Постановка завдання. Метою дослідження є з'ясування процесу діяльності транснаціональних корпорацій в світі глобальних трансформацій, процесу глобалізації та транснаціоналізації світової економіки. Визначити основний вплив провідних економічних теорій на визначення понять глобалізації та транснаціоналізації.

Методологія. Обґрунтування теоретичних положень і аргументація висновків здійснювалися на основі системно-функціонального, структурно-рівневого та історико-логічного методологічного підходів. Інформаційно-емпірична база дослідження представлена матеріалами монографій, статей, в тому числі розміщених на web-сторінках, і періодичних видань вітчизняних і зарубіжних економістів.

Результати дослідження. Процес глобалізації та транснаціоналізації розглядався з початку 15 століття меркантилістами. В цей період виникла перша фінансова піраміда, яку багато вчених вважають першою ТНК - Компанія Південних морів (The South Sea Company). У наведеній нижче таблиці проаналізовані основні економічні теорії в аспекті процесів глобалізації та транснаціоналізації.

На основі дослідження поняття глобалізації в аспекті існуючих економічних теорій (рис.1), були зроблені наступні висновки. Меркантилісти (15-17 ст.). Основними представниками яких були Т. Мен (T. Mun), А. Монкретьєн (A. de Montchrestien) та ін., вважали за необхідне втручання держави в господарську діяльність країни у вигляді протекціонізму.

У свою чергу це впливало на зовнішню торгівлю, тому що були введені обмеження на імпорт, встановлені високі імпортні мита, вивіз золота і срібла з країн строго карався. Однак, пізні меркантилісти вважали, зовнішня торгівля - шлях розбагатіти, почався активний вивезення готових виробів, що стало початком вільної торгівлі та глобальних трансформацій.

Також період меркантилізму можна вважати періодом початку транснаціоналізації та зародження перших транснаціональних компаній, якою стала Компанія Південних морів (The South Sea Company) - фінансова піраміда, засновники якої обіцяли своїм акціонерам унікальне право на торгівлю з іспанською частиною Ю. Америки.

Класична політична економія (18-30 рр. 19 ст.) Представники: У. Петті (W. Petty), А. Сміт (A. Smith), Д. Рікардо (D. Ricardo). Основним внеском є теорія міжнародної торгівлі Д. Рікардо. Однак, представники класичної школи не розглядали процес транснаціоналізації та глобальних трансформацій. [2]

Дж.М. Кейнс (J. M. Keynes) (кейнсіанська теорія) вважав інвестиції основним джерелом економічного зростання. Був прихильником активної взаємодії і співпраці країн. Саме Кейнсу належить ідея створення МВФ. Прихильники інстітуціоналізма (Т. Веблен (T. Veblen), Д. Б'юкенен (J. Buchanan), Р. Коуз (R. Coase) більший акцент робили на вплив неекономічних чинників, таких як політика, право, етика. Міжнародне співробітництво між країнами ґрунтувалося на неекономічному обміні. Вперше розглянули трансакції (договори) і трансакційні витрати, які несли різні інститути. Взагалі, інституціоналізм вважається економіко-еволюційної системою, яка дала поштовх глобальним трансформаціям.

Рис. 1. Класичні економічні теорії в контексті теорій глобалізації та транснаціоналізації

Існує кілька підходів до розгляду поняття глобалізації та основних теорій. В аспекті першого вектора доцільно згадати теорії світових систем, всесвітньої культури, всесвітнього правління, глобального капіталізму.

Прихильники теорії світових систем (world-system theory) - 1970-ті роки, І. Валлерстайн (I. Wallerstein), робили акцент на економічний аспект глобалізації. Вони вважали, що економіка виходить за межі однієї держави. Спирається на єдине поділ праці, але співіснування різноманіття культурних систем. Основною рушійною силою взаємодії країн є економічні зв'язки. Були прихильниками поширення капіталізму в усьому світі. Світ та економічний розвиток країн ділили на "центр", "периферія", "квазіпереферію". Периферія повністю залежить від центру в усіх відношеннях, тоді як квазіпереферія має більш диверсифіковану економіку. Процес глобалізації, на їх погляд, полягав у постійній експансії (розширення), і постійній зміні центру. Постійним атрибутом економічної трансформації вважали циклічні кризи. [4] Р. Робертсон (R. Robertson), якого асоціюють з появою терміну "глобалізація" був прихильником теорії всесвітньої культури (world culture theory). Пріоритетом для прихильників даної теорії були культурні фактори глобалізації. Основою багатьох наукових робіт даного періоду є поняття глобального села ("Global village") - термін, введений М. Маклуен (M. McLuhan), широко використовується в його книгах для опису ситуації, нової комунікаційної, а згодом і культурної ситуації. Маклюен описує, як земну кулю "стиснувся" до розмірів села в результаті електронних засобів зв'язку, стала можлива миттєва передача інформації з будь-якого континенту в будь-яку точку світу. [3] Світ розглядається як єдине ціле, існує чотири основні одиниці - суспільство, міжнародна система, індивід, людство. У рамках теорії всесвітньої культури розвивається глоболокалізм - напрямок, що вивчає "територіальні" особливості глобалізації культури, які знаходять відображення в глокалізації. Глокалізація - це процес, за допомогою якого транснаціональні ідеї й інститути набувають особливі форми в певних частинах світу у зв'язку з тим, що універсальні ідеї та процеси, що становлять фундамент глобалізації, можуть усвідомлюватися і засвоюватися різними країнами і соціальними групами по-різному залежно від їхніх цілей. [7]

