Кризові процеси у розвитку інтеграції в ЄС: витоки та перспективи

Рівень імовірності настання першого сценарію, на думку названого автора, знижується через його вкрай руйнівні соціально-економічні та безпекові наслідки (сплеск націоналізму, загострення територіальних суперечок, висунення фінансових претензій та ін.). А другий сценарій наражається на пере - шкоду у вигляді серйозних труднощів ідентифікації тих спільних інтересів, які зможуть утримувати разом федеративне утворення: таке можливе лише відносно обмеженої кількості учасників-однодумців. Але подібне європейське ядро неодмінно створить на континенті нові розподільні лінії, що породять острах та підозри, а не стабілізацію відносин, і може призвести до серйозних міжнародних конфліктів.

На думку автора, жодний з цих сценаріїв не обіцяє ЄС яскраве майбутнє [17, с. 57]. Сценарій "нового середньовіччя" пов'язаний з менш негативними наслідками, проте він вимагає реалізації більшого різноманіття та гнучкості в управлінських підходах, з обмеженням інтеграції лише окремими сферами (торгівля, конкуренція, енергетика), нежорсткістю нормативно -правового регулювання спільними нормами (більше покладання на стимули, аніж на санкції). Метою політики тут має стати не стільки конвергенція та гомогенізація, скільки цілеспрямоване вирішення проблем та взаємне навчання.

Один з провідних болгарських дослідників І. Крастєв [35], член правління Європейської ради з міжнародних відносин, стверджуючи про реальність і чітку окресленість перспективи дезінтеграції ЄС, наголошує на тому, що вперше з того часу, коли після 1945 р. був запущений в дію європейський проект, цілі "дедалі тіснішого Союзу" та "поглиблення демократії" увійшли в суперечку. "Нині досягти політичного союзу, здатного підтримати євро спільною фіскальною політикою, неможливо доти, допоки країни - члени ЄС залишаються повністю демократичними, адже їх громадяни не підтримають цього... Постаючи перед вибором обмежити демократію задля врятування євро або допустити падіння євро з непевною перспективою щодо відновлення демократичних засад, європейців вкотре примушують обирати те лихо, яке менше". При цьому автор вбачає, що за такого стану речей головний ризик для ЄС виходить саме від країн "центру" ЄС з більш сталими традиціями До певної міри це вже наявний факт всередині ЄС, адже, наприклад, Каталонія підпадає під юрисдикцію або Мадрида, або Барселони, або Франкфурта-на-Майні, або Брюсселя - залежно від об'єкта відносин. І ще складніше визначити формат культурної та політичної лояльності каталонців [17, с. 56].демократії, аніж від його "периферії": як тільки перші (колишні "переможці" від інтеграції) побачать себе основними жертвами інтеграції, можна буде вважати, що "біда приспіла" [35, с. 25, 29].

Ключовим механізмом європейської дезінтеграції може стати колапс євро- зони, яка, на думку Нобелівського лауреата Дж. Стігліца, має "природжені вади" [22, с. 5, 7], закладені в самій її структурі - її нормах, правилах та інститутах, які за своїм характером не відповідають різноманітності умов країн-членів. Ці вади пов'язані з тим, що у групі країн з різними умовами економічна інтеграція явно випереджала політичну. Причому механізм євро сприяє збільшенню, а не зменшенню дивергенції між країнами, і тим самим веде до подальшого поглиблення розламу у стані країн -членів. Тому виходом з цієї ситуації може бути або "більше Європи", або "менше Європи" [22, с. 11]. У цьому контексті він окреслив три можливі шляхи розв 'язання кризової ситуації: 1) проведення фундаментальних реформ у структурі єврозони та політики, нав'язаної країнам-членам; 2) добре кероване закінчення експерименту з євро як єдиної валюти; 3) сміливе створення нової системи, яка б підтримувала функції "гнучкого євро" (замість єдиної валюти для всієї єврозони мали би бути утворені декілька угруповань, кожне з яких мало би власну валюту в електронній формі) [22, с. 298].

