Матриця ранжування міжнародних техногенних відносин. Координати перша та друга

Размещено на http://www.allbest.ru/

Матриця ранжування міжнародних техногенних відносин. Координати перша та друга

Хонін В. М.

Відкриття іноземних виробництв на території іншої соціумної резидентури, кооперації, спільні підприємства, дочірні підприємства і т.ін. організаційні форми виробництв, окрім кінетики знарядь виробництва, пристосувань, інструментів, технологічного устаткування, технологічних ліній та й самого виробленого продукту технологій і решти комплексних складових технологій є передавальними ланками, які створюють матрицю форматів міжсоціумних техногенних обмінів. Ця матриця є тим більш значущим явищем, оскільки в цей же час відбувається передача практичного досвіду нових виробництв, та технологічне навчання персоналу, що може мати і іншу соціумну ідентичність.

Проте, перш ніж розпочати процедуру ранжування міжнародних техногенних відносин, слід увести належний концептуальний ряд операторів та визначити їх відповідними термінами - вербальними образами сущого. Отже, вводимо та постулюємо:

- суб'єктно--соціумна резидентура -- приналежність суб'єкта до соціумного буття виділеного соціального організму, обумовлена його правовими, державно- адміністративними та іншими соціальними прив'язками й зобов'язаннями;

- власник - суб'єкт міжсоціумного обміну, що має (згідно з певними технокінетичними прив'язками) право розпоряджатися відповідним набором комплексних складових технокінезу, що перебувають у межах соціального організму його суб'єктно-соціумної резидентури;

- дестинатор у міжсоціумному технокінетичному процесі - суб'єкт окремої соціумної резидентури, який відповідає певним умовам технокінетичних прив'язок - адресний одержувач низки комплексних складових техногенезу, що є предметом міжсоціумного техногенного обміну і, зазвичай, можливий продуцент нових соціальних благ у виділеному соціальному організмі;

- інвестор у міжсоціумному технокінетичному процесі - суб'єкт окремої соціумної резидентури, яка здійснює в межах міжсоціумного техногенного обміну передачу певного набору з низки комплексних складових техногенезу з метою подальшої участі у використанні його у виробництві соціальних благ в іншому виділеному соціальному організмі;

- ініціатор міжсоціумного техногенного обміну - суб'єкт певної соціумної резидентури, який стимулює можливість міжсоціумного техногенного обміну і бере на себе ініціативу фактичного старту міжсоціумного технокінетичного процесу;

- оператор міжсоціумного технокінетичного процесу - суб'єкт, на якого покладено обов'язок координувати відносини власника/інвестора, ініціатора та дестинатора міжсоціумного технокінетичного процесу та коректувати умови і стандарти здійснення міжсоціумного техногенного обміну.

Мета статті. Визначити по можливості правила кваліфікаційного ранжування міжнародних техногенних відносин, використовуючи дві перші координати створюваної матриці, враховуючи при цьому, що перша координата матриці ранжування форматів міжнародних техногенних відносин націлена на сканування рівнів сприйняття технологічною реальністю соціального організму прав власників комплексних складових техногенезу, на розпорядження ними як предмета міжсоціумного техногенного обміну. Друга ж координата матриці ранжування форматів міжнародних техногенних відносин орієнтована на визначення ступені еквівалентності здійснюваних міжсоціумних техногенних обмінів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Різно- прискорений технологічний прогрес країн, що визначається різною динамікою техногенного зростання та, відповідно, рівнями сучасної їм техногенної реальності, призведе соціуми цих країн не тільки до різного ендогенного благополуччя, а й до значущої різниці в статусных позиціях при здійсненні міжсоціумних технокінетичних процесів. Запровадження в суспільне виробництво більш досконалих систем технологій, що є органікою технотканини кожного нового технологічного укладу, розведе ці країни і на різні за значущістю в міжнародній спільноті даної їм сучасності екзогенні політико-економічні позиції. «Саме зміна систем технологій виробництва, перехід від систем одного покоління до чергового (а не застосування одиничних технологічних рішень) відкриває можливості справді динамічного економічного розвитку, швидкого зростання суспільного добробуту» [1, с. 133].

Слід також враховувати, що відповідно до моделі економічного зростання Солоу, чим вища розрядність технологічного укладу, тим більш значущим для зростання загального об'єму виробництва та, відповідно, для добробуту населення виділеного соціального організму, стає технологічний прогрес, що являє собою необхідну складову виробничої функції, довготермінове джерело економічного зростання. «Провідною ідеєю моделі Солоу є те, що тільки технічний прогрес може привести до зростання рівня життя населення. Адже він забезпечує постійне зростання продуктивності та загального обсягу виробництва. Облік технічного прогресу вносить певні зміни у формулювання «золотого правила»: для максимізації споживання потрібно, щоб чиста гранична продуктивність капіталу (приріст продукту на додаткову одиницю капіталу без амортизації) дорівнювала темпу приросту загального обсягу виробництва (n+g)» [2].

