Глобальна фінансова нестабільність: реалії та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЛОБАЛЬНА ФІНАНСОВА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Н.А. Степанюк,

к. е. н., доцент кафедри менеджменту організацій та ЗЕД,

Волинський інститут економіки та менеджменту, м. Луцьк

Досліджено розвиток глобальної фінансової та економічної кризи в Україні та світі. Проаналізовано заходи, що здійснюються для запобігання кризовим явищам в Україні та світі.

Ключові слова: фінансова нестабільність, криза, інфляція, глобалізація.

глобальний фінансовий економічний криза

In the articlre the development of the global financial and economic crisis in Ukraine and in the world were investigate . There are the measures, which realize to prevent the crisis facts in Ukraine and abroad analyzed.

Keywords: financial instability, crisis, inflation, globalization.

Постановка проблеми. В умовах глобальної нестабільності трансформаційні процеси на світовому ринку фінансових послуг відбуваються нерівномірно та призводять до непередбачуваних наслідків. При наростанні процесів глобалізації кордони національних ринків фінансових послуг втрачають свою значимість, посилюється інтеграція цих ринків, підвищується рівень конкуренції та лібералізації через використання нових технологій та інновацій, що сприяють взаємозв'язку попиту та пропозиції. Регулювання цих трансформацій на рівні національних економік стає неможливим без запровадження нового світового фінансового порядку, який має передбачати наявність узгоджених дій на національному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні дослідження проблеми глобальної фінансової кризи є надзвичайно актуальними, у зв'язку з чим увага учених спрямована на з'ясування її причин, наслідків і шляхів подолання. Так, Н. Горюнова, П. Мінакір зосереджують увагу на дослідженні причин і наслідків фінансової кризи, С. Науменкова акцентує увагу на необхідності підтримки фінансового сектору в умовах світової кризи, С. Ніколайчук, І. Каушан безпосередньо визначають вплив фінансової кризи на платіжний баланс [1, с. 11-12].

Глобальна фінансова та економічна криза поставила ряд нових запитань для науковців, які вивчають глобальні та національні фінансові системи. Щоб правильно визначити заходи протидії загрозам глобальної фінансової кризи, в першу чергу варто визначити основні причини, які спонукали розвиток такого роду подій.

Постановка завдання. Метою статті є визначення чинників глобальної фінансової нестабільності, її розвитку, наслідків та шляхів подолання на прикладі України.

Виклад основного матеріалу. Особливим чинником сучасної глобальної фінансової нестабільності і суперечливість курсоутворення є непередбачуваність курсу американського долара, який є основною валютою міжнародної торгівлі, міжнародної ліквідності, іноземних інвестицій, валютних резервів країн. Котрий рік поспіль відбувається падіння курсу американського долара, економічний тягар якого падає на євро, незважаючи на суперечливу економічну ситуацію у єврозоні, слабкість економік Німеччини та Франції, їх відхилення від макроекономічних умов Пакту стабільності та зростання Євросоюзу. До того ж країни, що розвиваються, перетворилися на нетто-експортерів капіталу, тим самим обмежуючи власні фінансові ресурси та сприяючи перенагромадженню міжнародної ліквідності. Для багатьох країн це загострило проблему вибору резервної валюти, посилило увагу до альтернативних валютних рішень -- периферійних валют і регіональних валютних зон.

Глобальна фінансова нестабільність пов'язується з міжнародними валютними та фінансовими дисбалансами, а відтак -- з наслідками для міжнародних ринків, прогнозуванням зовнішніх шоків для національних економік. Водночас дисбаланси мають й інші макроекономічні аспекти -- перенагромадження валютних резервів у доларах США в багатьох країнах-експортерах, зростаюче інвестування надлишкових доларових активів нерезидентів у цінні папери США, тиск на фінансові ринки та зниження облікових та процентних ставок, що спричиняє дефляційний та ревальваційний тиск на розвинуті економіки.

Проблеми фінансової нестабільності України та її інтеграції у міжнародні економічні відносини мають особливу, внутрішню сторону. Досить торкнутися однієї зі складових -- ступеня зрілості фінансового ринку. Його розвиненість на національному рівні є необхідною умовою для розвитку інтеграційних процесів у ринок світовий. Так, зокрема, загальновідомий показник ринкової капіталізації внутрішнього ринку дозволяє не лише давати оцінки конкретним ринковим центрам, а й використовувати динаміку цих показників при стосунках з іноземними кредиторами - як міжнародними фінансово-кредитними установами, так і приватними інвесторами. Прикладом ролі і місця України у міжнародних економічних відносинах можуть служити характерні для фінансової глобалізації рейтинги провідних корпорацій світу, що будуються за ознаками ринкової капіталізації. Традиційний рейтинг 500 наймогутніших корпорацій світу (за показником ринкової капіталізації) газети Financial Times ніколи не включав українських підприємств. Показовим є те, що українські підприємства навіть ніколи не потрапляли до 100 провідних компаній Східної Європи. В свою чергу, російські компанії подаються в переліку 500 найбільших компаній світу ще з 1997 року.

