Держава як суб'єкт реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Держава як суб'єкт реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві

Михайло Кучерук

У статті досліджується роль держав у міжнародній системі боротьби з тероризмом. Через призму міжнародної правосуб'єктності держав визначено їх функції та завдання у сфері протидії тероризму в міжнародному праві. Особливу увагу приділено питанню можливості кримінальної відповідальності держав за тероризм.

Останні події у світі свідчать про глобалізацію тероризму, росту його впливу на формування міждержавних відносин та основ світової безпеки. Міжнародна спільнота з розумінням ставиться до цієї загрози, розробляючи нові стратегії в боротьбі з цим ганебним явищем. Аналіз змісту міжнародних антитерористичних документів свідчить, що протидія тероризму визнається імперативною нормою міжнародного права, що, своєю чергою, підвищує роль держави в міжнародній системі протидії тероризму. Звідси випливає необхідність детального розгляду діяльності держави як суб'єкта протидії тероризму.

Проблема забезпечення миру та міжнародної безпеки на фоні глобалізації та модифікації тероризму є предметом вивчення багатьох науковців у світі. Оскільки тероризм - один із головних чинників, який загрожує існуванню людства, й ефективно протистояти йому не може самостійно ні одна країна, актуальною є роль держав у міжнародній системі протидії тероризму. Це питання досліджували науковці В. Антипенко, Л. Тимченко, С. Глотова, С. Дікаєв, В. Пелла та інші. Щоправда, більшість учених розглядали можливість кримінальної відповідальності без урахування ролі держав у протидії тероризму.

Метою статті є дослідження особливостей діяльності держави як суб'єкта реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві.

Не викликає жодних сумнівів, що ефективність реалізації принципів права прямо залежить від активності суб'єктів їх упровадження. Оскільки протидія тероризму - важливий принцип міжнародного права, доцільно розглянути роль суб'єктів у його реалізації, адже це дасть змогу визначити стан та шляхи вдосконалення протидії тероризму в сучасному міжнародному праві.

Загальновідомо, що держава - основний суб'єкт міжнародного права, її правосуб'єктність має універсальний характер, є найбільш повною за обсягом. Лише держава, на думку Л. Тимченко, наділена суверенітетом, який заперечує наявність над нею якогось іншого суб'єкта політичної влади, і вона на рівних юридичних підставах вступає у взаємовідносини з іншими державами. Саме держави в більшості випадків є і творцями, і гарантами норм міжнародного права, які регулюють міжнародні відносини. Держави володіють універсальною правоздатністю, яка не має обмежень за предметом правового регулювання і часом, що відрізняє їх від інших суб'єктів міжнародного права [11].

Багато уваги питанню ролі держав у виникненні й протидії тероризму приділив В. Антипенко. Він науково обґрунтував доцільність і довів можливість понесення відповідальності державою за вчинення міжнародного тероризму. На думку вченого, це дасть змогу створити ефективні умови для боротьби з цим міжнародним злочином, бо суб'єктність держави полягає не лише у її сприянні й допомозі терористичним формуванням, а й у діяльності (колоніалізм, апартеїд та ін.), яка продукує конфлікти, що приймають форми тероризму, тобто тривають у часі й просторі насильницького процесу, основними проявами якого і способами дії є терористичні акти [3, с. 330-340, 361-367].

Ми поділяємо твердження В. Антипенка, що на сучасному етапі міжнародного розвитку тероризм набув глобального розмаху, тому міжнародній спільноті необхідно розробити новий механізм боротьби з ним, у тому числі й пов'язаний з відправленням міжнародного правосуддя щодо тероризму, а це можна позитивно розв'язати лише у випадку визначення причетності до тероризму держави, бо тероризм є соціальним явищем і загалом не може виникати й існувати поза сферою функціонування держави [2, с. 79]. Він пов'язаний з політикою, релігією, екологією тощо, а також нерідко проявляється як метод зовнішньої політики держави - повалення урядів зарубіжних країн, створення паніки серед населення іноземних держав. Негативним чинником у сфері протидії тероризму також є позиція окремих економічно розвинених держав, які періодично оголошують територію інших країн зоною своїх інтересів, будуючи з останніми взаємовідносини за принципом права сили, а не сили права. Тому ефективна боротьба з тероризмом можлива у випадку одночасної протидії міжнародним терористичним структурам і державам, які вдаються до терористичних методів або сприяють зазначеній діяльності. Очевидним фактом є необхідність організації цієї боротьби виключно під егідою ООН, оскільки ні одна, навіть наймогутніша, держава світу тероризм самостійно не здолає.

