Торгові посередники в зовнішньоекономічній діяльності: проблеми визначення та класифікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Торгові посередники в зовнішньоекономічній діяльності: проблеми визначення та класифікації

Дунська А.Р.

Анотації

В статті визначена сутність торгового посередництва в зовнішньоекономічній діяльності, принципи діяльності міжнародних посередників, проаналізовані переваги та недоліки залучення посередників, сформульовано закон доцільності використання посередників. Автором запропонована класифікація зовнішньоторговельних посередників в залежності від типу укладеної угоди та характеру взаємодії з принципалом.

В статье определена сущность торгового посредничества во внешнеэкономической деятельности, принципы деятельности международных посредников, проанализированы преимущества и недостатки привлечения посредников, сформулирован закон целесообразности использования посредников. Автором предложена классификация внешнеторговых посредников в зависимости от типа заключенного соглашения и характера взаимодействия с принципалом.

The article explains the purpose of commercial mediation in foreign economic activities and principles of international mediators. The author has proved the benefits of using intermediaries in foreign economic activities and formulated the law of the feasibility of using intermediaries. The paper also defines the requirements for choosing a retailer. It is proposed classification of foreign intermediaries, depending on the type of signed agreement and the nature of interaction with the principal. Based on the types of mediation agreements concluded in the sphere of commodity circulation. Depending on the type of agreements with resellers author classifies foreign trade intermediaries for the following groups: agency agreement (agents, representatives, brokers, maklers); commission agreements (commission agents, consignee); transaction authorization (attorneys); resale agreements (distributors, dealers). Depending on the nature of interaction with the principal author is studied the following types of intermediaries as simple agents, agents with the right of "first hand", monopoly (exclusive) agents.

Ключові слова: зовнішньоторговий посередник, зовнішній ринок, угоди з посередниками

Вступ

Реалізацію товарів на зовнішньому ринку можна організовувати двома способами: власними силами або з використанням фірм-посередників. Кожний варіант має свої переваги та недоліки, яки обумовлюють доцільність використання певного варіанта в конкретних умовах.

Посередники звільняють виробників від необхідності пошуку покупців. З іншого боку особистий пошук споживачів дозволяє отримати весь прибуток і не вираховувати винагороду посереднику. Головне питання при організації прямих продаж - це забезпечення ефективності реалізації. Професійні посередники вкладають досить багато коштів в організацію відповідних каналів збуту, складування і транспортування продукції, в той час для окремого товаровиробника налагодити настільки ж ефективний збут буде дуже дороговартісною задачею.

Отже комерційна діяльність передбачає широке використання посередництва, особливо це стосується здійснення торгівельних операцій.

Торгівельне посередництво давно вже виокремилось в самостійний вид підприємництва. В умовах ринкової економіки посередницька діяльність набуває пріоритетного значення як механізм, що сприяє розвитку торгівельно-господарських зв'язків, активізації продажу товарів як в умовах внутрішнього, так і зовнішнього ринку.

Дослідження свідчать, що простежується прямий зв'язок між загальним станом економічної системи та рівнем використання посередницьких послуг.

Розвиток посередництва в сфері товарного обігу є об'єктивним наслідком суспільного поділу праці. Використання посередників дозволяє виробникам та великим оптовим фірмам суттєво зекономити трудові, а саме головне матеріальні ресурси, а також дозволяє прискорити здійснення торгівельних операцій та покращити їх якість.

Окремим напрямком досліджень є вивчення зовнішньоторгових посередників: їх визначення, класифікація, оцінка обсягу наданих повноважень, правове підґрунтя співробітництва, оцінка ефективності їх діяльності тощо. Зазначені питання досліджувались в роботах Стровського Л.Є [2], Дегтярьової О.І. [4], Герчікової І.Н. [3], Прокушева Є.Ф. [8], Ноздрьової Р.Б. [7], Гринько І.С. [1], Дроздової Г.М. [5] та ін. Зокрема, значна увага в працях вищезгаданих фахівців приділена необхідності залучення посередників при здійсненні певних торгових операцій на зовнішньому ринку, умовам застосування окремих типів договорів про виконання посередницьких функції, докладно розглянуті різноманітні види посередників в міжнародній торгівлі. Проте, деякі питання торгівельного посередництва в сфері зовнішньоекономічних операцій залишаються ще недостатньо проробленими. Так, не визначені критерії класифікації зовнішньоторгових посередників, відсутня чітка класифікація посередників в залежності від умов їх співпраці з принципалом.

