Безпекова та оборонна політика Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України донецький національний університет ім. Василя Стуса

Історичний факультет

Кафедра міжнародних відносин і зовнішньої політики

Курсова робота

"Безпекова та оборонна політика Польщі"

Вілецька К.С.

Науковий керівник: Каракуц А.М.

Вінниця - 2017

План

Вступ

1. Стратегія національної безпеки Польщі 2014 року

1.1 Характеристика сучасних безпекових проблем світу та Республіки Польща

1.2 Основні засади стратегії національної безпеки Республіки Польща 2014

2. Роль Польщі у безпековій кооперації всередині НАТО та ЄС

2.1 Місце Польщі в політичній та оборонній структурі НАТО

2.2 Польща як активний член ЄС. Співпраця Польщі та ЄС у сфері безпекової політики

3. Українсько-польська співпраця у сфері безпеки та оборони

3.3 Еволюція співпраці між Польщею та Україною 1991-2013 рр.

3.4 Співпраця України та Польщі в рамках безпекових проблем сьогодення

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що історично та геополітично розвиток Польщі тісно пов'язаний з Україною. Останнім часом Польща стає важливим актором на міжнародній арені, що зумовлює її значний вплив на міжнародну систему взагалі. У зв'язку із загостренням загроз міжнародного характеру з'являється потреба у зміцненні оборонних інститутів Польщі.

Динаміка міжнародних процесів свідчить про те, що значення безпеки країни на міжнародній арені буде включати в себе більш регіональний характер. З метою забезпечення безпеки Україні необхідно вивчати воєнно-стратегічні плани на прикладі Польщі. Питання розширення українсько-польських відносин дедалі зростає. Незважаючи на вивченість даної проблеми, відсутній конкретного висвітлення проблеми. Інтеграція Польщі в організації ЄС та НАТО прискорило розвиток Польщі як в економічному, так і в безпековому аспекті, що безсумнівно є прикладом для України. В цій роботі буде розглянуто стан Польщі в міжнародному середовищі та конкретні дії Республіки, які стануть корисними для подальшої україно-польської взаємодії. безпековий польський оборона

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає зовнішня політика Польщі.

Предметом дослідження виступають безпекова та оборонна політика Польщі в контексті нових загроз національного та глобального характеру.

Метою дослідження роботи є здійснити комплексний аналіз зовнішньої безпекової та оборонної політики Польщі. Визначити місце Польщі в контексті регіональної та міжнародної політики.

Задля досягнення цієї мети визначено такі завдання:

- проаналізувати та відобразити основні загрози безпековому світові, які постали в ХХІ ст.;

- відобразити основні засади стратегії національної безпеки Республіки Польща;

- проаналізувати роль Польщі як регіонального лідера в контексті НАТО та ЄС;

- вивести данні співпраці останніх років між Польщею та Україною;

Історіографія дослідження. Польська безпекова політика наразі стала предметом дослідження багатьох представників різних галузей. Серед українських праць варто виділити О. Івасечко [4], О. Затинайко, В. Павленко, В. Бочарніков, С. Свєшніков [5], О. Святославович [6], C.O. Маковський [7], О. Кокошинський [8], Яропол Тимкін [9]. До робіт зарубіжного контингенту відносимо, зокрема, Jarosіaw Жwiek-Karpowicz [11], Karolina Boroсska-Hryniewiecka, Anna Maria Dyner, Patryk Kugiel [12]. Усі вони:

- розглядають безпекову політику Польщі;

- висвітлюють Польщу як активну державу-члена ЄС та НАТО;

- відображають Польщу як достойного союзника;

- регламентують занепокоєння Польщі щодо стану міжнародного безпекового середовища.

- аналізують позитивні зміни в Польщі.

Джерельна база роботи. . Вивчення оборонної політики країни неможливе без джерельної бази. До джерел, що стосуються даної тематики було віднесено National Security Strategy of the Republic of Poland [1], яка під час дослідження була базою для аналізу зовнішніх та внутрішніх проблем Польщі. А також джерела, які допомогли проаналізувати співпрацю України з Польщею: Угода про прикордонне співробітництво між Республікою Польща та Україною [22], Угода між урядом Литовським, урядом Республіки Польща та урядом України стосовно створення спільної військової частини [24].

Методи дослідження:

- аналітичний - за допомогою даного методу ми вивчили польську безпекову політику, що дає нам зрозуміти позицію Польщі в міжнародному середовищі;

- абстрагування - зручний тим, що ми звели складні явища та процеси внутрішніх та зовнішніх взаємодій, тим самим, узагальнили найважливіші процеси, які нас цікавили у ході написання даної роботи;

- узагальнюючий - полягав у створенні кінцевої, остаточної картини політики держави.

Наукова новизна. Полягає у дослідженні специфічної роботи уряду Польщі в оборонній сфері. Результатом роботи уряду є позитивне ставлення до Польщі в середині НАТО та ЄС, вдалі відносини з державами Східної Європи та США, влучні оборонні реформи, ознайомлення з якими є ефективними в реформуванні України.

1. Стратегія національної безпеки Польщі 2014 року

1.1 Характеристика сучасних безпекових проблем світу та Республіки Польща

Розпад Радянського Союзу спричинив руйнацію біполярної системи міжнародних відносин, що поставило світ у стан невизначеності.

До сьогодні, не сформувався новий World Order (від англ. світовий порядок), який би міг врегульовувати проблеми людства та безпекового міжнародного середовища зокрема, які постали сьогодні.

З переходом людства в нову еру - еру інформаційного суспільства, з'явилось чимало проблем в міжнародному середовищі, які безумовно необхідно вирішувати.

Кінець ХХ ст. та початок ХХІ ст. позначилися посиленням інтеграції, а саме - глобалізації. Глобалізація - це взаємопроникнення політичного, економічного та соціального простору між акторами міжнародних відносин.

За рахунок інтеграційних процесів, роль держави як головного учасника-актора міжнародних відносин модернізується та виходить на новий рівень.

Створення міжнародних організацій - нових важелів впливу, спричинило посилення раніше малопомітних акторів міжнародних відносин та появу нових. Недержавні актори, такі як міжурядові організації, неурядові організації, транснаціональні корпорації та інші суспільні сили і рухи, що діють на світовій арені, почали відігравати важливу роль у створенні нового World Order.

