Політичний бенчмаркінг як складова антикризової стратегії держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичний бенчмаркінг як складова антикризової стратегії держави

С.В. СТАВЧЕНКО

Авторське резюме

Поняття «бенчмаркінг» було введене в науковий обіг у 1972 р. для позначення перманентного, безпе-рервного процесу порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів (еталонів). У подальшому цим терміном почали позначати метод набуття конкурентних переваг і підвищення конкурентоздатності суб'єкта підприємництва за рахунок пошуку, вивчення й адаптації до власних умов найкращих методів здійснення бізнес-процесів незалежно від сфе-ри їх застосування. Саме зі сфери економічної діяльності термін «бенчмаркінг» потрапив до управлін-ської науки, де його почали використовувати як метафору того еталонау, до якого треба прагнути. Бенч-маркінг став розглядатися як частина загального процесу ухвалення рішень з чіткою націленністю на вдосконалення організації. Це систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і вдосконалення характеристик діяльності на основі вивчення успішних стратегій зовнішніх організацій-партнерів.

У соціально-політичному контексті бенчмаркінг застосовується на трьох рівнях: на рівні організації він використовується для покращення внутрішнього середовища і виступає здебільшого як внутрішній контроль; на секторальному (галузевому) рівні увага приділяється проблемам конкуренції, які органі-зація зазнає в його рамках, і залучення в роботу партнерів з інших секторів (галузей); на рівні співто-вариства метою бенчмаркінгу є покращення зовнішнього середовища, в якому працюють організації. Реалізація політики координації передбачає широку участь зацікавлених осіб у прийнятті політичних рішень, координацію різних рівнів управління, використовування інформації, індикаторів та бенчмар- кінгу, розвиток ініціативи «знизу-вгору», визнання необхідності диверсифікації в підходах, брак систе-ми покарань і добровільність участі.

Зростання ризиків і виникнення кризових ситуацій в сучасній Україні передбачає застосування особливих технологій під час формування та здійснення реформ. На практиці це означатиме, що держа-ва повинна не лише адекватно реагувати на кризові явища, а й здійснювати постійну підготовку до таких дій, тобто розробляти антикризову стратегію.

Ключові слова: антикризова стратегія держави, бенчмаркінг, стратегічний бенчмаркінг, рівні по-літичного бенчмаркінгу, технологія бенчмаркінгу. кризовий реформа україна

Political benchmarking as part of anti-crisis strategy of the state

S.V. STAVCHENKO

The Oles Honchar Dnepropetrovsk national university, Dnіpropetrovsk, Ukraine

E-mail: stav4enko_sv@i.ua

Abstract

The term «benchmarking» was put into scientific circulation in 1972 to refer to a permanent, continu-ous process of comparison goods (works, services), production processes, methods and other parameters of the business (business unit) with similar facilities to other businesses or branch (standards). Later this term began to denote a method of acquiring a competitive advantage and improve the competitiveness of a busi-ness entity by searching, learning and adapting to its own terms of best practice implementation of business processes regardless of their scope. It is the scope of economic activity, the term «benchmarking» was in the management science, where it was used as a metaphor of the standard to which we should strive. Benchmark-ing has been considered as part of the decision-making process with clear natsilennistyu to improve the or-ganization. It is a systematic process to assess alternatives, implementing strategies and improving business performance by studying successful strategies of external partner organizations.

In the socio-political context, benchmarking is used at three levels: at the level of the organization and is used to improve the internal environment and acts primarily as an internal control; at the sector (sectoral) level focuses on the problems of competition, which the organization is exposed within it, and involvement in the work of partners from other sectors (industries); at Community level the purpose of benchmarking is to improve the environment in which the organization operates. Implementation of policy coordination in-volves broad participation zatsykavlenyh people in political decision-making, coordination of different levels of management, use of information, indicators and benchmarking, development initiatives «bottom-up», rec-ognizing the need to diversify approaches, lack of punishment, and voluntary participation.

Growth Risk and crisis situations in modern Ukraine involves the use of specific technologies in the de-velopment and implementation of reforms. In practice, this means that the state must not only adequately respond to the crisis, but also to carry out continuous training such action is to develop anti-crisis strategy.

Keywords: state's anti-crisis strategy, benchmarking, strategic benchmarking, benchmarking the level of political, technology benchmarking.

