Регіональний розвиток як реалізація регіональної політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Світлична Ю.О., к. н. з держ. упр.

Харківська обласна державна адміністрація

У статті розглянуті основні тенденції регіонального розвитку як реалізації регіональної політики держави. Вказано, що однією з основних умов регіонального розвитку є належне правове забезпечення економіки країни. Виокремлено основні проблеми розвитку регіону в сфері економіки. Запропоновано та охарактеризовано основні напрямки вдосконалення економічного розвитку регіонів. Показано, що сучасний стан розвитку суспільства характеризується зростанням ролі регіонів як економічних суб'єктів міжнародного рівня, безпосередніх учасників міжнародного поділу праці. В нинішніх умовах регіональний розвиток суттєво впливає і визначає загальнонаціональні темпи розвитку.

Ключові слова: регіональний розвиток, економіка, реалізація, регіональна політика, інтеграція, правове забезпечення, вдосконалення.

В статье рассмотрены основные тенденции регионального развития как реализации региональной политики государства. Указано, что одним из основных условий регионального развития является надлежащее правовое обеспечение экономики страны. Выделены основные проблемы развития региона в сфере экономики. Предложены и охарактеризованы основные направления совершенствования экономического развития регионов. Показано, что современное состояние общества характеризуется возрастанием роли регионов как экономических субъектов международного уровня, непосредственных участников международного разделения труда. В нынешних условиях региональное развитие существенно влияет и определяет общенациональные темпы развития.

Ключевые слова: региональное развитие, экономика, реализация, региональная политика, интеграция, правовое обеспечение, совершенствование.

Svitlychna Yu.O. REGIONAL DEVELOPMENT AS THE IMPLEMENTATION OF THE STATE REGIONAL POLICY

The article considers the main tendencies of regional development both in realization of regional policy of the state. It is stated that one of the main conditions of regional development is proper legal provision of the country's economy. The main problems of the region's development in the sphere of economy are singled out. The main directions of improvement of regional economic development are described and described. It is shown that the current state of development of society is characterized by the growing role of regions as economic entities of the international level, direct participants in the international division of labor. Under the current conditions, regional development significantly influences and determines the national development rate.

Key words: regional development, economy, realization, regional policy, integration, legal support, improvement.

Вступ. Україна як держава системно зазнає політичних, економічних та соціальних змін, які відбуваються під впливом процесів інтеграції та глобалізації. Такі процеси, в свою чергу, потребують винайдення принципово нових підходів до формування шляхів розвитку регіонів України.

Стан дослідження проблеми. Проблеми та перспективи регіонального розвитку досліджувалися такими вченими, як:

О.М. Бандурка, І.Л. Райнін, О.В. Носова, О.П. Гетьманець, С.В. Симов'ян, О.Я. Жаліло та ін.

Зважаючи на тривале і всебічне висвітлення проблем регіонального розвитку та враховуючи сучасні проблеми розвитку регіонів, необхідне додаткове дослідження існуючих тенденцій регіонального розвитку та визначення основних напрямів покращення стратегій розвитку регіонів України. економіка регіональний розвиток міжнародний

Виклад основного матеріалу. 5 лютого 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про засади державної регіональної політики» [1], в якому визначені основні правові, економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні й організаційні принципи державної регіональної політики як складової частини внутрішньої політики України.

Державна регіональна політика визначена в Законі як система цілей, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для забезпечення високого рівня життя людей на всій території України з урахуванням природних, історичних, економічних, екологічних, географічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної та культурної самобутності.

Державна регіональна політика забезпечується відкритістю і прозорістю, вільним доступом до інформації, передачею на місця владних повноважень для їх кращої реалізації, єдністю загальнодержавних інтересів і цілей, підтримкою просторової, політичної, економічної, соціальної, гуманітарної цілісності України. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується зростанням ролі регіонів як економічних суб'єктів міжнародного рівня, безпосередніх учасників міжнародного поділу праці. В нинішніх умовах регіональний розвиток також суттєво впливає і визначає загальні темпи національного розвитку. І тому пріоритети управління соціально-економічним розвитком регіонів є найбільш актуальними у більшості країн світу. На сучасному етапі перед Україною постає необхідність побудови принципово нової моделі взаємовідносин між центром та регіонами, удосконалення інструментарію регіональної політики, правового закріплення статусу регіону, формування принципів розмежування повноважень різних рівнів управління тощо. Ставлення до розробки регіональної стратегії розвитку як до найважливішого заходу регіонального управління, що за самою своєю суттю має поєднувати перспективну та поточну діяльність, погоджувати дії між різними суб'єктами державного регулювання в інтересах зростання добробуту суспільства та підвищення показників регіонального розвитку, є,, безперечно, домінуючим у сучасній державній регіональній політиці [2].

