Сфера зайнятості є основою будь якого суспільного розвитку, неодмінним атрибутом економічної діяльності та виробництва необхідних товарів і послуг, простором для реалізації трудового і творчого потенціалу населення, джерелом їх трудових доходів, що складає економічну основу добробуту найманих працівників. Стан зайнятості економічно активного населення характеризує рівень економічного розвитку країни та ефективність її соціально - економічної політики. Проблема зайнятості є однією із найгостріших проблем сьогодення в більшості країн світу, оскільки безробіття погіршує добробут населення, зумовлює соціальну напругу.

Кризовий стан економіки України звужує сфери прикладання праці, зумовлює зростання безробіття та знижує життєвий рівень населення. Підвищення зайнятості населення, розвиток ринку праці, поліпшення його якісних параметрів і як наслідок, забезпечення економічного зростання в Україні дасть можливість подолати кризу. Ця ідея стала ключовою в міжнародних документах, які стосуються забезпечення сталого розвитку. Серед глобальних Цілей сталого (збалансованого) розвитку (ЦСР), ухвалених у вересні 2015 р. на 70-й Генеральній Асамблеї ООН, ціль 8 визначено таким чином: сприяти тривалому, інклюзивному та збалансованому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній роботі для всіх [7]. У Доповіді ПРООН про людський розвиток 2016 робиться наголос на необхідності забезпечення економічного зростання, яке призводить до збільшення зайнятості. Трансформаційним процесам зайнятості в Україні має передувати дослідження сучасних процесів і тенденцій на ринку праці, виявлення найгостріших проблем і визначення шляхів їх вирішення.

методологія кастельс структура зайняте населення

Постановка завдання

Таблиця 2. Розподіл зайнятого населення Франції та Польщі за основними сферами економічної діяльності у 2010-2014 рр. *

Польща

*Розраховано та складено на основі статистичної інформації Євростату.

Дані таблиці свідчать, що на сучасному етапі в країнах Європи вже сформовано усталений обсяг і структуру зайнятості за ВЕД. Основна частка робочої сили працює у сфері послуг, яка повільно збільшується за рахунок інших сфер та залучає 70-80 % зайнятого населення. Важливе значення має динаміка структури зайнятості сфери послуг, яку ми будемо розглядати далі.

Зайнятість у сільському господарстві більшості країн - членів ЄС практично досягла своєї нижньої межі і її частка коливається від 2 до 5 % усіх зайнятих. Так, у Франції вона скорочується дуже повільно, у 2016 р. частка зайнятого населення в аграрному секторі склала 2,67 %, тобто знизилася з 2010 р. на 0,43 %. У Польщі зайнятість у сільському господарстві стабілізувалася на рівні близько 13 %. Це обумовлено традиціями розвитку рослинництва у приватних господарствах, які займають 90 % усіх сільськогосподарських площ. Для Європейського Союзу це досить високий рівень сільськогосподарської зайнятості. Приблизно таку ж частку зайнятих в аграрному секторі мають Греція, Португалія, Хорватія, Румунія. В усіх інших країнах вона є значно нижчою. Тому є вірогідність, що у перспективі у Польщі вона також буде знижуватися.

Частка зайнятості у промисловості Франції також стабілізувалася на рівні 12,5-13 %. Приблизно такою ж є частка промислової зайнятості у Бельгії, Данії, Ірландії, Іспанії, Фінляндії, Швеції. У Польщі частка зайнятих у промисловості у досліджуваному періоді була вищою (більше 18 %), а в 2015-2016 рр. вона зросла і перевищила 20 % рівень. Зайнятість у будівництві також у більшості країн ЄС утримується стабільно на рівні 6-7 %.

Отже, на сучасному етапі в більшості країн Європи за основними сферами економічної діяльності сформовано усталений ринок праці. Основною сферою прикладання праці є різноманітна економічна діяльність у сфері послуг. Промисловість та будівництво розвиваються стабільно. Сільське господарство внаслідок впровадження високотехнологічних та інтенсивних методів ведення бізнесу суттєво скоротило потребу в робочій силі і забезпечує від 2 до 8 % загальної зайнятості. Лише в окремих країнах ця частка є більшою. Це вказує та те, що в країнах - членах ЄС в основному сформовано постіндустріальну структуру ринку праці та зайнятості.