Постановка проблеми. У сучасній Україні, як і в більшості транзитивних суспільств, про-яви кризових явищ здебільшого пов'язані з по-слабленням регулюючої функції держави в ході запровадження різного роду реформ, а відпо-відно самі реформи виступають антикризовою стратегією держави. Антикризові заходи, які містяться в реформах, покликані призупиня-ти, мінімізувати руйнування суспільного життя громадян, передбачати компенсацію втрат уна-слідок управлінського впливу на економічну, фінансову, духовну сфери життя суспільства. У свою чергу виникнення кризових ситуацій у сучасній Україні передбачає застосування особ-ливих технологій під час формування та здій-снення реформ. На практиці це означатиме, що держава повинна не лише адекватно реагувати на кризові явища, а й здійснювати постійну під-готовку до таких дій, тобто розробляти антикри- зову стратегію.

Однією із складової антикризової стратегії держави може виступати політичний бенчмар- кінг (від англ. Benchmarking - встановлення контрольної точки, початок відліку), який пе-редбачає систематичний пошук і впровадження найкращих практик, що можуть привести до по-кращення і вдосконалення системи управління, підвищення її ефективності. У цілому бенчмар- кінг пов'язаний з постановкою стратегічних ці-лей та є одним з компонентів процесу плануван-ня діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій. На За-ході бенчмаркінг набув популярності з почат-ку 1970-х років у роботах економістів (див.: Г.Ватсон, С.Велч, Н.Гріг, Ч.Джейн, М.Заїрі, Г.Зіберт, Дж.Кастонквей, Р. Кемп, Ш. Кемпф, С. Кодлінг, С. Кук, М. Курс, М. Козак, Р.Манн, Дж.Мейлхорн, С.Рейборн, Дж.Сол, Т.Степенхерст, а згодом був поширений на сфе-ру державного управління (див.: П.Джексон, Г.Джонсон, Н.Еберкромбі, Г.Карпентер, П.Кілі, Б.Хевкінс, Д.Хейнер, К.Шульс та ін.). Серед вітчизняних авторів проблему бенчмаркін- гу досліджували: І.А.Аренков, А.М.Ашуєв, Є.Г.Багієв, В.В. Градобоєв, І.П. Данилов, І.А. Жукович, О.В. Коваленко, С.В. Ковальчук, О.В. Кравченко, Н.Г. Мехеда, О.Я. Ціпан та ін.

Мета дослідження - розкрити сутнісні особ-ливості і технологічні можливості політичного бенчмаркінгу як складової антикризової страте-гії держави.

Виклад основного матеріалу. Поняття «бенчмаркінг» у науковий обіг було введено в 1972 році в Інституті стратегічного планування (Кембридж, США) під час розробки програми вдосконалення ринкової стратегії. Ця робота показала, що для того аби виробити ефективне рішення в умовах конкуренції, необхідно ви-вчати, знати і використовувати досвід кращих підприємств, які досягли успіхів у різних ви-дах діяльності. Для позначення перманентно-го, безперервного процесу порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприєм-ства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів (еталонів), було використано термін «бенчмаркінг», який було запозичено з будів-ництва та гірничої промисловості, де ним по-значалася точка фіксації об'єкта за відстанню та площею поверхні. Тобто поняття «бенчмар- кінг» слугує для аналізу ефективності окремих функцій та процесів в організації, що дозволяє більш точно визначити причини неефективності виробничої діяльності і дати рекомендації щодо вирішення виявлених проблем.

Поняття бенчмаркінгу не має однозначно-го тлумачення. З одного боку, бенчмаркінг - це продукт еволюційного розвитку концепції кон- курентоздатності, а з іншого - програма покра-щення якості. Роберт Кемп, один з фундаторів бенчмаркінгу, дає таке визначення: «Бенчмар- кінг - це постійний процес вивчення й оцінки товарів, послуг та досвіду виробництва най-більш серйзніших конкурентів або тих компа-ній, які є визнаними лідерами в своїх областях» [3, с. 79]. І.А. Аренков і Г.Л. Багієв визначають бенчмаркінг як метод пошуку та втілення най-успішніших інновацій на всіх рівнях підприєм-ства з метою збільшення його конкурентоздат- ності [2, с. 12].

З часом бенчмаркінг почав приділяти більше уваги не лише збиранню інформації для порів-няння та методиці відбору кращих підприємств, які можуть стати стандартом поведінки, але і розробці такої корпоративної культури всере-дині самого підприємства, яка сприяла б сприй-няттю кращих методів роботи.

