Участь України в європейських інтеграційних процесах: тенденції та перспективи

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Відділення МЕВ

Участь України в європейських інтеграційних процесах: тенденції та перспективи

В.В. Віннік, студентка

Анотація

Досліджено основні проблеми участі України в інтеграційних та дезінтеграційних процесах в Європі та проаналізовано останні тенденції та перспективи участі України в цих процесах. Проведена дослідницька робота в сфері історичних основ участі України в інтеграційних процесах Європи та її результатів.

Ключові слова: Україна, ЄС, європейська інтеграція, дезінтеграція, СНД, Східна Європа.

V.V. Vinnik. Ukraine's participation in European integration processes: Trends and Prospects

Article is devoted to the study of basic problems of Ukraine's participation in integration and disintegration processes in Europe and analyzes the latest trendsand prospects of Ukraine's participation in these processes. А research in the field of historical foundations of Ukraine's participation in integration processes in Europe and its results is conducted. Keywords: Ukraine, EU, European integration, disintegration, CIS and Eastern Europe.

В.В. Винник. Участие Украины в интеграционных процессах Европы: тенденции и перспективы

Статья посвящена исследованию основных проблем участия Украины в интеграционных и дезинтеграционных процессах в Европе и анализа последних тенденций и перспектив участия Украины в этих процессах. Проведена исследовательская работа в области исторических основ участия Украины в интеграционных процессах Европы и ее результатов.

Ключевые слова: Украина, ЕС, европейская интеграция, дезинтеграция, СНГ, Восточная Европа.

Постановка проблеми

У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Вони визначають напрями та пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарського життя, формуючи середовище глобальної конкуренції, впливаючи на стратегічні інтереси всіх країн та регіонів світу. Економічна інтеграція - процес економічної взаємодії країн, який призводить до зближення господарських механізмів, процес, який приймає форму міждержавних угод і регулюється міждержавними органами. Значний розвиток інтеграції провокує і паралельні процеси дезінтеграції.

Також це дослідження є досить актуальним для України, інтеграційні тенденції якої досить цікаво розглядати в контексті східної Європи загалом. Із розпадом СРСР усі його колишні європейські союзники, а також нові незалежні держави розміщені в Центральній і Східній Європі, проголосили відданість європейським цінностям та з більшою або меншою швидкістю вирушили шляхом їх реалізації, Україна направилася тим самим шляхом, хоча вибір цього напряму давався їй дуже важко, і мав суперечливі наслідки. Україна зробила важливі кроки до інтеграції в Східній Європі, ставши лідером пострадянської інтеграційної інституції ГУАМ, та взявши участь в заснуванні СНД. Також Україною, за роки незалежності були зроблені значні кроки до вступу в ЄС, чому сприяв досвід країн Центральної та Східної Європи, які приєдналися до Союзу вже після розпаду СРСР. Вони отримали доступ до найбільшого світового ринку, і отримали нові стимули до розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інтеграційним процесам значну увагу приділило багато дослідників, серед вітчизняних можна виділити Вергун В., Гошовську О., Дьоміну О., Задарей Н., Иванова П., Корнилова О., Копійка В., Кузьміна О., Курдину Е., Фурмана В., Шкарпову О., Шнирков О. Роботи зазначених авторів сприяли розширенню уявлень про інтеграційні процеси.

При загальності цілей усіх проведених досліджень, різні автори, по різному розглядають інтеграційні процеси в Європі, і особливо специфіку та перспективи участі України в цих інтеграційних процесах.

Невирішені раніше частини загальної проблеми

Роботи зазначених авторів сприяли розширенню уявлень про інтеграційні та дезінтеграційні процеси, при цьому значну увагу науковці приділяють саме проблемі участі України в процесі інтеграції в ЄС. В той самий час недостатньо дослідженими залишаються питання перспектив інтеграції та особливостей участі України в інших Європейських інтеграційних об'єднаннях. Також залишається не дослідженим досить широке коло питань, пов'язаних з думкою про те, що більша інтеграція на Заході Європи, провокує дезінтеграцію на Сході, зовсім мало уваги приділяється місцю України, як центрального елементу інтеграційних та дезінтеграційних процесів на сході Європи, при тому що зі вступом в ЄС колишніх соціалістичних країн особливо широко почало обговорюватися питання дезінтеграції всередині самої Європи.