У рамках ООН співробітництво держав у сфері протидії тероризму включає як загальноприйняті шляхи взаємодії (прийняття нових договорів й угод, обмін інформацією, розроблення превентивних заходів, координація дій, мирне розв'язання спорів), так і спеціальні заходи, які стосуються кримінально-процесуальної взаємодії та розроблення, у випадку необхідності, конкретних тактичних операцій. Ці антитерористичні документи закріплюють реальні механізми, орієнтовані на ефективну практичну взаємодію. Зокрема, в Декларації про заходи з ліквідації міжнародного тероризму, затвердженій резолюцією 49/60 Генеральною Асамблеєю від 9 грудня 1994 року, зазначено, що тероризм є загрозою міжнародному миру й безпеці, держави зобов'язуються утриматися від організації терористичної діяльності, блокувати використання своєї території терористами для своїх цілей, припиняти теракти, включаючи знешкодження, затримання та судове переслідування або видачу осіб, які вчинили теракт, посилити взаємодію між собою в цій сфері шляхом обміну інформацією, яка сприяє своєчасному виявленню та попередженню терористичних проявів. Державам пропонується стати учасниками всіх універсальних антитерористичних договорів [8]. На нашу думку, найбільш важливим і дієвим аспектом міжнародного співробітництва держав є те, що терорист не може уникнути відповідальності ні в одній країні світу, адже країна, у якій він знаходиться, зобов'язана видати його країні, у якій був учинений теракт, або судити його на основі міжнародного законодавства, тобто міжнародне законодавство обумовлює один із основних обов'язків світових держав - це протидія тероризму. Суть усіх міжнародних антитерористичних документів досить вдало сформулював Б. Тузмухамедов, зазначивши, що основним є надання державами одна одній допомоги кримінально-процесуальними діями у випадку, наприклад, конфліктів національних юрисдикцій, оскільки відповідальність за боротьбу з терористичними злочинами лежить на самих державах, які на національному рівні та в межах своєї юрисдикції повинні вживати заходи з їх припинення та попередження [12, с. 286].

Як зазначає Аль-Батран Халед, ефективна боротьба з міжнародним тероризмом можлива лише завдяки об'єднанню зусиль усіх членів світового співтовариства. Практика показує, що в умовах глобалізації необхідно в обов'язковому порядку розробити комплексний підхід і єдину методику протистояння різним проявам міжнародного тероризму [1, с. 9]. Задля забезпечення ефективності діяльності держав у сфері протидії міжнародному тероризму, ця діяльність має здійснюватися за визначеними напрямами, які одночасно є функціями держав у реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві. Вважаємо, що за метою діяльності держави ці функції можна поділити на правотворчу, виконавчу, інформаційно-ідеологічну та освітньо-превентивну. міжнародний тероризм право протидія

Правотворча функція держави у сфері протидії міжнародному тероризму проявляться в тому, що держава може брати участь у створенні відповідних міжнародно-правових норм або підтримувати розвиток відповідного законодавства шляхом ратифікації відповідних приписів. За В. Василишиним та Б. Леоновим, міжнародне співробітництво у сфері боротьби з тероризмом здійснюється такими шляхами:

1) встановлення на міжнародному рівні єдиних підходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності за тероризм та його прояви;

2) розроблення та укладання міжнародних договорів у сфері боротьби з тероризмом, прийняття інших міжнародних документів як правової основи регулювання діяльності держав, міжнародних організацій у цій сфері [4, с. 26].