Проте, так само як короткочасний тренд технологічного зростання соціуму є лише одним із кроків утвердження нового технологічного укладу та в довготерміновій перспективі статусного зростання країни в техносфері буття вирішує небагато, так і навпаки, довготерміновий тренд техногенного зростання складається з пов'язаних між собою кроків із будівництва технотканини нового технологічного укладу, в основі якої лежить певна технологічна спадкоємність. «Довготерміновий тренд являє собою не що інше, як компонент у ланцюгу короткотермінових ситуацій, що повільно змінюється. Як такий він не може існувати незалежно від цієї мети, - постулює один із фундаторів посткейнсіанської теорії економічного зростання Михайло Калецький, -... Темп зростання в даний момент часу виявляється таким феноменом, який корениться, скоріш, в умовах минулого економічного, соціального та технічного розвитку» [3, с. 165, 183].

Відповідно, зростання загального обсягу виробництва може відбуватися і в разі незначного приросту населення за рахунок підвищення продуктивності праці, вдосконалення організації виробництва. Усе це здатен забезпечувати лише технологічний прогрес даного соціуму, пов'язаний передусім зі зростанням людського капіталу, контент якого орієнтований на підвищення освіти й технічного рівня людей залучених до виробництва, на зміну професійної структури їх множини, що створює технотканину соціуму.

Подібна тенденція завжди характерна для країн, у яких завдяки технологічному прогресу здійснюється тренд довготривалого еволюційного переходу до запровадження в соціум технотканини технологічного укладу нового розряду. Проте навіть якщо через утрати технологічної наступності трапляються розриви в уже існуючій технотканині попереднього укладу та виникають, відповідно, втрати в загальному обсязі виробництва, все ж таки зростаючий темп технологічного прогресу виявляється спроможним збільшити загальний об'єм виробництва вже досконалішого техногенного продукту, що веде до необхідності інтенсифікації міжсоціумних техногенних обмінів.

При цьому темп технологічного прогресу, зрозуміло, залежить від домінант його сутнісного типу. Якщо у виділеній країні здійснюється технологічний прогрес нейтрального типу, то приріст обсягу виробництва відбувається передусім за рахунок якості праці та вдосконалення управління. Якщо ж запроваджуються нові технології, створюються нові технологічні інструменти, будуються технотканини нового технологічного укладу, то можна мати місце у відповідності до типології Харрода, Калецького «Розроблено кілька класифікацій типів технічного прогресу, найвідоміші з яких -- Харрода, Калецького. Усі вони з різними модифікаціями виходять із поділу технічного прогресу на нейтральний та ненейтральний. Нейтральним називається технічний прогрес, за якого еластичність заміщення праці фондами, капіталом (тобто кривизна ізокванти) лишається незмінною, а ізокванта одиничного випуску посувається в бік початку координат. В економіко-математичних моделях розрізнюються також поняття матеріалізованого (уречевленого) та автономного (неуречевленого) технічного прогресу. В другому разі мають зазвичай на увазі вдосконалення методів та організації виробництва» [2]. ненейтральний технологічний прогрес капіталомісткого або капіталозберігаючого, трудомісткого або трудозбе- рігаючого типу. У залежності від класу технологічного прогресу в країнах, які здійснюють міжсоціумні техногенні обміни, формуються як відповідні типи міжсоціумних технокінетичних процесів, так і визначається ступінь їхньої еквівалентності. Це, власне, і є задачею, яку має розв'язувати дослідник, що використовує координати матриці ранжування форматів міжнародних техногенних відносин.

Основні результати дослідження. Згідно з першою координатою цієї матриці до першого типу міжсо- ціумного технокінетичного процесу, що має доволі численні інтерпретації, можна віднести запозичення. Дещо з низки комплексних складових техногенезу переходить від власника, який належить до одного «індивідуального суспільства», без попередньої адресної орієнтації до дестинатора міжсоціумного технокінетичного процесу з іншою відмінною суб'єктно-соціумною резидентурою. До цієї множини входять і деякі операції відкритого ринкового технокінезу, коли ролі ініціатора міжсоціумного обміну та оператора технокінетичного процесу разові, предметні техно-кінетичні прив'язки варіативні і не мають жодної значущості.

