Комунікативні виклики інститутам сектору безпеки та оборони світу як передумова виникнення страткому

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Комунікативні виклики інститутам сектору безпеки та оборони світу як передумова виникнення страткому

Компанцева Лариса Феліксівна

Аннотация

безпека стратегічний комунікація

В статье на основе проведенного функционального анализа сферы стратегических коммуникаций органов сектора безопасности и обороны освещаются проблемные аспекты, усложняющие внедрение системы стратегических коммуникаций в Украине. Констатируется, что большинство учреждений, отвечающих за реализацию задач по внедрению системы стратегических коммуникаций, не имеют отдельного документа, регламентирующего их коммуникативную деятельность. Сделан вывод о необходимости проведения комплексных мероприятий по оптимизации деятельности сектора безопасности и обороны в части внедрения действенной системы стратегических коммуникаций.

Ключевые слова: стратегические коммуникации, функциональный анализ, Украина, сектор безопасности и обороны.

Abstract: This paper, after completing a functional analysis of the strategic communications sphere of the bodies of security and defense sector, highlights the problematic aspects that complicate the implementation of a strategic communications system in Ukraine. It is stated, that the majority of institutions, responsible for fulfilling the tasks relating to the implementation of a strategic communications system, have no specific document regulating their communicative activities. The authors reached a conclusion that it is necessary to perform complex measures aimed at optimization of the security and defense sector activities in the terms of the implementation of a strategic communications effective system.

Key words: strategic communications, functional analysis, Ukraine, the security and defense sector.

Постановка проблеми

У сучасному глобальному співтоваристві як ніколи гостро стоїть питання про розширення меж - власності, знання, комунікації, впливу, медіа, наук. Єдине середовище, в якому людство ще може щось колонізувати й завойовувати, рамки якого може розширювати, - це інфосфера. Нові інформаційні умови визначили нові комунікативні завдання інститутів сектору безпеки та оборони. «Ніщо в суспільстві й економіці не змінюється так швидко, як світ інформації, інформаційних технологій і комунікації. Ці зміни стосуються зберігання інформації, швидкості мережі, інформаційних технологій, роботи з інформацією» [8]. Розширення інформаційного простору формує нові вимоги до управління комунікацією. Формула успіху ХХ століття - «Хто володіє інформацією - той володіє світом» (У. Черчілль) у XXI набула нового звучання - «Хто вміє комуні- кувати - той досягає успіху».

Отже, комунікація набуває статусу професійної діяльності, а науковці і практики інститутів сектору безпеки та оборони починають активно розробляти нову галузь знань - стратегічні комунікації, або страт- ком (рис. 1).

Рис. 1 - Етапи формування страткому у світовому просторі

Рис. 2 - Нормативно-правове впровадження ідей страткому в Україні

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За визначенням провідних документів НАТО [11; 13], стратком - це скоординоване використання комунікаційних дій силового відомства та можливостей суспільної дипломатії, зв'язків із громадськістю, військових зв'язків із громадськістю, інформаційні операції та психологічні операції, що спрямовані на підтримку дій силового відомства, операцій і заходів, що мають на меті досягнення певних цілей [9].Згідно з Воєнною доктриною України стратком - скоординоване використання комунікативних можливостей держави - публічної дипломатії, зв'язків із громадськістю, військових зв'язків, інформаційних і психологічних заходів [1, п. 4, розділ І] (рис. 2).

Отже, і західні, і українські нормотворчі документи акцентують необхідність скоординованих комунікацій, узгоджених та взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем й часом за єдиним замислом і планом для вирішення стратегічних завдань як на інституційному, так і державному рівні.

Мета статті - охарактеризувати комунікативні виклики, що стоять перед інститутами сектору безпеки та оборони світу, визначити комунікативні передумови виникнення стратегічних комунікацій.

