Порівняльний аналіз державних систем із прогнозування в аспекті державного регулювання ринкової економіки на прикладі ЄС, Польщі та України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Майбутнє є категорією невизначеною та невідомою. Незважаючи на це, мільйони накопичених за десятки років статистичних даних та політичних спроб і помилок надають людству реальну можливість планувати своє майбутнє, виходячи з ймовірнісних прогнозів, математичних моделей, аналітичних думок, побудованих на аналізі історичних даних. Визначаючи основний категоріальний апарат прогнозування, нами передбачено розподіл усього процесу визначення майбутнього на: побудову прогнозів, трендів та написання ймовірних сценаріїв. У подальшому поняття «прогноз» нами використовується як «система науково обґрунтованих уявлень про можливий стан об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи його розвитку» [5]. Тренд, на відміну від прогнозу, загальний напрямок розвитку економічного явища, а сценарій нами трактується як «варіант можливого стану об'єкта в майбутньому за умови настання ряду подій або умов».

Розглянемо світовий досвід використання систем прогнозування, визначення трендів та побудови сценаріїв у межах прийнятих визначень. Більшість сучасних авторів при розподілі прогнозних часових горизонтів дотримується такої думки: далекострокові (більше 15 років); довгострокові (від 5 до 15 років); середньострокові (від 1 року до 5 років); короткострокові (від 1 місяця до 1 року); оперативні (до 1 місяця) [6].

Метою статті є порівняльний аналіз систем коротко-(середньо-) строкового та довго-(далеко-)строкового прогнозування соціально-економічного стану країни, порівняльна оцінка систем стратегічних документів соціально-економічного розвитку Євросоюзу (ЄС), України та Польщі.

Наявні глобалізаційні процеси привели до того, що економічні, соціальні та інформаційні зв'язки є дуже тісними, тому питання взаємозалежності національних економік не підлягає сумніву. Сучасні тенденції подальшого розвитку набагато ускладнюють як глобальну, так і регіональну системи прогнозування, що сприяє великій варіативності та неоднозначності прогнозних даних. На сьогодні у світовій спільноті нами визначено декілька груп офіційних організацій, які займаються побудовою прогнозів, розробкою сценаріїв та трендів на різних рівнях часової дальності (рис. 1).

Незважаючи на те, що прогнози цих організацій є доволі якісними та ймовірнісними, жодна з них не змогла передбачити та попередити наслідки світової кризи 2008 р. Багатьом країнам довелося протягом тривалого проміжку часу боротися з наслідками кризи, такими як: високий рівень безробіття, надлишок виробничих потужностей та значних бюджетних дисбалансів. З огляду на це, як показала практика, при побудові державної стратегії розвитку (далеко-, довго-, середньоабо короткострокової) повністю покладатися на ці прогнози не варто.

З наявних прогнозів можна побачити, що прогноз на більший проміжок часу буде включати більший коефіцієнт помилки. Прогнозні показники достовірно розрахувати неможливо, але, в цілому, ймовірно передбачити тенденції світового розвитку та їх граничні коливання, задля того, щоб підготувати економіку країни до майбутніх випробувань. Майже всі розглянуті нами прогнози вказують на тенденцію зміщення місцезнаходження глобального економічного центру із заходу до азійських країн. Протягом майбутніх 50 років [20] очікується, що Південна Америка залишиться головним гравцем у світовій економіці, у той час, як Китай за показником частки ВВП у світі вже через десять років стане світовим лідером.

Проаналізувавши більше 20 довгострокових прогнозів світового розвитку, можна зробити такі висновки: більшість прогнозів передбачають подальше лідерство економіки США та готовність Єврозони до експансії. Водночас, зниження вартості нафти негативно вплине на залежних від обсягів продажу сировини Бразилію та Росію та позитивно на Китай та Індію, що виграють від полегшення інфляційного тиску.