Україна як держава сьогодні платить дуже високу ціну за те, що не сформувала конкретну інфраструктуру економіки. Ефективності протидії наростанню економічної кризи в Україні заважає недостатня сформованість цивілізованого ринку землі, відсутність дієвих механізмів зниження енергоємності вітчизняного ВВП та високий рівень залежності країни від зовнішньоекономічної кон'юнктури. Проте, в основі сучасної світової фінансової кризи лежить не тільки не ефективна економічна політика, а й криза загальнолюдських цінностей, втрата довіри населення до фінансової системи країни, споживчий характер сучасного суспільства, орієнтація економічної науки на суто фінансові та економічні результати без належного врахування ролі людини окремо та людства у цілому, за ради яких, власне, повинні функціонувати національні та світова економічна системи [2, с. 54-58].

Українське суспільство втомлене негативними очікуваннями. Шок, пережитий багатьма від несподіваності кризи 2008-2009 рр., зберігає високий рівень соціальної тривоги й сьогодні. У період, що минув після кризи, зроблено чимало для зниження чутливості національної економіки до зовнішніх шоків, здійснення реформаційних перетворень, спрямованих на розбудову власних чинників економічного розвитку.

Збереження макроекономічної стабільності та відносно непогані на тлі більшості розвинених країн, і насамперед - країн ЄС, макроекономічні показники засвідчують суттєве посилення власної стійкості економіки України порівняно з 2008 р. Проте нагромадження ризиків нестабільності, обумовлених втягуванням відкритої економіки нашої країни у глобальну економічну стагнацію, є неминучим. Ці ризики накладають відбиток на процес реалізації стратегії економічних та соціальних реформ. Між тим, без послідовного реформування ключових сфер економічного та соціального життя досягнення реальної антикризової стійкості практично неможливе. Адекватна та ефективна політика антикризової стабілізації відіграє критично важливу роль для забезпечення послідовності та незворотності реформ.

Глобальному економічному середовищу, за прогнозами провідних міжнародних фінансових інститутів, залишаються притаманними ознаки економічної депресії та досить високого рівня невизначеності перспектив та макроекономічної нестабільності:

- сучасний етап розвитку глобальної економіки характеризується надзвичайно високим рівнем державної заборгованості розвинутих країн світу;

- кардинальне подолання боргових проблем потребуватиме тривалішого періоду та вищої координованості дій на глобальному рівні;

- заходи щодо нейтралізації кризових процесів засобами жорсткого фінансового та фіскального регулювання, до яких переважно вдаються уражені борговою кризою розвинені країни, втрачають ефективність;

- бюджетна консолідація не дає очікуваного ефекту без структурних реформ та адаптивної грошово-кредитної політики;

- помітно зросла стійкість країн, що розвиваються, до глобальних криз, що пояснюється зростанням якості економічної політики та порівняно меншою частотою внутрішніх та зовнішніх шоків у цих країнах;

- рецесія, зокрема в промислово розвинених країнах, супроводжується потужним зміщенням торговельних потоків в країни, що розвиваються. Зростання попиту на імпорт з боку країн, що розвиваються, є, фактично, найважливішим чинником, який утримує світову економіку та торгівлю від глибшого спаду;

- глобалізація як провідний тренд в розвитку глобальної економіки зумовлює ризики для країн, що розвиваються, стосовно зовнішніх шоків та припинення зростання.

Прогнози пожвавлення міжнародної торговельної динаміки, що є провідним чинником розвитку країн, що розвиваються, у 2013 р. є стриманими. Проте при цьому МВФ очікує, що темпи зростання обсягів зовнішньої торгівлі країн, що розвиваються, майже в 2 рази будуть вищими за відповідні показники індустріальних країн.