Постановка завдання. Отже, головною метою статті є поглиблення вивчення сутності торгового посередництва в зовнішньоекономічній діяльності та розробка класифікації зовнішньоторгових посередників.

Методологія. В процесі дослідження сутності зовнішньоторгового посередництва були використані такі загальнонаукові методи як аналіз, індукція, дедукція, абстрагування і формалізація. Розробка класифікації зовнішньоторгових посередників здійснювалась за допомогою методів структурних та аналітичних групувань.

Результати дослідження. Торгове посередництво як економічна категорія охоплює досить широку сферу діяльності, зокрема при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності: пошук закордонного партнера, підготовка, документарне оформлення та здійснення угоди, кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем, транспортно-експедиторське обслуговування, страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, вивчення і аналіз потенційних ринків збуту, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, після продажне обслуговування тощо.

Торгово-посередницькі операції у зовнішньоекономічній діяльності - це операції купівлі-продажу товарів, що здійснюються за дорученням експортера чи імпортера незалежною фірмою-посередником на основі спеціальних доручень чи окремих угод.

До основних принципів діяльності міжнародних посередників в умовах ринкових відносин відносяться [6, c. 153]:

рівноправність сторін, тобто партнерські взаємовідносини посередника з виробниками і споживачами продукції, що передбачає альтернативний вибір контрагентів господарських зв'язків, однакову відповідальність за порушення умов договорів;

підприємливість, що означає господарську кмітливість, зацікавленість в реалізації резервів, винахідливість у вирішенні конкретних завдань;

оперативність, що передбачає мобільність, динамічність, і своєчасність виконання завдань постачально-збутової діяльності;

обслуговування контрагентів, тобто діяльність, яка випливає з їх потреб, надання їм комплексу послуг;

економічна зацікавленість суб'єктів господарювання в організації опосередкованих каналів розподілу;

комерційні засади діяльності, тобто ділова активність, виходячи з потреби отримання посередником достатнього прибутку;

договірні засади взаємовідносин із контрагентами.

Будь-яка посередницька діяльність ведеться підприємцями з метою отримання прибутку. Однак, незважаючи на те, що посередники стягують за свої послуги винагороду, їх залучення дає виробникам, продавцям і покупцям товарів і послуг наступні незаперечні переваги [7]:

- посередники, діючи в певному секторі ринку і спеціалізуючись на певному наборі товарів і послуг, швидше, ніж самі постачальники, можуть знайти фірми, зацікавлені у придбанні даної продукції, забезпечивши тим самим прискорення оборотності виробничого та торгового капіталу;

- постійно перебуваючи у ринковому середовищі, вивчаючи динаміку попиту та пропозиції на товари та послуги, посередники можуть завчасно орієнтувати виготовлювачів, в якому напрямку їм розвивати виробництво продукції та послуг, тобто вести безперервний маркетинговий моніторинг ринку;

- посередники вкладають у сферу обігу власний капітал, тобто авансують виробників товарів і послуг, створюючи їм умови для збільшення прибутку за рахунок економії виробничого капіталу;

- посередники нерідко беруть на себе фінансові гарантії виконання платіжних і інших зобов'язань сторін, підвищуючи надійність товарного обміну: кооперації, орендно-лізингових операцій і т.д.;

- за бажанням продавців, покупців, що кооперуються сторін та інших учасників ринку посередники можуть надати сприяння в організації транспортування вантажів, їх розмитнення і страхування;

- посередники підвищують конкурентоспроможність товарів, скорочуючи терміни поставок товарів шляхом їх продажу з створених складів запасу продукції;

- посередники підвищують конкурентоспроможність товарів з технічного рівня і якості, здійснюючи передпродажну доробку товарів та їх технічне обслуговування в гарантійний та післягарантійний періоди;

- досить ефективна роль посередників у рекламі товарів, яку вони здійснюють з урахуванням національних та інших особливостей ринку;

- спеціалізуючись на роботі з певним набором товарів, посередники здатні за рахунок значних обсягів товарообігу знизити витрати обігу на одиницю продукції.

