Світовий досвід регулювання міжнародної інвестиційної діяльності

Попова Ю.М.

Анотації

У статті узагальнено особливості регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в сучасних економічних умовах. Проведено дослідження закордонного досвіду формування інвестиційної привабливості країни. Виявлено переваги та недоліки інвестиційної політики іноземних країн. Наведено основні фактори, що сприяють залученню іноземних інвестицій у зарубіжних країнах.

Таблиця 1Прямі іноземні інвестиції, залучені в економіку країн, млн дол. США [складено за: 6]

Наступну позицію на світовому ринку інвестицій посідає Китай. Успіхи країни в залученні міжнародних інвестицій пов'язані з реалізацією таких заходів: ефективна і гнучка система оподаткування іноземних осіб; функціонування спеціальних економічних зон і відкритих приморських міст для іноземних інвесторів; наявність дешевої робочої сили; прийнятний рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури в районах пільгового інвестування; сприятливе митне та валютне законодавство тощо [8].

У Швейцарії між органами влади різних рівнів встановлені децентралізовані відносини. Адміністративним одиницям надана самостійність в управлінні регіоном, рівень відповідальності відповідає рівню повноважень, забезпечених коштами. У цій країні створена досить демократична система управління. Аналізуючи політику Швейцарії в підвищенні інвестиційної привабливості, слід відзначити, що в країні не існує спеціалізованого законодавства та спеціалізованих інститутів для регулювання інвестиційної діяльності [5, с. 141--143], що негативно позначається на формуванні інвестиційної привабливості. Надання консультаційної допомоги інвесторам в цій країні здійснюється всіма великими банками. Основним обмеженням у Швейцарії щодо інвестицій є заборона сприянню припливу фінансових коштів із-закордону, які попадають під визначення "відтік капіталу". У державі не допускається відмивання грошей та приховування особи власника банківського рахунку. Наданням пільг при здійсненні інвестиційної діяльності на державному та регіональному рівні у Швейцарії займаються федеральний уряд та адміністрації кантонів [5, с. 141--143].

Важливе місце у формуванні інвестиційної політики Великої Британії належить регіональним агентствам та корпораціям розвитку (Шотландське та Уельське агентства розвитку, корпорації розвитку районів лондонських доків та ріки Мейсер). Такі організації можуть краще зосередитись на дослідженні переваг розвитку регіону та забезпечити його подальший розвиток та процвітання. З метою сприяння розвитку регіональної політики стимулювання інвестицій видаються позики Європейського інвестиційного банку на пільгових умовах до 50% вкладень в основний капітал [5, с. 141--143]. У Великій Британії іноземні інвестори звільнені від отримання дозволів на здійснення своєї діяльності на території держави.

Оскільки кожний інвестор прагне максимі- зувати свою вигоду, повинен існувати певний контроль за діяльністю іноземних компаній, влада повинна залишатись у країні, а не переходити до іноземних контрагентів. Перевагою в законодавстві Великої Британії є те, що згідно з Законом "Про промисловість": "Уряд може заборонити купівлю іноземними інвесторами важливих підприємств обробної промисловості, якщо це суперечить інтересам держави. У галузях авіаційного та водного транспорту діяльність іноземних компаній дозволяється лише під національним контролем" [5, с. 141--143]. Створення таких обмежувальних заходів сприяє підтримці національних інтересів, реалізації поставлених цілей.

Серед інших чинників, які сприяють залученню інвестицій в економіку країни, слід виділити такі: ефективна структурна перебудова і поліпшення економічної ситуації у країні, бажання іноземних фірм зайняти нові ринки збуту для своїх товарів, висока норма прибутку завдяки низьким витратам на робочу силу; ефективна система оподаткування (немає податків на капіталовкладення в обладнання, знижені податки на інвестиції в будівництво споруд) [8].

Значний інтерес у формуванні інвестиційної політики та регулювання інвестиційної діяльності представляє Канада. Економіка Канади є високорозвиненою, із значною питомою вагою іноземного капіталу в народному господарстві. У країні існує чіткий розподіл повноважень між федеральними і провінційними органами влади щодо регулювання інвестиційної діяльності [5, с. 142--143]. Провінції можуть на своєму рівні регулювати в законодавчому порядку іноземні інвестиції, якщо це регулювання не суперечить федеральному законодавству. Це дозволяє узгодити дії щодо залучення іноземних інвестицій та сприяє підвищенню інвестиційної привабливості. Налагоджена система державного регулювання дозволяє полегшити умови ведення бізнесу. Для здійснення підприємницької діяльності на території будь-якого регіону іноземні інвестори повинні отримати федеральну ліцензію. Також у Канаді існує контроль держави за допущенням іноземних інвесторів у національну економіку [5, с. 142--143].

У Німеччині основними законодавчими актами для регулювання іноземних інвестицій є Закон "Про зовнішні економічні зв'язки" та Закон "Про кредити" [5, с. 141--143], згідно з якими не існує законодавчих обмежень на рух капіталу, на обсяг і характер валютних угод, а також на фінансування іноземних компаній на місцевому ринку позикового капіталу. Але необхідна наявність ліцензій для ведення діяльності в деяких галузях економіки: медичній, фармацевтичній, транспортній, страховій, банківській, у готельному і ресторанному бізнесі. У Німеччині лише одного разу були введені обмеження (1973--1974 рр.), які діяли 12 місяців та полягали в необхідності отримання іноземними інвесторами дозволу Бундесбанку на здійснення інвестицій.

Для України цінним є досвід країн Східної та Центральної Європи у вирішенні проблем регулювання міжнародної інвестиційної діяльності, зокрема, практики Угорщини, Польщі та Чехії. Її аналіз дає змогу виділити загальні моменти державної політики сприяння активізації міжнародної інвестиційної співпраці.