У зв'язку з тим, що у 2012 р. темпи зростання світового господарства сповільнилися (за оцінками МВФ - до 3,3 % річних, за оцінками Economist Intelligence Unit (EIU) - до 3,1 % у порівнянні з 3,8 % у 2011 р.), можна очікувати, що за результатами 2013 р. темпи зростання міжнародного товарообігу також дещо уповільняться: до 3,2 % у порівнянні з 5,8 % за попередній рік за оцінками МВФ. Кризові явища, які охопили майже всі провідні економіки світу, змусили фахівців СОТ знизити прогноз зростання світової торгівлі в 2012 р. з 3,7 % до 2,5 % темпи зростання, їхня динаміка протягом року продемонструвала сповільнення [3, с. 13].

Основним джерелом глобальної нестабільності залишаються розвинуті країни світу. Невизначеність з приводу перспектив вирішення боргової кризи в ЄС, зокрема в Єврозоні - одна із головних проблем, які перешкоджають стабільному відновленню зростання в регіоні і світі.

Гальмування європейської економіки спричиняє негативний вплив на темпи зростання більшості країн світу, зокрема США. У вересні 2012 р. ЄС, США та Японія анонсували рішення про додаткові безпрецедентні монетарні стимули розвитку економік. Європейський центральний банк (ЄЦБ) започаткував програму «необмеженого» викупу державних боргових зобов'язань країн-членів ЄС, Федеральна резервна система США (ФРС) - програму викупу активів на суму 40 млрд. дол. США щомісяця, Банк Японії виділив для подібної програми додатково 129 млрд. дол. США. Зазначені заходи, окрім підтримки трьох найбільших економік світу, повинні полегшити країнам, що розвиваються, доступ до нових фінансових ресурсів.

Консолідація зусиль урядів європейських країн з метою проведення інституційних реформ та масованої фінансової підтримки ринків дещо послабила негативні очікування щодо розпаду Єврозони. Проте у перспективі 2013 р. загрози поглиблення макроекономічних дисбалансів в ЄС та скорочення кількості країн-членів єдиного монетарного союзу залишаються актуальними. Як прогнозує Світовий банк, у разі виходу із зони євро однієї або кількох країн, імовірною є чергова хвиля глобальної дестабілізації. Водночас МВФ наголошує, що невизначеність щодо подальшого розвитку глобальної економіки залежить не тільки від політичної та інституційної спроможності ЄС впоратися з дезінтеграцією, але й від спроможності США адекватно вирішити проблему державного боргу та мінімізувати ризики, що зберігаються у середньостроковій перспективі та можуть підсилити глобальну нестабільність за рахунок «фіскального обриву» - автоматичного підвищення податків та різкого скорочення державних витрат. ФРС США напередодні закінчення фінансового року в вересні 2012 р. знизила прогноз щодо темпів зростання американської економіки. За їхніми оцінками, зростання річного ВВП США перебуватиме в межах 1,7-2,0 % проти попереднього прогнозу в 1,9-2,4 %.

Динаміка російської економіки та економік інших країн СНД, залежних від торгівлі з Росією, в 2012 р. визначалася двома основними чинниками - рівнем світових цін на сировину, особливо нафту і газ, та обсягів попиту на експортну продукцію. В 2011 р. ВВП Росії зріс на 4,3 % за підтримки високих цін на нафту та продукцію АПК. В 2012 р. економічне зростання поступово сповільнювалося, відображаючи понижувальну динаміку більшості країн світу: 3,7 % в 2012 р. проти 4,3 % в 2011 р.3 Глобальна фінансова нестабільність визначає погіршення інвестиційних та споживчих очікувань в Росії. Експерти EIU також знизили прогнози зростання реального ВВП Росії до 3,8 % в 2011 р. і 3,9 % в 2012 р. [4].

Враховуючи структурні проблеми, зокрема, повільне зростання виробництва енергетичної продукції, слабкий банківський сектор, незахищеність прав власності, низький рівень капіталовкладень та високий бюрократичний тиск на бізнес, рівень зростання в Росії в середньостроковій перспективі залишатиметься нижчим, ніж до кризи 2008 р.

У 2012 р. лідерами світового економічного зростання виступатимуть країни, що розвиваються, зростання ВВП в яких очікується на рівні 5,3 % у 2011 з підвищенням до 5,6 % у 2012 р. Головними генераторами розвитку залишаться Китай (8,2 % в 2012 р.), Індія (4,9 % в 2011 р., 6 % в 2012 р.), Індонезія (6 % в 2011 р., 6,3 % в 2012 р.) [4].

Серед актуальних ризиків для розвитку українського національного господарства в 2012 р. домінували саме зовнішні ризики:

- погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури: брак попиту на товари;

- традиційного експорту та падіння цін на ринках промислової сировини;

- погіршення умов торгівлі внаслідок протекціонізму в країнах - торговельних партнерах;

- високий рівень цін на енергоресурси, що імпортує Україна;

- висока вартість та нестабільні умови надання зовнішнього фінансування банківському та корпоративному сектору;

- звуження можливостей доступу до міжнародних ринків капіталу.

