Існує значна кількість показників економічного зростання країни, належного рівня якості життя та конкурентоспроможності, вони є визначальними для оцінки економічного стану в країні. Для реальної оцінки становища пропонується використати Глобальний індекс конкурентоспроможності, який місність фундаментальні показники.

В останні роки питанню розвитку ринку наукоємних технологій присвячені роботи таких провідних вітчизняних та зарубіжних авторів, як П.М. Цибульов [4], М.І. Дідківський [5], Ю.М. Капіца, Х. Бремер, Р. Фостер та ін. Їх роботи акцентували увагу на особливостях функціонування наукомістких підприємств та їх вплив на економіку країни. На основі сучасних статистичних даних використаємо методику роботи зазначених авторів.

Постановка завдання. Економічно потужні країни на підгрунті свого успіху мають значну наукоємну базу та ефективну інноваційну діяльність. Для детальнішого розуміння факторів, що впливають на конкурентоспроможність країни в світі звернемось до Глобального індексу конкурентоспроможності й на основі його рейтингу визначимо неєфективні елементи національної економіки.

Методологія. У процесі розв'язання поставлених задач використано порівняльний аналіз для виявлення вагомості показників, метод логічного узагальнення для завершенності дослідження, системний підхід та об'єднання теоретичих знань для підбиття основних висновків.

Результати досліджень. Лідерами рейтингу, який був приведений Всесвітнім економічним Форумом, є Швейцарія, Сінгапур та Фінляндія (див. табл.1). Перша десятка країн загалом не змінюється впродовж значного періоду, зазнаючи деякі незначні переміщення у цій десятці. З 2012 року Україна серед 144 країн посіла 73 місце проти 82 сходинки в 2011 році. Серед пострадянських країн Україну випереджає Казахстан (51 місто) та РФ (67 місто). За рейтингом конкурентоспроможності внаслідок економічних та політичних факторів за 2009 - 2010 роки Україна втратила 16 позицій, проте починаючи з 2011 року ситуація почала змінюватись з покращенням стану економіки (див. табл.1).

Таблиця 1. Рейтинг* країн за Глобальним індексом конкурентоспроможності 2012 р. (2011 р.)

* Побудовано автором на основі [1].

Розглянемо ситуацію по регіонам України (рис.2.2). У трійку лідерів увійшли Дніпропетровська (4,01), Харківська (4,05) та Київська області (4,04). Також зазначимо, що останнє місце в даному рейтингу займає Херсонська область з показником 3,58. Місто Київ має найбільший показник - 4,26.

Глобальний індекс конкурентоспроможності (ГІК) увібрав у себе основні новітні економічні ідеї щодо конкурентоспроможності й, з урахуванням складності процесу економічного зростання, бере до уваги зважене середнє значення значної кількості різних складників, кожний з яких відображає один з аспектів конкурентоспроможності. Він запропонований для оцінки потенціалу зростання країн у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

Складники індексу, згруповані у 12 складових конкурентоспроможності [2; 3]:

1. Інституції - інституціональне середовище формує базу, у межах якої приватні підприємці, компанії та уряди взаємодіють один з одним з метою отримання доходу та збагачення економіки, таким чином суттєво впливаючи на конкурентоспроможність та економічне зростання.

2. Інфраструктура - високорозвинена інфраструктура має визначальне значення для ефективного функціонування економіки, оскільки вона є важливим елементом, що визначає місце розташування економічної діяльності, а також види діяльності або сектори, що можуть набути високого рівня розвитку в економіці.

3. Макроекономічне середовище - третя складова сама по собі не може збільшити продуктивність країни. Компанії не в змозі прийняти обґрунтовані управлінські рішення при нестійкому рівні цін, фінансовий сектор не функціонує ефективно, якщо в державі значний дефіцит бюджету.

4. Охорона здоров'я та початкова освіта - здорова та освічена робоча сила має важливе значення для конкурентоспроможності й продуктивності країни.

5. Вища освіта та професійна підготовка - належний рівень якості фахівців, як отримали вищу освіту та професійну підготовку спроможні реалізувати свої знання, уміння та навички в національній економіці, що надає змогу вирішити поточні та перспективні завдання розвитку промисловості та сфери послуг і рухатися наверх ланцюжком створення додаткової вартості, не обмежуючись простими виробничими процесами та продукцією.

6. Ефективність ринку товарів - країни з ефективними ринками виробляють відповідний потребам споживачів асортимент товарів та послуг з урахуванням умов попиту-пропозиції. Для підвищення рівня ефективності ринку та продуктивності сфери бізнесу на внутрішньому та зовнішньому ринках важливою складовою є ринкова конкуренція. Вона гарантує виживання найефективнішим фірмам.