Рис. 1. Групи офіційних світових організацій, що займаються побудовою прогнозів на різних рівнях дальності Джерело: побудовано авторами на основі власних досліджень

економічний форсайтинг глобалізаційний

Згідно з очікуваннями OECD річне зростання Єврозони в цей самий період буде низьким і приблизно дорівнюватиме 1,5-2 % щороку [21]. Особливо це актуально для України, чий уряд взяв курс на процес євроінтеграції, в рамках якого було розроблено та прийнято на законодавчому рівні документ стратегії національного розвитку «Стратегія сталого розвитку «Україна 2020» [8]. (Потрібно зазначити, що в документі немає жодного посилання на законодавчий прогнозний документ, який би виступав основою для визначення конкретних стратегічних напрямів.)

Середньострокові прогнози також можуть бути недостатньо точними. Так, згідно з короткостроковим прогнозом за даними Міжнародного Валютного Фонду в жовтні 2014 р., зростання світового ВВП дорівнювало близько 3,3 %, у той час як фактично його значення виявилось близько 2,6 %. Прийнявши це до уваги, у наступному, 2016 році, МВФ та інші організації скоригували попередній прогноз з 4,1 до 3,7 відсотків (рис. 2).

Багатофакторність прогнозних моделей, а також непередбачуване зовнішнє економіко-політичне середовище робить сам процес прогнозування дуже важким і наукомістким. Разом з тим, розробка ефективної державної стратегій передбачає оцінку розрахункових прогнозних показників та корекцію державної політики з метою їх досягнення за умови елімінації існуючих загроз і використання наявних переваг. В Євросоюзі методологія розробки стратегії розвитку як у цілому, так і кожної його країни окремо, включає обов'язковий процес розробки прогнозів (Insight (1-2 years), Trends (3-5 years), Forsight (5-10), Farsight (1030)) [20], на базі яких будуються стратегії розвитку як самого Євросоюзу, так і кожної його країни-члена окремо. В Україні, на жаль, такої системи на сьогодні не має, що створює труднощі при побудові стратегій розвитку як на національному, так і на місцевому рівнях.

Рис. 2

Авторами визначені такі завдання даної статті:

- провести порівняльний аналіз систем довгострокового та далекострокового прогнозування в ЄС, Польщі та Україні;

- провести порівняльний аналіз систем короткострокового та середньострокового прогнозування в ЄС, Польщі та Україні;

- визначити недоліки існуючої системи прогнозування в Україні та вказати можливі шляхи її покращення.

Усю систему прогнозів на сьогодні поділяють за проміжками часу на два рівні:

- система довгострокового та далекострокового прогнозування;

- система короткострокового та середньострокового прогнозування.

Але ця побудова є умовною, оскільки друге є безпосередньою частиною першого. Розглянемо порівняльні аналізи систем прогнозування ЄС, Польщі та Україні більш детально.

Довгострокове та далекострокове прогнозування є найбільш складними серед усіх видів прогнозів, оскільки потребує врахування набагато більшої кількості факторів та побудови не єдиного варіанта бачення майбутнього, а усього ймовірного «вікна можливостей» [14]. В ЄС побудова далекострокових і довгострокових прогнозів вже багато років практикується на двох рівнях: загальноєвропейському та національному (на рівні кожної країни окремо) за допомогою форсайтингу.

У політичному циклі Європейської Комісії форсайтинг знаходиться на першій стадії, тобто, якраз перед прийняттям стратегічних рішень та визначенням пріоритетів. Форсайтинг використовується за трьома напрямками:

1. Стратегічний форсайтинг форсайтингова діяльність, що пов'язана із спеціальною підтримкою розвитку пропозицій для Рамкової Програми та її дворічних робочих програм.

2. Сканування Горизонту постійний моніторинг форсайтингової діяльності в країнах членах ЄС та пошук ранніх ознак важливих змін в суспільстві, науці та технології, які є основою пропозицій Європейської Комісії.

3. Політика на основі форсайтинга визначення майбутніх політичних проблем та варіантів розвитку за допомогою експертних груп та конкретних досліджень, які розробляють політичні інструкції, основані на базі форсайтингу, та рекомендацій.