Уповільнення темпів зростання світової економіки зумовило звуження попиту на світових ринках і мало негативний вплив на експортоорієнтовані галузі промисловості України. У 2012 р. спостерігається зниження темпів економічної активності як у країнах з розвинутою економікою, так і в країнах з ринками, що розвиваються. Так, за підсумками 2012 р. ВВП країн ЄС в річному вимірі зменшився на 0,2 %. Основні країни - торговельні партнери України в ЄС демонструють негативну динаміку ВВП в 2012 р. (Італія, Іспанія, Угорщина) чи сповільнення економічного зростання (Німеччина, Польща).

В Україні, попри загалом успішне виконання завдань підтримання поточної стабільності, вітчизняний банківський сектор нагромадив вагомі ризики, пов'язані з:

- високим рівнем прострочених кредитів;

- різким зростанням портфелю цінних паперів та посиленням залежності банківської системи від стану державного бюджету та спроможності держави своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями;

- збереженням дефіциту внутрішніх середньо- та довгострокових ресурсів (клієнтська депозитна база є вкрай «короткою» і волатильною через ризики швидкого відпливу вкладів в разі поширення панічних настроїв);

- слабкою інституційною структурою та роздробленістю банківської системи;

- високим рівнем доларизації депозитів і кредитів, при цьому зменшити валютні ризики банки намагаються шляхом перестрахування і розміщення на короткостроковій основі на умовах SWAP, що замикає як фінансові ресурси, так і валютні ризики у банківській системі;

- низькою якістю активів, що обумовлює низьку прибутковість банків в майбутньому;

- невисокими стандартами кредитування і андерайтингу.

Ці ризики підвищують вразливість банківської системи до зовнішньої кон'юнктури та посилюють нестійкість її активів і пасивів.

2012 р. став роком безпрецедентно низької інфляції. За офіційними даними ціни знизилися на 0,4 %, у річному вимірі споживча інфляція залишалася на нульових позначках, що є одним із найнижчих її показників за всі роки незалежності України. Факторами низьких значень споживчої інфляції стали:

- низька статистична база попереднього року;

- високий врожай зернових попереднього та овочів поточного року, що забезпечило зниження цін на сирі продукти і уповільнення зростання цін на продовольчі товари (переважно рослинну продукцію) з високим ступенем обробки;

- стабільність адміністративно регульованих цін в умовах передвиборчої кампанії;

- поміркована монетарна політика НБУ;

- стримуючий тиск з боку номінального ефективного обмінного курсу гривні, який за січень-жовтень знизився лише на 0,5 %, реальний - на 5,5 %;

- падіння зовнішнього попиту, зокрема внаслідок продовження кризи в окремих країнах Європейського Союзу;

- нижчий за потенційний рівень сукупного попиту (негативний розрив ВВП у другому кварталі 2012 р. становив 1,7 %), «відтягнення» частини потенційного попиту на формування валютних та гривневих заощаджень та житлове будівництво.

Незвично низькі для України темпи інфляції мали різноспрямовані наслідки:

- суттєво підвищилися процентні ставки в реальному вимірі, що збільшило привабливість депозитів, проте здорожчання кредитів фактично зупинило процес збільшення кредитування;

- активізувався інвестиційний процес;

- зросла конкурентоспроможність вітчизняних експортерів, проте в умовах погіршення зовнішньої кон'юнктури це не стало фактором нарощування прибутків підприємств (за перше півріччя 2012 р. обсяг прибутків, отриманих всіма підприємствами, скоротився на 7,1 %);

- зросли реальні доходи населення, що живило споживчий попит (приріст обороту роздрібної торгівлі за 11 місяців 2012 р. становив 13,8 % порівняно з аналогічним періодом 2011 р.) і приваблювало імпорт.

Натомість, основною причиною фінансової кризи на українському підґрунті виступають проблеми, що є наслідком прийняття і реалізації бюджету, який має соціальну спрямованість попри задекларовані орієнтири на інноваційно-інвестиційний розвиток України. Таким чином, на даному етапі, ризики національної фінансової системи знаходяться, в першу чергу, в площині бюджетно-боргової сфери (рис.1).