Із збільшенням кількості міжнародних організацій та розширенням сфер їх повноважень зростає конкуренція між ними, що не завжди сприяє ефективній взаємодії країн у безпековій сфері і потребує певного узгодження дій [2, с.6].

Наведені проблеми характерні і для Організації з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), ефективність діяльності якої у безпековій сфері залишається низькою, а вплив на процеси, що відбуваються у воєнно-політичному, економічному, екологічному та гуманітарному вимірах, - обмеженим [2, с.6].

Також, сьогодні важливу занепокоєність створюють національні етнічні меншини, які мають перед собою ціль - самовизначення. Конфлікти в Африці, на Близькому та Середньому Сході, у Східній та Центральній Європі та, в країнах пострадянського простору були спричинені етнічними суперечностями.

Після теракту 11 вересня 2001 р. було визначено ще одного нового учасника міжнародних відносин - терористичну організацію. Терористична організація - це організація, що створена з метою здійснення терористичної діяльності або, що визнає можливість використання у своїй діяльності тероризму [15]. Підставою для терористичної діяльності членів угруповань є релігійні, ідеологічні та етнічні питання. Найвідоміші терористичні організації: Аль-Каїда, угруповання ІДІЛ та Талібан. Основною метою терористичних організацій є "боротьба з цінностями західного світу", які суперечать релігії - ісламу.

Аналіз основних тенденцій розвитку сучасної геополітичної ситуації свідчить, що формується нова багатополярна модель світового устрою, в межах якої поряд зі США з'являються нові центри сили, в т. ч. КНР, ЄС, Індія, Бразилія, Росія тощо. Власні інтереси кожної з цих країн не співпадають у політичній, економічній, безпековій та інших сферах, що призводить до протистояння між ними і на світовому, і на регіональному рівнях, і як наслідок - до посилення світової нестабільності, розв'язання війн чи збройних конфліктів [16].

Найбільшою небезпекою для Республіки Польща (далі - РП) є сусідня східна країна - Російська Федерація, що безперестанно бореться за лідерство в регіоні та світі. Після розпаду радянського союзу, новий актор міжнародних відносин почав завойовувати авторитет серед "сильних" країн світу за рахунок країн колишнього соціалістичного табору, Росія намагається вплинути як на ЄС, так і на східно-азіатські країни. Але, методи Росії не мирні та досить агресивні. З 1991 - 2017 рр. Російська Федерація була втягнута в 12 конфліктів як внутрішніх, так і зовнішніх: Громадянська війна в Грузії (1991 - 1993 рр.), Війна в Абхазії (1992 - 1993 рр.), Придністровський конфлікт (1992 р.), Осетино-Інгушський конфлікт (1992 р.), Громадянська війна в Таджикистані (1992 - 1997 рр.), Перша чеченська війна (1994 - 1996 рр.), Війна в Дагестані (1999 р.), Друга чеченська війна (1999 - 2009 рр.), Російсько-Грузинська війна (2008 р.), Повстання на Північному Кавказі (2009 р. - по сьогодні), Російсько-Українська війна (2014 р. - по сьогодні), Російське воєнне вторгнення в Сирію (2015 р. - по сьогодні) [14].

До 2020 року Росія збільшує фінансування армії та регламентує стратегію, що збільшує її військову потужність в десятки разів:

· збереження паритету зі США та НАТО за рахунок збільшення фінансування та модернізації російської ракетно-ядерної складової;

· відновлення Російської імперії або СРСР за рахунок утворення міжнародної транскорпорації на основі митного та безпекового союзу з пострадянськими країнами.

· покращення відносин з країнами, які мають певний нейтралітет, або негативні настрої з ЄС та США;

· збереження свого авторитету в Африці та Східній Азії.

Збільшення могутності Росії турбує її сусідів та й світову спільноту взагалі. За останні роки міжнародні об'єднання збільшили інтеграційні процеси заради забезпечення стабільності регіону.

Останні данні підтверджують участь та підтримку Росією терористичних угруповань в Україні, Сирії, Грузії. Жодна з країн не забезпечена від втручання Росії у внутрішні справи своєї держави.

Вже після отримання повної незалежності в 1989 році після розпаду СРСР в 1990-91 рр., Польща розуміла, що Росія бажатиме повернути свою втрачену могутність. Але до 2014 року, важливих дій не приймала, хоча велося безліч дискусій.

З 2009 року в Польщі активно велась дискусія між "європеїстами" та "традиціоналістами". Позицію "європеїстів" можна охарактеризувати як більш стриману та врівноважену. "Європеїсти" до певної міри відмовлялися від протистояння з РФ і закликали ураховувати очевидні обставини під час формування власної політики (наприклад, великий вплив Росії серед держав - лідерів ЄС, відсутність підтримки населенням вступу України в НАТО). Політику "європеїстів" можна назвати більш багатовекторною, але такою, що зберігає орієнтацію на Захід. Позицію "традиціоналістів" можна охарактеризувати як більш агресивну, звернену переважно на Схід, аж до Центральної Азії. Однак погляди обох політичних груп мають одну спільну рису: вони базуються на побоюваннях зростання могутності і впливу РФ, а також на прагненні стати рівними партнерами з провідними державами ЄС і з РФ [5, с. 4].

Ще з моменту орієнтації на ЄС та НАТО Польща чітко визначила свій курс та почала усіма силами модернізовувати безпекову, економічну, політичну та соціальні системи країни, але з експансією Росії в Україні, Польща зосередилась саме на безпековій та економічній сферах.

1.2 Основні засади стратегії національної безпеки Республіки Польща 2014

Вдосконалення безпекового становища навколо Європейського Союзу - основний з пріоритетів кожного його учасника. Польща як країна, яка є найближчою до східного агресора - Росії, повинна зосередити свою увагу на безпеці власних кордонів та, відповідно, й всього Євросоюзу.

З квітня 2014 року на Сході України розпочались військові дії, що сприяло змінам в зовнішній безпековій політиці Польщі. Занепокоєння уряду країни призвело до створення нової стратегії розвитку.

21 жовтня 2014 р. Рада міністрів РП прийняла нову Стратегію національної безпеки країни, підготовлену міністерством національної оборони країни. 5 листопада 2014 р. документ було затверджено президентом Польщі Б. Коморовським. Подія відбулася у Бельведерському палаці за участю міністра оборони Т. Сємоняка та глави Бюро національної безпеки С. Козєя [6, с.131].