Виклад основного матеріалу

Позиціювання ідей страткому по всьому світу зумовлено комунікативними викликами державним та безпековим відомствам. Серед найбільш значущих визначимо такі:

* Глобалізація. Визначення цього явища ґрунтується на актуалізації комунікаційного/комунікативного компонентів: «процес, що «покриває дії» всіх міжнародних акторів - держав, організацій, підприємств, індивідуумів, які змушені міркувати на глобальному рівні, тобто на рівні всієї планети» [6]; «втягування всього світу у відкриту систему фінансово-економічних, суспільно-політичних та культурних зв'язків на основі новітніх комунікаційних та інформаційних технологій» [3]. Термін «глобалізація» вперше було застосовано для характеристики розпаду Вестфальської системи націй-держав під впливом транснаціональних економічних та інформаційних зв'язків. Вважається, що Вестфальська система привела до трансформації національної держави у світовий інститут, а Філадельфійська система зумовила розбудову демократії як світового інституту. Всі ці події розглядаються як етапи глобалізації, формування спільності людства. Ключовими позиціями глобалізації є вільна торгівля, революції в техніці, інформатизація, надзвичайне скорочення митних бар'єрів, втрата національною валютою свого «патріотизму», посилення єдності людства. Глобалізація відбувається в результаті посилення комунікативних та інформаційних зв'язків, інтеграції народів. Її результатом є мультикультуралізм. Культура формується в результаті бурхливого розвитку міжкультурних комунікативних практик, що породжує локальні і глобальні соціокуль- турні гібриди, які повсякчас складаються з несумісних частин, інколи нестабільних, що суперечить національним традиціям. Наприклад, культура блогосфери поступово втрачає суто національні риси, набуває універсальних для представників усіх країн.

Ці тенденції зумовлюють необхідність оволодіння фахівцями без- пекових відомств навичками аналізу інформаційного середовища; технологіями стратегічних комунікацій (інформаційні операції, психологічні операції, зв'язки з громадськістю, публічна дипломатія, військово-цивільне співробітництво); технологіями формування й аналізу комунікативного образу суб'єктів суспільних відносин.

* Зростання транснаціональних загроз (тероризм як зворотний бік глобалізації). Основними транснаціональними силами, що формують модель світу, є: 1) економічна інтеграція, фінансова й торговельна лібералізація та експансія, зростання взаємозалежності національних економік; 2) зростаюча швидкість і обсяг світових інформаційних потоків; 3) збільшення кількості транснаціональних організацій: міжнародних організацій, мультинаціональних корпорацій, ЗМІ і неурядових суб'єктів. Транснаціональні загрози значною мірою є результатом впливу цих сил.

До загроз, на попередження яких насамперед повинна бути спрямована діяльність інститутів сектору безпеки та оборони, належать такі: транснаціональний тероризм, організована злочинність, зокрема кібер- злочинність.

Специфіка зазначених загроз полягає в тому, що вони:

незвичайні з погляду пересічного громадянина;

не відповідають законам війни з точки зору засобів і можливостей;

не відповідають наявному арсеналу військових засобів і планів;

чітко спрямовані проти конкретних активів держави;

припускають використання, нейтралізацію і зведення нанівець того, що в іншій ситуації становить могутність держави;

складні для відповідних дій і особливо складні для чіткої й пропорційної протидії [10].

Усі зазначені загрози ґрунтуються на асиметричних комунікаціях та нестандартних підходах. Асиметрія означає відсутність загальної бази для порівняння, нестандартність - наявність характерної або незвичайної моделі.

Професійна комунікативна підготовка фахівців безпекових відомств повинна бути спрямована на аналіз, моніторинг нових загроз, прогнозування можливих векторів їхніх дій та застосування інформаційно-комунікаційних технологій попередження деструктивних впливів. «Було б помилкою розглядати глобалізацію як простий процес світової єдності. Глобалізація соціальних відносин - це насамперед диференціація часових і просторових відносин у нашому житті. Іншими словами, на життя суспільства значно впливають і події, що відбуваються далеко від нас» [4].