Достатньо близький до вищепредставленого і подальший тип міжсоціумного технокінетичного процесу - ситуативного заміщення в умовах відкритого ринкового технокінезу. Зрозуміло, в такому разі не існує попередньої адресної орієнтації міжсоціумного переходу певної низки комплексних складових техногенезу від власника, змушеного певним чином виконувати роль інвестора, до дестинатора іншої відмінної соціумної резидентури. Зазвичай роль ініціатора міжсоціумного обміну належить власнику, а оператора технокінетичного процесу - дестинатору.

Хоча ці ролі до певної міри поліваріантні, так само як і предметні технокінетичні прив'язки в разі реалізації рядового цілеспрямованого запозичення, коли роль ініціатора міжсоціумного техногенного обміну бере на себе дестинатор, який потребує раціонального поповнення певних процесів своїх стійких техноценозів.

У такому разі йому ж належить і роль оператора міжсоціумного технокінетичного процесу, залишаючи власникові комплексних складових техногенезу лише право інвестора на певне разове пропорційне заміщення втрати технологічним продуктом або іншим ціннісним заповнюванням.

Дещо інакше стоїть справа в разі домінанти міжсоціумного технокінетичного процесу типу об'єктивно стійкого заміщення. В ансамблях подібних міжнародних процесів низки комплексних складових техногенезу, свідомо обгрунтовані технологічною реальністю внутрішньосоціумного буття одного із соціальних організмів, що співживуть у міжнародному просторі, за попередньою адресною орієнтацією здійснюють перехід від інвестора до дестинатора в умовах порівняно відкритого ринкового технокінезу. Ролі ініціатора міжсоціумного обміну та оператора технокінетичного процесу належать передусім дестинатору, який певним чином обмежений об'єктивним набором предметних технокінетичних прив'язок, що мають для нього хоча й варіативну, проте все ж таки достатньо високу значущість.

Якісно інше наповнення мають міжсоціумні комплекси технокінетичних процесів на кшталт часткового відтворення, які здійснюються в процесі кооперації. Зрозуміло, що неодмінно присутня попередня адресна орієнтація взаємно обгрунтована на умовах договірного технокінезу переходу низки комплексних складових техногенезу від власника- інвестора до дестинатора. Роль ініціатора міжсоціумного обміну швидше за все може належати інвестору. Відповідно, враховуючи стан технічної реальності країн соціумної резидентури, між дестинатором та інвестором пропорційно поділено ролі оператора виділеного міжсоціумного технокінетичного процесу. При цьому умови здійснення міжсоціумного техногенного обміну обмежені погодженим, зазвичай, безваріативним набором предметних технокінетичних прив'язок, які мають достатньо високу значущість для кожної зі сторін.

Іще складнішими уявляються міжсоціумні комплекси технокінетичних процесів типу достатнього заповнення в процесі інтеграції у техноценоз. Перехід погодженої низки комплексних складових техногенезу від інвестора до дестинатора здійснюється за умови неодмінної попередньої адресної орієнтації та необхідного заповнення цілісної системи комплексних складових техногенезу, необхідних для здійснення цілісного техноценозу з використанням порівняно відкритого ринкового технокінезу. Роль ініціатора міжсоціумного обміну може належати інвестору, але в будь-якому разі здійснюється взаємно погоджений розподіл ролі оператора кінетичного процесу між ним та дестинатором. При цьому має неодмінно враховуватись обмежена варіативність набору предметних технокінетичних прив'язок, обумовлена технологічною реальністю соціального організму соціумної резидентури дестинатора, які мають високу значущість уже не тільки для самих суб'єктів технокінетичних процесів, а й у цілому для соціальних організмів, міжсоціумний техногенний обмін між якими здійснюється в процесі вибудовування техноценозу, що їх об'єднує.

Нарешті, в системі міжсоціумних технокінетичних процесів типу повного доповнення на стадії інтеграції в єдиний техногеоценоз здійснюється перехід від інвестора до дестинатора чітко виділеної низки комплексних складових техногенезу в умовах гранично обумовленої адресної орієнтації вже щодо закритого технокінезу. У такому разі надзвичайно важливою є роль ініціатора міжсоціумного обміну, яка зазвичай належить інвестору. Зрозуміло, роль оператора кінетичного процесу змушений виконувати дестинатор, бо для системного існування техногеоценозу, розміщеного на території соціального організму його соціумної резидентури, саме він повинен надати всі інші комплексні складові техногенезу. Відповідно, свідомо визначено безваріантний набір предметних технокінетичних прив'язок, враховуючи хоча б той факт, що вони обумовлюють винятково високу значущість виділеного технокінетичного процесу передусім для соціального організму, чиї територіальні технокінетичні прив'язки забезпечують саме існування даного техногеоценозу.