Нова стратегія національної безпеки вказує на необхідність у здатності країни забезпечити безпеку своїх кордонів та захист національних інтересів країни. Польща - є зразковою країною, яка постійно змінює свої стратегічні цілі зі зміною безпекового світового середовища.

Стратегія 2014 року є другим комплексним документом Польщі, який систематизовано викладає свою мету та підходи до вирішення кризових явищ, що можуть ввести Польщу в стан нестабільності.

За інформацією керівництва країни, необхідність створення нового документа у безпековій сфері та оновлення механізмів національної безпеки були зумовлені активною участю РП в системах європейської безпеки, з одного боку, і високим рівнем терористичної загрози у світі - з іншого [6, с.132].

"Стратегія розвитку системи національної безпеки Республіки Польща до 2022 р." була розроблена з урахуванням головних стратегічних документів НАТО і ЄС у цій галузі - "Стратегічною концепцією НАТО" і "Європейською стратегією безпеки". Таким чином, польське керівництво дало зрозуміти, що його пріоритетами є підвищення національної боєздатності й досягнення військових і зовнішньополітичних цілей НАТО, а також тісніша взаємодія з партнерами зі Східної Європи в межах Альянсу та Євросоюзу [6, с.132].

У стратегії зазначено п'ять цілей, котрі забезпечать вирішення наявної загрози національній безпеці:

· Збільшення ефективності двосторонніх та багатосторонніх угод, особливо зі Західними країнами;

· Збільшення військового фінансування:

· Посилення стійкості щодо непередбачених і надзвичайних загроз національній безпеці;

· Інтеграція політики безпеки і політики розвитку;

· Створення умов для розвитку інтегрованих систем національної безпеки, що передбачає управління кризовими ситуаціями [6, с.132].

Стратегія національної безпеки Польщі (далі NSSRP - від англ. National Security Strategy of the Republic of Poland) 2014 є заміною NSSRP 2007, що вказано в документі.

NSSRP складається з IV розділів:

1. Республіка Польща як суб'єкт безпеки.

2. Безпекове середовище Республіки Польща.

3. Концепція стратегічних дій. Оперативна стратегія.

4. Концепція стратегічної підготовки. Стратегія забезпечення готовності.

У першому розділі "Республіка Польща як суб'єкт безпеки" визначається місце РП у європейському регіоні та світі, перераховуються національні інтереси та стратегічні цілі держави, а також стратегічний потенціал національної безпеки країни. Згідно зі стратегією, головною метою зміцнення потенціалу національної безпеки РП є стабільний розвиток країни та покращення життєвих умов її громадян.

В NSSRP зазначено про важливість входження РП до структур євроатлантичного та європейського співробітництва, що є гарантом національної безпеки. При цьому членство в НАТО є підставою для покращення політичної та воєнної співпраці РП зі східними партнерами. Також, в документі вказано про економічну допомогу ЄС, але не згадується роль системи Спільної політики безпеки та оборони Євросоюзу щодо польського питання, що є досить цікавим моментом, який відображає самостійні кроки РП до ведення власної зовнішньої політики.

На рахунок регіонального співробітництва, актуальними залишаються традиційні формати - Вишеградська група (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) та Веймарський трикутник (Польща, Німеччина, Франція), Балтійська та Скандинавська групи.

У документі окрему увагу приділено стосункам Варшави з державами програми ЄС - Східне партнерство. РП підтримує реформи у цих країнах та виступає за зміцнення їх зав'язків з НАТО та ЄС, які мають ґрунтуватися на принципах свободи, демократії, ринкової економіки та відкритій перспективі їх інтеграції до євроатлантичних структур. Будучи сусідом РФ, РП виступає за розвиток двосторонніх відносин НАТО-РФ та ЄС- РФ на основі повної поваги до міжнародного права, у тому числі суверенітету й територіальної цілісності держав, а також свободи вибору їх шляху розвитку та входження до політичних і військових союзів. Крім НАТО та ЄС, документ засвідчує повагу до таких міжнародних організацій, як ООН та ОБСЄ, називаючи їх важливими інструментами забезпечення глобальної та європейської безпеки, однак не деталізує їх роль у цих процесах [6, с.132].

У другому розділі "Безпекове середовище Республіки Польща" охарактеризовано глобальну безпекову ситуацію та можливості РП у досягненні стратегічних цілей задля забезпечення стабільності держави через можливість уникнення конкретної проблеми.

В документі зазначено такі глобальні зміни, що призвели до кризи в World Order та сьогодні є загрозою не лише для світу, а й для РП:

· Останні роки характеризуються зменшенням роззброєння, розповсюдження зброї масового знищення, початок нової гонки озброєнь.

· Збереження авторитарних порядків і конфронтаційних відносин, нехтування нормами міжнародного права, демократичних норм, а також прав людини і прав етнічних і релігійних меншин. Збереження авторитарних порядків у східних країнах перш за все носить економічні підстави, тому західній спільноті потрібно просувати демократію та верховенство закону.

· Однією з важливих загроз для глобальної безпеки залишається міжнародний тероризм та організована злочинність. А також: торгівля людьми, наркотиками, ядерною та незаконною зброєю, викрадення людей.

· З розвитком інформаційних технологій, нові загрози пов'язані з кібербезпекою: кібертероризм, кібершпигунство, кіберконфлікти між недержавними суб'єктами. Небезпека в кіберпросторі породжує значне фінансування в даній сфері для забезпечення безпеки країни.

· Різні форми екстремізму на ґрунті політичних, релігійних, етнічних, соціально-економічних чи інших причин є важливою проблемою для міжнародної безпеки. Вони особливо небезпечні, коли пов'язані з використанням тероризму в якості інструменту для досягнення цілей. Явище екстремізму може бути організовано групою, а також це може бути результатом дій окремих осіб [7].

· Ще однією загрозою визначають вичерпні природні ресурси, які часто стають причиною міжнародного конфлікту.

Також в NSSRP вказано внутрішні проблеми РП:

· Демографічна проблема, з появою емігрантів в країні;

· Безпека здоров'я;

· Безробіття;

· Публічна та соціальна безпека;

· Тероризм;

· Незахищена конфіденційна інформація від міжнародних розвідувальних організацій;

· Безпечна фінансова система;

· Залежність стану економіки від цін на енергоносії, тобто енергетична безпека;

· Виробнича забезпеченість, тобто дотримання усіх європейських стандартів;

· Декапіталізація національного багатства, зокрема промисловості, енергетики, транспорту та інфраструктури житла, що може привести до збільшення загрози техногенних катастроф [1, с.26].

