Міжнародна технічна допомога як один з інструментів сприяння розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Інститут історії України Національної академії наук України

Міжнародна технічна допомога як один з інструментів сприяння розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні

Медвідь В. О.,

Аспірантка

Розглядаються питання, пов'язані із витоками міжнародної технічної допомоги та початку її залучення в Україні. Наведено перелік основних теоретично-методичних робіт науковців із даної тематики. Зосереджена увага на визначення пріоритетних напрямів залучення допомоги з розвитку, визначені найбільші донори технічної допомоги для України. Надані статистичні відомості Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, щодо діяльності проектів міжнародної технічної допомоги. Зроблена спроба визначити вилив міжнародної технічної допомоги на розвиток демократичних та суспільно-політичних інститутів в Україні доби незалежності. В процесі дослідження встановлено, що реалізація проектів міжнародної технічної допомоги є досить важливими для проведення реформ та реалізації програм соціально-економічного, суспільно-політичного розвитку України. Проаналізовано такі важливі аспекти залучення міжнародної технічної допомоги як політична стабільність, визначений курс реформ, дотримання курсу європейської інтеграції та відповідність нормативно-правової бази. Визначено залучення допомоги з розвитку як важливого допоміжного інструмента у сприянні розвитку демократії та громадянського суспільства.

Ключові слова: міжнародна технічна допомога, допомога з розвитку, донор, бенефіціар, реципієнт, громадянське суспільство, демократія.

міжнародний допомога інтеграція

Поняття міжнародної технічної допомоги як певного виду допомоги з розвитку почало формуватися ще з часів колоніальної епохи і мало вигляд виділення коштів на розвиток залежних територій. У першій половині XX століття розвинені країни, такі як Німеччина, Франція і Велика Британія надавали регулярну допомогу своїм колоніям в Африці, Латинській Америці та Азії. Колоніальні держави використовували свої гроші на будівництво інфраструктури, порти, дороги, залізниці тощо [1, с. 32]. Наступним етапом у формуванні системи міжнародної технічної допомоги можна вважати впровадження плану Маршалла для відбудови повоєнної Європи.

Для України системне залучання допомоги з розвитку розпочалося після розпаду Радянського союзу та утворення низки незалежних держав, серед яких була й Україна. Цей факт міжнародної співпраці можна розглядати не лише як бажання поширення демократичних ідей, а скільки як визнання України окремим суб'єктом на політичні арені світу.

Метою даної розвідки є визначення ролі міжнародної технічної допомоги у розвитку демократичних та суспільно-політичних інститутів в Україні доби незалежності.

Останнім часом тематика залучення та використання міжнародної технічної допомоги в Україні стала об'єктом багатьох досліджень, зокрема в економічній, юридичній, політичній сферах. Серед вітчизняних науковців дане питання розкривали Л. Кістерський, К. Плоский, Т. Липова, Г. Макота, Р. Войтович, О. Палюх, О. Лозовицький та інші. З історичної точки зору, питання особливостей надання та реалізації допомоги з розвитку питання залишається відкритим.

За даними міжнародної неурядової організації Freedom House, показники розвитку громадянського суспільства в Україні протягом періоду незалежності були не надто високими: від 4,75 бали у 1998 до 3 балів у 2005 році та2,75 у 2006-2011 рр. (за шкалою від 7 балів - «найгірше»). За тими ж даними, показники різко зросли до 4,93 у 2013 році після революційних подій на Майдані [9,с.З].

Відсутність необхідних знань у політичному управлінні та політичної культури як такої, не могла не позначитися на подальшому розвитку країни в цілому. За таких обставин, важливу роль у трансформаційних процесах грає міжнародна співпраця у вигляді надання міжнародної технічної допомоги. Необхідність здійснення відповідних реформ ще більше актуалізувалася із окресленням європейського вектору політики, а саме після підписання Угоди про партнерство та співробітництво у 1994 році, ухвалення Спільної стратегії ЄС до України у 1999 році та означення отримання статусу члена ЄС як стратегічної мети у 2005 році.

Допомога з розвитку надається Україні на безоплатній та безповоротній основі розвиненими країнами- донорами та міжнародними організаціями з 1992 року. Найбільшими донорами протягом багатьох років для України залишаються Сполучені Штати Америки (близько 3 млрд. доларів США станом на 2012 р.) та Європейський Союз (понад 1,3 млрд, евро станом на 2012 р.) [13, с. 16]. Іншими постійними донорами є Канада, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Японія, Данія, Туреччина, якщо ж говорити про міжнародні організації, то це ООН, Світовий банк, Організація економічного співробітництва та розвитку та Європейський банк реконструкції та розвитку. За усі роки співробітництва донорами було виділено понад 9 млрд. доларів США, а це понад 3 тисячі реалізованих проектів.