Між 2007 та 2013 рр. Європейською Комісією було профінансовано понад 30 форсайтингових дослідницьких проектів та груп. Зараз функціонує проект (FORCE FOResight Coordination for Europe), за підтримки Європейської Коміссії з метою вивчення досліджень із форсайтинигу з безпеки та діяльності зі сканування горизонту в Європі. Передбачається створення на основі цього проекту відповідної Форсайтингової Дослідницької Моделі (Foresight Exploration Model) та Системи підтримки прийняття Рішень (Intelligent Decision Support System (IDSS)).

Передбачається, що цей інструмент допоможе політикам та зацікавленим сторонам у сфері безпеки визначити коротко-, середньо та довгострокові соціальні й технологічні тенденції із використанням методології та інформації з минулих, поточних і майбутніх науково-дослідницьких проектів. Проект FORCE включає 28 проектів, один з яких є ESPAS (European Strategy and Policyи Analysis System), що займається побудовою соціально-економічних прогнозів. Також прогнози готують такі організації, як European Parliament STOA (Scientific Foresight), що підпорядковується Європейському Парламенту, та Об'єднаний Дослідницький Центр Європейської Комісії (JRC European Commission's Joint Research Centre (Foresight and Horizon scanning)). Базуючись на цих розроблених дослідженнях (наприклад, [13]), Європейська Комісія розробляє власні документи.

Досвід Польщі, на наш погляд, є найбільш відповідним для вивчення та впровадження в Україні, оскільки Польща, як і Україна, пережила важкі структурні перетворення в економіці та стикалася зі схожими проблемами. У зв'язку з цим розглянемо послідовність процесу побудови прогнозів, вимоги прогнозування, області стратегічного прогнозування, законодавчі документи із прогнозування у ЄС, Польщі та Україні.

З 2006 р. у Польщі розпочала свою роботу «Національна Форсайтингова Програма (НФП) «Польща 2020» за підтримки Міністерства науки та вищої освіти. Головна мета програми за допомогою наукових досліджень і розробок прискорити довгострокове соціальне та економічне зростання, а також викликати суспільну дискусію щодо майбутнього бачення Польщі. Далекострокова стратегія «Польща 2030: Третя хвиля Модернізації та Стратегія Інноваційної та Ефективної Економіки» (2012-2020) [17], розроблена на більшу перспективу, також базується на результатах НФП. Стратегія доповнюється Програмою Національних Реформ (ПНР) (National Reform Programme (NRP)) та Інноваційною Економікою (2007-2013). Основою для розробки цих стратегій є прогнози, які визначають потенційні сценарії розвитку на наступні 15 років. На відміну від НФП «Польща 2020» [16] друга програма Технологічний Форсайтинг Промисловості Польщі InSight 2030 [18] включає в себе лише технологічний аспект розвитку.

Таким чином, можна побачити (табл. 1), що, по-перше, форсайтингові дослідження як у Польщі, так і в ЄС розробляються задля уряду науковими установами поряд з консультаціями з бізнесом. По-друге, вживані методи прогнозування в Україні, на відміну від ЄС та Польщі, є недостатніми та неваріативними для якісного прогнозування, оскільки один метод (метод сценаріїв) не може охопити увесь процес довгострокового прогнозування. По-третє, відсутність прогнозних документів довгострокового прогнозування в Україні робить неможливим якісну побудову довгострокової та далекострокових стратегій розвитку. І, нарешті, склад прогнозних показників не повністю враховує сучасні тенденції в демографічних, кліматичних, геополітичних змінах та оцінку майбутнього стану соціальної системи України у сфері досліджень, освіти та інновацій.

В українському законодавстві [7] в обов'язковому порядку передбачено розробку в кожній регіональній стратегій свого «бачення» стратегічних шляхів розвитку регіону. Це «бачення» виступає довгостроковим і далекостроковим прогнозуванням, що, своєю чергою, потребує розробки та впровадження необхідної законодавчо встановленої системи форсайтингів для далекострокового та довгострокового прогнозування. Тому, оскільки системи стратегічних далекострокових і довгострокових прогнозів в Україні на 2016 р. немає, вважаємо за доцільне створити власну Національну Програму з Форсайтингу.