В розділі "Безпекове середовище Республіки Польща" чітко вказані проблеми, які необхідно вирішити найближчим часом, шляхи вирішення вказані у ІІІ розділі.

Політика стратегічних дій РП чітко визначена трьома пріоритетами:

· Демонстрація діяти рішучо щодо забезпечення оборони та безпеки держави. Досягнення консенсусу в уряді щодо прийняття рішень національної безпеки;

· Зміцнення стратегічного партнерства з НАТО та ЄС. Розвиток регіональної стратегії колективної безпеки. Зосередження розвитку оборонної стратегії зміцнення східного фангу Альянсу. Посилення європейських інтеграційних процесів безпеки. Заохочення присутності США на європейському континенті.

· Участь у міжнародних місіях, які мають підтримку міжнародного співтовариства, задля уникнення появи нових загроз. Посилення ролі ООН як міжнародного регулятора конфліктів та ОБСЄ як регіонального.

Виходячи з зазначених критеріїв, РП виділяє такі види стратегічних дій:

1. Оборонні дії.

2. Захисні дії.

3. Дії щодо соціальної та економічної безпеки [1].

Оборонні дії: дипломатичні, воєнні, розвідувальні та контррозвідувальні заходи, а також заходи у сфері оборонної промисловості.

Дипломатичні заходи відображають створення сприятливих умов для дипломатичних місій РП, а також можливу співпрацю з Росією за умови, якщо східна країна взаємодіятиме взаємно, відверто та визнає суверенітет сусідніх держав.

Воєнні заходи зосереджені на готовності РП дати відповідь на агресію з боку ворогу за необхідністю, що безумовно пов'язані з можливість збройних сил РП співпрацювати з силами НАТО.

Документ також визначає перелік завдань для розвідувальних органів у сфері оборони (отримання, аналіз та розповсюдження інформації щодо існуючих загроз) та контррозвідувальних органів (боротьба з корупцією в оборонній сфері, захист процесу здійснення НДККР в інтересах оборони та забезпечення інформаційної безпеки).

Захисні дії згідно з документом складаються з таких складників: заходи у сфері юстиції; контррозвідувальний захист; запобігання і боротьба з тероризмом та екстремізмом; забезпечення безпеки в кіберпросторі; інформаційна безпека, включаючи захист класифікованої інформації; захист критичної інфраструктури; забезпечення громадської безпеки і порядку; рятувальні операції та захист населення; захист державного кордону (включно з митними та імміграційними процедурами); захист найважливіших державних діячів та державних адміністративних органів; заходи з урегулювання кризових ситуацій; запобігання та боротьба з корупцією та явищами, породженими нею; охорона здоров'я громадян [6, с. 136].

Соціально-економічні дії включають:

· Освіту в галузі безпеки;

· Зміцнення національної ідентичності польського народу;

· Зміцнення фінансової безпеки;

· Покращення співпраці з мас-медіа;

· Захист довкілля;

· Покращення енергетичної безпеки;

· Запобігання демографічних змін.

У IV розділі "Концепція стратегічної підготовки. Стратегія забезпечення готовності" визначено основні зміни, які повинні відбутись у владних структурах Польщі:

· інституційні зміни передбачають інституційне зміцнення Кабінету міністрів РП;

· Інфраструктурні зміни мають на меті: вдосконалення інфраструктури, а саме закупівлю вищому керівництву спеціального літального транспорту задля швидкого та безпечного пересування у кризові періоди;

· Зміни законодавства. Нові зміни у сфері національної безпеки вимагають змін в законодавстві держави, що може спричинити заміщення посадових осіб.

Отже, NSSRP - це документ, що вказує на проблеми сьогодення як Світової спільноти, так і зокрема Польщі. Перш за все Польща визначає роль Росії одного з головних причин міжнародної політичної кризи. У другому, третьому та четвертому розділах відображено бажання, змогу та конкретні зміни, які спрямовані на врегулювання проблем сьогодення. Особливу роль Польща віддає співпраці з НАТО та ЄС, а також США як регулятора міжнародних проблем та конфліктів в європейському регіоні.

2. Роль Польщі у безпековій кооперації всередині НАТО та ЄС

2.1 Місце Польщі в політичній та оборонній структурі НАТО

Вступ Польщі в 1999 р. в НАТО - це дуже важливий крок, який відобразив бажання та можливості Польщі досягати свої цілі. Членство в НАТО в 1999 р. зобразило РП на міжнародній арені як могутню країну та підтвердило достовірність здійснення усіх реформ протягом десяти років праці.

Набуття Польщею в березні 1999 р. членства в НАТО стало завершенням періоду - майже десятилітнього - пошуку стратегічної моделі розв'язання питань безпеки і обороноздатності держави [8, с. 9].

Осмислення процесу реалізації Республікою Польща пріоритетного зовнішньополітичного завдання - інтеграції до НАТО - упродовж окресленого хронологічними рамками дослідження періоду дозволяє виокремити у ньому три, якісно відмінні між собою, етапи:

- 1995-1997 рр. - початок інтеграції, позначений появою конкретних успіхів у співпраці сторін, що стали можливими завдяки конструктивній позиції НАТО й активізації політики офіційної Варшави, взаємним пошуком форм та можливостей для співпраці [3, с. 158-159];

- 1997-1999 рр. - переговорний процес, що супроводжувався напруженою роботою щодо досягнення Польщею відповідності критеріям членства з одночасним лобіюванням польськими високопосадовцями національних інтересів на рівні держав-членів [3, с. 158-159];

- з 1999 р. - реалізація стратегії євроатлантичної інтеграції у якості держави-члена Альянсу, переосмислення зовнішньополітичних пріоритетів, адаптація до нових геополітичних реалій [3, с. 158-159].

Найвищим інтересом членства Польщі в альянсі є зміна інструментального безпекового апарату та відповідно забезпечення національних інтересів, що гарантує наступне:

- Участь Польщі в альянсі за умови можливостей демонстрації власної польської зовнішньої політики, яка не зашкодить зміцненню колективної та ефективної оборони Альянсу;

- Кожна країна-член Альянсу робить рівноцінний політичний, матеріальний, інтелектуальний та військовий вклад;

- Завдання будуть виконувати кожний член Альянсу, що гарантує безпеку всій організації.

