На сьогодні в Україні сформувати цілісну національну інноваційну систему не вдалося, а формування регіональних інноваційних систем, що є складовими національної, вимагає вдосконалення підходів до їхньої імплементації та розвитку. Саме ефективні регіональні інноваційні системи є джерелом збалансованого розвитку та конкурентних переваг держави загалом. Адаптація та практичне використання в Україні досвіду країн, яким уже вдалося сформувати ефективні регіональні інноваційні системи, може стати значною рушійною силою, що підштовхне розвиток України та сприятиме її економічному піднесенню.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досвід формування національних інноваційних систем у країнах, що розвиваються, досліджує А.О. Касич, розглядаючи особливості подолання відставання від розвинених країн на прикладі Південної Кореї [6, с.46-49]. Зарубіжний досвід формування інноваційної моделі розвитку економіки О.Л. Богашко досліджує на основі даних США, ЄС та Республіки Туреччина [3, с.15-23]. У цей же час Н.П. Бабкова-Пилипенко та М.А. Токар аналізують досвід США, Японії та ЄС [1, с.59-65]. Можливості впровадження в Україні досвіду США розкриває Н.М. Буняк [5, с.164-169].

А.В. Бойко розкриває особливості становлення та розвитку національних інноваційних систем Японії, Франції та Фінляндії, слабкі місця національної інноваційної системи України на основі порівняльного аналізу із закордонним досвідом та пропонує напрями вдосконалення елементів та зв'язків у процесі становлення сучасної національної інноваційної системи України [4, с.91-103]. Аналогічні дослідження здійснює Н.М. Лисецька [7, с.110-117]. Зарубіжний досвід формування регіональних інноваційних систем у Польщі є предметом дослідження наукових праць Д.К. Носенко [8, с.170-173].

інноваційний розвиток австрія

Н.В. Березняк, К.В. Кваша та О.В. Прудка розкривають основні типи та особливості НІС на таких розвинутих країн світу, як США, Німеччина, Франція, Італія, Швеція, Фінляндія, Данія, Японія, Корея, Сінгапур, а також окремо досліджують можливості впровадження в Україні досвіду формування регіональних інноваційних систем Китаю та Російської Федерації [2, с.30-37].

Мета і завдання дослідження

Основною метою написання статті є дослідження досвіду Австрії щодо формування національної та регіональних інноваційних систем, виокремлення її суб'єктів та програм інноваційного розвитку. Окремим завданням було виокремлення можливостей використання для України досвіду Австрії щодо формування регіональних інноваційних систем.

Виклад основного матеріалу

Аналізування підходів до формування інноваційної політики та розвитку національних та регіональних інноваційних систем є важливим етапом формування інформаційної бази, яка буде використана для вдосконалення національної інноваційної системи України та регіональних інноваційних систем в Україні.

На нашу думку, найбільш цікавим та корисним є досвід формування та розвитку національної інноваційної системи Австрії. Характерною рисою, яка виокремлює Австрію з-поміж країн Європейського Союзу, є швидке зростання витрат на науково-дослідницьку діяльність, приріст яких у 2014 р. порівняно з 2000 р. склав 3,25%, тоді як середній приріст у ЄС за аналогічний період склав 0,8%. Крім того, Австрія є лідером серед країн ЄС за рівнем витрат на наукові дослідження і розробки, адже за підсумками 2014 р. частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки в Австрії становить 2,99% ВВП. Тільки три країни мали вищі на той час витрати: Фінляндія - 3,17%, Швеція - 3,16%, Данія - 3,05%. Загалом, за підсумками 2014 р., частка обсягу витрат на наукові дослідження та розробки у ВВП країн ЄС-28 у середньому становила 2,03% [9] (рис. 1). Найвищі витрати на наукові дослідження та розробки у ВВП у світі здійснюють Пд. Корея - 4,292% та Ізраїль - 4,109% (за підсумками 2014 р.).

Рис. 1. Обсяг витрат на наукові дослідження та розробки у ВВП, % [9]

Умовні позначення: зверху вниз: Японія, США, Німеччина, Франція, Канада, Великобританія, Італія

Приклад Австрії, як одного зі світових лідерів, із погляду інтенсивності взаємодії науки й економіки, дозволяє продемонструвати, як можна перетворити економіку з низькою схильністю економічних суб'єктів до співпраці з науковою сферою (така ситуація мала місце в 90-х роках ХХ ст.) у систему, що опирається на передачу знань, обмін досвідом та взаємодовіру суб'єктів інноваційних систем. Екоін - новації стали черговою сферою, яка вказує на високий інноваційний потенціал Австрії, яка є одним із лідерів у галузі екологічної промисловості.