В Україні відбуваються протилежні процеси, які характеризуються суттєвим звуженням ринку праці та деформацією його структури. Зростання частки зайнятості в галузях обслуговування здійснюється не за рахунок первинного сектору, тобто сільського господарства, а за рахунок вторинного сектору - промисло-вості та будівництва. Частка зайнятих у сільському господарстві скорочувалася до 2010 р., потім стала зростати. Починаючи з 2012 р. вона перевищила частку зайнятості в індустріальному секторі економіки. У 2016 р. обсяги зайнятості в аграрній сфері перевищили обсяги зайнятості в промисловості майже на 15 %, відповідно частка зайнятості у цих секторах економіки становила 17,6 % і 15,3 % до всіх зайнятих в економіці [1]. Ці дані вказують на те, що в Україні відбуваються процеси деіндустріалізації економіки та ринку праці.

Аналіз структури зайнятості в основних секторах промисловості України (табл.3) свідчить, що у переробній промисловості зайнято 66 % усіх працівників, добувній - майже 12 %, енергетичній галузі - 16,3 % і майже 6 % у водопостачанні. При цьому частка зайнятих у переробній промисловості у 20102013 рр. поволі знижувалася, а в добувній зростала. На структуру зайнятих вплинув збройний конфлікт на Донбасі, який обумовив зниження зайнятості у видобуванні до 11,8 %. Порівняння структури промислової зайнятості України з окремими країнами Європи показує її суттєву відмінність (табл.4). Для порівняльного аналізу залучено дані трьох країн - Франції і Польщі, які за обсягами трудового потенціалу близькі до України, та Швеції, яка є однією із найрозвиненіших країн Європи і світу.

Таблиця 3. Динаміка середньооблікової кількості штатних працівників промисловості 2010-2016 рр. (тис. осіб) та їх структури в Україні (у %) [11, 12, 14]

Наведені в таблиці дані свідчать, що у європейських країнах зайнятість промислових працівників концентрується у сфері переробної промисловості - 8492 %. Добувна галузь залучає дуже незначну частину робочої сили (від 0,7 % до 0,9 % у Франції, від 1,3 % до 1,6 % у Швеції). Винятком є Польща, у добувній сфері якої працює близько 6 % найманих працівників промисловості. Але це вдвічі нижче за частку зайнятих у добувній сфері в Україні. Частка зайнятих в інфраструктурних галузях промисловості (в енергопостачання та водопостачанні) у європейських країнах є нижчою, порівняно з Україною, однак має тенденцію до зростання.

Таблиця 4. Чисельність і структура зайнятості у галузях промисловості окремих європейських країн*

*розраховано та складено авторами за даними Євростату. Слід відзначити, що класифікація видів економічної діяльності в Україні та країнах ЄС не ідентична, тому авторами для порівняльного аналізу систематизовано види промислової діяльності у відповідності до методики, яка використовується в Україні.

За 2010-2014 рр. зайнятість у переробній промисловості європейських країн скоротилася, однак не суттєво - у Франції на 3 %, у Швеції на 5 %, а в Польщі вона зросла на 1 %. Це обумовлено перманентними технологічними змінами та запровадженням інновацій. В Україні за відповідний період чисельність працівників переробної промисловості зменшилася на 16 %.

Таке зменшення чисельності зайнятих у вітчизняній переробній промисловості обумовлено не технологічним прогресом, а стагнацією галузі. Перспективним є збільшення зайнятих у тих галузях, які мають значну інноваційну та інвестиційну складову і в яких зайняті найкомпетентніші працівники. До галу-зей з інноваційним потенціалом відносять хімічну, коксохімічну, фармацевтичну промисловості, виробництво пластмасових і гумових виробів, а до інвестиційних належить виробництво: комп'ютерів, обладнання зв'язку; інструментів, обладнання, устаткування для різних сфер; виробництво машин, автотранспортних засобів; будування суден і човнів, залізничних локомотивів, повітряних і космічних літальних апаратів та інші технічних засобів.

Як зазначалося, різноманітні види обслуговування населення та виробництва у сучасній постіндустріальній економіці є основною сферою прикладання праці, саме тут зайнято 60-80 % і більше робочої сили розвинених країн світу. Тому аналізу зайнятості у цій сфері та її структурним трансформаціям має бути приділена особлива увага.