Виконавча функція держави у сфері протидії міжнародному тероризму полягає у виконанні прийнятих на себе міжнародних зобов'язань. Реалізація виконавчої функції держави полягає в таких діях: арешт осіб, які скоїли терористичні злочини, переслідування їх у судовому порядку; забезпечення ефективного захисту осіб, які працюють у галузі кримінального правосуддя, захист свідків та слідчих; забезпечення захисту інформації про терористичні злочини; розширення обсягу допомоги жертвам тероризму; організація ефективної співпраці між відповідними органами держав і громадянами для боротьби з тероризмом, зокрема розширення обсягу гарантій та стимулів, які заохочують інформування про терористичні акти, надання інформації та сприяння в арешті злочинців. Необхідно констатувати, що для діяльності злочинців, на відміну від правоохоронців, державні кордони не є перепоною. У контексті сказаного питання реалізації державами виконавчої функції щодо боротьби з міжнародним тероризмом набуває особливого значення.

До існуючих структур співробітництва держав, спрямованих на реалізацію виконавчої функції, можна віднести Конференцію міністрів внутрішніх справ країн Західного Середземномор'я, метою діяльності якої є боротьба з ісламським тероризмом, а її членами є Франція, Іспанія, Туніс, Алжир та Марокко; Конференцію Середньої Європи (Middle European Conference - МЕС), що об'єднує керівників служб розвідки і безпеки країн Східної та Центральної Європи; Раду керівників поліцейських організацій - Police Chiefs Task Force (EPCTF).

Інформаційно-ідеологічна функція держав передбачає діяльність із поширення на міжнародній арені інформації з метою протидії міжнародному тероризму, формування позитивного світосприйняття, відповідно до якого жоден привід не може бути виправданням актам тероризму. Аль-Батран Халед слушно наголошує на необхідності розвитку освітньої та інформаційної сфери співробітництва у боротьбі з тероризмом. Адже лише засобами розроблення та вдосконалення нормативно-правової сфери ліквідувати міжнародний тероризм неможливо. Необхідно активізувати зусилля у сфері формування негативного ставлення до тероризму [1, с. 9].

Освітньо-превентивна функція держав полягає в організації відповідної антитерористичної підготовки цивільного населення, тобто у формуванні у нього превентивного антитерористичного досвіду. Це має бути складником антитерористичної політики держави, який забезпечить зменшення непрямих жертв під час можливих терористичних проявів, сприятиме адекватному сприйняттю суспільством антитерористичних заходів, залученню до антитерористичної діяльності міжнародної громадськості.

Реалізація функцій держав у сфері протидії міжнародному тероризму ґрунтується на виконанні конкретних завдань. Відповідні завдання були вдало визначені С. Глотовою, хоча дослідниця називає їх принципами міжнародного співробітництва у сфері боротьби з тероризмом, а саме:

1) осуд тероризму, незалежно від цілей терористів, - це закріплено практично в усіх міжнародних конвенціях щодо боротьби з тероризмом;

2) відмова від будь-яких форм (фінансова, військово-технічна та ін.) сприяння терористам;

3) співробітництво на світовому рівні у боротьбі з фінансовими й технологічними можливостями сучасного тероризму;

4) захист світових культур і релігій від екстремістського впливу тероризму;

5) дотримання норм міжнародного права [6, с. 142-165].

Аналіз вищезазначеного дає підстави стверджувати, що заборону в будь-яких формах тероризму можна вважати імперативною нормою в міжнародному праві. Підтвердженням цього є низка резолюцій Ради Безпеки ООН, прийнятих на підставі розділу VII статуту ООН як виняток з принципу невтручання у внутрішні справи суверенної держави, підкреслюючи таким чином, що ООН (ст. 39 Статуту) вважає тероризм загрозою миру на планеті. Так, у Резолюції 1373 (2001) Рада Безпеки ООН зобов'язала всі держави запобігати й припиняти фінансування терористичних актів; ввести кримінальну відповідальність за фінансування тероризму; заблокувати кошти та інші фінансові активи терористів; не допускати використання своєї території терористами та їх посібниками (фінансисти, інструктори та ін.) у своїх злочинних цілях тощо [10].