Який із зазначених можливих сценаріїв стане реальністю - сьогодні сказати важко. Адже всім їм протистоїть тверда рішучість керівництва ЄС слідувати курсом поглиблення інтеграції у період до 2025 р. Відома "Доповідь п'яти президентів” 2015 р. [36] дала відповіді на існуючі проблеми ЄС на шляху формування чотирьох союзів - повноцінного економічного, фінансового (включаючи завершення банківського союзу та прискорення формування союзу ринків капіталів), фіскального та політичного. При цьому керівники Євросоюзу повністю усвідомлюють необхідність структурної конвергенції - подолання структурних та циклічних розбіжностей серед економік країн - членів єврозони. Магістральний шлях вирішення існуючих проблем вбачається у заходах з посилення політики фіскальних обмежень та стимулювання більшої конкурентоспроможності, більш жорстких комунітарних процедурах запобігання макроекономічним дисбалансам, посилення координації економічних політик.

Проте після референдуму у Великій Британії щодо "Брексіту" цей офіційний курс вже не виглядає таким однозначним: був ініційований процес серйозного політичного розмірковування над майбутнім Євросоюзу на основі прийнятої в Братиславі декларації та дорожньої карти [37]. І хоча ке - рівники чотирьох парламентів країн - засновників ЄС [38] закликали до утворення європейської федерації, така радикальність навіть у "ядрі" країн- засновників не має серйозних шансів отримати одностайну підтримку (зокрема, відомі застереження щодо цієї ідеї канцлера Німеччини Ангели Меркель, яку у цьому питанні підтримує Польща [39]). Та й Європейська Комісія вже займає у цьому питанні більш гнучку позицію, що випливає із змісту опр и- людненої 1 березня 2017 р. "Білої книги про майбутнє Європи: роздуми та сценарії для ЄС-27 до 2025 року" [40], що ідентифікує п 'ять можливих сценаріїв

З тексту "Білої книги" випливає, що Єврокомісія віддає перевагу п'ятому варіанту ("Разом зробимо більше"), але за певних обставин могла би погодитися і на четвертий ("Краще менше, але ефективніше"). Перший варіант (продовження існуючого курсу") вона, вочевидь вважає функціонально безперспективним, тоді як другий (відкат виключно до моделі єдиного ринку) та третій (по суті, диференційованої моделі інтеграції) вона розглядає як менш бажані. При цьому за жодного сценарію не припускається можливість істотних дезінтеграційних процесів.

У цьому контексті слід відзначити, що наведений Єврокомісією перелік сценаріїв все ж є неповним і не охоплює окреслені вище потенційні перспективи дезінтеграції. Вона, схоже, не приділяє значної уваги ідентифікованим незалежною дослідницькою спільнотою чинникам протидії поглибленню інтеграції, зокрема, можливій наявності об'єктивних меж розвитку інтеграції [41], необхідності врахування наявної різноманітності, яка унеможливлює здійснення мрій "єврократів"[42] та диференціації режиму регулювання в ЄС [43].

Показовою у цьому сенсі є позиція відомого дослідника Ф. Шарпфа [26], який, беручи до уваги наявність феномена надмірної валютної інтеграції (monetary-over-integration) структурно різнорідних політичних економік "Півночі" та " Півдня" , протиставляє офіційно проголошеному сценарію форсованої структурної конвергенції країн - членів єврозони сценарій диференційованого Європейського валютного співтовариства шляхом запровадження гнучкого дворівневого валютного режиму. Цей сценарій фактично передбачає утворення двох різних зон взаємодії - для "північних економік" (або "германської Європи"), що мають великий експортний сектор та інституційні можливості регулювання рівня заробітної плати (Німеччина, Австрія, Нідерланди, Бельгія, Фінляндія, Ірландія), та "південних економік" (або "Латинської Європи": Греція, Іспанія, Португалія, Італія та Франція), що характеризуються відносно більшим внутрішньо орієнтованим сектором та підвищеною схильністю до генерування інфляційних процесів через зростання зарплат. Тим самим пропонується дезінтегрувати нинішній "фундаментально асиметричний" режим євро, який прилаштований саме для структурних умов та інтересів "північних економік" і конфліктує з умовами "південних", прирікаючи їх на затяжні періоди економічного занепаду, стагнації та невисоких темпів зростання [26, с. 18]. Звідси він пропонує запровадити дворівневе Європейське валютне співтовариство (two- level European Currency Community), яке б поєднувало зону євро (структурно більш однорідний валютний союз) та країни, що входять до вже існуючої системи регулювання валютних курсів ERMII (країни, для економік яких форсована структурна трансформація не є реалістичною, або країни, які віддають виразний політичний пріоритет автономним рішенням [26, с. 46-47].