В обраних для аналізу європейських країнах сфера послуг залучала все більше робочої сили, про що свідчать дані за 2014-2016 рр. Так, у Франції за цей період чисельність зайнятих сфери послуг зросла на 2,1 %, у Швеції - на 2,8 %, у Польщі - на 3,3 %, у Латвії - на 2,3 % [9]. В усіх країнах у структурі зайнятості сфери послуг найбільшою є частка соціальних послуг внаслідок посилення соціальної спрямованості держави. У Швеції тут зайнято 38,7 % працюючих, у Франції - 35,7 %, у Латвії та Польщі менше (відповідно 25 % і 23,5 %), однак їх частка зростає.

Важливим напрямом трансформації зайнятості є зростання зайнятості у сфері послуг виробникам. Ця сфера розвивається паралельно розвитку виробничої сфери. Найбільша частка зайнятих у сфері послуг виробникам у високорозвину - тих країнах - Швеції (18,7 %), Франції (22,4 %), а у Латвії та Польщі до цих послуг залучено значно менше осіб - відповідно 14,8 % і 12,2 % від загальної чисельності зайнятих. У Швеції та Франції значення частки зайнятих у розподільчих послугах і послугах виробникам майже співпадають, тоді як у Латвії та Польщі співвідношення відсотків зайнятих у цих видах послуг становить відповідно 2 та 1,5 разу.

Професійна, наукова та технічна діяльність є провідною сферою послуг в умовах інформатизації суспільства, яка працює безпосередньо із інформацію та створює новації. Частка зайнятих у цій сфері в країнах, які залучені до аналізу, становить від 3,7 % (у Польщі) до 6,3 % (у Швеції). Виведення за межі підприємства більшості обслуговуючих функцій зумовлює перерозподіл зайнятих на користь діяльності у сфері адміністрування та допоміжного обслуговування. У Швеції та Франції частка зайнятих тут становить 6-7 %, а у Латвії та Польщі - 3-4 %. Причиною таких відмінностей може бути, як вважає М. Кастельс, інтер - налізація подібної зайнятості у компаніях або нерозвиненість новітніх послуг (аутсорсингу, аутстафінгу, лізингу тощо). Прогнозованою в еру інформатизації є висока частка зайнятих у сфері інформації та телекомунікації, яка у Франції, Латвії та Швеції становить 3-4 %. Лише Польща відрізняється низькою зайнятістю у цій сфері - 2,4 %, що свідчить про її меншу розвиненість. Необхідна для більшості підприємств сфера фінансових і страхових послуг залучає в усіх країнах приблизно однакову частку зайнятих - 2-3 %, а операції з нерухомістю - 1-2 %.

Динаміка та структура зайнятості у сфері послуг в Україні суттєво відрізняється від розвинених країн Європейського союзу. Для виявлення цих відмінностей зробимо порівняльний аналіз із Францією та Польщею (табл.5 і 6).

Таблиця 5. Розподіл зайнятих франції за видами економічної діяльності у сфері послуг у 2014-2017 рр. *

* Складено за даними Євростату

Слід відзначити, що систематизація статистичної інформації в обраних для порівняльного аналізу країнах дещо відрізняється, тому розподільчі та побутові

послуги об'єднані в одну групу. Необхідно також вказати на суттєву відмінність в економіках цих країн, яка обмовлена їх історичним розвитком. Водночас, в обох країнах сформовано однакові тенденції в динаміці обсягів і структури зайнятості та які є відмінними від українських (табл.7).

Компаративний аналіз зайнятості у сфері послуг України та двох країн ЄС (Франції та Польщі) майже за аналогічний період дає змогу виявити відмінності.

Таблиця 6. Розподіл зайнятих польщі за видами економічної діяльності у сфері послуг у 2014-2017 рр. *

* Складено за даними Євростату

Таблиця 7. Динаміка зайнятості України та її структури у сфері послуг за функціональними групами [8] *

*розраховано та складено за даними Державної служби статистики України.

По-перше, в європейських країнах (і у Франції, і у Польщі) чисельність зайнятих у сфері послуг зростає, також збільшується їх частка у загальній зайнятості. У Франції у цій сфері працює більше 80 % зайнятого населення, у Польщі менше - 58,8 % (що може пояснюватися як рівнем розвитку обслуговування, так і розбіжністю статистичного обліку), однак неухильно збільшується їх частка. В Україні має місце протилежна тенденція. Також суттєво відрізняється розподіл зайнятих за групами послуг.