* Засоби масової комунікації (далі - ЗМК) як новий об'єкт впливу в сучасному інформаційному суспільстві. Концепція ЗМК як четвертої влади визначена одним із головних принципів західної теорії демократії. Вільні та незалежні ЗМК виступають ключовим елементом демократії, у рамках якої вони виконують життєво важливу роль сполучної ланки між суспільством, урядом і сектором безпеки.

Основні характеристики ЗМІ, як їх розуміють у демократичних розвинених країнах, такі:

діяльність ЗМІ ототожнюється з роллю «сторожового пса» демократії;

ЗМІ функціонують як провідник або сполучний елемент між суспільством і керівниками;

ЗМІ тісно пов'язані з політичною системою й суспільною сферою, а тому відіграють подвійну роль - репрезентації та формування політичної думки;

публічна комунікація через ЗМІ повинна забезпечувати взаємодію різних джерел інформації для створення суспільної думки;

надаючи різнобічну та достовірну інформацію, ЗМІ стимулюють обговорення й критичне оцінювання дій уряду;

ЗМІ виносять діяльність державних органів на суд громадськості, роблять їх більш відповідальними;

ЗМІ підсилюють публічний контроль над діяльністю силових відомств і державних органів. Відповідно до англо-американської теорії демократії ЗМІ - «четверта влада» (або «четвертий стан»), що діє як додатковий засіб контролю над трьома видами влади - виконавчою, законодавчою, судовою;

ЗМІ відіграють роль контролюючої влади, підтримуючи свободу поглядів і думок, забезпечуючи доступ громадськості до інформації, висвітлюючи альтернативні погляди, а також стимулюючи суспільні дебати на актуальні теми.

У теперішній час функції ЗМІ розширилися - від інформування до організації зворотного зв'язку з цільовими аудиторіями. Саме з цих причин засоби масової інформації отримали статус засобів масової комунікації, до складу яких відносять нові медіа.

Нові медіа - поняття ще не усталене в сучасному науковому і публічному контексті. Його осмислення почалося з роботи Н. Негро- понте «Being Digital», де була позначена межа між «пасивними старими ЗМІ» та «інтерактивними новими ЗМІ» [12].

У сучасній комунікативістиці терміном медіа (лат. medium - засіб, посередник, спосіб) позначають засоби зв'язку і передачі інформації різних типів - від найдавніших (мова жестів, наскальні малюнки та ін.) до найсучасніших, що утворюють глобальні інформаційні супермагістралі.

Фахівці інститутів сектору безпеки та оборони світу мають працювати у принципово новому мас- медійному середовищі, до складу якого входять:

Медіа - «традиційні» ЗМІ, представлені друкованими виданнями, телебаченням, радіо.

Гіпермедіа - ЗМІ, що використовують різні засоби доставки контенту (наприклад, онлайнова та офлайнова версії газет).

Трансмедіа - нові медіа, до складу яких входять, зокрема, й різні соціальні мережі, сервіси блогосфери тощо.

У середині 1990-х років було визначено три базові параметри нових медіа або «3 K»: 1) комп'ютерні та інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ); 2) комунікаційні системи та мережі; 3) цифровий інформаційний контент. Сьогодні дослідники Інтернету говорять про виникнення четвертого К - конвергенції (лат. convergo - зближую) - «комплексного процесу, здійснюваного відразу в кількох вимірах»:

а) пристроїв зв'язку - технічних, стаціонарних і мобільних;

б) способів відображення, редагування і поширення інформації;

в) різних видів ЗМІ - преси, радіо, телебачення, Інтернету, що спрямовані на просування контенту до споживача інформації;

г) різних сфер інформаційно- комунікативної діяльності - журналістики, піару, реклами, маркетингу тощо;

д) тематичної цілісності повідомлення і формального зв'язку (англ. convergence of media and message);

е) мов, кодів, алфавітів (англ. code switching and code mixing);

ж) комунікативних ролей, що приводить до розмивання дистанції між автором повідомлення і його читачем;

з) монологу, діалогу та полілогу;

і) концептуальних систем націй, мережевих спільнот тощо.