Формулювання цілей статті

Головна мета роботи полягає у вивченні призначення, особливостей та тенденцій пов'язаних з інтеграційними процесами в Європі та їх наслідків на міжнародному та вітчизняному рівні, розкритті основних тенденцій розвитку інтеграційних процесів між країнами Європи, розуміння сутності основних механізмів створення найефективнішого, на даний момент інтеграційного об'єднання.

Виклад основного матеріалу дослідження

Безпосередня і активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також необхідністю подолання штучної відокремленості України від світового господарства внаслідок одностороннього розвитку в рамках СРСР та РЕВ.

На сьогоднішній день в Україні існує стратегія зовнішньоекономічної діяльності спрямована на розвиток в Україні торгівлі, участі України в міжнародному поділі праці, та обміні знаннями, досвідом та технологіями. Тому, з початком незалежного існування, в Україні було взято курс на активну участь в інтеграційних процесах Європи.

Але, для того щоб інтеграція в Україні була ефективною, наша держава потребує певних політико-правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних передумов.

Серед основних політико-правових передумов інтеграції України можна назвати такі: політичне визначення України, забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки, безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини, запровадження прийнятної форми громадянства, перегляд існуючої практики політичних зв'язків з державами колишнього СРСР, пряма участь в у регіональних і глобальних політичних процесах, формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментів його виконання.

Особливо важливими в цьому контексті є економічні передумови інтеграції. Вони формуються на основі економічного та інституційного забезпечення суверенітету, оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови, розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення, оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності та багатьох інших економічних аспектів.

На сьогодні ефективна інтеграція України до світового економічного простору є нагальним завданням розбудови державності та економіки, але для того, щоб цей процес дійсно приніс очікувані результати, необхідно усвідомити деякі особливості інтеграції України.

Говорячи про інтеграційний досвід України, перше на що варто звернути увагу - європейський вибір України, який був зумовлений усвідомленням можливості інтеграції як фактора створення державної незалежності, безпеки, політичної стабільності і багатьох інших елементів політичного, економічного і соціального добробуту, з якими часто асоціюють ЄС. [23, с.9]

Пояснити зацікавленість в орієнтації України на членство в ЄС можна тим що, серед прихильників такого напряму зовнішньої політики поширилась думка про те, що вступ України в Європейський союз надасть можливість насамперед підвищити політичний авторитет держави на міжнародній арені і перебувати в центрі подій світової політики. [3, с.25]

В цьому контексті доцільно детальніше розглянути історію двосторонніх стосунків Україна - ЄС, початок яких часто асоціюють з Декларацією Європейської Спільноти щодо України від 1991 року, в якій було відзначено демократичний характер Всеукраїнського Референдуму та було визнано суверенітет та незалежність нашої держави.

На законодавчому рівні позиція України щодо ЄС вперше була сформульована в «Основних напрямах зовнішньої політики України», схвалених постановою Верховної Ради України 2 липня 1993 року. Цікаво що на момент розробки документа в Україні серйозно не розглядалася можливість інтеграції до ЄС, що підтверджує положення документа про те, що «членство в Європейських Спільнотах є не пріоритетною, а перспективною метою української зовнішньої політики». Такий стан справ під час зародження української незалежності часто пов'язують з тим, що ще до розпаду СРСР Україна виступила однією з засновниць Співдружності Незалежних Держав. Саме цей факт відштовхнув, і можливо навіть насторожив багатьох європейців, Європа більше не хотіла повзувати себе з Україною, яка ще не повністю відмовилась від свого радянського минулого. тим паче, що на той момент передбачалося, що СНД може стати політичним правонаступником Радянського Союзу.

В цьому випадку в Європі було прийнято рішення укладати угоди на двох рівнях. Так з Країнами центрально-східної Європи укладалися Європейські угоди про асоціацію, а державам СНД було запропоновано укласти Угоди про партнерство і співробітництво, які встановлювали межі взаємовідносин є Європою на найближчі 10 років з можливістю подальшого пролонгації. європейський інтеграційний партнерство україна

Серед країн СНД Україна стала першою, що уклала Угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом (УПС), де було визначено правовий механізм взаємодії між двома сторонами. Ця угода була підписана 14 червня 1994 року у Люксембурзі та ратифікована Верховною Радою України 14 червня 1994 року. Чинності ж вона набрала з 1 березня 1998 року, після ратифікації УПС всіма членами ЄС. Цей документ став базовим для розширення політичного діалогу та економічного співробітництва України та ЄС, відкриваючи нові можливості для поступового наближення України до ЄС. [1, с.27]

В лютому 2008 року закінчився перший десятирічний термін дії Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, а також завершився переший трьохрічний термін дії Плану дій Україна - ЄС, виникла необхідність утворення подальшої договірно-правової бази для розвитку відносин. [12]

Отже зрозуміло, що Україна ще не визначилась повною мірою щодо основних напрямів і механізмів структурної перебудови економіки, критерії якої повинні вироблятися з врахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України.

