Особливості функціонування ринку газу в ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.45:622.324

Особливості функціонування ринку газу в ЄС

О. М. Ромашко,

аспірант кафедри організації виробництва і праці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

Анотація

європейський газовий видобуток дефіцит

Стаття присвячена дослідженню сучасного стану та тенденцій розвитку ринку газу Європейського Союзу на основі аналізу базових показників газового сектору.

Ключові слова: природний газ, доведені запаси, видобуток, споживання.

Аннотация

А. М. Ромашко

Особенности функционирования рынка газа в ЕС

Статья посвящена исследованию современного состояния и тенденций развития рынка газа Европейского Союза на основе анализа базовых показателей газового сектора.

Ключевые слова: природный газ, доказанные запасы, добыча, потребление.

Annotation

O. M. Romashko

Features of EU gas market functioning

The article are dedicated to researches of the modern European Union gas market state and progress, based on the base indexes of the gas sector analysis.

Key words: natural gas, proved reserves, booty, consumption.

Постановка проблеми. Однією з головних умов економічної безпеки держави є ефективна політика у сфері енергетики щодо стабільного забезпечення енергоресурсами. Нині світова енергетика характеризується обмеженістю та вичерпністю запасів вуглеводнів, дисбалансом між наявністю власних енергоресурсів і потребою в них, зростанням попиту на енергоносії, коливанням цін на енергоресурси та підвищенням екологічних вимог щодо їх використання.

За прогнозами британської компанії British Petroleum, у довгостроковій перспективі серед видобувних енергоресурсів найвищими темпами зростатиме попит саме на природний газ за рахунок більш сприятливих екологічних характеристик [1, с. 47].

Збільшення обсягів споживання газу характерне як для більшості країн світу, так і для країн ЄС. У Європейському Союзі цей процес зумовлюється [2]:

- перспективою закриття атомних електростанцій в окремих країнах (Німеччина, Швейцарія, Бельгія);

- потребою забезпечення природним газом окремих регіонів ЄС, які його досі не отримують, за рахунок будівництва нових газопроводів;

- збільшенням країн - учасниць Євросоюзу (Хорватія може стати членом ЄС 1 липня 2013 року, претендентами на вступ є Македонія та Чорногорія, потенційним кандидатом - Сербія).

У сучасних економічних умовах в ЄС спостерігається недостатність обсягів власних запасів газу, тому більшість країн-членів є енергодефіцитними.

У статті основний акцент зроблено на дослідженні базових показників, що характеризують стан і тенденції розвитку європейського газового ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку газового ринку ЄС порушувалися у працях таких науковців, як В. Саприкін [2], І. Пашковська [3], Ю. Зануда [4], Дж. Шер [5], Г. Бурлака [6], О. Селеезньова [7].

Слід також відзначити аналітичну доповідь «Газові ринки ЄС і України: проблеми розвитку та інтеграції», яка підготовлена експертами Українського центу економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова [8].

Водночас, результати досліджень європейського газового ринку, висвітлені у зазначених працях, не беруть до уваги нових тенденцій базових показників газового сектору через постійну зміну у світовій економіці масштабів та структури споживання природного газу.

Мета статті - дослідження сучасного стану і тенденцій розвитку базових показників газового сектору ЄС, а саме обсягів доведених запасів, видобування та споживання природного газу.

Основні результати дослідження. Сучасний стан розвитку газового ринку ЄС характеризується рядом тенденцій, серед яких:

- скорочення обсягів доведених запасів;

- зниження обсягів видобутку природного газу;

- зростання попиту на природний газ;

- зростання рівня імпортозалежності;

- намагання окремих країн ЄС диверсифікувати внутрішні газові ринки завдяки альтернативним джерелам та шляхам газозабезпечення.

Оскільки природний газ є невідновним енергетичним ресурсом, то головними умовами нарощування ресурсної бази є розширення масштабів геологорозвідувальних робіт, розвиток технологій і прийомів глибокого буріння та освоєння шельфових ділянок морів. Показники доведених запасів природного газу в країнах ЄС подано в табл. 1.

Таблиця 1.Доведені запаси природного газу в країнах ЄС, трлн. м³

Джерело: Таблицю складено на основі [9]

Доведені запаси Європейського Союзу, за оцінкою британської компанії British Petroleum, на кінець 2000 року оцінювалися у 3,82 трлн. м³ (2,5% світових запасів), а вже на кінець 2010 року скоротилися до 2,44 трлн. м³, що становить лише 1,3% світових запасів і є найменшим показником серед усіх регіонів світу. Слід відмітити, що серед 27 країн ЄС природний газ видобувають лише у 7 країнах.