В умовах цивілізованої ринкової економіки діє закон доцільності використання посередників: продавцям і покупцям товарів і послуг доцільно залучати посередників тільки в тому випадку, якщо сума виплачуваної посередникам винагороди нижче, ніж можливі витрати продавців і покупців на самостійну організацію збуту або купівлю необхідних їм товарів і послуг.

У багатьох економічно розвинених країнах в торгівлі стратегічно важливими і соціально значимими товарами держава або встановлює граничні надбавки до цін виробництва та імпорту, або регулює граничні ціни, виключаючи тим самим існування зайвих посередницьких ланок, що паразитують на споживачах.

В окремих випадках використання посередників стає необхідністю, наприклад за таких обставин, коли: цільовий ринок збуту монополізований і закритий для самостійного проникнення товаровиробником; виробники товарів чи послуг не мають юридичних підстав для здійснення зовнішньоекономічних операцій; виробник не може самостійно здійснювати дослідження закордонного ринку, займатися пошуком партнерів, професійно розробляти умови контракту і т.д.; використання посередників - є міжнародним торгівельним звичаєм, наприклад, при торгівлі на біржах та аукціонах. торговий посередник зовнішньоекономічний

Не зважаючи на відчутні переваги посередницької діяльності, залучення посередників до роботи містить в собі і окремі недоліки. Головними з них є: відсутність тісного контакту зі споживачами на закордонному ринку; висока залежність від рівня сумлінності, добросовісності і підприємницької активності посередника.

В практиці міжнародної торгівлі сформувалися відповідні вимоги до вибору посередника:

1) посередник повинен бути спроможним забезпечити необхідний рівень надання додаткових сервісних послуг, особливо, коли предметом торгівлі є машини, обладнання або інша машино-технічна продукція;

2) потенційний партнер повинен мати в своєму розпорядженні належну матеріально-технічну базу - торговельні, представницькі, демонстраційні, складські приміщення та канали і засобу зв'язку;

3) посередницька фірма повинна бути фінансово стабільною, мати бездоганну ділову репутацію та готовність до довготривалого співробітництва;

4) посередник не повинен представляти інтереси іншої фірми або національної фірми, яка виробляє аналогічний або конкуруючий товар, на даній території.

Вибір торгово-посередницької фірми також залежить від виду виконуваних нею операцій, характеру ринку, на який планує виходити виробник, та рівню конкуренції на цільовому закордонному ринку.

Посередників, які функціонують на світовому ринку в сфері товарного обігу доцільно класифікувати за такими критеріями:

- Тип укладеної угоди.

- Обсяг наданих повноважень.

- Характер взаємодії з принципалом.

Тип угоди, що укладається з посередником є ключовим критерієм класифікації, оскільки саме характер угоди і визначає обсяг повноважень, які будуть надані посереднику принципалом, та ринкову позицію, яку зможе зайняти посередник. Отже розглянемо види посередників виходячи із типів посередницьких угод, що укладають в сфері товарного обігу. Розрізняють такі типи угод з торговими посередниками:

- Агентські угоди - на основі такої угоди посередники не мають права підписувати угоди з третіми особами. До видів посередників, що укладають такі угоди відносять: агентів-представників, брокерів, маклерів.

- Комісійні угоди - в даному випадку посередники підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя. Такі угоди укладають комісіонери, консигнатори.

- Угоди доручення - відповідно до такої угоди посередники підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя. За такими угодами діють повірені.

- Угоди з перепродажу передбачають, що посередники підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок. До видів посередників, що діють на основі таких угод відносять: дистриб'юторів (купців), дилерів.

Агенти-представники представляють тільки інтереси принципала на визначеному ринку по погодженій номенклатурі товарів. Як було зазначено вище вони не мають права підписувати будь-які контракти на пропонований товар ні від свого імені, ні від імені принципала. Обов'язки агента-представника охоплюють: проведення маркетингових досліджень та збір інформації щодо тенденцій ринку; надання принципалу інформації про технічні вимоги до товарів, запити споживачів, рівень цін, передбачувані розміщення замовлень; створення позитивної думки про принципала та його товари в ділових колах, проведення рекламних кампаній; налагодження ділових контактів принципала з імпортерами товарів, з урядовими організаціями та іншими інституціями, від яких залежать рішення про розміщення замовлень; сприяння підписанню і виконанню контрактів.