Задля визначення ролі держав у реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві необхідно з'ясувати права та обов'язки держав у цій сфері. Вважаємо, що держава, як суб'єкт міжнародного права у сфері протидії тероризму, має такі права:

- право від свого імені виступати у сфері протидії тероризму на міжнародній арені;

- право вступати у відносини з іншими суб'єктами міжнародного права, зокрема із суб'єктами з протидії тероризму;

- право брати участь у створенні норм міжнародного права у сфері протидії тероризму;

- право розраховувати на підтримку інших суб'єктів міжнародного права у сфері протидії тероризму.

Обов'язки держав у сфері протидії тероризму як суб'єктів міжнародного права ґрунтуються на нормативних приписах відповідних міжнародно-правових актів. Серед обов'язків держав у сфері протидії тероризму в міжнародному праві мають бути такі:

- утримуватися від організації терористичних актів на території інших держав, підбурювання до них, пособництва їм або участі в них, а також від потурання або заохочення діяльності, спрямованої на здійснення таких актів, на своїй території (цей обов'язок передбачений у п. 4 Декларації Генеральної асамблеї ООН «Про заходи ліквідації міжнародного тероризму»);

- виконувати свої зобов'язанні, що випливають зі Статуту ООН та інших положень міжнародного права щодо боротьби з міжнародним тероризмом (цей обов'язок передбачений у п. 5 Декларації Генеральної асамблеї ООН «Про заходи ліквідації міжнародного тероризму»);

- здійснювати систематизацію, обмін інформацією для попередження тероризму та боротьби з ним (цей обов'язок передбачений у п.6 Декларації Генеральної асамблеї ООН «Про заходи ліквідації міжнародного тероризму»).

Аналізуючи роль держав у реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві, доцільно приділити увагу питанню гальмування окремими державами реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві. Як стверджує О. Київець, згадані держави можна поділити на дві великі групи: ті, які беруть участь у міжнародних договорах і не виконують їх, та ті, які не беруть участі в таких договорах через неможливість їх виконання [9, с. 16].

Так, у 1937 р. була відкрита для підписання Конвенція про попередження й припинення тероризму, яку підписали 24 держави. Але ратифікувала її лише Індія, тобто бездіяльність інших держав перетворила відповідні норми на «мертвонароджені», призвела до дискредитації міжнародно-правового механізму з протидії тероризму.

Як слушно зазначає В. Верчагін, формування «всеосяжного підходу» до організації боротьби з тероризмом - процес украй складний, він повинен враховувати величезну кількість факторів, що часто суперечать один одному. Проблема полягає в тому, що наслідки будь-якого акта міжнародного тероризму, який завжди має політичну мотивацію й політичні цілі, оцінюються кожною державою через призму власних національних інтересів, які у різних держав не лише не збігаються, але й можуть діаметрально протистояти один одному [5].

У контексті сказаного правдивою видається теза дослідника С. Дікаєва, що відомими є випадки підтримання державою терористичних груп або окремих бойовиків, які виконують свого роду державне замовлення для створення бажаної психологічної або економічної ситуації (як у своїй, так і в іншій країні). С. Дікаєв пояснює цей факт тим, що в існуючих міжнародних угодах з протидії тероризму не враховується міждержавний тероризм. Тож політики або побоюються визнати факт використання тероризму як засобу зовнішньополітичної боротьби, або не бажають допустити навіть думки про те, що факт використання тероризму в міждержавних відносинах стане загальновідомим, адже тоді від такої практики доведеться відмовитися [7]. У продовженні цього, заслуговує на увагу позиція видатного румунського юриста-міжнародника В. Пелла, яку він сформулював у праці «Колективна злочинність держав і кримінальне право майбутнього». Зокрема, він стверджував, що ефективність міжнародного права напряму залежить від визнання інституту кримінальної відповідальності держав, що, на його думку, створить умови для попередження міжнародних злочинів. За переконаннями В. Пелла, норми міжнародного кримінального права мають бути застосовані до всіх держав так само, як норми національного кримінального права застосовуються до всіх громадян [13, с. 126].

