Практика Європейського суду з прав людини у справах, пов’язаних з виявленням фактів трудової експлуатації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Практика Європейського суду з прав людини у справах, пов'язаних з виявленням фактів трудової експлуатації

Кравченко К.С., аспірант кафедри правосуддя юридичного факультету

Анотація

Статтю присвячено дослідженню практики Європейського суду з прав людини у справах, пов'язаних із виявленням фактів трудової експлуатації. Зокрема зосереджено увагу на визначенні таких термінів як «трудова експлуатація», «примусова праця», «підневільний стан», «торгівля людьми» та інше. Вибрано та проаналізовано окремі рішення Європейського суду з прав людини, що стосуються фактів трудової експлуатації.

Ключові слова: Європейський суд з прав людини, рішення ЄСПЛ, трудова експлуатація, примусова праця, підневільний стан, торгівля людьми.

Аннотация

Статья посвящена исследованию практики Европейского суда по правам человека по делам, связанным с установлением фактов трудовой эксплуатации. В частности, сосредоточено внимание на определении таких терминов как: «трудовая эксплуатация», «принудительный труд», «подневольное состояние», «торговля людьми» и прочее. Выбраны и проанализированы отдельные решения Европейского суда по правам человека, которые касаются фактов трудовой эксплуатации.

Ключевые слова: Европейский суд по правам человека, решение ЕСПЧ, трудовая эксплуатация, принудительный труд, подневольное состояние, торговля людьми.

Kravchenko K.S. Practice of the European court of human rights in cases related to the discovery of evidence of labor exploitation.

The article highlights practice of the European Court of Human Rights in cases related to the discovery of evidence of labor exploitation, focuses on analysis of defining terms such as «labor exploitation», «forced labor», «servitude», «human trafficking» and more. The author stresses on importance of study European Court of human rights practice, because of this judgments are binding on the territory of Ukraine, as well as they are towards to implementation requirements of the Convention for the Protection of Human Rights. The author selected and analyzed some judgments of European Court of human rights, concerning the fact of labor exploitation.

Key words: European Court of Human Rights, ECHR practice, labor exploitation, forced labor, servitude, human trafficking.

Постановка проблеми

Відповідно до ст. 9 Конституції України, зміст якої полягає у тому, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до яких рішення є обов'язковим для виконання Україною, відповідно до ратифікованої у 1997 році вищезазначеної Конвенції. Так, фактично, Україною на шляху до побудови демократичної, правової держави, ратифікацією Конвенції та прийняттям зазначено вище закону у 2006 році офіційно було визнано практику Європейського суду як джерело права, при цьому їй надано пріоритетне значення у порівнянні з національним законодавством.

Всі зазначені положення безпосередньо стосуються виконання рішень Європейського суду у справах про торгівлю людьми, яка, на жаль, набуває все більшого поширення не тільки в Україні, а й у світі загалом.

Протоколом про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності зазначено, що «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу [3].

Відповідно до звіту Державного департаменту США про торгівлю людьми, Україна є країною походження, транзиту і призначення для чоловіків, жінок і дітей, які стають жертвами торгівлі людьми. Найчастіше зазначені особи потерпають від трудової експлуатації як в Україні, так і у сусідніх країнах - Росії, Польщі, Туреччині, в інших районах Європи, Близького Сходу і навіть у Сполучених Штатах [9].

Статистичні дані, сформовані на основі результатів дослідження Міжнародної організації з міграції, навесні 2015 р. зафіксували дані, відповідно до яких лише у 2012-2014 рр. при виїзді за кордон на роботу або з метою шлюбу від торгівлі людьми могли постраждати понад 40 тис. українців. У поєднанні з результатами досліджень, що були здійснені на замовлення МОМ до 2012 р., за період з 1991 р. понад 160 тис. українців постраждали від торгівлі людьми [11]. Враховуючи той факт, що за 2016, 2017 роки економічний розвиток України не поліпшився, а якраз навпаки, а зубожіле населення змушене шукати засобів для існування, цілком розумно можна припустити, що показники торгівлі людьми збільшилися.

Враховуючи дані соціологічного опитування Інституту Горшеніна, понад 40% економічно активних українців віком від 18 до 29 років готові виїхати з України заради більш оплачуваної роботи та кар'єрних перспектив. За даними опитування компанії GFK Ukraine, 8% громадян України (а це близько 3 млн. осіб) найближчим часом будують плани щодо трудової міграції за кордон. Наприклад, 5 років тому ця кількість була більш ніж удвічі меншою - 1,2 млн. На сьогодні найпоширенішою є саме трудова експлуатація (сексуальна - займає друге місце).

Тобто, як бачимо, світ зіткнувся з колосальною проблемою поширення торгівлі людьми.

Ступінь розробленості проблеми. Питання досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень щодо торгівлі людьми досліджували Н.М. Ахтирська, В.С. Батиргареєва, П.В. Горбаченко, В.О. Іващенко, В.М. Куц, Л.Г. Ковальчук, В.П. Огурецький, А.М. Орлеан, В.М. Підгородинський, Н.В. Плахотнюк, В.Т. Маляренко, В.В. Турок, Т.М. Юденко та інші вчені. Проте, дослідження практики Європейського суду з прав людини у справах, пов'язаних із виявленням фактів трудової експлуатації, не було предметом спеціального наукового пошуку.