Теорія всесвітньої правління (World polity theory) розглядає політико-правові аспекти глобалізації, формування глобального суспільства, спираючись на універсальні принципи правління. Правління, на їх погляд, - створення системи спільних цінностей, які формуються усіма учасниками "глобального суспільства" (індивідами, громадянами, урядом, міжнародними організаціями і управляють їх поведінкою. Зосереджені на глобальних моделях правління. Основу глобалізації бачать у прогресі, особистої незалежності й правах, державний суверенітет. Підсумок - подібність держав.

Теорія глобального капіталізму (global capitalism theory) бачить безпосередній зв'язок процесів глобалізації та транснаціоналізації. Головним інститутом ТНК є глобальна ділова еліта, а також міжнародні організації (Світовий банк, МВФ) і державні ТНК. Глобальна політична еліта - ООН, СОТ, неурядові організації, політичні партії, інтеграційні угруповання - ЄС. Прихильники даної теорії намагаються включити економічні, політичні та культурно-ідеологічні аспекти глобалізації, але зосереджені на одній політичній системі - капіталістичної, що є головним недоліком даної теорії. [2]

Інший вектор розгляду теорій глобалізації ґрунтується на постнекласичної науці (70 - її роки 20 століття), представниками якої є В.С. Степин, Д. Хелд (D. Held) та ін. Основа - співіснування соціальних систем, синергетика. Велику роль має теорія нестандартної Всесвіту, основою якої є поняття "інфляційної фази" - стадії прискореного розширення. Головними аспектами є комп'ютеризація науки, математичне моделювання, міждисциплінарність, принцип еволюціонізму, синтез наукових знань. [6]

Згідно Д. Хелду, можна виділити 3 основних напрямки (школи) в концептуалізації глобалізації - гіперглобалізм, скептики і трансформісти.

Один з основних скептиків дискурсу глобалізації І. Валлерстайн вважає, що глобалізація це не більше, ніж підвищеним рівнем інтернаціоналізації. Говорячи про ілюзорність глобального уряду, глобальної економіки і глобальної культури, практично всі представники даного напрямку одностайно сходяться в тому, що це проект західних країн (більшою мірою США), які прагнуть таким чином поширити свій вплив на весь світ. При цьому таке домінуюче положення в світі західної капіталістичної економіки і культури, заснованої на конс'юмеризму, ще більше стимулює розвиток фундаменталізму і націоналізму як захисної реакції. При аналізі глобалізаційних процесів саме скептики схильні ототожнювати глобалізацію з модернізацією. Глобалізація розглядається, як поширення західних інститутів модернізації, основу яких складають капіталізм і демократія. Скептики вважають, що основний потік інвестицій і торгівлі ТНК концентрується в найбільш розвинених країнах, а самі корпорації більшою мірою представляють інтереси країн, з яких вони походять. Гіперглобалізм ж є прихильниками єдиного глобального ринку всіх країн. Стверджують, що глобалізація несе "денаціоналізацію" світової економіки через становлення і розвиток транснаціональних виробничих, торговельних і фінансових мереж (K. Ohmae). Дотримуються точки зору, що національні держави є не більш, ніж простим передавальним механізмом в організації глобальних потоків капіталів і товарів. Вважають, що постійне транснаціональне взаємодія людей по коштах глобальної комунікаційної інфраструктури призводить до підвищення усвідомлення спільних інтересів і проблем, що сприяє їх ефективному вирішенню. Трансформісти визнають глобалізацію ключовим феноменом сучасного світу, що лежить в основі провідних радикальних трансформацій у всіх сферах розвитку сучасного суспільства - економіці, політиці, культурі, управлінні та ін. Основоположним принципом їх поглядів є орієнтація на культурний розвиток і взаємодія країн. Культуру вважаю ключовим аспектом глобалізаційних процесів. [4, 6]

Наступною провідною економічною теорією, що розглядає процес глобалізації є конс'юмеризм (consumerism). Перспективу бачили у формуванні глобального гомогенного суспільства. Основним внеском даного періоду є робота французького вченого С. Латоша "Вестернізація світу". У даній роботі дуже ємко описуються процеси формування єдиної гомогенної глобальної культури на основі розповсюдження західних інститутів і цінностей. Вестернізація в даному випадку виступає як тотальна сила, якій локальності протистояти не можуть. [4]

Таким чином, сучасне теоретико-методологічне забезпечення щодо дослідження процесу впливу глобалізації на транснаціоналізацію на мега - та мета рівнях, аналізуючи ці процеси з позиції головних факторів виробництва: труда, землі, капіталу та інформації, не відповідає на всі питання сучасності. Тому є наявною трансформація самого процесу глобалізації та її стохастичність. Данні питання в сучасних умовах знайшли відображення в роботах Т. Фридмана (T. Friedman). Відомі три великі епохи глобалізації.