Якщо цей варіант почне реалізовуватись, - а Ф. Шарпф акцентує увагу не лише на неминучих втратах від дезінтеграції, але й на втратах від уникнення дезінтеграції у випадках, коли вона є нагальною [44], - ми матимо справу зі сценарієм контрольованої дезінтеграції.

Висновки

Таким чином, розвиток і поглиблення євроінтеграційного процесу призвели до критичного наростання протиріч усередині ЄС, першим гучним політичним наслідком якого стало рішення Великої Британії про вихід з Євро - союзу (ще донедавна абсолютно немислима політична подія), стрімке на - ростання негативного відношення до європейських інституцій серед різних верств населення країн-членів та значні ускладнення з реалізацією далеко - сяжних планів розвитку євроінтеграції.

Сьогодні Європейський Союз опинився на своєрідному роздоріжжі, або, кажучи мовою синергетики, у стані біфуркації. Такі стани, як відомо, можуть як зумовити подальший стрімкий розвиток - за рахунок стрибка у нову якість (вочевидь, тією чи іншою мірою у напрямі до європейської федерації або ж подібної до неї форми політичного устрою), або ж навпаки - призвести до стрімкої дезінтеграції та формування на цьому просторі фактично двох або навіть більше субрегіональних інтеграційних просторів за моделлю різнорів- невої інтеграції. За таким варіантом нинішній ЄС-28 (а згодом ЄС-27) може еволюціонувати убік спільної інституційної надбудови над цими субрегіо - нальними просторами з моделлю "вкладених інтеграційних просторів" Концептуально це поняття запроваджене автором у його роботі [20, с. 95]..

Залишатися ж у стані незавершеного інтеграційного процесу, з асиметричним розвитком інтеграції в різних сферах і відвертим відривом економічних механізмів (єдиний ринок) від політичних (національно-державний суверенітет), скоріш за все, не вийде. Бо якими б багатообіцяючими не виглядали плани брюссельських єврочиновників, реальна практика 2010-2016 рр. засвідчила нездійсненність їх радикальних інтеграційних планів.

Вочевидь, найближчим часом ми можемо стати свідками пошуку компромісу між позиціями різних учасників процесу євроінтеграції та відповідного пе- реформатування Європейського Союзу - що поставить перед Україною складні дилеми щодо стратегії її розвитку. Це питання потребуватиме ретельного аналізу всіх можливих варіантів еволюції процесу європейської інтеграції, а одночасно і виявлення всіх можливих форматів участі України у цьому процесі. Останнє, однак, виходить за межі мети цієї статті і має становити важливий пункт подальшого порядку денного наукових досліджень в Україні.

Список використаних джерел

Donald Trump's first UK post-election interview: Brexita 'greatthing'. The Guardian. 16 January 2017. URL: https://www.theguardian.com/us-news/2017/jan/15/trumps-first-uk- post-election-interview-brexit-a-great-thing

Сіденко В.Р. Сучасні глобальні кризові процеси і деградація клімату довіри в міжнародних відносинах". Творення простору суспільної довіри в Україні ХХІ століття: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 17-19 лютого 2016 року). Київ: ДВНЗ "Університет банківської справи", 2017. С. 307-311.

Alesina A. and Giavazzi F. The Future of Europe: A Reform or Decline. Cambridge, Mass.: MIT Press, 2006. x, 186 p.

Taylor, Paul Graham. The end of European integration: anti-Europeanism examined. London; New York: Routledge, 2008. 188 p.

Hayward, Jack and Wurzel, Rьdiger (eds.) European Disunion: Between Sovereignty and Solidarity. New York: Palgrave Macmillan, 2012. xiv, 337 p.

Offe, Claus. Europe Entrapped. Cambridge, UK: Polity Press, 2015. viii, 136 p.

Berend, T. Ivan. The Contemporary Crisis of the European Union: Prospects for the Future. New York: Routledge, 2017. 170 p.