На роль агентів-представників, залучаються солідні фірми чи фізичні особи, що займають досить високе положення в ділових колах. Якщо за допомогою такого агента вдається укласти контракт, то йому виплачується винагорода в розмірі 2-5%. При великих сумах: угод ця сума винагороди буде досить солідною, що набагато перевищить реальні витрати агента. Однак принципал йде на це, тому що в майбутньому він зможе мати угоди з цим покупцем уже без участі агента-представника.

Брокери - це особа, що виступає в ролі посередника між подавцем та покупцем товару, цінних паперів, валюти. Брокери сприяють укладанню торгових угод, "з'єднуючи" покупців та продавців, але самі стороною договору ні від продавця, ні від покупця не виступають. За виконання своїх функцій вони отримують винагороду у вигляді комісійних при укладанні угоди.

Схематично роботу брокера можна представити наступним чином: національна компанія звертається до зарубіжної брокерської контори із проханням підшукати постачальника певного виду товару або виконавця певної послуги на даному зарубіжному ринку; брокер звертається до декількох потенційних постачальників із пропозицією взаємодії; при згоді сторін брокер зводить контрагентів; контрагенти підписують договір про поставку товару або надання послуги.

За посередництво брокер одержує невелику винагороду, як правило, від тієї сторони, що звернулася до нього першою. При разовому звертанні - угода з брокером на виконання посередницьких функцій не підписується, при довгострокових відносинах - оформляється відповідний договір.

Маклер - це посередник між продавцем та покупцем, який професійно займається посередництвом при купівлі-продажу товарів, цінних паперів, послуг страхування. Головна задача маклера - сприяння в укладанні угод купівлі-продажу шляхом зведення партнерів угоди.

Маклер отримує винагороду від кожної із сторін угоди в розмірі, що залежить від розміру угоди.

Комісіонери - це посередники, що отримують доручення від комітента здійснити операцію купівлі-продажу з третім контрагентом. Угода укладається від імені комісіонера, але за рахунок комітента. Посередником комісіонер є тільки для комітента. Для третього контрагента комісіонер буде стороною контракту купівлі-продажу (продавцем - при продажі, покупцем - при покупці товару).

З комітентом комісіонер укладає договір комісії, що зазвичай носить разовий характер. У договорі комісії визначаються: мінімальні ціни при експорті і максимальні при імпорті (нижче яких не можна продавати і вище яких не можна купувати); терміни поставок обговорених партій товару; граничні технічні і якісні характеристики товару; відповідальність сторін; розміри і порядок виплати комісійної винагороди.

Розмір комісійної винагороди повинен покривати витрати комісіонера на здійснення торгових операцій і забезпечувати йому одержання прибутку. Звичайний розмір комісійних винагород при чисто комісійних операціях у світовій практиці складає 1,5...3,5 % від суми угоди.

Консигнатори - посередник, що здійснює реалізацію товарів на комісійні основі. Відмінною особливістю консигнатора є виконання ним такої функції як зберігання товару, оскільки відповідно до договору консигнації, що укладається між консигнатором і консигнантом (власником товару), товари відвантажуються на консигнаційний склад для поданої реалізації на даному ринку, проте право власності на товари залишається за консигнантом. Якщо протягом визначеного в договорі терміну товари не будуть повністю реалізовані, залишки повертаються консигнанту.

Договір консигнації визначає: суму товарів як зберігаються, так і надходять на склад; термін консигнації (реалізації) суми товарів; обов'язок консигнатора застрахувати товар, що зберігається на складі на користь консигнанта (власника товару); терміни платежів по календарних періодах по відкритому рахунку з наданням консигнатором банківської гарантії; спосіб консигнації: безповоротна, частково поворотна чи поворотна.

В залежності від специфіки товару консигнатор може здійснювати сервісні послуги, збирати інформацію про споживачів, про кон'юнктуру закордонного ринку.

Договір консигнації дає можливість консигнатору активно впливати на рівень цін на ринку, підвищуючи їх у період попиту і знижуючи - у період поганої реалізації. Винагорода консигнатора зазвичай складає різницю між цінами, названими консигнантом, і цінами реалізації споживачу.