Стратегії регіонального розвитку регіонів України на період до 2020 року були ухвалені у другій половині 2014-2015 років (крім стратегій АР Крим та м. Севастополь); необхідність підготовки регіональних стратегій була означена в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року (2014 р.) [3] (далі - ДСРР) на виконання Плану заходів з її реалізації. Стратегія як документ, що окреслює перспективи розвитку регіонів на серед- ньостроковий період, повинна забезпечити стабільність розвитку регіонів та створювати передумови для економічного зростання.

Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року по суті визначає шляхи реалізації державної регіональної політики на відповідний період. Розроблення ДСРР - 2020 здійснено з врахуванням змін, які відбулися у розвитку регіонів країни за останні роки. Вони характеризувалися двома взаємопов'язаними тенденціями.

Перша з них - поступово зростаюча концентрація економічної активності як на національному, так і регіональному рівні. На загальнодержавному рівні це проявляється у зосередженні основних ресурсів розвитку в м. Києві, де виробляється понад 20% ВВП країни, акумулюється половина всіх прямих іноземних інвестицій, зростає чисельність його населення за рахунок міграції з інших регіонів. Три чверті працівників, зайнятих там переважно у сфері послуг, мають вищу освіту. На регіональному рівні проявляється доволі стійкий тренд підвищення концентрації економічної діяльності в обласних центрах та оточуючих їх районах, у більшості яких концентрується понад 60% будівництва, інвестицій та виробництва.

Друга тенденція - подальша нерівномірність розвитку територій, зростання у зв'язку з цим міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій, що свідчить про триваючі дивергентні процеси серед регіонів. Ще більш контрастнішою є диференціація розвитку на рівні адміністративних районів та невеликих міст, у третині з яких тривалий час зменшується як економічна активність, так і чисельність населення. Слід відзначити, що міжрегіональні диспропорції стримувалися уповільненим розвитком країни в останнє десятиліття у цілому і, хоч зміни в соціально-економічному розвитку 2016-2017 років відбулися на краще, вони ще не є досить відчутними.

Досвід більшості країн світу свідчить, що ефективна регіональна політика держави можлива, коли завдання регіонального розвитку чітко координуються з цілями загальнонаціонального розвитку. За умов відсутності довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку України, яка б визначала пріоритети розвитку держави на 10-20 років, під час розробки Державної стратегії регіонального розвитку загальнонаціональними орієнтирами слугували короткострокові цілі розвитку, які були викладені у Програмі економічних реформ.

За час впровадження та виконання стратегії розвитку регіонів виникла низка проблем, які гальмують соціально-економічний розвиток регіонів, зокрема:

1) часта зміна нормативно-правових документів із формування стратегій регіонального розвитку, що не сприяє системності й планомірності регіонального планування;

2) відмінність підходів до формування стратегій регіонального розвитку;

3) складність узгодження пріоритетів розвитку кожного регіону з пріоритетами державної регіональної політики;

4) статичний характер стратегій та неспроможність реагування на плинність соціально-економічної ситуації, що є наслідком відсутності прогнозної частини у регіональних стратегіях або сценаріїв розвитку на серед- ньостроковий період;

5) недостатнє врахування інтересів громадськості під час розробки стратегій та здійснення контролю за їх виконанням;

6) розрізненість регіональних стратегій, те, що вони стосуються винятково питань даного регіону, не пов'язані між собою [4].

Вирішення цих проблем залежить від вироблення принципово нових, загальних напрямків розвитку регіонів та запровадження заходів їх реалізації у всіх регіонах України.

Основним напрямком розвитку регіонів України повинно бути належне правове забезпечення економіки країни, оскільки сприятливий економічний клімат є запорукою ефективної діяльності держави в усіх сферах суспільних відносин.

Серед сучасних проблем економіки регіонів в Україні можна виділити: незначний рівень конкурентоспроможності економіки регіонів; посилення диспропорцій регіонального розвитку; несприятливі умови для розвитку людського, інтелектуального та соціального капіталів, хаотичність інвестиційних процесів на регіональному рівні; недостатньо дієву інфраструктуру для впровадження комплексу структурних перетворень економіки регіонів. Це зумовлено зниженням інноваційного потенціалу розвитку регіонів України; сировинною спеціалізацією виробництва; зниженням здатності до відтворення капіталу в пріоритетних галузях; посиленням асиметрії на регіональних ринках праці; зменшенням податкової бази через зменшення обсягів діяльності підприємств; скороченням обсягів фінансування соціальної сфери; погіршенням демографічної ситуації [5].