НАТО - це організація, яка змінюється відповідно до змін безпекового середовища.

Тому на держави-учасниці організації покладається обов'язок постійної адаптації їхньої політики таким чином, аби існувала можливість задовольнити власні інтереси і при цьому не відбувалося послаблення потенціалу спільних союзницьких розв'язань у галузі безпеки та оборони [8, с. 9].

Участь РП у НАТО вимагає спільної зовнішньої політики головних учасників євроатлантичного союзу. За останні роки Польща зміцнила свою зовнішню політику, що стало причиною її посилення на міжнародній арені. Цьому сприяло покращення внутрішнього становища Польщі, на що вплинула значна допомога з боку ЄС та США. Оскільки зовнішня політики Польщі на початку ХХІ століття багато в чому залежала від фінансової допомоги або ж преференцій від країн з кращою економікою та міжнародним становищем, то її зовнішня політика була спрямована на підтримку сильних акторів міжнародних відносин, а саме Сполучених Штатів та членів ЄС. Однак, з 2012 року, зовнішня політика змінила свою траєкторію, та розпочала свій шлях до лідерства в регіоні, який почався ще на початку століття. Здобувати лідерство Польща, безумовно, допомагає НАТО.

Останні події на Сході України зініціювали клопітку працю Польщі в НАТО та спричинили значні зміни в її безпеково-оборонній політиці.

Розміщення чотирьох бойових батальйонів НАТО в Польщі та країнах Балтії не є єдиним здобутком країни у питаннях безпеки на сьогодні. Нещодавно США прийняли рішення про розміщення на ротаційній основі у кількох країнах НАТО на сході Європи бронетанкової бригади США. Один з батальйонів бригади розміщуватиметься також у Польщі. А якщо до цього додати ще створення у найближчому майбутньому на півночі Польщі американської бази, що буде елементом ПРО США в Європі, то військова присутність НАТО (США) в Польщі вже не буде якоюсь бутафорною, а цілком реальною [17].

Звісно, Польщі ще дуже далеко до американської військової присутності на рівні, скажімо, як в Німеччині чи Італії. Останнім часом у Польщі все частіше серед політикуму звучать думки про необхідність масштабнішого розміщення контингентів союзницьких військ на території Польщі. Це суперечитиме Акту НАТО-Росія 1997 року, яким сторони зобов'язувалися не розміщувати нові військові бази НАТО, зокрема і ядерну зброю, на території нових країн-членів Альянсу? З Польщі вже звучали думки про необхідність скасування цього акту, оскільки він втратив актуальність у зв'язку з новою геополітичною реальністю. Так, на сьогодні ще складно собі уявити розміщення значних контингентів, авіабаз чи складі тактичної ядерної зброї НАТО (США) у Польщі. Але реальність є настільки динамічною, що це не можна виключати вже в найближчому майбутньому [17].

В наслідок агресії Росії в Україні та анексії Криму, Польща згрупувалась з Румунією та утворила союз "Польща - Україна - Румунія", який базується на взаємній допомозі у сфері економіки, культури, інфраструктури, оборонної безпеки та багато інших сфер. Румунія є, можливо, не єдиною учасницею альянсу, що стовідсотково підтримує занепокоєність Польщі та України щодо Росії. Зі зміною міжнародного безпекового становища, ці країни були ініціаторами прискорення процесу розміщення системи протиракетної оборони "Aegis Ashore" в Румунії в 2015 році, а в Польщі в 2018 році.

Отже, співпраця Польщі та НАТО будувалася роками, але співпраця стало значно ширшою внаслідок агресивної політики Російської Федерації, що спричинило прискорення виведення Польщі в регіональні лідери та надання Польщі військового потенціалу, який здатен стримати агресора в разі активних дій.

2.2 Польща як активний член ЄС. Співпраця Польщі та ЄС у сфері безпекової політики

В період до вступу в ЄС Спільна зовнішня політика і політика безпеки, які складають другу опору ЄС не були в Польщі предметом жвавої дискусії. Фундаментальних суперечностей в оцінці цієї опори ЄС в польському політикумі не виникало. Мала місце думка, що завдяки вступу до ЄС Польща набуде додаткових інструментів для реалізації основних цілей своєї зовнішньої політики, якими, зокрема, були зміцнення позицій держави на міжнародній арені, гарантування безпеки країни та права участі у виробленні принципів функціонування міжнародного середовища [7, с.62].

Подальше вдосконалення безпекової політики дуже важливе для майбутнього Європейського Союзу (ЄС), оскільки середовище безпеки в Європі та навколо неї постійно змінюється. Поруч з позитивними змінами на тлі європейської та євроатлантичної інтеграції з'являються нові виклики та загрози, на які необхідно ефективно реагувати.

Сьогодні залишається проблема ідентичності безпекової політики ЄС окремо від політики НАТО, тобто безпекова політика НАТО та ЄС повинні різнитись, перш за все, через різницю в їх геополітичних інтересах. Останні загрози міжнародній безпеці, чітко дали зрозуміти, що потрібно розмежовувати діяльність НАТО та ЄПБО (європейської політики безпеки та оборони). З появою нових членів в ЄС цей процес пришвидшився, за рахунок появи нових фінансових вкладень та молодих поглядів. Звісно, проблемою залишається можливість досягнення консенсусу поміж членами-учасниками Євросоюзу, адже спрямування зовнішньої політики організації залежить від узгодженості незалежних учасників.

Незважаючи на те, що ЄС є економічним світовим лідером, військово-політична сфера потребує значних реформ. Вже в 2004 р. ЄС зміцнив інтеграційні процеси оборонної співпраці між учасниками. Однак, дехто з членів союзу, висловив незадоволення щодо перетворення суто економічного союзу в військово-політичний, Польща не належить до цих держав.

Зміцнення ЄПБО є гарною можливістю для Польщі показати себе як регіонального лідера, що допоможе їй в подальшій співпраці в інших сферах всередині Союзу. Однак, постає питання "чи готова Польща до регіонального лідерства" та "чи здатна Польща робити внесок та стати творцем безпеки, а не її споживачем".