Конвергенція нових медіа зумовила нову організацію журналістської діяльності - конвергентну, що передбачає вироблення комплексної мультимедійної стратегії, головним параметром якої стає не тиражованість, а широта інформаційного каналу: навіть будучи малозначущим, інформаційний контент стає доступним у будь-якій точці інформаційного континууму, проте потрібно забезпечити його домінування і значимість у різноманітті інформаційних шумів. Саме конвергентні принципи організації мас-медіа забезпечують їхню провідну роль у проведенні інформаційних операцій.

Наприклад, у теперішній час розгортаються дискусії між західними країнами та Російською Федерацією відносно статусу певних російських видань - «Россия сегодня» та Russia Today (RT). Так, Державна Дума запропонувала приєднати до підрозділів Міноборони ці видання та забезпечити відповідним фінансуванням, посилаючись на умови інформаційної війни (http://www.interfax.ru). Телеканал RT був заснований у 2005 році, сьогодні здійснює трансляцію на всесвітню аудиторію англійською, іспанською та арабською мовами. Цей канал неодноразово звинувачували у спотворенні фактів та веденні певних спеціальних інформаційних операцій. Так, британський медіарегулятор Ofcom визнав некоректним висвітлення подій в Україні та Сирії у 2016 році телеканалом RT. За даними Ofcom, телеканал порушив правила надання коректної інформації 14 разів за останні 10 років. Вікторія Нуланд, помічник держсекре- таря США з питань Європи та Євразії, звинуватила RT щодо вкидання «брехні» у медіапростір, який має містити «різні точки зору, засновані на фактах» (ukr. lb.ua>tag/12998_viktoriya_nuland).

Міжнародна інформаційна агенція «Россия сегодня» була заснована наказом В. Путіна у 2013 році на базі ліквідованого «РИА Новости», генеральним директором агенції став Д. Кисельов, якого неодноразово звинувачували у пропаганді та фальсифікаціях в інтересах Кремля. Д. Ки- сельов сформулював концепцію сучасної російської журналістики: нейтральна журналістика сьогодні принципово неможлива, а пропаганда - це не образа, а спроба будь-що прояснити (http://www.newsru.com/russia/ 02nov2016/rt.html).

Агресивні комунікації російських ЗМК викликали відповідну реакцію країн світу. Так, Комітет Євро- парламенту з іноземних справ затвердив проект резолюції «Про стратегічні комунікації», де наголошується, що Росія веде інформаційну війну проти Євросоюзу: «Європарламент визнає, що Росія агресивно використовує широкий спектр засобів та інструментів, зокрема спеціальні організації («Русский мир»), багатомовні телевізійні канали (RT), інформаційні агенції («Россия сегодня», «Спутник»), соціальні та релігійні об'єднання (Руська православна церква), соціальні медіа та інтернет-тролей, що загрожує західним цінностям, розмежовує Європу, акумулює внутрішню підтримку і створює сприйняття країн Східного Партнерства як таких, що не відбулися» (http:// censor. net.ua/ news/409881/komitet_ evrop arlamenta_priznal_chto_ro ssiya_ vedet_informatsionnuyu_voyinu_protiv _es).

Отже, взаємодія фахівців із представниками мас-медіа має здійснюватися за трьома напрямами: безпосередній контакт із журналістами; формування інформаційно- комунікативного простору на всіх рівнях мас-медіа, аналіз мас-медійного простору щодо виявлення деструктивних впливів на громадську думку.