Як видно із табл. 1, Нідерланди мають найбільш вагомі запаси природного газу, величина яких на кінець аналізованого періоду склала 1,17 трлн. м³ (48%). Слід відмітити щорічну негативну тенденцію до скорочення ресурсної бази у 2000-2008 рр. від 1,5 до 1,14 трлн. м³ через збільшення обсягів видобування вуглеводнів та скорочення частки відкриття великих родовищ.

Значною часткою запасів природного газу на кінець 2000 року володіла Великобританія - 1,2 трлн. м³ (31,4%), проте внаслідок виснаженості газових родовищ протягом 10 років відбулося скорочення ресурсної бази майже у 5 разів до рівня 0,26 трлн. м³.

Єдиною країною ЄС, яка протягом останніх 10 років характеризувалася приростом ресурсної бази, є Румунія. Доведені запаси природного газу цієї країни у 2005 році завдяки виявленню вуглеводнів у районі острова Зміїний зросли вдвічі порівняно із попередніми аналізованими періодами - до 0,63 трлн. м³, і на кінець аналізованого десятиліття становили 0,6 трлн. м³. У 2005 р. до Румунії прийшов іноземний інвестор - австрійська нафтогазова компанія OMV, яка купила 35% акцій головної газонафтової румунської компанії Petrom і уклала угоди про розробку шельфу. Таким чином Румунія на кінець 2010 року зайняла другу позицію (24,5%) серед країн ЄС за величиною доведених запасів.

Протягом аналізованих років Польща володіла розвіданими запасами газу в обсязі 0,11-0,12 трлн. м³. Це єдина країна ЄС, якій протягом останніх 10 років була притаманна стабілізація ресурсної бази. У Польщі розташоване одне з найбільших газових родовищ ЄС Пшемишль-Яксманіце.

Отже, більшість європейських країн не мають власних покладів природного газу. Загальною тенденцією аналізованих років є стабілізація розвіданих запасів природного газу в Польщі, приріст у Румунії та скорочення обсягів доведених запасів в інших країнах ЄС. За даними British Petroleum, покладів природного газу в кранах ЄС за існуючих обсягів видобутку та незмінних запасів вистачить лише на 14 років (за результатами співставлення обсягів видобутку з доведеними запасами природного газу за даними 2010 року). Таким чином, для цього регіону характерна обмежена внутрішня ресурсна база.

Основні тенденції зміни обсягів видобування залежать не тільки від запасів природного газу, а й від обсягів геологорозвідувальних робіт, освоєння нових родовищ та запровадження нових технологій. Показники видобутку природного газу в країнах ЄС представлено в табл. 2.

Таблиця 2. Обсяг видобутку природного газу в країнах ЄС, млрд. м³

Джерело: Таблицю складено на основі [9]

Наведені в табл. 2 дані свідчать про незначне скорочення обсягів видобутку протягом 2000-2004 рр. та зростання темпів падіння газовидобутку протягом наступних років. У 2010 році обсяг видобутку природного газу в європейських країнах зменшився до 174,9 млн. м³, що становить 6,5% світового видобутку. Зазначена тенденція зумовлена виснаженням газових родовищ, ускладненням умов видобутку газу, скороченням обсягів геологорозвідувальних робіт і доведених запасів.

Зокрема в розрізі окремих країн маємо таку картину: Великобританія - скорочення на 47,3%; Нідерланди - приріст на 21,3%; Німеччина - скорочення на 37,3%; Італія - скорочення на 50%; Румунія - скорочення на 21%; Данія - приріст на 26,8% протягом 2000-2006 років із подальшим скороченням до рівня 2000 року; Польща - приріст на 10,8%.

Найбільша частка видобутку газу протягом 2000-2008 рр. припадала на Великобританію, проте якщо у 2000 році у країні було видобуто 108,4 млрд. м³ (46,7% загального видобутку ЄС), то вже у 2010 році - лише 57,1 млрд. м³ (32,6% загального видобутку), що майже вдвічі менше. Така негативна тенденція зумовлена виснаженням більшості родовищ і серією аварій на газопромислах. Завдяки достатній кількості розвіданих запасів та введенню в експлуатацію нових родовищ газу на шельфі Північного моря Нідерландам вдалося наростити видобуток протягом аналізованого десятиліття на 12,4 млрд. м³, що вивело цю країну на позицію найбільшого видобувника газу в ЄС.

