Концептуальні засади дослідження глобалізації та її впливу на розвиток світового ринку послуг

У сучасній науковій літературі намітилося декілька ключових підходів. У першому підході глобалізація постає як процес зміцнення торговельних та культурних зв'язків між найвіддаленішими куточками планети. Другий визначає її як процес поширення по всій планеті єдиних, спільних для всього людства технологій, культури, ідей, ціннісних орієнтацій, способу життя та поведінки. З позицій третього підходу глобалізацію тлумачать як виникнення спільних для світового співтовариства проблем (економічних, політичних, військових). Четвертий підхід визначає її як процес зростання вселюдських інтересів у всіх сферах людського буття, породжуваних поглибленням взаємозв'язків і взаємозалежності країн і народів. Це дає можливість характеризувати її як загальноцивілізаційний процес.

Вперше у традиційному для нашого часу значенні термін «глобалізація» було вжито Т. Левіттом у 1983 році, який підкреслив цим словом соціально-економічний бік проблеми -- появу феномена злиття ринків окремих продуктів, які виробляють великі багатонаціональні корпорації. Нині можна виділити такі тенденції у розумінні природи розвитку цього явища:

1) процес глобалізації -- це передусім тенденція до гомогенізації світу, життя за єдиним принципом, прихильність до єдиних цінностей, дотримання єдиних норм і звичаїв поведінки;

2) глобалізація постає нині як процес визнання зростаючої взаємозалежності, головним наслідком якого є підрив, руйнування наднаціонального, державного суверенітету під натиском дій глобальних фірм, релігійних угруповань, транснаціональних компаній;

3) глобалізація виявляє себе як сукупність процесів та структур, що співвідносяться з явищами взаємозалежності, взаємопроникнення та взаємообумовленості в планетарних рамках, результатом чого є формування цінностей буття людства [3, с. 84].

Л. Клайн визначає глобалізацію як рух товарів, послуг, фінансового капіталу між країнами і секторами економіки, рух людей між країнами з метою виконання економічних функцій, валютних операцій, а також рух інтелектуальної продукції між дослідними і навчальними центрами [4].

М. Делягін бачить в глобалізації «процес стрімкого формування єдиного загальносвітового фінансово-інформаційного простору на базі нових, переважно комп'ютерних технологій». У цьому, як стверджує дослідник, полягає відмінність глобалізації від інтеграції, «вищим рівнем якої вона є» [5]. глобалізація світовий ринок транснаціоналізація

Т. Левітт визначав глобалізацію як феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються транснаціональними компаніями. Нині більшість фахівців погоджується, що глобалізація -- це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростання взаємозв'язку та взаємозалежності національних економік, національних політичних та соціальних систем, національних культур, а також взаємодія людини та довкілля [8, с. 30].

В економічній енциклопедії йдеться про те, що глобалізація є категорією, що відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів, а з 60-х років ХХ століття набуває форм постійного й неухильного зростання міжнародного переплетіння національних економік. Глобалізація є продовженням міжнародного розподілу праці й одночасно процесом поетапного формування цілісного та взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно поєднані фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв'язками, значно більше всебічними, численними, глибокими, ніж на попередніх етапах. Глобалізація є найвищою стадією інтернаціоналізації всіх чинників виробництва та, охоплюючи всі національні економіки, поступово формує цілісну економічну систему світу [9, с. 264].

Сукупність численних суджень і поглядів на процеси глобалізації умовно можна поділити на два напрями. Прихильники першого з них намагаються виразити суть глобалізації через опис і подальше дослідження об'єктивних процесів насамперед в економічній сфері, що реально відбуваються в сучасному світі і радикально змінюють весь повсякденний спосіб життя сучасного людства. Відповідно до цього представники вказаного напряму прагнуть розглядати дії кожної національної держави у відповідь на об'єктивні виклики глобалізації. Прихильники другого напряму, навпаки, виходячи із власного суб'єктивного тлумачення суті процесів глобалізації, намагаються вивести нову ідеологію світового домінування (однієї країни, вузької групи країн, прихильників одного способу життя) та пропонують національним державам відповідне поводження та відповідний алгоритм їх існування в контексті розвитку глобалізації [10, с. 129].

Аналізуючи наукові праці, у яких досліджуються процеси глобалізації, можна відзначити, що стосовно поставлених питань існують різні думки.

У. Бек, В. Кувалдін, М. Руткевич, О. Чумаков, В. Толстих сьогоднішній етап глобалізації розглядають як унікальне явище, притаманне світу кінця ХХ -- початку ХІХ століть. С. Кримський, Ю. Павленко, К. Кантор вважають, що глобалізація розпочалася значно раніше, а її початок пов'язують з Великими географічними відкриттями [2]. В. Кувалдін початком глобалізації вважає інформаційну революцію, насамперед винайдення комп'ютера та Інтернету [11, с. 3--5].

Отже, можна визначити, що, досліджуючи динаміку глобалізації, науковці зосереджують увагу на кількох обставинах:

— кожний з етапів її розвитку був безпосередньо зумовлений технологічними досягненнями і поступальною зміною домінуючих соціальних укладів; не менш важливо те, що усі ці нововведення реально впливали на динаміку світогосподарства лише в тому разі, якщо вони були затребувані суспільством;

— процеси глобалізації чітко спрямовані від «центру», тобто від регіону світу, що найбільш динамічно розвивається, до його «периферії».

Ю. Макогон підкреслює, що однією із особливостей сучасного етапу глобалізації є те, що вона формується і виявляється шляхом розвитку різних форм економічної організації у планетарних масштабах, що веде до підвищення технологічної взаємозалежності, об'єднання та уніфікації ринків, методів виробництва й організації фірм, сприяє динамічному зростанню торгівлі і переливанню капіталу між окремими країнами та регіонами [12, с. 313].

Взаємопереплетіння глобального та локального може бути охарактеризовано новим терміном «глокальність», тобто поєднанням глобальних і локальних інтересів та орієнтацій. Глобалізація актуалізує для туристичних регіонів та локальних утворень необхідність визначення та розвитку стійких конкурентних переваг як критерію їх життєздатності в умовах глобальної конкуренції. Перетворюючи традиційні локальні рекреаційні ресурси на глобальні (тобто загальнодоступні), глобалізація обумовлює постановку проблеми конкурентоспроможності туристичного регіону як його здатності відповідати на виклики глобального середовища шляхом створення та захисту унікальних (як таких, що неможливо відтворити або скопіювати в інших місцях) локальних конкурентних переваг.

Географічний простір виступає суттєвим чинником створення регіональних конкурентних переваг, але в новій якості -- фактором формування регіонального середовища поширення туристичного обміну. Глобалізація залучає регіони до міжнародних економічних відносин, але водночас вимагає необхідності захисту унікальних регіональних конкурентних переваг як фактору підвищення міжнародної конкурентоспроможності певної території в умовах глобальної конкуренції.

Глобалізація робить залежним процес виробництва товарів та послуг в різних країнах від розвитку світового господарства, впливає на структуру виробництва всередині країни та на особливості формування платіжного балансу. Такий вплив приводить до підвищення рівня відкритості національних економік, який визначають як рівень включення країни в світову торгівлю туристичними послугами та міжнародний поділ праці.