Неготовність Польщі до такої реорієнтації ролі пояснюється насамперед сумнівами польської еліти про ефективність і практичну дієздатність ЄПБО та СЗППБ, її реакційної, насамперед зовнішньої, політики, а також відчуттям загрози з боку Російської Федерації. Хоча, незважаючи на неоднозначну позицію Польщі, вона робить усе можливе для підтримки європейської безпекової інтеграції. Окрім того, Польща довела, що в межах своєї компетенції має бажання і може брати активну участь у вирішенні конфліктів, і, якщо це необхідно, не відмовляється від військової участі на боці союзників [4, с.111].

Польща активно підтримувала політику Європейського Союзу щодо визначення пріоритетних регіонів, які потребували оперативного залучення сил ЄС, а саме: Балкани, країни Східного сусідства ЄС а також країни Близького Сходу. До перших важливих місій, в яких взяла участь Польща в рамках ЄБОП, можна віднести місію "EUJUST LEX" в 2005-2007 pp. Її метою була організація освітніх програм (тренінгів) для іракців в рамках реформи виміру правосуддя [7, с.67].

Польща активно долучилася до військової операції ЄС в Боснії і Герцеговині (БіГ) "ЕUFOR ALTHEA" в 2006 р., до складу якої ввійшло близько 4,5 тис. військових в т.ч. 190 з Польщі. Це питання залишалося у списку пріоритетів співробітництва в рамках ЄС для Польщі. Завдяки відносно стабільній ситуації в країні і потребі підкріпити операцію "ISAF" в Афганістані, ЄС було вирішено скоротити до кінця року чисельність сил, що брали участь в операції з 6 000 до 2 500 [7, с.67].

Продовжуючи активну політику в сфері безпеки в регіоні, Польща надала кваліфікований персонал для місії "EUPM" в БіГ, яка разом з локальними силами безпеки відігравала важливу роль у боротьбі з організованою злочинністю [7, с.67].

З подіями, які стосуються BREXITу, оборонна політика не змінила шляхи свого розвитку, вона лише посилила інтеграцію оборонної політики на території Євросоюзу.

Останні роки характеризуються значною співпрацею ЄС з НАТО у розвитку оборонних структур. Збільшилось фінансування військової сфери. Почалась нова гонка озброєнь по всьому світу, і Польща є одним із учасників цієї гонки.

Отже, міжнародне безпекове середовище стає досить небезпечним. Польща як активний учасник на міжнародній арені та в східноєвропейському регіоні проводить реформи в безпеково-оборонній сфері разом Євросоюзом, як найближчим союзником. Майбутня військово-оборонна політика Польщі буде ґрунтуватись на тісній взаємодії з союзниками ЄС.

3. Українсько-польська співпраця у сфері безпеки та оборони

3.3 Еволюція співпраці між Польщею та Україною 1991-2013 рр.

Після розпаду СРСР і появи нового актора на міжнародній арені - України, стало новим викликом для Республіки Польща. Виникнення нових незалежних країн на східному кордоні стало для Польщі викликом. Польща як претендент до ЄС бажав укласти позитивні відносини з сусідом. Бажання встановити відносини з Україною переросли в стратегічне партнерство україно-польської співпраці. Важливим чинником для тісної співпраці є й те, що Польща перша країна, що визнала Україну незалежною державою в 1991 році.

Було три етапи встановлення відносин між Україною та Польщею: Перший період: з моменту розпаду СРСР до 1994 року - тоді було створено формальні підстави для військової співпраці. Починаючи з 1994 року українсько-польська співпраця перейшла у наступний етап співробітництва, який проходив в рамках програми "Партнерство заради миру". Третій етап включає військові контакти по лінії Київ-Варшава, від входження Польщі в НАТО у 1999 році й до тепер [10, с. 67].

Основою для військової співпраці між Україною та Польщею є угода між Міністерством Оборони Республіки Польща та Міністерством Оборони України про співробітництво у військовій галузі, яку було підписано 3 лютого 1993 року, під час візиту міністра національної оборони Польщі Януша Онишкевича в Києві. У документі викладається перелік сфер співробітництва, з яких найважливішими були визначені питання роззброєння, організаційні питання, що стосуються функціонування оборонних відомств двох країн і співробітництва на рівні оборонної промисловості [10, с. 67].

Співпраця між Україною та Польщею з моменту вступу України до програми "Партнерство заради миру" набрала значно ширші напрямки. Почалися проводитись спільні воєнні навчання в контексті співпраці з НАТО: "Козацький степ", "Щит миру". Позитивне відношення до військово-політичного співробітництва значно посилило динаміку розвитку українсько-польських відносин.

Вступ Польщі до НАТО став ще одним кроком до зближення сусідніх держав. Польща усіма можливими способами привертала увагу України до євроатлантичної організації.

Із року в рік зростала кількість спільних ініціатив, двосторонніх і багатосторонніх, за участю країн НАТО. В 2003 році було реалізовано понад 40 спільних проектів, для безпеки обох країн. Високої оцінки заслуговує польська консультаційна допомога для України в здійсненні військової реформи у напрямі адаптації до стандартів НАТО [10, с. 69].

Після подій 11 вересня 2001 року та оголошенням Америкою "початку третьої світової війни - війни з тероризмом", українсько-польські відносини внесли до своєї військової співпраці ще один пункт - антитерористичне співробітництво.

2004 рік - став роком сподівань, адже з приходом до влади в Україні Віктора Ющенка постало питання про вхід України до НАТО. Але за рахунок російського контролю та небажання РФ приєднання України до євроатлантичного союзу, прем'єр міністр України Юлія Тимошенко повідомила про неготовність України до вступу.

З приходом до влади євроскептичного Віктора Януковича вектор зовнішньої політики України вкотре змінив свій напрямок на Росію. Але, польсько-українські відносини не змінились. Продовжувались проводитись регулярні зустрічі між міністрами оборони Польщі та України, але тема обговорень була більш загальною та стосувалась лише технічних питань.

В контексті зміцнення регіональної безпеки важливе місце посідає військово-технічне співробітництво двох країн. Даний напрям співпраці базується на угоді, підписаній у 1996 році між Урядом Республіки Польща та Урядом України про взаємні поставки озброєння, військової техніки та військово-технічних послуг [10, с. 69].

Також було укладено чимало економічно-військових договір щодо співпраці у розробці військових літаків, бойових машин, контроль якості виробництва за допомогою спеціальних організацій.

Співпраця у військово-виробничій сфері відновилась в 2013 році після безпекового польсько-українсько форуму, внаслідок якого на початку 2014 року Польща придбала ліцензію в Україні для виробництва легкої бронемашини "Дозор" [10, с. 70].