Табл. 1

На нашу думку, основними передумовами для цього виступають:

- відсутність системного та систематичного підходів до передбачення викликів, що виникають з політичної та економічної площин, а також очікуваних структурних змінв процесі наукового та технічного прогресу;

- незначна частка витрат на інновації за галузями; - низький рівень економічного розвитку порівняно з країнами Євросоюзу;

- вразливе геополітичне розташування України; - відсутність бажання довгострокового мислення в умовах нестабільної політичної системи та інші.

На відміну від довгострокової та далекострокової, короткострокова стратегія ЄС будується на основі іншого документа: звіту короткострокового прогнозу (Прогнозний документ 2016 року: Winter 2016 Economic Forecast: Weathering new challenges [9]), в якому щорічно розраховуються 25 основних показників (табл. 3), як для ЄС в цілому, так і для кожної країни-члена окремо. Ці економічні прогнози готуються службовцями Європейської Комісії на основі аналізу економічної політики та економічного нагляду, включаючи фіскальний нагляд ЄС.

У Польщі з 2009 р. середньострокова система передбачення представлена державним документом «Державний багаторічний фінансовий план» [22]. Цей план розробляється та розраховується щорічно на поточний рік та на три наступні роки міністром фінансів, після чого візується Радою Міністрів і є основою для Бюджетного закону на наступний рік. Поєднання Державного багаторічного фінансового плану разом із дев'ятьма інтегрованими національними стратегіями дозволяє сконцентруватися на пріоритетних областях соціального та економічного розвитку Польщі та досягнути стратегічних цілей «Європа 2020».

Середньострокові та короткострокові прогнози в Україні закріплені законодавством [3] та передбачають таку систему прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку: прогноз економічного і соціального розвитку України на середньота короткостроковий періоди; прогноз розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період; загальнодержавна програма економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм; прогноз економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період; програма економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період.

Щорічно виходить Постанова Кабінету Міністрів України (у 2015 р. це була Постанова № 558 «Про схвалення Прогнозу економічного соціального розвитку України на 2016 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2017-2019 роки» [1]), в якій представлено прогнозні показники соціально-економічного розвитку України.

З табл. 3 можна побачити, що в Україні недостатньо розвинена система прогнозних показників середньострокового та короткострокового періодів, що потребує значного вдосконалення. Також потрібно відмітити, що методика розрахунку багатьох показників між Україною та ЄС відрізняється, що ускладнює використання порівняльного аналізу та унеможливлює зіставлення очікуваних прогнозних показників з метою коригування стратегічного розвитку України відносно Євросоюзу.

Ще однією проблемою прогнозування є недостатня публічність галузевих прогнозів, через що учасники галузевого ринку не володіють можливими перспективами та не мають змоги підготуватися до ймовірних навантажень Так, наприклад, у Польщі прогнозний документ включає середньострокові та довгострокові показники розвитку на національну рівні, можливі сценарії розвитку, аналіз чутливості, порівняння з попередньою версією прогнозів, що дає змогу реалізовувати більш гнучку прозору та гнучку політику.

Табл. 2

Табл. 3

У процесі аналізу були виявлені такі проблеми:

- відсутність далекострокових і довгострокових прогнозів соціально-економічного стану України, розроблених можливих сценаріїв робить неефективними розробку та впровадження системи далекострокових і довгострокових стратегічних документів;

- база статистичних даних не достовірна, стратегічні показники не відповідають прогнозним, не визначені органи, що відповідають за побудову далекострокових і довгострокових прогнозів, їх періодичність.

Визначивши основні проблеми, автори запропонували такі пропозиції щодо їх вирішення:

- по-перше, з проведеного аналізу можна зробити висновок, що для ефективного впровадження політики сталого розвитку України необхідно розробити систему далекота довгострокових стратегічних прогнозних документів та вдосконалити наявну систему середньота короткострокових стратегічних прогнозних документів;

- по-друге, вдалий досвід впровадження системи прогнозних документів ЄС, в якій Європейська Комісія представляє свій прогнозний документ із розрахунковими показниками ЄС та по кожній країні члену ЄС окремо, може бути використано при побудові системи прогнозних документів в Україні виходячи з її адміністративно-територіального поділу на євроінтеграційних напрямків;

- по-третє, прогнозна система Польщі, як складової ЄС, може бути використана як зразок системи прогнозних документів країни члена ЄС із своїми територіальними особливостями, для побудови довгострокової та середньострокової державних стратегій.