Головними орієнтирами у розвитку окремих галузей економіки в Україні на майбутню перспективу повинні стати пріоритетний розвиток внутрішнього ринку, збільшення глибини переробки сировини і зростання частки виробництва інвестиційних та споживчих товарів. Докорінного перегляду потребує система стимулів економічного зростання на рівні регіонів. В основу політики диверсифікації регіональної економіки має бути покладено мотивуючу роль держави щодо розвитку в регіонах видів діяльності, альтернативних традиційним; розвиток внутрішнього ринку та товарного виробництва регіональних виробників (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, сприяння імпортозаміщенню); збалансування галузевої структури капіталовкладень та пошуку нових «точок» залучення інвестиційних ресурсів на регіональному рівні.

Разом з тим, напрямками правового забезпечення розвитку економіки регіонів повинні стати:

1. Обмеження втручання держави у підприємницьку діяльність. У 2014 році було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб'єктів господарювання» [6], норми якого направлені на вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері розвитку підприємництва. Проте проблем у цій сфері виникає значно більше. Численні перевірки контролюючими органами малого та середнього бізнесу порушують їх нормальну діяльність, а бюрократичні вимоги до ведення своєї діяльності змушують велику кількість підприємців просто припинити свій бізнес. Саме тому це питання є актуальним для регіонального розвитку економіки країни. Президент України П. Порошенко в посланні до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році» зазначив, що «правоохоронці повинні взагалі забути про контроль за малим бізнесом. Крім тих випадків, коли є аргументована підозра, - а не конкуренти нашептали, що певний підприємець задіяний у конкретній шахрайській схемі.

І, до речі... Хоча б при підготовці бюджету 2018 року пропонував би утриматися від чергових пропозицій скасувати або вихолостити єдиний податок. В мене прохання - треба дати хоч трохи людям, які називаються середнім класом, попрацювати в режимі кількарічного планування. А то вже стало традицією, що доля малого бізнесу в новому році стає відомою лише за декілька навіть не місяців чи тижнів, а годин до святкового привітання Президента.

І хочу наголосити, що середній клас - це той, на плечі якого лягло найбільше навантаження за ці три роки. Він платить повні енергетичні тарифи, не маючи права на субсидії, він за ці три роки позбавлений права, і правильно позбавлений, оптимізації податків, він відчув скорочення платоспроможного попиту і витримав це. І сьогодні потребує нашої з вами підтримки. Саме цей середній клас - від айтішника за комп'ютером до фермера в полі, - потребує часу для реабілітації. Середній клас без субсидій, ще раз наголошую, пережив девальвацію, пережив інфляцію, зростання тарифів, проблеми з кредитами і багато інших проблем. Наголошую - свою ціну він сплатив сам, весь тягар виніс сам - без жодної підтримки чи допомоги з боку держави. Відновлення і розширення середнього класу - це інтерес не лише людей, які належать до цієї соціальної групи. Чим потужнішим він є, тим заможнішим є суспільство, тим більше успішних та ініціативних людей. Тим стійкіша демократія, тим сильніша країна. І я просив би всіх нас - і Верховну Раду, і уряд це політико-соціальне завдання точно врахувати при плануванні і податкових новацій, і бюджетних новацій, і в законотворчій активності - враховувати як пріоритетне» [7].

2. Створення системи пільг для кредитування малого та середнього бізнесу. Нині є низка системних загроз, які обумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них: обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання; відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства; надто вузьке коло постачальників, що може утворювати небажану залежність бізнесу; недостатній розвиток інфраструктури збуту продукції та післязбутового обслуговування; локальність ресурсів та збутових ринків, відтак - межі для зростання; низька конкурентоспроможність продукції, у виробництві якої важлива економія на масштабах, відтак - конкуренція з боку великих підприємств; висока вразливість щодо несприятливих економічних та позаекономічних факторів; нестабільність доходів підприємств та зайнятих на них осіб; соціальна незахищеність працівників, що створює труднощі найму та інше [8]. Всі ці проблеми обумовлені невигідними умовами кредитування бізнесу в Україні, які потребують перегляду та вдосконалення шляхом запровадження певних пільг.

3. Захист вітчизняних товаровиробників від нездорової конкуренції. Сьогодні тільки 8% від внутрішнього ринку належить вітчизняним товарам, незважаючи на те, що підприємства України здатні повністю або частково задовольнити потреби країни в тому чи іншому товарі, завантажені й діють лише на 30-50%. Таким чином, враховуючи наміри України вступити до ЄС, що призведе до збільшення імпортних надходжень на територію країни, появу нових конкурентів, проблема підтримки та захисту вітчизняних товаровиробників є вкрай важливою.

4. Захист суб'єктів господарювання від рейдерства. Зазвичай вважається, що атака рейдерів може загрожувати лише великим підприємствам чи компаніям, проте є рейдери, цілі яких - магазини, автозаправки та ін., захопивши які вони відразу шукають покупця. Також рейдерством можуть займатися відносно незалежні структури (часто відома фінансова або інвестиційна компанія, банк). Вони є професійними рейдерськими організаціями, які можуть мати будь-яку організаційну форму. їх штат може складати до двох десятків осіб, кожна з яких займається окремим напрямом: збір і аналіз інформації, розробка і забезпечення юридичного супроводу діяльності рейдера, відділ реалізації проектів, служба безпеки [9]. Захист від таких рейдерських атак забезпечить розвиток бізнесу, а відповідно, й економіки регіону.