Отже, встановлення співробітництва між Україною та Польщею не було затягнуто або відкладено. Співпраця в оборонній та військовій сфері мало декілька різних за характером етапів, що можна пов'язати зі зміною зовнішньополітичного курсу України, який залежав від зміни президентів та їх особистої політики.

Особливо необхідно відмітити останні кроки України до євроатлантичної та європейської інтеграції, що безумовно є позитивним у співпраці між РП та Україною. 2014 рік став переломним в оборонній політиці України та Польщі, подальша співпраця є невід'ємною частиною співіснування двох сусідів.

3.4 Співпраця України та Польщі в рамках безпекових проблем сьогодення

Кардинальні зміни в політично-військовій співпраці між Україною та Польщею відбулись після початку війни на Сході України та Євромайдану. Польща як найближчий європейський сусід підтримала український народ усіма можливими способами.

Також значні покращення в співпраці відбулись після приходу до влади Петра Порошенка в 2014 році, котрий зобразив свою позицію як проєвропейського політика.

Варто підкреслити, що Республіка Польща, розуміючи важливість військово-політичного партнерства з Україною задля прискорення її інтеграції до НАТО, почала всіляко сприяти у поглибленні співпраці та вступу нашої держави до Північноатлантичного альянсу. Фактично, намаганнями Польщі створено потужний пронатівський блок у Центрально-Східній Європі. З іншого боку, слід визнати, що поглиблення співробітництва НАТО-Україна стало можливим, великою мірою, саме завдяки стратегічному спрямуванню двосторонніх українсько-польських відносин у військово-політичній сфері. Зазначимо, що військово-політичне співробітництво між Україною та Республікою Польща відбувається паралельно з процесом підтримки Заходом України щодо її вступу до європейсько-атлантичних структур, насамперед, Європейського Союзу і НАТО. Пріоритетом подальшого поглиблення військово-політичного співробітництва України з РП і країнами НАТО та ЄС має стати підвищення оперативних можливостей ЗСУ для відсічі російської агресії [4, с. 106].

З 2014 року було укладено низку договорів між Україною та Польщею щодо військово-політичної співпраці та спільних кордонів, які вказані далі в таблиці 3.1. Хоча в таблиці наведено лише найвідоміші домовленості, їх існує набагато більше.

Таблиця 3.1

Угоди між Україною та Республікою Польща 2014-2017 рр.

Назва договору	Рік підписання
Протокол між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Республіки Польща стосовно безоплатної передачі деяких зразків військового майна.	2014
Протокол між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Головним Комендантом Прикордонної варти Республіки Польща про внесення змін до Протоколу між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Головним Комендантом Прикордонної варти Республіки Польща про спільне патрулювання.	2014
Угода між урядом Литовським та урядом Республіки Польща стосовно створення спільної військової частини.	2015
Внесення змін до угоди між двома країнами щодо питань військово-технічного співробітництва.	2016
Угода з українською компанією на поставку ракет Р-27P1 для винищувачів МіГ-29 польських ВПС.	2016
Угода про співробітництво у сфері оборони.	2016
Угода про прикордонне співробітництво.	2016
Угода "Укроборонпрому" і польського WB Electronics S. A "про співпрацю щодо створення нових зразків зенітного і зенітно-ракетного озброєння".	2016

Важливим кроком до посилення співпраці є створена 19 вересня 2014 року Литовсько-польсько-українська бригада (скор. ЛитПолУкрбриг). ЛитПолУкрбриг - це багатонаціональна бригада, яка створена з метою оборонної співпраці трьох держав.

Перший етап формування спільного війська розпочався у 2008 році з підписання протоколу про наміри створення бригади, але до 2013 року протокол не був реалізований. З ситуацією в Криму та на Сході України ситуація змінилася. В 2014 році у Варшаві, Міністром оборони України Валерієм Гелетеєм було підписано угоду з міністрами оборони Литви та Польщі про створення спільного військового підрозділу LITPOLUKRBRIG [25].

Перше спільне навчання "Brave band" відбулося першого лютого 2016 року у Любліні, що мало на меті адаптувати військових трьох держав до спільної співпраці [26]. Навчання "Анаконда - 2016" стало другим масштабним навчанням ЛитПолУкрбриг, яке було проведено для перевірки тактичної міжнаціональної оборонної операції. У ньому взяло участь понад 31000 військовослужбовців із 23 країн світу [27]. Завершив цикл навчань 2016 року "Common Challenge - 16", в якому брало учать понад 400 військовослужбовців [28].

ЛитПолУкрбриг стало ще одним кроком України до інтеграції в Нато. Польща як генератор відносин Україна - Нато не втрачає будь-якої можливості аби залучити Україну до воєнно-оборонної співпраці задля підняття рівня обороноздатності України.

Потребує уваги Варшавський саміт, який відбувся в серпні 2016 року між головами держав та урядів членів НАТО. Внаслідок саміту було прийнято пакет допомоги України, який передбачає надання додаткової консультативної підтримки: щодо захисту інфраструктури; реформ в секторі безпеки, освіти та професійної підготовки; розмінування і протидію саморобних вибухових пристроїв, а також знешкодженням боєприпасів. Також внаслідок саміту було утворено фонди допомоги для вирішення проблем з кібер-обороною, управління і зв'язку, медичної реабілітації та соціальної адаптація ветеранів війни в Донбасі.

Вищезгаданий саміт став ще одним кроком України до євроатлантичної інтеграції, в якій Польща стала посередником. Варшава не вперше стає ареною співпраці України та НАТО, що є безумовно перевагою для Польщі.

Незважаючи на проблеми економічні, які постали перед польською нацією наприкінці 2016 - початку 2017 року, військовий вимір співпраці між Польщею та Україною залишається незмінним. Дві незалежні держави продовжують протидіяти Росії на міжнародній арені.

Отже, військово-політичні відносини України з Польщею почались дуже міцною співпрацею та продовжують покращитись. Стрімкий розвиток оборонної сфери Польща в рамках НАТО є гарним прикладом для України. Польща є провідником України до євроатлантичної та європейської інтеграції. Дуже важливим моментом залишається війна на Сході Україна та подальша співпраця Польщі та України з східним агресором.