Як видно із табл. 2, у 2010 р. найбільшими виробниками газу серед європейських країн залишаються Нідерланди (40,3% видобутку) та Великобританія (32,6%). На ці дві країни припадає понад 70% видобутого в ЄС природного газу. Найменшими є обсяги видобутку природного газу в Польщі.

Загалом у 2000-2010 рр. обсяги видобутку газу в країнах ЄС (окрім Польщі та Нідерландів) скорочувалися. Найбільше падіння обсягів видобування було відмічене у Великобританії. ЄС - єдиний регіон світу, де протягом останнього десятиліття обсяг видобутку газу зменшувався.

Рівень споживання природного газу в країні залежить від економічного росту, індустріалізації, промислової політики та освоєння інших енергетичних ресурсів (табл. 3).

Таблиця 3 Обсяг споживання природного газу в країнах ЄС, млрд. м³

Джерело: Таблицю складено на основі [9]

Як видно з табл. 3, загальний попит на газ в ЄС зростав до 2005 року і протягом аналізованого десятиліття досяг максимального рівня споживання - 494,2 млрд. м3. У наступні два роки відбулося незначне скорочення попиту - на 2,6%. За результатами 2008 року, обсяг використання природного газу збільшився на 1,8%. У наступному, 2009 році спостерігалося скорочення споживання природного газу (на 6,4%), що було зумовлено впливом економічної кризи. У цілому обсяги споживання газу в Європейському Союзі за останні десять років зросли на 11,8%.

Щодо динаміки попиту на природний газ протягом 2000-2010 рр. в розрізі окремих європейських країн, то можна виділити такі тенденції: Данія та Литва характеризувалися стабілізацією обсягів споживання; Болгарії, Румунії та Словаччині вдалося дещо скоротити обсяги використання природного газу; в Австрії, Бельгії і Люксембургу, Польщі зростання рівня споживання було в межах 25-30%; Ірландія збільшила попит на 40%, а Франція - на 85%; у Данії, Португалії та Швеції мало місце зростання попиту більш ніж удвічі.

Нами встановлено, що структура споживання природного газу в окремих країнах залишалася практично незмінною впродовж усього аналізованого періоду, що свідчить про інертність національних енергетичних секторів та «прив'язку» економік до відповідних ресурсів. Географія споживання газу характеризується таким чином: близько 70% природного газу (за результатами 2010 року) припадає на п'ять європейських країн - Великобританію, Німеччину, Італію, Нідерланди і Францію. Водночас частка споживання газу в Болгарії, Данії, Греції, Іспанії, Португалії, Литві та Швеції не перевищує 1% загального обсягу споживання газу в ЄС.

Через відсутність власної ресурсної бази європейські країни змушені імпортувати природний газ. Оскільки тільки у 7 країнах ЄС є розвідані поклади газу (табл. 1), то для більшості європейських країн 100% потреб у природному газі забезпечується шляхом імпорту.

Протягом аналізованого періоду тільки дві європейські країни - Данія та Нідерланди - експортували природний газу оскільки видобувають більше, ніж споживають. Слід відмітити, що з 2004 року через значне скорочення обсягів видобутку Великобританія вже не експортує природний газ.

На основі даних табл. 2 і табл. 3 можна скласти баланс споживання природного газу в країнах ЄС (табл. 4).

Таблиця 4. Газовий баланс ЄС, 2000-2010 рр.

Джерело: Таблицю складено за даними [9]

Показники видобутку та споживання природного газу в країнах ЄС графічно зображено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка обсягів видобутку та споживання газу в країнах ЄС

Джерело: Рисунок побудовано за даними [9]

Протягом аналізованого періоду в країнах ЄС відбувалося зростання дисбалансу між обсягами споживання та видобування природного газу. Динаміка обсягу дефіциту природного газу є негативною, оскільки має чітко виражену тенденцію до зростання. Якщо у 2000 році країни Європейського Союзу забезпечували себе власним видобутим газом на 52,66%, то у 2010 році - лише на 35,51%. Таким чином, характерною рисою європейського газового ринку є високий рівень імпортозалежності.

Нами було проведено дослідження джерел і обсягів покриття дефіциту газу в різних країнах ЄС у 2010 р. (табл. 5).

Певний рівень дефіциту природного газу покривається за рахунок внутрішнього імпорту - із Данії та Нідерландів. Основними зовнішніми імпортерами трубопровідного газу до країн ЄС є Російська федерація, Алжир і Норвегія. Певні обсяги газу європейські країни отримують від Лівії.

