Сучасний стан і перспективи української Євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан і перспективи української Євроінтеграції

Дробот А.С.

Євроінтеграція - цивілізаційний вибір України, одна з ключових вимог стабільного європейського розвитку. У системі зовнішньополітичних пріоритетів України вона посідає особливе місце.

Метою даної публікації є привернути увагу до проблеми перспектив європейської інтеграції України з врахуванням факторів нового договору реформування самого ЄС, які впливають на цей процес.

Завдання полягає в тому, щоб на основі теорій, вчень і доктрин здійснити аналіз місця України в Євроінтеграції.

Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Як невід'ємна частина Європи Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку.

Політичні переваги інтеграції України у ЄС пов'язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог - інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. [1]

Отже, проаналізуємо й оцінимо основні положення нового договору ЄС як фактори, які сприятимуть або перешкоджатимуть європейській інтеграції України. європейський інтеграція договір реформування

Перший фактор - введення в ЄС посад Президента і Вищого представника із закордонної політики і спільної безпеки [2] з адміністративними повноваженнями. Метою цього є єдине представництво і єдність поглядів ЄС на зовнішній арені. В образі нашої країни ЄС може отримати додатковий головний біль у зовнішній політиці, з огляду на низку проблем в українсько-російських відносинах, насамперед в енергетичній сфері. А енергетика для ЄС є «ахіллесовою п'ятою».

Другий фактор - нова система голосування за кваліфікованою більшістю [1] (необхідно мати 55% країн-членів, які представляють не менше 65% населення ЄС для прийняття рішення). Нова система буде введена в дію 2014 року, з врахуванням «компромісу Іоанніна», який дозволяє до 2017 року будь-якій групі країн-членів ЄС (не менше чотирьох) вимагати нового обговорення текстів офіційних документів. Нова система голосування буде поширена на 50 додаткових сфер, включаючи поліцейське і юридичне співробітництво, боротьбу проти тероризму, освіту, економічну політику. Президент Європейської Комісії також буде призначатись Європейською Радою на основі кваліфікованої більшості з врахуванням результатів європейських виборів на термін 2,5 роки. Правило абсолютної єдності залишиться для сфер зовнішньої політики, оборонної політики, соціальної безпеки, фінансової сфери і культури.

Приєднання України до Європейської співдружності значно вплинуло б на процес прийняття рішень з її населенням у 46,46 млн. осіб, що становить майже 9% від існуючої кількості населення Європейського Союзу [2]. Більшість нових країн-членів ЄС є вихідцями з колишнього соціалістичного табору і мають схожі проблеми зі вступом до ЄС, але населення переважної більшості цих країн є невеликим. Фактор численності населення України є сприятливим для нашої країни, за умови вступу до ЄС, і несприятливим для старих країн-членів, оскільки збільшується вірогідність блокування рішень новими країнами-членами.

Третій фактор - посилення ролі національних парламентів [3]. Законодавчі пропозиції ЄС («зелені книги», «білі книги», комунікації і законодавчі програми) будуть направлятися в національні парламенти для їхнього детального вивчення і тільки після цього виноситись на прийняття в ЄС. Україна, у парламенті якої відсутня політична більшість з чіткою ідеологією, становить додатковий фактор уповільнення і без того розтягнутого новим договором законодавчого процесу в ЄС.

Отже, інституційною реформою, спрямованою на забезпечення діяльності ЄС у розширеному вигляді, і новою процедурою прийняття рішень великі держави, старі члени ЄС, страхують себе від негативних наслідків подальшого розширення Європейського співтовариства. Одночасно зростатимуть і вимоги та більш прискіпливе ставлення ЄС до нових кандидатів, прикладом чого є затягнутий переговорний процес із Туреччиною. За таких умов, Україна, дотримуючись незворотного шляху на поглиблення європейської інтеграції, повинна спрямовувати основні зусилля на виконання домашнього завдання із проведення внутрішніх реформ. Останні, якщо і не виллються в безпосереднє членство в ЄС, то значно поліпшать життєдіяльність нашої держави і наблизять її до європейських стандартів.

Список використаних джерел:

1. Білозір О. Чи стане Україна членом ЄС, залежить від нас самих // Дзеркало тижня. - 2007. - № 27 (656). Грищенко К. Мюнхен 2007: шанс для України // Дзеркало тижня. - 2007. - № 6 (635). Зайцева О. Ризики євроінтеграції // Дзеркало тижня. - 2005. - № 7 (535). Кротюк С.Ф. Східний напрям політики “нового сусідства” Європейського Союзу //Вісник Київського міжнар. ун-ту. Серія: міжнародні відносини. - 2005. - Випуск 4. Сагайдачний І. Обережно: двері зачиняються. Після Румунії та Болгарії Євросоюз тимчасово призупинить прийом нових членів // Дзеркало тижня. - 2006. - № 37 (616). Чалий В., Пашков М. Куди веде Україну «дорожня карта» євроінтеграції // Дзеркало тижня. - 2017. -23 березня.

2. Демографічна ситуація в Україні у січні-серпні 2012 року // Експрес-випуск Державного комітету статистики. - 2012. - 12 жовтня. - № 252.

3. Зовнішня торгівля України товарами за січень-серпень 2007 року // Експрес-бюлетень Державного комітету статистики України, 2007.

4. Матеріали заслуховування прем'єр-міністра Франції Франсуа Фійона в Національній Асамблеї. - Париж, 2015. - 24 жовтня.

Размещено на Allbest.ru