Таким чином ми перейшли до дослідження участі України в інтеграційному угрупуванні зовсім протилежного напряму. А саме в СНД. Україна, ратифікувавши угоду про створення СНД, так і не ратифікувала статут СНД, і саме тому де-юре вважається що вона не є членом організації, будучи державою засновницею. Взагалі участь України в цьому інтеграційному об'єднанні є ще більш суперечливою, ніж претензія на вступ в ЄС. Ратифікуючи Угоду про створення СНД, Верховна Рада України схвалила Застереження, які обмежували двозначне тлумачення перспективи розвитку Співдружності.

Договір про створення економічного союзу СНД ставив завдання послідовного та узгодженого економічного зближення колишніх радянських республік шляхом створення системи вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили, а також узгодження бюджетної, грошово-кредитної та податкової політики. Після укладення договору про створення Економічного Союзу було складено план інтеграційного розвитку, в межах якого передбачалось створення Платіжного та Митного союзів країн СНД. Але ці ідеї так і не було реалізовано через те, що почали виникати проблеми в сфері платіжно-розрахункових та митних відносин. Неспроможність та неможливість реалізувати інтеграційні плани в межах СНД пояснювались не тільки внутрішніми труднощами кожної з держав СНД, але й недостатньою обґрунтованістю самих концепцій нових механізмів. В даному випадку можна сказати, що СНД дійсно несло деякі спокуси до реінтеграції на основі колишнього Радянського союзу, і Україні вдалося зберегти свій суверенітет та утриматися від цих спокус.

Окремі країни на території колишнього СРСР об'єднуються в менші регіональні угруповання, як, наприклад, ЄврАзЕС. Україна також не залишилася поза цією тенденцією і стала членом ГУАМ, організації, в яку окрім неї входять Грузія, Азербайджан і Молдова. Україна стала також одним з ініціаторів формування Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), до якого входять 11 країн Причорномор'я і прилеглих регіонів (Росія, Грузія, Туреччина, Греція, Болгарія, Румунія, Молдова та ін.) Поки значущих проектів регіонального співробітництва в рамках даної організації не було. [1]

Наразі подальші напрями зовнішньої політики України залишаються не визначеними і чітко не сформульованими. Свідченням цьому може слугувати заява президента України Віктора Януковича, про те що Україна бере напрям на вступ в зону вільної торгівлі і в той самий час в митний союз з Росією, Білоруссю і Казахстаном. [14] Європейські експерти вже виказали свою думку про неможливість участі в цих двох інтеграційних угрупуваннях одночасно.

Що ж все таки заважає Україні нарешті чітко визначити свій напрям та стати членом Європейського Союзу. По перше треба згадати що ЄС не є організацією вільною до вступу, і країні, що претендує на вступ в цю організацію необхідно привести свою економіку у відповідність до основних критерії конвергенції в ЄС. З огляду на останні соціально-економічні показники України та заборгованість перед МВФ, поки що перспектив на вступ в ЄС в найближчий час немає. Хоча це не завжди є вирішальним фактором, оскільки цих критеріїв конвергенції не завжди дотримуються. Інше питання в тому, щоб самому союзу став вигідним вступ України.

Згідно статті 121 Угоди про утворення ЄС та Протоколу про критерії конвергенції було встановлено наступні критерії:

- рівень інфляції не повинен перевищувати середній рівень інфляції в країнах членах більше ніж на 1,5% (в Україні за 2010 рік - 9,1%)

- дефіцит держбюджету не вищий за 3% і державний борг менше 60% (в Україні на 2010 рік - відповідно 5,9%, та 47,56% до 2015 року планується зменшення державного боргу до 34,6%)

- стабільність курсу національних валют (коливання в межах 1,5%)

- низьке відхилення у довгострокових номінальних процентних ставках [10, 14]

Отже, як нам вдалося визначити раніше, про вступ України в ЄС найближчим часом мова не йде. На даний момент найбільш перспективним проектом в рамках Україна - ЄС можна вважати Транскордонне співробітництво, яке є частиною Європейської політики сусідства. Запровадження Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) значно збільшило обсяг транскордонного співробітництва як кількісно, так і якісно. У рамках програм транскордонного співробітництва фінансуються спільні програми, що виконуються сусідніми країнами. Головна мета таких програм полягає в підтримці сталого розвитку по обидва боки зовнішніх кордонів ЄС, у допомозі задля зменшення різниці у стандартах життя, у розв'язанні існуючих проблем та наданні додаткових можливостей, пов'язаних із розширенням ЄС і близькістю регіонів через їх наземні й морські кордони.