Технічна допомога надається Україні переважно у формі консультацій іноземних експертів, фінансування витрат на проведення аналітичних досліджень, навчання та підвищення кваліфікації кадрів, постачання необхідного технічного обладнання та надання грантів на здійснення діяльності у сферах розвитку, які є актуальними та необхідними [12, с. 3]. Загалом, метою більшості проектів є сприяння у впровадженні системних та інституційних реформ [4, с. 2].

В українському законодавстві одним із основоположних документів, що дають визначення, окреслюють сфери діяльності та на підставі яких міжнародна технічна допомога є легальною - це Постанова №153 Кабінету міністрів України «Про створення єдиної системи залучення, використання, моніторингу міжнародної технічної допомоги» від 15 лютого 2012 року [11]. Окремого закону щодо залучення та використання міжнародної технічної допомоги наразі немає.

Станом на 1 вересня 2015 року в Україні впроваджувалося 343 проекти загальною контрактною вартістю близько 3 млрд. доларів США, що дорівнювало майже 47 млрд. гривень (за курсом 15 грн. 57 коп. станом на 1.01.2015 р.), і становило близько 10% від бюджету України (державний бюджет України на 2015 рік дорівнював трішки більше ніж 516 млрд. гривень) [3].

Важливою умовою залучення міжнародної технічної допомоги є політична стабільність, визначений курс реформ, дотримання курсу європейської інтеграції та відповідність нормативно-правової бази [7, с. 24]. Підтвердженням цього є дані Міністерства економічного розвитку та торгівлі, наприклад, якщоу 2003 році проектів міжнародної технічної допомоги було зареєстровано 162, то після подій Помаранчевої революції - у 2005 році - 191 проект, наступного 2006 -220 [10]. Фактично, після подій 2004 року, довіра до України як до надійної сторони співпраці зросла, проте вже у 2010 році з приходом адміністрації В. Ф. Януковича кількість проектів з розвитку знизилась до 67. Дана статистика говорить про залежність політичної ситуації та сприйняття країни- реципієнта міжнародною спільнотою.

Також притаманним фактором залучення іноземної допомоги є також наявність інституцій громадянського суспільства, які і стають фундаментом для ефективного використання міжнародно-технічної допомоги. Саме тому акцент міжнародної технічної допомоги гостро стоїть для української держави в плані демократичних перетворень та розвитку громадського суспільства. Однією з основних умов надання матеріально-технічної підтримки також є відповідне правове регулювання надання допомоги в цілях розвитку.

Одним із пріоритетних напрямів надання технічної допомоги є розвиток громадянського суспільства, місцевого самоврядування, забезпечення верховенства права, боротьба з корупцією, підтримка ЗМІ, регіональний розвиток тощо. Такі проекти та програми здійснюються з метою наближення українських реалій до європейських стандартів, створюючи підгрунтя для інтеграції України до ЄС. Зокрема, за даними

Національної індикативної програми Європейського Союзу (2007-2010 рр.) пріоритетними напрямками допомоги за цей 2007-2010 рр. були підтримка розвитку демократії і належного управління (30%), підтримка реформи системи регулювання та нарощування адміністративного потенціалу (30%), натомість фінансування в період з 2011-2013 рр. було націлене на належне управління та верховенство права (20-30%), сприяння реалізації Угоди між Україною та ЄС про асоціацію (25-35%), сталий розвиток (45-55%) [5].

Вплив допомоги з розвитку є надзвичайно важливою та впливовою, оскільки внутрішніх фінансових ресурсів не вистачає. Проте варто зазначити, що ефективність надання міжнародної технічної допомоги залишається низькою, перш за все тому, що пріоритети донорів досить часто визначаються не з запитів українського суспільства, а з власної наявної пропозиції. Досвід показує, що найбільш ефективними та успішними проектами є такі, в яких українська сторона бере участь у визначенні пріоритетних сфер залучення донорської допомоги.

Успішні проекти міжнародної технічної допомоги є важливими для проведення реформ та реалізації програм соціально-економічного, суспільно-політичного розвитку України, оскільки вони значно зменшують навантаження на Державний бюджет України і в той же час сприяють активним інституційним змінам, розбудові інфраструктури та створюють основи для створення та діяльності громадського сектору, який у свій час здійснює зрушення у формування політично активного та суспільно свідомого громадянина.