Грегорі Ватсон [8] виділяє такі основні прин-ципи бенчмаркінгової діяльності:

1. Взаємність. Бенчмаркінг є діяльність, що ґрунтується на взаємному погодженому обміні даними, від якого виграють обидва партнери.

2. Аналогія. Процеси партнерів повинні бути схожі. Може бути оцінений будь-який про-цес, але тільки якщо результати його вивчення і оцінки можна перенести в культурний, струк-турний і підприємницький контекст свого під-приємства.

3. Вимірювання. Необхідна кількісна оцін-ка характеристик процесу, що вивчається, на декількох підприємствах-партнерах.

4. Достовірність. Бенчмаркінг має проводи-тися на основі фактичних даних, точного аналі-зу та вивчення процесу.

Таким чином, бенчмаркінг можна розгля-дати як метод набуття конкурентних переваг і підвищення конкурентоздатності суб'єкта під-приємництва за рахунок пошуку, вивчення й адаптації до власних умов найкращих методів здійснення бізнес-процесів незалежно від сфери їх застосування.

Першим практичним застосуванням теорії бенчмаркінгу став проект компанії Xerox щодо порівняння якості виробленої нею продукції із успішнішими на той час японськими ана- логами. Бенчмаркінг надав вагомі результати для покращення якості та збільшення конку-рентоспроможності даного підприємства. Ви-користання цього підходу, разом з щоденним процесом планування на підприємстві, дало ме-неджерам можливість ефективніше рухатися на шляху до досягнення цілі - бути стабільним лі-дером у певній сфері, а отже, здобути ділову до-сконалість та ефективність.

У 1981 р. компанія Xerox спільно з фірмою L.L. Bean провели процесний бенчмаркінг у сфе-рі логістики та збуту. Успішна реалізація цьо-го проекту стала доказом того, що бенчмаркінг можна використовувати і для невиробничих процесів, а партнери для порівняння у бенчмар- кінгу необов'язково мають бути з однієї і тієї ж галузі.

З економіки термін «бенчмаркінг» потрапив до управлінської науки, де його почали вико-ристовувати як метафору того еталона, до якого треба прагнути - він, як правило, визначаєть-ся в термінах ефективності. Тобто бенчмаркінг означатиме використання або існуючого при-кладу, або розрахункового показника як від-правної точки для оцінки ефективності в тому чи иншому аспекті. У цілому суть бенчмаркінгу полягає в тому, що під час порівняння діяль-ності суб'єкта бенчмаркінгу з іншими сферами діяльності або з діяльністю конкурента (конку-рентів), які виступають як еталони успішної ді-яльності, виявляються слабкі сторони (уразливі місця) суб'єкта бенчмаркінгу.

У 1989 р. в Інституті стратегічного пла-нування в Кембриджі збирається Рада з бенч- маркінгу, на якій колективно розробляється методологія бенчмаркінгу та засади його засто-сування на підприємствах. З цього часу форму-ється стратегічний бенчмаркінг, який розгляда-ється як частина загального процесу ухвалення рішень з чіткою націленістю на вдосконалення організації.

Стратегічний бенчмаркінг розглядається як систематичний процес, спрямований на оцінку альтернатив, реалізацію стратегій і вдоскона-лення характеристик діяльності на основі ви-вчення успішних стратегій зовнішніх організа- цій-партнерів.

Стратегічний бенчмаркінг варто розрізня- вати зі стратегічним плануванням: у першому завдання визначаються не від досягнутого, а на основі аналізу показників конкурентів.

На сучасному етапі розвитку бенчмаркінго- вого підходу виникає глобальний бенчмаркінг, який розглядається майбутнім інструментом організації міжнародних обмінів з урахуванням культури і національних процесів організації ді-яльності. Прикладом реалізації бенчмаркінгу на глобальному рівні є історія розвитку бенчмар- кінгу в Європейському Союзі (див.: [4]). На рівні Європейського Союзу бенчмаркінг почав втілю-ватися з ухваленням Пакту стабільності і рос-ту. Проте основне його поширення відбувається при розробці стратегії забезпечення зайнятості населення. Активне ж втілення бенчмаркінгу на європейському рівні починається в середині 1990-х рр. завдяки діяльності Європейського круглого столу промисловців (ЄКС), який являє собою впливову політичну силу. Продовження бенчмаркінгу ЄКС було пов'язане не лише з ме-тою підвищення конкурентоздатності ЄС на сві-товому рівні, але і з бажанням уникнути подаль-шої регуляції соціальної політики та пов'язаних з нею питань.