Soros, George and Schmitz, Gregor Peter. 'The European Union is on the Verge of Collapse' - An Interview. The New York Review of Books. Vol. 63, No. 2, Feb. 11, 2016. URL: http://www.nybooks.com/articles/2016/02/11/europe-verge-collapse-interview/

Soros, George with Gregor Peter Schmitz. The Tragedy of the European Union: Disintegration or Revival? New York: Public Affairs, 2014. xxx, 173 p.

Gilman, Nils and Steven Weber. Back in the USSR. Is the European Union heading for a Soviet-style collapse? The American Interest. Vol. 12, No. 3. December 12, 2016. URL: http://www.the-american-interest.com/2016/12/12/back-in-the-ussr/

Eppler, Annegret & Scheller, Henrik, eds. (2013). Zur Konzeptionalisierung europдischer Desintegration. Zug- und Gegenkrдfte im europдischen Integrationsprozess, Baden-Baden. Nomos Verlagsgesellschaft, 2013. 346 S.

Vollaard, Hans. A Theory of European Disintegration. Fourth Pan-European Conference on EU Politics 25th - 27th September 2008, University of Latvia, Riga. 27 p. URL: http://www.jhubc.it/ecpr-riga/virtualpaperroom/017.pdf.

Vollaard, Hans. Explaining European Disintegration. Journal of Common Market Studies. Volume 52, Issue 5, September 2014. Р. 1142-1159. Version of Recordonline: 17 FEB 2014. URL: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/jcms.12132/pdf

Scheller, Henrik and Annegret Eppler. European Disintegration - non-existing Phenomenon or a Blind Spot of European Integration Research? Preliminary Thoughts for a Research Agenda. Institute for European Integration ResearchWorking Paper No. 02/2014. Institut fьr europдische Integrationsforschung, Wien. 46 p. URL: https://eif.univie.ac.at/ downloads/workingpapers/2014_02_Eppler_Scheller.pdf

Schmitter, Philippe C. and Zoe Lefkofridi. Neo-Functionalism as a Theory of Disintegration. Chinese Political Science Review. 2016. No. 1. P. 1-29.

Webber, Douglas. How Likely Is It That The European Union Will Disintegrate? A Critical Analysis of Competing Theoretical Perspectives. Austrian National University, ANU Centre for European Studies Briefing Paper Series, Vol. 2 No. 3 (October 2011). 21 p.

Zielonka, Jan. Disintegration Theory. International Implications of Europe's Crisis. Georgetown Journal of International Affairs. Winter/Spring 2012. P. 51-59.

Либман А.М., Хейфец Б.А. Модели экономической дезинтеграции. Интеграция и дезинтеграция. Евразийская экономическая интеграция. Май 2011. № 2 (11). С. 4-18.

Сіденко В.Р. Політика завершення формування Європейського економічного і валютного союзу: основні тенденції і можливі наслідки для України. Економіка України. 2014. № 10. С. 51-66.

Сиденко В.Р. Европейская интеграция и экономическое развитие. НАН Украины; Ин-т экон. и прогнозиров. Киев, 2011. 448 с.

Mundell, R. A. A Theory of Optimum Currency Areas. American Economic Review. 1961. Vol. 51 (4). P. 657-665.

Stiglitz, Joseph E. Howa Common Currency Threatens the Future of Europe. New York - London: W. W. Norton&Company, 2016. xxix, 416 p.

Frankel, Jeffrey A. and Rose, Andrew K. The Endogeneity of the Optimum Currency Area Criteria. The Economic Journal. 1997. Vol. 108 (449). P 1009-1025.

Scharpf, Fritz W. Monetary Union, Fiscal Crisis and the Preemption of Democracy: LEQS Annual Lecture Paper 2011: Paper presented at the LEQS Annual Lecture 'Saving the Euro - at the expense of democracy in Europe?' on 12 May 2011 at the London School of Economics. 50 p.

Mundell, Robert A. The Appropriate Use of Monetary and Fiscal Policy for Internal and External Stability. IMF Staff Papers. 1962. Vol. 9, No. 1 (March). P. 70-79.