Існування цих проектів та виникнення нових є доказом що по лінії співпраці Україна - ЄС, не дивлячись на кризову ситуацію, в якій опинилися обидва партнери, ще далеко не все втрачено. Звісно не доводиться говорити про вступ України ЄС, зону євро найближчим часом, але Україна має всі можливості до того щоб дійсно зацікавити ЄС в собі. І як вже було продемонстровано раніше, запорукою цього може стати по-перше ефективна та врівноважена політика українського керівництва, і по-друге, більш менш стабільна економічна ситуація в Україні, хоча як ми вже дослідили відхилення основних українських показників від прийнятих ЄС стандартів є не стільки критичним, як прийнято вважати.

Висновки

Співробітництво в рамках двох найбільших європейських інтеграційних об'єднань надало Україні багато переваг і досвіду участі в подібного роду різноманітних самітах та конференціях. Хоча на даний момент співпраця в рамках обох цих об'єднань трохи призупинилося. Робота з СНД перетворилася на таку собі співпрацю в торгівельній сфері, що не відповідає сучасним поглядам на інтеграцію. Хоча в рамках співпраці з ЄС все ще залишається декілька перспективних проектів, які демонструють, що ЄС все ще зацікавлено в сильній та потужній Україні в якості свого сусіда. Зважаючи на те, що Україна набула статусу безпосереднього сусіда розширеного Європейського Союзу, особливо важливого значення набуває оновлення стратегії розвитку транскордонного співробітництва, заснованої на європейських принципах. Так останнім часом особливої уваги приділяється так званому транскордонному співробітництву Україна - ЄС.

Також можна сказати, що Україна як суверенна держава поки що не має такого значного впливу на інтеграційні процеси в Європі як цього хотілося б, але основи для руху у вірному напрямі вже було закладено. Так, наприклад прийнято вважати, що ядром організації ГУАМ, створеної в рамках СНД, є саме Україна. Перебуваючи в центрі Європи, поряд з державами що активно перебудовують свої економіки, Україна помітно відстала та не встигає за процесами, що відбуваються в сусідніх країнах.

Зараз Україна перебуває на важливому етапі пошуку свого місця в новій системі міжнародної спільноти, побудові нових відносин з європейськими структурами.

Список використаних джерел

1. Гнатюк М.М. Відносини з ЄС та процес європейської інтеграції України // К.: 2009

2. Концепції формування організаційно-економічного механізму євроінтеграціної політики України / Коваленко Є.О. - З.: Гуманітарний вісник ЗДІЯ 39, 2009. - С. 191-192.

3. Копійка В.В. Проблема формування спільного інтеграційного механізму ЄЕС у контексті розширення в 60-70-ті роки. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сер. Міжнародні відносини. - Вип.17. - К., 2000. - С.23-30.

4. Копійка В.В. Теоретичний та практичний виміри розширення Європейського Союзу // К.: - 2004.

5. Мартинюк В. Україна в підсумках Чеського президентства в ЄС і перспективах головування Швеції // Україна молода. - 2009. - 6 липня. с. 5-7

6. Порядок денний асоціації Україна - ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію, 2009.

7. Східне партнерство: Рекомендації до розвитку співпраці між Україною та Словацькою Республікою на 2010-2015 роки / Александр Дулеба, Владімір Білчик - Бритислава: RC SFPA, 2010. -C. 17-19.

8. Україна - ЄС: що день прийдешній нам готує? / Єлісєєв К. - К.: Національна безпека і оборона, Центр Разумкова, 2009. - №1, С. 6-7.

9. Чугаев О.А. Валютна інтеграція в Європейському союзі // Київ., 2010

10. Чугаев О.А. Валютна інтеграція в Європейському союзі / Київ., 2010

11. Представництво України при ЄС [Електронний ресурс].

12. Сервер офіційних публікацій ЄС [Електронний ресурс].

13. Митний союз з Росією унеможливить створення зони вільної торгівлі з Європою [Електронний ресурс].

Размещено на allbest.ru