Про цілеспрямоване застосування бенчмар- кінгу як засобу підвищення ефективності та конкурентоздатності ЄС Єврокомісія заявила в двох зверненнях у 1996 та 1997 рр. (див.: [6]). У порівняльному дослідженні ЄС у зв'язку з цим говориться: «Він (бенчмаркінг. - авт.) може ста-ти важливим інструментом підвищення конку- рентоздатності Європейського Союзу. Бенчмар- кінг виходить далеко за рамки порівняльного аналізу конкурентоздатності, забезпечуючи ро-зуміння процесів, що призводять до найкращих показників... Потенційний спектр застосування бенчмаркінгу дуже широкий» [7].

Особливе значення для втілення бенчмаркін-гу мав Ліссабонський саміт 2000 р.: по-перше, на ньому бенчмаркінг був визначений як один з головныих інструментів підвищення конкурен-тоздатної ЄС; по-друге, отримав своє офіційне визнання відкритий метод координації (ВМК). Останній являє собою новий метод управління, що спирається на децентралізований підхід та принцип субсидіарності. Основними інструмен-тами ВМК виступають індикатори і бенчмар- кінг. Точки відліку (бенчмарки) співвідносять-ся з конкретною метою, по відношенню до якої можна здійснювати моніторинг діяльності, та використовується для виявлення відносного рів-ня діяльності окремих країн у ЄС або Європи в цілому при наявності порівняльних даних. Крім цього, порівняльний аналіз проводиться і по від-ношенню до третіх країн.

На Ліссабонському саміті 2000 р. також була визначена стратегічна мета ЄС до 2010 р.: стати найконкурентоздатнішою в світі, засно-ваною на знаннях економіки, що динамічно розвивається, яка здатна до стійкого розвитку, створення все більшої кількості робочих місць кращої якості.

У соціально-політичному контексті бенчмар- кінг застосовується на трьох рівнях і на кожно-му являє собою динамічний процес постановки цілей, проведення моніторингу та оцінки. Про-те його функції якісно відрізняються у кожному випадку.

На рівні організації він використовується для покращення внутрішнього середовища і ви-ступає здебільшого як внутрішній контроль.

На секторальному (галузевому) рівні увага приділяється проблемам конкуренції, які орга-нізація зазнає в його рамках, і залучення в робо-ту партнерів з інших секторів (галузей). У цьому випадку бенчмаркінг пов'язаний більшою мірою зі збиранням даних з різних структур та націле-ний на усунення загрози конкурентного «кид-ка». На рівні співтовариства метою бенчмар- кінгу є покращення зовнішнього середовища, в якому працюють організації. Його застосування в даному випадку допомагає здійснити зсув у бік «м'яких» форм регулювання політики, засно-ваної на моніторингу та координації, або управ-ління методом переконання, вибору та поширен-ня. Реалізація політики координації передбачає широку участь зацікавлених осіб у прийнятті політичних рішень, координацію різних рівнів управління, використовування інформації, ін-дикаторів та бенчмаркінгу, розвиток ініціативи «знизу-вгору», визнання необхідності диверси-фікації в підходах, брак системи покарань і до-бровільність участі.

Бенчмаркінг покликаний підвищити ефек-тивність власної діяльності та завоювання пере-ваг у конкурентній боротьбі. Варто наголосити, що бенчмаркінг використовується в першу чер-гу для аналізу неочевидних, тобто прихованих від очей спостерігача, процесів і явищ. Його особливість полягає в збиранні якомога повної, у тому числі конфіденційної і напівконфіденцій- ної інформації про діяльність різних суб'єктів конкурентного середовища. Зібрана інформація дозволяє одержати більш широке уявлення про характер діяльності лідерів конкурентного се-редовища і причинах та чинниках їхнього успі-ху, які мають бути узагальнені та використані в процесі побудови моделі ефективної діяльності.