Суб'єктами, які в Австрії відповідають за формування і реалізацію інноваційної політики на державному рівні, є два міністерства - Федеральне міністерство науки й наукових досліджень (BMWFW), яке у 2014 р. профінансувало 71,5% державних витрат на науково-дослідну діяльність, а також - Федеральне міністерство транспорту, інновацій та технологій (BMVIT), яке профінансувало решту аналогічних витрат [10]. Разом з іншими відомствами вищезгадані міністерства у своїй діяльності орієнтуються на "Стратегію досліджень, технологій та інновацій", прийняту у 2011 р., принципи якої зосереджені не лише на поширенні науки і технологій, але й на координації цих напрямів з іншими сферами економічної системи, зокрема: освітою, податковою, бюджетною системами та політикою в галузі конкуренції.

Відповідно до принципів такої стратегії, мета інноваційної політики полягає у приєднанні Австрії до 2020 р. до групи європейських лідерів з інновацій, а також створення таких умов, у яких країна зможе стати привабливою територією для досліджень, технологій та нововведень. Реалізація цих планів супроводжується великою кількістю заходів, зокрема:

1) реформуванням наукових установ;

2) розвитком політики державних закупівель, яка сприяє новаторським рішенням і водночас є інструментом стимулювання інновацій із боку попиту;

3) інтенсифікацією використання сучасних технологій у державній інфраструктурі, яка містить у собі енергоефективні будівлі, електронну систему уряду й електронну систему охорони здоров'я;

4) розвитком інструментів фінансування підприємств із високим інноваційним потенціалом;

5) стимулюванням інновацій за допомогою політики конкуренції.

Крім органів державного управління, інноваційну систему в Австрії також утворюють:

1) вищі навчальні заклади;

2) Австрійська академія наук;

3) Асоціація досліджень Крістіана Доплера;

4) Асоціація Людвіга Больцмана;

5) Інститут науки і технологій;

6) Асоціація співробітництва науково-дослідних інституцій економіки Австрії;

7) Австрійський технологічний інститут. Коротка характеристика суб'єктів інноваційної системи Австрії представлена в таблиці 1.

Таблиця 1. Суб'єкти інноваційної системи в Австрії

Джерело: власне опрацювання.

Як державно-приватне партнерство, так і співпраця з економічними суб'єктами є чинниками, на які опирається розвиток науково-дослідних інституцій в Австрії. Програма Science Fit - це приклад ініціативи, що заохочує інститут у м. Грац, університет у Леобені, університет у м. Грац, а також Інститут Йоганнум у м. Грац до активної співпраці з економічним середовищем. Програма фінансується завдяки федеральним землям Штирії, Торгової палати Штирії, міста Грац, а також із фондів Євросоюзу; її головною метою є зміцнення трансферу знань від інституцій зі сфери дослідження й розвитку до сектора МСП у Штирії, а також створення можливостей здобуття професійного досвіду для студентів.

Початок коопераційної діяльності у Штирії сягає 90-х рр. ХХ ст., коли інститут у м. Грац створив для зацікавлених суб'єктів електронну базу даних, у якій наукові працівники фіксували поточні й завершені проекти. І лише з 2003 р. інші університети та інститут у м. Грац почали разом працювати над поширенням трансферу знань до сектора МСП та стартапів, у такий спосіб даючи початок реалізації програми Technofit Pro, на основі якої у 2008 р. була утворена програма Science Fit.

Одними з найбільших державних ініціатив щодо підтримки співробітництва у сфері зміцнення передачі знань є три програми:

1) COMET;

2) Bridge;

3) COIN.

COMET започаткована у 2006 р.; її головною метою є розвиток співпраці економічного та наукового секторів у галузі найбільших науково-дослідних проектів. Програма фінансується Федеральним міністерством транспорту, інновацій і технологій, Федеральним міністерством науки і досліджень та федеральними землями, суб'єкти яких є бенефіціарами програми. Програма містить такі проекти:

1. K2 Zentren - мета проекту полягає в підтримці великих дослідницьких консорціумів (хоча б один науковий партнер та п'ять економічних суб'єктів), які ангажують до участі у співпраці міжнародних партнерів. Фінансування встановлено терміном на десять років, у розмірі - до 55% витрат (не перевищуючи 5 млн євро на рік). Корпоративні партнери повинні покривати витрати щонайменше на 40%, а наукові партнери - у розмірі не менше 5%.