Scharpf, Fritz W. Forced Structural Convergence in the Eurozone - Or a Differentiated European Monetary Community. MPIfG Discussion Paper 16/15. Kцln: Max-PlanckInstitut fьr Gesellschaftsforschung, December 2016. iv, 52 p.

Galbraith, James K. Welcome to the Poisoned Chalice: The Destruction of Greece and the Future of Europe. New Haven, CT: Yale University Press, 2016. 232 p.

Charlemagne: The return of Jaques Delors. The Economist. 2004. 12 February. URL: http://www.economist.com/node/2424124

Rousselin, Pierre. "Aprиs les pompiers, l'UE attend les architectes": interview avec Jacques Delors. Le Figaro. 15/06/2010. URL: http://www.lefigaro.fr/politique/2010/06/15/ 01002-20100615ARTFIG00681 -delors-l-europe-attend-les-architectes.php

HM Government. The United Kingdom's exit from and new partnership with the European Union: Presented to Parliament by the Prime Minister, February 2017. 75 p. URL: www.gov.uk/government/publications

Schmitter Ph. C. Neo-Neofunctionalism. European Integration Theory. Oxford - New York: Oxford University Press, 2004. P. 45-74.

Schmitter Ph. C. A Revised Theory of Regional Integration. International Organization. Autumn 1970. Vol. 24. No. 4. P. 836-868.

Bartolini, S. Restructuring Europe: Centre Formation, System Building and Political Structuring between the Nation-State and the European Union. Oxford; New York: Oxford University Press, 2005. xxvii, 415 p.

Hooghe, Liesbet and Marks, Gary 2009: A Postfunctionalist Theory of European Integration: From Permissive Consensus to Constraining Dissensus. British Journal of Political Science. No 39 (1). P. 1-23.

Krastev, Ivan. A Fraying Union. Journal of Democracy. October 2012. Vol. 23, No. 4. P. 23-30.

Five Presidents' Report, 2015: Completing Europe's Economic and Monetary Union. Report by Jean-Claude Juncker in close cooperation with Donald Tusk, Jeroen Dijsselblo- em, Mario Draghi and Martin Schulz. Brussels: European Commission. 23 p.

European Council and the Council of the European Union. Bratislava Declaration and Roadmap, Bratislava, 16 September 2016. URL: http://www.consilium.europa.eu/en/policies/ future-eu/bratislava-declaration-and-roadmap/

Un patto per l'Unione federale/ Claude Bartolone, Prйsidente della Assemblйe nationale (Francia), Laura Boldrini, Presidente della Camera dei deputati (Italia), Mars Di Bartolomeo, Presidente della Chambre des dйputйs (Lussemburgo), Norbert Lammert, Presidente del Bundestag (Germania). La Stampa (Italia). 26.02.17. URL: https://www.lastampa.it/ 2017/02/26/cultura/opinioni/editoriali/un-patto-per-lunione-federale-NeF0aVYKZqi5wsZp IEx2 5N/pagina.html

Франція і Італія хочуть перетворити ЄС на федерацію, але Берлін проти - Rzeczpospolita. Дзеркало тижня. 22 серпня 2016.

European Commission. White Paper on the Future of Europe: Reflections and scenarios for the EU27 by 2025. Brussels, COM(2017)2025 of 1 March 2017. 31 p.

Franzius, Claudio, Mayer, Franz C., Neyer, Jьrgen (eds.). Grenzen der europдischen Integration. Herausforderungen fьr Recht und Politik. Baden-Baden: Nomos Verlagsgesellschaft, 2014. 376 S.

The end of the Eurocrats' dream: adjusting to European diversity. Cambridge - New York : Cambridge University Press, 2016. x, 353 p.

Between Flexibility and Disintegration: the Trajectory of Differentiation in EU Law.Northampton, MA: Edward Elgar Pub., 2017. 448 p.

Scharpf, Fritz W. 2013: The Costs of Non-Disintegration: The Case of the European Monetary Union, in: Eppler, Annegret/Scheller Henrik (ed.) 2013b: Zur Konzeptionalisier- ung europдischer Desintegration. Zug- und Gegenkrдfte im europдischen Integrationsprozess, Baden-Baden. Nomos Verlagsgesellschaft Р. 165-184.

Размещено на Allbest.ru