Бенчмаркінг створює своєрідну базу анало-гій, яка може бути використана як еталонний об'єкт поглибленого предметного дослідження. Причому цілі тих, хто використовує інструмен-тарій бенчмаркінгу, можуть бути різними: по-ліпшити позицію стосовно конкурентів; знизити витрати; зміцнити конкурентну позицію; підви-щити ступінь задоволеності споживачів; впрова-дити новітні технології діяльності або збільши-ти ефективність тих, що вже використовуються; визначити слабкі місця процесу; розробити нові ідеї; поліпшити організацію тощо. Як влуч-но вказує норвезький вчений Б'єрн Андерсен, «бенчмаркінг - це постійне вимірювання і по-рівняння окремого бізнес-процесу з еталонним процесом провідної організації для збирання інформації, яка допоможе підприємству визна-чити мету свого удосконалення й проведення за-ходів щодо поліпшення роботи» [1, с. 12].

Інколи технологія бенчмаркінгу може бути дуже небезпечною - її можна застосовувати лише як один із засобів для аналізу, але не для розробки програми конкретних дій. Під час контролінгу порівнюється стан об'єкта управ-ління зі стандартом (еталоном). Відмінність результатів оцінки від стандарту (еталона) є сигналом для проведення корекції алгоритму управління. Однак стандарт (еталон) має розроб-лятися на основі аналізу потенціалу установи (організації) і всього середовища в цілому, а не тільки порівняння установи (організації) з од-ним (хоча б і головним) конкурентом.

Політичний бенчмаркінг може розглядатися як елемент антикризової стратегії держави під час проведення широкомасштабних реформ. За-порукою успішності реформ є їх комплексний характер, коли перетворення в одній сфері (на-приклад, в економічній) стимулювали б перетво-рення в іншій сфері (наприклад, в соціальній), а останні, в свою чергу, - в третій сфері (напри-клад, у політичній) і навпаки. Держава без ви-роблення певного образу майбутнього, а також схваленої суспільством стратегічної моделі пове-дінки приречена на кризи. З погляду на систем-ний характер кризових явищ у суспільстві вони повинні розв'язуватися з урахуванням конкрет-них причин зниження підтримки політичного режиму в цілому чи його конкретного інституту, а також типу та джерел підтримки.

Разом з тим не варто заперечувати кризо-ві явища в суспільстві, а навпаки, здійсню-вати їх запобіжний аналіз, розробляти дієві моделі компромісу, технології досягнення вза-єморозуміння, конструктивних відносин та обопільних взаємодій між органами влади, державного управління, між суспільством і за-собами зв'язків з громадськістю. В умовах кри-зи в основу політичної комунікації має бути покладено політичний інтерес, який доцільно визначити як усвідомлення великими соціаль-ними групами об'єктивної можливості реалізо-вувати власні потреби: у спілкуванні з політич-ною владою або в її утриманні; зміні чи навіть у захопленні влади (див.: [5]).

Висновки. Підводячи підсумки, варто наго-лосити, що поняття «бенчмаркінг» було введене в науковий обіг у 1972 р. для позначення пер-манентного, безперервного процесу порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з анало-гічними об'єктами інших підприємств чи струк-турних підрозділів (еталонів). У подальшому цим терміном почали позначати метод набуття конкурентних переваг і підвищення конкурен- тоздатності суб'єкта підприємництва за рахунок пошуку, вивчення й адаптації до власних умов найкращих методів здійснення бізнес-процесів незалежно від сфери їх застосування. Саме зі сфери економічної діяльності термін «бенчмар- кінг» потрапив до управлінської науки, де його почали використовувати як метафору того ета-лона, до якого треба прагнути. Бенчмаркінг став розглядатися як частина загального процесу ухвалення рішень з чіткою націленістю на вдо-сконалення організації. Це систематичний про-цес, спрямований на оцінку альтернатив, реалі-зацію стратегій і удосконалення характеристик діяльності на основі вивчення успішних страте-гій зовнішніх організацій-партнерів.

У соціально-політичному контексті бенчмар- кінг застосовується на трьох рівнях: на рівні ор-ганізації він використовується для покращення внутрішнього середовища і виступає здебільшо-го як внутрішній контроль; на секторальному (галузевому) рівні увага приділяється пробле-мам конкуренції, які організація зазнає в його рамках, і залучення в роботу партнерів з інших секторів (галузей); на рівні співтовариства ме-тою бенчмаркінгу є покращення зовнішнього се-редовища, у якому працюють організації.