Метою статті є дослідження практики Європейського суду з прав людини у справах, пов'язаних із виявленням фактів трудової експлуатації.

Виклад основного матеріалу

У світі нараховується близько 232 мільйони зовнішніх мігрантів і 740 мільйонів внутрішніх мігрантів, більшість з яких шукає роботу. За даними Міжнародної організації праці, близько 21 мільйону трудових мігрантів стають жертвами торгівлі людьми, зокрема залучаються до примусової праці [10].

Прийняття ряду документів, зокрема Конвенції про рабство від 1926 року, Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства 1956 року, Конвенції МОП про примусову чи обов'язкову працю № 29 1930 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року, Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року, Конвенцію Міжнародної організації праці (МОП) № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» свідчить про консолідацію зусиль у боротьбі з трудовою експлуатацією. Ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що нікого не можна тримати у рабстві або у підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю [1].

Протоколом про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї визначено, що «експлуатація включає, як мінімум, <...> примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан ...» [3].

Розглядаючи поняття трудової експлуатації, необхідно враховувати, що у ряді міжнародних нормативно-правових актів можна знайти різні терміни, які так чи інакше характеризують той чи інший стан трудової залежності особи від інших осіб. Використовують терміни «рабство», «примусова праця», «підневільний стан» тощо. Так, зокрема у Конвенції про рабство від 1926 року та Додатковій конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства 1956 року визначається термін «рабство», який являє собою стан особи, щодо якої здійснюються деякі або всі правомочності, властиві праву власності, а під «рабом» розуміється особа, що перебуває у такому стані або положенні [4].

У ст. 2 Конвенції про примусову чи обов'язкову працю надано визначення примусової чи обов'язкової праці, що означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг. Термін «підневільний стан» являє собою форму примусової праці, яка містить, крім зобов'язання, надання певним особам послуг під примусом, відчуття постійності і незмінюваності складеної ситуації [5].

Що ж до власне тлумачення «експлуатації», то варто зазначити, що хоча термін є визначальним при розумінні сутності торгівлі людьми, його трактування немає у жодній конвенції. Тому термін є дещо «розмитим», особливо у частині трактування завданої шкоди як фізичного, так і морального характеру. Міжнародна Організація Міграції роз'яснює, що експлуатація являє собою дії, пов'язані із незаконним використання когось або чогось, зокрема дії, пов'язані з незаконним використанням будь-якої особи для своєї власної вигоди (напр., примусова праця, рабство або інститути і звичаї, подібні до рабства, підневільний стан ...) [13].

У примітці 1 до ст. 149 КК України законодавцем надано тлумачення, відповідно до якого «під експлуатацією людини слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання у порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення у боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо».

Трудова експлуатація є найпоширенішим видом експлуатації, який зустрічається при розслідуванні фактів вчинення торгівлі людьми. Ці люди, у практично всіх випадках, підпадають під категорію «неформально зайнятих осіб». Проблемою зайнятості є не тільки безробіття, але й наявність значного прошарку трудящої бідноти, яка працює у важких умовах, виробляє товари і послуги, але їх праця не врегульована відповідно до законодавства, а тому дуже часто порушуються права таких осіб. Найчастіше потерпають від трудової експлуатації неформально зайняті особи у секторах праці, які не потребують спеціальних навичок для роботи - це праця у незареєстрованих підприємців з найманими працівниками і тих, що працюють в умовах усного найму, зайнятих у домашньому господарстві, а також особи, зайняті у формальних секторах, але працюють без контракту.

Оскільки виконання рішень Європейського Суду з прав людини є обов'язковим, доцільно звернути увагу на найбільш відомі справи ЄСПЛ, пов'язані з трудовою експлуатацією:

У рішенні ЄСПЛ Сіліадін проти Франції, судом було виявлено порушення ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - заборона рабства, підневільного стану, примусової праці чи обов'язкової праці. Суд дійшов висновку, що 18 річна громадянка Того, яка була змушена декілька років безоплатно працювати домашньою прислугою по 15 годин на день, без вихідних, знаходилася у підневільному стані і виконувала примусову працю. У той же час суд встановив, що особа не знаходилася у рабстві, оскільки, хоч вона і залежала від свого господаря, проте він не мав «права власності» на неї, яке б могло принизити особу до стану речі [16].

У рішенні ЄСПЛ Ранцев проти Кіпру та Росії заявник вбачав порушення ряду статей - 2, 3, 4, 5 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку із відсутністю належного розслідування смерті його дочки, відсутністю належного захисту його дочки поліцією Кіпру у той час, коли вона була живою, з метою доведення того, що його дочка постраждала від сексуальної експлуатації і жорстокого поводження. Судом було встановлено, що мала місце не тільки сексуальна експлуатація, а також і експлуатація праці в умовах рабства і підневільний стан. Тобто було виявлено порушення ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [15].