Друга координата матриці ранжування форматів міжнародних техногенних відносин, як було визначено вище, стосується ступеня еквівалентності міжсоціумних техногенних обмінів, які, у свою чергу, залежать як від предметних параметрів, що покладені в їхню основу, так і від способів передачі комплексних складових техногенезу.

Фундаментальні науково-технічні знання, зазвичай, стають досягненнями всього Людства та вільно перетинають межі держав. Саме для цього здавна служить всесвітня мережа університетів, яка поступово доповнюється спеціалізованими науково-дослідними та навчальними інститутами і центрами, що здійснюють техногенне співробітництво між народами. Способом обміну стає міжособистісна передача знань та навиків досліджень. Надзвичайно важливим, у плані техно- кінетики, на цьому рівні слід вважати не тільки переміщення через національні кордони з допомогою наукових публікацій науково-технічних знань, а й власне міграція їх носіїв - у процесі конференцій, симпозіумів, творчих зустрічей, професійних навчань, зміни робочих місць.

Що ж до прикладних технологічних ідей, ноу-хау та цілісних технологій, то «зростаюча комерціалізація науково-технічних знань переростає національні кордони, перетворюючи сучасні технології на продукт міжнародного обміну» [4, с. 173]. Йдеться про спосіб обміну, який здійснюється в комерційних формах. Способи обміну в комерційних формах є основними і в технокінетичних процесах переміщення в міжнародному середовищі технологічних інструментів і, зрозуміло, технологічних продуктів. Але водночас із рухом технологічних інструментів змінюється і зміст технологічних прив'язок, що приводить уже до трансформації меж техноценозів, а з урахуванням зміни змісту територіальних прив'язок, і до трансформації пов'язаних з ними техгеоценозів.

У свою чергу еквівалентність способів міжсоціумного обміну завжди достатньо жорстко орієнтована на предметні параметри комплексних складових техногенезу, що лежать у їхній основі. Це визначає особливості та змістовий контент міжсоціумних технокінетичних процесів, таких як: пряме придбання виготовленого в техноценозах інших соціальних організмів техногенного продукту; придбання на міжнародних ринках технологічних продуктів у вигляді видобувних ресурсів та адаптації під них своїх технічних систем; трансфер прав на використання конструкторських рішень, патентів, ноу-хау, зареєстрованих товарних знаків для вдосконалення вже існуючих технологій; придбання промислових зразків, необхідних для використання їх у техноценозах свого соціального організму; придбання цілісних технологій для організації техноценозів у межах свого соціального організму; використання інжинірингових послуг для вдосконалення технологічних ланцюжків; укладення ліцензійних угод тощо.

Усі вони напряму пов'язані з міжнародними потоками просувань комплексних складових техногенезу та, відповідно, є рушієм технологічної еволюції. Проте ступінь еквівалентності міжсоціумних техногенних обмінів у кожному подібному разі залежить іще й від сукупності сутнісних факторів міжсоціумного обміну та, більш того, завжди ускладнюється ще й ситуативною множинністю умов співіснування соціальних організмів у темпорально виділеному міжнародному просторі.

Еквівалентність «Еквівалентність -- відношення типу рівності, спільна назва для рефлексивних, симетричних і транзитивних відносин, таких, наприклад, як рівночисленність, подібність, ізоморфізм» [6]. у нашому разі зручно розглядати виходячи з її основних інтерпретаційних складових: рефлексивності, симетричності, транзитивності (рівноцінності), конгруентності (співрозмірності).

1. Павлов В. Н., Овсянников А. Е. Моделирование смены систем технологий // В. Н. Павлов, А. Е. Осянников // Технологический прогресс и экономическое развитие. -- Новосибирск, 1991.

2. Общеэкономический и экономико-математический объяснительный словарь [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// lopatnikov.pro/slovar/n/nauchno-texnicheskij-progress-ntp

3. Kalecki М. Selected Essays on the Dynamics of the Capitalist Economy / M. Kalecki. - Cambridge: Cambridge University Press, 1971.

4. Левицкий E. M. Влияние факторов научно-технического прогресса на рост экономики / Е. М. Левицкий // Технологический прогресс и экономическое развитие. - Новосибирск, 1991.

5. Философская энциклопедия [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_synonims/201066

6. Словарь синонимов ASIS. - М., 2013.

Размещено на Allbest.ru