2. K1 Zentren - у межах проекту державна підтримка спрямована на дослідницькі консорціуми (хоча б один науковий партнер та п'ять економічних суб'єктів), які є меншими, ніж у проекті К2. Термін фінансування становить 8 р.; з федеральних джерел щорічно можна отримати 1,7 млн євро, а з ресурсів федеральних земель - до 0,85 млн євро. Вимоги до участі приватного й наукового секторів - ті самі, що й у проекті К2.

3. K-Projekte - кошти, що надаються на фінансування такого проекту, спрямовані на розвиток ново - створених малих консорціумів (хоча б один науковий партнер та три економічні суб'єкти), терміном до 4 р., обсягом до 0,675 млн євро на рік. Державне фінансування сягає до 45% витрат проекту, мінімальний внесок економічних партнерів - 50%, а наукового партнера - 5%.

Бенефіціарами K2 Zentren на сьогодні є п'ять консорціумів автомобільної, хімічної, біотехнологічної промисловостей. Їхніми міжнародними науковими та бізнес-партнерами є суб'єкти з Бельгії, Чехії, Франції, Нідерландів, Японії, Канади, Німеччини, Росії, Швеції та Великобританії. У межах K1 Zentren надано фінансування 16 організаціям, діяльність котрих спрямована передовсім на дослідження в галузі поновлюваних джерел енергії, фармацевтичної, хімічної, медичної, металургійної промисловостей, а також біоінформатики та телеінформатики.

Найчисленніша група бенефіціарів отримала фінансування в межах K-Projekte. Протягом чотирьох траншів були підтримані 35 консорціумів.

Чергова програма з підтримки зв'язків між економічною та науковою сферами - Bridge: Wissenschaftstransfer, ініційована у 2005 р. її мета полягає в тому, щоб збільшити потенціал фундаментальних досліджень і дослідницьких робіт завдяки зусиллям із розширення використання результатів наукових досліджень в економічному середовищі, полегшення доступу сектора МСП до досліджень, сприяння передачі знань та інтенсифікації високоякісних досліджень над новими технологіями. Програма фінансує діяльність консорціумів, які складаються щонайменше, з одного наукового партнера та одного підприємства, і працюють над проектом із реальним потенціалом комерціалізації. Bridge: Wissenschaftstransfer реалізується через використання двох інструментів: Bridge 1 та Bridge Fruhphase. Bridge 1, окрім підтримки передачі знань і розвитку досліджень у галузі нових технологій, прагне застосовувати людський капітал для економічних потреб за допомогою трансферу докторантів і молодих учених для науково-дослідної роботи на підприємствах. Фінансова підтримка набуває форми гранту на термін максимум 36 місяців, у розмірі близько 340 тис. євро. Своєю чергою бенефіціарами Bridge Fruhphase є консорціуми, до яких належать наукові інституції та МСП, які тільки розпочинають співпрацю над дослідницьким проектом. Крім того, такий проект повинен також залучати міжнародних наукових партнерів.

Останньою з представлених програм є COIN (Cooperation & Innovation), яка створена з ініціативи Міністерства науки, досліджень і економіки та Міністерства транспорту, інновацій і технологій, і яка функціонує у вигляді двох проектів: Programmlinie Aufbau та Programmlinie Kooperation & Netzwerke. Основна мета COIN - підтримка процесу трансформації результатів наукових досліджень у технологічні інновації, з особливим урахуванням сектора МСП. Programmlinie Aufbau зосереджується на підтримці науково-дослідних організацій, орієнтованих на комерціалізацію результатів досліджень так, щоб успішно збільшувати ресурс загальної кількості потенційних наукових партнерів, що співпрацюють із МСП. Натомість, Programmlinie Kooperation & Netzwerke підтримує інноваційну діяльність підприємств, ураховуючи потреби сектора МСП через поширення коопераційної активності як із державними, так і міжнародними партнерами. Фінансування у формі гранту проекту Aufbau становить максимально 2 млн євро, а проекту Kooperation & Netzwerke - 500 тис. євро.

Окрім суб'єктів інноваційної системи, характеристика якої представлена в таблиці 1, та двох федеральних відомств (BMVIT і BMWFW), черговими ключовими суб'єктами системи, відповідальними за формування проведення інноваційної політики в Австрії, є агентства, котрі несуть відповідальність за фінансування фундаментальних досліджень та іншої інноваційної діяльності учасників економічного життя держави. А це, зокрема:

1) Фонд наукових досліджень (FWF);

2) Австрійське агентство з промоції наукових досліджень (FFG),

3) Банк розвитку (AWS).