Незважаючи на позитивні сторони міжнародного сприяння інституціям громадянського суспільства в Україні з'являється побічна проблема - залежність громадського сектору від іноземного фінансування. В більшості країн ЄС основним джерелом фінансування громадського сектору є продаж їх послуг та фінансова підтримка від держави (до 85% в цілому), а донорські кошти складають не більше 20%. На відміну від цього в Україні дохід від продажу послуг та фінансова підтримка від держави складає менше 30% загального доходу. Якщо неурядові організації (НУО) з центральноєвропейських країн здатні отримати 47% (Чеська Республіка) та 60% (Польща) свого доходу від продажу послуг, то в Україні ця частка складає 18,7%. Благодійні пожертви, в свою чергу, громадським організаціям від українських підприємств в 2010 році склали 15,1%, хоча ще в 2009 році вони складали 20,7% обсягу фондів НУО. Особливо вражаючим є низький рівень державного фінансування (центрального та місцевого), яке складає тільки 8% загальних бюджетів НУО, на відміну від бюджетів європейських НУО (починаючи від 24% в Польщі, до 27% - в Угорщині, та 39% - в Чеській Республіці). Таким чином, іноземна підтримка, гранти, складають основне джерело фінансування, особливо в регіонах України - починаючи від 21.5% середнього бюджету НУО з Києва, до 30.5% - по країні [8, с. 4-6].

Фактори говорять також і про те, що в Україні громадські організації не мають потужної інституційної спроможності, щоб використати усі надані грантодавцем кошти. Тільки 8-9% зареєстрованих громадських організацій були визначені діючими з досвідом виконання більше одного проекту [6, с. 28].

Міжнародна технічна допомога, яка надається у сфері демократії, громадянського суспільства надається інституціям державної влади, громадським організаціям, державним установам, тощо з метою підтримання та сприяння реалізації різноманітним проектам у сфері демократичного врядування, електронного документообігу, Тендерної рівності, боротьби з корупцією тощо і неабияк розвантажує Державний бюджет та забезпечує строгу звітність та відкритість у використанні цих коштів.

Загалом, міжнародна технічна допомога, що надається Україні з 1992 року є важливим допоміжним інструментом у сприянні розвитку демократії та громадянського суспільства. Близько четверті усіх проектів, що здійснювалися в Україні - пов'язані із даною сферою [10]. Як зазначив Європейський Комісар з розширення і Європейської політики сусідства Штефан Фюле - «Громадянське суспільство відіграє ключову роль у процесі реформ» [2] - дана теза чітко окреслює ту ключову роль, яку відіграє громадянське суспільство у розбудові держави та суспільної свідомості загалом. Програми допомоги з розвитку надають організаціям громадянського суспільства пряме фінансування, призначене для зміцнення їхньої спроможності у проведенні аналізу реформ і таким чином дають можливість громадським моніторити здійснення реформ та брати активну участь у розробках нових суспільно важливих процесів.

Список використаних джерел

Eyben R. Relationships for Aid. - London, 2006.

ЄС виділить Україні 10 млн евро для програм розвитку громадянського суспільства [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://ua.112.ua/ekonomika/yes-vidilit-ukrayini-10-mln-yevro-dlya- program-rozvitku-gromadyanskogo-suspilstva-115234.html

Закон України «Про державний бюджет України на 2015 рік» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/80-19/page

Інформаційно-аналітичні матеріали до питань порядку денного комітетських слухань «Механізми контролю для забезпечення прозорості та ефективності використання міжнародної допомоги» 20 травня 2015 р. - Київ, 2015.

Інформація про залучення міжнародної технічної допомоги у II півріччі 2014 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.me.gov. ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=Informatsiino- dovidkoviMaterialiSchodoMtd

Кажмиркевич П., Бекешкіна І. Підтримка громадянського суспільства в Україні: різні перспективи [Електронний ресурс] / П. Кажмиркевич, І. Бекешкіна. -Київ, 2012. -Режим доступу: http:// dif.org.ua/modules/pages/files/1342099990_1842.pdf

Кістерський Л. Міжнародна технічна допомога: шляхи підвищення ефективності / Л. Кістерський, Т. Липова. - Київ, 2010. - 240 с.

Красносільська А. Європейські мірки. Показники розвитку громадянського суспільства України у європейському контексті / А. Красносільська // Громадянське суспільство. - 2012. - Вип.1. - С.4-6.

Nations in Transit: Eurasia's Rupture with Democracy / [Habdank-Kolaczkowska Sylvana] // Freedom House. - 2014. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// freedomhouse.org/ sites/default/files/NIT2014%20booklet_WEBSITE.pdf

Размещено на Allbest.ru