У рішенні Штуммер проти Австрії заявник скаржився на те, що перебуваючи в ув'язненні 28 років і працюючи, він так і не отримав право на пенсійне забезпечення. Європейський суд не виявив порушень ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши, що хоч і не було передбачене пенсійне забезпечення для в'язнів, обов'язкова робота, яку він виконував як в'язень, без права участі у системі пенсій по старості, слід розглядати як роботу, виконання якої звичайно вимагається під час ув'язнення, і тому це не було примусовою чи обов'язковою працею [17].

У рішенні Ван дер Месселе проти Бельгії заявником у справі виступав адвокат-стажист, який був призначений безкоштовно захищати незаможних обвинувачених. Він вважав, що це є примусовою працею. Судом було встановлено відсутність порушення ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки безкоштовна юридична допомога, яку заявник повинен був надавати, була пов'язана з його професійною діяльністю та надавала йому певні переваги, зокрема право брати участь у судовому процесі, що сприяло підвищенню його кваліфікації та майстерності як адвоката. При цьому, надання безоплатної правової допомоги є діяльністю, передбаченою законодавством, і має на меті реалізацію права мати адвоката і права на безоплатну правову допомогу для тих осіб, які не мають можливості оплатити послуги адвоката. Також суд при прийнятті рішення посилався на те, що зазначена вище діяльність заявника не займала весь його робочий час і він мав змогу заробляти грошові кошти.

У справі О.І. проти Сполученого Королівства заявниця, громадянка Уганди, скаржилася на те, що після прибуття до Сполученого Королівства (вона погоджувалась, що незаконно перетнула кордон Сполученого королівства з фальшивим паспортом, рятуючись від сексуального насильства в Уганді), у Сполученому Королівстві вона була піддана трудовій експлуатації - мали місце порушення ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме, її змусили безкоштовно доглядати за літньою людиною, яка страждала на хворобу Паркінсона. У неї були відібрані документи, вона була змушена перебувати на чергуванні добу безперервно, її тримали в ізоляції і постійно погрожували насильством і депортацією.

У справі М та інші проти Італії та Болгарії заявники, громадяни Болгарії циганського походження, скаржаться на порушення ст. 4 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме на те, що після прибуття в Італію у пошуках роботи, їх дочка була затримана якимись особами, які, погрожуючи зброєю, змусили її працювати і красти; також вона піддавалася сексуальному насильству з боку циганської родини, що проживала у селищі Гісларенго. Заявники стверджують, що італійська влада не провела належного розслідування. ЄСПЛ дійшов висновку, що відбувалося порушення ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині нездатності правоохоронних органів провести ефективне розслідування, у силу чого було зібрано мало доказів у справі. У той же час факт вчинення торгівлі людьми так і не був доведений.

трудовий суд торгівля людина

Література

1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.uaЛaws/show/995_004)p.

2. Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 від 17.06.1999 № N 182 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_166;

3. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї від 15.11.2000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_791.

4. Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв подібних до рабства від 07.09.1956 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_160.

5. Конвенція про примусову чи обов'язкову працю № 29 від 28.06.1930 № 29 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua /laws/ show/993_136.

6. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16.05.2005. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/ show/994_858.

7. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/rada/show/254%

8. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV // Голос України від 05.04.2006 р. - № 62.

9. Україна: доповідь Держдепартаменту США про торгівлю людьми. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrainian.voanews.eom/a/us-ukraine-human-trafficking/ 3398912.html.

10. Департамент по экономическим и социальным вопросам ООН, «Количество внутренних мигрантов по всему миру достигает 232 миллиона», Popula on Facts, № 2013/2, Сентябрь 2013 года. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://esa.un.org/unmigra on/documents/ The_number_of_interna onal_migrants.pdf.

11. Дослідження з питань міграції та торгівлі людьми: Україна, 2015. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// iom.org.ua/sites/default/ les/ pres_kit_g _iom2015_ua_ n_3_2. pdf.

12. Международная организация труда, `Forced labour, human tra cking and slavery: Facts and gures', интернет-статья. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ilo.org/ global/topics/forced-labour/lang--en/index.htm. По состоянию на 31 октября 2015 года.

13. Глоссарий терминов в области миграции. - 2-е издание. - Международный закон о миграции № 25, Международная организация по миграции, Женева, 2011 год, стр. 35;

14. C.N. and V. v. France (С.Н. и В. против Франции), № 67724/09, 11 октября 2012 г;

15. Rantsev v. Cyprus and Russia (Ранцев против Кипра и России), № 25965/04, ЕСПЧ 2010 (выдержки);

16. Siliadin v. France (Силиадин против Франции), № 73316/01, ЕСПЧ 2005-VII;

17. Stummer v. Austria (Штуммер против Австрии) [GC], № 37452/02, ЕСПЧ 2011 г;

18. М. та інші проти Італії та Болгарії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hrlib.kz/wp-content/ uploads/2015/12/2012-М.-и-др.-против-Ита- лии-и-Болгарии. pdf;

19. Ван дер Месселе проти Бельгії. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldcourts.com/echr/ rus/decisions/1983.11.23 van der mussele.html

Размещено на Allbest.ru