У цих країнах іноземним інвесторам гарантується національний режим. Усі пільги доступні для будь-якого інвестора незалежно від його національної приналежності за умови відповідності інвестора певним вимогам. Діяльність закордонних інвесторів дозволена практично у всіх сферах економіки. Їм дозволено купувати нерухомість, зокрема землі (за винятком земель сільськогосподарського призначення). Водночас уряд чітко фіксує об'єкти, в яких частка іноземного інвестора не може сягати 100%. В Угорщині, наприклад, до них належать: компанії, що входять до переліку стратегічних підприємств, деякі галузі промисловості, пов'язані з національною обороною, угорська авіалінія "Малєв". У Польщі галузеві закони накладають такі обмеження на частку іноземних інвесторів у ряді секторів: на повітряному транспорті - не більш як 49%, на радіомовленні та телебаченні - 33%. Для інвесторів введено диференційовані податкові пільги залежно від рівня розвитку регіону. Так, наприклад, підприємства, розташовані в депресивних регіонах Угорщини (де рівень безробіття перевищує 15%), повністю звільнені від сплати податку на прибуток терміном до 5 років за умови щорічного зростання продажів на 5% від обсягу інвестицій [8].

Щодо обсягів залучених іноземних інвестицій країнами - найближчими сусідами України, слід відмітити, що у 2015 р. найбільше інвестицій залучено Російською Федерацією (9824,9 млн дол. США) та Польщею (7489,4 млн дол. США). В економіку України залучено 2961 млн дол. США, що на 2251 млн дол. США більше, ніж у 2014 р, проте на 1538 млн дол. США менше, ніж у 2013 р. Обсяги залучених інвестиційних ресурсів іншими країнами значно нижчі (у млн дол. США): Білорусією - 1583,9; Угорщиною - 1269,9; Чехією - 1223,1 та Молдовою - 228,5 (див. таблицю 1).

Співвідношення повноважень між державними органами й органами місцевого самоврядування щодо регулювання портфельних інвестицій у різних країнах відрізняються і залежать від ряду факторів. Зокрема, від соціально-культурних та історичних традицій, рівня розвитку ринку цінних паперів. Так, у Німеччині і Франції на ринку портфельних інвестицій роль само- регулівних організацій зведена до мінімуму. Натомість наявний високий рівень державного регулювання. У Великій Британії, США та Японії у про-цесі регулювання ринку фінансових інвестицій активно беруть участь організації, які саморегулюються [8].

Висновки. Отже, в кожній країні створений свій режим регулювання міжнародної інвестиційної діяльності, який впливає на рівень інвестиційної привабливості країни. Одні країни використовують більш жорсткі методи регулювання діяльності інвесторів, інші навпаки - створюють ліберальне законодавство, що сприяє притоку капіталу. В одних країнах допуск міжнародних інвестицій в економіку регулює єдиний законодавчий акт, а в інших різні аспекти міжнародної інвестиційної діяльності регулює ціла сукупність нормативно-правових актів.

Важливу роль у формуванні інвестиційної привабливості відіграють органи місцевого самоврядування, спеціалізовані організації, на які покладено повноваження управління інвестиційними процесами. Від діяльності вище згаданих органів та структур залежить ефективність реалізації інвестиційної політики та рівень інвестиційної привабливості країни.

Важливим фактором інвестиційної привабливості досліджуваних країн є стабільність їх законодавства, оскільки потенційні інвестори оцінюють умови та можливості реалізації інвестицій, а також наявні гарантії щодо здійснення інвестування.

Практика регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в різних країнах світу є надзвичайно багатогранною. Підхід до регулювання міжнародної інвестиційної діяльності як до певної системи дозволяє охоплювати ті аспекти взаємодії суб'єктів інвестиційної діяльності, які забезпечують її найвищу ефективність.

Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в Україні має бути спрямоване на створення ефективної законодавчої бази, привабливого інвестиційного клімату, відповідного інституційного забезпечення. Крім того, доцільно стимулювати перехід економіки на інноваційний тип розширеного відтворення та надавати пріоритет інвестиціям у високі технології й інтелектуальний капітал.

1. Фісун К.А. Зарубіжний досвід формування іміджу й інвестиційної привабливості країни / К.А. Фісун // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - № 6 (61). - С. 100-104.

2. Карлін М.І. Фінансові системи країн Західної Європи: [навч. посіб.] / М.І. Карлін. - К.: ВЦ "Академія", 2013. - 320 с.

3. Соціально-економічний розвиток території: формування інвестиційної привабливості: колективна монографія /

4. О.А. Карлова, Х.І. Калашнікова та ін.. - Харків: "Друкарня Мадрид", 2016. - 182 с.

5. Стратегія сталого розвитку "Україна-2020" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/5/2015#n10.

6. Шевченко Н.І. Досвід системи державного гарантування іноземного інвестування в різних країнах / Н.І. Шевченко // Економіка та держава. - 2010. - № 4. - С. 143-143.

7. World Investment Report 2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldinvestmentreport.org.

8. Дмитрів В.І. Світовий досвід фінансового регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності / В.І. Дмитрів // Ефективна економіка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy. nayka.com.ua/?op=1&z=3214.

9. Стукало Н.В. Досвід державного регулювання іноземних інвестицій у країнах світу / Н.В. Стукало, А.В. Хуторна // Економіка сьогодення: актуальні питання та перспективи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://economics- issues.com.ua/zmist-zhurnalu/ekonomika-sogodennya- aktualni-pitannya-ta-perspektivi-2012-1/dosvid-derzhavnogo- regulyuvannya-inozemnix-investicij-u-kra%D1%97nax-svitu/.

Размещено на Allbest.ru