Повірені (торгові агенти) - це вид посередників, що діють на основі договору доручення. Суть даної угоди полягає в тому, що принципал доручає посереднику продати чи купити товар, знайти замовників і виконавців по наданню певних послуг на обговореній території в погоджений період за рахунок і від імені принципала.

Спеціалізація повірених на товарах певних груп передбачає дуже добре знання ними товарів, забезпечуючи переконливу пропозицію, а відносно вузькі границі їх діяльності дають можливість добре вивчити потенційних споживачів, підтримувати з ними контакт, своєчасно пропонуючи товари.

Збутові функції, що виконує повірений, оговорюються його угодою з фірмою-постачальником і залежать від цілей та можливостей постачальника, специфіки товару, можливостей посередника. Обов'язки повіреного набагато ширше, ніж комісіонера, і можуть охоплювати:

вивчення кон'юнктури ринку і інформації принципала;

створення на ринку сприятливої думки про товари принципала, самого принципала, як надійного постачальника, проведення реклами товарів;

сприяння принципалу в придбанні товарів чи реалізації їх від імені принципала;

утримання або оренду складів для скорочення термінів поставки товарів споживачам;

організація і використання власної збутової мережі;

здійснення передпродажного сервісу і технічного обслуговування.

Винагорода повіреного фіксується в договорі доручення у вигляді відсотка від вартості проданих по укладеній ним угоді товарів. Йому може бути компенсована частина витрат на рекламу, презентацію з записом цієї умови в угоду.

Дистриб'ютори (купці) - це посередники, що займаються продажем товарів від свого імені і за свій рахунок, вони самі несуть усі ризики, пов'язані з псуванням чи втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупців.

Дистриб'юторські угоди для принципала цікаві тим, що:

- дають можливість виходу на нові ринки;

- укладаються з фірмами, що мають власну збутову мережу чи засоби на її створення;

- супроводжуються договорами купівлі-продажу товарів;

- гарантують одержання платежу за товар відразу після постачання товару;

- виключають ризики збитків від втрати чи ушкодження товарів на території іншої країни, тому що, отримуючи товар, дистриб'ютор стає його власником.

Для дистриб'ютора ці договори цікаві тим, що він має: велику комерційну незалежність; самостійно встановлює ціни; отримує найчастіше монопольне право на продаж товарів принципала на своїй території.

Посередницька угода з дистриб'ютором підписується зазвичай на тривалий термін (2-5 років) з наступним продовженням за згодою сторін. Вони укладаються в основному на реалізацію машинно-технічних, сировинних і споживчих товарів.

Винагороду посередника складає різниця між цінами покупки і перепродажу.

Дилер - це посередник, що закуповує оптом складні товари у різних виробників і реалізує їх від свого імені в роздріб або дрібними партіями.

За своєю суттю дилерські фірми виконують такі самі функції, що й оптова торгівля, але окрім цього здійснюють ще й сервісне обслуговування, оскільки працюють з технічно складними товарами. Виділення із оптової торгівлі дилерів з наданням їм на реалізацію складної продукції суттєво підвищило ефективність збуту. Дилери, окрім чисто комерційної кваліфікації, володіють високою технічною грамотністю, що дозволяє краще запропонувати товар, продемонструвати його в дії, навчити користуванню, надати консультацію. Купуючи техніку у дилера, споживач позбавлений великої кількості проблем, що виникають в процесі її експлуатації (наприклад, ремонт, забезпечення запасними частинами та витратними матеріалами), а це в свою чергу створює основу для подальших контактів, забезпечуючи дилеру потенційного клієнта на майбутнє.

В залежності від характеру взаємодії з принципалом розрізняють такі види посередників:

1) Прості агенти діють на підставі угоди про просте агентство по збуту на обговореній території визначеної номенклатури товарів принципала, за що одержують від нього винагороду. В посередницькій угоді фіксується зобов'язання принципала не продавати самостійно чи через інших посередників товари на цьому ринку на більш сприятливих комерційних умовах, ніж були запропоновані простому агенту. Хоча таких агентів принципал може мати декілька, щоб оцінити їх здатності і вибрати найбільш перспективного партнера після закінчення терміну угоди (до одного року).