Рис. 1

Разом з тим, в найуживанішому значенні будь-яка криза, що розгортається в українській економіці, ризикує називатись не лише фінансовою, а й економічною, що свідчить лише про нечітке сприйняття даної категорії. На нашу думку, про фінансову кризу можна вести мову лише у випадку одночасного чи послідовного переплетіння в короткий проміжок часу кризових проявів у різних секторах економіки, а саме банківському, валютному, фондовому та сфері грошового обігу. Окрім того, фінансова криза може розгорнутись і без бюджетних дефіцитів як наслідок погіршення умов торгівлі та балансу по поточним операціям, які разом призводять до підриву валютного курсу, котрий, в свою чергу, через взаємопов'язаність валютного та фінансового ринків, може негативно вплинути на стан фінансового сектору країни.

Хоча, безперечно, усвідомлення можливих взаємозв'язків різних складових фінансової кризи здатне сприяти усвідомленню багатоваріантності протікання кризи, а, отже, підвищити прогнозованість визначення напряму її розгортання із своєчасним виокремленням необхідних механізмів впливу на зародження того чи іншого виду потрясіння у контексті кризи фінансової - чи то валютного, чи то банківського, чи бюджетно-боргового.

Враховуючи вищезазначене на сучасному етапі, при здійсненні антикризової політики відродження економіки, на наш погляд, слід враховувати такі напрями:

* відновлення функціонування фінансових ринків, тобто підтримка системно важливих фінансових інститутів та запобігання їх банкрутству;

* відновлення нормативного функціонування кредитних і грошових ринків та забезпечення доступу банків до ліквідних коштів та джерел фінансування;

* створення умов для того щоб уразі необхідності банки та інші важливі фінансові посередники могли залучити капітал з державних та приватних джерел;

* підтримання відносно високих темпів економічного зростання, від яких критично залежить стабільність банківського сектора та фіскальної сфери, в тому числі - фінансова забезпеченість соціальної політики держави;

* недопущення зниження добробуту населення, що негативно впливає на стан внутрішнього попиту - це обмежує застосування фіскальних рестрикцій та важелів гальмування зростання доходів;

* підтримка в прийнятих межах платіжного балансу, який визначає стабільність національної валюти, яка вкрай важлива в контексті високого співвідношення зовнішньоторговельного обороту до ВВП та значної залежності від світових ринків капіталу - це обмежує застосування курсових важелів (як штучної ревальвації, так лібералізації курсоутворення) та інструментів лібералізації імпорту [2, с. 54-58].

Глобальну фінансову нестабільність, на нашу думку, в загальному вигляді можна інтерпретувати як результат суперечливої взаємодії національних, регіональних та глобальних тенденцій у фінансовій сфері, насамперед фінансової лібералізації, глобальної фінансової інтеграції, валютних та фінансових дисбалансів, інтенсифікації глобального руху капіталу, перенагромадження фінансової ліквідності в глобальній економіці.

Глобальна фінансова нестабільність виявляється у переплетінні фінансових та валютних дисбалансів, значних та реверсивних коливаннях валютних курсів та фінансових індикаторів на міжнародних ринках, збільшенні ризиків операцій на міжнародних валютних та фінансових ринках, зменшенні кореляції факторів та параметрів світових фінансових ринків, різкій та суперечливій зміні динаміки фінансових показників, відсутності явно виражених тенденцій (циклічних, динамічних та структурних).

Висновки. Таким чином, поточні позитивні наслідки низької інфляції супроводжувалися наростанням негативного потенціалу підвищених інфляційних очікувань.

Щоб Україна вийшла з кризи оновленою і посиленою, то об'єктивною інформацією про стан справ у державі мають володіти не лише політики, а й виробники та науковці, які, як ніхто, здатні визначити проблеми в економіці і задіяти саме ті економічні механізми, які насправді дадуть змогу подолати кризу. Також має бути створена нова модель регулювання економічної політики держави як стратегічного напряму виходу із кризи, яка повинна бути такою, що відображає реалії сучасного світу, включно зі швидкістю поширення інформації, глобальний характер інформаційних і фінансових потоків, наявність якісно нових інструментів фінансового ринку.

Література

1. Ковтонюк О.В. Вплив глобальної фінансової кризи на фінансування міжнародної торгівлі // Актуальні проблеми економіки. - 2010.- № 9. - С. 11-12.

2. Чечель О.М. Вихід із глобальної фінансової кризи: міжнародний досвід та перспективи України // Інвестиції: практика та досвід. - 2010.- № 5.- С. 54-58

3. Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності. - К.: НІСД, 2012. - 43 с.

4. Economist Intelligence Unit, Global outlook October 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://gfs.eiu.com/FileHandler.ashx?issue_id=559575640&mode=pdf)

Размещено на Allbest.ru