* Заміна інформаційної домінанти розвитку суспільства комунікативною. Доступ до інформації - ключовий ресурс як у сферах економіки, науки, так і безпеки та оборони. Із виникненням мережі Інтернет ключовим механізмом, що забезпечує ефективний розвиток суспільства, стає комунікація: інформаційний ресурс втрачає свої позиції, оскільки кожний відвідувач мережі може за бажанням виконувати аналітичні функції, збираючи та аналізуючи необхідну інформацію, та функції із створення контенту й впливу на цільову аудиторію. Саме відкритий доступ до інформації сприяв зміні традиційних відношень відправник повідомлення

канал комунікації - отримувач повідомлення. Отримувач інформації перестає бути лише споживачем інформації, сам стає її виробником або «прос'юмером» (англ. producer - виробник та consumer - споживач). «From sender and receiver to wreaders or prosumers (Web 2.0)» - формула соціально-комунікаційних відносин у сучасному суспільстві. Прикладом таких відношень є віртуальний проект Вікі. Найбільш відомим його втіленням є Вікіпедія (www.wikipedia. com) - онлайн-енциклопедія, створена і редагована інтернет-користувача- ми. З 2001 по 2016 рік до Вікіпедії увійшло приблизно 5 082 186 статей, що були надані більш ніж 100 мовами. Для порівняння, видання 2008 року Енциклопедії Britannica (у 32-х томах) містить тільки 65 000 статей (store. britannica.com). До інших вікіінструментів належать словники (en.wik- tionary.org), книги (en.wikibooks.org), збірники цитат (en.wikiquotes.org), зібрання документів (wikisource.org), безкоштовні навчальні матеріали (en.wikiversity.org), покажчик видів (en.wikispecies.org), контент безкоштовних новин (en.wikinews.org). Інструмент вікі активно застосовується інститутами сектору безпеки та оборони. Так, розвідувальні агентства США ще у 2004 році заснували «Ін- теліпедію» - внутрішню Вікіпедію, яку може читати і доповнювати будь-який співробітник розвідки, що має відповідний допуск, - це найкращий спосіб сприяти розширенню доступу до внутрішнього знання. Водночас «Інтеліпедія» є організаційним заходом щодо залучення, кооперування й об'єднання найкращих умів у розвідувальному аналізі та оцінюванні.

У секторі безпеки склався новий стиль комунікації, який припускає:а) горизонтальну взаємодію:

«тільки об'єднання в систему може забезпечити доступ до необхідних сфер всебічного знання, і тільки системи, що самоорганізуються, які працюють, насамперед, горизонтально, можуть забезпечити можливість тісної взаємодії учасників, що дасть змогу звести такі знання в єдине ціле» [8]; б) формування комунікативного ланцюга між фахівцями щодо збирання інформації, аналітиками та безпековими відомствами; в) використання потенціалу налагодження зв'язків між інститутами сектору безпеки та оборони як на національному, так і міжнародному рівнях для всебічного володіння інформацією та її використання; г) створення методів, процесів і систем, що допускають безперервні новаторства в інформаційно-комунікаційній сфері.

* Мережева організація суспільства. Мережецентричність (NetCentric) дозволяє децентралізувати й прискорити циркуляцію інформації, посилити мобільність комунікацій, оперативність розроблення рішень та їхню якість. Мережецентричність стає комунікаційним принципом як у діяльності інститутів сектору безпеки та оборони (Network-centric warfare, network-centric operations -NCO), системи освіти (мережецент- рична освіта), так і здійсненні інтернет-комунікації (мережеві спільноти). Всі зазначені сфери реалізації мережецентричності базуються на єдиному принципі - поліпшенні проходження комунікативних потоків за рахунок створення добре інформованих розгалужених мереж, географічно віддалених одна від іншої. В основу мережецентричної війни покладено принципи стандартизації, уніфікації, комплексного втілення новітніх інформаційних технологій, що дає змогу створити єдиний інформаційно-комунікаційний простір, тим самим формується єдиний ланцюг людей, що приймають рішення, й виконавців. У галузі освіти мережецентризм передбачає надання значного комплексу освітніх послуг широкому прошарку населення як у країні, так і за кордоном за рахунок широкомовних мережевих вузлів. В Інтернеті мережеві спільноти становлять собою мережі міжособистісних зв'язків, що забезпечують соціальну взаємодію, підтримку, обмін інформацією, відчуття належності до групи й соціальну ідентичність. Соціальні мережі стають комунікативною платформою, яка дає можливість здійснювати різні види діяльності - від особистісної комунікації до формування іміджу установи, держави, породжувати веб-хвилі (Web-waves), мобілізувати спільноту для дій у реальності.