Підсумовуючи, підкреслимо, що для організації ефективної системи протидії тероризму очевидною є необхідність запровадження механізму відповідальності держав, які вдаються у своїй діяльності до терористичних методів або підтримують терористів конкретними діями [матеріально-фінансове забезпечення, інформаційно-ідеологічна підтримка) чи злочинною бездіяльністю [не переслідують терористів, державна фінансова система сприяє терористам у створенні механізмів для фінансування тероризму). При цьому варто відокремити країни, які не реалізують заходи з протидії тероризму через відсутність ефективної законодавчої бази та професіоналів у цій сфері в правоохоронних органах. Для останніх міжнародна спільнота зобов'язана налагодити механізми різнобічної допомоги.

Отже, роль держав у реалізації принципу протидії тероризму в міжнародному праві зумовлюється особливістю міжнародної правосуб'єктності держав, їх функціями та завданнями у сфері протидії тероризму в міжнародному праві. Для забезпечення ефективної діяльності міжнародної системи з протидії тероризму необхідно створити правові норми, які забезпечать реальні умови для притягнення держав (у тому числі й не визнаних) до відповідальності перед міжнародною спільнотою за тероризм.

Список використаних джерел

1. Аль-Батран Халед. Нормовано-правові основи протидії міжнародному тероризму в рамках організації ісламського співробітництва : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Халед Аль-Батран. - Одеса, 2012 . - 17 с.

2. Антипенко В. Ф. Міжнародна кримінальна юстиція в сфері боротьби з тероризмом /

B. Ф. Антипенко // Науковий вісник Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету - 2010. - № 1. - Вип. 1.- С. 78-84. Сер. : Економіка, право, політологія, туризм.

3. Антипенко В. Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика сопрягаемости / В. Ф. Антипенко. - К., 2007. - 400 с.

4. Василишин О. В. Міжнародне співробітництво у сфері боротьби з тероризмом / О. В. Василишин, Б. Д. Леонов // Збірник матеріалів Інтернет-конференції: «Державна політика у сфері протидії тероризму», Київ, 2015. - С. 26-29.

5. Верчагин В. Международное сотрудничество в борьбе с терроризмом [Электронный ресурс] / В. Верчагин. - Режим доступа : http://www.psj.ru/saver national/detail.php?ID=7027

6. Глотова С. В. Правовые аспекты борьбы с терроризмом и Совет Безопасности ООН /

C. В. Глотова // Москов. журн. междунар. права. - 2005. - № 4. - С. 142-165.

7. Дикаев С. У Террор, тероризм и преступления террористического характера [Электронный ресурс] / С. У Дикаев. - Режим доступа: http://fictionbook.ru/static/ trials/11/28/48/11284830.html

8. Декларація про заходи по ліквідації міжнародного тероризму від 09.12.1994 // Офіційний сайт Верховної ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_5 0 2

9. Київець О. В. Сучасне міжнародне право : проблеми ефективності системи через призму джерел міжнародного права / О. В. Київець // Право і Безпека. - 2010. - № 2. - С. 15-19.

10. Резолюция Совета Безопасности ООН S/RES/1373 (2001) // Официальный сайт ООН [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/ N01/557/45/PDF/N0155745.pdf?OpenElement

11. Тимченко Л. Д. Міжнародне право : [підручник] /Л. Д. Тимченко, В. П. Кононенко. - К. : Знання, 2012. - 631 с.

12. Тузмухамедов Б. Р. Правовые аспекты борьбы с международным терроризмом / Б. Р. Тузмухамедов // Российский ежегодник международного права. - М., 2000. - С. 286-289.

13. Pella V. La guerre - crime et les criminels de guerre. - Geneve; Paris, 1946. - 208 p.

Размещено на Allbest.ru