Фонд наукових досліджень - організація, утворена 1968 р., відповідальна за підтримку науки й досліджень, а також за зміцнення інноваційного потенціалу держави через створення привабливих умов для розміщення в Австрії діяльності іноземних дослідницько-розвивальних суб'єктів. FWF реалізовує свої цілі за допомогою програм, які проводяться в межах трьох груп:

1) підтримка досліджень найвищої якості;

2) розвиток людських ресурсів;

3) зв'язок науки і суспільства. Фінансування всіх ініціатив здійснюється з державного бюджету (за станом на 2014 р. профінансовано 632 проекти на загальну суму 202 млн євро).

Австрійське агентство з промоції наукових досліджень є інституцією, яка відповідає за просування прикладних досліджень та їхній трансфер в економіку. Воно пропонує широкий спектр послуг для підприємств, науково-дослідних інститутів і вчених у галузі фінансового консультування, консультаційних послуг та інформаційних послуг, пов'язаних із програмами ЄС. Крім того, метою агентства є пропагування серед громадськості усвідомлення щодо важливості сектора досліджень і розвитку в економіці. FFG є проектом, що координує програми, фінансовані з бюджету Євросоюзу та держбюджету (таких, як представлені проекти COMET, Bridge та COIN). Підтримувані агентством програми зосереджені на дослідженнях у галузі природничих наук, інформаційних та комунікаційних технологій, інтелектуальних матеріалів та інноваційних методів виробництва, охорони навколишнього середовища та енергетики.

Останньою із досліджуваних установ є Банк розвитку (AWS), який функціонує з 2002 р. Банк розвитку зміцнює інноваційний потенціал економічних суб'єктів через надання грантів, позик із мінімальною процентною ставкою, банківські гарантії та консультаційні послуги. У 2009 р. Банк заснував фонд для підтримки міжнародної діяльності МСП у 80 млн євро; період існування фонду - до 2025 р. Крім того, у 2013 році з ініціативи Федерального міністерства економіки, сім'ї та молоді та Федерального міністерства фінансів було створено фонд, спрямований на новоутворені стартапи; ресурси цього фонду, які налічують 65 млн євро, будуть доступними до 2026 р. Банк надає також інструменти фінансування для суб'єктів підприємництва, які створені у співробітництві з Європейським інвестиційним фондом. Бюджет, визначений для цієї мети, становить 22,5 млн євро.

Висновки

1. Бабкова-Пилипенко Н.П. Використання зарубіжного досвіду для формування національної інноваційної системи в Україні / Н.П. Бабкова-Пилипенко, М.А. Токар // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія"]. Серія: Економіка. - 2014. - Т.247, Вип.235. - С.59-65.

2. Березняк Н.В. Інституціональні умови для розбудови національної інноваційної системи: досвід зарубіжних країн / Н.В. Березняк, К.В. Кваша, О.В. Прудка // Науково-технічна інформація. - 2014. - № 3. - С.30-37.

3. Богашко О.Л. Світовий досвід у практиці формування національної інноваційної системи України / О.Л. Богашко // Економічний простір. - 2014. - № 81. - С.15-23.

4. Бойко А.В. Зарубіжний досвід формування національних інноваційних систем та його використання в Україні / А.В. Бойко // Економіка і прогнозування. - 2013. - № 4. - С.91-103.

5. Буняк Н.М. Зарубіжний досвід формування національних інноваційних систем / Н.М. Буняк // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. - 2011. - Вип.2 (1). - С.164-169.

6. Касич А.О. Досвід формування національних інноваційних систем у країнах, що розвиваються / А.О. Касич // Актуальні проблеми економіки. - 2013. - № 5. - С.46-49.

7. Лисецька Н.М. Динамізація інституційних інструментів у системі ефективного створення національної інноваційної моделі: світовий досвід / Н.М. Лисецька // Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. Серія: Економіка та менеджмент. - 2016. - № 9. - С.110-117.

8. Носенко Д.К. Формування регіональних інноваційних систем: досвід зарубіжних країн / Д.К. Носенко // Сталий розвиток економіки. - 2013. - № 1. - С.170-173.

9. Офіційний сайт Організації економічного співробітництва та розвитку [Електронний ресурс]. - Доступний з: https: // data. oecd.org/rd/gross-domestic-spending-on-r-d. htm.

10. Офіційний сайт статистичної служби Австрії [Електронний ресурс]. - Доступний з: https: // www. statistik. at.

Размещено на Allbest.ru