* Активізація по усьому світу «розумного натовпу» (флешмоб, кримінальний карнавал, мирний бунт). Французький вчений Р. Ле Бон називав XX століття ерою натовпу. «Божественне право мас повинно замінити божественне право королів» [5]. Парадигма організації натовпу змінилася: XXI століття визначається вже як епоха розумного натовпу, що було зафіксовано в книзі Г. Рейнгольда «Розумний натовп: нова соціальна революція» [7]. Якщо під натовпом розуміють випадкове скупчення людей (aggregation), згуртоване на підставі емоційних і часових зв'язків, кооперація всередині якого носить порівняно випадковий і тимчасовий характер, то під смарт- мобом, або розумним натовпом (англ. smart mob - розумний натовп), - соціальну організацію, що само- структурується за допомогою високих технологій (див. табл. 1).

Для «розумного натовпу» притаманні такі комунікативні характеристики:

Довіра до картинки. Зображення (відео-, фото-) сприймається аудиторією беззаперечним доказом. Протягом усіх війн ХХ століття використання зображень у ролі аргументів ставало все більш поширеною практикою й застосовувалося переважно для досягнення різних цілей: доказу певного факту, передусім вчинених ворогом злочинів, створення його образу, прославляння власної боротьби. Отже, контроль над зображенням в інформаційній війні набуває стратегічного значення.

Авторитет віртуального співбесідника та соціальної мережі. Інформації, отриманій в соціальних мережах, довіри більше, ніж новин- ним потокам. У кризові періоди як найбільш адекватні сприймаються дані авторитетних блогерів та незалежних ресурсів.

Мітинг як спосіб знайомства і завоювання популярності. Молоде покоління сприймає мітинг як перфоманс, гру, можливість стати героєм мережі.

цифрових активістів і інших користувачів, що живуть в атмосфері репресій та затиску Інтернету.

Загальносвітовий рух кримінальних карнавалів. Рент корпорація

Таблиця 1 - Традиційний натовп vs «розумний натовп»

Твітерні революції як досвід подолання норм. Мережеві ресурси - основа життєдіяльності «розумного натовпу». Тому в період серйозних соціальних конфліктів робляться спроби відключити на державному рівні мережеві ресурси (Китай, Іран, Білорусія тощо). США була висунута ініціатива, яка розглядає доступ громадян до мережевих ресурсів як фундаментальне право людини (конференція Freedom House, Вашингтон, 12 квітня 2011 р., доповідь «Керівництво в допомогу користувачам Інтернету в репресивних державах»), а інструменти подолання цензури як найважливіший спосіб підтримки та Інститут складності в Санта-Фе (SFI) прогнозують найближче десятиліття як десятиліття бунтів.

Загальне відчуття загрози, маргінальність (статеві девіації, Pussy Riot), молодіжний націоналізм, який буде апелювати до проблем діаспор, голод - основні причини бунтів.

Заміна ілокутивної настанови на солідарність групи (базової якості будь-якого суспільного руху) настановою на флюідарність, що обумовлено одинокістю онлайн, заміщенням спільноти «мережевим індивідуалізмом».

Отже, перед інститутами сектору безпеки та оборони стають завдання пошуку нових комунікативних технологій, спрямованих на попередження та зниження напруження заворушень.

