі з Л. Кучмою 26-28 вересня 2001 року Н. Назарбаєв так висловив свою позицію: “Я не думаю, що Європа сильно зацікавлена у безмежному розширенні Європейського Союзу” [4, арк. 55]. Цікавим з точку зору позиції Казахстану щодо відносин Україна - Росія - ЄС є його інтерв'ю українській газеті “День” 2007 року, де він зазначив: “Захищає, приміром, Україна свої інтереси - цим Росія, виявляється, незадоволена. Хоче Україна зблизитися з Європою - та вона ж найбільш європейська держава в СНД і дбає про свої інтереси. Якби я був на місці Президента України - я залучив би туди такі інвестиції, які не снилися жодній державі СНД. Україна повинна йти на Захід і залучати там гроші - адже в Росії грошей немає...” [5].

Але такої гнучкості Казахстан не проявив у 2014 році і став однією з небагатьох країн світу, що визнали референдум щодо приєднання півострова Крим до Росії.

Події лютого 2014 року офіційний Казахстан визначив як “незаконний державний переворот” і закликав сторони “не застосовувати силових варіантів вирішення ситуації” і повернутись до правових методів вирішення проблеми - так повідомив пресі офіційний представник МЗС Казахстану Ж. Усенов 3 березня 2014 року [6]. “Подальше загострення напруги може

призвести до неочікуваних наслідків в регіональному та глобальному масштабі” [6].

Позиція Казахстану у питанні анексії Криму Росією стає зрозумілою з огляду на його занадто велику залежність від Росії в економічному та політичному плані, але йде врозріз з національними інтересами цієї країни. Президент Казахстану Н. Назарбаєв, що з розумінням ставиться до позиції РФ з кримського питання, референдум у Криму від 16 березня схарактеризував як “законне та вільне волевиявлення народу”. Однак, він наголошує на мирному вирішенні політичної кризи в Україні і закликав до цього В. Путіна [7].

5 квітня 2014 в своєму інтерв'ю Н. Назарбаєв зазначив, що всім сторонам конфлікту в Україні треба “охолонути, відійти від високої риторики, звинувачень, погроз, санкцій і мирним шляхом шукати вихід з ситуації. керівництво України весь час вагалось - то в Європу, то з Росією. фактично розділило народ. але нікого не можна виправдовувати. Відбувся державний переворот, незаконний, неконституційний, треба повернутись до законного поля, провести вибори, які відбудуться в травні. і тоді проводити переговори. Я всім пропонував провести мирні переговори. Вийдемо разом з цієї ситуації” - зазначив Н.Назарбаєв - “.ми з повагою поставились до волевиявлення кримського народу, та з розумінням ставимось до позиції Росії”. Також він побажав бачити Україну у процесах євразійської інтеграції, але “тепер цього не буде, це вже ясно” - наголосив казахський Президент [7].

Серед причин виникнення ситуації з анексією Криму Н. Назарбаєв зазначив проблему відсутності підписаних договорів про демаркацію кордонів з Росією. Казахстан підписав такі договори з усіма сусідніми державами, і передав цей документ до Організації Об'єднаних Націй, що є гарантією незалежності та непорушності кордонів цієї країни. Окрім всього, за його словами протягом багатьох років в Україні мало місце порушення прав національних менших, особливо російсько-мовних, тому,на його думку, вже не раз на тлі такого протистояння відбуваються заворушення, серед яких він зазначив Помаранчеву революцію та вибори у три тури Президента В. Януковича.

5 травня 2014 року тимчасовий повірений у справах України Ю. Лазебник провів зустріч з Міністром закордонних справ Казахстану Е. Ідрісовим. Останній виявив надію на врегулювання ситуації в Україні на основі “женевських” домовленостей і відмову від застосування сили. Також Міністр зазначив, що Казахстан зацікавлений в проведенні позачергових виборів Президента України 25 травня 2014 року, і що вони будуть всіляко сприяти їх проведенню в Казахстані [8]. На саміті Україна - Митний Союз, що мав місце у Мінську 26 серпня 2014, Н. Назарбаєв ще раз закликав до припинення вогню на Сході України і наголосив на готовності допомогти у цьому. Українська сторона обмежилась врученням ноти Послу Казахстану в Україні, де виявила занепокоєння позицією Казахстану [9].