По-друге, найбільша частка зайнятості приходиться на сферу соціальних послуг (Франція - 35,7 %, Польща - 23,5 %), що вказує на розбудову соціальної держави. Чисельність зайнятих у сфері соціальних послуг повільно зростає в обох країнах, а їх частка утримується майже на одному рівні. На противагу від України, в цій групі значною є частка зайнятості у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (у Франції - 5,7 %, в Україні - лише 1,2 %), а в Польщі це був найдинамічніше зростаючий сектор зайнятості - на 15 % за 20142016 роки. Така тенденція зайнятості свідчить про прагнення цих країн вирішувати соціальні проблеми, створювати кращі умови для розвитку креативного людського потенціалу, який у сучасних умовах стає все вагомішим чинником економічного зростання. В Україні чисельність зайнятих у сфері соціальних послуг за 2013-2016 рр. зменшилася на 13,5 %, найбільше в охороні здоров'я, у сфері мистецтва і рекреації.

По-третє, найдинамічніше в європейських країнах за досліджуваний період зростала зайнятість у сфері послуг виробникам - більше ніж на 4 % в обох країнах. Її частка в загальній зайнятості відрізняється: у Франції - більше 22 %, у Польщі - 12,2 %, однак в обох країнах вона має тенденцію до зростання. В Україні частка зайнятих, що пов' язана з послугами виробникам, є значно нижчою - 9,1 % у 2016 р. і скорочується (у 2013 р. - 9,6 %). Зайнятість у цій сфері є індикатором розвитку промислового виробництва. Кастельс назвав послуги виробникам стратегічними послугами нової економіки, які забезпечують підтримку зростання продуктивності та ефективності фірм. Він підкреслював, що їх експансія, а відповідно і зайнятість у цій сфері, має йти поруч з ростом складності і продуктивності економіки. Зменшення зайнятих України у сфері послуг виробникам вказує на стагнацію виробничої діяльності та на погіршення умов для підвищення її ефективності.

По-четверте, в структурі зайнятих у сфері послуг виробникам найбільшу частку займає зайнятість, пов' язана з професійною, науковою та технічною діяльністю, адмініструванням і допоміжним обслуговуванням, тобто з такими видами послуг, які створюють необхідні умови для інноваційного розвитку. У Франції у цій сфері зайнято більше 15 % працівників і за 3 роки їх чисельність зросла на 6 %. У Польщі ця сфера залучає 6,5 % зайнятих і має позитивну динаміку. В Україні у цій сфері в 2016 р. здійснювало трудову діяльність лише 4,5 % зайнятих, а їх чисельність порівняно з 2013 р. скоротилася майже на 20 %. У цій групі послуг у європейських країнах динамічно зростає зайнятість у фінансовій та страховій діяльності (на 5,5-6 % за три роки), що вказує на розширення послуг для ведення бізнесу. В Україні відбуваються протилежні процеси - за 4 роки (2013-2016 рр.) зайнятість у цій сфері скоротилася майже на 30 %. Динамічно в європейських країнах також зростає зайнятість у сфері інформації і телекомунікації, чого не відбувається в Україні. Отже, порівняльний аналіз показав, що в Україні динаміка зайнятості у сфері послуг виробникам має протилежну спрямованість порівняно з її траєкторією у європейських країнах, які досліджувалися. Це вказує, з одного боку, на занепад виробничої діяльності, а з іншого боку - на погіршення умов для відродження та розвитку виробничої діяльності, що може бути суттєвою перешкодою на шляху розширеного відтворення та зростання економіки.

По-п'яте, частка зайнятих у сфері розподільчих та побутових послуг у Франції та Польщі стабілізувалась на рівні 22-23 % і має слабку позитивну динаміку. В Україні зайнятість у розподільчих послугах, передусім у торгівлі, займає домінуюче положення (28 %, з них у торгівлі - 22 %). Отже, в Україні зайнятість у сфері торгівлі є гіпертрофованою. Це обумовлено тим, що не сформовано ще цивілізованої системи торгової мережі, яка є в європейських країнах. В Україні торгівля, особливо роздрібна, стала єдиною альтернативною сферою прикладання праці для економічно активного населення в умовах звуження можливостей працевлаштування у промисловості та інших видах економічної діяльності. За роки незалежності в Україні суттєво зросла ринкова та вулична торгівля без належних умов для цієї діяльності. Лише 21 % зайнятих у сфері торгівлі є штатними працівниками підприємств, усі інші (а це майже 2,7 млн осіб) працюють у приватних підприємців, у дрібних торговельних закладах, на стихійних ринках тощо, у більшості випадків без належного оформлення своєї зайнятості.

Висновки