Висновки

Отже, зважаючи на вищесказане, можна констатувати, що після вступу Польщі до євроатлантичного та європейського союзів, зовнішня політика Польщі зміцнилась. Перші роки інтеграції виключали самостійної зовнішньої політики Республіки Польща на світовій арені, але наприкінці першого десятка ХХІ ст. вектор Польщі прийняв самостійний характер і держава почала шлях на лідерство в Центрально-Східному регіоні.

Початку нового тисячоліття характеризується новим рівнем загроз для міжнародного безпекового середовища: міжнародний тероризм, кіберзагрози, гібридні війни, боротьба за природні ресурси, загострення ситуації в Азійському регіоні, посилення авторитарного режиму в східних країнах, призупинення стрімкого роззброєння та нова гонка озброєнь між великими акторами міжнародних відносин.

Нові загрози стали причиною змін в законодавстві Польщі, а саме прийняття 21 жовтня 2014 р. нової Стратегії національної безпеки країни, яка замінила Стратегію національної безпеки 2007 р. та стала основним документом, що сприяв оборонним реформам в законодавстві країни. Стратегія складається з IV розділів, в яких конкретно розписано причини, що призвели до реформ та подальші зміни в законодавстві міністерства оборони Польщі, які будуть відбуватись на протязі шести років.

Міцна співпраця Польщі з НАТО, а особливо з США, сприяла збільшенню війська та покращенню оборонної системи не лише в Польщі, а й всьому Центрально-східному регіоні. Агресія Росії на Сході України стала поштовхом до збільшення військового фінансування, проведення регулярних навчань НАТО під супроводом Сполучених Штатів.

Зміна міжнародного безпекового становища сприяла подальшій інтеграції країн ЄС не лише в економічній сфері, але в військового-політичні, що може в подальшому сприяти утворенню нового актора міжнародних відносин - конгломерації, або ж навпаки, призвести до руйнації Європейського Союзу. Роль Польщі в військово-політичному вимірі ЄС є доволі неоднозначною. Польща намагається грати на свій лад та не бути "пішаком" в руках керівників ЄС, але водночас, виступає регулятором відносин всередині Союзу.

Війна на Сході України та "новий" напрямок України на інтеграцію з ЄС сприяло посиленню польсько-українських відносин. За три роки було укладено низку воєнно-політичних договорів, відбуваються двосторонні зустрічі, спільні навчання, ведеться невідкладний обмін інформацію, військова торгівля, обмін знаннями та науковцями, проводиться економічна підтримка.

Республіка Польща залишається європейською державою з розвиненою оборонною політикою, яка еволюціонує відповідно до появи нових загроз внутрішньому становищу країни.

Список використаних джерел та літератури

1. National Security Strategy of the Republic of Poland // - 2014. - p.,57

2. ОБСЄ: сучасні виклики та перспективи розвитку, 2013. - [Єрмолаєв А.В., Кононенко К.А., Резнікова О.О., Парахонськи Б.О., Яворська Г.М., Рукомеда Р.М., Литвиненко О.В., Паламарчук М.О., Горовенко В.К., Семененко В.О., Гончарук А.З., Соболєв А.А.]. - К. / Національний інститут стратегічних досліджень / c., 52

3. Вступ Польщі до НАТО: реалізація євроатлантичного вибору, - Тернопіль: Збірник наукових праць, 2016. с., 157-165

4. Членство Польщі в Європейському Союзі: військово-політичний вимір / Ольга Івасечко. - Л. / Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 27, 2015. с., 108 - 114

5. Політика безпеки і воєнно-політичні відносини Польщі / [Олександр Затинайко, Віктор Павленко, Віктор Бочарніков, Сергій Свєшніков]. - К. / Наука і оборона, 2013. c., 13

6. Стратегічні пріоритети: Нова Стратегія Національної Безпеки Польщі - відповідь на європейські виклики та загрози сьогодення / Александров Олег Святославович, 2015. с., 131-137

7. Еволюція участі Польщі в міжнародній політиці Європейського Союзу / C.O. Маковський, - К. / Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 101 (Частина І), 2011. с., 62-72

8. Євроатлантична інтеграція: досвід Польщі та України / О. Онаць, О. Кокошинський. - К.: Освітній пакет, 2007. - с., 240

9. Республіка Польща як новий актор в європейській політиці безпеки і оборони / Ярополк Тимкін. - Люблін: політичний менеджмент, 2006. - с., 154-163

10. Українсько-польське військове співробітництво / С.С. Шестопалов. - Миколаїв.: Чорноморський літопис, 2014. - с., 66-71

11. Out of the Comfort Zone: Russia and the Nuclear Deal with Iran / [Jarosіaw Жwiek-Karpowicz, Aleksandra Gawlikowska-Fyk, Artur Gradziuk, Dariusz Kaіan Piotr Koњciсski, Sebastian Pіуciennik, Patrycja Sasnal, Marcin Terlikowski] // Strategic File / No. 11 (74), June 2015 © PISM, - p.,7

12. The Role of Local Governments in National Foreign Policy in Poland / [Jarosіaw Жwiek-Karpowicz, Aleksandra Gawlikowska-Fyk, Artur Gradziuk, Dariusz Kaіan Piotr Koњciсski, Sebastian Pіуciennik, Patrycja Sasnal, Marcin Terlikowski] // Strategic File / No. 7 (70), April 2015 © PISM, - p., 6

13. NATO-Ukraine Cooperation after the Warsaw Summit / [Karolina Boroсska-Hryniewiecka, Anna Maria Dyner, Patryk Kugiel, Zuzanna Nowak, Sebastian Pіуciennik, Patrycja Sasnal, Rafaі Tarnogуrski, Marcin Terlikowski, Tomasz Їornaczuk] // Bulletin / No. 49 (899), 4 August 2016 © PISM, - p., 2

14. Список війн за участю Росії [Електронний ресурс] // Вікіпедія - вільна енциклопедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org

15. Терористична організація [Електронний ресурс]. // Вікіпедія - вільна енциклопедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org

16. Особливості розвитку сучасної геополітичної ситуації в світі. Роль України та її місце у світових і регіональних процесах [Електронний ресурс] // Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень. - Режим доступу: http://bintel.com.ua/uk/article/osoblivosti_rozvitku/

17. Польща і НАТО: від Москви - тільки відгорожуватись [Електронний ресурс] // Укрінфор. - Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-abroad/2035539-polsa-i-nato-vid-moskvi-tilki-vidgorodzuvatis.html