Реалізація політики координації передбачає широку участь зацікавлених осіб у прийнятті політичних рішень, координацію різних рівнів управління, використовування інформації, ін-дикаторів та бенчмаркінгу, розвиток ініціативи «знизу-вгору», визнання необхідності диверси-фікації в підходах, брак системи покарань і до-бровільність участі.

Зростання ризиків і виникнення кризових ситуацій в сучасній Україні передбачає застосу-вання особливих технологій під час формування та здійснення реформ. На практиці це означа-тиме, що держава повинна не лише адекватно реагувати на кризові явища, а й здійснювати постійну підготовку до таких дій, тобто розроб-ляти антикризову стратегію.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Андерсен Б. Бизнес-процессы. Инструменты совершенствования [Текст] / Б. Андерсен. - М.: РИА «Стандарты и качество», 2003. - 272 с.

2. Аренков И.А. Бенчмаркинг и маркетинговые решения [Текст] / И.А. Аренков, Е.Г. Багиев. - СПб., 2005. - 56 с.

3. Кемп Р. Легальный промышленный шпионаж: Бенчмаркинг бизнес-процессов: технологии поиска и внедрения лучших методов работы ваших конкурентов [Текст]: пер. с англ. / Р. Кемп; под ред.

О.Б. Максимовой. - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2009. - 416 с.

4. Ломакина И.С. Применение бенчмаркинга в образовательной политике ЕС [Электронный ресурс] / И.С. Ломакина. - Режим доступа: http://library.by/portalus/modules/shkola/show_archives.php?archive=1 195938639&id=1195048577&start_from=&subaction=showfull&ucat

5. Шарий В.І. Комунікативні кризові технології як інструмент досягнення стабільності в суспільстві та державі [Текст] / В.І. Шарий // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наук. праць ОРІДУ НАДУ. - О., 2004. - Вип. 1 (17). - С. 57-70.

6. Communication from the Commission: Benchmarking. Implementation of an instrument available to econom-ic actors and public authorities [Text]: COM (97) 153 final of 16 April 1997.

7. Communication from the Commission: Benchmarking the competitiveness of European industry: assessment of the initiatives [Text]. (Staff working paper DG III/C1/EH/prrus9701). - Brussels, 1999. - 19 April.

8. Watson G.H. Strategic Benchmarking Reloaded with Six Sigma: Improving Your Company's Performance Us-ing Global Best Practice [Text] / Gregory H. Watson. - New York: John Wiley & Sons, 2007. - 288 р.

Стаття надійшла до редакції 17.11.2014

REFERENCES:

1. Andersen B. Biznes-processy. Instrumenty sovershenstvovaniya (Business-processes. Instruments of perfec-tion). Moscow, 2003, 272 p.

2. Arenkov IA, Bagiev E.G. Benchmarking i marketingovye resheniya (Benchmarking and marketings deci-sions). St. Petersburg, 2005, 56 p.

3. Kemp R. Legal'nyj promyshlennyj shpionazh: Benchmarking biznes-protsessov: tehnologii poiska i vnedreni- ya luchshih metodov raboty vashih konkurentov (Legal industrial espionage: Benchmarking of Business is pro-cesses: technologies of search and introduction of the best methods of work of your competitors). Dnepropetro-vsk, 2009, 416 p.

4. Lomakina I.S. Primenenie benchmarkinga v obrazovatel'noy politike ES (Application of benchmarking in an educational policy European Union). Regime to access: http://library.by/portalus/modules/shkola/show_ar- chives.php?archive=1195938639&id=1195048577&start_from=&subaction=showfull&ucat

5. Shariy V.I. Komunikativni krizovi tehnologiyi yak instrument dosyagnennya stabilnosti v suspilstvi ta der- zhavi (Communicative crisis technologies as instrument of achievement of stability in society and state) Aktu- alni problemi derzhavnogo upravlinnya, 2004, vol. 1 (17), pp. 57-70.

6. Communication from the Commission: Benchmarking. Implementation of an instrument available to econom-ic actors and public authorities: COM (97) 153 final of 16 April 1997.

7. Communication from the Commission: Benchmarking the competitiveness of European industry: assessment of the initiatives. (Staff working paper DG III/C1/EH/prrus9701). Brussels, 1999, 19 April.

8. Watson G.H. Strategic Benchmarking Reloaded with Six Sigma: Improving Your Company's Performance Using Global Best Practice. New York, 2007, 288 р.

Размещено на Allbest.ru