* Комунікації державних інститутів із громадянським суспільством. Діалогізм. Формується репутаційний капітал інститутів, який спрямований на вирішення кількох завдань: розуміння представниками громадянського суспільства залежності власної безпеки й якості життя від діяльності безпекових відомств; надання громадянському суспільству інформації, що є актуальною для його життєдіяльності; підтримання достатнього рівня довіри до діяльності інститутів; здійснення зворотного зв'язку між представниками громадянського суспільства та інститутів сектору безпеки та оборони тощо

Висновки

Отже, сучасні комунікативні виклики зумовлюють нові вимоги до фахівців інститутів сектору безпеки та оборони у сфері галузевої комунікації. «Необхідні нові навички, які сприяють більшому обміну інформацією та співробітництву в мережах, цільових групах, осередках і командах. Використання ідей і думок співробітників на всіх рівнях мереж, цільових груп і осередків є необхідною умовою для встановлення достовірності і встановлення довіри» [8].

Комунікативна ефективність у будь-якій професійній сфері передбачає засвоєння низки поведінкових моделей, завдяки яким людина має можливість самореалізації, перебуваючи під захистом «гри за правилами» - комунікативних стратегій, спрямованих на забезпечення демократичного спілкування, орієнтованого на позицію «іншого». Пріоритетне становище адресата - основа цивілізаційної демократії, толерантності, взаєморозуміння. Мовний/мовленнєвий факт стає зброєю, демонструє стан суспільної свідомості, інтегративні процеси в інформаційному просторі, систему обмежень комунікативних практик, війну або мир дискурсів як результат відношень і формування системи смислів у громадянському суспільстві.

Стратком - це не потреба сучасності, а першочергова умова забезпечення державної безпеки та розбудови демократичного суспільства у парадигмі компетентність -- комунікація -- довіра.

Таблиця 2 - Організація комунікативної взаємодії: громадянське суспільство VS інститути сектору безпеки та оборони

Список використаних джерел

Воєнна доктрина України : Указ Президента України від 24 вересня 2015 року № 555.

План заходів з реалізації Дорожньої карти Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної безпеки і оборони та Міжнародним секретаріатом НАТО, затверджений Секретарем РНБО України. - 05.11.2015.

Вебер А. Б. Актуальные вопросы глобализации / А. Б. Вебер // Космополис. - 1999. - № 5. - С. 47-68.

Гідденс Е. Вислизаючий світ. Як глобалізація змінює наше життя / Е. Гідденс, 2006 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uadoc.zavantag.com/ text/27603/index- 1.htm.

Ле Бон Г. Психология народов и масс / Г. Ле Бон. - М. : Социум, 2016. - 380 с.

Моро-Дефарж Ф. Введение в геополитику / Ф. Моро-Дефарж, 1996 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://migha.ru/moro-defarj -f-vvedenie-v- geopolitiku.html.

Рейнгольд Г. Умная толпа: новая социальная революция / Г. Рейнгольд, 2006 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://modernlib.ru/books/reyn-

gold_govard/umnaya_tolpa/read.

Шреер Ф. Трансформирование разведывательных служб: как сделать их более сильными, динамичными, результативными и эффективными / Ф. Шреер, 2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.demlib.com.

Commander's Handbook for Strategic Communication and Communication Strategy. - Version 3.0. - US Joint Forces Command Joint. Warfighting Center, 2010. - 232 р.

Gray C. S. Thinking Asymmetrically in Times of Terror / C. S. Gray, 2002 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.freerepublic.com/focus/news/ 711746/posts.

NATO Strategic Communications Centre of Excellence Riga, Latvia [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.stratcomcoe.org.

Negroponte N. Being Digital [Електронний ресурс] / N. Negroponte. - Режим доступу : http://archives.obs-us.com/ obs/english/books/nn/bdcont.htm.

US Department of Defense : Report on Strategic Communication [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.au. af.mil/au/awc/awcgate/dod/dod_report_ strategic_communication_11feb10.pdf.

Размещено на Allbest.ru