2) Агенти з правом "першої руки" - різновид простого агентства, при якому принципал зобов'язаний (згідно договору) спочатку запропонувати товар агенту і тільки після відмови (у письмовому виді) продавати товар на цьому ринку самостійно або через інших посередників без виплати винагороди агенту, що відмовився. Приводом для відмови можуть бути технічні характеристики, терміни поставки, ціна та інші умови, що, на думку агента, не будуть сприяти ефективному продажу товару на ринку.

3) Монопольні (ексклюзивні) агенти. Угода такого роду означає, що принципал позбавляється права і можливості виходити на цей ринок з товарами визначеної в угоді номенклатури самостійно або через інших агентів, тому що він віддав агенту монопольне право продавати свої товари визначеної номенклатури на обговореній території протягом установленого часу та одержувати за це винагороду.

Такий тип угод вигідний і принципалу і агенту: вони обидва впевнені в стабільності положення на ринку. Але якщо монопольний агент виявиться не зацікавленим у збуті товарів, або через їх низьку конкурентоздатність, або через недостатню винагороду, або через несприятливу кон'юнктуру ринку, або в силу інших причин, то для принципала даний ринок виявиться закритим на весь термін дії угоди. Треба враховувати і те, що конкуруючі фірми можуть просто підкупити агента, щоб він уклав монопольну угоду і, не починаючи ніяких кроків для збуту товарів принципала, тим самим закрив для нього даний ринок і забезпечив проходження товарів конкурентів принципала. Щоб уникнути подібної ситуації, принципал включає в угоду зобов'язання агента реалізувати на ринку визначену кількість товарів за визначений період, наприклад, за рік. Однак, завищуючи вимоги до агента, принципал ризикує наштовхнутися на завищені вимоги агента, що стосуються, в основному, підвищення розміру винагороди.

Висновки

Отже, торгове посередництво в зовнішній торгівлі охоплює велике коло функцій, які не спроможний самотужки виконати підприємець при виході на зовнішній ринок або у випадку коли виконання таких функцій особисто є економічно неефективним.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в принципово новому підході до класифікації торгових посередників в зовнішньоекономічній діяльності. Запропонована в статті класифікація торгових посередників в сфері зовнішньоекономічних операцій дозволяє систематизувати всі існуючі різновиди посередників виходячи із таких критеріїв як тип укладеної угоди, обсяг наданих повноважень і характер взаємодії з принципалом.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів окрім систематизації зовнішньоторгових посередників також охоплює визначення основних підходів співпраці з торговими посередниками, переваги і недоліки подібного співробітництва, а також формулювання закону доцільності використання посередників для адекватної оцінки необхідності залучення торгових посередників. В основі цього закону покладена оцінка витрат на самостійний збут у порівнянні з винагородою посередників.

В якості перспектив подальших наукових розробок доцільно визначити необхідність дослідження таких питань як оптимізація розподілу прав, обов'язків та винагороди посередників, адаптація типових зовнішньоторгових угод під відповідні типи посередників, що визначені в даній статті.

Література

1. Внешнеторговые сделки / Составитель И.С. Гринько. - Сумы: Фирма "Реал", 1994. - 464 с.

2. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов по экон. спец. / Стровский Л.Е., Казанцев С.К., Паршина Е.А. и др.; Под ред. Л.Е. Стровского. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 822 с.

3. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: учебник для студ. вузов, обуч. по направлениям и спец. "Менеджмент", "Экономика" и "Коммерция" / И.Н. Герчикова. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1996. - 501 с.

4. Дегтярева О.И. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие / Дегтярева О.И., Полянова Т.Н., Саркисов С.В. - 6-е изд. - М.: Дело, 2007. - 424 с.

5. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посібник / Г.М. Дроздова. - К: ЦУЛ, 2002. - 172 с.

6. Кириченко А.В. Перевозка экспортно-импортных грузов: Организация логистических систем: Учебн. пособие / А.В. Кириченко - 2-е изд. перераб. и доп. - С.Пб.: Питер, 2004 с.

7. Ноздрева Р.Б. Организация и управление внешнеэкономической деятельностью: 17-модульная программа для менеджеров "Управление развитием организации". Модуль 10. / Р.Б. Ноздрева - М.: ИНФРА-М, 1999. - 432 с.

8. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб.-практ. пособие / Прокушев Е.Ф. - М.: Информ.-внедрен. центр "Маркетинг", 1999. - 207.

Размещено на Allbest.ru