Щоб знизити рівень енергетичної залежності, європейські країни намагаються диверсифікувати постачання енергоресурсів. Наприклад, Австрія імпортує природний газ із трьох країн (Німеччина, Норвегія й Російська Федерація), Бельгія - із чотирьох (Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Велика Британія), Франція має сім імпортерів газу (Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Велика Британія, Іспанія, Російська Федерація), Німеччина - п'ять (Нідерланди, Норвегія, Велика Британія, Данія, Російська Федерація), Італія - шість (Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Велика Британія, Алжир, Російська Федерація).

Диверсифікацію поставок природного газу Євросоюз забезпечує також завдяки використанню технологій LNG, тобто транспортуванню природного газу у скрапленому стані спеціальними суднами-газовозами.

Споживачами скрапленого газу серед європейських країн є Бельгія, Франція, Греція, Італія, Іспанія, Португалія та Велика Британія, основними імпортерами - Катар, Алжир і Нігерії. Певні обсяги скрапленого газу європейські країни отримують від Норвегії, Перу, Тобаго і Тринідаду, Єгипту, Ємену, Оману, Екваторіальної Гвінеї та Лівії. Незначний обсяг внутрішнього імпорту газу із використанням LNG-технологій у 2010 році транспортувався із Бельгії до Іспанії.

Щоб знизити рівень енергетичних ризиків, Євросоюз планує й надалі диверсифікувати постачання природного газу за рахунок будівництва нових газопроводів та LNG-терміналів. ЄС постійно поглиблює співпрацю з країнами - експортерами енергетичних ресурсів, проводить енергодіалоги із пошуку альтернативних постачальників, розвиває різносторонні маршрути, впроваджує нові технології.

Оскільки в нашій країні частка російського газу складає 100% імпорту, то вивчення та використання досвіду співробітництва Європейського Союзу з іншими країнами у сфері постачання природного газу та впровадження нових технологій гарантуватиме Україні енергетичну безпеку.

Висновки

У країнах Євросоюзу в останні роки спостерігалася помітна тенденція до скорочення запасів природного газу, зниження рівня його видобутку та зростання обсягів споживання, що призвело до росту імпортозалежості. Потреба країн ЄС у природному газі у 2010 році була лише на 35,51% забезпечена власним його видобутком.

Таблиця 5. Імпорт природного газу в країни ЄС у 2010 році, млрд. м³

Джерело: Таблицю складено за даними [9]

Найбільшими споживачами природного газу в ЄС є Великобританія, Німеччина, Італія, Нідерланди та Франція. Основними зовнішніми імпортерами трубопровідного газу до країн Євросоюзу є Росія, Алжир і Норвегія, а скрапленого газу - Катар, Алжир та Нігерія.

Для зниження рівня енергозалежності й гарантування власної енергетичної безпеки ЄС намагається диверсифікувати джерела і шляхи постачання енергетичних ресурсів.

Література

1. ВР: прогноз развития мировой энергетики до 2030 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.bp.com/liveassets/bp_internet/russia/bp _russia_russian

2. Саприкін В. «Газовий трикутник» ЄС - Україна - Росія: єдність та боротьба інтересів / В. Саприкін // Дзеркало тижня. - 2004. - № 8(332). - 13 квітня.

3. Пашковськая И. Г. Европейський Союз: формирование внешней энергетической политики / И. Г. Пашковськая // Аналитические доклады НКСМИ. - 2008. - № 1(20). - С. 3-64.

4. Зануда Ю. Интеграционные процессы в нефтегазовом комплексе Евросоюза / Ю. Зануда // Нефть и газ. - 2003. - № 9. - С. 68-70.

5. Шерр Дж. Угроза енергетической безопасности: долгожданный ответ ЕС / Дж. Шерр // Зеркало недели. - 2007. - № 9. - 08 марта.

6. Бурлака Г. Тенденции мирового потребления природного газа / Г. Бурлака // Нефть и газ. - 2004. - № 8. - С. 44-48.

7. Селезньова О. А. Енергетична політика Європейського Союзу / О. А. Селезньова // Наукові праці МАУП. - 2010. - № 1(24). - С. 207-212.

8. Газові ринки ЄС і України: проблеми розвитку та інтеграції // Національна безпека і оборона (Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова). - 2008. - № 8 (102). - С. 2-17.

9. BP Statistical Review of World Energy [Electronic resource]. - Access mode : http://www.bp.com

Стаття надійшла до редакції 27 квітня 2012 року

Размещено на Allbest.ru