5. Попередження кіберзлочинності. Кіберзлочинність - це злочинність у так званому «віртуальному просторі», яка поділяється на чотири типи комп'ютерних злочинів, що посягають на конфіденційність, цілісність і доступність комп'ютерних даних і систем: незаконний доступ (протиправний умисний доступ до комп'ютерної системи або її частини); незаконне перехоплення (протиправне умисне перехоплення не призначених для громадськості передач комп'ютерних даних на комп'ютерну систему, з неї або в її межах); втручання в дані (протиправне ушкодження, видалення, порушення, зміна або припинення комп'ютерних даних); втручання в систему (серйозна протиправна перешкода функціонуванню комп'ютерної системи шляхом введення, передачі, ушкодження, видалення, порушення, зміни або припинення комп'ютерних даних) [10]. Такі злочини беззаперечно заподіюють шкоду підприємницькій діяльності в нашій країні, а тому забезпечення захисту та попередження кіберзлочинності позитивним чином вплине на розвиток економіки.

6. Продовження децентралізації, що за минулі два роки дало можливість збільшити місцеві бюджети у два з половиною рази з 69 млрд. грн. у 2014 році до 170 млрд. грн., запланованих на поточний рік, які вже перевиконані.

7. Посилення транскордонного співробітництва між Україною та країнами Європи. Транскордонне співробітництво становить одну з форм інтеграційної взаємодії прикордонних територій різних держав через коопераційні, виробничі та інші зв'язки окремих господарюючих суб'єктів [11]. Створенню транскордонних регіонів в Україні сприяє регіональна політика Європейського Союзу, яка стимулює розвиток зв'язків між прикордонними територіями різних країн, у тому числі тих, що не входять до ЄС. Розвиток транскордонного коопераційного простору призводить до розширення ринку праці, товарів, послуг, інвестицій. Така інтеграція забезпечує додаткову синергію та соціально-економічну доповнюваність. Саме тому державна стратегія України повинна визначати умови для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечивши їхній сталий розвиток на сучасній технологічній основі.

Висновок. Таким чином, головною проблемою розвитку економіки України є розба- лансованість її системи, недостатня керованість як в адміністративному розумінні, так і в сфері дії економічних законів. Вирішення цієї проблеми залежить від здійснення в Україні нової регіональної економічної політики на комплексній основі, політики регіонального саморозвитку, побудованій на взаємодії всіх елементів виробничої системи з орієнтуванням на максимальний економічний і соціальний ефект і на загальнодержавні програми розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про засади державної регіональної політики : Закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2015. - № 13. - Ст. 90.

2. Райнін І.Л. Ефективність реалізації державної регіональної політики / І.Л. Райнін // Публічне право. - 20І6. - № 2 (22). - С. 107-112.

3. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 385 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/385-2014-%D0%BF.

4. Шевченко О.В. Оновлення регіональних стратегій задля забезпечення стабільного розвитку / О.В. Шевченко // Аналітична записка. - № 38. Серія «Регіональний розвиток», листопад 2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/region_strategy- 26d31.pdf.

5. Гавкалова Н. Л. Соціально-економічний розвиток регіонів України: проблеми та перспек

тиви / Н. Л. Гавкалова [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/bitstream/ 123456789/4693/1/СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНИЙ%20 РОЗВИТОК %2 0РЕГІОШВ%2 0УКРАШИ%2 0 ПРОБЛЕМИ%20ТА%20ПЕРСПЕКШВИ^Е

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб'єктів господарювання : Закон України від 22.07.2014 № 1600^11 // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2014. - № 36. - Ст. 1189.

7. Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році» від 7 вересня 2017 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/poslannya- prezidenta-ukrayini-do-verhovnoyi-radi-ukrayim-pr-43086.

8. Шевцова О.Й. Особливості кредитування малого та середнього бізнесу / О.Й. Шевцова, О.С. Шкуту // Вісник Дніпропетровського університету, 2008. - С. 198-213.

9. Гордійчук І. Корпоративні пірати ХХІ століття, або як впізнати рейдера / І. Гордійчук [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vybory.org/articles/337.html.

10. Конвенція про кіберзлочинність. Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 23.11.2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/994_575.

Розвиток транскордонного співробітництва з новими державами-членами ЄС : [метод. рек.] / [авт. кол.: В.М. Кривцова (кер.), О.М. Овчар, О.А. Остапенко та ін.]. - К. : НАДУ, 2009. - 40 с.

Размещено на Allbest.ru