У подальшому, на нашу думку, в Україні потрібно розробити систему прогнозних документів із законодавчо встановленими показниками, які б відповідали стандартам ЄС та європейській системі прогнозних документів.

Література

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2016 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2017-2019 роки» № 558 від 05.08.2015 р.

2. Проект Закону України «Про державне стратегічне планування» № 9407 від 19.12.2011 р.

3. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» № 1602-III від 23.03.2000.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Енергетична стратегія України на період до 2030 р» №385; схвалено розпорядженням від 24.07.2013.

5. Крутиков В.К. Макроэкономическое планирование и прогнозирование: учебно-метод. пособ. / В.К. Крутиков, Т.В. Дорожкина. Калуга: Издательство «Эйдос», 2014. 112 с.

6. Кузык Б. Прогнозирование, стратегическое планирование и национальное программирование: учебник / Б.Н. Кузык, В.И. Кушлин, Ю.В. Яковец. 4-е изд., перераб. и доп. М.: Экономика, 2011. 604 с.

7. Указ Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна 2020» № 5/2015 від 12 січня 2015 р.

8. European Commission, Regulation (EU) No 473/2013 of the European Parliament and of the Council of 21 May 2013 on common provisions for monitoring and assessing draft budgetary plans and ensuring the correction of excessive deficit of the Member States in the euro area.

9. European Commission, Winter 2016 Economic Forecast: Weathering new challenges (2016).

10. European Commission. Europe 2020: Commission proposes new economic strategy, Retrieved 5 March (2010).

11. European Parliament (2009), EU Policy Challenges 20092019: A report to the President, esp. Part I.

12. European Parliament and of the Council. Regulation (EU) No 473/2013 of 21 May 2013 on common provisions for monitoring and assessing draft budgetary plans and ensuring the correction of excessive deficit of the Member States in the euro area.

13. European Strategy and Policy Analysis System (ESPAS), Global Trends to 2030: Can the EU meet the challenges ahead?, An InterInstitutional EU Project, 2015.

14. Fink, A. Scenario management. An approach for strategic foresight.

15. Barroso, J.M. Political quidelines for the next Comission / Jose Manuel Barroso. Brussels: European Comission, 2009.

16. Kominikat MINISTRA NAUKI I SZKOLNICTWA WYZSZEGO z dnia 27 wrzesnia 2010 r. o ustanowieniu przedsiwzicia pn.„Narodowy Program Foresight wdrozenie wynikow” // Monitor Polski. - Nr. 71.

17. Ministerstwo Administracjii Cyfryzacji. Trzecia fala nowoczesnosci. Dlugookresowa Strategia Rozwoju Kraju. Warszawa, 11 stycznia 2013 r.

18. Ministerstwo Gospodarky. Foresight technologiczny przemyslu InSight2030: aktualizacja wynikow oraz krajowa strategia inteligentnej specjalizacji (smart specialization). Warszawa, 2012.

19. Ministerstwo Rozwoju Regionalnego Warszawa, wrzesien 2012 r. Strategia Rozwoju Kraju. 2020. Dokumentprzyj ty sredniookresowej, okreslajq cycele strategiczne rozwoju kraju do 2020 r.

20. MOD. Development, Concepts and Doctrine Centre (DCDC) (2010) Strategic Trends Programme. Global Strategic Trends Out to 2040. London, 2010.

21. OECD. Medium and Long-term Scenarios for Global Growth and Imbalances // OECD Economic Outlook, Vol. 1. Paris: OECD Publishing, 2012.

22. Rady Ministrow. Uchwala Wieloletniego Planu Finansowego Panstwa na lata 2015-2018. nr 57 z dnia 28 kwietnia 2015 r.

23. SEJM Dz.U. Ustawa z dnia 27 sierpnia 2009 r. o finansach publicznych Nr 157, poz. 1240, 2009.

Размещено на Allbest.ru