З огляду на таку скептичну позицію керівництва Казахстану до внутрішньої та зовнішньої політики попередніх президентів України важко прогнозувати як буде розвиватись політичний діалог за П.Порошенка. Не зрозумілою є позиція нового керівництва України відносно місця держав пострадянського простору у її новій зовнішній політиці. Але очевидним є факт необхідності повернення безпеки і стабільності у пострадянський регіон, що неможливо без активізації політичного діалогу з усіма країнами СНД. Агресія Росії проти України, анексія Криму та пряме втручання у внутрішні справи мало б викликати занепокоєння у керівництва Казахстану. І це дає надію на винесення питання безпеки в регіоні на обговорення в рамках Наради заходів довіри та безпеки в Азії, на поновлення діалогу на вищому рівні в рамках СНД.

Сьогодні Н. Назарбаєв бере активну участь у процесі відновлення миру на Сході України і досягнення взаєморозуміння з Росією. Президенти вже мали зустрічі 26 серпня у Мінську та 28 серпня 2014 року в Анкарі. Вочевидь настає час для організації двосторонніх переговорів в Києві чи Астані, аби засвідчити обом народам та всьому світу, що сторони дійшли взаєморозуміння з основних питань співробітництва. Вже сьогодні економічне відносини зазнають суттєвих втрат: припинено виробництво українських автомобілів ЗАЗ, намітився спад в експортно-імпортних відносинах. У період з січня по серпень 2014 року експортовано товарів на суму 7,3 млрд. дол. США, імпортовано на суму 2,3 млрд.дол. США, що відповідно до того ж періоду у 2013 році складає всього 49,2% та 51,1% [10].

Таким чином на нашу думку подальшому розвиткові українсько-казахстанських відносин сприятимуть:

Продовження активного політичного діалогу на рівні Президентів, керівників урядів, зміцнення міжпарламентських зв'язків між Україною і Казахстаном, налагодження регулярного обміну між парламентськими делегаціями;

Спільні зусилля обох країн по захисту територіальної цілісності та державної незалежності одна одної, нейтралізація відповідних територіальних зазіхань РФ, проведення узгодженої політики, сприяння та розвиток рівноправних відносин між усіма учасниками СНД;

Проведення скоординованої політики в рамках міжнародних і регіональних організацій, спільна розробка механізмів, які б дозволили об' єднати зусилля міжнародного співтовариства в інтересах забезпечення більш стабільного і безпечного миру в рамках ООН, ОБСЄ, НВЗДА.

Список використаних джерел

1. Джангужин Р.Н. Новые независимые государства Центральной Азии в системе современных международных отношений / Р.Н. Джангужин. - НАН України: Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2005. - 482 с.; Дорошко М. Країнознавство країн СНД. Курс лекцій / М.Дорошко. - Київський національний університет ім. Т.Шевченка. - К., 2006. - 308 с.;

2. Дорошко М., Шпакова Н. Держави пострадянського простору у світовій політиці / Н.Дорошко, Н.Шпакова. - К. : Знання, 2010. - 66 с.; Жумабаев А. Украина - стратегический партнер [Электронный ресурс] / А.Жумабаев // Дело. - 2006. - № 171. - Режим доступа : http://delo.ua/ukraine/ukraina-strategicheskij-partne-8234/;

3. Жумабаєв А. Казахстансько- українські відносини: із глибини століть - в успішне майбутнє / А.Жумабаєв // Зовнішні справи. - 2010. - № 1. - С. 2;

4. Жумабаєв А. Казахстан і Україна: до нового етапу взаємовідносин [Електронний ресурс] / А.Жумабаєв, Л.Мазука // День. - 2008. - № 42. - 6 берез. - Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/197592/;

5. Лажнік В.Й., Мамбетова В.С. Основні напрями співробітництва між Україною і Казахстаном / В.Й. Лажнік, В.С. Мамбетова // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2009. - № 11. - C.142-153;

6. Селівон М.Ф. Україна - Казахстан: 15 років партнерства / М.Ф. Селівон // Українські новини. - 2007. - 20 лип. - № 29; Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України. Навчальний посібник для ВНЗ / Л.Д. Чекаленко. - К. : Либідь, 2006. - 351с.;Селивон Н. Дружбы стратегический ресурс [Электронный ресурс] / Н.Селивон// Казахстанская правда. - 2008. - № 22. - Режим доступа : http://www.kazpravda.kz/c/1185221896.

7. Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Казахстан [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу :

8. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/398_007

9. Договір між Україною та Республікою Казахстан про економічне співробітництво на 1999-2009 роки [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/398_033

10. Галузевий архів Міністерства закордонних справ України. - Ф.8. Справи закордонних установ. - Оп.132. - Спр.710. Довідки з політичних питань. 2001.

Размещено на Allbest.ru