7. Ефективність ринку праці - ефективність і гнучкість ринку праці є важливою складовою забезпечення такого переміщення працівників з одного сектора в інший, яке стимулює найбільш ефективне їх використання в економіці та сприяє ініціативі для максимальної самовідданості на робочому місці [2].

8. Рівень розвитку фінансового ринку - ефективно функціонуючий фінансовий сектор надає можливість розміщення ресурсів, зекономлених громадянами або інвестованих державними банками інших країн, там, де ці ресурси використовуються найбільш продуктивно. Розвинений фінансовий сектор спрямовує ресурси не тим, хто має політичні зв'язки, а найбільш ефективним підприємцям або інвестиційним проектам з найбільшим очікуваним прибутком, що передбачає ретельну оцінку ризиків.

9. Технологічна готовність - у цій групі оцінюється швидкість, з якою економіка переймає і використовує, але не обов'язково розвиває, новітні технології для підвищення продуктивності секторів своєї економіки. Так, у сучасному світі інформаційно-комунікаційні технології еволюціонували в технології "загального застосування", поширились в інші економічні сектори та відіграють роль ефективної інфраструктури для комерційних операцій.

рейтинг наукомістке підприємство індекс конкурентоспроможність

10. Розмір ринку - розмір ринку впливає на рівень продуктивності оскільки масштабні ринки надають можливість компаніям використовувати переваги ефекту масштабу виробництва. При аналізі 10-ї складової враховується розмір як внутрішнього, так і зовнішнього ринків.

11. Рівень розвитку бізнесу стосується загальної якості бізнес-мереж країни, а також рівня складності операцій і стратегій окремо взятих фірм. Це впливає на рівень ефективності при виробництві товарів і послуг, що, у свою чергу, збільшує продуктивність і підвищує конкурентоспроможність всієї країни.

12. Інновації - у довгостроковій перспективі підвищення ефективності та рівня життя можливе, у тому числі, завдяки технологічним інноваціям.

Розглянемо рейтинг адміністративно-територіальних одиниць України за зазначеними 12 складовими елементами Глобального індексу конкурентоспроможності (рис.1).

Значна місткість ринку та високий рівень вищої, середньої та професійної освіти задають вектор для розвитку економіки, але стан інституцій та нестабільне мікроекономічне становище послаблює національні позиції, стан бізнесу, фінансового та товарного ринків. Усі інші підіндекси залишаються в Україні без належної уваги, саме тому не надають максимальної віддачі. Пріоритетними напрямами можемо зазначити "Інновації" та "Технологічну готовність", як найзначніші серед невикористаних можливостей. Звернемо увагу на рейтинг за усіма 12 показникам ГІК (див. рис.2).

Розглядаючи мікросередовище згрупуємо зовнішні та внутрішні фактори впливу на суб'єкти господарювання у наступні показники:

1) демографічні (складові: чисельність населення; віковий ценз; рівень платоспроможності населення активного населення);

2) природні (наявність природних ресурсів за видами);

3) науково-технічні (науково-технічна політика держави);

4) економічні (ступінь державного регулювання економіки; система оподаткування; мінімальний розмір заробітної платні і пенсії);

Рис.1. ГІК для регіонів України (побудовано автором на основі [1])

Рис.2. Динаміка ГІК для України за складовими (побудовано автором на основі [1; 2])

5) екологічні (екологічна безпека оточуючого середовища; екологізація виробництва);

6) політичні (політична стабільність суспільства, взаємодія виконавчої і законодавчої влади; міжнародне науково-технічне співробітництво; торговельній оборот держави);

7) кліматичні (складові: природні умови, роза вітрів; переважаючий атмосферний тиск; середньодобова температура повітря, вологість);

8) постачальники (види сировини, матеріалів; обсяги постачань; ціни постачань; відстань доставки);

9) споживачі (асортимент продукції, що споживається; обсяги постачань; ціни постачань; рівень платоспроможності);

10) конкуренти (ступінь освоєння ринку; якість продовольчої продукції; орієнтовані сегменти ринку; асортимент продукції);

11) фінансово-кредитні організації (асортимент надання фінансових послуг; банківський відсоток за операціями; комфортність банківського обслуговування; простота оформлення платіжних документів; можливість інвестування та одержання кредиту);

12) державні органи (контроль за дотриманням законодавства; взаємовідносини з місцевою адміністрацією).

Висновки