Рис.2. Три епохи глобалізації [1]

Як визначає Т. Фрідман у своїй науковій праці “The World Is Flat: A Brief History of The Twenty-first Century" ("Плоский світ: скорочена історія 21 століття"): "…глобальне поле для конкурентної гри вирівнюється. Світ стає плоским. Настає поєднання усіх світових центрів у єдину глобальну мережу, котра - якщо не втручається політика та тероризм - здатна стати першим вісником епохи непередбаченого процвітання та обновлення…" [1]

Багато вчених вважають, що глобалізація суспільства включає в себе не менш важливий процес транснаціоналізації. У зв'язку з цим існуючі теорії транснаціоналізації розглядають як діяльність їх основного агента - ТНК, так і їх вплив на глобалізаційні процеси. Транснаціоналізація - процес посилення світової інтеграції у результаті глобальних операцій ТНК, які є головним суб'єктом цього процесу [5]. У таблиці проаналізовано основні теорії транснаціоналізації 20 століття.

На основі аналізу основних теорій транснаціоналізації 20 століття зроблено наступні висновки. Теорія інтернаціоналізації (i18n-internationalization) або теорія міжнародної корпорації. Основні представники цієї теорії роблять на внутрішньофірмових зв'язку міжнародних корпорацій, пояснюють, чому вони більш вигідні, ніж зв'язки між різними незалежними фірмами. Дж. Даннінг, засновник еклектичної теорія ПІІ (eclectic theory), яка є універсальною теорією прямих іноземних інвестицій.

Таблиця. Теоретичне підґрунтя ключових теорійтранснаціоналізації та еволюції ТНК у ХХ столітті

Фактори, від яких залежить прийняття рішення щодо ПІІ вплив як на міжнародну комерційну діяльність компанії, так і на її внутрікорпоративну діяльність. Відповідно до еклектичної теорією Дж. Даннінга ведення бізнесу за кордоном за допомогою ПІІ доцільно у разі виконання наступних умов. Наявність конкурентних переваг, обумовлених володінням іонними активами. Компанія повинна мати унікальні конкурентні переваги, які дозволили б їй успішно конкурувати з іноземними компаніями на їх вітчизняних ринках. У число активів, які можуть забезпечити такі конкурентні переваги, входить торгова марка, запатентована технологія, можливість отримання економії від масштабу і т.д. Істотний внесок внесла теорія транснаціональних витрат - витрати, які несе фірма на угоду. Розглядається дві моделі поведінки фірми: фірма може інтеналізіровать операцію, тобто виконати її силами власних підрозділів (наприклад, відкрити торговельну дочірню компанію) або екстеналізіровать, тобто скористатися послугами незалежної фірми (наприклад, реалізовувати продукцію через експортну компанію) той чи інший вид діяльності. [4]

По даним Credit Suisse на даний момент ми можемо бачити наступну географічну структуру ТНК (рис.3).

Рис.3. Географічна структура ТНК в світі у 2013, %

На початку 1980-х рр. у світі було зареєстровано понад 11 тис. ТНК і 104 тис. іноземних філій, а наприкінці 1990-х уже близько 53 тис. і 450 тис. відповідно. За оцінкою Вищого технічного інституту Цюріха, на сучасному етапі домінує 43 тисячі ТНК, які забезпечують 70% світової торгівлі та є компаніями США, Західної Європи та Японії. Загальна кількість компаній по всьому світу нараховує приблизно 37 млн. компаній. ТНК володіють 40 % глобального корпоративного багатства. ТНК забезпечують 50 % світового промислового виробництва. [5]

Спираючись на рисунок 3, основною географічною приналежністю ТНК є Європа (Нідерланди, Велика Британія, Італія, Німеччина), за якою йде Північна Америка та Китай. Тобто, наявні три основні вектори міжнародної торгівлі та руху капіталу. Деякі вчені прогнозують зміну тенденцій та географічної структури, де лідером стануть США та Китай. Сучасний етап глобалізації дозволяє підключитися до гри величезній масі людей зі всіх країн. Глобалізація сприяє розвитку та відкриває нові перспективи для компаній всіх рівнів.

Висновки